Загальні підходи до визначення корупційних злочинів у сфері службової та професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.34

доктор юридичних наук, професор (Національна академія внутрішніх справ)

ПОСПОЛІТАК А. І.,

здобувач кафедри економічної безпеки (Національна академія внутрішніх справ)

У статті проаналізовано стан корупційної (службової) злочинності співробітників ОВС через характеристику таких загальних понять, як “корупція”, “корупційне правопорушення”, “корупційний злочин”.

Ключові слова: корупція, корупційні правопорушення, корупційні злочини, службова діяльність, професійна діяльність, працівники ОВС.

В статье проанализировано состояние коррупционной (служебной) преступности сотрудников ОВД через характеристику таких общих понятий, как “коррупция”, “коррупционное правонарушение”, “коррупционное преступление” .

Ключевые слова: коррупция, коррупционные правонарушения, коррупционные преступления, служебная деятельность, профессиональная деятельность, сотрудники ОВД.

This paper analyzes the state of corruption (official) crime police staff through characterization of general concepts such as “corruption”, “corruption offense”, “corruption crime”.

Key words: corruption, corruption, corruption offenses, service activities, professional activities of policemen.

Чинний Кримінальний кодекс України 2001 р. передбачає відповідальність за вчинення злочинів службової та професійної діяльності працівників ОВС, що зазначено в розділі 17 Особливої частини КК “Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг”. Відповідно до положень діючого кримінального законодавства до злочинів у сфері службової та професійної діяльності працівників ОВС слід віднести злочини, передбачені наступними нормами КК: ст. 364 “Зловживання владою чи службовим становищем”, ст. 365”Перевищення влади або службових повноважень”, ст. 366 “Службове підроблення”, ст. 367 “Службова недбалість”, ст. 368 “Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою”, ст. 368-2 “Незаконне збагачення”, ст. 369 “Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі”, ст. 369-2 “Зловживання впливом”, ст. 370 “Провокація підкупу” [1].

Проблеми запобігання злочинам у сфері службової діяльності є предметом багатьох наукових досліджень. Головну систему наукових знань у цій сфері становлять праці таких учених, як П.П. Андрушка, Ю.В. Бауліна, О.О. Дудорова, М.І. Камлика, В.В, Коваленка, М.И. Коржанського, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, Є.В. Невмержицького, Л.П. Скалозуба, М.І. Хавронюка та ін. Однак з оновленням кримінального законодавства потребують додаткового осмислення ключові поняття у цій сфері.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз співвідношення понять “корупційні правопорушення” та “злочини у сфері службової діяльності”.

Результати дослідження. На нашу думку, всі злочини у сфері службової та професійної діяльності ОВС є корупційними, тобто такими, що полягають у неправомірному використанні особою, уповноваженою на виконання функцій держави, офіційно наданої їй влади, службових повноважень, відповідних можливостей з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб [2, с. 125]. Тобто всі види службових злочинів у сфері діяльності ОВС слід відносити до корупційних діянь. Виходячи із наведених загальних положень, спробуємо проаналізувати стан корупційної (службової) злочинності співробітників ОВС, для чого спочатку необхідно звернутися до значення та дефініції таких загальних понять, як “корупція”, “корупційне правопорушення”, “ко- рупційний злочин” тощо.

З моменту проголошення Україною незалежності поняття “корупція” набуло значного поширення у вітчизняній правовій літературі, виступах політичних діячів та керівників держави. Аналіз законодавства, наукової та довідниково-термінологічної літератури дозволяє стверджувати, що поняття “корупція” сформувалося за давніх часів і розумілося загалом як хабарництво. Так, термін “корупція” був введений у вжиток на території сучасної України лише наприкінці 80-х років XX ст. Замість нього використовувалися терміни “хабарництво”, “зловживання службовим становищем”, “попуск” та ін.

В етимологічному розумінні термін “корупція” походить від латинського “corruptio” (розбещення, порча, підкуп), він означає підкуп державних, політичних, громадських діячів, посадових осіб державного апарату, вчинений особою в певних вузько- корпоративних (кланових) інтересах. Корумпованість (лат. согтишреге) означає підкуповування кого-небудь грошима або іншими матеріальними благами [3, с. 93].

У радянському енциклопедичному словнику поняття корупції визначено як процес прямого використання посадовою особою прав, пов'язаних з її посадою, з метою особистого збагачення [4, с. 635]. Словник російської мови визначає корупцію як підкуп хабарами, продажність посадових осіб, політичних діячів [5, с. 299]. У сучасних довідкових виданнях корупція визначається також як назва злочинів, пов'язаних з використанням посадовими особами, політичними і суспільними діячами прав, які їм належать у зв'язку з їх службовою діяльністю, з метою особистого збагачення на шкоду державі і суспільству [6, с. 585-586]. Юридична енциклопедія тлумачить поняття корупції як діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг, або інших переваг [7, с. 369].

У національному законодавстві поняття корупції знайшло своє нормативне закріплення в Законі України “Про боротьбу з корупцією”, під яким розумілася діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовану на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг [8]. Спроба вдосконалити правовий термін “корупція” було зроблено в проекті Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про боротьбу з корупцією” [9], що було не зовсім вдалим, оскільки запропоноване поняття фактично дублювало поняття “корупція” в Законі України “Про боротьбу з корупцією”.

Чинний на сьогодні Закон України “Про засади запобігання та протидії корупції” дещо уточнив раніше зазначене визначення наступним чином: корупція - це використання особою, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей [10].

Міжнародно-правові акти та законодавчі акти зарубіжних країн також містять визначення корупції. Так, стаття 7 Кодексу поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку визначає поняття корупції як будь-яке інше зловживання, несумісне зі службовим статусом посадової особи з підтримання правопорядку [11]; як підкуп, продажність посадовців (публічних службовців) та їх службову поведінку, здійснювану у зв'язку з отриманою або обіцяною винагородою [12, с. 154]. Прагнучи надати узагальнену дефініцію корупції, ООН у Довідковому документі по боротьбі з корупцією, визначає це явище як зловживання державною владою для задоволення особистих інтересів.

У законодавстві зарубіжних країн також існує дефініція корупції. Так, відповідно до Закону Республіки Білорусь від 3 червня 1997 року “Про заходи боротьби з організованою злочинністю та корупцією”, корупція - це навмисне використання особами, що уповноважені на виконання державних функцій, або особами, що прирівнюються до них, свого службового становища і пов'язаних з ним можливостей з метою протиправного придбання для себе або близьких родичів майнових та немайнових благ, пільг та переваг, а також підкуп зазначених осіб шляхом протиправного надання їм фізичними та юридичними особами цих благ, пільг та переваг” [13]. Антикорупційний закон Російської Федерації дає визначення корупції як непередбаченого законом прийняття майнових та немайнових благ і переваг особами, що уповноважені на виконання державних функцій, або особами, що прирівнюються до них, з використанням свого статусу та пов'язаних з ним можливостей (запроданство), а також підкуп зазначених осіб шляхом протиправного надання їм фізичними та юридичними особами цих благ і переваг [14].

В науковій літературі існує досить багато визначень корупції та корупційних злочинів, частину яких ми проаналізуємо. Так, Т.Н. Борзенков вважає що корупція - це юридичне поняття, яке складається з простої сукупності посадових злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України. До таких злочинів він відносить розкрадання, хабарництво, корисливі зловживання службовим становищем [15, с. 1]. А.І. Волобуєв не згоден з тим, що корупція є синонімом поняття “хабарництво”, однак вважає, що вони мають спільну природу [16, с. 1300132]. П.М. Панченко висловлює думку, що корупція полягає у систематичному організованому хабарництві, здійснюється неодноразово групою осіб і носить організований характер, тобто через певний час стає системою [17, с. 64-65]. М.Ю. Тихомиров пропонує розглядати корупцію як злочинну діяльність у сфері політики чи державного управління, використання посадовими особами наданих їм прав та владних повноважень з метою особистого збагачення [18, с. 215]. На думку Л.В. Ба- грій-Шахматова, корупція - це асоціальне явище, яке порушує та деформує нормальний процес суспільного та державного життя, побут громадян, їх об'єднань, владно-управлінських органів та інститутів, вразило апарат державної влади і управління, пов'язане з його розладом, коли представники апарату незаконно використовують своє службове положення в корисливих цілях, для особистого збагачення всупереч інтересам служби [19, с. 23]. В.В. Лунєєв вважає, що корупція - це діяння, під час якого особа, працюючи в органах державної влади, використовує своє посадове становище заради особистих, групових або корпоративних інтересів усупереч державним [20, с. 44]. О.І. Долгова визначає корупцію як підкуп - продажність державних або інших службовців на основі корисливого використання ними в особистих або у вузькогрупових, корпоративних інтересах офіційних службових повноважень, пов'язаних з ними авторитету та можливостей [21, с. 501]. О.Я. Прохоренко визначає корупцію як зловживання державною владою з метою особистої вигоди, як систему відносин, яка допомагає власникам капіталу купувати все - пільги, вплив, закони, рішення на свою користь, заступництво законодавчої, виконавчої та судової влади [22, с. 16]. М.В. Костенніков та О.В. Куракін розглядають корупцію як явище, коли посадові особи свідомо нехтують своїми обов'язками або діють усупереч цим обов'язкам заради встановленої матеріальної винагороди [23, с. 22]. О.В. Ткаченко вважає, що корупція - це соціальне явище, яке складається із сукупності однорідних за суттю протиправних дій наділеної державою владно-управлінськими повноваженнями особи, які виражаються у навмисному діянні, що порушує вимоги законодавства, з метою отримання для себе або наближеного кола осіб матеріальних чи нематеріальних благ, задоволення інших суб'єктивних потреб [24, с. 39].

Одне з найбільш досконалих і об'ємних визначень поняття корупції належить М.І. Мельнику, який визначає корупцію як соціальне явище, яке охоплює всю сукупність ко- рупційних діянь, пов'язаних з неправомірним використанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданої їм влади, службових повноважень, відповідних можливостей з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб, а також інших корупційних правопорушень, у тому числі і тих, які створюють умови для вчинення корупційних діянь чи є приховуванням їх або потурання їм [25, с. 86].

С.С. Серьогін визначає корупцію як соціальне явище, що полягає в порушенні правових і моральних норм заради отримання особистого нелегітимного доходу особами, яким доручено виконання обов'язків у сфері публічного управління [26, с. 8]. О.В. Шевченко розглядає корупційну злочинність як сукупність умисних злочинів, що вчиняються особами шляхом використання наданих їм владних або службових повноважень, з корисливих мотивів і з метою незаконного одержання неправомірної вигоди матеріального або нематеріального характеру для себе чи інших осіб або ж шляхом використання наданих їм владних або службових повноважень [27, с. 13].

Отже, у вітчизняній науковій літературі термін “корупція” трактується досить неоднозначно, супроводжується нечіткими, неконкретними формулюваннями, які суперечать одне одному, а також віднесенням до суб'єктів корупційних дій лише осіб, наділених владними повноваженнями. До уваги часто не береться середовище, що породжує корупційні дії (недосконалість нормативно-правової бази, неоднозначність службових обов'язків посадовців, дублювання повноважень у сфері публічного управління тощо) [26, с. 12].

Таким чином, при узагальненні наведених точок зору основні підходи щодо розуміння явища “корупція” зводяться до наступного: 1) корупція розуміється як підкуп і продажність державних чи інших службовців (за такого підходу корупція ототожнюється з хабарництвом); 2) корупція розглядається як зловживання владою чи службовим становищем, вчинене з корисливою метою; 3) корупція розглядається як зловживання владою чи службовим становищем, вчинене з будь-якої особистої зацікавленості; 4) корупцією визнається використання службових повноважень, статусу посади, а також її авторитету та пов'язаних з ними можливостей для задоволення особистого інтересу або в групових інтересах; 5) корупція розглядається як елемент (ознака) або різновид організованої злочинності; 6) визначення поняття корупції обмежуються загальними ознаками і характеризується відсутністю чітких формулювань, які б дозволили виділити суттєві ознаки цієї правової категорії [28, с. 113-116].

Звертає на себе увагу відсутність у вітчизняному кримінальному законодавстві такого терміну, як “корупційний злочин”. Нормативно-правові акти нашої держави досить часто використовують родовий термін “корупція” для визначення завдань, функцій та напрямів діяльності правоохоронних органів України, які, в першу чергу, ведуть боротьбу зі злочинністю. Зокрема, термін “корупція” був включений до назви одного з основних координуючих в 2000-х рр. боротьбу зі злочинністю в державі органів - Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. У Законі України “Про Службу безпеки України” при визначенні завдань Служби Безпеки України терміни “корупція” та “організована злочинність” об'єднанні сполучником “та”. Використання сполучників “і” й “та” свідчить, на наш погляд, про однакове розуміння значення цих категорій для реалізації завдань вказаних органів, а визначення цих завдань - про розуміння “корупції” як кримінально-правової категорії.

Достатнє обґрунтування вживання терміну “корупційні злочини” дав М.І. Мельник, який під корупційним злочином розуміє передбачене КК суспільно небезпечне діяння, що безпосередньо посягає на встановлений порядок діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, авторитет та інші охоронювані законом інтереси цих органів, виражається у неправомірному використанні службовими особами таких органів влади або службових повноважень в корисливих чи інших особистих інтересах або інтересах третіх осіб, або передбачене КК інше суспільно небезпечне діяння, яке органічно пов'язане з названим вище злочином, обумовлює його вчинення, полягає у його приховуванні або є його потуранням [28, с. 160-168].

При цьому ознаками корупційного злочину, на його думку, необхідно вважати: сферу скоєння корупційного злочину - державного управління; неправомірність використання (зловживання) службовою особою наданої їй влади або службового становища; задоволення шляхом такого зловживання особистого інтересу або інтересу третіх осіб; наявність спеціального суб'єкту - особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Разом з тим, не слід забувати про службові злочини, які вчиняються працівниками ОВС. Тому необхідно також коротко розглянути основні наукові положення стосовно так званої “загальної злочинності працівників ОВС”. Так, О.А. Мартиненко під злочинами, які вчиняються працівниками ОВС, розумів передбачені КК суспільно-небезпечні винні діяння, вчинені працівниками ОВС із використанням службового становища, які мали ряд специфічних ознак: вчинення злочину спеціальним суб'єктом - працівником ОВС, що займає відповідну посаду, виконує специфічні завдання і функції, наділений владними повноваженнями і має право на застосування різних форм примусу в рамках діючого законодавства; “використання службового становища” передбачає використання працівником ОВС будь-яких фактичних можливостей, що випливають із повноважень, властивих працівникові у зв'язку із займаною посадою; використання атрибутів персоналу ОВС: форменого одягу, службового посвідчення, елементів екіпірування та ін.; використання спеціальних засобів або табельної зброї; використання професійних знань і навичок, якими працівник володіє через виконання ним правоохоронних функцій; наявність безпосереднього зв'язку між суспільно-небезпечним діянням і фактом використання службового становища [29, с. 79].

Слід вказати, що А.В. Савченко та О.В. Кришевич під злочинами у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням професійних послуг (які ми розглядаємо як частково корупційні, що вчиняються працівниками ОВС), розуміють суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на встановлений порядок реалізації службовими особами своїх повноважень (управлінських функцій) в межах наданих їм прав та покладених на них обов'язків (компетенції), якими заподіюється шкода правам, свободам чи правоохоронюваним інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а також авторитету органів влади, об'єднань громадян, суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб, від імені або в інтересах яких діють службові особи [ЗО, с. 6].

Абзац 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” містить визначення корупційного правопорушення, під яким слід розуміти умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 4 Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність [10]. До речі, таке визначення є загальновизнаним у міжнародному праві. На думку С.С. Чернявського, зазначена дефініція дає підстави для визначення поняття корупційного злочину як умисного злочину, що вчиняється службовою особою, юридичною особою у сфері приватного права та у сфері професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, з використанням свого службового становища з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або для задоволення інтересів третіх осіб [12, с. 156].

Висновки

корупційний злочинність службовий мотив

На підставі вивчення наукової літератури та наведених визначень корупційних злочинів видається необхідним вказати, що корупційними злочинами в ОВС є злочини, які полягають у використанні службовими особами ОВС наданої їм влади або службового становища з корисливих мотивів в особистих інтересах або інтересах третіх осіб, що мають місце за певний проміжок часу в системі МВС України у цілому або в окремих його підрозділах.

Список використаних джерел

Кримінальний Кодекс України [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/pagell. - Назва з титул, екрану.

Мельник М.І. Корупція - корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії) : монографія / М.І. Мельник. - К. : Юрид. думка, 2004. - 400 с.

Бортошек М. Римское право. Определения. Понятия. Термины / М. Бортошек. - М. : Политиздат, 1989. - 320 с.

Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. - [4-е изд.] - М. : Сов. энциклопедия, 1988. - 1600 с.

Ожегов С.И. Словарь русского языка : Ок. 57 000 слов / под ред. доктора филолог. наук, проф. Н.Ю. Шведовой. - [16-е изд., неправ.]. - М. : Рус. яз., 1984. - 797 с.

Политическая энциклопедия : В 2-х т. - М. : Мысль, 1999. - Т. 1 : А-М. - 751 с.

Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол. : Ю.С Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К. : “Укр. енцикл”, 2001 - Т. 3 : К - М. - 2001. - 792 с.

Про боротьбу з корупцією : Закон України від 5 жовт. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 34. - Ст. 266.

Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про боротьбу з корупцією” : Проект Закону України поданий до Верховної Ради України 14 лютого 2000 р.

Про засади запобігання та протидії корупції : Закон України від 7 квіт. 2011 р. № 3206-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 40. - Ст. 404.

Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийнятий 34-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 17.12.1979 р. //Документ ООН А/34/46, ООН, 1980. - С. 208-240.

Чернявський С.С. Корупція як чинник відтворення організованої економічної злочинності в Україні / С.С. Чернявський II Науковий вісник КНУВС. - 2010. - № 2. - С. 153-162.

Республіка Білорусь. Рада Республіки. Про заходи боротьби з організованою злочинністю та корупцією : Закон від 3 черв. 1997 р. : Ухвалений Радою Республіки 10 черв. 1997 р. II Упор. : М.І. Камлик та ін. - К. : Школяр, 1999. - С. 366-374.

Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію II Упор.

: М.І. Камлик та ін. - К. : Школяр. - 1999. - С. 140.

Борзенков Г.Н. Коррупция в системе уголовных преступлений / Г.Н. Борзенков II Вестник Московского университета. - 1992. - Серия 11. Право. - С. 1.

Волобуев А.Н. Совершенствование уголовного законодательства в борьбе с организованной преступностью / А.Н. Волобуев II Криминологические проблемы совершенствования законодательства по борьбе с преступностью. - Баку. - 1988. - С. 130-132.

Панченко П.М. Да не дрогнет рука... Практические советы тем, кто дает и берет взятки. Книга для людей деловых и просто думающих. - Нижний Новгород. - 1996. - С. 64-65.

Тихомирова Л.В. Юридическая энциклопедия / Л.В. Тихомирова, М.Ю. Тихомиров. - М., 1997. - 460 с.

Багрий-Шахматов Л.В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы коррупции, теневой экономики и борьбы с ними / Багрий-Шахматов Л.В. - Одесса : Ла- стар, 2001. - 530 с.

Лунеев О.С. Особенности пораженности правоохранительных органов II Российский следователь. - 2001. - № 2. - С. 43-50.

Криминология : учебник для вузов / Под ред. А.И. Долговой. - 2-е изд., пере- раб. и доп. - 2002. - 848 с.

Прохоренко О.Я. Протидія корупційним проявам у системі державної служби України (організаційно-правовий аспект) : дис... кандидата наук з держ. управління :

03 / Прохоренко Олексій Якомович. - К., 2004. - 206 с.

Костенников М.В. Предупреждение и пресечение коррупции в системе государственной службы : учебное пособие / М.В. Костенников, А.В. Куракин. - М. : “Издательство Щит-М”, 2004. - 214 с.

Ткаченко О.В. Адміністративно-правові засади корупції в ОВС : дне. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Ткаченко Олександр Вікторович. - К., 2008. - 202 с.

Мельник М.І. Корупція - корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії) / Мельник М.І. - К. : Юридична думка, 2004. - 400 с.

Серьогін С.С. Механізми попередження та протидії корупції в органах публічної влади України : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец.

02 “Механізми державного управління” / С.С. Серьогін. - X., 2010. - 19 с.

Шевченко О.В. Кримінологічна характеристика та запобігання корупційній злочинності : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О.В. Шевченко. -К., 2012.-19 с.

Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії : монографія / М.І. Мельник. - К. : Атіка, 2001. - 304 с.

Мартиненко О.А. Злочини серед працівників ОВС України: їх детермінація та попередження : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Мартиненко Олег Анатолійович. -X., 2007.-368 с.

Савченко А.В. Злочини у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням професійних послуг. Науково-практичний коментар до розділу XVII особливої частини Кримінального кодексу України / А.В. Савченко, О.В. Кришевич II За ред. д. ю. н., проф. В.І. Шакуна. - К. : Алерта, 2012. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru