Визначення еколого-містобудівних засад формування екополісу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський Національний університет будівництва і архітектури

Визначення еколого-містобудівних засад формування екополісу

Завдання та методичні вказівки

до виконання практичної роботи зі спецкурсу

„Рекультивація деградованих територій”

для студентів V курсу спеціальності

07.120.102 „Містобудування”

КИЇВ 2006

1. Загальні положення

Неоднозначне розуміння суті процесу переходу біосфери у стан, керований людським розумом, визначило різне ставлення до природи й обумовило виникнення проблем, які нині визначаються як екологічні. Суть хибного розуміння сформульована гаслом «ми не можемо чекати благостинь від природи...», під яким зросло не одне покоління людей, які приймають геологічні за масштабом та катастрофічні за суттю управлінські рішення. Одержавши освіту, яка пронизана зневагою до природного середовища, «яке все терпить і все сподівається...», вони, «воістину не відаючи, що творять...», ставали авторами екологічно неграмотних проектів, що наносять невиправну втрату природі й людині (таких як план повороту північних річок чи каскад водоймищ на Дніпрі).

З екологічними проблемами, виникнення яких зумовлено законами розвитку біосфери, стикаються усі країни на певному етапі свого розвитку. Питання в тім, у якій формі це відбувається, і як швидко приймаються науково обґрунтовані й адекватні ситуації рішення, щодо її регулювання.

Вирішення означеної проблеми сьогодні ускладнене тим, що екологічну проблему, як правило, зведено до проблеми забруднення середовища, а предмет екології - до предмету її охорони. І тут починаються труднощі: взаємозв'язок біосферних явищ щезає, світ стає розчленованим і ці частини не складаються в єдине ціле. За лавиною інформації про забруднення та деградацію компонентів середовища ховаються знання про те, як улаштована біосфера і які процеси роблять її придатною для життя. Мозаїчність предметно-орієнтованого мислення нерідко не дозволяє перекласти концепцію біосфери на мову прийняття екологічно грамотних господарських рішень у країні, регіоні та домі, великому домі людства - «Ойкосі».

То чому ж треба вчити, щоб нові покоління не наробили ще більш серйозних помилок? Відповідь проста - вчити треба виробленню біосферно-ноосферного світогляду. На вирішення означеного питання певною мірою спрямоване завдання й методичні вказівки щодо виконання практичної роботи зі спецкурсу „Рекультивація деградованих територій”.

На сьогодні, за даними інституту Діпромісто, природні ландшафти займають близько 40% території України. У менш зміненому вигляді вони збереглися на 19,7% території, у стані, близькому до природного, - на 12,7%, [1, с.66], 9% території віднесено до зони природних ландшафтів, що охороняються [1, с. 75]. За санітарно-гігієнічними ж показниками, майже 70% території країни знаходиться у екологічно несприятливих умовах, у тому числі, 9% - у зоні радіаційного забруднення (у зоні урбанізації - 34%, сільського господарства - 48%) [1, с.73-75]. Тобто, на сьогодні в Україні, як і у більшості урбанізованих країн світу, практично не залишилось непорушених антропогенною діяльністю територій.

Щодо опрацювання ідеї Екополісу, то треба зазначити, що на кожному територіальному рівні цілісності містобудівного об'єкту існує своя специфіка обґрунтування проектного рішення, яку зумовлюють різні можливості та містобудівні засоби вирішення екологічної проблеми. На регіональному рівні прийняття такого рішення спрямоване на створення планувальних умов щодо підтримання чи відновлення стану екологічної рівноваги [1-6]; на міському рівні - на забезпечення комплексу санітарно-гігієнічних, біотехнологічних та ландшафтно-планувальних заходів щодо формування найліпшого для людини середовища, охорони природного комплексу міста та зменшення антропогенних навантажень на приміські території [7,8].

Безумовно, що розробка екологічно впорядкованого містобудівного простору належить до складних та дискусійних тем. Тому концептуальне моделювання Екополісу має спиратися на закони біосферного розвитку та враховувати широкий комплекс екологічних, природно-географічних, ландшафтно-етнічних, культурологічних, соціально-філософських, економічних, архітектурно-планувальних, інженерно-технічних факторів та умов, а також тенденції їх можливої зміни у просторово-часовій структурі еколого-орієнтованого поселення майбутнього. І тут треба зазначити, що Екополісом має бути й наше сучасне місто, „...але тільки набагато більше пристосоване до світосприйняття, до психіки кожного з нас…, таке місто майбутнього вбирає в себе все краще, що накопичено довгою історією...” його розвитку [9,с.338].

Формування масового екологічного руху у захист природи та наступних поколінь, починаючи із перших доповідей «Римському клубу» (1972) до Всесвітнього саміту зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі (2002), призвело до розповсюдження тої форми світовідчуття, що визначається сьогодні як «екологічна свідомість». Нова форма свідомості зумовила такий стан громадської думки, що ближні й дальні цілі людської діяльності та засоби, які обирають для досягнення бажаного результату, починають оцінюватись у контексті необхідності підтримки умов динамічної рівноваги у природних процесах, екологічної безпеки та сталого розвитку (у 1999 році Україною прийнято Концепцію сталого розвитку населених пунктів, а у 2003 - Комплексну програму реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку).

Ідея екологічного міста виникла наприкінці 70-х років одночасно в декількох країнах світу. Її поява породила тенденцію до розгляду Екополісу не тільки як співдружності людей, але й рослин, тварин, птахів, мікроорганізмів та інших істот, які мешкають в умовах урбанізованого простору. Усвідомлення того, що екологія є не тільки біологічною, але й соціальною наукою, яка спирається й на теологічні знання (ідею перетворення біосфери в ноосферу було висунуто священиком Т.Де Шарденом та вченим В.І.Вернадським), зараджувало розповсюдженню уявлення про Екополіс, під яким «...стали розуміти таке середовище перебування людини й інших живих істот, де духовний потенціал людської спільноти може розкритися з найбільшою повнотою» [9, с.342].

Означена ідея вбирає й прагнення людства до «безвідходної» технології. Сьогодні з'ясовано, що в природі немає такої відстані, яка б гарантувала відвести від людського поселення наслідки «екологічного бумерангу» - негативної зворотної реакції середовища, затримка якої відбувається не у просторі, а у часі [10,11]. Згідно із дослідженнями сучасної експериментальної екології, регулюючий ефект „опору середовища” в умовах урбанізації виявляється через 2 покоління - 35 років [12,13].

Досягти мети, на шляху прямування сучасного міста до Екополісу, можливо. Проте це може відбутися лише за умови зміни антропоцентричного мислення на біосфероцентричне. Тобто уявлення, що „слушним є лише те, що є сприятливим для людини”, має поступитися місцем уявленню, що „для людини сприятливим є те, що є слушним для біосфери” [10,11]. якимвуватилисяому до природного - на 0% території, у найменьш зміненомугієничними акий спосіб: Альтернативи немає. Для підтримання умов екологічно безпечного, динамічно збалансованого та сталого розвитку необхідно щоб екологічна свідомість стала моральною нормою у відношенні до міста, урбанізованого регіону та стратегії їх розвитку, як еколого-містобудівних систем [14-16].

Формування відповідної стратегії потребує органічного сполучення принципів вільного природного розвитку (метаболізму) із принципами цілеспрямованого формування (мають базуватися на узгодженні стратегій розвитку екологічних та містобудівних систем). Перші дають широкий діапазон змінюваності та розмаїтість варіантів; другі - впорядкованість та можливість зменшення витрат при втіленні екологічно обґрунтованих містобудівних рішень.

Відчуття загрози екологічної кризи змушує людство відмовлятися від економічної, кількісно орієнтованої парадигми (концептуальних рамок) мислення, що походить від прагнення підвищити рівень споживання у як можливо більшого числа людей [17], й перейти до екологічної, якісно орієнтованої парадигми, яка виходить з необхідності забезпечення умов виживання людства, як біологічного виду, в умовах середовища, що змінюється під впливом його ж діяльності [10,11].

Щодо зміни парадигм й у контексті розробки ідеї Екополісу, німецький філософ «екологічної кризи» Г. Хесле зауважує, що принципи формування сучасного хмарочосу й мегаполісу є наслідком кількісного мислення й абстрактним запереченням «…межі й міри, які в першому випадку поширюються по вертикалі, а в другому по горизонталі. У сучасних метрополіях ... остаточно порушені приховані пропорції, які існували між трьома фізичними домами людства, тобто між власне будинком, містом та … «Oikos» - величезним домом Природи» [17, с.150-151].

У цій площині Г. Хесле визначає, що „...в умовах екологічної кризи ключовою наукою, яка здатна врятувати середовище існування людства, є урбаністика” [17, с.151]. Отже не випадково, що саме екологічна зорієнтованість визначає сучасний етап розвитку містобудівної науки та практики. У цьому аспекті архітектор стає нібито „адвокатом” природи та майбутніх поколінь, своєрідним „арбітром” у нескінченому діалозі між екосистемою регіону, містом і його мешканцями та „інструментом” саморегульованого розвитку урбанізованих територій [9,17,18].

2. Зміст пошукової практичної роботи

У ході вивчення спецкурсу „Рекультивація деградованих територій” виконується практична робота, метою якої є опрацювання пропозиції щодо формування еколого-орієнтованого містобудівного простору - Екополісу. Робота має виявити здатність студентів застосовувати отримані теоретичні знання при самостійному вирішенні концептуальних питань.

Робота над „Екополісом” починається зі збору необхідного матеріалу, аналізу існуючих концептуальних підходів та методів містобудівного вирішення екологічних проблем, досвіду проектування об'єктів-аналогів, виконання замальовок та відповідних схем. У якості проектів-аналогів пропонується розглянути й матеріали міжнародних конкурсів, які проводилися Міжнародною Академією архітектури та Державним комітетом України у справах архітектури, будівництва й охорони історичного середовища: „Дніпро ХХІ. Відродження” та «Екополіс «Античорнобиль ХХІ» Конкордія» [19,20].

Робота складається з текстових та графічних матеріалів. Текстову складову пошукової розробки оформлюють у вигляді реферату, який обіймає матеріали описового та аналітичного характеру, висновки та список використаних джерел. Матеріали реферату складатимуть підґрунтя для розробки гіпотези та виконання клаузури на тему: „Визначення еколого-містобудівних засад формування Екополісу”. Зібрані матеріали можуть бути використані й у науково-дослідній частини переддипломного та дипломного проектів.

Графічним матеріалом стає клаузурна розробка опрацьованої у рефераті ідеї. Пропозиція щодо формування еколого-орієнтованого містобудівного простору комфортного проживання населення в різних антропогенно змінених умовах та рівнях цілісності містобудівного об'єкту, розробляється на базі зібраних та аналітично опрацьованих матеріалів. У клаузурі, яка може виконуватись як індивідуально, так і у складі авторського колективу, мають бути надані пропозиції щодо містобудівного вирішення певної екологічної проблеми.

Для навчальних цілей еколого-містобудівне утворення пропонується опрацювати на площадках, які запропоновано у межах Києва та його приміської зони (табл. 1, додаток А), що дозволить наочно ознайомитися із проблемою порушеності території, провести певний ландшафтно-екологічний аналіз площадки проектування та запропонувати вирішення досліджуваного питання.

Таблиця 1 Загальна характеристика площадок

В рефераті бажано висвітлити деякі з наступних питань:

- екологічна криза як філософсько-ідеологічна та світоглядова криза, вирішення якої потребує оновлення суспільства та системи цінностей, оскільки, як відомо, „розруха починається у мозках...”;

- містобудівні принципи та заходи забезпечення умов екологічно сталого, динамічно збалансованого та безпечного розвитку урбанізованих територій у контексті ноосферо-біосферного підходу;

- особливості прояву екологічної проблеми в регіонах України й зокрема у столичному, специфіка вирішення урбоекологічних питань;

- сучасний стан та проблеми рекультивації антропогенно-змінених ландшафтів;

- архітектура та технологія екозахисту, екологічно чистих виробництв та реабілітації урбанізованого простору, екологічний туризм;

- альтернативні (відновлювальні) джерела енергії;

- світовий досвід відновлення та містобудівного використання деградованих ландшафтів.

У клаузурі бажано опрацювати завдання:

- „перекладу” біосферо-ноосферної концепції на мову прийняття екологічно обґрунтованих містобудівних рішень на регіональному чи локальному рівнях (виходячи із матеріалу, що аналітично опрацьований автором);

- органічного сполучення та збалансованого розвитку природних і штучних компонентів Екополісу, задля коректного його введення в екосистему регіону (місто не є повною екосистемою);

- вільного та екологічно доцільного планувального розвитку головних містоутворюючих функцій, які життєзабезпечують усіх мешканців урбоекологічного простору;

- виявлення, збереження та розвитку природно-екологічного і культурно-історичного потенціалу обраної для втілення концептуальної розробки території, створення умов екологічної й культурологічної „безпеки нового” еколого-орієнтованого простору.

3. Склад практичної розробки

1. Реферат

У рефераті потрібно узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід виконання подібних робіт, навести аналоги та зробити висновки, з яких має випливати загальний задум Екополісу та його архітектурно-містобудівна ідея.

2. Ситуаційний план

На плані необхідно показати положення Екополісу в системі розселення чи в плані міста (в залежності від територіального рівня, на якому автор, творча група має намір опрацювати концепцію).

3. Клаузурне представлення архітектурно-планувального й еколого- інженерного вирішення Екополісу

На схемах необхідно висвітлити ідею формування урбоекологічного простору, який функціонуватиме за принципами розвитку екосистеми, виявити ідею щодо його зонування, озеленення, транспортного забезпечення, новітності інженерних систем енергозабезпечення, водопостачання, водовідведення та утилізації відходів.

4. Рекомендації щодо організації пошукової роботи

При опрацюванні ідеї важливим є вибір методу концептуального пошуку та засобів його вияву. Корисною тут може стати конструктивна ідея «кластера», що виникла в результаті трансформації принципу „дискретного” функціонального зонування території у принцип „безперервного”, структурного переплетіння функцій [19]. Можна скористатися й ідеями метаболістської концепції, в якій зроблено спробу перекладу містобудівних завдань на мову екології та дослідити предмет концептуального пошуку, ґрунтуючись на проведенні аналогій із певними живими створіннями та природними об'єктами [20]. Пошук може базуватися на постмодерністській концепції й походити від історико-культурологічних зразків, аналогів та прототипів. Це дозволяє впорядкувати процес пошуку, орієнтуючись на творчість відомих майстрів, серед яких найвеличнішим є Природа. Методом упорядкування може стати «цитування» архітектурно-природних знаків, символів та цілих «фраз» [21].

Якщо у пошуку ідеї бере участь творчий колектив, можна використати метод синектики, який подібний до методу „мозкового штурму”. У цьому випадку, колектив вивчає проектовану ситуацію також за допомогою аналогій, у ході обговорення яких, звичне перетворюється у незвичайне та навпаки. Тут ймовірний розгляд різних аналогій: як прямих - із біологічними, хімічними, фізичними чи космічними явищами та об'єктами; так і не прямих - із відчуттям мешканців еколого-містобудівного простору; із метафоричною мовою поезії, живопису, літератури, музики, скульптури; з ідеальними об'єктами чи світами. Корисним може стати обговорення біологічної будови клітини, живого організму чи „природних місць” - мурашника, вулика, коралового рифу; структури ідеальних міст та міст-утопій; особливостей сітчастих структур й навіть геометрії Лобачевского.

Формою пошуку може стати система навідних питань. Це призводить до діалогу учасників групи та появі ознак «колективного розуму». Серед питань, що сприятимуть діалогу, можуть стати такі аналогії та метафори, як «легені, серце, кровоносна система міста, комунікаційний стовбур системи розселення», «міська тканина, плазма, каркас» [19,22-24]. Формулювання ідеї може відбуватися за певною схемою: фіксація мети, уточнення завдання та меж концептуального пошуку; визначення варіантів та альтернатив вирішення; обрання певної проектної „мови” та послідовності опрацювання концептуально означених завдань. У групі може бути здійснений й аналіз запропонованих концептуальних схем з точки зору їх новизни, спадкоємності чи консерватизму [19].

біосфера містобудівний екополіс

Список рекомендованої літератури

1. Білоконь Ю.М. Проблеми містобудівного розвитку територій / За редакцією І.О. Фоміна: Навчальний посібник. - К.: Укрархбудінформ, 2001. - 79 с.

2. Владимиров В.В., Фомин И.А. Основы районной планировки: Учебник. - М.: Высшая школа, 1995. - 224 с.

3. Владимиров В.В. Расселение и экология. -М.:Стройиздат,1996.-392 с.

4. Фомин I.O. Основи теорiї мiстобудування. - К.: Наукова думка, 1997. - 190 с.

5. Білоконь Ю.М. Регіональне планування (сутність та значення) / За редакцією І.О. Фоміна: Навчальний посібник. - К.: Укрархбудінформ, 2001. - 106 с.

6. Білоконь Ю.М. Регіональне планування (теорія та практика) / За редакцією І.О. Фоміна: - К.:Логос, 2003. - 246 с.

7. Чистякова С.Б. Охрана окружающей среды: Учеб. для вузов. Спец. «Архитектура». - М.: Стройиздат, 1988. - 272 с.

8. Чистякова С.Б. Ландшафтно-экологический подход в градостроительстве при решении вопросов охраны и улучшения окружающей среды // Оздоровление окружающей среды городов. - М.: 1981. -С.25-36.

9. Гутнов А.Є., Глазычев В.Л. Мир архитектуры: Лицо города. -М.: Мол. гвардия, 1990. -350с.

10. Одум Ю. Экология: В 2 т.: Пер. с англ. - М.: Мир, 1986. Т. 2. - 376 с.

11. Реймерс Н. Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь-справочник. - М.: Просвещение, 1992. - 318 с.

12. Дольник В. Демографический взрыв - глазами биолога. // Знание-cила. -1990. -№ 3. -С. 16-23.

13. Дольник В.Р. Существуют ли биологические механизмы регуляции численности людей? // Природа. -1992. - №6. - C. 3-16.

14. Устінова І.І. Еколого-містобудівне обґрунтування сталого розвитку у контексті екосистемної саморегуляції // Містобудування та територіальне планування. -К.: КНУБА.- 2004. -Вип.17. -С.339-351.

15. Устінова І.І. Еколого-містобудівне обґрунтування сталого розвитку урбанізованих територій України. Автореф. дис… к. архіт.: 18.00.04 / КНУБА - К., 2005. - 19 с.

16. Устінова І.І. Екологічна рівновага як наріжна засада сталого розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Сталий розвиток та екологічна безпека (регіональна політика). - Львів.: Ин-т регіон. досл. НАН України. -2000. -Вип. ХХ -С. 71-77.

17. Хесле В. Философия и экология: Пер.с нем.-М.:АО«Ками»,1994.- 192 с.

18. Тимохин В.А. Эвристические методы конкурсного архитектурного проектирования: Метод. рекоменд. для студ. III-IV курсов спец. «Архитектура». -К.: КИСИ, 1991. - 60 с.

19. „Чуден Днепр”?... : Конкурс „Дніпро 91” // Архітектура України. - 1991.- №6. - С. 3-12.

20. Античернобыль XXI века - Конкордия//Арх.України. -1993. №2.- С. 4-7.

21. Кензо Танге. Архитектура и градостроительство / Пер. с нем. . - М.: Стройиздат, 1978. -252с.

22. Дженкс Ч. Язык архитектуры постмодернизма / Пер. с англ. -М.: Стройиздат, 1985. -136 с.

23. Джонс К. Дж. Инженерное и художественное конструирование: современные методы проектного анализа. - М.: Мир, 1975. -250 с.

24. Бархин Б.Г. Методика архитектурного проектирования: Учеб.-метод. пособие для вузов. - М.: Стройиздат, 1982. -224 с.

25. Закон України “Про планування і забудову територій”, № 1699-ІІІ від 20.04.2000 // ОВУ вiд 02.06.2000 - 2000 р., № 20,

26. ДБН 360-92**. “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”.- К.: Держбуд України. - 2002. - 108 с.

27. Містобудування. Довідник проектувальника/ за ред. Т.Ф. Панченко. - К.: Укрархбудінформ, 2001.

28. Плешкановська А.М., Устинова І.І. Комплексний інженерний благоустрій міських територій: Методичні вказівки до виконання курсового та дипломного проектів. - К.: КНУБА, 2005. - 65 с.

29. Краткий справочник архитектора: Ландшафтная архитектура / Под ред. И.Д. Родичкина. - К.: Будівельник, 1990. - 336 с.

30. Методические рекомендации по формированию городской среды. - К.: КиевНИИП градостроительства, 1990.

31. Методические рекомендации по формированию архитектурно-ландшафтной среды крупного города. -К.: КиевНИИПград, 1986.-107 с.

32. Бондар Ю.А. Благоустройство нарушенных территорий. - К.: Будивельник,1984. - 72 с.

33. Вергунов А.П. Архитектурно-ландшафтная организация крупного города. -Л.: Стройиздат, Ленингр. отд., 1982. -134 с.

34. Владимиров В.В., Микулина Е.М., Яргина З.Н. Город и ландшафт/ проблемы, конструктивные задачи и решения. -М.: Мысль, 1986.-238с.

35. Лазарева И.В. Восстановление нарушенных территорий для градостроительства. -М.: Стройиздат, 1972. -136 с.

36. Григорян А.Г. Ландшафт современного города. -М.: Стройиздат, 1986. -136 с.

37. Градостроительные средства оздоровления городской среды: Сб.ст./КиевНИИПград / Отв.ред. Думанская С.И. и др. -К., 1980. -96с.

38. Посохин М.В. Архитектура окружающей среды. -М.: Стройиздат, 1989. -248с.

39. Саймондс Д.О. Ландшафт и архитектура: Пер. с англ. -М.: Изд. по стр-ву, 1965. -194с.

40. Щербань В.К. Ландшафт и архитектура города . -К.: Будивельник. 1987. -88 с.

Размещено на Allbest.ru