Історичні особливості та сучасна категоріальна структура мережі штучних заповідних парків Українського Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичні особливості та сучасна категоріальна структура мережі штучних заповідних парків Українського Полісся

Анна Савоськіна

У статті розглянуто історичні особливості формування та сучасну категоріальну структуру мережі штучних заповідних парків Українського Полісся у розрізі адміністративних областей регіону. На основі аналізу літера - турних джерел та результатів власних досліджень упроовж 2013-2014 років виявлено, що мережа штучних заповідних парків Українського Полісся сформована недостатньо оптимально. Водночас історія її формування охоплює тривалий період, що обумовлює наявність на територіях штучних заповідних парків цінних насаджень та окремих видів дендросозофітів, які мають важливе історичне та наукове значення для забезпечення збереження фіторізноманіття регіону. штучний заповідний парк полісся

Ключові слова: історія природно-заповідної справи, категоріальна структура мережі природно-заповідного фонду, штучні заповідні парки, Українське Полісся

Савоскина Алла. Исторические особенности и категориальная структура сети искусственных заповедных парков Украинского Полесья

Ключевые слова: история природно-заповедного дела, категориальная структура сети природно - заповедного фонда, искусственные заповедные парки, Украинское Полесье.

Savoskina Alla. Historical Features and Categorial Structure of the Network of Protected Artificial Parks of the Ukrainian Polissya

The historical particularities of forming and the modem categorial structure of the network of artificial reserved parks of the Ukrainian Polissya are shown in the article. Based on the literature resources and the results of our own researches during 2013-2014, it was revealed that network of artificial protected parks of the Ukrainian Polissya was formed not optimal enough. However, it had formed over a long period of time. That is why, certain species of rare arboreal plants that have important historical and scientific significance for preservation of phytodiversity of the region in are present in a part of protected parks and plantations.

Key words: artificial protected parks, Ukrainian Polissya, history of natural reserves, categorial structure of the network of Nature-Reserved Fond.

Постановка наукової проблеми та її значення. Проблема збереження фіторізноманіття, передусім генофонду рослинного світу, в умовах збільшення антропогенного навантаження у світовому масштабі надзвичайно актуальна. Значною мірою ця проблема торкається і природних комплексів Українського Полісся. Нині природна рослинність найкраще збереглася у північній частині Волинського та Житомирського Полісся, де розораність території не перевищує 15 %, в інших місцях зони мішаних лісів розораність досягає понад 60 %, причому більшість земель осушені. Водночас лісистість поліського краю, порівняно з іншими природно-географічними регіонами України, також доволі висока - від 10 до 50 % і в середньому становить 32,1 %. У сучасному природному рослинному покриві Українського Полісся основна роль належить лісовій та болотній рослинності, яка підтримує екотопічний баланс регіону.

Як стверджують багато учених, збереження автохтонного генетичного, фітоценотичного та еко- системного різноманіття будь-якого регіону можливе лише за умови, що не менше 10-15 % його площі зайнято природно-заповідними територіями, які у складі екомережі є запорукою збереження всієї біостроми зони мішаних лісів.

Натомість на урбанізованих територіях для стабілізації екостану важливе значення має щільність мережі садово-паркових об'єктів загалом і штучних заповідних парків зокрема.

Мета наших досліджень - комплексний аналіз історичного та сучасного стану мережі штучних заповідних парків Українського Полісся, зокрема у розрізі адміністративних областей. З огляду на те, що така мережа неоднорідна і змінна у просторі та часі, для її характеристики застосовано системний підхід, який дав змогу виокремити деякі особливості категоріальної структури природно - заповідного фонду.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Історично так склалося, що дослідження території Українського Полісся (переважно природних фітоценозів та флори) проводилися за такими напрямами, як інтродукційний, флорологічний, природоохоронний та ін. Зокрема, одними із перших публікацій про дендрофлору старовинних парків України були праці О. Л. Липи (1935; 1960; 1961). На регіональному рівні дослідження дендрофлори парків проводили для Рівненської області А. І. Барбарич (1955), Чернігівської області - Ю. О. Карпенко (2002) та О. В. Лукаш (2002), Житомирської області -О.О. Орлов (2011) та ін. Інтродукційні дослідження на території України, зокрема й на Українському Поліссі, здійснював М. А. Кохно (1980).

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Як відомо, історія садово-паркового будівництва на території України губиться у глибині віків і насичена багатьма фактами та подіями [4; 5], які в одній статті висвітлити досить складно. Тому зупинимося лише на деяких історичних особливостях формування мережі парків на Українському Поліссі. У процесі становлення мережі штучних заповідних парків, як зазначає С. Ю. Попович (2007), визначну роль відіграли державний лад, церква, наукові і громадські товариства, меценати та ін. Яскравим приладом є парк «Болдині гори» у ЧО, заснований на базі старовинних пралісів та древніх курганів IX та X ст. - традиційному місці поховань чернігівських князів та їх дружинників, котрі загинули в боротьбі з ворожими навалами. У ХШ-ХУ ст. гальмування економічного та культурного розвитку на території нашої країни було зумовлене татаро-монгольським пануванням. Проте з відновленням зруйнованих міст та сіл відроджувалося й садівництво та паркобудівництво.

Чимало декоративних садів і парків виникло в ХУІ-ХУІІ ст. у феодальних володіннях на Правобережжі України, зокрема й на Волині. Багато старовинних парків було побудовано саме в кінці ХУІІ ст. (Лизогубівський парк у ЧО) і упродовж XVIII ст. (Любешівський парк у ВО, Городницький та Івницький у ЖО) для російської придворної знаті та можновладців. В цей час ство - рено величний палац у Батурині [4]. В Українському Поліссі найбільш продуктивним періодом ство - рення садів і парків став період першої половини ХІХ століття. Характерна його риса - захоплення колекціонуванням рослин та створення перших арборетумів і дендраріїв. Видовий склад дендроекзо- флори регіону збільшувався завдяки створенню при університетах та інших навчальних закладах БС. Зокрема, залишки деяких із них збереглися до сьогодні (Андрушівський у ЖО, Клеванський у РО). У другій половині ХІХ ст. з розвитком лісокультурної справи в Україні у лісові насадження вводили нові види деревних рослин. На Українському Поліссі помітну роль у цьому відіграло Фастівське лісництво на Київщині.

Після націоналізації маєтків, починаючи з 1918 року, більшість парків перейшла у державну власність. Садово-паркове будівництво більше спрямовувалося на створення об'єктів для задово - лення рекреаційних потреб, вшанування пам'яті учасників Громадянської та Великої Вітчизняної воєн з обов'язковим створенням відповідних обелісків, зокрема на міждержавному рівні (ППСПМ «Дружба народів» та Городнянський у ЧО).

Отже, узагальнюючи особливості формування мережі, а також зважаючи на історичний період генезису, всі штучні заповідні парки Українського Полісся умовно можна розділити на чотири групи:

1) так звані маєткові сади і парки, які створили можновладці та культурні діячі на базі природного рослинного покриву. До них віднесено більшість ППСПМ Українського Полісся, зокрема у ЧО (Лизогубівський, Стольненський, Панський), ЖО (Городницький, Верхівнянський, Івницький) та СО (Кочубеївський);

2) парки сакрального та меморіального значення («Болдині гори» у ЧО, Високівський у ЖО);

3) парки рекреаційного призначення («Міський сад» у ЧО);

4) колекційні ділянки, які згодом стали ДП («Байрак» та «Здоров'я» у ВО).

Порівнюючи мережу штучних заповідних об'єктів Українського Полісся (див. табл. 1) із природними, варто зазначити, що вона ще досі не повністю сформована, тому потребує оптимізації для повноцінного збереження інтродукованого фіторізноманіття регіону. Особливістю нинішньої кате - горіальної структури цієї мережі є те, що деякі категорії ПЗФ представлені штучними садово-парковими об'єктами (міськими парками, дендраріями, скверами, алеями, окремими дендроекзотами тощо).

Найбільш повноцінно репрезентована на території Українського Полісся категорія ППСПМ. Зокрема, мережу об'єктів цієї категорії формують 47 ППСПМ, з яких 18 зосереджені на території ЖО, 10 - ЧО, по сім - ВО та РО, по два - кО та СО. Лише один ППСПМ розміщений у ХО.

На другому місці за кількістю об'єктів відмічено категорію штучних ПП (32). Із семи адміністративних областей цього регіону вони є у п'ятьох. Порівняно з іншими категоріями мережа БПП представлена 26 об'єктами у більшості областей, крім СО та ХО. Причому вісім БПП розміщено у ВО, по сім - у РО та ЧО, три - ЖО та одна - КО. Дещо гірше сформована мережа КПП. П'ять об'єктів цієї підкатегорії розміщені у РО (Сарненський, Володимирецький, Трипутнянський, Висоцький, Більський дендропарки) та один - у КО («Городище»).

Досі слабкосформованою (чотири об'єкти) залишається мережа ДП, причому ЖО найбільш повно репрезентує цю категорію штучних заповідних парків, на площі якої розміщені три ДП (Гладко- вицький, «Еліта», «Пілява»). Ще один ДП (Березнівський) розташований у РО. Слід зазначити, що у 1996 році відповідним указом Президента України у ВО на базі ДП створено ППСПМ («Байрак», «Здоров'я»).

Таблиця 1

Умовні скорочення до тексту і таблиці

БЗ - ботанічний заказник, БПП - ботанічна пам'ятка природи, БС - ботанічний сад, ВО - Волинська область, ДП - дендрологічний парк, ЖО - Житомирська область, ЗП - зоологічний парк, ЗУ - заповідне урочище, К - категорії, КО - Київська область, КПП - комплексна пам'ятка природи, ЛнЗ - ландшафтний заказник, ЛсЗ - лісовий заказник, П - підкатегорії, ПЗФ - природно-заповідний фонд, ПП - пам'ятка природи,

ППСПМ - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва, РЛП - регіональний ландшафтний парк, РО - Рівненська область, СО - Сумська область, ЧО - Чернігівська область.

Джерела та література

1. Барбарич А. І. До історії ботанічних досліджень на Українському Поліссі / А. І. Барбарич // Ботан. журн. АН УРСР. - 1953. - Т. X, № 3. - С. 52-56.

2. Дивосвіт природи Чернігівщини : навч. посіб. для вчителів / за заг. ред. Ю. О. Карпенка. - Чернігів, 2001. - 186 с.

3. Кохно Н. А. Теоретические основы и опыт интродукции древесных растений в Украине / Н. А. Кохно, А. М. Курдюк. - Киев : Наук. думка, 1994. - 187 с.

4. Липа О. Л. Визначні сади і парки України та їх охорона / О. Л. Липа - К. : [б. в.], 1960. - 176 с.

5. Липа О. Л. Сади і парки України / О. Л. Липа. - К. : [б. в.], 1961. - 51 с.

6. Орлов О. О. Рідкісні та зникаючі види судинних рослин Житомирської області : офіційний перелік. Фотодовідник / за заг. ред. О. О. Орлова, А. О. Вергелеса. - Житомир ; Новоград-Волинський : НОВОград, 2011. - 208 с.

7. Попович С. Ю. Природно-заповідна справа : навч. посіб. / С. Ю. Попович. - К. : Арістей, 2007. - 480 с.

8. Природно-заповідний фонд Української РСР : (реєстр-довідник заповідних об'єктів) / Одноралов В. С., Давидок В. П., Бойко О. Б. та ін. ; за ред. М. А. Воїнственського. - К. : Урожай, 1986. - 224 с.

9. Природно-заповідний фонд Чернігівської області / за заг. ред. Ю. О. Карпенка. - Чернігів : [б. в.], 2002. - 240 с.

10. Рідкісні та зникаючі рослини Українського Полісся / [В. Т Харчишин, В. І. Мельник, С. П. Сіренький та ін.] ; за заг. ред. В. Г. Собко. - К. : Фітосоціоцентр, 2003. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru