Масові свята як форма організації дозвілля населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Свято як видовищна форма проведення дозвілля

1.1 Становлення і розвиток масових свят

1.2 Специфіка масових свят

2. Участь закладів культури в організації масових свят

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність теми обумовлена тим, що сьогодні, в нашій країні інтенсивно зростає психічне та фізичне навантаження на суспільство. Це зумовлено досить нестабільною економічною ситуацією в країні.

Щоб прогодувати свої сім'ї, дати належну освіту своїм дітям, люди мусять багато і важко працювати. Таким чином робочий день стає довшим, а обсяг вільного часу зменшується. Дозвілля стає необхідною частиною життя людини, за досить короткий час, людина має відновити свої витрачені сили, розважитися, відволіктися від буденності.

Масове свято є однією з форм проведення дозвілля, яке задовольняє потреби у відпочинку та розвазі, розвиває певні здібності людей. Масове свято - це активне, змістовне дозвілля, яке не потребує великих фінансових затрат та багато вільного часу. Такий вид дозвілля відповідає інтересам широких верств населення, є доступним і, крім того, несе в собі багато корисних функцій. Ми бачимо хорошу перспективу в нашій державі для розвитку масових свят як одного з провідних видів культурно-дозвіллєвого відпочинку, який несе в собі не лише розваги та веселощі, а й розвиток населення. Провідним завданням масових свят є розважально-рекреаційна діяльність, саме тому важливо дослідити, яким чином нова соціокультурна ситуація, яка склалася після виходу України з СРСР, вплинула на розвиток масових свят, їхнього змісту.

Стан розробленості теми. У вітчизняній науці проведено багато досліджень, присвячених дозвіллю. Серед сучасних дослідників, які займалися проблемою культурно-дозвіллєвої діяльності можна назвати таких авторів, як : Н.М. Цимбалюк [7], В.Й. Бочелюк [2], І.В. Петрова [13]. Всі вони впевнені, що дозвілля є необхідною умовою та важливим чинником культурної та соціальної репродукції сучасного суспільства і вважають, що політична культура України є недосконалою та потребує цілеспрямованого розвитку. Питанням масової культури цікавились такі дослідники, як: В.В. Вовкун [9], Р.І. Безугла та ін. [8]. Перший з названих авторів висвітлював позитивні сторони масового свята і дав визначення святу як «культурної події» [9,77]. У свою чергу Р.І. Безугла досліджувала негативний вплив, який несуть в собі масові святкування. Автор вважає, що масова культура занадто інтенсивно діє на суспільну свідомість, при цьому завдаючи шкоди [8,87]. Дослідницький інтерес до феномену свята виникає в XX столітті. Культурологічні дослідження феномена святковості представлено творчістю таких дослідників як М. Бахтін, В. Пропп, Й. Гейзінг.

Науковці визначили поняття масової культури та її впливу на суспільство, як позитивного так і негативного. Дозвілля було ґрунтовно вивчене, науковці, які займались цим питанням, дійшли висновку, що воно є необхідним для кожної людини. Проте, враховуючи ті зміни, що відбулися в країни, постає нагальна необхідність пошуку нових форм проведення дозвілля, або оновлення та модернізації традиційних форм. Незважаючи на велику кількість досліджень, проведених вітчизняними науковцями, тема масових свят була розглянута досить поверхнево, залишились питання, які на нашу думку, потребують нагального вивчення та аналізу. Тому, вважаємо за необхідне дослідити масове свято як форму проведення дозвілля, розглянути аспекти, пов'язані із необхідністю запровадження нових технологій у проведення та організацію масових святкувань.

Об'єктом дослідження є масові свята.

Предметом дослідження є організація сучасних масових свят під відкритим небом.

Мета курсової роботи полягатиме в тім, щоб визначити особливості проведення масових свят за участю закладів культури як організаторів і на цій підставі надати практичні рекомендації щодо поліпшення організації масових свят під відкритим небом для громадян України. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

Дати визначення поняттям «свято», «масове свято» ;

Розглянути становлення і розвиток масових свят;

Розкрити функції і специфіку форм масових святкувань;

З'ясувати, яку участь в організації свят можуть брати заклади культури.

Методи дослідження. У курсовій роботі використано різні методи. По-перше, ми проаналізували становлення масових свят, протиставляли їх як вид культурно-дозвіллєвої діяльності іншим видам, ці методи відносяться до загальнонаукових методів. Також ми визначили вплив, який масові видовища несуть, порівняли з іншими культурними заходами. Отже, ми використали конкретно-наукові методи.

Практичне значення курсової роботи полягає в тому, що її висновки та рекомендації можуть бути використані фахівцями установ культури в організації масових свят, видовищ, менеджерами соціокультурної діяльності у вдосконаленні організації культурно-дозвіллєвої діяльності.

Структура курсової роботи обумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів і двох підрозділів, висновків, списку використаних джерел

(23), додатків (2). Обсяг роботи - 34 стор. (без списку використаної літератури і додатків).

1. Свято як видовищна форма проведення дозвілля

1.1 Становлення і розвиток масових свят

розважальний свято культура

Дослідники історії та розвитку становлення масових свят як форми організації дозвілля населення, починаючи з періоду Радянського Союзу, в своїх роботах опираються на чітке визначення понять «свято» і «масовий». Словник дає таке визначення : « Масовий - такий, в якому беруть участь багато людей. Призначений для широких мас » [4,360]. На відміну від цього попереднього терміну, існує значне різноманіття визначення поняття «свято». Ю.А. Полянин дає таке визначення : « Свято - це ознаменування пам'ятної дати у житті суспільства,народу. Соціальне, всебічне явище сформоване на основі традицій, морально-етичних, суспільних, політичних норм життя» [19]. В свою чергу Т.Ф. Мельничук надає святу більш широкого сенсу, за його словами свято є особливою моделлю світу, воно наділено іншим часом і розташовується в іншому просторі. Не можемо не погодитись з його думкою, що будь-яке свято є проявом естетичної складової культури [18]. Але чи було так у XX ст., в чому полягала сутність масових свят, щоб нам це зрозуміти, зробимо невеличкий екскурс в історію та прослідкуємо становлення масових свят за часів СРСР.

У Радянському Союзі масові свята вражали своїм розмахом. Вони займали важливе місце в культурному арсеналі комуністів, адже, за думкою багатьох дослідників, Радянський Союз був не тільки пропагандистською державою, але і «інсценізуючою диктатурою» [23]. За ствердженням автора, свято домінувало серед всіх інших форм спілкування, в кінці кінців і вибори в Верховній Раді, як і саме життя в Радянському Союзі почали називати «святом» [23]. Радянська святкова культура, як частина культурного життя країни, стала фактором масової комунікації людей, яка була ширше вузького маленького світу представників партійно-державних органів. Природно, будні з їх проблемами, будь то повсякденні позбавлення або терор, надавали свій вплив на святкову атмосферу, але свято було перш за все приводом для зустрічі людей. Тут спілкувалися між собою партійні і безпартійні, селяни з городянами, віруючі з атеїстами. Завдяки спілкуванню людей, що стояли на різних поверхах суспільної і владної ієрархії, радянське свято з офіційного урочистого заходу перетворювався в живу культурну подію. Траплялися й зіткнення, і примирення між представниками ворожих таборів. Радянське свято як явище культурної практики служить прикладом перетину численних ліній комунікації між особами,які мали всю повноту влади і обділеними нею.

Бачимо, що масові свята перш за все виконували комунікативну функцію, вони були способом комунікації влади з народом. Т.Ф. Мельничук пояснює це тим, що оскільки свято є результатом локалізації спілкування як в часі, так і в просторі, причому в особливому святковому просторі-часі, то це передбачає і особливе святкове спілкування [18]. Більша частина дослідників, які займалися питанням масових свят в СРСР, стверджували, що офіційні свята служили не лише інструментом для безвинного спілкування з народом, а більше інструментом для популяризації політичних цілей і маніпулювання людьми [23]. Вони були одним з каналів, через які політика режиму впроваджувалась в життя. Таким чином, інсценування та відтворення панування доповнювали один одного. Генеральний секретар Комінтерна Георгій Димитров в 1941 р. відмітив особливий характер масових свят в Радянському Союзі, що свято було політикою, а радянське святкове дійство -- виразом специфічної форми панування [23].

У 1927 р. святкування 10-ліття встановлення радянської влади дало поштовх подальшому розширенню святкового руху, який продовжувався в 1930-х рр. Святкування ставали більш урочистими і масштабними , число офіційних святкових дат зростало. Масові дійства в більшості використовувалась як засіб розповсюдження догм, норм та уявлень про майбутнє. При цьому свято мало привілейований статус в каноні художніх інсценувань. Святкування залучали в свою орбіту все більш зростаючий апарат активістів, поглинали все більші ресурси та виводили на вулиці все більше людей, поки вони всі в деякій мірі, за думкою Георгія Димитрова « не стали сплоченным праздничным сообществом» [23].

Існувало безліч комісій, які займалися підготовкою святкувань, і експертів, які своїми знаннями мали вплив на оформлення свят.

Планування та організація масових свят не обмежувалась дискусіями в столиці. Як основна частина практичного культурного будівництва, котре передбачало охопити всю країну, свято потребувало більшого планового апарату. Була потрібна густа мережа комісій, щоб забезпечити постановку масштабних урочистих вистав на регіональному та місцевому рівнях. У тому, як втілювалися в життя московські святкові форми в регіональних контекстах, відображаються процеси всесоюзної стандартизації, тобто діяльності, що полягала у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування та впровадження централізованого управління [14], але разом з тим збереження і розвитку регіональних особливостей. До речі, у цьому проявлялася досить позитивна риса радянського культурного життя, а саме - багатовимірність.

Уряд СРСР використовував святкові приводи як в центрі, так і на місцях - щоб продемонструвати всім новий радянський порядок речей. Він прагнув не тільки наочно представити його, а й укорінити в реальному житті. Так би мовити нові реалії суспільного ладу взагалі вперше «обкатувалися» у формі урочистих презентацій. А де ще, якщо не на святі, познайомити людей з новими датами радянського календаря? Як інакше, якщо не за допомогою святкової демонстрації, наповнити життям нові організаційні форми міського простору?

Організація і проведення радянських свят супроводжувалися багатоголоссям думок, а їх носії, щоб бути почутими, змушені були дотримуватися всі більш вузьких рамок естетичних та ідеологічних установок. Особи, які завоювали право називатися фахівцями в галузі організації громадських свят, впливали на прийняття директив центру з оформлення свят. Вони формували уявлення про те, що могло і повинно було продемонструвати радянське свято.

Таким чином, в суспільну свідомість впроваджувалися нові реалії суспільного життя, що знаходилися в процесі становлення, подання режиму як належне, покликані дати зразок для наслідування всім, хто йшов або змушений був іти у святкових колонах. Не зважаючи на всі зусилля комуністів, вони не змогли повністю і у всій чистоті вчення реалізувати свої уявлення про зміну суспільного ладу, культури та свят. По-перше, це пов'язано з тим, що не існувало єдності радянських культурних норм. Навпаки, мали місце різні, часом протилежні уявлення про те, як повинно виглядати радянське свято і яким має бути його зміст. По-друге, радянське масове свято було в процесі втілення уявлень і мірок порівняно вузького шару партійно-державної еліти в норми культури, до яких повинна була пристосовуватися людська маса. Особливо в провінціях, організація та проведення свят не могли обійтися без всяких перешкод і протиріч.

Отже, радянське свято мало на меті не розважити населення. Першочергово, воно виступало формою спілкування, а не формою проведення дозвілля населення. Звідси ми бачимо, що масові свята справді змінили свою сутність, свій зміст та функції з часів СРСР. На нашу думку, радянські масові святкування мали досить сумнівне значення, адже влада прагнула за допомогою свят нав'язати масам певну ідеологію. Це пояснює той факт, що зараз більшість освічених людей, недолюблює таке поняття як «масовий» і взагалі масові свята, не у всіх ці яскраві події викликають позитивні емоції. Але надалі ми будемо досліджувати масові свята як форму організації дозвілля населення.

В наш час спостерігається опанування населенням нового дозвіллєвого простору. Україна як посткомуністична країна, визначає свій власний шлях розвитку культурно-дозвіллєвої сфери, прогнозує свої власні перспективні напрямки.

Відвідування масових видовищних свят - це різновид «вільної діяльності». Чому саме «вільна діяльність». За визначенням В.Й. Бочелюк дозвілля являє собою «сукупність різних видів діяльності, якими індивід займається за власною волею» [2,6]. Суттєво зросла цінність дозвілля для певних груп,особливо для молоді. Особливості і соціальну сутність дозвілля розглядали та вивчали багато дослідників,професіоналів цієї галузі,наприклад Д.О. Мухарський, І.В. Петрова. Останній автор підкреслювала, що дозвілля є необхідною умовою, важливим чинником репродукції сучасного суспільства, його оптимального функціонування та розвитку [5-13]. Як і будь-яке явище, вільна діяльність знаходиться в русі й розвитку. Вона змінює свій зміст і характер, якісно вдосконалюється, відбиває всі зміни, що відбуваються в суспільстві.

Сучасна соціокультурна ситуація в Україні характеризується інтенсифікацією впливу масової і популярної культури на суспільну свідомість. Проблематикою цього питання займалася Р.І. Безугла, яка в свої статті писала, в суспільстві, що переходить на нову фазу історичного розвитку, роль масової культури та коло її функцій істотно змінюється і розширюється [8,88]. Автор розглядає масові свята як вид культурно-дозвіллєвої діяльності в не дуже позитивному світлі, ми ж ставимо собі завдання переконатися в протилежному. Масові свята формувалися під впливом об'єктивних змін, пов'язаних з індустріалізацією та урбанізацією суспільства. Модернізація суспільства призвела до збільшення соціального значення дозвілля, яке стало необхідною частиною життя людини в умовах перевантаження організму.

Демократизація суспільства від часу проголошення незалежності України істотно позначилася на становленні та розвитку масових народних дійств як форми соціально-культурного дозвілля. Трансформувалися традиційні уявлення про роль та значення масових святкувань в суспільстві, його функції та принципи, стереотипи та шаблони організації свят. Розвиток ініціативи, самодіяльності населення - центральний принцип організації культурно-дозвіллєвої діяльності.

Проведення масових свят, за визначенням В.Й. Бочелюк, - це активне, змістовне дозвілля, яке задовольняє потреби і розвиває певні здібності людей [2,19]. Ю.А. Полянин вважає, що масове свято - це оформлене засобами мистецтва масове спілкування з використанням : пісень, танців, яскравого карнавального ходу з елементами театралізованої дії, яка не потребує від учасників спеціальної підготовки [19]. Т.Ф. Мельничук визначив масові свята як особливу дію, в якій беруть участь візуальні і звукові засоби, що представляють зв'язну послідовність важливих фактів, що мають місце в самому житті або абсолютно фантазійних. В цьому випадку все збудовано з використанням знакових систем, сюжетів, фабул, образів-масок, спрямованості [18].

Існує досить велика кількість видів свят, перечислимо ті, які, на нашу думку, найчастіше святкуються масово, а саме: суспільно-політичні, наприклад День Перемоги та День 1 травня; релігійні (Великдень чи Різдво); спортивні свята (Олімпіада) та дитячі свята (День захисту дітей).

Свято має гарантувати високу якість наданих населенню культурних послуг та демократичність умов включення особистості в активну культурну діяльність.

Масове дійство має вміщувати в собі найрізноманітніші функції, запозичати їх з усіх соціально-культурних установ, чи то будинків культури ,чи то нічних танцювальних клубів. Тому розглянемо більш детально ті функції, що виконує масове свято. Адже це істотно може позначитися на населенні,сприяти поліпшенню його культурного рівня.

Розглянемо соціалізуючу функцію. Вона є важливим елементом у формуванні ментальності, патріотизму, певної ідеології. Варто зазначити, що свято має пряме відношення до суспільних цілей. Воно сприяє формуванню свідомого громадянина, призводить до підвищення громадської активності. Важливо зосередити нашу увагу на культурно-дозвіллєвому просторі, тому що людина сприймає оточення, в якому перебуває і з яким взаємодіє. Культурно-дозвіллєве середовище як самобутнє явище являє собою єдність предметного оточення і процесу діяльності, активної участі в ньому людини, тому що без людини, без її діяльної участі культурно-дозвіллєве середовище являє собою неживий предметно-художній простір, воно несе в собі певне смислове навантаження. Просте знаходження людини на святі дозволяє їй відчути себе частиною чогось грандіозного і важливого. Саме в натовпі людина наштовхується на незвичні ситуації, які можуть виявитися конфліктними. Це спонукає її до вирішення мирним способом тієї чи іншої проблеми, тим самим коригувати свої відносини з людьми, переборювати свої захисні психологічні функції та поведінкові штампи. Таким чином, свято має виконати такі завдання:

- сформувати правильне уявлення про поводження у людних місцях, гарне відношення до оточуючих, позитивно налаштоване;

- дати можливість людині усвідомити, що вона може змінитися, стати кращою;

- розвивати соціальну активність й творчий потенціал особистості, надихати людину на творчість в цілому;

- об'єднати людей різних категорій населення, які відрізняються один від одного проблемами, потребами, рівнем культурної та професійної підготовки, майновим забезпеченням, бюджетом вільного часу;

Таким чином, культурно-дозвіллєве середовище виступає в ролі простору для діяльності, де здійснюється переживання духовного стану, що виявляє собою культуру і духовні цінності. Це, в свою чергу, є основою особистості, її способу життя. Людина має почувати себе спокійно і комфортно на видовищних святах, при великому скупченні народу.

Треба сказати, що кожному культурно-дозвіллєвому заняттю притаманні пізнавальні можливості. Масове свято також не є виключенням, а отже воно позитивно впливає на глядачів. Розглянемо культурно-виховну функцію або, як її ще ми можемо назвати, - розвивальну. Важливо, щоб свято виконувало роль не тільки розваги, але й ставило собі за завдання розвивати особистість, населення загалом. Адже не лише культурно-освітні заклади ставлять собі за мету навчити чомусь людей. Видовищні заходи також можуть сприяти розвитку духовних і фізичних сил. Для виконання цієї функції свято має хоч частково базуватись на історичних засадах , тим часом спонукати людей до глибшого вивчення тієї чи іншої історичної події, які тісно пов'язані з даним святом. Щоб виконати цю функцію, свята повинні бути насичені інтелектуальною пошуковою грою та змаганням, естетичне наповнення має відповідати події, предмету, присвяченим святкуванню. Глядачі повинні усвідомлювати значимість історичного культурного минулого і свою причетність до нього. Таким чином у населення з'явиться почуття гідності і поваги до себе, до міста, до своєї держави. Не обов'язково змушувати людей вчити історію, адже це не єдиний спосіб розвити людину. Ми поділяємо думку Н.М. Цимбалюк, що відвідувачі масових видовищ більше споживають духовні цінності, аніж стають їх творцями [6,45]. Але навіть просте споглядання концерту, знаходження індивіда в культурному середовищі може сприяти реалізації потенціалу внутрішнього і соціального розвитку особистості. Ця функція:

- долучає до культури і мистецтва людей різних вікових категорій;

- стимулює творчу активність населення;

- сприяє поліпшенню духовно-моральних орієнтирів;

- формує вольові якості, кмітливість, винахідливість;

- спонукає до вивчення історії, зацікавлює історичними фактами, подіями;

- забезпечує активне набуття знань самостійним шляхом.

Перейдемо до рекреаційно-оздоровчої або відбудовної функції, яка спрямована на зняття втоми і нервової напруги. Дана функція служить для забезпечення людині фізіологічної норми і високої працездатності, задовольняє потреби у відпочинку, у видовищі, враженнях, емоціях, насолоді, розвазі. Сприяє відновленню сил як фізичних так і моральних, втрачених під час роботи; знімає стресові навантаження; вчить регулювати свою активність, сприяє знаходженню гармонії душі та тіла.

Хоч ця функція має на меті допомогти людині розслабитися та відновити втрачені сили, вона сама потребує певних зусиль, енергії, затрати фізичних і психічних сил. Так як суттєвою характеристикою масових свят є активний відпочинок, це передбачає багато рухів та сплесків емоцій. Масові свята завжди переповнені рухом, швидкою зміною емоційних впливів, спілкуванням. А це потребує деякого мінімуму свіжих сил. До розважальної функції спеціалісти ставляться по різному. Наприклад, Л.М. Лазарєва вважає, що акцент на розваги в культурі взагалі орієнтують аудиторію на споживчо-розважальні стандарти, нівелюють особистість [10,145]. Ми беремо до уваги дослідження науковця, але вважаємо їх занадто критичними. На нашу думку ця функція виконує надзвичайно важливу роль, так як більшість населення вважає, що масові свята існують саме для розваги народу, для веселощів, танців, співів і всього, що в себе включає розважальна програма. Масові свята не мають ставити собі за мету створити масову аудиторію зі стандартним баченням світу, а навпаки враховувати індивідуальність кожної людини.

Масові видовища компенсують дефіцит розваг та веселощів, яскравих вражень. Ми пояснимо це тим, що проведення дозвілля вкрай залежить від фінансового забезпечення громадян. Тим паче в наш час від матеріальних статків посилюється зростання відмінностей у культурних практиках між центром і периферією. Матеріальний рівень та місце проживання впливають не лише на вибір дозвілля, а й на формування певної духовної культури. З цього слідує, що певна частина населення не може дозволити собі сходити на якийсь концерт відомої зірки або всесвітньо відомого танцювального колективу. Масові дійства - це безкоштовні свята і вони беруть на себе обов`язок розважити населення, компенсувати нестачу веселощів. Розважальна функція сприяє насиченню позитивними емоціями; надає яскраві враження від дійства; спонукає до активної участі у програмі; задовольняє музичні смаки; компенсує нестачу дозвіллєвих практик, які є недоступними для більшості населення; розширює коло спілкування.

Отже, необхідно виділити позитивні зміни, що сталися за період незалежності України. Основні принципи організації культурно-дозвіллєвої діяльності поступово змінюють свою форму і соціально-культурний зміст. Масові заходи намагаються створювати умови для розвитку особистості, стимулювати населення до активних дій, до самоорганізації. Тобто, ми спостерігаємо рух від стандартизації та уніфікації до строкатості та багатобарвності форм дозвілля та єдність зусиль держави, політичних та громадських організацій, сім'ї, інших соціальних інститутів у справі організації змісту дозвілля. Це все сприяє розвиткові культурних заходів і особливо масових свят. Прослідкувавши їх становлення з часів СССР, ми можемо впевнено сказати, що сучасні свята є повноцінним культурним дозвіллям з яскраво вираженими не тільки розвагами, але й розвиваючою та виховною функціями, що робить їх прекрасним інструментом для формування сучасного, здорового та освіченого населення.

1.2 Специфіка масових свят

Будь-яке свято, як форма організації дозвілля населення, є необхідним елементом життя людини, одним із проявів його суспільного буття і культури. Особливе місце свята в суспільстві зумовлене його різноманітними функціями в соціальній структурі людського співіснування. Для свята відводиться важлива роль у будівництві спільноти та ідентифікації з ним. Масове свято являється організованим комплексом заходів, що спрямовані на формування та закріплення суспільної думки, позитивних переживань та психологічних реакцій щодо пам'ятної події. Особливість свят і гулянь полягає в тому, що народ є основною діючою силою у них. Т.Ф. Мельничук переконаний, що у процесі здійснення масового свята відбувається глибинна трансляція традиційних цінностей культури, де увага акцентується на конфігурації, в якій своєрідність розглядається не стільки в ракурсі унікальності яких-небудь меж, скільки в плані неповторної композиції складових елементів і форм як специфічних, так і досить поширених [18].

Для масових свят характерні барвисті карнавальні проходження, театралізація окремих сцен, масові дії самих учасників свята. Масштабність, значимість свята завжди пов'язана з яскравою дією і виражається у конкретній тематиці. Щоб свято було дійсно масовим, воно повинно бути присвячено такій події, яка не може залишити людину байдужою. Перерахуємо специфічні особливості масового свята: багатобарвність, різноманітність компонентів; наявність передсвяткової ситуації; значний час проведення; одночасність проведення заходів для різноманітних категорій споживачів.

Варто сказати, що будь-яка культурна діяльність, яка здійснюється під відкритим небом, розвивається в середині певної спільноти. Найпростіше культурне співробітництво людей викликає потребу в певній організації, в певній формі діяльності. Для початку дамо визначення культурно-дозвіллєвому заходу. Це організована дія колективу, спрямована на досягнення будь-якої мети. Захід повинен реалізуватися як цілеспрямована взаємодія глядачів і слухачів публіки в цілому, з дієвими особами сцени, тобто артистами, ведучими, спрямована на вирішення визначених завдань, поставлених цілей.

За визначенням Т.Ф. Мельничук, святкове дійство - це твір, який є набагато складнішим, ніж літературний текст, що досягається семіотичною багатомовністю, де множинні форми накладені один на одного, створюючи особливі форми комунікативних процесів, його компліментарну нарочитість тощо [18]. Культурна цінність масового свята полягає в тому, що воно відіграє роль підготовчого етапу будь-якої творчої діяльності. Це пояснюється тим, що заняття «високими» формами дозвілля потребують від особи великої попередньої підготовки, певного інтелектуального та емоційного напруження. А перевтомлена людина не здатна до сприйняття складної інформації, активно включитися до творчого процесу. Вона потребує фізичного, інтелектуального та емоційного розвантаження, попередньої релаксації. Саме ці функції найкраще виконує видовище. Воно є поліфункціональним явищем. Поряд з релаксаційною, воно спрямоване на виконання пізнавальної, виховної, розважальної функцій.

Будь-яке свято, як правило, має такі складові частини [21] :

перша частина - активні дії мас, які можуть відбуватися у формі мітингу, святкової маніфестації, покладання квітів, гірлянд, проходження з факелами, урочистої церемонії тощо;

друга частина - театралізоване видовище, яке відбувається або на стадіоні, або на площі. Тут відбуваються показові виступи шкіл, парад духових оркестрів, показові спортивні виступи, театралізований концерт, театралізована вистава;

третя частина - народне гуляння відбувається по всьому місту, на естрадних площадках, де проходять показові видовищні заходи (виставки, виставки-розпродажі, виставки ремесел, промислів, аукціони, концерти колективної художньої самодіяльності, театралізовані концерти, робота атракціонів тощо). Складовою частиною масового свята може бути ярмарка, яка розміщується у заздалегідь визначеній частині міста. В ній беруть участь професійні митці, аматори, художники, майстри декоративно-прикладного мистецтва.

Завершується народне гуляння збірним концертом і святковим феєрверком. У збірному концерті беруть участь кращі колективи художньої самодіяльності або запрошуються професіонали.

Є дослідники, які в своїх працях визначають і обґрунтовують негативні сторони масового свята як форми проведення дозвілля населення. Наприклад, Н.Б. Бабенко у своєму підручнику пише, що заходи загального, безсистемного характеру, в які вклалося багато коштів, не давали відповідного ефекту. Це були бенгальські вогні і феєрверки, які інколи радували око та не зігрівали душу [1,97]. Автор вважає, що зовсім мало проводиться заходів, тим паче масових, котрі можна було б відвідати з користю для сім'ї та людини взагалі. Звісно, з цим можна погодитись, адже методи проведення масових свят, які використовуються в нашій країні, є доволі застарілими. Тому виникає потреба у модернізації традиційних форм проведення дозвілля.

Однією з найяскравіших характеристик масової форми проведення дозвілля є доступність, за рахунок чого кількість учасників набуває розмірів масової аудиторії. Свято, гуляння, карнавали, ярмарки найчастіше проводяться у парках культури; масові свята, що відбуваються в Києві - на Майдані Незалежності, тобто переважно на відкритому повітрі.

Однією з найбільш поширених форм сучасної організації святкового мистецтва з високим рівнем видовищності є фестивалі. Досліджуючи питання фестивалів, С.Г. Дункевич вивів таке визначення для фестивалю. Фестиваль (від фр. «festival», лат. «festivus» ? святковий, веселий) ? це масове свято, показ кращих досягнень в області музичної, театральної, естрадної, кінематографічної творчості [15]. Інтерес до цієї форми залишається актуальним і сьогодні, адже дух змагання, закладений у народі, дає змогу й надалі активізувати творчі сили, особливо молоді. Метою фестивалю, зазвичай, є не так розвага як залучення дітей та молоді до вивчення, успадкування, збереження та популяризації фольклору, народних історико-культурних традицій, звичаїв і обрядів, піднесення української національної ідеї серед творчих сил та сприяння підвищенню професійного рівня виконавців [17].

Зазвичай масові видовища реалізуються в нестабільних групах, виникають спонтанно, на основі спільного інтересу, особистих симпатій, відрізняються нетривким, епізодичним характером. У такій аудиторії нестабільність її виявляється насамперед у масовості та різноплановості. Організатори заходу мають справу з безліччю потреб, які мають бути задоволені. У розв'язанні цієї проблеми культурні заходи можуть зробити дуже багато. В свою чергу Н.Б. Бабенко радить створити таку емоційну атмосферу, яка покаже, що кожна людина, кожен глядач - цікаві і талановиті люди, таким чином, це викличе зацікавлення один одним [1,99]. Саме в цьому полягає специфіка масових форм проведення дозвілля, за умови діяльності великих мас людей та їхньої участі у святковому заході.

Гра, як важлива складова масового свята, характеризується розважальністю, видовищністю, емоційністю, розслабленням. Як стверджують філософи, гра - це особлива форма життя, а суспільство є її творцем. Тобто сам процес виникнення був масовим. У грі важливий не результат, а сам процес переживань. Масове свято містить елементи театралізації, що дозволяють духовно включитись людині у саме дійство, концерт. Емоційні переживання в ході гри створюють ситуацію сюжетно-рольового поводження людини. За визначенням В.Й. Бочелюк, важлива характеристика гри полягає в тому, що вона протікає в просторі і часі, відособлених від інших сфер і знаходиться поза звичайним життям [2,105]. Тобто гра потребує відокремлення учасників від повсякденного життя, від виробничої діяльності, від нормативного соціального середовища. Принадності гри полягають у тому, що кожному учаснику дійства необхідно виявити багато особистих якостей. У той же час гра створює ситуацію швидко мінливої зміни психічних відчуттів і станів. Такі ситуації не тільки сприяють емоційній розрядці, а й заряджають новою енергією. Таким чином ми можемо розглядати свято як колективну ігрову діяльність.

Свято охоплює широкий діапазон культурних явищ. Кожна людина, як і загалом суспільство, потребує свята. Його цінність та значення не обмежуються лише культурними, соціальними чи психологічними функціями. У святі людина шукає відновлення сил, а також чогось більшого, нового, незвіданого, тому що святковість - одна із перших і важливих форм людської культури. Вона має суттєвий і глибокий світоглядний зміст. На святі створюється інший світ, інший аспект життя людини і людських відносин. Відпочинок людини набуває ознак свята лише тоді, коли виникають відносини взаємозалежності між повсякденною та духовно-ідеальною сферами буття. Масове свято відокремлює глядачів від повсякденного життя, від виробничої діяльності. Пробуджує інтерес до іншої людини, дає можливість поспілкуватися у неформальній обстановці, в цьому заключається ще одна специфіка його форми. Святкове дійство має бути не лише пасивно-видовищною формою, а більше активною формою масового дозвілля.

Масове свято має свої специфічні святкові форми. При реалізації завдань естетичного, морального виховання і рекреації духовного здоров'я ми використовуємо такі святкові форми: ярмарок, концерт, який включає співи, танці; виставка; ігри, які включають в себе конкурси, змагання. Карнавал є прикладом святкової форми свята. Ми визначили карнавал як масову дію, яка обов'язково проходить на відкритому повітрі. Зазвичай це багатоденні дійства, які як і будь-яке свято, ніколи не обходяться без сміху, веселощів, криків. Для карнавалів характерна святкова ходьба у яскравих костюмах. Свято дарує людині свободу, тобто можливість миттєво задовольнити всі бажання. О. Поправко наголошувала, що саме вона є метою і результатом карнавалу. Свобода - це легкість буття [20]. На святі все є бажаним, усе несе радість, відсутні будь-які обмеження в поведінці. Людина може кричати, танцювати, голосно співати, одягнутись так як їй заманеться і ніхто не буде вважати її дивною або погано вихованою. Карнавал дає реальне відчуття сили, особистої могутності, повної свободи. Особливо яскраво це можна побачити на прикладі карнавалів в епоху середньовіччя. Тоді карнавали були важливим компонентом народної культури. Вони були тимчасовим припиненням дії всієї офіційної системи правління, це був своєрідний тріумф тимчасового звільнення від панівної влади та наявного ладу [20]. Святкова юрба сприймала життя крізь призму «веселої відносності», під час карнавалу люди перевдягались, вони ніби оновлювали свій соціальний стан. Обирали блазнів, котрі перевдягались у королів, а потім юрба їх висміювала, била, принижувала. На карнавалах пародіювали все, чому поклонялись у звичному житті. Це було справжнє масове свято, свято становлення змін і відновлень. Під час карнавалу можна було жити лише за законами карнавальної свободи. Карнавал був спрямований у безмежне майбутнє. Учасники сприймали його як свято, яке ніколи не закінчується.

В наш час, як і раніше, кожен учасник карнавалу забуває про свої проблеми і негаразди, слабкості й обмеження повсякденного життя. На цьому святі всі вважаються рівними незалежно від соціального статусу. Карнавал виробляє особливі форми майданної мови та жестів. Будь-яка дія є творчістю, а тому вона виправдана в процесі карнавалізації. Численні прояви карнавального свята, певною мірою, відображають нестійкість сучасного стану культури.

Так само як і в грі , на карнавалі розгортається бурхлива діяльність. Карнавал, подібно до гри, є вільним від досягнення певних цілей. У свою чергу, гра сприймається як свято, зі своїми сакральними діями у сакральному часі та просторі, запускаючи механізм самого свята. Під час карнавалу гра перетворюється на омріяне людиною життя, яке при цьому вона має змогу творити самостійно. Дослідник карнавалу як особливого мистецтва, О. Поправко дійшла до висновку, що карнавал - це гра, яка лежить на межі мистецтва і самого життя [20]. В цьому вона бачить його специфічну природу, особливість його буття.

Розглянемо основні принципи формотворчого процесу, які Н.Б. Бабенко конкретизувала у такій спосіб [1,127-128]:

1) Святковість. Особливий духовний стан,для якого характерне гостре переживання особистісної духовної волі, прилучення до вищих цінностей соціуму і безмежних творчих можливостей.

2) Обрядовий початок. Соціально-художні масові форми виконують функції соціалізації особистості,включаючи її в простір соціального життя,програмуючи і регулюючи поводження в групі.

3) Коммунікативність. По-перше,здатність до різноманітних вільних контактів з нарощуваною інтенсивністю. По-друге, сприяння розвитку згуртованості групи до рівня колективу з наступним виходом у продуктивну соціальну діяльність. По-третє, включення в спільну діяльність нових членів.

4) Документалізм. Включення в колективну свідомість групи як свого матеріалу,як реальності,яку можна ототожнити з реальним життям групи,тобто коли соціальна група в колективній ігровій взаємодії перетворює своє буття в ігрову дію.

5) Ігровий початок. Соціально-художні масові форми базуються на колективній ігровій взаємодії,яка допускає систему ролей,тобто ігрове спілкування.

6) Видовищність. Система виразних засобів, що утворюється за допомогою синтезу культурних символів,вироблених традицій. Колективна характеристика ігрових відносин потребує виразності і видимості,тому видовищність соціально-художніх масових форм є головною задачею при організації дозвілля в колективі.

