Бібліотеки у культурно-освітньому просторі Катеринославщини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

ЛУЧКА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

УДК 94(477.63) «1860/1917»

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Тема: БІБЛІОТЕКИ У КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ ст.

Дніпропетровськ - 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Період другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в історії українських земель, у тому числі Катеринославщини, став часом розвитку модернізаційних процесів. Прикметами цього явища були розвиток міських форм життя, формування міської освіти, секуляризація людських цінностей. У цьому контексті уявляється актуальним вивчення історії бібліотек, які є важливим елементом культурно-освітнього простору губернії того періоду. Процес модернізації мав культурологічне значення та впливав на розвиток бібліотечної мережі, що відбивалося у діяльності кожної бібліотеки та читальні Катеринославщини.

Дана тема заслуговує на увагу з погляду на інтелектуальну історію. В ході дослідження поглиблюється уявлення про такий компонент, як історія читання, включаючи ґенезу, вияви, наслідки цього процесу. Стан бібліотек позначався на рівні культури, освіті населення Катеринославщини, впливав на формування різногалузевих знань. З іншого боку, розвиток бібліотечної мережі залежав від економічного розвитку краю. Індустріалізація та урбанізація теж були пов'язані з прирощенням освітніх та наукових знань, поширенням культурних осередків. Усе це формувало індустріальне суспільство, до якого прилучалася Катеринославська губернія другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Тема є важливою і з погляду дослідження історичних традицій в галузі формування та розвитку бібліотек Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Вивчення історії місцевих бібліотек дає змогу виявити регіональні особливості розвитку бібліотечної справи України. Саме в цьому контексті переосмислюється історія краю, вивчення якої ґрунтується на регіональних підходах та традиціях місцевої історіографії.

Цілісний комплекс опрацьованих автором опублікованих та неопублікованих джерел, літератури з даної тематики дав можливість визначити структуру, форми та напрями діяльності бібліотек різних типів та видів у культурно-освітньому просторі Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст., що не було предметом системного розгляду в історіографії

Зв'язок з науковими програмами. Дисертаційна робота становить частину наукових досліджень, які виконуються кафедрою історії України Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в рамках теми «Історія Наддніпрянської України: етнонаціональні, етносоціальні та етнокультурні процеси» та в контексті держбюджетної науково-дослідної теми № 1-185-09 НДЛ комп'ютерних технологій в історичних дослідженнях кафедри історії України Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара «Теоретичні проблеми інтелектуальної історії України ХVI - XX століть», номер державної реєстрації № 0109U000130.

Об'єктом дослідження є процес культурного розвитку Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Предметом роботи є організація, структура, функції та діяльність бібліотек Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Мета дисертаційного дослідження полягає у відтворенні організації та діяльності бібліотек, з'ясуванні їх міста та ролі у культурно-освітньому просторі Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

У роботі визначено основні дослідницькі завдання:

проаналізувати стан історіографічної розробки та виявити особливості її джерельної бази;

розглянути теоретико-методологічні принципи, методи та понятійно-термінологічний апарат;

визначити структуру бібліотечної мережі Катеринославщини, особливості процесу її становлення;

висвітлити напрями діяльності бібліотек різних типів;

проаналізувати тематичний та кількісний склад бібліотечних зібрань Катеринославської губернії;

розглянути коло читання різними читацькими категоріями катеринославських бібліотек та проаналізувати запити за типами літератури;

відстежити суспільну та культурно-освітню роль бібліотечних закладів у розвитку губернського міста.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину ХІХ - початок ХХ ст. Нижньою хронологічною межею слід вважати 1860-ті рр. - початок буржуазно-ліберальних реформ Олександра ІІ, які спричинили зміни суспільного запиту на бібліотеки. Верхня межа зумовлена початком кардинальних змін в історії країни, пов'язаних з Першою світовою війною та початком революції 1917 р.

Територіальні межі роботи охоплюють Катеринославську губернію у складі 8 повітів. У другій половині ХІХ ст. Катеринославщина була відомою як промисловий регіон з певним рівнем розвитку культури та сформованою громадською свідомістю населення.

Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі історії створення та діяльності бібліотек Катеринославщини, у постановці та розробці актуальної теми, яка до цього часу не вивчалась.

У процесі дослідження автор отримав такі результати:

визначено недостатній рівень наукової розробки проблеми, виявлено особливості джерельної бази;

до наукового обігу вперше введено 42 справи 25 фондів шести архівів України та Росії (Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя, Москви, Санкт-Петербурга);

розглянуто процес розвитку бібліотек Катеринославщини протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст.;

розроблено типолого-видову класифікацію бібліотек різного підпорядкування;

розкрито багатоаспектну діяльність бібліотечної мережі через аналіз кількісного та тематичного складу фондових зібрань, читацького контингенту та бібліотечного персоналу;

з'ясовано місце та роль бібліотек в економічному та культурно-духовному розвитку Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані в подальших дослідженнях з регіональної історії та національно-культурних процесів ХІХ - початку ХХ ст., для підготовки лекційних курсів, спецкурсів з історії української культури, інтелектуальної історії та формування української модерної нації. Окремі матеріали стануть корисними в процесі вивчення постатей українського культурно-освітнього руху.

Апробація результатів дослідження відбувалася на Третій Міжнародній науково-практичній конференції «Документознавство, Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність» (Київ, 2006), Міжнародній науково-теоретичній конференції «Наддніпрянська Україна в контексті історичного розвитку Центральної та Східної Європи» (Дніпропетровськ, 2006), Міжнародній науковій конференції «Бібліотека як соціокультурний феномен: історія та сучасність» (Львів, 2008), Міжнародній науковій конференції «Україна в європейському цивілізаційному процесі: проблеми соціальної та інтелектуальної історії» (Дніпропетровськ, 2009), Перших Всеукраїнських Яворницьких наукових читаннях (Дніпропетровськ, 2007), Всеукраїнській науковій конференції «Наддніпрянська Україна: проблеми історії освіти, науки та духовно-культурного життя» (Дніпропетровськ, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасна бібліотека як науково-інформаційний та культурно-просвітницький центр місцевої громади» (Дніпропетровськ, 2009), Всеукраїнській науковій конференції «Система обслуговування користувачів у вузівській бібліотеці» (Дніпропетровськ, 2009), III - VI обласних історико-краєзнавчих конференціях «Історія Дніпровського Надпоріжжя» (Дніпропетровськ, 2007 - 2010), на Сьомих наукових читаннях, присвячених пам'яті Д.П. Пойди (Дніпропетровськ, 2008), XVII - XXI сесіях осередку Наукового товариства Шевченка у Дніпропетровську (2006 - 2010). Робота обговорювалася на підсумкових засіданнях кафедри історії України Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Особистий внесок дослідника полягає у постановці та самостійному вирішенні важливої наукової проблеми. Основні положення та висновки дослідження викладено у 14 публікаціях, з них сім - у фахових виданнях, 6 - у збірниках та матеріалах конференцій, одна стаття - в співавторстві.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та виконанню основних завдань дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів та одинадцяти підрозділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел та літератури (483 бібліографічних позицій).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет, хронологічні та територіальні межі. Окреслено методологічну основу дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про особистий внесок, апробацію роботи, публікації здобувача,структуру дисертації.

Перший розділ дисертації «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» складається з трьох підрозділів, у яких проаналізовано ступінь наукового вивчення теми, здійснено огляд джерельної бази, визначено теоретико-методологічну основу дослідження.

У підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми» проаналізовано стан наукової розробки теми за хронологічними періодами. До історіографії дореволюційного періоду увійшли загальні праці оглядового характеру, які містять відомості про загальний розвиток бібліотечної справи другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Ці праці є важливими з погляду вивчення культурно-освітнього простору Катеринославщини, до якого входили бібліотеки. До цього періоду відносимо і перші посилання на катеринославські бібліотеки. Історіографічні блоки цього періоду поділяються на загальні та регіональні.

Загальні засади розвитку та діяльності народних бібліотек та читалень, шкільних бібліотек другої половини ХІХ - початку ХХ ст. висвітлено у працях істориків та бібліотекознавців. Окремі дослідження стосуються відкриття й утримання бібліотек краю, зокрема публічної бібліотеки та приватної бібліотеки Я.П. Новицького. Заслуга С.О. Сірополка полягає у розробці основної класифікації народних бібліотек та їх читацьких категорій за віком, фахом та соціальним станом. Ґрунтовне дослідження Є.О. Звягінцева містить огляд правових основ діяльності бібліотек другої половини ХІХ ст. На початку ХХ ст. історіографічну базу з питань розвитку вітчизняних бібліотек доповнили фахівці бібліотечної справи та освітні діячі, які не тільки використовували описові методи, а й порушували нагальні питання в діяльності бібліотечних осередків та шляхів їх вирішення.

До регіональних досліджень дореволюційного періоду належать історико-краєзнавчі праці вчених Я.П. Новицького та Д.І. Яворницького. Автори подають відомості про відкриття Катеринославської публічної бібліотеки, привертають увагу до проблем збереження антикварних видань навчальних бібліотек Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

Важливим напрямом історіографічного огляду дослідження є персоналістичні розвідки, які дозволяють суттєво висвітлити життя та діяльність осіб, які мешкали у Катеринославській губернії та брали активну участь у розвитку громадських бібліотек та особових зібрань.

Історичні нариси, огляди та записки, укладені викладачами середніх та вищих навчальних закладів, допомогли створити цілісну картину розвитку та діяльності бібліотечної мережі навчальних бібліотек. Серед них на Катеринославщині помітне місце посідали бібліотеки Класичної гімназії, Катеринославської Маріїнської жіночої гімназії, Вищого гірничого училища.

Радянський період історіографії охоплює 20-80-ті рр. ХХ ст. Для 20-х рр. характерно підготовка ювілейних статей, в яких розглядається внесок бібліотек Дніпропетровського історично-археологічного музею та Дніпропетровського гірничого інституту у розвиток культурно-освітнього середовища Катеринославщини за 25 років їх існування. У 30-40-і рр. ХХ ст. історіографія з цієї проблематики не набула динамічного поступу, що пов'язано з історичними умовами. У ті часи історії бібліотекам не приділялася належна увага.

Наступний етап у дослідженні бібліотек розпочався наприкінці 50-х рр. ХХ ст. Вагомий внесок зробив історик бібліотечної справи К.І. Абрамов, який сформував мережі міських бібліотек, приділив увагу відкриттю, функціонуванню, діяльності публічних та народних бібліотек українських губерній, до яких входили й катеринославські, зокрема публічна бібліотека.

Напрямами в дослідженнях 60-70-х рр. ХХ ст. стали соціологічні студії щодо вивчення читачів та їх інтересів у ХІХ ст. з аналізом якісних змін читацької аудиторії бібліотечного простору у різні часи. У цей період розглядається видавнича діяльність в українських губерніях, зокрема «Українського видавництва», мета якого розповсюдження україномовних видань в бібліотеках губернії.

У 80-і рр. ХХ ст. розпочався процес пожвавлення інтересу до бібліотечної справи. Проводиться аналіз фондових зібрань бібліотеки Катеринославської вченої архівної комісії, з'являються роботи стосовно діяльності українських книгознавців ХІХ - початку ХХ ст., зокрема М.П. Балліна, ініціатора відкриття Катеринославської міської громадської бібліотеки.

Наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. активізувалися історико-бібліотечні дослідження, про що свідчить кількість виданих монографій та змістовних статей. Історії бібліотечної справи України ХІХ - початку ХХ ст. присвячені ґрунтовні монографії вітчизняних науковців та діячів української бібліотечної школи Т.В. Новальської, Л.А. Дубровіної. Зазначені праці дали можливість виявити спільні риси формування публічних, навчальних бібліотек, духовних та приватних книжкових зібрань у Києві, Правобережній Україні, Одесі, Львові; вивчити українського читача та застосувати певні методи у процесі дослідження бібліотек у культурно-освітньому просторі Катеринославської губернії, які до цього часу не були вивчені. Л.А. Дубровіна та О.С. Онищенко розробили класифікацію бібліотек на початку ХХ ст. за призначенням, згідно якої їх поділяють на три типи: спеціальні, публічні, та наукові.

Персоналістичні розвідки в контексті історії бібліотечної справи продовжують на початку ХХІ ст. сучасні українські науковці Т.І. Ківшар та С.В. Абросимова. Сучасне дослідження Г.К. Швидько стало суттєвим внеском у висвітлення історії та діяльності Катеринославської міської громадської бібліотеки. Важливим доповненням у сучасну регіональну історіографію стала підготовка наукового фундаментального видання «Історія міста Дніпропетровська», яке містить матеріали про діяльність товариства «Піквікський клуб», земських та освітніх діячів Г.П. Алексєєва, С.А. Бродницького, Г.В. Донцова. Вартісним доповненням у дослідження діяльності Г.А. Залюбовського та Я.П. Новицького, створення народовольських робітничих гуртків на Катеринославщині, які мали нелегальні бібліотеки, стала монографія С.І. Світленка. Серед праць регіональної історії заслуговує на увагу видання краєзнавця В.В. Пупченка, яке розширило сучасну історіографічну базу дослідження з питань розвитку бібліотек Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Отже, історіографічна база складає три періоди: дореволюційний, радянський та сучасний, кожний з яких містив загальні історичні праці, бібліотечні видання та регіональні дослідження. Аналіз історіографічного комплексу свідчить, що узагальнених спеціальних праць з проблем розвитку та діяльності бібліотек у культурно-освітньому просторі Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст. немає.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база» вивчено цілісну систему джерел з історії становлення та діяльності бібліотек Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Джерельна база ґрунтується на різноманітних документах Російської імперії другої половини ХІХ - початку ХХ ст., до складу якої входила Катеринославська губернія. Водночас до роботи залучено значний масив бібліотечних матеріалів. Усі джерела поділяються за своїм походженням, внутрішньою будовою та зовнішньою формою. За способом кодування інформації джерела з теми дослідження належать до письмових. Рукописні тексти різноманітні через значну кількість почерків авторів. Весь комплекс джерел розподілено на документальні та наративні.

До роботи залучено матеріали 42 справ 25 фондів шести архівів України та Росії. Частина джерел ще не введена до наукового обігу. У дисертації більшість знайдених матеріалів є опублікованими, переважна кількість архівних документів належать до рукописних. До джерел державного урядового походження належать накази, положення, правила, статути, затверджені за умов російського царату. Ці матеріали подають інформацію про державні заходи уряду та Міністерства народної освіти стосовно розвитку бібліотечної справи українських губерній, до яких входила Катеринославська. Складником програмно-організаційних документів є матеріали з'їздів бібліотечної справи та вчителів, за допомогою яких висвітлені мета, завдання та проблеми народних і шкільних бібліотек у культурно-освітньому просторі губерній, зокрема комплектування бібліотек різногалузевою літературою, підготовка бібліотечних працівників та створення каталогів.

Комплекс опублікованої звітно-доповідної документації складають губернські та повітові звіти земства, зокрема Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Олександрівського, Павлоградського повітів; навчальних закладів (опрацьовано більш 70 звітів освітніх установ Катеринославського, Бахмутського, Маріупольського та Олександрівського повітів). Вартісним джерелом вивчення україномовної бібліотеки Катеринославської «Просвіти» є «Звідомлення» товариства за 1912-1914 рр. Звіти Товариства попечительства про жіночу освіту містять інформацію про діяльність бібліотечного осередку (1875 - 1915 рр.).

Бібліотечна документація представлена статутами та правилами користування, каталогами, звітами. У дослідженні використано 25 звітів Катеринославської міської громадської бібліотеки (1890-1914 рр.). Документи містять системний погляд на бібліотечну мережу губернії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Важливими є каталоги, переліки книжок, які характеризуються точністю, об'єктивністю та повнотою відображення фондових зібрань. Вони подають цілісну картину кількісного та тематичного складу бібліотечних фондів (земських, громадських та приватних). Опрацювання каталогів допомогло проаналізувати та систематизувати книжкову і періодичну продукцію регіональних, місцевих, зарубіжних видавництв за мовними, хронологічними та галузевими ознаками.

Значна частина документальної бази зберігається в архівах. Уперше до наукового обігу залучено архівні джерела відділу рукописів Російської державної бібліотеки, Державної публічної історичної бібліотеки Росії (Москва), Петербурзької філії архіву Російської Академії наук (СПб.), фондів Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького (Дніпропетровськ). Історико-бібліографічна колекція М.Д. Хмирова «Екатеринославская губерния» є показовою й унікальною за змістом та історією створення. Особливу інформаційну цінність мають «Материалы по истории народных библиотек городов и земств России, собранные библиотекарем Вольтером», які містять дані катеринославських бібліотек початку ХХ ст. (1902 р.), «Каталог книг бібліотеки Катеринославської та Дійовської «Просвіти» (1914 р.). В цих джерелах зібрано фактичний матеріал з опису подій та осіб, що опікувалися бібліотечною справою губернії. Зазначені документи належать до неопублікованих джерел, які є вірогідними, інформативними та репрезентативними. Згідно статутів та правил користування бібліотеки Катеринославщини виконували конкретні завдання, вирішували організаційні питання, мали обов'язки та права, обслуговували читачів.

Видову підгрупу діловодної документації складає офіційне відомче листування, до якого належать директивно-інформаційні матеріали: циркуляри, клопотання, донесення. Складовою частиною офіційного діловодства є довідково-статистичні документи, зокрема формулярні списки. За своїм змістом та зовнішньою формою вказані джерела є достатньо вірогідними, містять оперативну інформацію про події та факти бібліотечного життя Катеринославської губернії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. У роботі використано матеріали «Памятных книжек», календарів-щорічників та довідкових книжок-календарів. Знайдені матеріали містять загальні відомості про катеринославські бібліотеки, діяльність, графік роботи, адреси, попечителів та власників. До наукового обігу вперше введено матеріали «Екатеринославского адрес-календаря на 1917 год».

Наративні джерела розподіляються на публіцистику, спогади, щоденники, епістолярії. У роботі використані державні, регіональні та місцеві періодичні видання. Вартісними з погляду репрезентативності та вірогідності є листи М.П. Балліна з Харкова, які містили проект відкриття міської публічної бібліотеки. Листи Г.А. Залюбовського до Я.П. Новицького допомогли виявити активну роль цих діячів та доброзичливе ставлення до бібліотечної справи Катеринославської губернії. Особливо цінним є ділове листування Д.І. Яворницького з українськими та російськими діячами, що містить відомості про події бібліотечного світу губернії, висвітлює думки щодо відкриття бібліотек, обслуговування та комплектування.

Представлена класифікація свідчить, що джерельна база складає цілісну систему документів, які є достатньо репрезентативні, вірогідні та автентичні.

У підрозділі 1.3. «Теоретико-методологічні засади дослідження» доведено, що методологічною основою дисертації є сукупність підходів, принципів і методів наукового дослідження. Вирішуючі дослідницькі завдання здобувач дотримувався принципів історизму, об'єктивності та науковості. Реалізація принципу історизму була можлива завдяки висвітленню політичних, соціальних, економічних та культурних чинників, які впливали на розвиток бібліотек протягом досліджуваного періоду.

Принцип об'єктивності допоміг в оцінці розвитку бібліотек у культурно-освітньому просторі губернії з врахуванням різних поглядів на це питання. Принцип науковості передбачав орієнтацію на відповідні теоретико-методологічні, термінологічні та інші засади, які складали суть, характер, риси розвитку та діяльності бібліотечних осередків краю.

У роботі використано загальнонаукові, конкретно-історичні та спеціально-історичні методи. Застосування аналізу та синтезу дає можливість створити загальну та цілісну картину діяльності та розвитку бібліотек у культурно-освітньому просторі. Історико-типологічний метод об'єднує певну кількість бібліотек за загальними рисами. Використовуючи метод періодизації, дослідження проводилося за історичними періодами, які відрізняються один від одного рівнем розвитку освіти та культури. За допомогою хронологічного методу досліджено бібліотечну мережу в хронологічній послідовності. Метод актуалізації визначає місце та роль історичного досвіду бібліотек Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст. у сучасних процесах вітчизняного суспільного розвитку.

З погляду мікроісторії бібліотеки Катеринославщини складалися з низки конкретних бібліотечних закладів, які були складовою загальнодержавної бібліотечної системи в цілому. Наукові методи дозволяють рельєфно уявити місце бібліотек у системі державних, громадських та приватних установ краю, простежити вплив бібліотек на ґенезу та початкові етапи формування інтелектуального середовища губернії.

Таким чином, теоретико-методологічна база дослідження дозволила виявити бібліотеки різного підпорядкування, розглянути напрями діяльності та визначити їх місце і роль у культурно-освітньому просторі губернії.

Другий розділ - «Діяльність земських бібліотек та народних читалень Катеринославської губернії» висвітлює історію, діяльність земських бібліотек та відкриття народних читалень у сільській місцевості згідно земської реформи 1864 р. Серед завдань, які вирішували земські органи, важливу роль мав розвиток народної та шкільної освіти, до складу якої входили бібліотеки як осередки поширення знань та підвищення культурно-освітнього рівня мешканців Катеринославської губернії у другій половині ХІХ - початку ХХ ст.

У підрозділі 2.1. «Бібліотека Катеринославської повітової земської управи» визначено, що земська бібліотека виконувала функції місцевого книгосховища, належала до безкоштовних та мала загальнолітературний характер. Бібліотека підпорядковувалася Голові повітової земської управи С.А. Бродницькому, завідувала нею донька почесного громадянина Катеринослава В.Я. Кабакова. З 1887 р. земство виділяли кошти на її впорядкування. Бібліотека почала працювати для читачів з 1896 р. Діяльність Катеринославської земської бібліотеки закріплена статутом (1902 р.), який містив правила користування виданнями, зокрема значна увага приділялася питанням збереження фондів та заміни загублених видань.

Фонди земської бібліотеки були представлені книгами та періодичними виданнями різної тематики: історико-географічні, суспільні, соціально-гуманітарні, прикладні, загальна кількість яких складала 3153 видання. Земська управа опікувалася поповненням фонду українських, російських та іноземних періодичних видань. Читацький контингент земської бібліотеки початку ХХ ст. становили службовці управи, вчителі та медичні працівники губернії, які отримували літературу з метою підвищення фахового рівня.

У підрозділі 2.2. «Народні бібліотеки та безкоштовні читальні» висвітлено історію створення та розвиток народних бібліотек та читалень як єдиних осередків культури на місцях. У ХІХ ст. народні бібліотеки та читальні, названі народними університетами, формували два перших факторів розвитку освіти (бібліотека, читальня та школа).

Історія народних бібліотек-читалень Катеринославської губернії починалася у 80-х рр. ХІХ ст. Ініціаторами їх відкриття стали Катеринославська губернська земська управа, Комітет попечительства про народну тверезість, Комітет грамотності та Товариство поширення народної освіти, які частину власних коштів витрачали на бібліотечну справу. Розглянуто діяльність земського діяча М.О. Корфа, який опікувався розвитком народних бібліотек.

Бібліотеки-читальні належали земській управі та підпорядковувалися С.А. Бродницькому, діяли за статутом, затвердженим земським зібранням та підписаним губернатором. Бібліотечними справами керувало Правління, яке складало правила користування народною бібліотекою, вирішувало кадрові питання, піклувалося про асигнування на комплектування фондів.

Аналіз процесу комплектування, читацької аудиторії, тематичного складу книговидачі дозволив розкрити особливості діяльністі народних бібліотек Катеринославського, Маріупольського, Олександрівського повітів.

Фонди народних бібліотек становили релігійно-моральні, історико-літературні, сільськогосподарчі, природничі, медичні, белетристичні книжки та по ремеслах, що надходили за каталогами. До 1905 р. переліки не містили українських видань, що викликало незадоволення місцевого українського населення. На початку ХХ ст. комплектування відбувалося через книжкові крамниці В.Є. Алексєєва. Контингент читачів складався з населення села, де розміщувалася бібліотека, у містах - з мешканців, членів товариства, яке утримувало бібліотеку. На початку ХХ ст. у складі восьми повітів Катеринославщини функціонували 90 народних бібліотек та читалень із загальним фондом близько 100 тис. томів, 53074 читачів, книговидача складала близько 460 тис. видань. Платня бібліотекаря становила 120 крб. (1915 р.). Народні бібліотеки існували й при народних будинках. Безкоштовні народні бібліотеки належали до культурно-освітніх закладів, які допомагали поповнити знання дорослого населення та підлітків. Незважаючи на обмеженість книжкового фонду та незначну кількість, вони відігравали певну роль у підвищенні загальнокультурного рівня та поширенні знань серед населення губернії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Земські бібліотеки виконували роль місцевих книгосховищ, що зберігали багатогалузеві фонди та надавали інформацію службовцям управи, освітнім та медичним працівникам.

У третьому розділі «Громадські та навчальні бібліотеки товариств, установ, гуртків» досліджено процес становлення бібліотечної мережі громадських, навчальних, наукових, спеціальних та нелегальних бібліотек Катеринославської губернії, висвітлено діяльність окремих осередків культури різного підпорядкування.

У підрозділі 3.1. «Розвиток міських громадських бібліотек» висвітлена історія та діяльність Катеринославської та Олександрівської міських громадських бібліотек, які виконували функції місцевих осередків культури.

Відкриття Катеринославської міської бібліотеки відбулося у 1889 р. за ініціативою та підтримкою катеринославських і харківських діячів, серед яких значне місце посідали М.П. Баллін та М.М. Владимиров. У листах з Харкова М.П. Баллін приділяв увагу таким питанням: проект статуту, пожертвуванням грішми та книжками, каталогізація, велике зручне приміщення. На початку ХХ ст. функціонувала Олександрівська міська громадська бібліотека.

Бібліотеки діяли за статутом (1888 р., 1904 р.) та «Правилами» 1900 р. (18 пунктів), 1903 р. (30 пунктів). Керівна роль бібліотеками належала Раді, членами якої були Г.А. Залюбовський, П.І. Мордовський, Д.М. Поддерегин, Л.К. Реймер та директори навчальних закладів.

Первісний фонд катеринославської бібліотеки становив 1500 томів. У перші роки функціонування бібліотека отримала більше шести тис. томів, які розподілялися за 16 відділами книжкового зібрання. Бібліотечний фонд поповнювався за рахунок спеціальних коштів, пожертвувань грішми та книжками (М.В. Биков, Ю.А. Пехотинська, О.Я. Риндовська, М.В. Симонов). Зміст діяльності бібліотеки становили процеси обслуговування читачів та аналіз читання різних верств населення, аналіз різногалузевих фондів наукового, художнього, науково-популярного змісту та за мовним розподілом (40 тис.). У роботі висвітлено діяльність бібліотечних працівників (А.Є. Акінфієва, У.І. Дикарєва, С.В. Єгорова, Н.А. Шемаєва та ін.) за 25 років існування місцевого культурного осередку.

У підрозділі 3.2. «Бібліотеки початкових, середніх та вищих навчальних закладів» доведено, що на Катеринославщині другої половини ХІХ - початку ХХ ст. діяла налагоджена мережа навчальних бібліотек, які посідали важливе місце у культурно-освітньому просторі краю. До навчальних бібліотек належали бібліотеки початкових шкіл, середніх та вищих навчальних закладів.

Популярними серед населення були шкільні бібліотеки Олександрівського та Верхньодніпровського повітів губернії. Розвитком початкових шкіл Олександрівського повіту опікувався Я.П. Новицький. Його увагу привертали склад рідкісних та цінних антикварних фондів.

Бібліотеки народних та міських училищ Бахмутського, Олександрівського, Павлоградського повітів порушували питання збереження та поповнення бібліотечних навчальних фондів. У Катеринославі другої половини ХІХ - початку ХХ ст. діяли бібліотеки реальних та комерційних училищ, класичної гімназії, чоловічої та жіночих гімназій, Духовної семінарії. Найбільшою за обсягом фондів була бібліотека Вищого гірничого училища, яка налічувала у 1911 р. понад 80 тис. видань. Бібліотеки мали цінні за змістом книжки та періодичні фонди, передплата яких постійно зростала. Земство Бахмутського повіту приділяло увагу бібліотеці Комерційного училища, Маріупольський та Олександрівський повіти опікувалися розвитком бібліотек жіночих гімназій.

Напередодні 1917 р. кількість зазначених бібліотек Катеринославщини становила понад 900 із загальним фондом понад 800 тис. томів. За структурою навчальні заклади мали дві бібліотеки: основну та учнівську, відповідальність за які несли Педагогічні ради. Їх фонди містили навчальні, наукові та популярні видання з різних галузей знань. У зібраннях переважала навчальна література російською мовою за дисциплінами середніх та вищих навчальних закладів. Значне місце посідала іноземна література, якою користувалися учні старших класів. Українські видання складали незначний масив фондових зібрань, які відбивалися в алфавітному та систематичному каталогах бібліотек. Особливою рисою середніх та вищих навчальних закладів була наявність класних, предметних та кабінетних бібліотек.

Залізничні навчальні бібліотеки кінця ХІХ - початку ХХ ст. діяли у Катеринославі, Луганську, Олександрівську, фонди яких містили фахові видання та дитячу літературу. Бібліотечні працівники навчальних закладів другої половини ХІХ - початку ХХ ст. належали до педагогічних кадрів та мали наукові звання (І.Д. Кумма, П.Т. Окулов, В.Є. Загулін, К.Ф. Пухальский, О.М. Терпигорев). Земські та освітні діячі І.Я. Акінфієв, П.М. Міклашевський, М. Риндовський, О.Я. Чернова, С. Вальяно поповнювали бібліотеки навчальних закладів книжковими зібраннями та окремими цінними виданнями.

У підрозділі 3.3. «Бібліотеки товариств та гуртків» показано, що у бібліотечній мережі Катеринославської губернії важливу роль відігравали бібліотеки науково-історичних товариств, комісій та гуртків.

Українську бібліотеку губернії започаткувала Катеринославська «Просвіта». Створена бібліотечна секція товариства керувала діяльністю осередку. Бібліотекарем було обрано П.О. Щукіна, допомагав йому Б.І. Усик-Базилевський. За складом та змістом бібліотека представляла цінне зібрання українських видань ХІХ - початку ХХ ст. у кількості близько 400 книжок, поділених на три відділи. Бібліотека-читальня носила ім'я Т.Г. Шевченка. Просвітянська бібліотека обслуговувала окремих діячів (Й. Гусак, О.А. Дорожинська, Б.М. Миколенко) та цілі родини (братів М.К. та А.П. Луценків, Пінчуків). Щорічно до неї зверталися 60-80 читачів.

Бібліотека товариства прикажчиків входила до п'ятірки кращих бібліотек Катеринослава (шість тис. томів). Вагомий внесок у розвиток жіночої освіти зробила бібліотека Товариства попечительства про жіночу освіту (1870 р.). На початку ХХ ст. у Катеринославі діяла дитяча бібліотека, створена жінками-діячами Сімейно-педагогічного гуртка (М.К. Лозинська, О.П. Нечволодова). На початку ХХ ст. відкриття у Катеринославі наукової бібліотеки та читальні відбулося завдяки Науковому товариству, проект був підготовлений О.І. Ільїним. Створена бібліотечна комісія вирішувала справи з упорядкування книжкового зібрання, організації систематичного та карткового каталогів. Бібліотека діяла за «Правилами пользования книгами», у користуванні перевагу мали наукові видання. Бібліотека Катеринославської вченої архівної комісії складалася з історичних, археологічних, етнографічних та географічних творів губернії та мала бібліографічний каталог виданої краєзнавчої літератури. Фонди бібліотеки містили видання Імператорської Академії наук «Понтика». Обов'язки бібліотекаря виконував В.Ф. Адамов.

Розглянуто діяльність спеціальних бібліотек: Товариства помічників лікарів, бджолярів, садівництва, любителів полювання, сільського господарства, головним напрямом яких була передплата до бібліотеки фахових періодичних видань та надання новітніх знань читачам за їх інтересами.

На початку ХХ ст. на Катеринославщині своєрідними центрами знань стали бібліотеки нелегальних гуртків та їх керівників (А.М. Жмудь, М.О. Кириллов, З.М. Щап), які складалися з документів тимчасового зберігання (листівки, брошури, прокламації), періодичних видань та політичної літератури.

У підрозділі 3.4. «Д.І. Яворницький і бібліотека Катеринославського історичного музею імені О.М. Поля» досліджено історію створення бібліотечного музейного зібрання, збирання якого починав катеринославський діяч О.М. Поль. Директор музею Д.І. Яворницький піклувався про книжкові надходження до музейної колекції, зокрема стародруків, унікальних пам'яток писемності. Завдяки йому музей з бібліотекою збагатився старовинними євангеліями у кількості до 50 примірників. До бібліотеки потрапили видання від В.О. Біднова, Я.П. Новицького, А.С. Синявського. Музейна книгозбірня у кількості понад 2 тис. екземплярів зберігала літературу за 13 відділами, два з яких етнографічно-антропологічний та художній містили українські твори (понад 250 примірників).

Мережа досліджених бібліотек створила міцний фундамент бібліотечної справи на Катеринославщині. Вагомий внесок у розвиток культурно-освітнього простору краю зробили бібліотечні працівники, що належали до різних верств населення, мали середню або вищу освіту, але вони опікувалися бібліотечною справою, порушували нагальні питання та підвищували її престиж у соціально-культурному розвитку губернії другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

У четвертому розділі «Приватні бібліотеки та власні зібрання» досліджено процес формування, розвиток приватних бібліотек та колекцій діячів Катеринославської губернії, які доповнювали бібліотечну мережу різноманітними книжковими зібраннями.

У підрозділі 4.1. «Бібліотека катеринославського дворянина Г.П. Алексєєва» подаються відомості про книгозбірню предводителя дворянства Г.П. Алексєєва, яка розміщувалася у родинному маєтку Котовка Новомосковського повіту. Загальний бібліотечний фонд колекції складав понад 15 тис. книжок та періодичних видань українською, російською та іноземними мовами. Зібрання зберігало українські (250 томів книжок та п'ять назв періодичних видань), краєзнавчі та іноземні (7198 т.) видання. У роботі висвітлено розвідки автора стосовно долі приватної колекції після смерті Г.П. Алексєєва (1914 р.).

У підрозділі 4.2. «Приватні бібліотеки та особові колекції» виявлено, що серед бібліотек Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст. окреме місце посідали приватні бібліотеки та особові колекції. До приватних бібліотек належали бібліотека в Ігрені, Павлоградські приватні бібліотеки та Катеринославська єврейсько-російська бібліотека-магазин М.Д. Липовського. У роботі висвітлено приватні колекції, які входили до складу досліджених бібліотек, подано матеріали про приміщення, які їм виділялися, проаналізовано читання та кількість книговидання. Особові книжкові колекції збирали й видатні катеринославські діячі (Преосвященний Феодосій, С.В. Єгорова, Г.А. Залюбовський, родина Мізків, Г.В. Донцов, М.О. Корф, Я.П. Новицький). Здійснено огляд книгозібрань, що належали історику О.О. Андрієвському, повіреному суду С.І. Гальперіну.

У висновках викладено загальні підсумки дослідження. Автором проаналізовано стан історіографічної розробки теми за трьома хронологічними періодами: дореволюційний (1860-ті рр. - 1917 р.), радянський (20-ті рр., 30-40-і рр., 50-60-ті рр., 70-80-ті рр. ХХ ст.), сучасний (90-х рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.). Перші спроби дослідження історії та розвитку бібліотек українських губерній з'являються в другій половині ХІХ ст. Автори використовували позитивістську філософію та описові методи у висвітленні розвитку української бібліотечної справи другої половини ХІХ - початку ХХ ст., до складу якої входили катеринославські бібліотеки. На початку ХХ ст. історико-бібліотечні дослідження стосувалися діяльності народних і шкільних бібліотек та читалень, бібліотек вищих навчальних закладів. У радянський період опубліковані праці з історії бібліотечної справи українських губерній, створення образа читача ХІХ ст., діяльності українських видавництв та їх ролі у розповсюдженні книжок на українських землях. Новий етап в українській історіографії розпочався у 90-ті роки ХХ ст. - на початку ХХІ ст., про що свідчить кількість монографій з історії вітчизняних бібліотек, їх книжково-рукописних фондів та читацьких аудиторій XVIII - XX ст.

Для підготовки дослідження використано значну кількість архівних (53) та опублікованих джерел. Уперше залучено до наукового обігу матеріали 42 справ 25 фондів шести архівів України та Росії. Джерельна база складає документальні та наративні матеріали. До першого роду належать законодавчі акти (накази, статути, положення, з'їзди), звітно-доповідна документація та діловодні матеріали. До другого - публіцистика, спогади, щоденники, епістолярії. У роботі використані матеріали бібліотечної документації (статути, правила, каталоги). Значний комплекс джерельної бази складають звіти губернського та повітових земств, освітніх закладів, товариств, бібліотек (95). Залучені у дослідницькій роботі джерела є репрезентативними для висвітлення ролі бібліотек у культурно-освітньому просторі Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст., мають достатній рівень автентичності та вірогідності.

Культурно-освітня роль бібліотечних закладів у розвитку Катеринославської губернії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. полягала у поширенні знань, у розповсюдженні літератури серед населення та підвищення національної свідомості, заохоченні до читання різних верств та вікових груп населення. Бібліотеки створювалися за ініціативою та активною діяльністю земства, міської думи, комітетів, навчальних закладів, установ та товариств, громадськості, окремих діячів-власників колекцій Катеринославської губернії.

У процесі дослідження з'ясовано, що у 60-70-х рр. ХІХ ст. бібліотечну мережу Катеринославщини складали бібліотеки навчальних закладів, товариств та приватних зібрань (усього близько 600). Поширення мережі відбулося у 80-х рр. ХІХ ст., пов'язане з відкриттям народних читалень та міських бібліотек у повітах губернії. Наприкінці ХІХ ст., незважаючи на їх кількісне щорічне зростання, одна бібліотека припадала на 116 тис. мешканців губернії, що свідчить про незадовільний стан розвитку бібліотечної справи краю. На початку ХХ ст. у губернії діяли земські, народні, міські громадські, навчальні бібліотеки, товариств, установ та гуртків, приватні. За нашими підрахунками вони налічували більш ніж 1,5 тис. бібліотек із загальним фондовим зібранням близько 1 млн. томів. Кількість бібліотечних працівників складала більше 1,5 тис. осіб.

На Катеринославщині діяли безкоштовні бібліотеки-читальні та платні, які затверджували вартість бібліотечних послуг відповідно соціального стану. Вони виконували завдання, які вирішували земство, місцева влада та окремі осередки. Відкриття бібліотек стало важливою умовою швидкого економічного зростання краю та підвищення культурного рівня населення губернії. Водночас аналіз роботи бібліотек дає підстави констатувати, що через брак коштів на відкриття, комплектування, відсутність власного приміщення діяльність осередків не була активною та повною. Незважаючи на прагнення населення до культурного зростання, земські діячі не завжди позитивно вирішували бібліотечні проблеми. Тому відкриття бібліотечних осередків затримувалося.

Катеринославська губернія у складі 8 повітів налічувала близько 100 земських бібліотек із загальним фондом понад 100 тис. томів. Комплектування бібліотечних фондів здійснювалося під постійним суворим наглядом Міністерства народної освіти, Міністерства внутрішніх справ, Духовного відомства та місцевої влади. До 1893 р. фонди містили тільки московську та петербурзьку періодику, з 1894 р. бібліотеки отримували місцеву пресу. Діяльність міських громадських бібліотек Катеринославщини дала можливість дорослим читачам та підліткам отримувати інформацію, необхідну їх рівню знань, віку та заможності. Кількість бібліотек навчальних закладів становила понад 900 із загальним фондом понад 800 тис. примірників. Особливістю бібліотек середніх та вищих освітніх установ були предметні та класні фонди, які належали до допоміжних засобів навчального процесу. Негативно впливало на стан бібліотек губернії й вилучення шкідливих, на думку міністерств та керівництва, видань, допомагали в цьому ревізійні комісії навчальних закладів.

У другій половині ХІХ ст. недоліком бібліотечної справи стала відсутність підготовки бібліотечних кадрів, що позначалося на процесі обслуговування читачів. Ситуація змінилася після відкриття у 1913 р. бібліотечних курсів. Фінансування бібліотек впливало й на матеріальний рівень бібліотечного працівника. Персонал навчальних бібліотек належав до викладацького складу та мав наукові звання (В.Є. Загулін, І.Д. Кумма, П.Т. Окулов, О.М. Терпигорев, К.Ф. Пухальський, Л.І. Яцунов).

Фонди катеринославських бібліотек налічували наукові, навчальні, художні, дитячі, популярні видання з різних галузей знань. Основу бібліотечних фондів губернії становили книжкові дарунки та пожертвування від українських та російських діячів. З метою задоволення читацьких потреб багатонаціонального населення губернії бібліотеки отримували літературу різними мовами. Катеринославські бібліотеки мали й українські видання, але аналіз читання свідчить про їх недостатню кількість.

Вагомий внесок у культурно-просвітницький розвиток губернії бібліотеки зробили шляхом популяризації знань. Читання було під постійним суворим наглядом інспекторів, класних наставників, наглядачів, які рекомендували читачам літературу відповідно їхнього віку. Попитом користувалися художні твори та дитячі книжки, друге місце посідала історико-географічна література. Найбільший відсоток складала книговидача навчальних та народних видань, кількість яких була достатньою та доступною формою викладення змісту. Переважну частину читацької аудиторії складали чоловіки (70 %). На початку ХХ ст. у зв'язку з поширенням жіночої освіти зростає кількість читачів-жінок, які беруть активну участь у створенні дитячих бібліотек та жіночих товариств.

У досліджуваний період відкривалися наукові бібліотеки громадських, просвітянських, спеціальних товариств. Невеликі за обсягом галузеві бібліотеки збирали фахові видання за інтересами відповідних читацьких категорій та створювали фонди періодичних видань. У Катеринославській губернії діяли й бібліотеки нелегальних гуртків та їх керівників, до складу яких входили документи тимчасового походження (листівки, брошури, прокламації), періодичні видання, політична література. Музейною бібліотекою опікувався директор Д.І. Яворницький. Бібліотека Г.П. Алексєєва належала до унікальних великих зібрань початку ХХ ст. з фондом понад 15 тис. примірників, який розподілявся за 11 відділами. Приватні бібліотеки Катеринослава та Павлограда із загальним фондом близько 5 тис. томів та особові зібрання катеринославських діячів О.О. Андрієвського, С.І. Гальперіна, Преосвященного Феодосія, М.О. Корфа, Я.П. Новицького, Г.В. Донцова, родини Мізків містили різноманітну літературу з усіх галузей знань.

Маючи різні за складом та кількістю фонди, бібліотеки обслуговували єдиний читацький контингент губернії. Незважаючи на невеликий штат (від одного до шести працівників), незручні приміщення, бібліотечні осередки робили значні кроки вперед у процесі культурно-освітнього розвитку губернії, зокрема отримання початкової, середньої та вищої освіти, поширення різногалузевих знань, підвищення загальнокультурного та інтелектуального рівня мешканців губернії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лучка Л.М. Зародження бібліотечної справи в Катеринославі / Л.М. Лучка // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: [зб. наук. праць]. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 3. - С. 187-198.

2. Лучка Л.М. Катеринославські бібліотеки пореформеної доби / Л.М. Лучка // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Історія та археологія. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - № 6. - С. 31-39.

3. Лучка Л.М. Уляна Дикарєва і розвиток бібліотечної справи в Катеринославі на початку ХХ ст. / Л.М. Лучка // Бористен. - 2006. - № 10 (184). - С. 16-19

4. Лучка Л.М. Народні бібліотеки та читальні Катеринославської губернії. Виникнення, розвиток та діяльність / Л.М. Лучка // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Історія та археологія. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - № 6. - Т. 15. - С. 34-45.

5. Лучка Л.М. Д.І. Яворницький і розвиток бібліотечної справи Катеринослава початку ХХ ст. / Л.М. Лучка // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: [зб. наук. праць]. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - Вип. 5. - С. 69-83.

6. Лучка Л.М. Діяльність бібліотеки Катеринославської земської управи як культурно-просвітницького осередку губернії / Л.М. Лучка // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: [зб. наук. праць]. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - Вип. 6. - С. 306-315.

7. Лучка Л.М. М.Д. Хмиров та його колекція «Екатеринославская губерния» (із фондів Державної публічної історичної бібліотеки Росії) / Л.М. Лучка // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Історія та археологія. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - Т. 16 (1/1). - С. 39-49.

8. Лучка Л.М. Перша дитяча бібліотека Катеринослава : історія, події, постаті / Л.М. Лучка // Сучасна бібліотека як науково-інформаційний та культурно-просвітницький центр місцевої громади: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2009. - С. 208-212.

9. Лучка Л.М. Роль земської бібліотеки в історії Катеринослава другої половини ХІХ - початку ХХ ст. / Л.М. Лучка // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність : проблеми науки, освіти, практики: матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2006. - С. 89-91.

10. Лучка Л.Н. Состояние библиотечной сети Екатеринославской губернии в начале ХХ в. / Л.Н. Лучка // История библиотек : исследования, материалы, документы. - СПб.: РНБ, 2008. - Вып. 7. - С. 23-37.

11. Лучка Л.М. Твори Тараса Шевченка у фондах катеринославських бібліотек ХІХ - початку ХХ ст. / Л.М. Лучка // Записки осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Дніпропетровську: [зб. наук. праць]. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - Вип. 1. - С. 26-32.

12. Лучка Л.М. Бібліотека катеринославського дворянина Г. П. Алексєєва: історія приватної колекції / Л.М. Лучка // Придніпров'я : історико-краєзнавчі дослідження: [зб. наук. праць]. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. - Вип. 4. - С. 63-71.

13. Лучка Л.М. Бібліотеки Катеринославської губернії початку ХХ ст.: історія формування та розвиток (за «Материалами по истории народных библиотек городов и земств России») / Л.М. Лучка // Вісник Львівського університету. Серія: книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. - Львів: ЛНУ, 2008. - Вип. 3. - С. 180-190.

АНОТАЦІЯ

Лучка Л.М. Бібліотеки у культурно-освітньому просторі Катеринославщини другої половини ХІХ - початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2010.

Дисертація є першим комплексним дослідженням історії та діяльності бібліотечної мережі у культурно-освітньому просторі Катеринославщини другої половині ХІХ - початку ХХ ст. На основі аналізу архівних та опублікованих джерел, літератури досліджено діяльність бібліотек різного підпорядкування, визначено їх роль у культурно-духовних процесах Катеринославської губернії, розглянуто форми та напрями діяльності, простежено динаміку розвитку статистичних бібліотечних даних.