Генеративні органи рослинного організму. Насінина та плід

Насінина: загальна будова та функції. Орган розмноження та поширення насінних рослин, що утворюється після запліднення із насінного зачатка. Особливості будови насінини однодольних та дводольних рослин. Плід та його біологічне значення в житті рослини.

Рубрика Биология и естествознание
Вид лекция
Язык украинский
Дата добавления 31.03.2017
Размер файла 85,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

Генеративні органи рослинного організму. насінина та плід

Основні поняття: насіння, зародок, гіпокотиль, епікотиль, запасаюча тканина, насінна шкірка (теста), сім'ядолі, плід, супліддя, типи плодів, автохори, апохори, барохори, механохори, анемохори, гідрохори, зоохори, ендозоохори, епізоохори, мірме-кохори, орнітохори, антропохори.

Насінина: загальна будова та функції

Після запліднення насінний зачаток перетворюється на насінину. Насінина - орган розмноження та поширення насінних рослин, що утворюється після запліднення із насінного зачатка (рис. 44).

Рис. 44. Насінина квасолі (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):

1 - плюмула;

2 - сім'ядоля;

3 - насінна шкірка.

Насінина формується з:

1) зародка, який складається з зародкового (первинного) пагона, або плюнули (рис. 44, 1), зародкового (первинного) кореня та однієї (в однодольних) чи двох (у дводольних) сім 'ядолей (рис. 44, 2) (у голонасінних кількість сім'ядолей від 2 до 15); плюмула складається зі стебла, першої пари справжніх листочків та термінальної (верхівкової, або апікальної) бруньки;

у зародка розрізняють:

о гіпокотиль (від грецьк. hypо - під, знизу та kotylе - заглиблення, чашка) - частина головної осі зародка від сім 'ядолей до кореневої шийки;

о епікотиль (від грецьк. epi - над та kotylе - заглиблення, чашка) - частина головної осі зародка над сім' ядолями;

2) запасаючої тканини - ендосперму і перисперму, залежно від того, де відкладаються запасні речовини, розрізняють п' ять типів насіння:

о з розвинутими ендоспермом і периспермом (у чорного перцю, мускатного горіха);

о з розвинутим ендоспермом (злаки, лілійні, пасльонові, зонтичні тощо);

о з розвинутим периспермом (лободові, гвоздикові, перцеві); о без ендосперму і перисперму (бобові, айстрові, гарбузові, розоцвіті);

о запасні поживні речовини містяться в самому зародку;

3) насінної шкірки (теста) (рис. 44, 3) - тонкого захисного шару, що утворюється з інтегументів.

У насінині, що розвивається, ріст зародка, а інколи і ендосперму, відбувається в зародковому мішку. При цьому оточуючий його нуцелус руйнується, постачаючи зародку поживні речовини. Надалі постачання поживних речовин забезпечує провідний пучок фунікулуса - ніжки насінного зачатка. Мікропіле зберігається у вигляді маленької пори у шкірці насінини, через нього надходить кисень і вода при майбутньому проростанні насінини. На завершальних стадіях дозрівання насіння вміст води в ньому зменшується до 10-15%. Це супроводжується зниженням метаболітичної активності і є кроком для переходу насіння до стану спокою.

Сформована насінина - типовий продукт статевого розмноження у насінних рослин, яке забезпечує переваги певному виду, пов'язані з генетичною мінливістю.

Насінина виконує такі функції:

o відновлення рослини (насінне розмноження);

o існування рослини у несприятливих умовах;

o нагромадження поживних речовин;

o поширення рослини (вітер, тварини, комахи).

За несприятливих для проростання умов (холод, посуха) насінина може певний час перебувати у стані спокою. Період спокою для насінин різних видів різний (від кількох днів до кількох років). З настанням сприятливих умов (певної температури, вологості, повітря) насіння поглинає воду і при достатній кількості повітря проростає. Проростання насіння супроводжується бубнявінням, що пов'язано з переходом запасних речовин в осмотично активну форму та пасивним надходженням сюди води. Для штучного прискорення проростання насіння використовують:

o стратифікацію - вплив низьких температур;

o скарифікацію - механічне ушкодження тертям шкірки насінини. При проростанні першим з'являється зародковий корінь, що дає можливість проростку закріпитися в ґрунті та поглинати воду. У процесі росту зародковий корінь перетворюється на головний корінь. Наступні етапи проростання у різних видів рослин відбуваються по-різному.

Особливості будови насінини однодольних та дводольних рослин

Квіткові рослини за структурою насінини поділяються на дводольні та однодольні. Усі рослини, які мають у насінні дві сім'ядолі, об'єднані за цією ознакою у клас дводольних рослин. У деяких покритонасінних рослин у насінні є всього одна сім'ядоля і вони об'єднані у клас однодольних рослин.

Сім'ядолі - зародкові листки, які розвиваються в насінні. Сім'ядолі виконують функції:

1) фотосинтезують до початку закладання справжніх листків у рослин із надземним наростанням (квасоля);

2) запасальну;

3) поглинальну, асимілюючи при проростанні поживні речовини ендосперму (злаки).

Особливості будови насінини однодольних та дводольних рослин подано в таблиці 17.

Таблиця 17

БУДОВА НАСІНИН ОДНОДОЛЬНИХ ТА ДВОДОЛЬНИХ РОСЛИН

Будова насінини

однодольних рослин

дводольних рослин

o вкрита оплоднем, що зрісся зі шкірочкою насінини;

o вкрита насінною шкірочкою;

o зародок:

4 одна сім'ядоля - щиток; 4 зародковий корінець; 4 зародкове стебельце; 4 брунечка;

o зародок: 4 дві сім'ядолі; 4 зародковий корінець; 4 зародкове стебельце; 4 брунечка;

o ендосперм

o ендосперм і перисперм (можуть бути відсутніми, тоді запасні поживні речовини відкладаються в сім'ядолях)

Проростання насіння дводольних і однодольних рослин відбувається по різному. У дводольного насіння з надземним проростанням (епігейним), наприклад, у соняшника першим на поверхню виходить гіпокотиль, що вигинається у вигляді петлі, захищаючи конус наростання від ушкодження, потім над поверхнею ґрунту з'являються сім'ядолі, що зеленіють і виконують функцію перших фотосинтезуючих органів. При підземному (гіпогейному) проростанні, наприклад, у дуба сім'ядолі лишаються під землею в оболонках насіння, а на поверхню виходить епікотиль, на якому формуються перші листки. насінний плід дводольний

У однодольних рослин на поверхню виходить колеоптиль - перший надсім'ядольний листок, який не має листкової пластинки і у вигляді піхви оточує конус наростання (зародкову бруньку). При проростанні через ґрунт колеоптиль захищає зародкову бруньку, а наростаючий корінь прикритий захисною піхвою (колеоризою). Надалі над поверхнею ґрунту з'являються наступні листки з листковими пластинками. У злаків головний корінь відмирає рано і заміщається додатковими коренями.

Плід та його біологічне значення

Плід утворюється з квітки у результаті змін, які відбуваються в ній після запліднення. Науку, яка вивчає будову, розвиток та класифікацію плодів, називають карпологією (від грецьк. - кагжо<; - плід, logos - учення).

Плід - це генеративний орган покритонасінних рослин, утворений з квітки і призначений для захисту насіння, а часто і для його поширення (рис. 45). Під час формування плода стінки зав'язі розростаються і утворюють оплодень, або перикарпій.

Рис. 45. Плід персика (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):

1 - насінина;

2 - оплодень;

3 - плодоніжка.

Оплодень, або перикарпій (рис. 45, 2) (від грецьк. рeri - навколо, karpos - плід) - частина плоду в покритонасінних рослин, що утворюється із стінок зав' язі і оточує насінину. Перикарпій складається із трьох шарів:

o екзокарпію - тонкого зовнішнього шару у вигляді забарвленої шкірочки;

o мезокарпію - середнього шару, м'ясистого в соковитих плодів, менш вираженого в сухих;

o ендокарпію - внутрішнього шару, звичайно тонкого й слизистого, здатного в деяких плодів перетворюватися на кам'янисту тканину, яка утворює кісточку.

Участь у формуванні плоду бере не лише стінка зав' язі маточки, а й інші частини квітки - квітколоже (суниці) (рис. 46), нижня частина оцвітини (яблуко).

У деяких рослин плід утворюється без попереднього запліднення. Такі плоди називають партенокарпними, вони звичайно не містять насіння (деякі сорти винограду, груші, цитрусових).

У природі трапляються випадки, коли плоди, формуючись з квіток суцвіття, зростаються між собою, утворюючи з кількох плодів ніби один плід. Така сукупність плодів називається супліддям (буряк, шовковиця, інжир, ананас).

Рис. 46. Плоди малини і суниці (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):

1 - суничина суниці;

2 - багатокістянка малини.

Біологічне значення плоду полягає у захисті та поширенні насіння квіткових (покритонасінних) рослин.

Плоди мають величезне значення в житті людини: у них накопичуються вуглеводи, білки, жири, мінеральні солі, органічні кислоти, вітаміни тощо, тому вони є основними продуктами харчування. Плоди також становлять важливу кормову базу для тваринництва.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Загальна характеристика відділу Квіткових: біологічні особливості; екологія та поширення. Структурні типи рослин відділу Покритонасінних. Еколого-біологічні особливості квіток. Практичне значення квіткових. Будова дводольних та однодольних рослин.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 02.04.2010

  • Загальні ознаки лілійних: проста оцвітина; вільні чи зрослі пелюстки; шість тичинок і одна маточка; суцільнокраї листки; дугове жилкування; плід - коробочка чи ягода. Екологія і географія поширення рослин. Декоративні та лікарські рослини родини лілійних.

    презентация [2,2 M], добавлен 03.06.2013

  • Вивчення особливостей представників родини Бобові - великої родини класу дводольних рослин. Відмінні риси підродин Мімозові, Цезальпінієві і Метеликові. Особлива будова плоду (боба або стручка), листя, кореневої системи. Роль бобових у житті людини.

    презентация [9,5 M], добавлен 04.05.2016

  • Проведення наукового експерименту з метою визначення умов, необхідних для пророщування насінини. Вплив повітря, освітлення, вологості ґрунту, температурного режиму на зростання та розвиток рослин. Термін збереження насінням здатності до пророщування.

    презентация [229,9 K], добавлен 10.01.2012

  • Способи гербаризації трав’янистих рослин. Характеристика екотопів місць збирання рослин. Екотопи гранітних відслонень, степу, лук та боліт заплав. Біоморфологічний опис квіткової рослини на прикладі тюльпана, його декоративне значення та поширення.

    отчет по практике [24,4 K], добавлен 04.02.2013

  • Фази вегетації рослин. Умови росту й розвитку рослин. Ріст та розвиток стебла. Морфологія коренів, глибина і ширина їхнього проникнення у ґрунт. Морфогенез генеративних органів. Вегетативні органи квіткових рослин. Фаза колосіння у злаків і осоки.

    курсовая работа [64,0 K], добавлен 22.01.2015

  • Екологічні групи рослин за вимогами до води, світла, ґрунту та способом живлення. Структура і компоненти рослинної та тваринної клітини. Будова, види, основні функції їх тканин. Системи органів тварин і рослин. Типи їх розмноження. Засоби охорони природи.

    курсовая работа [860,8 K], добавлен 28.12.2014

  • Плід як видозмінена в результаті запліднення квітка, його внутрішня структура, напрямки видозмінення. Типи плодів за формою, розмірами, забарвленням, вмістом води, кількістю насіння, характером розкривання, та визначення їх відмінних особливостей.

    презентация [2,2 M], добавлен 25.08.2013

  • Розмноження - властивість живих організмів відтворювати собі подібних, його статевий і нестатевий способи. Розмноження рослин вегетативними органами: живцями, спорами, відводками, вусами, пагонами, бруньками, дітками (живородіння). Сутність регенерації.

    дипломная работа [2,3 M], добавлен 23.02.2013

  • Наукове значення рослин, статус, поширення. Місце зростання, чисельність та причини її змін. Загальна характеристика рослин та заходи охорони. Родина березові - Betulaceae. Родина Вересові - Ericaceae. Фіалкові занесено до Європейського Червоного списку.

    доклад [22,1 K], добавлен 14.11.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.