Особливості розвитку дітей з синдромом Дауна

Олена Бузько

Організм людини є надзвичайно складним, і при зародженні нового життя в процесі мейозу іноді відбуваються відхилення. Якщо хромосомний набір плоду відрізняється від звичайного, то призводить до певних наслідків, наприклад, у заплідненої клітини виявляється не 46, а 47 хромосом. У цьому випадку в процесі мейозу одна з батьківських або материнських хромосом, двадцять перша, не розділилася, а утворила так звану трисомну зиготу, виникає трисомія-21, тобто синдром Дауна.

«Синдром Дауна» - найбільш поширена з усіх відомих на сьогодні форма хромосомної патології. Близько 20 % тяжких форм уражень центральної нервової системи пов'язано з генетичними порушеннями. Серед цих захворювань провідне місце займає синдром Дауна за якого порушення інтелектуального розвитку поєднується зі своєрідною зовнішністю. Уперше це генетичне порушення було описано в 1866 р. Джоном Ленгдоном Дауном під назвою «монголізм». Зустрічається ця патологія з частотою один випадок на 500-800 новонароджених незалежно від статі.

У 1959 р. французький професор Лежен довів, що «синдром Дауна» пов'язаний з генетичними змінами, що обумовлені наявністю в людини зайвої хромосоми. Зазвичай в кожній клітині знаходиться 46 хромосом, половину яких ми отримуємо від матері, а половину - від батька. У людини із синдромом Дауна зайвою є хромосома у 21-й парі, в результаті вона має 47 хромосом. Однак синдром Дауна не можна вважати спадковим захворюванням, оскільки в даному випадку не відбувається передачі порушеного гена з покоління в покоління, а розлад виникає на рівні репродуктивного процесу.

Синдром Дауна діагностують досить рано, практично з моменту народження дитини, тому з перших днів життя такої дитини необхідно оточити її увагою та піклуванням. На дитину із синдромом Дауна не слід дивитися як на хвору, її потрібно сприймати як особистість, оточуючи любов'ю і теплом» [3, с. 4-5].

Мета статті - дослідити деякі особливості розвитку дітей з синдромом Дауна.

Особливості психолого-педагогічного розвитку дітей із особливими потребами розглядали такі вчені, як Л. Виготський, О. Граборов, М. Гнєзділов, Т. Власова, І. Грошенкова, Г. Дульнєв, І. Єременко, В. Лебединський, В. Лубовський, Б. Пінський, Є. Соботович. Вони підкреслювали комплексний характер корекційної роботи у процесі навчання та виховання розумово відсталих дітей, тобто охоплення всіх напрямів впливу на різні уражені сторони розвитку дитини - її пізнавальну діяльність, мовні здібності, емоційно-вольову сферу, фізичний розвиток, поведінку у цілому.

Синдром Дауна розглядають як вроджену непрогредієнтну і диференційовану форму розумової відсталості (А. Берешева, Л. Булахова, М. Блюміна, С. Забрамна, Р. Ковтун, Ю. Костенкова, П. Лаутеслагер, Н. Рігіна, Ю. Юров).

Фахівці стверджують, що показники зниження рівня когнітивних процесів у дітей із синдромом Дауна варіюють від легкої розумової відсталості до помірної. При цьому спостерігається глибоке недорозвинення пізнавальної і мовленнєвої діяльності; має місце нестійкість афективної сфери - від в'ялості, апатії, до розгальмованості, збудливості; спостерігається надмірна здатність розконцентровувати увагу (К. Давиденкова, І. Ліберман, О. Орєхова).

Динаміка розвитку цих дітей залежить від ступеня ураження. Діти до 3 -4 років зазвичай розвиваються повільно, особливо відстають рухові та психічні функції (сприйняття, увага, пам'ять, уява, мислення, мовлення). Звісно, для будь-яких батьків це складно - не бачити якісних швидких результатів розвитку своєї дитини. Але тут важливо розуміти, що це особливість розвитку таких дітей. І після 4-5 років активність дещо підвищиться, а за кропіткої роботи з набуття моторних навичок і психічних функцій труднощів стане ще менше, дитина з часом зможе користуватися тим, що вона вміє, і це означає, що процес розвитку буде давати більш помітні результати. Для того, щоб набути цей базовий досвід, слід докласти значних зусиль: потрібно нескінченне спілкування, спільне спостереження за навколишнім, переважання позитивних емоцій тощо [3, с. 13].

Як правило, такі діти дуже слабкі, тому у них підвищений ризик серцевих захворювань, проблеми шлунково-кишкового тракту, може бути слабко виражена функція щитовидної залози, часто спостерігається порушення зору. Однак, не обов'язковою є наявність усіх вищезазначених порушень у кожної дитини, що має даний синдром [1, с.125-126]. Одні діти з синдромом Дауна народжуються з вадами серця (близько 44 %), а у інших таких вроджених вад розвитку немає, в одних дорослих розвивається деменція (до 9 % у віці 49 років, до 18 % у віці 50-54 і до 35 % у віці 55-59 років), а в інших вона не розвивається, одні діти навчаються з великими труднощами, а інші досить легко, хоча число хромосом у всіх людей з синдромом Дауна абсолютно однакове. Синдром Дауна, за деякими дослідженнями, дає захист від певних ракових і серцево-судинних захворювань.

Діти з синдромом Дауна тільки на перший погляд можуть здаватися комусь однаковими. На думку їхніх батьків, вони зовсім різні. Люди з синдромом Дауна пишуть книги, знімаються в кіно і на телебаченні, серед них є компетентні музиканти і талановиті спортсмени. Водночас іншим людям з синдромом Дауна важко знайти собі застосування в професійній сфері, оскільки можуть виконувати тільки роботу низької кваліфікації. Люди з синдромом Дауна здатні вносити позитивний внесок у сімейні та суспільні відносини, нерідко створюючи в житті міцні зв'язки на основі відданості і турботи, дуже рідко їхня поведінка є антигромадською, насильницькою або кримінальною. синдром дауна психомоторний розумовий

Якість життя людей із синдромом Дауна багато в чому залежить від ставлення до них суспільства, а не від синдрому Дауна як такого.

При синдромі Дауна профіль психомоторного розвитку характеризують як асинхронний, що містить сильні сторони (соціально-емоційний розвиток, зорово-просторову орієнтацію, імітаційні здібності) і проблемні області (руховий розвиток, розвиток мовлення, особливості особистісної мотивації).

Більшість дітей з синдромом Дауна в шкільному віці залишаються на стадії конкретного мислення. Вони краще справляються із завданнями, якщо розуміють їх практичний сенс. У них слабка короткочасна і оперативна пам'ять, тому, якщо інформація не володіє емоційним зарядом, вони схильні її забувати. Однак якщо ця інформація або якийсь навик закарбувалися в довготривалій пам'яті, така дитина буде пам'ятати довго, часом навіть довше, ніж, наприклад, її батьки [2].

Переважна більшість дітей із синдромом Дауна стикається з труднощами розвитку мовлення, але навіть якщо мовлення дитини не надто розбірливе, зазвичай вона здатна за допомогою міміки, жестів, знаків висловлюватися так, що її цілком можна зрозуміти. Хоча такі діти, як правило, розуміють більше, ніж можуть сказати, їм все ж-таки буває важко зрозуміти завдання або інструкцію, особливо якщо інструкції формулюють нетипово, водночас ще більш важко буває пояснити дорослому, що саме їм незрозуміло. Педагогам варто мати на увазі, що дітям з синдромом Дауна складно сприймати інформацію на слух, зате багато хто з них добре навчається за допомогою зорових опор. Картинки, символи, намальовані або написані умови завдань дозволяють їм зрозуміти завдання, а при виконанні завдання часто допомагає розбивка його на кілька дій. Ці діти із задоволенням працюють з калькулятором або комп'ютером [4].

Дітям з синдромом Дауна притаманні певні особливості рухового розвитку, зокрема проблеми розвитку навичок дрібної моторики, що може компенсуватися тільки при постійному тренінгу, який, однак, не повинен перетворюватися в механічне повторення завдань. Знижену мотивацію, яку нерідко відзначають у дітей з синдромом Дауна, буває пов'язано з тим, що дитина занадто часто відчувала себе неуспішною при спробі виконати те чи інше завдання, тому при роботі з такими дітьми треба приділяти особливу увагу їх відчуттю успішності. Дітям з синдромом Дауна для засвоєння того чи іншого досвіду необхідна більша кількість повторень, процес навчання повинен йти поступово і регулярно, його необхідно розбивати на маленькі кроки. В навчальній роботі важливо спиратися на предметно-практичну діяльність.

Важливими є постійний діалог, чуйний стиль взаємодії батьків з дітьми, інтегрований підхід до соціалізації сімей, які виховують дітей з синдромом Дауна. Роль батьків у процесі розвитку дитини з синдромом Дауна є дуже великою, оскільки саме їм належить щоденно здійснювати необхідне сприяння засвоєнню малюком нових навичок і їх відпрацювання в ході повсякденного життя.

Знання індивідуальних особливостей кожного учня, рівня його розвитку та планування на їх основі середовища, багаторівневих завдань та інструкцій, а також передбачуваних способів відповідей дозволяють зробити процес навчання більш ефективним. Наприклад, для дитини, що відчуває труднощі з усними відповідями на уроці, можна використовувати певні жести, піктограми або символи, опорні картки, з допомогою яких вона може показати свою відповідь.

Великі труднощі, з якими діти з синдромом Дауна зустрічаються у процесі вивчення математики, пов'язані з тим, що математичні дії вимагають досить високого рівня абстрактного мислення, хорошої короткочасної пам'яті і здатності оперувати декількома поняттями одночасно. Для оволодіння математичними уявленнями необхідні ті функції і здібності, які у дітей з синдромом Дауна знижено: розуміння причинно-наслідкових зв'язків, відносності понять, порівняння, а також можливість використання математичної мови, тобто термінів [2].

Діти з синдромом Дауна мають труднощі в розумінні причинно-наслідкових зв'язків, їм складно даються аналіз, синтез, класифікація, порівняння й інші операції мислення. Для дітей з синдромом Дауна важкі принципи відносності понять, що стосуються багатьох речей, які нам здаються очевидними. При роботі над формуванням елементарних математичних уявлень педагогам необхідно враховувати особливості розвитку експресивного мовлення дітей з синдромом Дауна, можливість або неможливість дати стислу чи розгорнуту відповідь, пояснити свої дії. Важливо враховувати притаманну дітям з синдромом Дауна знижену швидкість сприйняття матеріалу і формування відповіді, даючи їм додатковий час.

У більшості дітей з синдромом Дауна цього віку є порушення рухової сфери: вроджене зниження м'язового тонусу, недостатньо сформовано координацію і почуття рівноваги, плоскостопість. Необхідно створити умови для подальшого вдосконалення рухових навичок дітей. Особливості дрібної моторики дітей з синдромом Дауна накладають свої обмеження на використання графічних завдань для діагностики і закріплення математичних навичок. Може виявитися, що дитина не виконала завдання не через труднощі розуміння і засвоєння матеріалу уроку, а через недостатньо розвинені навички дрібної моторики. З цієї ж причини ускладнено графічну роботу по дрібних клітинках і завдання, в яких потрібно згинати аркуші паперу і щось вирізати з них. Графічні завдання використовувати необхідно, але з обов'язковим урахуванням можливостей кожної конкретної дитини.

Читання добре стимулює мовленнєвий розвиток дитини, що особливо актуально для дітей з синдромом Дауна. Діти з синдромом Дауна з задоволенням займаються читанням, якщо пропонований їм матеріал відповідає рівню їх оволодіння навичками читання. Небажання дитини займатися - ознака того, що підібраний навчальний матеріал не відповідає її можливостям. Діти з синдромом Дауна є досить вибагливими щодо способів засвоєння пропонованого матеріалу, тому на заняттях краще використовувати різні дидактичні прийоми і слідувати уподобанням кожної дитини, надаючи учням можливість вибору найбільш цікавого для нього способу розв'язання навчальної задачі. Діти з синдромом Дауна добре працюють в заданій структурі, тому педагогу важливо будувати заняття на основі постійної послідовності етапів. Чітко продуманий план заняття і ретельно відібраний матеріал сприятимуть засвоєнню навичок читання [2].

Оволодіння читанням вимагає від дитини великого розумового і фізичного напруження, тому на кожному занятті необхідно чергувати навчальні вправи з розминками, серед яких фізкультхвилинки, пальчикова гімнастика, рухливі ігри.

Сильною стороною дітей з синдромом Дауна є їх гарні наслідувальні здібності, тому навчання у форматі групи позитивно позначається на них, оскільки перед очима присутній зразок для наслідування (педагог або інша дитина), і є до чого прагнути.

Діти з синдромом Дауна начебто засвоюють кожну букву як нову, не проводячи аналізу на схожість і відмінності з іншими буквами. Якщо з раннього віку вчити дітей знаходити загальні деталі на картинках, в конструктивній діяльності і помічати відмінності, то поступово ці навички розвинуться і будуть допомагати дітям у навчанні. Засвоєння літери має відбуватися у всіх модальностях: зоровій, тактильній, кінестетичній, кінетичній.

Дитина повинна тренуватися обводити контури літери пальцем, спочатку за допомогою дорослого, а потім самостійно, з відкритими очима, а потім із заплющеними. Тактильні відчуття допоможуть швидше запам'ятати контур літери. Можна ліпити букви з пластиліну і прикрашати їх за контуром квасолею, намистинами, ґудзиками і т. п. Графічні зображення стають яскравими, красивими і добре запам'ятовуються візуально [2].

Деяким з них властиве слабке використання вже придбаних умінь. Важливо пам'ятати, що люди з синдромом Дауна продовжують навчатися протягом усього життя.

Висновки: 1. Для дітей з синдромом Дауна притаманні гарне зорове сприйняття і здібності до наочного навчання, увага до деталей, здатність вчитися на прикладі однолітків і дорослих, прагнення копіювати їхню поведінку, здатність навчатися за індивідуальним навчальним планом та під час практичних занять. Вони мають творчі здібності, досягають спортивних успіхів, успішно оволодівають навичками роботи на комп'ютері для задоволення своїх потреб, у дітей із СД добре розвинена емоційна сфера. 2. Водночас такі діти мають ряд труднощів, які потребують індивідуального підходу, під час якого враховуються тяжкість ураження центральної нервової системи, ранній початок цілеспрямованого впливу, зміст і методи навчання, взаємодія різних спеціалістів, які беруть участь у комплексній реабілітації дитини, позиція батьків у виховному процесі. Чим раніше починається педагогічна робота з дитиною, тим більш повною може виявитися корекція і компенсація порушень, а в деяких випадках вторинні відхилення можуть бути максимально згладженими і навіть попередженими. 3. Читання є важливим, в тому числі і для дітей з синдромом Дауна. 4. Необхідно створювати умови для подальшого вдосконалення рухових навичок, мовлення дітей, враховуючи як сильні, так і слабкі сторони їх розвитку.