Особливості проектування житла для людей похилого віку та інвалідів (на прикладі країн Аль-Шама)

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет “Львівська політехніка”

УДК 725 (0758)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ ЖИТЛА ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ТА ІНВАЛІДІВ (на прикладі країн Аль-Шама)

18.00.02 - архітектура будівель і споруд

ОМАР МУСТАФА АХМАД АЛОМАРІ

Львів-2008

 Дисертація на правах рукопису

Робота виконана на кафедрі архітектурного проектування у Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор архітектури, професор МИРОНЕНКО Віктор Павлович, Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор БЕНАЇ Хафізула Амінулович, Донбаська національна академія будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри архітектурного проектування, декан архітектурного факультету

кандидат архітектури, доцент ЄКСАРЬОВА Надія Максимівна, Одеська державна академія будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри основ архітектури

Захист дисертації відбудеться “ 14 ” лютого 2008 року о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.052.11 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, Львів-13, вул. С.Бандери,12, ауд. 226)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” (79013, Львів-13, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий “ 11 ” січня 2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат архітектури, доцентГнесь І.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблема організації житла для осіб похилого віку та інвалідів - маломобільних груп населення, - у її сучасному розумінні є відносно новою. Так звані “будинки піклування” (у Росії - “богодільні”) відомі дуже давно, а в ряді країн Заходу в останні десятиліття накопичений значний досвід у проектуванні й будівництві такого роду житла. Однак, постановка цієї проблеми в глобальному масштабі й на рівні міжнародних організацій поки не має достатнього досвіду. Так, лише у 1988 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Всесвітню програму дій відносно інвалідів, секретаріат ООН підготував “Посібник із забезпечення рівних можливостей для інвалідів”. В Україні в 90-х рр. ХХ ст. прийнятий Закон про соціальну захищеність інвалідів, перша нарада пройшла у 1992 р. Розроблено ряд нормативних документів, нормалей, спеціальних проектів. Видано Укази Президента “Про заходи щодо формування доступного для інвалідів середовища життєдіяльності” та “Про наукове й інформаційне забезпечення проблем інвалідності та інвалідів” і ряд ін. У країнах Арабського Сходу робляться лище перші кроки в цьому напрямку.

Як показує статистика, питання це надзвичайно важливе. Встановлено, що в середньому 10-12% населення кожної країни - інваліди, у Європі на 1000 мешканців доводиться 20 осіб з обмеженими опорно-руховими можливостями. Зовсім недавно мова йшла лише про створення відповідного житла, а тепер питання ставиться ширше - особливості поведінки, вимоги до навколишнього середовища літніх людей та інвалідів повинні враховуватися у всій інфраструктурі місць розселення, включаючи транспорт, для того, щоб зробити весь простір міста, всі види суспільного обслуговування однаково доступними й для цієї категорії людей (“усунення будівельних бар'єрів”). Висуваються й нові психологічні аспекти проблеми, що істотно впливають на підходи до створення житла, зокрема, акцентується увага на необхідності враховувати прагнення даних осіб до самоти й незалежності, що розуміється як можливість самостійно встановлювати свій спосіб життя. Системність проблеми, визначає участь у її розробці фахівців різних професій: архітекторів, лікарів, психологів, соціологів та ін.

Показано, у країнах Аль-Шаму У групу країн Аль-Шаму входять: Сирія: територія - 185,2 тис. кв.км, населення - 11,3 млн.чол., столиця - Дамаск (1,4 млн.чол.). В адміністративному відношенні поділяється на 14 мухафаза (провінцій). Ліван: територія 10,4 тис.км, населення 2,83 млн.чол., столиця - Бейрут (1,5 млн.чол.). В адміністративному відношенні розділений на 5 мухафаза (округів). Йорданія: територія - 98,4 тис.км, населення - 3,1 млн.чол., столиця - Амман (1,4 млн.чол.). В адміністративному відношенні поділяється на 8 провінцій (ливши) та ін., вирішення даного питання перебуває на початковій стадії, - лише починають розроблятися, поки ще одиничні, проекти спеціалізованих установ для літніх й аномальних людей. До всіх перерахованих вище труднощів тут додаються ще такі як національні традиції та обмеження, що випливають із релігійних догм. Релігія тут не просте віросповідання, а спосіб життя. В області теоретичних досліджень можна виділити наукові праці, які присвячені формуванню архітектурно-планувальних структур будинків різного призначення для людей із психофізичними відхиленнями - В.Степанова, І.Данчака, С.Зизак, В.Куцевича, Н.Хасанова, Е.Пересвєтова, А.Нікольської, А.Архангельської, К.Бобкової, В.Матросова, В.Чуриліна, Н.Блохіної, Н.Щетиніної; Я.Родик та ін.; особливостям облаштування житла для осіб похилого віку присвячені роботи Х.Крумлінде, Калмет X., Карстенса І., Ланге Торі; соціальні й психологічні аспекти проблеми розглядаються у працях Дж. Девіда Хоглунда. Великий внесок у практику проектування спеціалізованого житла належить архітекторам Г.Архтербергу і К.Баде. У Росії узагальненням наукового й практичного досвіду в цьому напрямку займається НДІ теорії архітектури й містобудування, ЦНДІЕП видовищних будинків (В.Хайт, Б.Крундишев, В.Новіцька). У проектуванні об'єктів соціального забезпечення одне із провідних місць належить ВАТ КиївЗНДІЕПу (В. Куцевич, Л. Ковальський та ін.). Природно, що ті прогресивні методи й рішення, які знайшли відображення у зазначених роботах, повинні бути використані з урахуванням специфічних умов країн Аль-Шаму.

Мета дисертації - вдосконалення архітектурно-планувальних рішень спеціалізованого житла для осіб похилого віку й інвалідів з урахуванням специфічних умов країн Аль-Шаму.

