Хімія і життя

20

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ЧЕРКАСЬКА ФІЛІЯ

РЕФЕРАТ

з хімії

На тему: Хімія і життя

Перевірила:

Викладач з хімії Олійник Р.Р.

Виконав:

студент І курсу

Чамата Т.М. БК02

Черкаси 2010



План

І) Хімія та їжа: жири, білки, вуглеводи, вітаміни

ІІ) Харчові добавки

ІІІ) Хімія як основа сучасних матеріалів. СВС

ІV) Хімія та побут

V) Побутові хімікати, мило, СМЗ, розчинники

VІ) Хімія та здоров'я, лікарські препарати



І) ХІМІЯ ТА ЇЖА: ЖИРИ, БІЛКИ, ВУГЛЕВОДИ, ВІТАМІНИ

ЖИРИ (ЛІПІДИ)

Жири (ліпіди) -- речовини, які використовуються організмом для енергетичних і пластичних цілей. При окисленні 1 г жирів в організмі утворюється 37,3 кДж (9 ккал), тобто удвічі більше порівняно з енергоцінністю білків або вуглеводів. Жири (тваринні та рослинні) забезпечують в середньому 33 % добової енергоцінності харчових раціонів.

Жири входять до складу клітин, беруть участь в обміні речовин. Резервний (запасний жир) накопичується під шкірою, у черевній порожнині, навколо нирок; він є джерелом для оновлення структурного жиру. В організмі людини повинно міститися не більше 10 ... 20 % резервного жиру.

Жири складаються з гліцерину та вищих жирних кислот, які поділяються на насичені та ненасичені. Насичені жирні кислоти (масляна, стеаринова, пальмітинова) містяться у тваринних твердих жирах -- воловому, баранячому та ін. Чим більше насичених жирних кислот у жирі, тим вища температура його топлення, а отже, він довше перетравлюється та гірше засвоюється. Свинячий і курячий жири засвоюються ліпше, а найліпше -- молочний. Ненасичені жирні кислоти входять до складу рідких жирів -- олій, а також жирів морських тварин і риб.

Важливу роль в організмі людини відіграють поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК) -- арахідонова, лінолева, ліноленова.

Арахідонова та лінолева кислоти за біологічним впливом прирівнюються до вітамінів. Відсутність їх у раціоні веде до порушення життєдіяльності організму. Поліненасичені жирні кислоти беруть участь в обміні речовин, сприяють нормалізації обміну холестерину, стимулюють його окислення та видалення з організму. Утримуючи холестерин у вигляді колоїдного розчину в крові та жовчі, ПНЖК, фосфатиди та білки попереджують випадання холестерину у вигляді дрібних кристаликів на стінках судин та у жовчних шляхах.

Поліненасичені жирні кислоти є структурними елементами клітинних мембран. Вони підвищують опірність до інфекцій та радіації. Дефіцит цих речовин в організмі викликає багато порушень: зниження опірності, підвищення холестерину в крові тощо. Тривала відсутність у їжі поліненасичених жирних кислот порушує транспорт речовин між клітинами, іонний обмін.

Важливу роль в організмі відіграє арахідонова кислота, яка у малій кількості є у деяких тваринних жирах. Наприклад, вершкове масло містить 0,2 % арахідонової кислоти, свинячий жир -- 2,1%, в оліях вона відсутня.

Арахідонова кислота є попередником утворення тканинних гормонів (простагландинів), які відіграють важливу роль в обміні холестерину, окислювально-відновних процесах, збільшують еластичність стінок кровоносних судин, підвищують опірність організму, посилюють дію такого вітаміну, як холін. Арахідонова кислота в організмі утворюється з лінолевої.

Лінолева кислота є незамінною, оскільки не синтезується в організмі. Основним її джерелом є рослинні олії -- соняшникова, кукурудзяна, бавовникова тощо, а також жир морських тварин.

Арахідонова кислота входить до складу структурних ліпідів організму та клітинних мембран (оболонок) . Дефіцит лінолевої кислоти у їжі веде до зниження вмісту арахідонової кислоти у фосфоліпідах мембран, до порушення синтезу простагландинів, підвищення зсідання крові, зниження еластичності судин, підвищення артеріального тиску.

Для забезпечення потреби організму в арахідоновій кислоті у харчовий раціон необхідно включати достатню кількість рослинних олій, що є основними постачальниками лінолевої кислоти.

Найбільше лінолевої кислоти в соняшниковій олії (68 %), менше -- у кукурудзяній (50 %), соєвій (58 %), маслиновій (14 %). Свиняче сало містить 15,6% лінолевої кислоти, вершкове масло -- лише 4 %. Добову потребу в лінолевій кислоті забезпечує 25 ... 30 г олії. Таку кількість рослинних олій має щодня споживати доросла людина.



ВУГЛЕВОДИ

Вуглеводи -- це органічні сполуки, до складу яких входять вуглець, водень і кисень. Вуглеводи поділяються на прості (моносахариди, дисахариди) та складні (полісахариди). До моносахаридів належать глюкоза, фруктоза, галактоза, манноза, до дисахаридів -- сахароза, лактоза, мальтоза. Полісахариди -- це крохмаль, глікоген, клітковина, геміцелюлози, пектинові речовини. Основним джерелом вуглеводів у харчуванні людини є рослинна їжа. Тільки лактоза та глікоген містяться в продуктах тваринного походження.

Моносахариди та дисахариди добре розчиняються у воді, швидко всмоктуються в шлунково-кишковому тракті та легко окислюються в організмі (наприклад, глюкоза всмоктується в кров протягом 5... 10 хв). Вони солодкі на смак і містяться переважно в солодких сортах фруктів, ягід, а також в овочах. Мед має багато фруктози. Сахароза в харчуванні людини використовується переважно у вигляді цукру: 100 г цукру містить 99,9 % сахарози.

Фруктоза засвоюється повільніше, ніж сахароза, швидше виводиться з крові, але вживати більше як 15 г фруктози на день не рекомендується. Систематичне вживання фруктози у великих кількостях може призвести до порушення обміну жирів, вуглеводів, до небажаних змін у стінках кровоносних судин.

Лактоза -- молочний цукор -- міститься тільки в молоці (4... 6%). У присутності лактози розвиваються молочнокислі бактерії, які гальмують ріст інших мікроорганізмів у кишках. У травному тракті лактоза розщеплюється на глюкозу та галактозу. При деяких захворюваннях кишок, а також недостатній активності такого ферменту, як лактаза, лактоза повністю не розщеплюється, що викликає нудоту, метеоризм (здуття живота). Лактоза, як і інші цукри, сприяє підвищенню рівня глюкози в крові, але меншою мірою, ніж сахароза і мальтоза.



ВІТАМІНИ

Значення вітамінів, незважаючи на малу потребу в них організму, надзвичайно велике через те, що вони беруть активну участь в обмінних процесах. Білки, жири та вуглеводи трансформуються в організмі людини при безпосередній участі багатьох вітамінів. Вони також входять до складу численних ферментних систем, що дають змогу організму раціонально використовувати основні поживні речовини. Під час окислення поживних речовин, у якому беруть участь вітаміни, організм людини отримує не тільки енергетичний, але й пластичний матеріал для побудови та відновлення клітин.

Вітаміни сприяють підвищенню стійкості організму до несприятливих умов навколишнього середовища, підвищують імунобіологічні реакції та опірність організму до інфекційних захворювань. При достатній кількості вітамінів у харчуванні людини зменшується несприятливий вплив деяких ліків під час лікування певних захворювань.

Антиоксидантна дія вітамінів, що полягає в зменшенні перекисного окислення багатьох поживних речовин як у продуктах харчування, так і в організмі людини, має важливе значення для збереження здоров'я. Добре вивчена антиоксидантна дія вітамінів на процес перекисного окислення поліненасичених жирних кислот у складі клітинних мембран, що затримує процеси старіння клітин організму та попереджує розвиток атеросклерозу.

Багатогранність впливу вітамінів на стан людини та неможливість синтезу деяких із них в організмі вимагає щоденного надходження їх із їжею.

Незважаючи на те що потреба дорослої людини у вітамінах дуже мала (міліграми або навіть мікрограми на добу), відсутність їх у їжі призводить до виникнення таких тяжких захворювань, як цинга, пелагра тощо, які ще називають авітамінозами. У наш час авітамінози майже не зустрічаються, однак досить часті гіповітамінози, викликані недостатнім забезпеченням організму тим чи іншим вітаміном. При дефіциті в організмі декількох вітамінів виникає гіпополівітаміноз.

Гіповітамінози можуть бути первинними або вторинними. Первинні гіповітамінози найчастіше зумовлюються нестачею вітамінів у їжі, вторинні виникають внаслідок порушення засвоєння вітамінів при захворюваннях системи травлення, а також у зв'язку ³ підвищенням потреб організму людини у вітамінах, наприклад, під час вагітності, при інфекційних та Інших захворюваннях. Дефіцит окремих вітамінів може виникнути також при незбалансованому харчуванні: вживанні переважно вуглеводної їжі, обмеженні білків або жирів. Причиною недостатнього надходження вітамінів з їжею може бути неправильна кулінарна обробка харчових продуктів або їх тривале зберігання.



ІІ) ХАРЧОВІ ДОБАВКИ

Дещо про харчові добавки

Сьогодні ми всі стали інтенсивно цікавитися тим, що ми їмо, п'ємо і це не дивно -- нам хочеться, як можна довше отримувати задоволення від цього життя, врешті-решт, ми маємо на це право вже з народження. У нашому суспільстві інтенсивно розгорілися суперечки про те, що ж це таке харчові добавки та що вони несуть нам, користь або шкоду.

Спочатку зрозуміємо, що таке харчові добавки.

«Харчові добавки -- природні або синтезовані речовини, які навмисно вводяться в продукти харчування з метою додання їм необхідних властивостей (наприклад, органолептичних, технологічних) та не вживаються самостійно у вигляді продуктів харчування або звичайних компонентів їжі».

Зараз вже неможливо представити жоден продукт з тривалим терміном зберігання без присутності у складі харчових добавок. Якщо заглянути в історію, то харчові добавки такі як: сіль, спеції, прянощі використовуються людством дуже давно, широке їх вживання почалося в кінці XX ст. і досягло найбільшого використання в наші дні.

Всі фахівці погоджуються на думці, що виробництво харчових добавок буде лише зростати, причому досить великими темпами. А забезпечувати це зростання будуть не хто інший, як ми з вами. Населення землі продовжує зростати, що спричиняє необхідність створення нових технологій і нових продуктів з тривалими термінами зберігання. На думку експертів, світове виробництво харчових добавок до 2010 року збільшиться на 20-25%.

Використання харчових добавок в Україні регламентується Постановами Кабінету Міністрів України, а саме, Постановою КМУ №12 від 4 січня 1999 р. і п'ятьма змінами та доповненнями до нього. У перелік дозволених добавок входить 237 харчових добавок.

Класифікація харчових добавок:

Додавання харчових добавок в продукти прискорює процеси їх виготовлення, зберігає зовнішній вигляд та якість продуктів при їх зберіганні. Залежно від свого призначення виділяються чотири великі групи харчових добавок:

-- речовини, регулюючі смак продукту (ароматизатори, смакові добавки, що підсолоджують речовини, кислоти і регулювальників кислотності);

-- речовини, поліпшуючі зовнішній вигляд продукту (фарбники, стабілізатори кольору, вибілювачі);

-- речовини, регулюючі консистенцію, які формують текстуру (загусники, гелеобразователі, стабілізатори, емульгатори);

-- речовини, що підвищують збереження продуктів та збільшують терміни їх зберігання (консерванти, антиоксиданти і ін.).

Кожна харчова добавка має свій цифровий код з індексом Е, який гарантує перевірку на безпеку та може використовуватися з потреби лише у встановлених дозах. Використання харчових добавок повинне обов'язково вказуватися на упаковці.

Згідно з системою кодифікування харчових добавок, всі вони згруповані таким чином:

-- Е100-Е182 -- барвники;

-- Е200-Е280 -- консерванти;

-- ЕЗОО-Е391 -- антиокислювачі (антиоксиданти);

-- Е400-Е481 -- стабілізатори, емульгатори, загусники;

-- Е5ОО-Е585 -- регулювальники кислотності, розпушувачі;

-- Е600-Е699 -- підсилювачі смаку та аромату;

-- Е700-Е899 -- запасні індекси для іншої можливої інформації;

-- Е900-Е999 -- глазуруючі агенти, підсолоджувачі, піногасники;

-- Е1000-Е1521 -- емульгатори, герметики, ферменти, влагоудержувачі.

У наших споживачів сформувалося чітке переконання, що всі харчові добавки -- це шкідливі речовини. Не дивлячись на те, що багато харчових добавок мають синтетичне походження, їх використання в харчовій промисловості вирішується лише після тривалих випробувань, в ході яких визначається допустима добова норма та відсутність небезпеки для здоров'я людини при тривалому її вживанні.

Відмінність харчових добавок від БАД

До речі, не слід плутати харчові добавки з відомим останніми роками терміном «біологічно активні добавки» (БАД). З ними вони не мають нічого спільного.

БАД -- це природні біологічно активні речовини (вітаміни, мінерали, амінокислоти, жирні кислоти та ін.), призначені для прийому з їжею або для введення до складу харчових продуктів з метою поліпшення їх харчової цінності та збагачення раціону. На відміну від БАД, введення харчових добавок має під собою технологічні підстави, а не поліпшення харчової цінності продукту. Але деякі харчові добавки є натуральними харчовими речовинами, наприклад, використовуваний як барвник в -каротин є провітаміном А. Також, як антиоксиданти використовується аскорбінова кислота (вітамін С) та вітамін Е.

Одним з принципів безпечного вживання харчових добавок є концепція періодичного перегляду, яка включає систематичні вивчення харчових добавок за допомогою нових методів дослідження, аж до відгуку або зміни умов її використання.

Коротка характеристика харчових добавок. Функціональні класи. Технологічні функції

Коротка характеристика

Кислоти кислото утворювачі підвищують кислотність та (або) надають їжі кислий смак

Регулятори кислотності. Кислоти, луги, основи, буфери, регулятори PH. Змінюють або регулюють кислотність або лужність харчового продукту

Речовини, що перешкоджають злежуванню і грудкуванню. Добавки, що перешкоджають затвердінню; речовини, що зменшують клейкість, висушуючі добавки, присипки, які розділяють речовини. Знижують тенденцію часток харчового продукту прилипати один до одного.

Піногасники . Запобігають або знижують утворення піни.

Антиокислювачі. Антиокислювачі, синергисти антиокислювачів, комплексоутворювачі Підвищують термін зберігання харчових продуктів, захищаючи від псування, викликаного окисленням, наприклад, згіркненням жирів або зміною кольору

Наповнювачі. Речовини, інші чим вода або повітря, які збільшують об'єм продукту, не впливаючи помітно на його енергетичну цінність.

Барвники. Підсилюють або відновлюють колір продукту

Речовини, які сприяють збереженню забарвлення. Речовини, які сприяють збереженню забарвлення. Стабілізують, зберігають або підсилюють забарвлення продукту.

Емульгатори. Емульгатори та пом'якшувальні засоби, розсіюючі добавки, поверхнево-активні добавки, змачувальні речовини. Утворюють або підтримують однорідну суміш двох або більш незмішувальних фаз, таких як масло та вода, в харчових продуктах

Солі, що емульгують. Солеплавителі, комплексоутворювачі. Взаємодіють з білками сирів з метою запобігання видалення жиру при виготовленні плавлених сирів

Ущільнювачі (рослинних тканин) Ущільнювачі (рослинних тканин) Роблять або зберігають тканини фруктів та овочів щільними і свіжими, взаємодіють з агентами желювання для виникнення гелю або зміцнення гелю.

Підсилювачі смаку та запаху. Підсилювачі смаку; модифікатори смаку; добавки, сприяючі розварюванню. Підсилювачі смаку; модифікатори смаку; добавки, сприяючі розварюванню. Речовини для обробки муки. Вибілюючі добавки, покращувачі тіста, покращувачі муки. Речовини, що додаються до муки для поліпшення її хлібопекарських якостей або кольору.

Піноутворювачі. Вспушувальні добавки, аєріруючі добавки. Створюють умови для рівномірної дифузії газоподібної фази в рідкі і тверді харчові продукти Гелеутворювачі. Гелеутворювачі. Текстурують їжу шляхом утворення гелю

Глазурователі. Плівкоутворювачі, що полірують речовини. Речовини, які при змазуванні ними зовнішній поверхні продукту надають блискучому вигляду або утворюють захисний шар. Вологоутримующі агенти. Добавки, що утримують вологу/воду; зволожуючі добавки. Оберігають їжу від висихання нейтралізацією впливу атмосферного повітря з низькою вологістю.

Консерванти. Протимікробні протигрибкові добавки, добавки для боротьби з бактеріофагами, хімічні стерилізуючі добавки при дозріванні вин, дезінфектанти Підвищують термін зберігання продуктів, захищаючи від псування, викликаного мікроорганізмами

Пропелленти. Газ, інший чим повітря, що виштовхує продукт з контейнерів

Розпушувачі. Розпушувачі, речовини, сприяючі життєдіяльності дріжджів. Речовини або суміші речовин, які звільняють газ та збільшують таким чином об'єм тіста

Стабілізатори. Зв'язуючі речовини, ущільнювачі, влаго і водоутримуючі речовини, стабілізатори піни. Дозволяють зберігати однорідну суміш два або більш незмішуваних речовин в харчовому продукті або готовій їжі.

Підсолоджувачі. Підсолоджувачі, штучні підсолоджувачі. Речовини нецукрової природи, які надають харчовим продуктам і готовій їжі солодкому смаку

Загусники. Загусники, текстуратори. Підвищують в'язкість харчових продуктів.



Класифікація харчових добавок

Заборонені й небезпечні харчові добавки

Харчові добавки - це речовини природного й штучного походження, спеціально внесені в харчові продукти для досягнення певних технологічних ефектів (кольору, стійкості до псування, збереження структури й зовнішнього вигляду продуктів харчування). Біологічні добавки повинні бути біологічно інертними для організму, тому що присутні практично в будь-якому харчовому продукті й навіть у так званих "екологічно чистих продуктах". Застосування харчових добавок перебуває під постійним контролем національних і міжнародних організацій, що забезпечують надійність харчових продуктів відносно їх безпеки. Наявність харчових добавок у продуктах указується на споживчому пакуванні, етикетці, банку, пакеті. Харчові добавки позначаються індексом Е с трьох - або чотиризначним номером. Список дозволених харчових добавок для виробництва харчових продуктів постійно переглядається й обновляється у зв'язку з одержанням нових наукових даних про їхні властивості й впровадження нових препаратів.

Класифікація харчових добавок

Е100-І182 Барвники - підсилюють або відновлюють колір продукту.

Е200-І299 Консерванти - підвищують строк зберігання продуктів, захищаючи їх від мікробів, грибків, бактеріофагів, хімічні добавки, що стерилізують, при дозріванні вин.

Е300-І399 Антиокислювачі - захищають від окислювання, наприклад, від прогоркания жирів і зміни кольору .

Е400-І499 Стабілізатори - зберігають задану консистенцію. Загущувачі - підвищують в'язкість.

