24

Зміст

Вступ

Розділ І. Характеристика вагонки

1.1 Вагонка пластикова (ПВХ)

1.2 Трисекційна вагонка пластикова (ПВХ)

Розділ ІІ. Встановлення вагонки

2.1 Монтаж пластикової вагонки

2.2 Способи монтажу вагонки пластикової

2.3 Інструкції по установці вагонки пластикової

Розділ ІІІ. Охорона праці при роботах євроремонту

3.1 Охорона праці в Україні; проблеми, досвід і перспективи

3.2 Міжнародне законодавство про охорону праці

3.3 Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки. Види інструктажу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Практично у всіх спорудах підлога, стіни і стеля вимагають до себе підвищеної уваги через свої нерівності, тріщини і вибоїни. І задача обробних матеріалів в першу чергу лежить в усуненні цих дефектів. Крім того, при виборі обробних матеріалів потрібно враховувати в якому приміщенні вони використовуватимуться: «сухому» або з підвищеною вогкістю. До обробних матеріалів відносяться підлогові покриття - дощаті, паркетні, ламінують, плиткові, коркові, з полімерних матеріалів (лінолеум і ковролін); стелі підшивань, натяжних і підвісних, а також різні типи шпалер.

Спершу бажано визначитися, будуть обробні матеріали натуральними або синтетичними. Наприклад, паркет - стародавній натуральний матеріал, підлога з нього тепла і затишна, але укладання вимагає послуг фахівця, а догляд за паркетом - терпіння і певних умінь. Як альтернатива паркету сьогодні все більше людей використовують як підлогове покриття ламінат. Основа ламінату є панель з перетертої в пил до стану кристалізації пресованої деревини. Знизу в ламінаті - вологостійкий шар і шумопоглинаюча підкладка. Зверху - декоративний шар з малюнком і захисна смола, від якості якої залежить зносостійкість ламінату. Окрім паркету до натурального покриття також відноситься і натуральний корок.

Паркет, ламінат і натуральний корок частіше використовується в «сухих приміщеннях». В приміщеннях з підвищеною вогкістю і там, де потрібна висока зносостійкість підлоги (передпокої, кухні, ванні кімнати, лоджії, супермаркети) частіше використовується підлогова плитка. Люди з середнім достатком віддають перевагу лінолеуму або ковроліну, який завдяки різноманітності кольорів і фактури задовольнить запити кожного.

Декілька десятків літ тому назад проблема із стелею для багато кого вирішувалася просто: стелю покривали біленням і особливо не загострювали на ньому увагу. Потім до моди увійшли натяжні стелі, красиві, практичні, і, по завіренню фахівців, здатні захистити квартиру від витоку води зверху. З появою на ринку будматеріалів гіпсокартону з'явилася можливість робити стелі підвісні, які дозволяють створювати індивідуальні конфігурації і обладнати конструкцію вбудованим освітленням.

Мабуть, одним з найважливіших обробних матеріалів є вагонка. Оточуючі нас стіни можуть або піднімати нам настрій своїм цвітом або фактурою, або пригноблювати його. Тому до вибору вагонки необхідно підходити дуже акуратно, враховуючи ряд вимог до неї. Дуже часто у наш час використовується вагонка під фарбування. В цьому випадку можна і фактуру підібрати, і колірне вирішення.

Коли наші батьки планували ремонт, для них він полягав в скучній і обтяжливій прикрасі безликими обробними матеріалами стандартної квартирної коробки. У наш час сучасні обробні матеріали дозволяють не просто робити ремонт, а насолоджуватися ним, творити наяву те, що приходить до нас в божевільних фантазіях, створити в квартирі свій окремий маленький світ. І це все завдяки розвитку хімії, появі синтетичних матеріалів і нових технологій...

Розділ І. Характеристика вагонки

1.1 Вагонка пластикова (ПВХ)

Пластикова вагонка (вінілова вагонка) - це практичний і недорогий економічний обробний матеріал для офісів, магазинів і нежилих приміщень будь-якого типу. Спосіб обробки стін і стель вагонкою поєднує в собі декоративність, економічність і простоту монтажу.

Вагонка пластикова - більш дешева альтернатива іншим обробним матеріалам, таким як кахель, мармур, камінь, цеглина і дерево.

Виготовляються панелі шляхом екструзії з твердого ПВХ (полівінілхлориду) з мінімальним включенням пом'якшувача, не містять кадмію і азбесту і володіють безліччю достоїнств.

Вагонка ПВХ додає приміщенням оригінальність і затишок. Для підтримки панелей в чистоті достатньо змити бруд і пил водою з додаванням звичайних миючих засобів.

Пластикова вагонка є об'ємними пластинами із стільниковою подовжньою внутрішньою структурою, завдяки чому вони володіють високими звуко- теплоізолючими властивостями. (додаток 1, 2, 3)

Стандартні розміри панелей:

довжина - 2700, 3000, 6000 мм;

ширина - 100, 125 мм

товщина - 8, 10 мм

Окремі види вагонки допускають температурний діапазон застосування від - 40 до 115 °С, але більшість не рекомендується застосовувати при коливаннях температури понад 30 °С.

До достоїнств вагонки можна віднести:

Довговічність

100%-а вологостійкість

Гігієнічність

Естетична привабливість

Міцність, витримують механічні навантаження

Зносостійкість

Стійкість до ультрафіолетового випромінювання (не вицвітає)

Негорючість

Висока термостійкість, морозостійкість

Приховує нерівності стін

Простий монтаж і відхід

Не виділяє шкідливих речовин

Пластична, легко піддається обробці

Володіє високою шумоізоляцією

Стійка до різних атмосферних впливів.

Зберігають зовнішній вигляд в течію не менше 10 років в умовах експлуатації в помірно холодному і холодному кліматі (при температурі від -50°С до +50°С) .

Використовуючи пластикову вагонку, можна зробити ремонт швидко і чисто. Встановлюються на будь-які поверхні, дозволяючи приховати всі нерівності.

Пластикова вагонка легко ріжеться як уподовж, так і упоперек, тому проблем з підгонкою розмірів при монтажі не виникає.

Існують два основні типи фарбування вагонки ПВХ:

ф Вагонка ПВХ забарвлюється в масі, можливі сотні відтінків, але в основному використовується близько 5-ти популярних відтінків. (додаток 4)

ф Вагонка ПВХ з нанесенням офсетного друку (додаток 5)

1.2 Трисекційна вагонка пластикова (ПВХ)

Панелі виготовляються з екологічно безпечних і незаймистих матеріалів. Призначені для декоративної обробки стін і стель будь-яких приміщень (додаток 6).

Розділ ІІ. Встановлення вагонки

2.1 Монтаж пластикової вагонки

Облицьовування вагонкою - якнайменше трудомісткий і "найчистіший" спосіб обробки приміщення. Одна з головних переваг цього обробного матеріалу - висока технологічність монтажу. Стіна збирається, подібно дитячому конструктору, і справитися з цією задачею під силу навіть непрофесіоналу. Ще одне достоїнство даного способу обробки - практична відсутність якого-небудь бруду, пилу, відходів і інших "побічних явищ", неминучих при звичайному ремонті.

Пластикова вагонка легко ріжеться як уподовж, так і упоперек, тому проблем з підгонкою розмірів при монтажі не виникає. Між собою вагонка з'єднується за принципом 'паз-паз'. При такому типі з'єднання розшивка може не співпадати за кольором з панелями або навіть бути дзеркальною. Вставки можуть бути рельєфними і плоскими

2.2 Способи монтажу вагонки пластикової

Для кріплення вагонки пластикової і обробного погонажа використовуйте найбільш зручний для Вас спосіб. Нижче приведені найпоширеніші способи кріплення стінних панелей:

Будівельними скобами.

Цвяхами - використовуйте цвяхи з широкими капелюшками і антикорозійним покриттям.

Саморізами.

Клейовими складами і сумішами.

При установці на вертикальні поверхні стін закріплюйте вагонку пластикову з кроком не більше 60 см, при установці панелей на стелю щоб уникнути провисань, закріплюйте панель з кроком не більше 50 см. Панелі кріпляться на заздалегідь обчищену і гладку поверхню.

Замок з'єднання вагонки пластикової

2.3 Інструкції по установці вагонки пластикової

Якщо поверхня нерівна, необхідно змонтувати обрешітку з дерев'яних рейок. Рейки повинні бути розміщений перпендикулярно панелям. Відстань між рейками, що рекомендується, - не більше 500 мм При монтажі вагонки у вологих приміщеннях дерев'яну обрешітку необхідно обробити спеціальним складом.

Декоративний обробний погонаж застосовується для кінцевого оформлення блоків з вагонки пластикової. В кутках встановлюється профіль кут внутрішній або зовнішній. Для закриття обрізів панелей внизу і вирізів дверей, вікон і т.п. застосовується стартовий профіль. При з'єднанні панелей по довжині використовують сполучний профіль. Стельовий плінтус використовують для оформлення стику стінного блоку із стелею.

