Будівельний комплекс України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Будівельний комплекс, його склад і значення

2. Промисловість будівельних матеріалів

2.1 Цементна промисловість

2.2 Залізобетонні та бетонні конструкції й вироби

2.3 Скляна промисловість

2.4 Промисловість стінових матеріалів

2.5 Промисловість нерудних будівельних матеріалів

3. Напрями розвитку промислових матеріалів

4. Капітальне будівництво

5. Сучасний стан будівельної галузі України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі будуть розвиватися: виробництво будівельних матеріалів і відповідного обладнання, машинобудівна галузь, металургія і металообробка, нафтохімія, виробництво скла, деревообробна і фарфоро-фаянсова промисловість, транспорт, енергетика тощо. І, вочевидь, як ніяка інша галузь економіки, будівництво сприяє розвитку підприємств малого бізнесу, особливо того, який спеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах, на виробництві та встановленні вбудованих меблів і т. ін.

Отже, ріст будівельної галузі неминуче викликає економічний ріст у країні і виникнення необхідних умов для розв'язання багатьох соціальних проблем. Але на сучасному етапі її розвитку говорити про будь-яку конкурентоспроможність цієї галузі не представляється можливим. Якщо на регіональному рівні чітко просліджується тенденція верховенства будівельних організацій центральних районів та великих міст-мільйонерів у зв'язку з їх значними потужностями і інвестиційною привабливістю, то на глобальному рівні будівельна галузь України програє через брак необхідних фінансових та організаційних перетворень.

1. Будівельний комплекс, його склад і значення

Будівельний комплекс -- це сукупність галузей, виробництв та організацій, що характеризується тісними економічними, організаційними, технічними й технологічними зв'язками в отриманні кінцевого результату -- забезпечення виробництва основних фондів господарського комплексу країни. За обсягом продукції та кількістю зайнятих він складає майже десяту частину в економіці країни.

В Україні створений потужний будівельний комплекс, який формує спільно з машинобудуванням основні фонди й виробничі потужності галузей економіки, забезпечує вдосконалення господарських пропорцій, вирівнювання техніко-економічного й соціального рівня розвитку галузей господарства країни та її регіонів, залучення нових природних ресурсів, охорону и відтворення навколишнього середовища, створення передумов для реалізації на практиці досягнень науково-технічного прогресу. Сукупність галузей зі створення основних фондів формує інвестиційний комплекс.

Будівельний комплекс об'єднує п'ять сфер матеріального виробництва:

--   проектно-дослідні організації;

--   промисловість будівельних конструкцій і деталей та промисловість будівельних матеріалів;

--   будівельну індустрію;

--   промисловість будівельного та дорожнього машинобудування;

--   матеріально-технічне забезпечення.

Будівельний комплекс як одна з найбільш капіталомістких і диференційованих виробничих систем впливає на темпи, масштаби та особливості розвитку і зосередження виробництва. Тому при розміщенні капітального будівництва враховується наявність будівельних організацій у регіоні. Водночас слабкість будівельної бази стримує промислове, житлове, сільськогосподарське будівництво, яке в нових ринкових умовах потребує великих обсягів будівельно-монтажних робіт, а також використання принципово нових важелів управління, планування та організації всіх ланок капітального будівництва.

Організація процесів регулювання та розвитку інвестиційно- будівельної діяльності вирішується на рівні регіонів з урахуванням загальнодержавних інтересів, а також особливостей і потреб регіонів.

Основне завдання регіонального органу управління при розробці стратегії і тактики розвитку регіону в сучасних умовах -- створення режиму найбільшого сприяння процесу формування, розвитку й функціонування регіональних товарних ринків, у тому числі ринку нерухомості, заснованих на врахуванні як господарського права, так і всієї сукупності регіональних особливостей (демографічних, соціальних, економічних і екологічних). Щодо будівництва регіону це може означати: активний вплив на процес створення виробничої та соціальної інфраструктури регіону; формування і жорстке проведення в життя регіональної екологічної політики; регулюючий вплив на економічну політику монополій, які функціонують на території регіону, з метою обмеження всіма доступними засобами їхньої можливості щодо необгрунтованого підвищення цін на виробничі ресурси (енергетичні, водні, послуги залізничного транспорту тощо); формування та проведення активної містобудівної політики в регіоні; створення сприятливих умов для формування регіонального будівельного комплексу, його складу і структури, як технологічної, так і за формами власності на засоби виробництва; активне формування інвестиційної політики на території регіону. Деякі з перелічених заходів мають загальноекономічний характер, проте, щодо будівництва, їх розробка та використання відіграють першочергову роль для регіонів.

Позитивна інвестиційно-будівельна політика регіональних властей створює передумови для залучення інвестицій і забезпечення програм стійкого розвитку регіонів.

2. Промисловість будівельних матеріалів

Розвитку даної галузі сприяють: постійна потреба у проведенні будівництва в усіх галузях економіки; наявність значних родовищ цементної й цементно-черепичної сировини, будівельного каменю, оздоблювальних матеріалів, а також інших видів нерудних копалин; можливість забезпечення підприємств робочою силою за рахунок місцевого населення; густа мережа залізниць, зручні водні магістралі та інші чинники.

2.1 Цементна промисловість

Цементна промисловість -- матеріаломістка галузь. Тому цементні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Сировиною можуть бути мергель, крейда, вапняк, а також шлаки металургійних комбінатів і теплових електростанцій. Найбільші центри цементного виробництва України _;-- Амвросієвка, Краматорськ, Єнакієве (Донецька область), Кривий Ріг, Дніпродзер- жинськ, Дніпропетровськ (Дніпропетровська область), Здолбунів (Рівненська область), Ямниця (Івано-Франківська область), Кам'янець-Подільський (Хмельницька область), Бахчисарай (АР Крим), Ольшанка (Миколаївська область), Одеса. З виробництвом цементу тісно пов'язаний випуск азбоцементних виробів -- шиферу, труб, муфт, що, як правило, організований на діючих цементних заводах.

2.2 Залізобетонні та бетонні конструкції й вироби

Залізобетонні та бетонні конструкції й вироби - основний будівельний матеріал сучасного індустріального будівництва. Вони широко використовуються в промисловому й житловому будівництві, гідротехнічних спорудах, у прокладенні автомобільних і залізничних шляхів. Застосування залізобетонних конструкцій сприяє зниженню собівартості будівництва й значно прискорює його темпи. Наприклад, спорудження великопанельного будинку, порівняно з цегельним, вимагає вдвічі менше часу.

Завод залізобетонних конструкцій та виробів виготовляє стінові панелі, плити перекриттів, колони, дорожні плити, шпали та багато іншої продукції. Сировиною для залізобетонних виробів є: арматурна сталь, портландцемент, шлакоцемент, щебінь, гравій, пісок, металургійний шлак, керамзит. Останнім часом все ширше застосовується шлакобетон (легший за звичайний, дешевший, утилізує відходи металургійних заводів). 

Виготовлення залізобетонних конструкцій та виробів - процес матеріалоємний. Ця продукція - малотранспортабельна. Тому її виробництво тяжіє до споживача. Нині в країні налічується декілька сот заводів, що виготовляють бетонні й залізобетонні вироби. Найбільші з них - у Києві, Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі, Донецьку, Дніпропетровську, Каховці, Іллічівську.

2.3 Скляна промисловість

Підприємства скляної промисловості України випускають будівельне скло в широкому асортименті, серед якого основна питома вага належить віконному склу. Розміщення виробництва будівельного скла зумовлено наявністю відповідних запасів сировини, зокрема пісків скляних. Майже все виробництво скла зосереджено в Луганській, Донецькій та Львівській областях, причому 85 % його припадає на Луганську область. Нині модернізований і реконструйований Лисичанський склозавод. У результаті реконструкції Костянтинівського заводу «Автоскло» створені окремі підприємства «Кварцит», «Спецтехскло», «Техбудскло», «Житлобудсервіс», що дало можливість здійснити інноваційне оновлення цих підприємств. Крім листового скла, підприємства випускають багато виробів з нього -- вітражі, дзеркала, стемаліт.

2.4 Промисловість стінових матеріалів

Виробництво стінових матеріалів розміщено в усіх областях України. Особливо великі обсяги його знаходять в Києві та Київській області, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Одеській та Львівській областях. Запаси необхідної сировини, особливо цегляно-черепичної, дозволяють функціонувати сотням підприємств понад 100 років. Структура стінових матеріалів є різноманітною і містить як дрібні штучні стінові матеріали (керамічну й силікатну цеглу, стінові блоки з природного каменю, шлакоблоки), так і великорозмірні індустріальні конструкції (стінові панелі зі збірного залізобетону, великі бетонні й силікатні блоки). Мережа підприємств з виробництва керамічної цегли налічує понад 1000 заводів, цехів і виробництв (включаючи сезонні).

2.5 Промисловість нерудних будівельних матеріалів

На балансі запасів усіх видів нерудних матеріалів, включаючи облицювальний і пильний камінь, зареєстровано близько 1000 родовищ. Видобуток та переробка цих матеріалів ведеться на 600 досить великих кар'єрах, а всього в Україні існує більше ніж 900 підприємств різних форм власності. Підприємства нерудних будівельних матеріалів випускають щебінь, гравій, бутовий камінь, будівельний

У загальному обсязі виробництва нерудних матеріалів буто-щебенева продукція має найбільшу питому вагу -- понад 70 %. Крім щебеню, який широко використовується як заповнювач у бетонах різноманітного призначення, а також для дорожнього покриття і баластування залізничних шляхів, будівельне каміння застосовується для обладнання тротуарів, набережних тощо.

Україна має великі можливості для виробництва високоякісних облицювальних матеріалів у зв'язку з наявністю значних запасів таких порід, як граніти, габро, лабрадорити, мармури, мармурові вапняки, пісковики. Загальна кількість розвіданих родовищ облицювальних каменів досягає в Україні 70. З них близько 40 -- гранітів, інші -- родовища мармуру та мармурових вапняків. Найбільша кількість родовищ знаходиться у Житомирській області.

Основний видобуток сировини сконцентрований у Головінському, Горбулєвському, Сліпчицькому, Слобідському родовищах габро- і габрозитів, Коростишевському родовищі сірих гранітів, Ємельянівському та Корнінському родовищах червоних і червоно-сірих гранітів.

Видобуток будівельних пісків в Україні здійснюється на більш ніж 300 родовищах, причому їх запаси розподілені по території нерівномірно. Більше 50 % запасів зосереджено в межах Донецької, Запорізької, Миколаївської та Харківської областей. Нерівномірність розміщення їх запасів і виробництва по території України створює значний дефіцит в окремих областях. Він може бути компенсований за рахунок збільшення випуску штучного піску з відходів виробництва каменедробильних заводів.

3. Напрями розвитку промислових матеріалів

Структурні зміни в промисловості будівельних матеріалів, які повинні відбуватися в перспективі, зумовлені, насамперед, потребами будівництва. Одним з головних напрямів розвитку цементної промисловості є модернізація діючих підприємств. Прогресивні зміни в структурі виробництва стінових матеріалів торкатимуться переважно великорозмірних стінових конструкцій, зокрема залізобетонних панелей, частка яких у загальному обсязі стінових матеріалів зменшиться за рахунок збільшення масштабів монолітного домобудування.

Удосконалення структури виробництва дрібноштучних стінових матеріалів здійснюватиметься шляхом підвищення питомої ваги ефективних видів цегли й керамічних каменів.

У промисловості нерудних будівельних матеріалів передбачається подальше підвищення технічного рівня їх видобутку й переробки за рахунок використання електрогідравлічного ефекту та лазерної техніки. Одним з напрямів розвитку галузі є збільшення випуску декоративно-облицювальних виробів з природного каменю.

4. Капітальне будівництво

будівельний промисловість цементний капітальний

Будівництво є галуззю господарства, яка характеризується тривалим виробничим циклом, нерухомими, територіально закріпленими об'єктами, що зводяться (промислові споруди, жилі будинки, електростанції, трубопроводи тощо), а також високою залежністю виробництва від географічних умов. У процесі спеціалізації відокремлювалися види будівництва -- промислове, житлове, комунальне, сільськогосподарське, водогосподарське, транспортне, індивідуальне й ін.

Будівництво як галузь господарства може бути представлено двома підгалузями матеріального виробництва: системою проектно-дослідних організацій та будівельною індустрією, яка, в свою чергу, є виробничою основою будівництва і включає сукупність постійно діючих будівельно-монтажних і спеціалізованих організацій. Останні містять у своєму складі виробничі підприємства, підсобні, допоміжні та обслуговуючі господарства, що здійснюють будівельно-монтажні й спеціальні роботи зі зведення об'єктів.

Під час розміщення об'єктів капітального будівництва ще на допроектній стадії враховується наявність будівельних організацій. Найважливішими чинниками, які враховуються під час вибору районів і пунктів будівництва, є трудовий, сировинний, паливно-енергетичний, водний. Значний вплив на будівництво мають кліматичні особливості різних регіонів, насамперед на сезонність відкритих робіт.

Ринкова економіка внесла принципові зміни до системи оцінювальних критеріїв кінцевої продукції будівництва. Це стосується не тільки функціонального аспекта справи, але й естетичного. В радянський період із системи критеріальних оцінок будівельної продукції естетичний аспект практично повністю виключався, що призвело до абсолютної невиразності матеріально-речового середовища міст та поселень. Естетичні критерії збереглися лише стосовно незначної кількості будівель і споруд громадянського призначення. У ринковій економіці відродження естетичної складової, як і підвищення вимог до функціональних і технологічних якостей проекту, позначається на організації всієї проектної справи в країні. Нині відбувається інтенсивне перетворення системи проектних організацій. У першу чергу, це торкається організацій, що спеціалізуються на цивільному проектуванні. З виникненням приватних архітектурних та проектних організацій інститут будівельного проектування неминуче стає повноправним учасником ринку будівельної продукції, хоч сама діяльність щодо проектування будівельних об'єктів аж ніяк не прив'язана до географічних координат.

Слід підкреслити, що індекси виконання будівельних робіт у 2007 р. порівняно з 1990 р. (100 %) у більшості регіонів складають від 10 до 20 % і лише в Києві досягають 67,5 %.

Капітальне будівництво здійснюється в Україні підприємствами й організаціями, які входять переважно до складу корпорацій «Укрбуд», «Укрмонтажспецбуд» та «Украгропромбуд». Першу з них можна вважати основною ланкою вітчизняного будівельного комплексу.

Найбільш вагомі зрушення відбулися у справі освоєння новітніх технологій. Наприклад, на будівельних майданчиках Києва домінує монолітно-каркасна система зведення жилих будинків, яка активно витісняє застарілі серії. Таке будівництво здійснюється також у Харкові, Дніпропетровську, Одесі.

У будівництві працює великий парк спеціальних машин і механізмів -- екскаватори одноковшові та багатоковшові, бульдозери, скрепери, крани баштові, гусеничні, пневмоколесні, крани автомобільні та ін. Сьогодні посідає складна проблема -- оновлення цього парку, який за останні десять років практично зносився.

Практика показала, що формування матеріально-технічної бази будівництва здійснювалося на території України без належного врахування її регіонального розвитку. У результаті було створено велику кількість, переважно дрібних підприємств з низькими техніко-економічними показниками. Недоліки у розміщенні підприємств зумовили великі нераціональні перевезення будівельних матеріалів і конструкцій, недовиконання виробничих фондів та високі втрати виробництва. Незважаючи на існуючі труднощі, активізація інвестиційної діяльності дозволила останнім часом нарощувати темпи капітального будівництва в усіх регіонах України. У невиробничій сфері пріоритетом залишається житлове будівництво.

5. Перспективи розвитку будівництва

Активізація будівництва в Україні супроводжуватиметься у перспективі не тільки зростанням абсолютних обсягів будівельних і монтажних робіт, але й зміною структури як капітальних вкладень, так і самих цих робіт. Підвищеними темпами збільшуватимуться обсяги будівельних і монтажних робіт у житловому та комунальному, сільськогосподарському і водогосподарському будівництві, будівництві об'єктів транспорту й зв'язку за відповідного зниження їх питомої ваги у побудові об'єктів промислового виробництва.

Перспективні зміни в структурі будівельних та монтажних робіт формуватимуться під впливом нових, прогресивних тенденцій у капітальному будівництві. До них належать, наприклад, будівництво нових типів жилих будинків, котеджів з підвищеним комфортом, зведення установ охорони здоров'я, науки й культури за новими архітектурними проектами, з найповнішим урахуванням змін демографічної структури населення, соціальних та регіональних особливостей, поліпшення умов зовнішнього середовища.

Обсяг виконаних будівельних робіт за видами будівельної продукції

Сучасний стан будівельної галузі України

Уряд приділяє особливу увагу розвитку будівельної галузі та реалізації програм імпортозаміщення у виробництві будівельних матеріалів. Завдяки збільшенню обсягів будівництва, створенню нових та реконструкції існуючих виробництв за 2013 рік в Україні обсяг використання вітчизняних будматеріалів зріс на 10% і досяг 80%.

За оцінками експертів, у 2014 року очікується, що відсоток використання в будівництві вітчизняних будівельних матеріалів сягне 85% від загального обсягу.

Імпортозалежність Україна подолала відносно недавно за 2 роки: 2010-й і 2011-й завдяки введенню нових потужностей виробництва будівельних матеріалів. З 2010 року Україна досягла стійкої динаміки зростання експорту над імпортом будівельних матеріалів. За підсумками 2011 року експорт продукції будівельного призначення складав 14,5 млрд. грн, імпорт - 7,6 млрд.грн, тобто експорт перевищував імпорт на 6,9 млрд. грн., порівнюючи ці дані з показниками 2010 року, можна сказати, що лише за 2011-й рік вони підвищились в 2 рази.

За останні роки у будівництво новітніх високотехнологічних виробництв будівельних матеріалів та модернізацію існуючих вітчизняні та іноземні інвестори спрямували десятки мільйонів гривень. Ці виробництва оснащені сучасними енергозберігаючими технологіями, новітньою системою контролю сировини і готової продукції, що дозволяє випускати конкурентоспроможні енергоефективні будівельні матеріали, які відповідають як національним так і європейським стандартам.

Але будівництво в Україні досить залишається проблемним. Деякі види будівельних матеріалів досі імпортуються в великих обсягах. Це покрівельна черепиця, сантехнічні вироби, віконне скло. Постійно експортується популярна сировина: глина, деревина, каолін. Таким чином Україна робить велику помилку. Будучи власником світових запасів каоліну, глини, наша країна експортує їх в зарубіжні країни. Але ж саме ці матеріали використовуються для виготовлення сантехнічних виробів, керамічної плитки. Тобто, замість власного виробництва і експорту готових виробів, ми ввозимо в Україну дорогу сантехніку і кераміку, яку по суті могли б виготовляти самі.

Якість українських будівельних матеріалів відповідає сучасним стандартам, і українські будівельники використовують вітчизняні будівельні матеріали під час реалізації великих інфраструктурних проектів. Так, на будівництві транспортної розв'язки на Поштовій площі у Подільському районі Києва використано 95% будівельних матеріалів вітчизняного виробництва, у тому числі металоконструкції, залізобетоні вироби тощо.

Співвідношення між експортом та імпортом матеріалів (цегла, металоконструкції, утеплювач, цемент, щебінь, пісок, покрівельні матеріали, лінолеум, плитка, шпалери, лісоматеріали, вироби з пластмас, сантехніка тощо) за 2009-2012 роки у середньому склало - 1,6 разів, за 2013 рік в 2,0 рази, а у 2014 році прогнозується - 2,1 рази.

У 2013 році експорт основних будматеріалів здійснювався до Білорусії, Казахстану та Росії та склав 9,5 млрд.грн., що майже у 5 разів перевищив показник експорту до країн ЄС - 2,2 млрд.грн. Імпортовано основних будматеріалів із Білорусії, Казахстану, Росії на 1,0 млрд.грн., що у свою чергу у 5 разів менше обсягів імпортованих матеріалів, ніж з країн ЄС - 5,0 млрд.грн.

«Україні економічно вигідно збереження та розвиток виробничо-коопераційних зв'язків з Білорусією, Казахстаном та Росією. Це сприяє створенню нових робочих місць та зростанню зарплати у галузі. На сьогодні перед нами стоять два стратегічних завдання. Зберегти існуючий ринок експорту будматеріалів з країнами СНД та збільшити обсяги експорту до країн ЄС», - зазначив Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Темник.

Кількість новостворених та реконструйованих виробництв будівельних матеріалів та виробів становить: 2009 рік - 10, 2010 рік - 12, 2011 рік - 15, 2012 рік - 21, 2013 рік - 25 виробництв. Здебільшого це підприємства, які виробляють: цеглу будівельну, у тому числі клінкерну, залізобетон; металоконструкції; цемент; віконне скло в асортименті; віконні та дверні вироби; паркет; шпалери тощо, які є конкурентоздатними і не поступаються іноземним аналогам.

Розвиток вітчизняного виробництва будівельних матеріалів в свою чергу збільшує внутрішній попит на метал та продукцію машинобудування українського виробництва, деревину, продукцію видобувної промисловості і це є дуже важливим для розвитку економіки України у цілому.

Також, за оперативною інформацією Держстату України, за 2013 рік зросли порівняно з 2012 роком обсяги виробництва:

граніту - на 84,2% (вироблено 3083,9 тис. куб. м);

скла листового гнутого, гранованого, гравірованого, свердлень, емальованого або обробленого іншим способом - на 35,5 % (вироблено 1271,2 тис. кв. м);

вікон, дверей, рам,порогів дерев`яних - на 25,3% (вироблено 2983,9 тис. кв. м);

блоків з ніздрюватих бетонів - на 8,1% (вироблено 638,3 млн. шт. ум. цегли);

гіпсових сумішей - на 6,2 % (вироблено 596,8 тис. т);

шлаковати, вати мінеральної силікатної та аналогічних мінеральних ват (включно суміші) в блоках, листах чи рулонах - на 4,7% (вироблено 1845,5 тис. куб. м);

блоків та цегли з цементу, штучного каменю чи бетону для будівництва -  на 4,1% (вироблено 1281,3 млн. шт. ум. цегли);

виробів санітарно-технічних керамічних - на 2,9% (вироблено 4276,1 тис. шт.);

гіпсу - на 1,4 % (вироблено 2114,1 тис. т).

Різні сегменти ринку будівельних матеріалів мають різну динаміку розвитку. Так, з 2008 по 2012 рр. зріс випуск керамічних плиток, мінеральної вати та інших теплоізоляційних матеріалів. В той же час, виробництво цегли, цементу, вапна, цементних блоків, збірних конструкцій та шиферу скоротилося.

Динаміка розвитку окремих сегментів ринку будівельних матеріалів у 2008-2012 рр.

Висновки

Україна володіє досить потужним будівельним комплексом, який в перспективі повністю позбудеться залежності від імпорту будівельних матеріалів, оскільки з кожним роком імпортозалежність зменшується і в 2014р. прогнозується, що відсоток використання в будівництві вітчизняних будівельних матеріалів сягне 85% від загального обсягу.

Якість українських будівельних матеріалів відповідає сучасним стандартам, і українські будівельники використовують вітчизняні будівельні матеріали під час реалізації великих інфраструктурних проектів.

Але будівництво в Україні досить залишається проблемним. Деякі види будівельних матеріалів досі імпортуються в великих обсягах. Це покрівельна черепиця, сантехнічні вироби, віконне скло. Постійно експортується популярна сировина: глина, деревина, каолін. Таким чином Україна робить велику помилку. Будучи власником світових запасів каоліну, глини, наша країна експортує їх в зарубіжні країни. Але ж саме ці матеріали використовуються для виготовлення сантехнічних виробів, керамічної плитки. Тобто, замість власного виробництва і експорту готових виробів, ми ввозимо в Україну дорогу сантехніку і кераміку, яку по суті могли б виготовляти самі.

Список використаних джерел

Регіональна економіка: тексти лекцій/За заг. ред. Фашевського М.І., Ольшанської О.В. - Київ: КНЕУ, 2009 - с.176-183

http://www.vuzlib.su/rps/26.htm

http://www.kmu.gov.ua/control/ru/publish/article?art_id=247004403&cat_id=244276429

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3124

http://www.ukrstat.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru