Садово-паркове мистецтво епохи Відродження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Самостійна робота за темою №7

Садово-паркове мистецтво епохи Відродження

Мета роботи: ознайомитися з садово-парковим мистецтвом епохи Відродження: вілли Лації і Тоскани, вілли Медичі у Ф'єзоле, Поджо у Вітербо, Ланте у Вітербо, сади Боболі, Д'Есте в Тіволі, Ротонда у Віченце.

На зміну суворому середньовіччю прийшла епоха Відродження. Її благотворний вплив раніше інших відчула Флоренція. Ще в XIV ст. це багате місто стало центром мистецтва і культури всієї Північної Італії. Красивий флорентійський пейзаж з пологими горбами, між якими протікала річка Арно, здавалося, був спеціально створений для будівництва заміських вілл з терасними садами. Все у Флоренції, від назви міста і до назви знаменитого кафедрального собору Санта Марія дель Фіоре, пов'язано з квітами і свідчить про велику любов флорентійців до природи.

Сади вілл у Флоренції зіграли важливу роль в розвитку садового мистецтва Італії. Замість закритої і схематичної композиції дворів середньовіччя з'являється форма життєрадісного, пов'язаного з природою саду. У нім знаходили застосування всі досягнення садового мистецтва античності і технічні удосконалення, народжені бурхливим розвитком епохи. За типові флорентійські вілли XV ст. можна вважати віллу Медічи у Фьезоле поблизу Флоренції, побудовану Мікелоццо (1396-1472), і віллу в Поджо а Кайяно, яку звів Джуліано та Сангало (1445-1516). Центрична композиція вілли, що підпорядковує собі сад і пов'язана з ним терасами і сходами, свідчить про характерне для того часу уявлення про пануюче положення людини в природі.

Тип заміської вілли подальший розвиток отримав в Римі, що продовжував у загальних рисах художні традиції Флоренції. Господарське значення вілли відійшло на другий план або зовсім зникло. Великий вплив на будівництво садів і парків Італії надала творчість таких видних архітекторів і художників, як Браманте (1444-1514), Рафаель (1483-1520), Палладіо (1508-1580), які винайшли багато нових чудових художніх прийомів. У 1503 р., вирішуючи складну задачу з'єднання споруд Ватикану в єдиний ансамбль, архітектор Браманте створив довгий двір і сад на різних рівнях. Він застосував абсолютно новий прийом завершення композиції уздовж довгої осі з одного боку нішею, а з іншої - видовищним амфітеатром. Двір Бельведер використовували як сцену для уявлень, а навколишні частини саду як декорації. Цей прийом став характерним для Італії XVI ст. і був повторений в амфітеатрі саду Боболі і вілли папи Пія. У віллі Мадама в Римі (1517) Рафаель використовував і розвинув знайдений Браманте прийом композиції інтер'єру у відкритому просторі саду. Тут вперше в садово-парковому мистецтві застосовані принципи анфіладності і розділення саду стіною із стриженої зелені.

Вілла Мадама складається з трьох частин:

- перша - у формі квадрата, по характеру планування що нагадує сади раннього середньовіччя;

- друга - у формі круга з портиками по периметру, в яких розміщені скульптури;

- третя - у формі стадіону з трибунами.

Рис. 1. - Вилла д'Эсте

Рис. 2. - Вилла Ланте. План

Строго сплановані, регулярні частини садів гармонували з природою і особливостями місцевості. Вічнозелені рослини, камінь і вода - основні засоби садово-паркового мистецтва - в Італії починають грати істотну художню роль в композиції цілого. Розташовані уздовж однієї або декількох композиційних осей підпірні стіни, сходи, лави, боскети, фонтани були розраховані на створення різноманітних ефектів. Спочатку перспективи саду будували в основному паралельно схилам. Пізніше їх направляли головним чином упоперек рельєфу, пронизуючи весь ансамбль і розкриваючи дальні види. В цьому відношенні прикладом може бути вілла д'Есте в Тіволі (1540) (рис. 1).