Установку вагонки рекомендується починати з кута. Вставте вагонку в замок кута на 4-5 см вище планованої висоти, зсовуючи вниз, опустіть вагонку в замок стартового профілю. Закріпіть вагонку зручним для Вас способом. Подальші панелі вмонтовуйте аналогічно. В душових, ванних кімнатах, в приміщеннях з частими попаданнями води на стіни рекомендуємо провести герметизацію з'єднання стартового профілю і вагонки внизу. Для герметизації використовуйте водостійкий силікон або інший подібний герметик.

Врізання у вагонку вимикачів, розеток і т. п., виконується за допомогою будівельного ножа, ножівки або лобзика. Заздалегідь зробіть розмітку вирізу маркером.

Розділ ІІІ. Охорона праці при роботах євроремонту

Кожна людина, кожний індивід для забезпечення своїх життєво необхідних потреб здійснює певний вид трудової діяльності. Така діяльність людини супроводжується потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття, інших негативних наслідків. Тому для мінімізації таких негативних явищ в процесі трудової активності людини розробляються і закріпляються державою методологічні основи, правові бази охорони праці трудящих.

3.1 Охорона праці в Україні; проблеми, досвід і перспективи

Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці в Україні існувала завжди, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 10 років тому на виробництві щорічно травмувалося 125 000 працівників, з них гинуло майже 3 000. Проте, справжній стан охорони праці та рівень виробничого травматизму на той час замовчувались. З цих причин багато важливих невідкладних наукових і виробничих завдань з питань умов і праці зовсім не вирішувалось.

Наслідками такого становища стали:

Відставання від світових досягнень на 15-20 років вітчизняної науки з питань охорони праці.

Зростання в 5-8 разів рівня виробничого травматизму порівняно з такими же показниками в інших промислово-розвинених країнах.

Перевищення майже в 2 рази в розрахунку на одного працюючого виплат на пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах над витратами на профілактику нещасних випадків і професійних захворювань.

В 1992 р. Україна прийняла Закон “Про охорону праці”.

Цей закон визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, проголосив основні принципи державної політики в галузі охорони праці (см. ст. 4).

За роки, що минули з часу прийняття Закону, зроблено для реалізації цих принципів:

створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України. Вона розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві, організовує контроль за виконанням відповідних законодавчих актів і рішень Уряду України, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади з цих проблем;

створено Державний комітет по нагляду за охороною праці, якому передано від профспілок державний нагляд за дотриманням законодавства про охорону життя і здоров'я працівників в усьому народному господарстві, доручено комплексне управління охороною праці на державному рівні.

У 1994-1995 рр. В Україні були розроблені і, в основному, виконані перші Національна галузеві, регіональні і виробничі програми поліпшення стану умов, безпеки праці і виробничого середовища.

У теперішній час йде реалізація Національної, галузевих та інших програм з охорони праці, розроблених до 2000 року.

Фінансування програм здійснювалось із спеціально створених відповідних фондів охорони праці. Такі фонди були запроваджені Законом “Про охорону праці” вперше. Зазначені фонди певною мірою стали економічною основою для поліпшення стану безпеки і гігієни праці.

Створено Національний науково-інформаційнийі навчальний центр охорони праці, виходить щомісячний науково-виробничий журнал “Охорона праці”. Завершується створення єдиної автоматизованої інформаційної системи охорони праці, яка спрямована на підвищення ефективності управління охороною праці в масштабі всієї країни.

Створюється національне законодавство про охорону праці. Здійснюється заходи щодо використання в ньому конвенцій і рекомендацій МОП, директив Європейського Союзу, налагоджується більш тісні контакти з питань нормотворчої діяльності з Росією, Німеччиною, Великобританією, іншими країнами.

Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку підприємств, організацій, всієї держави. Щорічно майже 17 000 осіб стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Чисельність пенсіонерів по трудовому каліцству торік перевищила 150 000, а пенсіонерів у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку -- 50 000 осіб. Загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і пенсії по трудовому каліцтву, відшкодування шкоди потерпілим на виробництві та інших витрат, пов'язання з цим, сьогодні становить від 10-15 відсотків фонду оплати праці в промисловості, а в окремих галузях і регіонах -- від 15-30 відсотків. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємствах галузей з високим рівнем професійного ризику.

Викликає занепокоєння стан охорони праці та забезпечення соціальних гарантій на підприємствах недержавного сектору економіки, який все збільшується. Тут порушення правил безпеки носять масовий характер, допускається приховання нещасних випадків, свавілля роботодавців в додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків.

Пріоритети в роботі з охорони праці, як і раніше, спрямовані не на здійснення профілактичних заходів, а на надання різних компенсацій та пільг. У значній мірі це пов'язано не страховим характером механізму соціального захисту від професійних ризиків, а також із відсутністю організаційного зв'язку меж системами охорони праці і соціального страхування.

Нові умови господарювання вимагають і нових, ефективніших форм та методів профілактичної роботи. Мається на увазі перехід на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.

Задачі

ввести такий механізм управління охороною праці, коли роботодавцям буде економічно не вигідно мати шкідливі і небезпечні умови виробництва (встановлення диференційованих страхових тарифів залежно від стану охорони праці на підприємствах).

Забезпечити надійне фінансування витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій працівникам при втраті працездатності, а також пенсій по інвалідності і у випадку смерті годувальника.

Організувати надійну систему медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві.

Значно підвищити рівень усієї профілактичної роботи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

3.2 Міжнародне законодавство про охорону праці

Конвенції та рекомендації МОП у трьох томах, -- К., Основа, 1997

МОП (міжнародна організація праці) була створена у 1919 р. як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 р. -- як перша спеціалізована установа ООН (організацій об'єднаних націй).

Штаб-квартира МОП-МБП (міжнародне бюро праці у Женеві, Швейцарія.

Вищим органом МОП є Генеральна Конференція праці, виконавчий орган -- Адміністративна рада.

За станом на 1 липня 1997 р. членами МОП є 174 держави, прийнято 181 конвенція і 1881 рекомендацій. Україна є членом МОП з 1954 р.

Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життя працівників усіх країн.

До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників;

Розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін.),

Надання допомоги державам-членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшення умов праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.

Закон України “Про охорону праці”

прийнято Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року.

Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я.

Він регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, і гігієни праці та виробничого середовища.

Він встановлює єдиний порядок, організації охорони праці в Україні.

Закон характеризують численні нововведення:

впровадження економічних методів управління охороною праці на зміну адміністративно-командних,

створення спеціальних фондів охорони праці на державному, галузевому, регіональному рівнях і на госпрозрахункових підприємствах,

застосування ряду додаткових штрафних санкцій, а також пільг щодо оподаткування,

створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за охороною праці та системи організації цієї роботи безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності,

суттєве розширення прав і соціальних гарантій працівників, насамперед осіб, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та сімей загиблих,

визначення місця і ролі колективного договору підприємства у вирішення завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпечення встановлених законом прав і соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги й компенсації,

визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного управління всіх рівнів,

Забезпечення навчання населення з питань охорони праці,

Введення цього спеціального курсу в усіх навчальних закладах системи освіти України, започаткування підготовки фахівців з охорони праці у вищих технічних учбових закладах,

Забезпечення активної участі профспілок та інших громадських формувань, широких кіл трудящих у вирішенні проблем охорони праці,

створення необхідних передумов для започаткування нових громадських інститутів і можливості обрання комісій охорони підприємства та уповноважених трудового колективу з цих питань тощо.

В Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної Організації Праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці передових промислово-розвинених країнах, досвід охорони праці в Україні в попередні роки.

3.3 Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки. Види інструктажу

Додержання правил техніки безпеки залежить не тільки від виконання власником або уповноваженим ним органом своїх обов'язків, а й від того, наскільки кожний працівник знає і виконує їх під час роботи. Законом України «Про охорону праці» на працівника покладається обов'язок знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці; особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-яких виробничих ситуацій, які створюють загрозу для працюючих.

Тому усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій згідно з Типовим положенням, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 4 квітня 1994 р. № ЗО із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 23 квітня 1997 р. № 109.

Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і провадиться з усіма працівниками в процесі їх трудової діяльності.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж: з питань охорони праці провадиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; з працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; з учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; з учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки, а з учнями в навчально-виховних закладах -- викладач або особа, компетентна в питаннях охорони праці, на яку покладено ці обов'язки. На великих підприємствах окремі питання вступного інструктажу можуть висвітлювати відповідні фахівці.

Інструктаж провадиться в кабінеті охорони праці або приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання та наочних посібників за програмою, що розроблена службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма і тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства чи навчально-виховного закладу. Орієнтовний перелік для складання програми міститься в Типовому положенні.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж провадиться на робочому місці до початку роботи з працівником, новоприйнятим на підприємство постійно чи тимчасово; з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; з працівником, який виконуватиме нову для нього роботу; з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві; зі студентом, учнем чи вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового і професійного навчання в навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на дільницях, під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях тощо.

Первинний інструктаж провадиться індивідуально або з групою осіб спеціального фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтовного переліку питань первинного інструктажу.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу.

Усі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2--15 змін, залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника, пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих робітників або спеціалістів, які призначаються наказом по підприємству. Керівник підприємства або структурного підрозділу має право звільнити від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, переміщується з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.

Повторний інструктаж: провадиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою -- один раз у квартал, на інших роботах -- один раз на півріччя. Він провадиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж провадиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на охорону праці; при порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, що може призвести або призвело до травми, аварії чи отруєння; на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або державної виконавчої влади у випадку, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці; при перерві в роботі виконаних робіт більше як на ЗО календарних днів -- для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт -- не більше 60 днів.

Цільовий інструктаж провадиться з працівниками при виконанні разових робіт, не пов'язаних з їх безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства тощо); ліквідації аварії, стихійного лиха; проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, дозвіл та інші документи; екскурсіях на підприємства; організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні змагання тощо). Проведення інструктажу фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.

Про проведення всіх видів інструктажу, стажування та допуску до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

Примірник інструкції з охорони праці повинен бути виданий працівникові за його професією або вивішений на його робочому місці.

Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві. У спеціалістів виробництва перевіряються знання тих нормативних актів по охороні праці, виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Керівники та інші посадові особи підприємств та об'єднань чисельністю понад 500 працюючих у випадках аварії чи катастрофи можуть проходити позачергове навчання та перевірку знань з охорони праці в науково-інформаційному та навчальному центрі охорони праці.

В усіх навчально-виховних закладах системи освіти провадиться вивчення основ охорони праці за програмами, що розробляються і затверджуються Міністерством освіти України за погодженням з Комітетом по нагляду за охороною праці. Навіть учні загальноосвітніх шкіл вивчають спеціальний курс «Охорона життя та здоров'я дітей».

На підприємствах виробничої сфери з числом працюючих понад 50 чоловік власник зобов'язаний створити службу охорони праці, діяльність якої регулюється Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. При кількості працюючих менше 50 чоловік функції служби охорони праці можуть виконувати у порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або виконують нормативи з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.

Висновки

Аналізуючи цю дипломну роботу ми можемо зробити наступні висновки:

1. Пластикова вагонка є об'ємними пластинами із стільниковою подовжньою внутрішньою структурою, завдяки чому вони володіють високими звуко- теплоізолючими властивостями.

2. Вагонка пластикова - більш дешева альтернатива іншим обробним матеріалам, таким як кахель, мармур, камінь, цеглина і дерево.

3. Зберігають зовнішній вигляд в течію не менше 10 років в умовах експлуатації в помірно холодному і холодному кліматі (при температурі від -50°С до +50°С) .

4. Використовуючи пластикову вагонку, можна зробити ремонт швидко і чисто. Встановлюються на будь-які поверхні, дозволяючи приховати всі нерівності.

5. Облицьовування вагонкою - якнайменше трудомісткий і "найчистіший" спосіб обробки приміщення. Одна з головних переваг цього обробного матеріалу - висока технологічність монтажу. Стіна збирається, подібно дитячому конструктору, і справитися з цією задачею під силу навіть непрофесіоналу. Ще одне достоїнство даного способу обробки - практична відсутність якого-небудь бруду, пилу, відходів і інших "побічних явищ", неминучих при звичайному ремонті.

Список використаної літератури

1. Белогуров В.П., Чмырь В.Д. Справочник молодого ремонтника квартир.-- М.- Высш. шк., 1984.-- 176 с.

2. Белоусов Е.Д. Технология работ евроремонта.-- М.: Высш. шк., 1980,-- 240 с

3. Лебедев А.М. Евроремонт. Как и что? Справочник.-- М.: Высш. шк., 1984.-- 155 с.

4. Мещанинов А.В. Отделочные роботы в монолитном домостроении -- Л.: Стройиздат, 1989.-- 273 с.

5. Шепелев А.М Ремонтные работы.--М.-. Высш. шк., 1983.-- 143 с.

6. http://www.saol.ru/mebel_dlja_doma/

7. http://www.masterlyks.ru/post_1201189003.html