Історія розвитку перукарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Історія зачісок у Стародавньому Римі

Кожна історична епоха вносила свої особливості у розвиток світового мистецтва й залишила в історії перукарства свій відбиток, свої творчі знахідки, знання яких допоможуть сучасним та майбутнім майстрам створити собі ім'я, знайти власний стиль, знайти себе у світі перукарського мистецтва.

За легендою, Рим було засновано 21 квітня, 753 р. до н. е. братами-двійнятами Ромулом (лат. Romulus) і Ремом (лат. Remus). Вони були онуками латинського царя, Нумітора з Альба-Лонгі. Царя скинув з престолу його жорстокий брат Амулій, в той час як дочка Нумітора, Рея Сільвія, народила від Марса дітей - двійнят. Новий цар боявся, що Ромул і Рем відберуть назад трон, тому наказав їх утопити.

Вовчиця (або, за деякими переказами, дружина чабана) врятувала і виростила їх, і коли вони стали дорослими, то повернули трон Нуміторові.

Згодом двійнята заснували їхнє власне місто, але під час сварки за право стати царем Риму Ромул вбив Рема. Зрештою Ромул дав місту своє ім'я.

Корінне населення Стародавнього Рима називало себе патриціями, від латинського слова "патер" - батько. Вони вважали, що ведуть свій рід від засновників міста.

Поступове населення Рима збільшилося за рахунок припливу рабів. Римляни, що володіли хороброю, войовничим удачею, скоряли сусідні землі, приєднуючи них до своїм.

Історію Рима прийнято поділяти на два періоди - Римську республіку і Римську імперію.

Часи Римської рабовласницької республіки були ознаменовані пануванням аристократів у Римі, розширенням територій за рахунок завойованих земель. Римська республіка перетворилася в найсильнішу рабовласницьку державу на Середземному морі.

З Пунічних воєн з Карфагеном Римська республіка вийшла переможцем, і Рим став безроздільно панувати на західному Середземномор'ї.

Основна маса народу жила бідно, незважаючи на приплив рабів. Це приводило до повстань; самим значним було повстання рабів під предводительством гладіатора Спартака. Повстання зазнало невдачі, але воно сприяло ослабленню могутності Римської республіки. Панування рабовласників трималося тільки завдяки сильним арміям, керованими талановитими полководцями. Один з них, Гай Юлій Цезар, став на чолі держави, проголосивши себе диктатором.

Римська республіка перетворилася в Імперію. Період Імперії характерний небувалою розкішшю: зводилися палаци і тріумфальні арки, колони на честь військових перемог, храми.

Грецька культура вплинула на побут населення і на всю римську культуру. Але оптимізм, життєрадісність, що були властиві грекам, не відповідали характерові і духові римлян. Вони влаштовували серйозні й урочисті свята, що мало походили на розваги, скоріше, на вшанування богів. Вдачі і звичаї римського суспільства часів Республіки були досить суворі. Кращими якостями вважалися дисципліна і виконання військового боргу. В часи Імперії економіка, культура, мистецтво, що розквітли в період Республіки, стали неухильно деградувати.

Численні придворні інтриги, постійна боротьба за владу, міжусобні війни, голод, масові епідемії настільки послабили і знекровили країну, що вона не в силах була захищати свої границі від навали варварських племен. Войовничий характер Римської республіки, а потім Імперії не міг не накласти свій відбиток на ідеал краси древніх римлян. Скульптури, що дійшли до нас, зображують високих, струнких, мускулистих, суворих воїнів. Пізніше цей ідеал трохи змінився. Після завоювання Древньої Греції римляни стали вважати достоїнством пропорційна атлетична статура.

зачіска римський сучасний

Портретні, скульптурні зображення дають уявлення про людей які жили у Стародавньому Римі. В житті та культурі давніх римлян велике значення мали культ тіла і перукарське мистецтво, музика. Римська музика значною мірою базувалася на грецькій і грала важливу роль у багатьох аспектах життя давніх римлян. У римських збройних силах музичні інструменти, такі, як труба, використовувалися для подачі різноманітних команд, в той час як сурма, вживалися для церемоніальних потреб. Музика гралася у амфітеатрах, між боями, і для цього, як відомо, використовувалися водяний орган, ліру, флейту, арфу.

Дуже багато з перукарського мистецтва римляни запозичили у давніх греків. Характер зачісок був сформований ще в республіканський період. Їхня форма залежала від соціального статусу, місця в суспільстві, добробуту власника. Перукарі робили суттєвий внесок у розвиток нових напрямків моди, але при цьому великого авторитету в суспільстві мати не могли.

Спеціальні раби - "тонсорес" та "кіпасіс" - виконували зачіски гарячою завивкою, робили і "мокру" холодну укладку, стригли особливими серпоподібними бритвами. Кожен виконував свою операцію. У Стародавньому Римі винайшли спеціальний валик для підтримування пасом у жіночих зачісках над чолом - "падус".

Головними рисами художнього стилю давніх римлян були монументальність, порядність, декоративність.

Римські жінки значну увагу приділяли зачіскам. Жіночі зачіски стрімко змінювались і вражали різноманітністю. Деякі модниці власний мармуровий портрет замовляли із мармуровою зачіскою, яку можна було знімати, змінювати на нову, сучаснішу, модну, часто підмальовану. Таким чином, римлянка мала можливість милуватися своєю збереженою у мармурі молодістю із зачіскою за останньою модою.

У республіканський період їхні зачіски нагадували давньогрецькі. Найчастіше волосся розділяли на прямий проділ, пасма зачісували до потилиці і укладали у вузол. Вуха та чоло залишали відкритими.

Одна із зачісок мала назву "подус", вона нагадувала грецький вузол, але мала індивідуальні особливості. Над чолом робили невеликий валик, на скронях волосся закручували в джгути в напрямку до потилиці. Знизу на потилиці робили різноманітної форми валики, вузли, плетіння. Часто для оформлення зачісок використовували хвилі. Крім зачісок грецького типу можна було побачити зачіски геометричної форми, які нагадували єгипетські.

Наприкінці республіканського періоду зачіски стали складнішими. Використовували завивку, складні плетіння, валики. Особливо складними та декоративними були зачіски в імператорський період. Застосовували каркаси, велику кількість накладного волосся, набули популярності перуки. Для каркасів використовували мідний дріт, спеціальні м'які підкладки, обручі, картон, діадеми.

Культура Рима періоду Республіки пронизана інтересом до особистості, внутрішньому світові людини. Скульптурні портрети правдиво передають риси людини. Зображували не героїв, а людей. Суворий погляд, строгість, чіткість ліній зачісок властиві всім портретам.

"Плита надгробка" -- скульптурне зображення чотирьох людей: двох жінок і двох чоловіків. У жінок зачіски з нодусами. Чоловічі зачіски - довгі пасма майже прямого волосся, що спускаються низько на чоло.

Великий вплив на формування моди в період Імперії робили скульптурні мармурові портрети імператорів і імператриць.

"Імператриця Агрипина" -- скульптурне зображення матері імператора Нерона, другої дружини Клавдія. Зачіска витончена, складається з різного виду локонів. Ряд локонів треба чолом, від нього волосся розходяться великими хвилями. На скронях рівнобіжні ряди круто завитих локонів, покладених чітко об'ємними півкулями. На чолі легкий чубчик, що складається з дрібних кілець. За вухами закріплені змієподібні спускні локони, що розподілені по обох сторонах шиї.

"Доміція": голова імператриці прикрашена високою зачіскою. Рамка каркаса дозволяє розташувати волосся у вигляді равликів густою масою. Чоло з двох сторін закрите витонченими локонами, що додає особі трикутну форму.

"Скульптурний портрет часів імператора Траяна". Зачіска молодої жінки вражає красою, оригінальністю, незвичайністю форми. Над головою у вигляді німба піднімаються локони, прикріплені на невидимий дротовий каркас, що дає міцність і стійкість зачісці. Великі завиті локони викладені по колу, створюючи видимість волосяного кокошника. Волосся потиличної частини заплетені в дрібні, тонкі кіски і покладені в круглий пучок, проколотий тонкою довгою шпилькою з круглим верхом.

"Скульптурний портрет імператриці Юлії Домни". У її зачісці представлений інший напрямок моди -- уся зачіска виконана у вигляді хвиль із завитого волосся. На потилиці низько укріплений широкий, щільний пучок.

У період імперії законодавцями моди на зачіски були імператори, їхні дружини, наближені до них особи. Особливо уславився мистецтвом винаходу нових зачісок близький друг імператора Нерона - Гай Петроній. Винахідливість перукарів позначилася на виготовленні перук із натурального волосся.

Перукам намагалися надати живого вигляду за допомогою фарб і жирних кремів. Знатні римлянки мали декілька перук. Щоб надати волоссю золотавого кольору, жінки вигадували будь-що: посипали волосся золотим порошком, для знебарвлення використовували суміші сірки або міді. Крім білого та золотавого волосся в Стародавньому Римі популярним було волосся вогняно-руде з червоним відтінком.

Зачіска нареченої виконувалась із шести кіс, укладених навколо голови, до зачіски кріпили червоні стрічки, фату жовтого кольору або оранжево-червону хустку. З часом зачіски стали вишуканими, багатоярусними, їх почали прикрашати золотом, перлами, коштовностями. Такі зачіски робили спеціальні рабині "ортотрікс", вони виконували також й інші перукарські процедури.

Особливо незвичайними, складними та гарними зачіски були в період панування імператора Нерона. Форми зачісок нагадували амфори, водоспади, корони. У зачіски вплітали стрічки, золоті шнури і навіть смуги тканин. Доповнювали їх намистом, брошками. У пізній період жінки почали закривати волосся вуаллю.

Римлянки дуже захоплювалися парфумами і знали багато засобів для підсилення та підтримки краси: маски для обличчя, ванни із фруктових соків та молока ослиці, накладні брови, штучні зуби, мазі, креми.

Уславлені римські лазні - терми, де римляни любили проводити дозвілля, були закладами розкоші. У публічних термах безпосередні лазні займали невелику площу, значно більше було приміщень з бібліотеками, залами для відпочинку, спілкування. Ванни, посуд для миття були із слонової кості, панциру черепахи, мармуру, срібла. Тут римлян обслуговували спеціалісти космети, які були вільними громадянами Риму. Вони робили масаж з ароматичними маслами, стригли і голили.

У Давньому Римі була заснована колегія, яка займалася виготовленням пахучих олій, мазей для догляду за тілом, а мешканці невеликого поселення Капуя (нині Сарна), так званого міста парфумерів, займалися виробництвом тільки косметичних засобів. У ті часи вже робили мило із козячого жиру, букового попелу, яке використовували не для вмивання, а як косметичний засіб - як помаду для волосся.

Крім того, таку мильну помаду змішували з різними барвниками, надаючи волоссю того чи іншого кольору. Цей звичай римлянки запозичили у германців.

Знатні римлянки вважали за необхідне втирати у тіло різні ароматичні масла тричі на день. Не задовольняючись холодною або теплою ванною, приймали запашні ванни. Дружина імператора Нерона - Попея приймала ванни з молока , щоб позбутися зморшок.

Кожна багата римлянка мала спеціальну скриньку - "жіночий світ". У скриньці було все необхідне для догляду за обличчям. Особливо цінувалися єгипетські мазі і порошки, яким приписували й магічні якості. Замість парфумів застосовували пахучі мазі, наприклад, мазь теліум із цедри апельсина та оливкової олії. Жінки сильно білили обличчя, шию, груди, руки, наводили за допомогою вохри і винних дріжджів рум'янець на щоках, не особливо переймаючись неприродним виглядом. Брови та повіки підводили сажею; пудру виготовляли з білої глини. Великою популярністю користувалася "діасразмата" щось на зразок компактної пудри - суміш з бобового та пшеничного борошна.

Римлянки видаляли волосся з тіла за допомогою вапна, а також введенням у волосяні мішечки гарячих голок. Жінки вищипували волосся на тілі і на обличчі; чоловіки для цього використовували спеціальну мазь або випалювали горіховою шкарлупою. Для посилення росту волосся в шкіру голови втирали жир розтертих жаб та ящірок. Римляни знали засоби від повноти та худорлявості. Дуже популярними були рецепти для фарбування волосся в рудий колір; порошок для чищення зубів із дрібно потертого рогу та пемзи; свинцеві білила для обличчя, лосьйони з мигдалевої олії і тваринних жирів. Косметикою користувалися як жінки, так, і чоловіки, особливо в період імперії.

Римлянки змінювали колір волосся, фарбували його або надягали перуки. Фарбування вимагало спеціальних знань і відбувалося декілька етапів. Спеціальні рабині, застосовували для цього розчин лугу. Для прикрашання зачісок жінки використовували вінки з троянд, посипаючи волосся золотистою пудрою.

Хоча чоловічі зачіски й не були такими складними як жіночі, але їм приділялось багато уваги.

Культура та мода Стародавнього Риму складалася під впливом грецької культури, у тісному контакті з якими римляни перебували протягом століть. Як і греків, у римлян спочатку були популярні зачіски із завитого волосся, бороду також завивали. Перші кваліфіковані перукарі, вихідці з Сицилії, з'явилися в Римі тільки у 280 р. до н.е. Вони запровадили в технологію щипці для завивок волосся і бігуді.

Чоловіки до кінця II ст. до н.е. відпускали довге волосся і бороди. Пізніше в моду увійшли короткі стрижки й голені обличчя, до того ж за звичаєм, запозиченим у греків, у жертву богам приносили перше обстрижене волосся дітей і першу бороду юнаків.

Оформлення зачісок і борід у чоловіків протягом усього історичного періоду багато разів змінювалось. У період зародження Римської імперії характерною зачіскою для чоловіків стала коротка стрижка. Вважалося, що довге волосся і борода заважають у битві. Волосся зачісували в напрямку його росту. Над чолом у вигляді короткого чубчика укладали вільні пасма.

У ранньому періоді чоловіки носили також бороди, вуса і відносно довге волосся. Голене обличчя стало популярним у III ст. до н.е. В II ст. до н.е. можна було побачити невеликі бороди. Скульптурні зображення римських імператорів дають уявлення про чоловічу моду Римської імперії. Нерон мав зачіску, що складалася з хвилястих пасом, зачесаних наперед.

Найпопулярнішою вважалася така зачіска, як в імператора Каракали. Вона нагадувала кулю із завитого дрібними кучерями волосся.

Чоловіки в Давньому Римі коротко і рівномірно підстригали волосся з усіх боків, потім закручували дрібними кільцями або локонами разом із бородою й бакенбардами. Багато чоловіків користувалися накладними перуками, адже лисина була предметом кепкування.

Деякі зачіски часів імперії носять і тепер. Одна із них так званий "їжак". Цю зачіску носили ще за часів імператора Тита Веспасіана, а зачіску з боковим проділом та "чуб" над чолом носив Цезар. На свята чоловіки прикрашали волосся вінками з лавра або плюща.

У Древньому Римі голову покривали украй рідко. Чоловіки - тільки під час військових походів або багатогодинних театральних представлень. Аристократи носили капелюхи і шапки, за формою запозичені в греків. Робилися вони з фетру, соломи, шкіри, плетених волокон рослин. Служителі культу цілком покривали голови. Головні пов'язки сполучилися з вінками з листів, квітів, гілок.

Воїни носили шоломи різноманітної форми, зроблені в більшості зі шкіри або металу, що закривають щоки і перенісся. Верхня частина шолома прикрашалася гребенем, хвостами з вовни тварин, металевими пластинами. Шоломи полководців і знатних патриціїв виготовлялися з дорогоцінних металів, інкрустувалися емалями, карбуванням. Римляни запозичали в греків традицію прикрашати голови під час торжеств і бенкетів вінками, але надягати їх мали право не всі громадяни. Вінками увінчували голови переможців-тріумфаторів. Для виготовлення вінків використовувалися не тільки натуральні рослини, але і штучні квіти - із шовку, металевих пластин, - сильно надушені ароматичними речовинами. Цінувалися красиво сплетені вінки. Велике значення мали сорт і колір рослин у вінку. Так, листи дуба, лавра, мирта символізували силу і владу.

Головними уборами жінок були стрічки, покривала, в урочистих випадках надягали невеликі діадеми з дорогих металів, інкрустованих перламутром, пластинами і розетками з каменів. При виході на вулицю на зачіску накидали покривало або вуаль. На ніч для збереження зачіски надягали сітки, сплетені з тонких золотих або срібних ниток, мішки з тонких сортів льону, шарфи з легкого шовку.

Жінки Древньої Греції і Рима зовсім не відрізнялися від сучасних дам у своєму прагненні виглядати як можна більш привабливими. Звичайно, на відміну від нас, вони були набагато більш обмежені у своїх можливостях.

Самою натуральною і разом з тією найпоширенішою прикрасою волосся в римських жінок були вінки, що спліталися з квітів і листів різних рослин. Вінки були не тільки жіночою, але і чоловічою прикрасою. Вінками прикрашали себе архонти й оратори, ними нагороджувалися переможці в змаганнях і почесних громадянах.

У більш пізніший час дами античних часів перестали задовольнятися тим, що їм давала на вінки природа, і стали заміняти яскраві квіти золотом.

Крім вінків, римські жінки вплітали у своє волосся пов'язки, з яких найбільш відома пов'язка, що походить на пращу, що часто прикрашалася золотом, перлами і дорогоцінними каменями. Своєю високою і широкою серединою вона виділялася з волосся на зразок діадеми або ж утримувала волосся на потилиці. Вона нічим не відрізнялася від налобника або начільника.

Руки жінки унизували браслетами і зап'ястями, часто у вигляді змії; ноги вище кісточок - золотими кільцями. Використовували намиста, ланцюжки, шийні пов'язки, красиві застібки. Кільця носили як печатку, так і для прикраси. Модники надягали відразу безліч перснів, по кілька на кожному пальці, але це вважалося не зовсім пристойним.

Давньоримський костюм протягом багатовікової історії свого розвитку зазнавав історичних змін, безпосередньо зв'язаних з глибокими зрушеннями в суспільному ладі Римської держави та її культури. Чоловічі та жіночі костюми почали відособлюватись уже в ранній період історії Стародавнього Риму, коли римлянки носили давньогрецький одяг. А чоловіки продовжували носити римські тоги і плащі.

Основним жіночим одягом у Стародавньому Римі був грецький зшитий з боків, але розкритий зверху хітон Т-подібного краю, який називали туніка-хітон. Крім цього справжні римські жінки і чоловіки носили зшиті на плечах туніки в усіх варіантах від безрукавих колобіумів до довгорукавих камиз. І туніка і хітон у панівних верств були насамперед нижнім одягом. Поверх нижньої туніки одягали верхню туніку, яка була довжиною до підлоги, що надавала римським жінкам величності та строгості. Туніки завжди підв'язували високо під грудьми шнурком чи пояском з різними оздобленнями.

Найпоширенішим матеріалом, з якого виготовляли одяг протягом усієї історії Риму була шерсть. Римлянки здавна вміли виготовляти різні сорти шерстяних тканин. Як тонкі і м'які, цупкі і вохристі. Був відомий у Римі і шовк, який дедалі поширювався і став досить звичним у побуті.

Раби не мали права носити білий одяг. Кольори їхнього вбрання були темнішими: коричневі, жовто-бурі, сірі. Поряд з білим носили одяг і інших кольорів. Особливо різноманітними були кольори жіночих костюмів: червоні, коричневі, фіолетові. Взуття римських жінок було менш різноманітним ніж у чоловіків, воно обмежувалось лише сандалями, крепідами, черевиками, які оздоблювали шнурками, вишивками, а іноді коштовним камінням, перлами.

Незважаючи на велику дорожнечу, у часи Імперії римська знать вдягалася в шовк. Ще використовувалася дуже тонка, майже прозора тканина з особливого виду льону - аморгіну.

Колірна палітра в римському костюмі, незважаючи на перевагу білого, була яскравою: червоний, зелений, салатовий, жовтий, коричневий кольори; особливо модним вважався пурпурний. У період Імперії колорит костюму здобуває вишуканий характер у відтінках і сполученнях квітів: блакитного і зеленого з білим, світло-лілового з жовтим, сірувато-блакитного, рожево-бузкового. Плаття прикрашалося не тільки клавусами (смугами), але і геометричними візерунками (колами, ромбами, розетками), стилізованими листами плющачи, дуба, лавра, гірляндами квітів, зірочками, витканими або вишитими, бахромою, каймами. Візерунки були виконані в 2-3 кольорах, що разом із золотим декором додавало тканині особливу пишність і розкіш.