Масове свято ефективно виконує своє культурне призначення при наявності деяких специфічних ознак,таких як:

цікавість, яка полягає в тому,що свято не потребує особливих зусиль для сприйняття. Кожен епізод видовища активізує мимовільну увагу, гостру зацікавленість подією, що відбувається. Спрацьовує рефлекс новизни, виникає проблемна ситуація, яка потребує негайного розв'язання;

інтрига як здатність тримати учасника події у постійній напрузі до розв'язки, вирішення проблемної ситуації. Засобом дозвіллєвої інтриги виступають складні оберти сюжету, відсутність визначеного наперед результату події,сам її поступальний рух;

зовнішня експресивність, що сприяє відтворенню атмосфери святковості, незвичайності,піднесеності, на деякий час допомагає людині звільнитися від тягаря повсякденності;

комедійність, ексцентрична забарвленість,яка дає можливість позбутися негативного емоційного навантаження, сприяє зменшенню нервової напруги.

Усяка спроба створення соціально-художньої масової форми,яка спирається на конкретне соціальне буття дозвіллєвої групи,тобто діяльність,у відомому змісті, конкретно-педадогічна, стає діянням культурного рангу, знаходить загальнокультурний зміст, і поруч із соціально-педадогічним аспектом неминуче виростає аспект культурологічний. Отже, ми маємо два аспекти свята : соціально-педадогічний і культурологічний. Визначимо, що поєднання цих аспектів має діалектичний характер і тому є органічним, а не випадковим і нав'язаним явищем. Звідси випливає необхідність єдиної художньо-педадогічної методики, або методичного прийому.

Сприйняття масових свят має, головним чином, рекреаційно-розважальний характер, збуджує людину, відіграє роль емоційного стимулятора. Ми можемо підсумувати, що головна мета видовища - дати людині можливість відпочити, зняти психо-фізіологічне навантаження, збагатити позитивними емоціями. Соціальна група створює свій простір існування культурних стереотипів, а саме: поведінкових, емоційних, естетичних і об'єднує їх в особливу цілісність або систему або як ми вже казали, стереотипи, що не завжди добре. Так поступово утворюється комплекс святково-обрядової культури спільності. Тому, звернімося до методів та засобів культурно-дозвіллєвої діяльності. На наш погляд, саме методи та засоби допоможуть організатору поєднати фізичну, споглядальну й ігрову діяльності, таким чином добитись емоційної насиченості свята. Вони представляють собою сукупність комунікаційних джерел соціального впливу на особистість, які використовуються у ході організації масового свята. Під методами ми розуміємо рекреаційно-розважальні дії, спрямовані на ефективне досягнення мети культурно-виховного процесу. Вони включають основні методи класичної педагогіки, які доповнюються групою методів, специфічних для культурно-дозвіллєвого процесу. Методи та засоби культурно-дозвіллєвої діяльності часто ототожнюються з методами виховання.

Ефективними є методи педагогіки дозвілля. Дослідник С. О. Швидка визначила їх як шляхи і способи здійснення виховного і освітнього процесів у сфері вільного часу. Вибір того або іншого методу залежить від форми реалізації дозвільної діяльності - групової або масової [22].

Для масових форм - обираємо метод створення педагогічних ситуацій, що задовольняють потреби людини в спілкуванні, враженнях розважального або пізнавального характеру, співпереживанні і емоційній розрядці. Процес реалізації кожного з цих основних методів спирається на сукупність окремих методик, що дозволяють із найбільшою повнотою вирішувати конкретні виховні або просвітні завдання. В. Й. Бочелюк в організації дозвілля виділяє наступні методи [2, 118].

1. Метод емоційної інтеграції спільності.

2. Метод зняття психологічної дистанції.

3. Метод концентрації форм спілкування з активізацією ігрового спілкування.

4. Метод режисури контактів.

Під методами організації культурно-дозвіллєвої діяльності ми розглядаємо різноманітні способи організації та управління діяльністю відвідувачів в єдності з їх потребами, поведінкою і потягом до взаємовиховання та самовиховання. Отже, саме таке розуміння методів означає, що особистість включається в систему відносин через дозвіллєвій колектив, її діяльність певним чином організовується. Як нам відомо, найчастіше це робота менеджерів соціокультурної діяльності. Варто сказати, що дані методи сприяють соціальному формуванню людей в тому випадку, коли вони носять цілеспрямований характер.

Ми дійшли до короткого висновку, що специфіка масового свята не виключає освітньої функції й також як і заклади культури бере на себе певні завдання, які стосуються розвитку людини, але перш за все масове свято - це розваги разом з відпочинком, які тісно між собою переплітаються. Видовищні дійства, що дають можливість повеселитися, відволіктися від турбот і в той же час несуть в собі смислове навантаження, дають можливість дізнатися щось нове, що вже мають на увазі культурно-освітню форму дозвілля. На нашу думку, видовищні штампи, трафарети мають бути посунуті на задній план, разом з цим низка певних проблем зникне сама по собі. Тобто вихолощені прийоми і засоби не завжди підходять для кожного масового свята, найчастіше це просто легке рішення для організаторів заходу, яке не потребує багато сил. Тому особливо важливо, створювати хороший, якісний культурно-дозвіллєвий простір. Отже, в незалежності від того, яку святкову форму ми як менеджери організовуємо, ярмарок чи фестиваль, чи святковий концерт, головне робити це грамотно, поставити конкретні завдання і вибрати інструменти для досягнення цілі масового свята.

2. Участь закладів культури в організації масових свят

З початку 1950 рр. в Україні активізувалася робота клубних установ по проведенню масових свят. Це позитивно впливало на організацію народних гулянь. У період 1945-1970 рр. значно розширили свою діяльність в організації дозвілля населення й інші масові установи культури: бібліотеки, музеї, парки культури й відпочинку, кінотеатри. Така практика присутня і сьогодні. В цьому розділі ми розглянемо участь закладу культури в організації масового свята на прикладі Будинку творчості м. Боярки. Варто почати з того що заклад культури - юридична особа, основною діяльністю якої є діяльність у сфері культури, або структурний підрозділ юридичної особи, функції якого полягають у провадженні діяльності у сфері культури [21].

Для того, аби з'ясувати участь закладів культури в організації масових свят, розглянемо що ж являє собою організація. За визначенням Н.М. Цимбалюк, організація масових видовищ - це систематичне й цілеспрямоване залучення населення до участі в культурно-дозвіллєвій діяльності, ефективний напрямок актуалізації національної свідомості, формування національного типу особистості, основна засада, що забезпечує духовну єдність поколінь, спадкоємність національної культури [6,85]. Необхідно звернути увагу на те, що при створенні сучасного, позитивного культурно-дозвіллєвого середовища особливе значення надається розробленню видовищних святкових програм у культурно-дозвіллєвих центрах чи культурно-освітніх закладах. Отже, ми вияснили, що заклади культури, мають повне право сприяти організації масових видовищ [додаток А].

Стимулом до участі у дозвіллєвій діяльності виступають інтереси людей, в сфері яких діє або відбувається масове видовище. Без знання інтересів населення, того регіону де проходить святкування, працівник культури не може розробити хорошу дозвіллєву програму. Організатори свята повинні постійно вивчати дозвіллєві інтереси населення, що швидко змінюються, слідкувати за їх рухом. Ми знаємо, що масові захоплення, інтереси здатні виступати в формі моди, вони досить рухливі, їх важко передбачити. А менеджерам, які займаються організацією масового видовища, тим паче необхідно добре орієнтуватися в захопленнях мас, знати їх уподобання. Тому що ключовим словом є «масовий» , а що за масове свято без глядачів.

Ми бачимо, що інтерес з одного боку є важливим інструментом, за допомогою якого заклад культури організує і стимулює дозвіллєві потреби населення , з другого - формування інтересу вимагає організації колективу. Отже, біля суспільно-корисної справи в будь-якому невеличкому місті, наприклад в Боярці, можна об'єднати багато людей.

Після аналізу інтересів людей тієї місцевості, де ми збираємось організовувати масове святкування, варто приступити до розробки сценарію свята. Ми вважаємо, що розробка програми масового свята є першим кроком в організації дозвілля. Розробка масових видовищ - це комплекс клубного драматургічного матеріалу, який включає не тільки сам сценарій, але й плани підготовки, склад та функції оргкомітету, положення про проведення масових свят та основний план заходів для представлення глядацькій аудиторії [21].

Для того, щоб підготувати і провести масове свято, створюється робоча група - оргкомітет-штаб. Члени оргкомітету розподіляють між собою обов'язки. Відомий український режисер масових видовищ Д.О. Мухарський порівнює свято з театралізованою виставою. Це означає що кожне масове свято повинно мати : пролог, експозицію, основну частину, кульмінацію та коду, тобто завершення [5,31]. Глядач повинен прикипіти до дійства, яке розгортається перед ним. Термін існування аудиторії масових свят,гулянь коливається від 8-10 годин. Отже, планувати святкову програму, розробляти сценарії просто необхідно, адже треба утримувати увагу величезної кількості людей. За визначенням О.Ю. Калітієвської, сценарії є не щось інше, як літературна модель майбутнього видовища, в якій визначені роль і місце всіх подій і учасників заходу. Такі сценарії виконують роль п'єси для режисерів-постановників [16]. Театралізоване видовище для населення складається з епізодів та структурних елементів, якими є окремі номери програми різних видів та жанрів.

Сьогодні підхід до драматургії масових свят має бути професійним, з урахуванням місцевих особливостей та масового сприйняття видовища. Цьому мають зарадити заклади культури, в яких працюють професіонали в сфері культури. Культурний заклад може взяти на себе обов'язок складання сценарію. Найчастіше саме керівник закладу створює оргкомітет, членами його можуть бути професіонали з різних областей мистецтва, наприклад художнього танцю або народного співу. Професіоналу, що займається створенням сценарію масового театралізованого видовища для масової аудиторії як твору, необхідно «розрахувати» майбутню дію на сцені: знайти яскраве і захоплююче вирішення прологу; підібрати номери програми видовищ з урахуванням особливостей індивідуального сприйняття кожного з присутніх і у такій послідовності, щоб зацікавленість глядачів до вистави з кожним номером зростала; продумати фінал видовища, зважаючи, що закінчувати програму найкраще вражаючим номером. Але важливо не зробити із масового свята фестиваль танцю або народного співу. Часто фінал масового театралізованого видовища зливається з кульмінацією, подією до якої прагли протягом усього дійства і, звичайно, це має бути особливо яскравий номер, бажано з феєрверками. Відсутність вражаючого фіналу руйнує концепцію масового свята, призводить до невизначеності зорового, естетичного та емоційного враження від побаченого. Крім того, О.Ю. Калітієвська підкреслює, що у театралізованому видовищі обов'язково повинна бути присутня наскрізна тема та ідея [16]. У масовому театралізованому видовищі для масової аудиторії, як і в драматичному або оперному театрі, утримувати увагу глядачів допомагає сюжет. До того ж, кожний новий номер, для втримання уваги й зацікавленості глядача, обов'язково повинен відрізнятися від попереднього особливою яскравістю та різноманітністю.

Щоб номери не були схожі один на одного і не перенасичені танцями, співами, заклади культури мають обов'язково вводити у сценарій словесні номера, тобто це можуть бути різні короткі розповіді, байки ,анекдоти.

Слово є універсальним засобом на впливу особистість. Воно виражає близьку і зрозумілу людині ідею, що прийнята нею, стає його внутрішньою сутністю. Це пояснює ,чому на масовий святах, а конкретно концертах є ведучі, які ведуть святкову програму і оголошують святкові номери, ведуть діалог. Коли в нашому місті організовується масове свято, то заклад культури, який бере в цьому участь, а саме Будинок творчості, майже завжди ставить дітей у ролі ведучих, бо діти щирі, відкриті, їх слова западають в душу і добре сприймаються. Юрба із задоволенням спостерігає за талановитими дітьми, не важливо, вони співають, танцюють чи ведуть святкову програму. Тому ми радимо обов'язково обирати артистів, які будуть в свою чергу представляти інших артистів і забавляти глядачів у перервах між концертними номерами. Можна запросити на свято майстрів слова сатиричного жанру, як радить Д.О. Мухарський [5,47]. Гумор завжди позитивно впливає на атмосферу свята.