Типові для римських вілл риси варіювалися залежно від конкретних умов місцевості, а також особистих смаків замовників. Так, у віллі Ланте поблизу Вітербо архітектора Віньоли (1507-1573), розташованою на порівняно невеликому схилі, регулярний сад строго симетричний, а вісь водяних пристроїв збігається з основною віссю всього саду (рис. 2). Ідея поступового переходу від сонячного партеру до прохолодної тіні верхнього саду і далі в ліс виражена тут з особливою чіткістю. У великих розважальних резиденціях в цей період з'явилися нові елементи оформлення садового простору: відкритий театр, оточений стриженим чагарником, невеликий закритий сад господаря будинку (власний сад), великі водні каскади.

Сформовані в Римі нові прийоми композиції вілл в другій чверті XVI ст. були перенесені в північні райони Італії. В околицях Флоренції прекрасний сад був створений при віллі Медічи в Кастелло. Дуже відомий також сад Боболі при палаццо Пітті. План не дає навіть приблизного уявлення про незвичність об'ємно-просторового вирішення цього саду, побудованого на складних взаємозв'язках алей, що сполучають лаврові і кипарисові боскети, розташовані на різних рівнях. Будівництво вілл у Венеції, місті витонченої культури, розвивалося в декілька іншому напрямі. У створених Палладіо сільськогосподарських віллах-фермах житловий будинок господаря, господарські споруди і прилеглі ділянки садів вдало сполучені в один високохудожній симетричний ансамбль (вілли Ротонда у Віченце, Трісенко в Меледо, Емо у Фанцоло).

У епоху Відродження основним типом саду в Італії був сад вілли. Спочатку це був лише скромний сад прибуткової ферми (1 га), який пізніше перетворився на прекрасний парковий ансамбль при палаці або заміській резиденції (35 га). У композиції італійських вілл знайшла віддзеркалення ідея гегемонії людини над природою, характерна для епохи Відродження.

Регулярні композиції будувалися на основі наступних принципів:

- єдність ансамблю вілли і саду;

- стриманій монументальності (раціональні і гармонійні пропорції);

- послідовності (анфіладності), строгій організованості;

- спокою і врівноваженості;

- чіткості плану (квадрат, круг);

- організації подовжніх (уздовж схилів), а потім і глибинних (упоперек схилу) перспектив;

- створення різноманітних ефектів, що театралізуються;

- підкреслення наступного зв'язку з античним Римом.

До найбільш характерних відносяться такі прийоми побудови садових композицій італійських вілл:

- терасування схилів горбів, оформлене високими стінами, вазами, балюстрадами, скульптурами і гротами;

- обводнення території саду системою каскадів, фонтанів і басейнів;

- завершення садових перспектив амфітеатром з скульптурою на тлі зелені (запозичені у стародавніх римлян) або вільно зростаючих груп дерев;

- оформлення партерів строгими по малюнку квітковими килимами;

- стрижка дерев і чагарників;

- використання лоджій як видових крапок і поступового переходу від закритого простору вілли до відкритого простору саду [1].

Проблеми для обговорення

відродження садовий парковий анфіладність

1. Вілла Медичі у Ф'єзоле.

2. Вілла Поджо у Вітербо.

3. Вілла Ланте у Вітербо.

4. Сади Боболі.

5. Вілла Д'Есте в Тіволі.

6. Вілла Ротонда у Віченце.

Питання для закріплення і самоконтролю

1. Що характерно для вілли Медичі у Ф'єзолі?

2. Охарактеризуйте віллу Поджо у Вітербо.

3. Як влаштована вілла Ланте у Вітербо?

4. Розповісти про сади Боболі.

5. Що характерно для вілли Д'Есте в Тіволі?

6. Назвіть прийоми побудови садових композицій італійських вілл.

Довідковий матеріал

1. Жирнов А.Д. Искусство паркостроения. - Львів: Вища школа, 1977. - 129 с.

2. Курбатов В.Я. Всеобщая история ландшафтного искусства. Сады и парки мира. - М.: Эксмо, 2008. - 736 с.

3. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: Підручник. - Львів: Світ, 2008. - 456 с.

Размещено на Allbest.ru