2. Характеристика основних напрямків й течії у розвитку світової й вітчизняної моди

Зовнішній вигляд людини - це частина її самої. Людство з давніх віків почало дбати про свою зовнішність. Поняття краси в різні епохи змінювалося, використовуючи досвід попередніх і накопичуючи особистий. Змінювалися люди, змінювалась їхня зовнішність, змінювався одяг і, звичайно, зачіски. Саме тому, кожне століття вносило свої відбитки, творчі знахідки, знання. А це дуже важливо, тому що зовнішність людини, зокрема її зачіска - відбиває неповторні риси індивідуальності не лише її самої, а й майстра, який створює зачіску. Це відбиток його смаку й поглядів. Саме за допомогою зачіски можна приховати або виявити особливості будови обличчя, певні ознаки статі, віку, національні риси. Зачіска разом з одягом, макіяжем, створює єдиний гармонійний образ і тим самим відображає естетичні ідеали суспільства певної людської спільноти.

Що стосується моди, то вона постійно змінюється і вдосконалюється. Це відчувається тому, що дизайнери не бояться експериментувати.

Сучасне моделювання зачісок увібрало в себе всі елементи, які були присутні в зачісках Стародавнього Риму: локони, джгути, косички, вузли.

Всі елементи кардинально змінились, широко вдосконалилися. виготовляються за новими технологіями та формами.

Зачіска може бути класичною і сучасною, волосся підібраним або таким, що вільно спадає, гладенько розчесаним або накрученим. Ознаками сучасної зачіски стали легкість і швидкість виконання.

Перевагу надають комбінованому укладанню зі сполученням пасом прямого і накрученого волосся, комбінаціям волосся, зібраного у "хвости", різноманітним завиткам, плетінню.

Актуальним залишається стиль епохи Стародавнього Риму з пасмами, завитками та шиньйонами. Домінують об'ємність, кучеряве, завите волосся, легкі, вільні, наближені до натуральних форми зачісок.

Для зачісок характерні:

- нейтральні форми - невимушені, компактні, прості, лаконічні, стримані за стильовим рішенням, які відображають класичне трактування можливостей сучасних технологій та вимог моди;

- активні форми - складні, декоративні, динамічні й рухомі, в яких застосовуються високохудожні, багатоелементні, в тому числі фантазійні рішення.

Створюючи зачіску, враховують стиль поведінки та індивідуальні риси людини, її зовнішність, художнє рішення святкового костюма.

До моделювання зачісок застосовують два основних підходи:

- виконання кардинально нової зачіски, нетрадиційної для конкретної людини форми й оздоблення;

- видозміна звичайної, традиційної форми зачіски, надання їй декоративності, художньої насиченості.

Виконуючи зачіску, застосовують нестандартні форми, комбінації з буклів, валиків, пучків, плетення сіткою, джгутами, косичками. Створити враження власного довгого волосся, уможливити оригінальні зачіски для урочистостей дозволяють постижерні вироби - шиньйони, "хвости", пасма, клеєні прикраси.

Доповнює весь образ моделі - макіяж. Сучасний макіяж, важаться натуральний природний макіяж, мета якого -- підкреслити природну красу дівчини, її свіжість і молодість. У такому макіяжі 80% успіху залежить від чистої доглянутої і ідеально рівної шкіри. Щоб досягти прекрасних результатів необхідно приховати всі дефекти шкіри за допомогою коректора і створити рівний тон пудрою або тональним кремом. Однак не обійтися без рум'ян, без них обличчя може стати блідим і безликим. Макіяж -- це професійна гра світла і тіней на обличчі моделі.

Для сучасного макіяжу можна використовувати накладні вії. Адже довгі, пишні, густі вії завжди дивляться ефектно. Сучасні тенденції макіяжу вдосконалюються, їх досить багато. Якщо використовувати багато блиску у вечірньому макіяжі, то манікюр повинен бути доволі скромним.

Модні тенденції у манікюрі є натуральність. Відтінки : бежевий, тілесний, світло-рожевий, блідо-коричневий. Повільно, але впевнено натуральні нігті витісняють нарощені, природні форми нігтів витісняють штучно змодельовані. У цьому сезоні на піку популярності короткі нігті і нігті середньої довжини овальної або мигдалеподібної форми.

Мода не стоїть на місці, вносячи нові штрихи у звичні рішення. Ось і сьогодні до класичного френчу і місячного манікюру додалися такі нюанси, як градієнтна розпис, прикраса крихітними стразами, кольорові лаки замість білого.

Елегантне вишукане кружево -- тенденція сучасного манікюру. Це найактуальніша розпис, яка може зустрітися в модному манікюрі.

Зачіска, макіяж і манікюр мають бути одним ансамблем у створені певного образу.

Размещено на Allbest.ru