Завдання дослідження :

- виявити вимоги до створення житла для осіб похилого віку й інвалідів та особливостей його формування на базі вивчення теоретичного і практичного світового досвіду;

- визначити фактори, що впливають на формування спеціалізованого житла в країнах Аль-Шаму;

-розробити пропозиції вдосконалення типології житла для осіб похилого віку й інвалідів і принципів їхнього архітектурно-планувального рішення;

-встановити особливості облаштування житла для маломобільних груп населення.

Об'єкт дослідження - спеціалізоване житло для груп населення похилого віку і похилих інвалідів.

Предмет дослідження - особливості проектування житла для людей похилого віку і інвалідів.

Межі дослідження визначені проблемою формування спеціалізованих будинків для осіб похилого віку від 60 років і більше, а також пацієнтів, що одержали інвалідність у ході рецидивних хвороб у цьому віці.

Методика дослідження базується на системному підході, що припускає розгляд архітектурно-планувальних питань у взаємозв'язку із соціальними, психологічними, медико-організаційними, містобудівними й природно-кліматичними аспектами проблеми і включає систематизацію теоретичних досліджень та проектних розробок, аналіз статистичних даних, вивчення літературних джерел про традиції і побут населення країн Аль-Шаму, натурне обстеження спеціалізованих типів житла, а також графічне моделювання і розробку схем планувальних рішень.

Наукова новизна. Уперше визначені умови щодо удосконалення типів спеціалізованого житла для осіб похилого віку й інвалідів в умовах країн Аль-Шаму, розроблені прийоми архітектурно-планувального вирішення цих установ, запропоновані функціонально-планувальна структура і склад приміщень, встановлені способи розташування даного типу житла в системі розселення.

Практичне значення полягає у розвитку теоретичних основ проектування спеціалізованого житла для маломобільних груп населення, що можуть послужити базою для подальших досліджень у цьому напрямку. Впровадження основних пропозицій у практику допоможе розробці конкретних перспективних планів реалізації програми допомоги літнім людям та інвалідам, буде сприяти поліпшенню якості середовища перебування для них, і, в остаточному підсумку, підвищенню рівня здоров'я і соціальної активності населення.

Апробація роботи. Основні положення дисертації були викладені на ХХХ (2004) і ХХХ1 (2005) науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу архітектурного факультету ХДТУБА й опубліковані у Міжвузівському збірнику наукових праць.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з текстової частини, що включає вступ, три розділи, висновки; 127 сторінок основного тексту, бібліографію й додаток, ілюстративну частину, що містить 56 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ Й ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ ЖИТЛА ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ Й ІНВАЛІДІВ” розглянуті медичний і соціально-психологічний аспекти проблеми. Показано тенденції старіння населення в різних регіонах світу. Розглянуто соціально-демографічні умови старіння населення, роль і місце кожної літньої людини й інваліда в сучасному суспільстві. Відсутність спеціальних досліджень у країнах Аль-Шаму, дають підставу звернутися до теоретичного й практичного досвіду тих країн, де у сфері організації допомоги цій групі населення досягнуто значних успіхів.

Подано медико-біологічну характеристику старіючої людини. Встановлено, що найпоширенішими недугами, що переслідують літніх людей, є серцево-судинні захворювання, що приводять до склерозу, інсульту, інфаркту, порушенню рухових функцій, а також прямі травми, наслідком яких є пошкодження опорно-рухового апарату (наприклад, перелом шийки стегна в результаті падіння).

Установлено, що демографічно старим прийнято вважати таке суспільство, де частка літніх людей становить не менш 12% (для порівняння: частка літніх людей - 65 років і більше %). У структурі госпіталізації хворих старшого віку основне місце (45%) займають хворі, які потребують їх розміщення у терапевтичні відділення, близько 11% - у хірургічні, приблизно стільки ж - у неврологічні й онкологічні, 5-6% - в урологічні й ендокринологічні відділення. Відвідування лікарні хворими, які старші 60 років і частота виклику ними лікарів додому в порівнянні з молодшими збільшується у 1/2 - 2 рази. З віком істотно збільшується частота викликів швидкої й невідкладної допомоги, особливо при серцево-судинних захворюваннях. Незважаючи на знижене задоволення потреби в госпіталізації людей похилого віку, що часто потребують довгострокового лікування, частка хворих, які старші 60 років у стаціонарах досягає 30%. Особливо великий відсоток людей за 60 років, які хворі хронічними захворюваннями органів кровообігу (55,6%), новоутвореннями (48,3%), хворобами нервової системи (32,4%), ендокринними й алергічними захворюваннями (33,4%).

Подано аналіз світових і вітчизняних соціально-демографічних тенденцій та їх архітектурно-просторової складової. Показано, що у світі зберігається великий розрив між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. Відповідно різні й перспективи динаміки смертності, що впливає на загальний ріст світового населення. Те ж розходження є за показниками народжуваності й відтворення. Вони в країнах, що розвиваються, вищі, ніж у розвинених. На різному рівні також вирішені завдання по створенню безбар'єрного середовища в цих регіонах.

Встановлено, що в розвинених країнах проблеми простору для літніх й інвалідів впритул стали вирішуватися в 70-их-80-их рр. ХХ століття після Міжнародної Віденської асамблеї. Демографічною тенденцією сучасних індустріальних країн є низька смертність, з одного боку, але й низька народжуваність, із іншого боку, що постійно зменьшується. Ці фактори неможливо не враховувати при розробці генеральних планів міст і сільських населених пунктів, при розрахунку необхідного числа дитячих дошкільних установ і шкіл, одиниць медичного й соціального обслуговування, а також можливого введення установ з обслуговування організації дозвілля для літніх людей. Згідно “середньому” варіанту прогнозу наданого ООН, у цілому світове населення “старіє” і цей процес кількісно виглядає так: частка осіб від 65 років і більше зросла з 4,9% у 1960р. до 6,4% у 2000р., а частка дітей знизилася з 36,4 до 32,4%.

Дані ООН дозволяють простежити динаміку демографічних показників старіння населення планети. У 1955 р. кількість людей похилого віку 65 років і більше у всіх країнах становила 143 млн. чол. (4,9%), у 1975 р., - 232 млн. (5,7%), у 2000 р. - 328 млн. чол. (6,4%). До 2005 р. прогнозується збільшення їх кількості до 475 млн. чол. (7,1%). Група літніх людей і дітей об'єднується у групу, в якій необхідне утримання й відповідно обчислюється коефіцієнт утримання - середня кількість осіб до 14 і від 65 років і більше, які припадають на 1000 осіб у віці від 15 до 64 років. Названий коефіцієнт для всього світу у 2000 р. склав 632,2 для Європи 562,5, для Росії - 432,8, і найбільший коефіцієнт для Африки - 832,2, але за рахунок дітей, а не літніх людей. За даними ООН чисельність людей похилого віку у світі у 1999 році склала близько 600 мільйонів чоловік. Передбачається, що до 2050 року ця кількість зросте до двох мільярдів. Ця кількість, уперше в історії людства, буде перевищувати кількість дітей (від 0 до 14 років). Найбільша частина літніх громадян (53%) проживає в Азії, на другому місці Європа (25%).

Встановлено, що кількість людей похилого віку, які старші 80 років у Європі буде зростати протягом наступних 25-30 років. Передбачається, що 6% з 35,2% всієї популяції людей похилого віку в Європі до 2030 р. складуть особи, які старші 80 років. Іншим важливим проявом глобального процесу старіння населення планети, на думку фахівців, є ріст кількості жінок у популяції літніх людей по мірі старіння населення. Відзначається, що жінки, частіше, ніж чоловіки, доживають до похилого віку. Так, у США у 1955 р. співвідношення жінки/чоловіки для людей похилого віку, які старші 65 років становило 115:100, у 1985 р. співвідношення було вже 138:100. Всі розглянуті демографічні процеси в тій або іншій мірі характерні й для інших регіонів. Специфічні проблеми пов'язані з реорганізацією та реформами в країні привели до зміни підходу до організації міського середовища, у тому числі й з позицій зміни вікової структури суспільства.

В аспекті цих процесів, що відбуваються у світовому суспільстві, почалося глобальне перетворення підходу до організації простору на рівні регіонів, міст, житлових утворень. Найбільше досягли в цьому питанні країни, які перейшли в розряд “старих” - Японія, Італія, Великобританія, Франція, Швейцарія та ін. розвинені країни світу. Архітектурно-містобудівний момент у вирішенні проблем літніх людей цих країн є одним із пріоритетних напрямків. У спектрі архітектурно-просторових завдань, поставлених перед суспільством виділяється проблема житла, пристосованого до обмежених можливостей людей похилого віку. У різних країнах вона вирішується по-різному, але в цілому можна виділити три основні напрямки. Перший напрямок: будівництво інвалід похилий вік

- організація спеціалізованих установ, до складу яких входять модулі для постійного проживання людей похилого віку та інвалідів;

- будівництво спеціальних житлових комплексів з квартирами для літніх людей і спеціальних реабілітаційних блоків;

- реорганізація та реконструкція існуючих житлових утворень з метою пристосування їх до потреб людей похилого віку з обмеженими можливостями.

Другим найважливішим моментом перетворення архітектурно-містобудівних просторів в інтересах старшої вікової групи є організація доступності суспільних просторів і будинків. За результатами опитування, проведеного в ряді європейських країн (Німеччина, Фінляндія, Франція, Італія), більшість людей похилого віку пов'язують підтримку своєї активності з використанням таких об'єктів суспільного призначення, як різні клуби за інтересами (близько 17%), релігійні об'єкти (11%), кінотеатри, концертні зали, інші видовищні установи (17%). Відповідно до цих досліджень проводиться реорганізація існуючих і будівництво нових об'єктів, тому що люди похилого віку в розвинених країнах - це, насамперед, зростаюча кількість платоспроможних споживачів послуг, і підприємці й організації, що пропонують ці послуги, бачать значну вигідність вкладень для перебудови своєї власності в інтересах літніх людей.

Показано, що містобудівні й архітектурні перетворення в країнах Аль-Шаму повинні враховувати особливості у зміні демографічної ситуації, опираючись на досвід держав, що зіштовхнулися із проблемою зміни просторового середовища у зв'язку з старінням населення. У результаті аналізу соціально-демографічних тенденцій в Україні та ін. країнах СНД, варто визнати, що планування й реалізація багатьох перетворень у цих країнах, у тому числі й у сфері архітектури й містобудування, здійснюється без досить глибокого містобудівного-соціологічного й демографічного аналізу сформованої ситуації. Ще складніше у ситуації, коли потрібні довгострокові демографічні прогнози.

Подано аналіз існуючого досвіду закордонних і вітчизняних досліджень, проектних рішень, будівель. Показано, що проблема створення спеціальних містобудівних й архітектурних просторів у наш час не повинна зводитися до розробки спеціалізованого житла й так званих місць “доживання” - будинків для людей похилого віку. Поставлено набагато складніше завдання - створення таких умов середовища, які б у комплексі із заходами для соціальної й медичної реабілітації здійснювали б інтеграцію людей похилого віку в активне життя суспільства на можливо довший термін. Поняття “міського середовища без бар'єрів”, яке уперше виникло наприкінці двадцятого століття, активно стало використовуватися стосовно до проблеми літніх людей уже на Всесвітній асамблеї із проблем старіння ООН 1982 року у Відні. Розглянуто принципи організації архітектурного середовища в таких країнах як Японія, Швейцарія, Німеччина, Голландія, Австрія, Франція, Іспанія, США та ін. Проаналізовано подібну ситуацію в Україні та у Росії. Розглянуто типологію житла для маломобільних груп населення. Показано, що основними ознаками, що визначають їх життєдіяльність, а відповідно, і вибір типу житла для них, є: рухова здатність, здатність до самообслуговування, соціальна активність.

Протягом останнього десятиліття виявилася тенденція до модифікації існуючих і будівництва нових житлових будинків з врахуванням специфічних потреб даної групи населення. Таке вирішення позитивно впливає на психологічний стан цих людей, оскільки вони залишаються у звичному для них середовищі, не відчуваючи себе вирваними з повсякденного оточення, як це відбувається, наприклад, при розселенні їх у будинках-інтернатах. Подібна практика тільки починає складатися, і якщо за даними польських джерел приблизно 70% інвалідів проживає у квартирах, не пристосованих до їх потреб, то в країнах Аль-Шаму така модифікація житлового фонду практично відсутня. Як показує закордонний досвід, з багатьох форм житла, які створюються протягом останніх років у США та країнах Європи для даної групи населення, можна виділити 4 основних:

1). будинки-інтернати (для людей з важкими видами інвалідності);

2) .спеціально обладнані квартири в будинках масової забудови й житлові будинки квартирного типу;

3). спеціальні житлові комплекси;

4). територіальні центри соціально-побутового обслуговування.

Встановлено, що як перспективна форма позастаціонарного обслуговування пропонуються територіальні центри соціального обслуговування, які надають даним групам населення повний комплекс соціально-побутових послуг як безпосередньо вдома, так і в умовах денного перебування. Показано прийоми архітектурно-планувального вирішення даних типів житла.

Будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів. Інтернати призначаються для однієї з категорій цієї групи людей - тих, хто хворіє на склероз або боїться самотності, із психічними відхиленнями, із серйозними порушеннями рухових функцій, тобто осіб, які потребують постійного догляду. З 80-х рр. ХХ ст. у їхньому проектуванні й будівництві спостерігається дві тенденції - зменшення їх місткості й прагнення наблизити середовище до умов звичайного житла. Так, якщо раніше вони проектувалися на 200-500 місць, то в цей час будуються будинки-інтернати на 50-100 чол., а у Швеції, на 5-10 чол. Показано, що будівництво будинків-інтернатів найчастіше ведеться у складі різних комплексів і центрів обслуговування. Подано номенклатуру типів житла для маломобільних груп населення.

Територіальні центри соціально-побутового обслуговування. Центри складаються, переважно, з декількох відділень, які розташовуються на одній ділянці, а іноді й в одному комплексі, і призначені для різних за станом здоров'я контингентів людей. Різноманітність варіантів проектів територіальних центрів і їх місткості диктується реальними потребами населення в різних формах соціального обслуговування, здатних задовольнити не лише матеріальні, але й духовні потреби осіб старших вікових груп. Як правило, у центр входять відділення постійного проживання, денного перебування, приміщення культурно-побутового й медичного призначення, клуби за інтересами, спортивні зали, кафе, ресторани, кіоски. Будуються вони у великих житлових районах міста. Найбільшого поширення територіальні центри набули у Німеччині, Швеції, Данії, Фінляндії, США.

Реабілітаційні центри. Вони не виділені нами у відособлену групу, оскільки не є спеціалізованим житлом для тривалого або постійного проживання, а належать до лікувальних або санаторних установ і можуть входити у якості елементу у спеціальний житловий комплекс, до складу територіального центру або будуватися самостійно. Реабілітаційні центри здійснюють посттравматичне лікування й доліковування. Найбільш широкого поширення вони набули в Австрії, у багатьох штатах США, Польщі (центр д-ра Вайса), Чехії, Словаччині, Фінляндії та ін. країнах. Якщо говорити в цілому про систему обслуговування інвалідів у рекреаційних і реабілітаційних установах, то, як показує світова практика, тут можна назвати 4 форми:

- у реабілітаційних центрах, що забезпечують широкий спектр заходів щодо медичної (фізичної та психологічної), професійної і соціальної реабілітації;

- у спеціальних санаторіях, будинках відпочинку й готелях, що забезпечують проведення підтримуючого лікування;

- у будинках, пансіонатах відпочинку для обслуговування родин, у складі яких є інваліди;

- у рекреаційних установах загального типу, спроектованих з урахуванням потреб інвалідів (разом зі здоровими людьми).

Встановлено, що визначальним у реабілітаційному процесі є сполучення медичного аспекту реабілітації з педагогічною, професійною й соціальною реабілі-тацією. Із всіх перерахованих форм цій умові відповідає лише спеціальний реабілітаційний центр.

У другому розділі “ФАКТОРИ, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ ПРОЕКТУВАННЯ І БУДІВНИЦТВО ЖИТЛА ДЛЯ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ У КРАЇНАХ АЛЬ-ШАМУ” розглянуто основні групи факторів, які визначають комфортність або дискомфортність умов життєдіяльності, що знижують безпеку й викликають несприятливий режим експлуатації будинків і споруд. До першої групи належать: сонячна радіація, засліплюючий ефект, температурні коливання, опади, вологість, рух і забруднення повітря. Оптимальність конструктивного й архітектурно-планувального рішення підвищують безпеку архітектурного об'єкту при землетрусах, ураганних вітрах, раптових ураганних дощах, повенях і біологічних руйнуваннях. Природно-кліматичні вимоги до архітектурних об'єктів визначають до початку проектування збором загальної інформації про інтенсивність сонячного випромінювання, температуру, вологість, кількість опадів, напрямки та силу вітру й хмарність. Заслуговують уваги не лише середні величини, але й екстремальні значення. Розглянуто природно-кліматичні умови території країн Аль-Шаму. Показано, що природні умови відіграють більшу роль у характері життя й діяльності людей. Територія країн Аль-Шаму, величиною 294 тис. кв. км., обмеженість водних ресурсів у вигляді рік, річок, озер, джерел, а також мала кількість дощових опадів впливає на характер природної рослинності та різновиди сільсько-господарських культур. Природні ресурси країн не відрізняються різноманіттям і великою економічною значимістю.

Клімат країн Аль-Шаму можна віднести до континентального типу, харак-терною рисою якого є наявність чотирьох чітко виражених пір року. Залежно від пори змінюються кліматичні параметри: температура повітря, сила й напрямок вітру, наявність і кількість опадів, вологість повітря, хмарність і рівень сонячної радіації. Сонячна радіація лежить в основі всіх кліматичних явищ, тому вона впливає на життя людей. Інтенсивність її впливу визначається випромінюваною енергією сонця, радіацією, відбитою від земної поверхні, та втратами енергії на випаровування й атмосферну радіацію. Ці фактори визначають тепловий баланс землі. На шляху до землі радіація проходить атмосферу, у якій утримуються в різній концентрації частки пилу й пари. Варто дотримуватися наступних основних правил орієнтації споруд і регулювання сонячної радіації:

- відкриті фасади повинні бути орієнтовані на північ або південь, щоб уникнути прямої сонячної радіації й інтенсивної концентрації тепла;

- у жарких вологих кліматичних зонах необхідно затінювати всі отвори (а іноді - і повністю фасади) від прямої й відбитої сонячної радіації, тому що хмарне небо діє як єдине джерело радіації;

- у жарких сухих кліматичних зонах поверхні, що обгороджують, звичайно позбавлені прорізів. Затінення наявних отворів обов'язкове, іноді навіть у зимовий час.

Встановлено, що райони суші країн Аль-Шаму нагріваються вдвічі швидше, ніж така ж за площою водна поверхня, що втрачає частину теплової енергії завдяки випаровуванню. Температура повітря в основному визначається контактом повітря із земною поверхнею, тому особливо високі температури спостерігаються в районах з низькою вологістю, відносно помірні - у районах з високою вологістю. Відомо, що найнижчі температури відзначені в районах більших водних просторів, а найвищі - у районах рівних просторів суші, причому райони, у яких проводилися виміри в той самий час літнього періоду, перебувають на одній широті. Узимку спостерігається зворотне явище.

Показано, що температурні умови усередині споруди залежать в основному від теплообміну між зовнішніми стінами й навколишнім середовищем. Пряма тепловіддача стіни визначається її орієнтацією стосовно сонця. Частина теплового або сонячного випромінювання, що поглинається, нагріває матеріал. Тепло, яке поглинув матеріал стіни або покрівлі будинку, проникає всередину, якщо не вжити відповідних заходів. Будь-яке посилення руху повітря над поверхнею - природнє або штучне - допоможе розсіюванню тепла. Зовнішнє нагрівання може бути викликане також теплом, яке відбите на будинок, теплим вітром і більш теплими об'єктами, що перебувають у безпосередній близькості від будинку (такими, як бойлери, водонагрівальні установки та інш.).

Правильний вибір будівельних матеріалів з врахуванням їх пом'якшуючого або посилюючого впливу на внутрішні температурні зміни сприяє збереженню прохолодної температури в кімнатах. Для сухих зон необхідно, щоб кімнати, які використовуються лише вночі, були оточені стінами й дахами, які не нагромаджують тепло, а кімнати, які використовуються лише вдень - товстими стінами й перекриттями, що перешкоджають проникненню тепла. У першому випадку накопичене тепло швидко розсіюється після заходу сонця, у другому випадку охолодження займе багато часу, тому тепловіддача буде відбуватися всю ніч. Метою проектування повинен бути просторовий і конструктивний поділ цих двох зон, які використовуються. Для одноповерхових будинків рекомендується застосовувати подвійну покрівлю, зайву частину якої можна забирати в нічний час (знімати, звертати та інш.). При цьому значно скорочується нагрівання від радіації. Охолодження протягом ночі буде відбуватися швидше, якщо верхнє покриття має високу теплопровідність. Дах повинен добре вентилюватися, а нижній шар - добре ізолювати й відбивати тепло. Облік кліматичних особливостей при будівництві скорочує витрати на устаткування для вентиляції і кондиціонування повітря та витрати на його експлуатацію, а іноді робить його встановлення непотрібним. Якщо ці міри дозволяють підтримувати температуру під стелею майже такою ж, як і на висоті людського росту, тоді високі стелі, які переважно використовують у тропіках для розсіювання тепла, стають невиправданими. Однакові температури під стелею й на висоті людського росту звичайно дає кондиціонування повітря, але того ж ефекту можна досягнути добрим проектуванням. Розглянуто вітровий режим території країн Аль-Шаму. Показано можливості екологізації житлового середовища на території країн, які багато в чому визначаються архітектурно-планувальними й конструктивними заходами, спрямованими на зниження негативного впливу вітру на житло й, звичайно, підвищенням позитивних проявів вітру, сприяє підтримці комфортних мікрокліматичних умов у житлових просторах. Запропоновано методи зниження негативного впливу вітру на житло.

Показано, що компактна й аеродинамічна форма будинку та забудови необхідна для того, щоб впливати на напрямок і швидкість вітру. Встановлено, що для зниження вітрового тиску на будинок у цих найбільш відповідальних місцях об'ємної форми використовують різні об'ємно-планувальні прийоми, спрямовані, як правило, на зміну й трансформацію повітряного потоку. У роботі виявлені й систематизовані найбільш характерні аеродинамічні ефекти, що виникали навколо й у структурі забудови.

Показано, що досвід впливу клімату на житло знайшов відображення ще під час становлення традиційних форм народної архітектури, незважаючи на простоту конструктивних прийомів, застосування елементарних будівельних матеріалів, примітивних способів опалення й охолодження приміщень житла та інш. Арабські майстри завжди усвідомлювали основні принципи впливу всього комплексу кліматичних факторів і намагалися захищатися від несприятливих впливів природно-кліматичних умов.

Сучасні тенденції розвитку екологічного підходу при організації житлового середовища усе більше порівнюють із таким поняттям, як озеленення відкритих просторів житлової забудови й інтер'єрів житлових будинків. Значення зелених насаджень у створенні єдиного ландшафту, що поєднує середовище перебування людини й природу безперечно велике. Розглянуто існуючу систему організації допомоги літнім людям та інвалідам. Показано систему соціального й медичного забезпечення населення. Розглянуто картину загальної захворюваності, що характерна для населення країн Аль-Шаму.

Встановлено, що турбота про осіб похилого віку й інвалідів у розглянутому аспекті є прерогативою не охорони здоров'я, а органів соціального забезпечення, однак положення із забезпеченням населення лікарняно-полікліничною допомогою прямо пов'язане з нашою проблемою, тому що відсутність відповідних установ для маломобільних груп населення впливає на завантаженість ліжок у лікарнях. Позалікарняну допомогу здійснюють поліклінічні відділення лікарень, 296 амбулаторій і центрів здоров'я, а також приватні лікарі. В 1970 р. функціонувало 38 центрів здоров'я (поліклінік), 192 диспансери. По території країни лікарні розподілені нерівномірно, село обслуговується погано, медичні установи слабо обладнані, бракує медичного персоналу. Майже 60% ліжок зосереджено у великих містах країн. У більшості інших центрів мухафаз число ліжок не перевищує 200-300. У 1960 р. приватних лікарень було 155, тобто в 3 рази більше, ніж бюджетних, у той же час кулькусть ліжок у них не перевищувало 3000. Ці лікарні також в основному сконцентровані у столицях. У 1975 році кількість ліжок на 10000 мешканців склала 9,3. У 1977 році було 113 лікарняних установ на 8151 ліжко, тобто 10,2 ліжка на 10 тис. мешканців, у тому числі: 35 державних лікарень на 654 ліжок; 3 некомерційні лікарні на 94 ліжка; 75 приватних лікарень на 1517 ліжок.

Розглянуто типи спеціалізованого житла. Будинки для людей похилого віку, також розрізняються між собою за місткістю, так і за складом приміщень. Переважно вони побудовані у великих містах, в інших менших містах таких установ практично немає. Всі вони утримуються: за рахунок держави, добровільні пожертви або за рахунок релігійних конфесій і національних громад. Пацієнти одержують не лише медичну, але й психотерапевтичну допомогу. Всі палати розраховані на 1-2 місця.

Показано особливості проектних рішень спеціалізованого житла. Їх архітектурно-планувальним рішенням у країнах Аль-Шаму притаманні ті ж елементи випадковості, що і їх організаційна структура. Тут є будинки з лапідарною архітектурою й найпростішим плануванням, яке не відповідає вимогам функціонального; є такі, де рішення плану нетехнологічне, але в трактуванні фасаду видно більш-менш вдале наслідування традицій національної архітектури; зустрічаються серед нових і реалізованих проектів, виконаних на основі каркасу, надто сухі, раціоналістично розроблені плани й фасади, у які іноді вноситься сучасна архітектурна деталь, що наслідує національні форми.

У третьому розділі “ОСНОВНІ ПРИЙОМИ У ФОРМУВАННІ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ В КРАЇНАХ АЛЬ-ШАМУ” розглянуто типологію житла й умови його розташування. Як показав аналіз сучасного стану проектування й будівництва спеціалізованого житла для осіб похилого віку та інвалідів у країнах Аль-Шаму, все це перебуває поки ще на незадовільному стані формування. Причин для цього досить. І, насамперед, цьому перешкоджає не лише істотний стан сфери соціального забезпечення, але й суспільна свідомість, що витікає з релігії. Проведена порівняльна характеристика типів спеціалізованого житла з позиції їх доцільності в умовах країн Аль-Шаму. Розглянуто наступні типи житла: будинки - інтернати для літніх людей та інвалідів; центри реабілітації; територіальні центри соціального обслуговування.

Будинки-інтернати для літніх людей та інвалідів фігурують як самостійна установа, такі як “елемент спеціального комплексу”. У першому випадку його місткість приймається у 150-200 чоловік, у другому - до 50 місць; обидва типи інтернату призначені для повного стаціонарного обслуговування (для зручності позначимо перший тип літерою “А”, другий - “Б”). Житлова частина інтернату типу А складається із двох відділень - для осіб, здатних до часткового самообслуговування для людей, що потребують постійного догляду. В інтернаті типу Б житлова група також ділиться на дві частини, але за іншою ознакою: для повного проживання на 50-100 місць і для платного тимчасового перебування на 20-50 чоловік. Недостатня класифікаційна ясність у розходженні контингенту, що обслуговується, говорить, швидше за все, про нерозробленість питання функціонального призначення інтернатів. Відносно набору обслуговуючих приміщень у типі Б ніяких вказівок немає; тип А включає обмежений набір приміщень культурно-побутового призначення й досить розвинутий медичний блок.

Центри реабілітації призначені в основному для молодих. Їх головна мета- проведення відновлювального лікування, повернення втраченої працездатності. Проживання інвалідів забезпечується у житловому комплексі (для осіб, що перебувають на тривалому лікуванні) і в готелі на 8-12 номерів (для пацієнтів, що приїжджають для проходження курсу реабілітації). Приміщення суспільного призначення належать до складу житлового комплексу, медичного - до реабілітаційного центру. У регіональну систему реабілітаційних комплексів входять також навчально-реабілітаційні центри. Номенклатура передбачає як розглянутий вище центр реабілітації в складі спеціального житлового комплексу, розрахований - на 50-100 місць, так і самостійні центри на 150-200 місць. В інших джерелах можна зустріти рекомендації розташовувати реабілітаційні відділення при будинках-інтернатах або територіальних центрах соціального обслуговування.

Територіальні центри соціального обслуговування можуть мати, відповідно до Номенклатури, різну структурно-функціональну характеристику й по-різному поєднувати відділення соціальної допомоги вдома, денного перебування, тимчасового (до 1 місяця) перебування пансіонатного типу, перебування з різним функціональним змістом (з посиленим медичним обслуговуванням для немічних і з переважною організацією змістовного дозвілля для осіб, що зберегли рухову активність), а також службу термінової соціальної допомоги.

Відділення денного перебування центра розраховується не більше, ніж на 50 місць, пансіонатне відділення тимчасового (до 1 місяця) перебування - не більше, ніж на 25-30 місць залежно від місцевих умов. Крім загальних, розрахованих на обидва відділення обслуговуючих приміщень, кожне відділення має ще свої приміщення культурно-побутового й медичного призначення. До складу номенклатури входить ще одна установа, близька за своєю структурою до територіального центру - центр обслуговування в складі спеціального житлового комплексу. Його проектують окремою будівлею або оборудовано-прибудованою до будинку-інтернату (яка також належить до спеціального житлового комплексу). До складу такого Центру, крім адміністративних, допоміжних і господарських приміщень входить кіно-концертний зал, бібліотека, перукарня, медсанчастина, кабінети теплолікування, інгаляції й фізіотерапії, трудові майстерні, їдальня, магазин-кулінарія. Пропускна здатність і територіального центру, і центру обслуговування у складі спеціального житлового комплексу однакова - до 100 чоловік.

Показано, що спеціальний територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів повинен бути самостійною установою й, як правило, ні територіально, ні функціонально не пов'язаним з будинком-інтернатом. У розглянутих типах спеціалізованого житла привертає до себе увагу нечіткість типологічних характеристик, випадковість варіантів об'єднання цих установ, неточність рекомендацій відносно їх розташування, великий різнобій у наборі приміщень культурно-побутового й медичного призначення й відсутність спроби розумної кооперації цих служб.

Встановлено, що за своїм головним функціональним змістом ці установи, як окремо, так і у певних поєднаннях, відповідають поставленому завданню, тобто вони і можуть виявитися як доцільними для умов країн Аль-Шаму формами спеціалізованого житла для осіб похилого віку та інвалідів, з розробкою і будівництвом яких повинно розпочатися формування комфортного середовища проживання для даної групи населення.

Подано аналіз архітектурно-планувального вирішення Центрів соціально-побутового і медичного обслуговування осіб похилого віку та інвалідів. При складанні програми розселення інвалідів насамперед необхідно виявити кількість самотніх інвалідів, з якої повинна бути виділена група інвалідів, не здатних до самообслуговування і таких, які потребують постійної або періодичної допомоги. Такі інваліди можуть розміщатися у будинках-інтернатах. Необхідно визначити загальну кількість людей з дефектами здоров'я у відсотках до всього населення, а потім встановити групи людей, що ставлять схожі специфічні вимоги до функціональної організації середовища проживання. Необхідно визначити види й обсяги діяльності цих людей у межах споруд, типологічної групи, що розглядається, після чого лише можливо скласти номенклатуру споруд, розробити структуру і склад приміщень окремих установ та комплексів. Таким чином, послідовність заходів щодо реалізації системного підходу до організації спеціалізованого житла представляється в такому вигляді:

- розробляються принципи формування мережі споруд, визначаються типи споруд, їх місткість;

- визначаються загальні планувальні принципи з урахуванням вимог різних категорій осіб;

- виявляються основні функціональні блоки, подаються рекомендації щодо складу основних груп приміщень;

- уточнюються особливості планувальних рішень основних приміщень;

- з'ясовуються можливості багатоцільового використання споруджень, межі кооперації;

- розробляються елементи архітектурно-планувальних рішень.

Показано, що саме поняття будинку-інтернату традиційно пов'язане з наданням допомоги особам похилого віку, тому під його подвійною назвою “для літніх людей та інвалідів” звично розуміти, що мова йде про інвалідів похилого віку. Що ж стосується молодих інвалідів, надання допомоги яким - по лінії реабілітаційних відділень або центрів - входить у загальну систему створення спеціалізованого житла, то житлові осередки для них доцільно трактувати як спеціальні квартири або номери готельного і пансіонатного типу. Як показує практика, пацієнтів будинків-інтернатів за видом захворювань прийнято поділяти на три категорії:

- літні люди та інваліди із загальними захворюваннями;

- літні люди та інваліди з нервово-психічними захворюваннями;

- хронічні хворі.

Як показали медичні дослідження, які основними захворюваннями у людей похилого віку у країнах Аль-Шаму є діабет, гіпертонія, психомоторні розлади та ураження опорно-рухового апарату, - ось ці хвороби й становлять основу для вищенаведених категорій хворих за видом захворювання. Що стосується дієздатності, то в цих країнах, як і в інших прийнято розрізняти наступні три градації цієї групи:

- відносно здорові, здатні до самообслуговування;

- хворі, що вимагають лікування;

- безпомічні, які потребують постійного догляду.

Показано, що будинок-інтернат може залишитися діючою й повноцінною ланкою в загальній системі, але при цьому треба, з одного боку, звільнити його від невластивих йому функцій, з іншого - розширити його зміст. Останнє важливо у світлі висловлювань ряду закордонних фахівців, що виражають рішучий протест проти створення спішних автономних установ для літніх людей та інвалідів, які, на їхню думку, є свого роду резерваціями, звідки людині практично неможливо повернутися до нормального життя. Встановлено, що у структурі житлової частини будинку-інтернату з погляду режиму перебування у ньому, варто передбачати два відділення: відділення постійного проживання та відділення денного перебування (для літніх мешканців району, що потребують медичного обслуговування й соціокультурних заходів).

Очевидно, що ті особи, які будуть приходити вдень, не належать до немічних і здатні на самообслуговування. У серед тих, хто проживає постійно, також будуть перебувати люди, які можуть обслужити себе повністю, але за тими чи іншими причинами (медичні показання, родинний стан та ін.) змушені постійно перебувати в будинку-інтернаті. Цей контингент (постійне проживання) ділиться за ступенем догляду на три категорії, для яких необхідно мати наступні відділення:

- відділення для осіб, здатних до самообслуговування;

- відділення для осіб, що вимагають часткового догляду;

- відділення для немічних, потребують постійного догляду.

Особи, що належать до третьої категорії, не є потенційними пацієнтами геронтологічної лікарні, тому що за своїм станом вони потребують не активної медичної допомоги, а соціальної турботи й підтримуючого лікування. Показано, що призначення реабілітаційних установ (відділень або центрів) - реабілітувати, тобто відновлювати втрачені функції організму, і в цьому змісті їхнім основним контингентом є молоді інваліди, чий організм не втратив здатності до регенерації. Визначальними у реабілітаційному процесі є поєднання медичного аспекту, що включає фізичну і психологічну реабілітацію, з педагогічною, професійною та соціальною реабілітацією.

Третій тип спеціалізованого житла і розглянутий нами в якості прийнятного до умов країн Аль-Шаму установи обслуговування осіб похилого віку й інвалідів, що представляє, до того ж, на думку фахівців найбільш прогресивну форму, це територіальний центр соціального обслуговування. Він належить до споруд “наступного покоління”, і тому його типологічні характеристики та функціонально-планувальна структура ще не визначилися.

ВИСНОВКИ

1. Показано, що будь-яка діяльність, у тому числі архітектурна неможлива без врахування структурного демографічного аналізу зміни чисельності населення, його міграційних характеристик, статевого та вікового складу, показників смертності й народжуваності. Демографічні аналіз і прогноз дають можливість правильно оцінити потреби населення у розвитку тих або інших видів міської інфраструктури, об'єктів життєзабезпечення, стану справ із трудовими ресурсами, передбачити шляхи реорганізації містобудівної політики.

2. Установлено, що проблема створення спеціалізованого житла для маломобільних груп населення (літніх людей та інвалідів) у її сучасному розумінні стала предметом уваги з боку державних органів влади й громадськості відносно недавно. У ряді країн - Швеції, Німеччини, Фінляндії, США - за останні 10-15 років у цьому напрямку накопичено значний досвід. За останні 5 років серйозні теоретичні дослідження і проектні розробки проведені в Україні, Росії та деяких країнах Аль-Шаму.

3. Встановлено, що одними з головних складностей, які можуть виникнути при створенні спеціалізованого житла, є наступні:

- при пануванні приватного сектору в житловому будівництві й відсутності широкомасштабного державного будівництва масового житла, а також високій вартості на землю, важко вирішити завдання створення спеціальних житлових будинків, пристосованих до потреб літніх людей та інвалідів, і можна говорити лише про розробку рекомендацій з адаптації житла в цьому напрямку, які використалися б у розробці проектів приватних будинків;

- планувальні рішення спеціалізованого житла повинні забезпечувати поділ чоловіків і жінок, створювати умови для ізольованості окремих невеликих груп, з одного боку, і надавати можливість для колективного спілкування й проведення

спільних заходів з іншого;

- наявність різних віросповідань у населення й прихильність до напрямку релігійних обрядів вимагають вирішувати питання про співіснування різних конфесій “під одним дахом”.

4. Численні дослідження, що проводилися різними авторами, вивчення досвіду народної архітектури, дозволяють рекомендувати наступні основні міри боротьби із природно-кліматичними факторами, що негативно впливають, при створенні житла:

- для більшості території країн Аль-Шаму кращою орієнтацією є південна; для районів з жарким вологим кліматом можлива орієнтація на південь із відхиленням у бік заходу, що дозволяє уловлювати сприятливі західні вітри;

- для зони жаркого і сухого клімату варто рекомендувати структури із закритим режимом функціонування, для жаркої-вологої зони - з відкритим режимом, що забезпечує безпосередній контакт приміщень із зовнішнім середовищем;

- планувальне рішення будинку і його розташування на ділянці повинні сприяти уловлюванню сприятливих вітрів для наскрізного провітрювання приміщень; у районах із сухим жарким кліматом при денній температурі вище 30° і вологістю нижче 30% провітрювання припустиме лише у вечірній та нічний час;

- при розташуванні будинку та віконних отворів необхідно враховувати напрямок пилових буревіїв, щоб перешкодити потрапляння повітря з пилом в приміщення;

- для поліпшення мікроклімату в будинку рекомендується влаштування внутрішніх дворів, що забезпечують циркуляцію, причому потрібно правильно вибрати габарити й форму двору, тому що від них залежить активність руху повітря;

- невід'ємною частиною загального комплексу заходів щодо створення оптималь-ного мікроклімату є застосування сонцезахисних пристроїв та захист огороджуючих конструкцій, будинку від сонячної радіації.

5. Картина захворюваності населення країн Аль-Шаму дозволяє стверджувати, що, оскільки тут відсутня яскраво виражена місцева патологія, при створенні спеціалізованого житла для старих можна орієнтуватися на ті хвороби людей похилого віку, які звичайно враховуються у світовій практиці - психологічні розлади й порушення рухового апарату.

6. Узагальнення того невеликого досвіду з будівництва спеціалізованих типів житла, що є в країнах Аль-Шаму, дозволяє відзначити наступне:

- випадковість вибору для будівництва типів житла для дітей і дорослих (із психофізіологічними відхиленнями, діти сироти, літні люди та ін.), яка диктується, мабуть, конкретними локальними потребами, говорить про відсутність чіткої програми допомоги мало мобільним групам населення та не розробленість типології цього виду житла;

- архітектурно-планувальне вирішення цих будинків свідчить про відсутність ознайомлення зі світовим досвідом вирішення функціонально-технологічних проблем організації спеціалізованого житла;

- розробка науково-обгрунтованих рекомендацій і стандартів як у частині архітектурно-планувальних рішень житла, так і у частині устаткування, яке тут застосовується, відсутня;

- проблема створення сприятливого середовища проживання для мало мобільних груп населення, у масштабах міської інфраструктури взагалі не ставилася;

- відсутній досвід пристосування або будівництва масового житла з урахуванням специфічних потреб і норм поведінки літніх людей та інвалідів;

- розглянуті приклади свідчать про прагнення використати національну архітектурну спадщину як у частині стилістики й архітектурних форм, так й у вирішенні проблеми захисту будинку від впливу несприятливих природно-кліматичних факторів.

7. Встановлено, що найстарішою формою спеціалізованого житла є будинки-інтернати, популярність яких неухильно падає. Причини - недостатній комфорт; жорстко регламентований спосіб життя, що обмежує особисту свободу; психологічні складнощі, які пов'язані з відторгненням людини від звичного середовища проживання. Інші форми житла, також мають свої позитивні й негативні сторони. Найбільш перспективними визнаються житлові спеціальні комплекси й територіальні центри. Всі зазначені форми можуть існувати самостійно або виступати у різноманітних співвідношеннях один з одним. Одним зі специфічних завдань при створенні спеціалізованого житла є розробка й виготовлення відповідних пристроїв й устаткування, однаково зручних як для інвалідів різних категорій, так і для здорових людей.