Е500-І599 Эмульгатори - створюють однорідну суміш фаз, що не змішують, (наприклад, води й олії ).

Е600-І699 Підсилювачі смаку й запаху .

Е900-І999 Піногасники - попереджають або знижують утворення піни . У ці групи, а також у нову групу - Е1000 - входять глазурувателі , ппідсоложувачі , розпушувачі й інші добавки. Цей вид добавок повністю заборонений в Україні

Харчові добавки, заборонені в Україні

Е121 - Барвник червоний цитрусовий 2.

Е123 - Червоний амарант.

Е240 - Консервант-формальдегід.

Харчові добавки, не дозволені в Україні

Заборона цих добавок пов'язана з тим, що весь комплекс випробувань ще не завершений.

Е103, Е107, Е125, Е127, Е128, Е140, Е153-155, Е160, Е166, Е173-175, Е180, Е182. Е209, Е213-219, Е225-228, Ее230-233, Е237, Е238, Ее241, Е263, Е264, Е282, Е283. Е302, Е303, Е305, Е308-314, ЕЕ317, Е318, Е323-325, Е328, Е329, Е343-345, Е349-352, Е355-357, Е359, Е365-368, Е370, Е375, Е381, Е384, Е387-390, Е399. Е430, Е408, Е409, Е418, Е419, Е429-436, Е441-444, Е446, Е462, Е463, Е465, Е467, Е474, Е476-480, Е482-489, Е491-496. Е505, Е512, Е519, Е521-523, Е535, Е537, Е538, Е541, Е542, Е550, Е554-557, Е559, Е560, Е574, Е576, Е577, Е580. Е622-625, Е628, Е629, Е632-635, Е640, Е641. Е906, Е908-911, Е913, Е916-919, Е922, Е923, Е924, Е925, Е926, Е929, Е943, Е944-946, Е957, Е959. Е1000, Е1001, Е1105, Е1503, Е1521.

Небезпечні харчові добавки

Ті, що викликають злоякісні пухлини: Е103, Е105, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е131, Е142, Е152, Е210, Е211, Е213-217, Е240, Е330, Е447.

Ті, що викликають захворювання шлунково-кишкового тракту: Е221-226, Е320-322, Е338-341, Е407, Е450, Е461-466.

Алергени: Е230-232, Е239, Е311-313.

Ті, що викликають хвороби печінки й нирок : Е171-173, Е320-322.



ІІІ) ХІМІЯ ЯК ОСНОВА СУЧАСНИХ МАТЕРІАЛІВ

Для здійснення кожного хіміко-технологічного процесу погрібна апаратура, виготовлена з таких матеріалів, які здатні опиратися різним агресивним впливам, у тім числі хімічним, механічним, термічним, електричним, часом і радіаційним та біологічним.

Хімія робить суттєвий внесок у створення різноманітних матеріалів: металічних і неметалічних. Серед металічних матеріалів найчастіше використовуються сплави на основі заліза -- чавун і сталь, на основі міді -- латунь і бронза, на основі алюмінію, магнію, нікелю, ніобію, титану, танталу, цирконію та інших металів 3 металічних сплавів виготовляються теплообмінники, ємності, мішалки, трубопроводи, контактні апарати, колони та інші апарати.

Для поліпшення якості металічних матеріалів використовують порошкову металургію. Вона включає процеси виробництва металічних порошків і спікання з них виробів. Сучасна порошкова металургія займається, по-перше, створенням матеріалів і виробів з такими характеристиками (склад, структура, властивості), яких досі неможливо досягти відомими методами плавки; по-друге, виготовленням традиційних матеріалів і виробів, але за вигідніших техніко-економічних показників виробництва.

У розробці теоретичних основ найважливіших процесів порошкової металургії провідне місце посідає Інститут проблем матеріалознавства НАН України. Перший в Україні (і в колишньому СРСР) завод порошкової металургії став до ладу в м. Бровари (поблизу Києва) у 1965 р.

Серед неметалічних матеріалів важливого значення набули полімери на основі фенолформальдегідних смол, полівінілхлориду, поліетилену і фторопластів. Ці матеріали, на відміну від металічних, виявляють високу стійкість до агресивних середовищ, мають низьку густину, високу тривкість до стирання, добрі діелектричні й теплоізоляційні властивості. Окрім цього, важливе значення мають каучуки та різні матеріали на їх основі -- бутилкаучук, фторкаучук, силіконові каучуки тощо.

До групи неметалічних матеріалів належать і такі традиційні матеріали, як кераміка, порцеляна, фаянс, скло, цемент, бетон, графіт, які знаходять дедалі нове і нове використання

Останнім часом вимоги до матеріалів неухильно зростають. Це пояснюється тим, що значно ширше застосовуються тепер екстремальні впливи -- надвисокі й наднизькі тиски та температури, ударні й вибухові хвилі, йонізуючі випромінювання, ферменти. З огляду на це зростає також роль хімії у створенні нових матеріалів, здатних опиратися цим впливам.

Особливе місце серед нових матеріалів посідають композити.

Композиційні матеріали, що складаються з пластичної основи (матриці) та наповнювача, називаються композитами.

Серед композитів виділяють кермети (кераміко-металічні матеріали), норпласти (наповнені органічні полімери) і піни (газонаповнені матеріали).

Як основу (матрицю) використовують метали і сплави, полімери, кераміку. Наповнювачі, що застосовуються, особливо для композитів на основі пластмас, значно різноманітніші. Від них залежить міцність і жорсткість композитів.

В Україні започатковані принципово нові методи добування композитів, наприклад на основі боридів металів (відновлення оксидів металів бором у вакуумі та карбідом бору). Освоєно метод прямого синтезу силіцидів з металу й силіцію, а також безпосереднє відновлення оксидів металів силіцієм тощо. Багатьма своїми властивостями -- міцністю, ударною в'язкістю, міцністю від утоми тощо -- композити значно перевищують традиційні матеріали, завдяки чому потреби суспільства в них і взагалі у нових матеріалах безперервно зростають. На виготовлення композитів витрачають великі кошти, цим пояснюється той факт, що головними споживачами композитів поки що є авіаційна і космічна промисловості.



ЗНАЧЕННЯ ХІМІЇ У РОЗВ'ЯЗАННІ СИРОВИННОЇ ПРОБЛЕМИ

Природа, що нас оточує, здається, є невичерпною коморою, з якої промисловість бере сировину. У міру розвитку науки і техніки дедалі більше нових корисних копалин використовується для добування продуктів виробництва, з'являються нові види сировини, розширюється сировинна база промисловості.

У зв'язку з бурхливим розвитком промисловості у XX ст. різко збільшився обсяг добування й переробки корисних копалин. За останні 40 років багатьох корисних копалин було видобуто більше, ніж за всю історію людства. Тепер у світі щорічно вилучається й переробляється 100 млрд т гірських порід. А в хімічному виробництві як сировину використовують не лише гірські породи. Це призводить до того, що багато які сировинні джерела швидко виснажуються, внаслідок чого й виникає сировинна проблема. Уже тепер багато країн відчувають гостру нестачу окремих видів сировинних ресурсів. В Україні, наприклад, не вистачає такої горючої мінеральної сировини, як нафта і природний газ.

Багато рідкісних металів раніше не знаходили застосування через їх промислову недоступність, але потреби в цих металах атомної енергетики, мікроелектроніки, радіотехніки, космічної техніки, які сьогодні визначають науково-технічний прогрес, зробили можливим промислове добування розсіяних елементів.

Комплексне використання сировини спрямовується на застосування всіх її головних частин для добування корисних продуктів або матеріалів. Це означає, що з одного виду сировини можна добути велику кількість різних продуктів. Наприклад, нині деревина використовується не лише як джерело виготовлення меблів, а й як джерело величезних матеріальних цінностей.



ІV) ХІМІЯ ТА ПОБУТ

У побуті ми практично щоденно зустрічаємося з продуктами хімічної промисловості та з хімічними процесами. Це прання білизни, миття посуду, доглядання за підлогою та меблями, застосування клею, а також готування їжі, умивання з милом, догляд за шкірою обличчя та інша особиста гігієна тощо.

Нині побутова хімія -- це самостійна галузь промисловості. Щороку у світі виробляється майже ЗО млн т товарів побутової хімії. Це мийні, чистячі, дезінфікуючі засоби, засоби догляду за меблями й підлогою, для боротьби з комахами і захисту рослин, засоби для вибілювання, підкрохмалювання, підсинювання, різноманітні фарби, клеї, автокосметика тощо.

У побуті широкого застосування набули мийні засоби. Річ у тім, що чиста вода добре видаляє із забрудненої поверхні лише розчинні в ній речовини. Часточки нерозчинних речовин, але які змочуються водою (гідрофільні), можна видалити за рахунок механічного впливу. Якщо ж речовини не змочуються водою (гідрофобні) і до того ж мають підвищену в'язкість, то практично їх не можна видалити водою. Це стосується жирових забруднень, воску, стеарину, олії, різних органічних речовин тощо. У таких випадках застосовується мило, а ще краще -- синтетичні мийні засоби (СМЗ), що належать до групи поверхнево-активних речовин (ПАР).

До СМЗ універсальної дії відносять пральні порошки «Наталка», «Кристал», «Лотос», «Астра». Для прання вовняних, шовкових і синтетичних тканин використовуються порошки «Екстра», «Новость».

Мийна дія ПАР пояснюється їхньою здатністю часточки бруду жирового походження з'єднувати з водою.

Залежно від призначення до складу СМЗ входять різні лужні добавки: силікат натрію, сода, фосфати натрію, які полегшують процес прання бавовняних і льняних тканин, капрону. Але ці СМЗ не можна застосовувати для прання виробів із вовни і лавсану, оскільки вони поступово руйнуються під впливом лужного середовища. Для таких виробів застосовують СМЗ, які створюють у воді нейтральну реакцію.

Під час прання виробів, які мають забруднення біологічного походження, наприклад плями крові, використовують СМЗ, що містять ферменти. Але слід пам'ятати, що не можна прати у дуже гарячій воді, оскільки ферменти за температури понад 40 °С руйнуються.

Деякі СМЗ містять відбілювачі, що руйнують стійкі забруднення, через які тканина набуває сірого або жовтого кольору.

Відбілювачем може бути перборат натрію NaBO₃ * 4Н₂О, як сама пероксидна сіль, так і пероксид гідрогену Н₂О₂, що утворюється під час гідролізу солі.

Багато які штучні волокна здатні електризуватися, тобто накопичувати електричні заряди. Негативні заряди (електрони) можуть накопичувати нітрон, лавсан, ацетатні волокна. Позитивного заряду (через втрату електронів) набуває поверхня капрону, нейлону і частково вовна та шовк. Льняні та бавовняні тканини поглинають вологу, що сприяє стіканню електричних зарядів, тому вони й не електризуються.

Для запобігання електризації вироби із синтетичних тканин обробляють розчином «Антистатик».

Для чищення посуду, раковин у мийні засоби часто вводять тверді інертні речовини -- абразиви, які полегшують механічне руйнування твердих забруднень.

Способи застосування СМЗ та інших препаратів зазначаються на упаковках, їх слід додержуватися, тоді використання товарів побутової хімії буде цілком безпечним.

Хімічна промисловість випускає великий асортимент різних клеїв. Міцність зчеплення клею відносно склеюваних поверхонь визначається силами міжмолекулярної взаємодії (електростатичними силами) або хімічними силами, які ведуть до утворення хімічного зв'язку.

До групи найкращих смол, клеїв і лаків належать епоксидні, їм властива висока липкість до скла, порцеляни, металів, пластмас, дерева та висока межа міцності. У побуті широко використовуються клеї типу БФ,

БФ-2, БФ-5, виготовлені на основі фенолформальдегідних смол.

Випускається широкий асортимент засобів особистої гігієни і парфумерно-косметичних препаратів, засобів боротьби з комахами та по догляду за автомобілем, плямовивідні засоби і багато іншого. У цій галузі здійснюються науково-дослідні роботи, і асортимент товарів побутової хімії постійно розширюється.



V) ПОБУТОВІ ХІМІКАТИ, МИЛО, СМЗ, РОЗЧИННИКИ

Косметика, парфуми, розчинники, ліки, харчові добавки, пестициди (препарати для сільського господарства), засоби побутової хімії -- це все хімікати. Повний облік та оцінювання якості хімікатів ніколи не проводилися. Щороку до торгівлі надходять одна-дві тисячі нових назв хімікатів, більшість яких не проходять попередньої апробації й не отримують оцінювання к можливого впливу на довкілля. Дані, необхідні для повного оцінювання впливу на довколишнє середовище, здоров'я людей, охоплюють усього 10% пестицидів, 18% ліків, 80% хімічних речовин, що використовуються у торгівлі та технологічних процесах, не перевірено всебічно на токсичність.

Низка хімікатів щорічно вилучається із продажу після випробувань національними контрольними органами. У розвинених країнах установи, які здійснюють контроль за хімічними речовинами, обмінюються результатами досліджень і повідомляють про нові обмеження в асортименті хімікатів. Імпортери серед країн, що розвиваються, не включені до цієї системи й не отримують відповідної інформації. Вони також не мають власної служби контролю (до того ж має місце контрабанда хімікатів).

Унаслідок недостатньої інформованості персоналу підприємств та населення про токсичні речовини, відсутності відповідного маркування, нерідко спостерігається порушення гігієнічних та екологічних вимог під час їх використання на виробництві й у побуті, що призводить до гострих та хронічних отруєнь, забруднення довкілля.

Купуючи хімікати, звертайте увагу на наявність екологічного маркування. Нехай цей покажчик стане для вас не менш важливим, ніж ефективність та вартість хімікату.

Економно витрачайте хімікати не тільки з причини необхідності заощадження коштів, а й з погляду запобігання надмірного їх нагромадження у житловому приміщенні та шкідливого" впливу на членів сім'ї.

Не тримайте вдома великої кількості хімікатів про всяк випадок. Навіть, якщо вони зберігаються у окремому приміщенні -- коморі тощо, їх випари та мікрочасточки будуть присутні у вашому помешканні, і поступово завдаватимуть шкоди вашому здоров'ю.

Під час використання хімікатів у своїй квартирі захищайте органи дихання, принаймні, пов'язкою, а в разі використання лаків, клеїв та «сильних» розчинників -- респиратором чи протигазом, руки захищайте резиновими рукавицями.

Усе, що перете, чистите, миєте, використовуючи засоби побутової хімії, ополіскуйте достатньою кількістю проточної води. Залишки цих речовин на білизні, панелях, посуш тощо у вигляді мікрочасточок: потрапляють до органів дихання та травлення і можуть спричинити алергії, поступово провокувати розвиток хронічних захворювань, порушення обміну речовин тощо.

Чи не найболючішим є питання утилізації залишків хімікатів, попередження к потрапляння у природу -- у грунт, водойми -- адже понад 500 сторонніх інгредієнтів уже є у нашій питній воді. Зрозуміло, що це питання має вирішуватися не тільки владними структурами та відповідними установами, багато чого можемо зробити ми самі. Наприклад, не зживати залишки хімікатів у каналізацію, просто на траву та на землю біля гаражів, на дачних ділянках тощо, не скидати посуд із залишками хімікатів на купи сміття

Як зменшити контакт зі шкідливими речовинами у приміщенні

В Україні та в інших державах спеціальні служби екологічного моніторингу здійснюють контроль за вмістом речовин-забруднювачів у повітрі, воді, ґрунті тощо, та нам нічого не відомо про повсякденний контакт населення зі шкідливими речовинами на відкритому просторі та у приміщенні (житлі, офісі, кав'ярні, барі, закритому гаражі тощо).

Перші дослідження у цьому напрямі здійснили впродовж 80-90-х років американські вчені Вейн Р.Отт та Джон В.Робертс. Людям запропонували певний час носити на собі невеликі й легкі спеціальні портативні пристрої, які показують, де і коли впливали на організм небезпечні речовини та яка їх концентрація.

Отт і Роберте виявили, що найінтенсивніший контакт зі шкідливими речовинами відбувається у приміщенні; на відкритому повітрі вони швидко розсіюються, та й узагалі їх там менше, оскільки природоохоронні органи контролюють викиди транспорту та промислового виробництва.

Токсичні леткі органічні сполуки Бензол.

Джерелами контакту з бензолом є:

* відпрацьовані гази автомобілів (18%);

* промисловість (3%);

* індивідуальна діяльність (побутові вироби: клей, фарби, бензин тощо), (34%);

* цигарки (45%).

Проживання із курцем значно підвищує контакт із бензолом. У тютюновому димі загалом міститься близько 4000 хімічних речовин, серед яких дуже багато токсичних.

Якщо у вашому житловому будинкові є обладнання для хімчистки або якщо ви носите нещодавно оброблений у хімчистці одяг чи зберігаєте його у шафі, то ви інтенсивно контактуєте з тетрахлоретиленом, який спричинює рак у лабораторних тварин.

Репеленти молі у брикетах чи кристалах, туалетні дезинфектори та дезодоранти -- основне джерело парадихлорбензолу, який теж викликає рак у тварин.

Основне джерело хлороформу -- це душ, кипіння води та пральні машини. Цей газ утворюється із хлору, яким обробляють питну воду. У великих концентраціях хлороформ викликає рак у тварин.

Інгальовані частинки

Більшість дрібних часточок (розміром менше 2,5 мікрона) з'являється у повітрі приміщень під час горіння (паління, приготування їжі, паління свічок та дров). Часто трапляються часточки сільськогосподарських пестицидів, важких металів (кадмію, свинцю), органічних речовин (поліхлорованих біфенілів, поліциклічних ароматичних вуглеводнів, зокрема бензапірену), що заносяться знадвору на взутті разом із піском, ґрунтом, пилом або ж залишаються від побутових хімікатів, які господарі не зовсім грамотно застосовують (засоби боротьби з тарганами, мишами тощо).

Килими -- найнебезпечніші резервуари тривалого (упродовж десятиріч) зберігання токсичного пилу (хімічних речовин, небезпечних бактерій, астматичних алергенів, як тваринна лупа, пліснява), навіть якщо їх регулярно чистити пилососом. Так, пестицид ДДТ у США припинили використовувати ще 1972 року, та в килимах господарів його виявили 1993 року (через 21 рік!).

Токсичний пил у приміщеннях -- найбільша загроза для малюків, які бавляться на підлозі, повзають по килимах і беруть пальці та предмети з підлоги до рота. За даними вчених США, середньостатистичне американське немовля поглинає щодня 110 нанограмів бензапірену (дуже токсичної речовини), що рівноцінно трьом випаленим цигаркам. Певне, дані нашої країни були б не кращі...

Як досягти зменшення кількості шкідливих речовин у приміщенні?

Звичайно, потребує перегляду екологічне законодавство, у якому необхідно:

* поширити на приміщення вимоги щодо обмеження забруднення довкілля;

* узаконити докладне обов'язкове маркування виробів, із якого споживачі могли б бачити, які небезпечні токсичні речовини містить продукція тієї чи тієї фірми;

* передбачити відповідне екологічне просвітництво населення.

Маючи знання про токсичні складові у побутових виробах та в інших домашніх об'єктах, люди зможуть робити власний, обдуманий вибір.

Та все це справа не одного дня, а років. Поки що спробуйте дещо змінити свій спосіб життя і зменшити таким чином контакт своєї родини з небезпечними для здоров'я речовинами:

* уникайте виробів, що містять леткі органічні забруднювачі;

* використовуйте, за можливості, пляшкову воду;

* фільтруйте воду із крану вугільним фільтром;

* не напускайте у квартирі пари, поліпшуйте вентиляцію у ванні та на кухні;

* щодня провітрюйте приміщення вдома і на роботі по кілька разів;

* частіше робіть вологе прибирання приміщення;

* укривайте підлогу квартири паркетом, керамічною плиткою чи лінолеумом, їх найлегше чистити;

* використовуйте пилосос з обертовою щіткою і з детектором, що фіксує момент, коли вже не можна всмоктати дрібних часточок;

* витирайте ноги на доріжці чи добре пристосованому килимку біля порога, систематично стежте за його станом;

* знімайте взуття перед тим, як зайти до приміщення;

* категорично забороняйте палити у приміщенні членам своєї сім'ї, колегам по роботі, докладайте всіх можливих зусиль, знаходьте такі засоби впливу (індивідуальні), аби вони взагалі відмовились од паління тощо.



VІ) ХІМІЯ ТА ЗДОРОВ'Я, ЛІКАРСЬКІ ПРЕПАРАТИ

Хімія посідає важливе місце як в медицині, так і у фармації.Хімія, наука про склад речовин і їх перетворення, починається з відкриття людиною здатності вогню змінювати природні матеріали. Люди уміли виплавляти мідь і бронзу, обпалювати глиняні вироби, отримувати скло ще за 4000 років до н.е. З 7 в. до н.е. Єгипет і Месопотамія стали центрами виробництва барвників; там же отримували в чистому вигляді золото, срібло і інші метали. Приблизно з 1500 до 350 до н.е. для виробництва барвників використали перегонку, а метали виплавляли з руд, змішуючи їх з деревним вугіллям і продуваючи через суміш, що горить - повітря. Самим процедурам перетворення природних матеріалів давали містичне значення.

З розвитком фізичних теорій про будову атомів і молекул були переосмислені такі старі поняття, як хімічна спорідненість і трансмутація. Виникли нові уявлення про будову матерії.

Хімія як наука належить до фундаментальних областей природознавства.

Вона вивчає речовини, їх склад і будову, перетворення речовин, умови здійснення цих перетворень, засоби практичного використання речовин і хімічних реакцій.

Без хімічних реакцій сьогодні неможливо уявити наукову картину світу, адже навколишній світ - це перш за все світ речовин неорганічних і органічних, які постійно взаємодіють і приймають участь у різних типах перетворень, які є основою багатьох явищ природи.

Фармакологія - наука про дію лікарських речовин на організм. Її представники займаються вивченням ліків, тих зрушень, які вони викликають в організмі, пошуком і дослідженням нових засобів і доведенням останніх до практичної медицини.

Основні напрямки фармакології. В практичному та організаційному відношенні у фармакології виділяють ряд напрямків.

Хіміко-фармацевтична фармакологія вивчає пошук нових лікарських засобів і теорії цілеспрямованої їх розробки; відбір (скринінг) найбільш фармакологічно активних сполук та їх вивчення; контроль якості та безпечності застосування лікарських засобів;

Медико-біологічна фармакологія, завданнями якої є подальше вивчення механізмів дії лікарських препаратів, обгрунтування раціонального їх застосування.

Клінічна фармакологія вивчає особливості дії нових і традиційних лікарських засобів на здорових та хворих людях.

Фармакотерапія - наука про лікування захворювань з допомогою лікарських засобів.

Токсикологія вивчає дію отрут на організм.

Джерела отримання лікарських речовин Лікарські речовини отримують із різних рослин, продуктів тваринного походження, хімічного синтезу, життєдіяльності мікроорганізмів, мінеральних речовинн.

Прогрес фармакології характеризується безперервним пошуком і отриманням нових, більш удосконалених препаратів. Шлях їх від хімічної сполуки до лікарського засобу можна розмістити в такому порядку:

1. хімічна лабораторія;

2. фармакологічна лабораторія;

3. лабораторія готових лікарських форм;

4. фармакологічний комітет (центр) МОЗ України;

5. клінічні дослідження;

6. управління по впровадженню нових лікарських засобів МОЗ України;

7. хіміко-фармацевтична промисловість;

8. впровадження в медичну практику.

Шляхи отримання нових лікарських препаратів. Для пошуку нових оригінальних лікарських засобів проводиться по слідуючим напрямкам:

Емпіричне вивчення тієї чи іншої фармакологічної сполуки, отриманої хімічним шляхом. В основі вивчення лежить метод "проб та помилок", при якому фармаколог бере існуючі засоби і визначає з допомогою набора фармакологічних методик і належність до тієї чи іншої фармакологічної групи.

Цілеспрямований синтез лікарських речовин - пошук речовин з завчасно заданими фармакологічними властивостями полягає у відборі сполук з одним визначеним видом фармакологічної активності - направлений пошук лікарських речовин. Слідуючий напрямок пошуку - модифікація структур існуючих лікарських засобів. Хіміки-синтетики замінюють у відомих сполуках один радикал іншим, наприклад метиловий - етиловим, вводять у склад висхідної молекули інші хімічні елементи, збільшуючи або зменшуючи активність препаратів.

Плануючи отримати новий препарат, хімік і фармаколог керуються зазвичай уже відомими даними про зв'язок структури речовини з її біологічною дією. Синтез речовин допускає отримання практично нескінченної кількості різних похідних основної структури. Наскільки вони активні і безпечніші від наявних засобів - на ці питання відповідає експериментальна фармакологія.

Одним із важливих шляхів направленого синтезу речовин заключається у відтворенні біогенних амінів, які утворюються в живих організмах. Так, наприклад, були синтезовані адреналін, норадреналін, гама-аміномасляна кислота, гормони, простагландини та інші фізіологічно активні речовини.

Пошук антиметаболітів (антагоністів природних метаболітів) також приводить до отримання нових лікарських засобів. Принцип отримання антиметаболітів полягає у синтезі структурних аналогів природних метаболітів, які володіють протилежним метаболітам дією. Наприклад, антибактеріальні засоби сульфаніламіди подібні за будовою до параамінобензойної кислоти, необхідної для життєдіяльності мікроорганізмів, і є її антиметаболітами. Змінюючи структуру фрагментів молекули ацетилхоліну, також можна отримати його антагоністи.

Найбільш розповсюдженим шляхом пошуку нових лікарських засобів є хімічна модифікація сполук з відомою біологічною активністю. Наприклад, на основі гідрокортизону, який продукується корою наднирників, синтезовано багато більш активних глюкокортикоїдів, в меншій мірі впливають на водно-сольовий обмін, ніж їх прототип.

Зрозуміло, що використання відомого шляху дозволяє лише удосконалювати існуючі лікарські речовини - завдання досить важливе, оскільки ділянок фармакологія ще не володіє "ідеальними" препаратами. Разом із тим, головною метою сучасної фармакології є пошук лікарських речовин з принципово новими механізмами дії і точками прикладання в організмі. Тільки це може дати у руки лікаря дійсно нову зброю у боротьбі із захворюваннями.

Повторення хімічних структур метаболітів (гормонів, вітамінів, медіаторів) та інших факторів нервової та гуморальної регуляції дає найбільш відчутні результати. Таким шляхом вдається отримати лікарські речовини, які набувають властивостей метаболіту або його антагоністів. Використовуючи їх, лікар може прискорити протікання корисної реакції і загальмувати небажану дію.

Поряд з направленим синтезом широко використовують емпіричний підхід (фармакологічному вивченню піддають нові хімічні сполуки оригінальної структури). При їх дослідженні важливо користуватися простими і дешевими методами якісної і кількісної оцінки активності, що дозволяє у короткий час перевірити велику кількість нових речовин і вибрати найбільш цікаві для поглибленого вивчення. Ряд препаратів було введено у клінічну практику в результаті випадкових знахідок. Так, зниження рівня цукру у крові, виявлене при призначенні сульфаніламідів, призвело до синтезу їх похідних із явними гіпоглікемічними властивостями.

Різновидністю емпіричного пошуку є "скринінг". При цьому будь-яка хімічна сполука, яка може бути призначена і для немедичних потреб, визначають на біологічну активність з використанням різноманітних методик. Скринінг надто трудомісткий і малоефективний шлях емпіричного пошуку лікарських речовин.

Синтезований на основі того чи іншого підходу препарат, отриманий із рослинної або тваринної сировини, потрапляє в руки фармаколога, який оцінює його дію на різні функції організму, на роботу різних органів і систем. Поступово виявляється головний чинник, який може представляти практичний інтерес. Вивчення механізму його впливу шляхом послідовної експериментальної перевірки логічних побудов є завданням фармаколога. Паралельно досліджуються небажані і токсичні явища, які виникають в організмі тварин при введенні препарату. Коли цінність нового засобу стає ймовірною, його лікувальну дію досліджують на експериментальних моделях того захворювання, при якому планується використання препарату. Робота у лабораторії завершується складанням тимчасової інструкції для клінічних досліджень препарату. Всі матеріали направляються у Державний фармакологічний комітет (центр) Міністерства охорони здоров'я України. Тільки йому надано право дозволу на проведення досліджень нових ліків у клініці.

З отриманням такого дозволу починається другий етап роботи над новим препаратом - оцінка його ефективності у клініці в порівнянні з уже відомими засобами аналогічної дії, якщо вони є. Цими питаннями займається клінічна фармакологія. Для об'єктивної оцінки нового препарату важливо виключити вплив на результати лікування психічного фактору. Справа в тому, що при багатьох захворюваннях (неврастенія, деякі форми стенокардії, післяопераційні болі та інші) стан психіки позначається на відчуттях хворого і протіканні патологічного процесу. Для виключення психічного фактору контрольній групі хворих призначають індиферентну лікарську форму - плацебо. Тобто призначають хворому індиферентну лікарську форму, лікар каже хворому, що дані ліки, йому допоможуть. Позитивні результати в такому випадку спостерігаються у 25 - 30%. В цілому, чим менша роль органічних порушень у генезі того чи іншого симптому, тим ефективнішим є плацебо. Лікувальна дія досліджуваного препарату вважається достатньою, якщо вона суттєво переважає по ефективності плацебо. Плацебо дають паралельній (контрольній) групі хворих з тим же захворюванням і такого ж складу. Інколи випробування препарату призначають почергово з прийомом плацебо, яке дають у тій же лікарській формі, що і досліджуваний препарат. Зрозуміло, що хворий не повинен знати, що йому дають ("сліпий метод"). Інколи це тримають у таєниці й від лікаря, якому відомо тільки зашифрований номер препарату і плацебо. Після проведеного дослідження називають препарат ("подвійний сліпий метод"). Далеко не кожна речовина, яка підлягає фармакологічному дослідженню, є цінною і доходить до стадії клінічного випробування. Нерідко стається так, що препарат добре зарекомендований в лабораторії фармаколога, виявляється мало ефективним або токсичним для людини. За даними фармацевтичного журналу 1995 року у світі було синтезовано і піддано фармакологічному вивченню 115 555 нових сполук. Із них 1900 (1,7 %) сполук виявили корисні властивості у тварин і були доведені до стадії клінічного випробування. В результаті у практику медицини увійшли лише 44 (0,023%) препарати. Такий низький "коефіцієнт корисної дії" фармакологів відтворює неповноту уявлень про хімічні основи життя і патології.

Після отримання клінічних результатів, звіт направляється у Державний фармакологічний комітет (фармакологічний центр) МОЗ України, який аналізує і робить відповідні висновки про затвердження або відміну дозволу до промислового виробництва препарату і широкого клінічного застосування.

За допомогою лікарських речовин можна цілеспрямовано змінювати біохімічні та фізіологічні процеси, посилювати чи послаблювати функції органів і систем, активізувати захисні механізми та опірність організму до шкідливої дії патогенних чинників і завдяки цьому попереджувати або лікувати патологічні процеси.

Застосування лікарських речовин з відомим механізмом дії дає змогу пізнавати таємниці життєдіяльності живого організму, причини та шляхи розвитку патологічних процесів, основні ланки патогенезу захворювання та механізми одужання.

У медицині широко застосовують снодійливі засоби, які пригнічуючи впливають на передачу порушення в головному мозку. По механізму впливу на центральну нервову систему їх відносять до наркотичних речовин. Невеликі дози снодійливих засобів діють заспокійливо, середні - викликають сон, великі - наркотичну дію.

Важливе значення належить антисептикам та вітамінав, створення яких у хімпрепаратах стало можливим тільки завдяки розвитку науки хімії.

Також слід згадати про те, що хімія допомагає не тільки терапевтам, але і хірургам. Ним вона дає усе більше нових допоміжних засобів, що наприклад зменшують трудомісткість операцій: клеї для склеювання ран, різні штучні органи з пластмас тощо.