Спинномозкові нерви: будова, функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО „ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД „МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ”

Придунайська філія

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: Анатомія та еволюція нервової системи людини

на тему: Спинномозкові нерви: будова, функції

Виконав(ла) студент(ка)

групи ТУпд-10-15-С5Пс(1.6ЗДС/п)

курс - спеціальність - «Псіхологія»

Спольник Лілія Іванівна

Викладач:

Граматик Надія Василівна

м. Київ, 2016

І. Вступ

Анатомія людини є однією із найдавніших природничих наук. Перші анатомічні відомості, що дійшли до нас, відносяться до медицини Стародавнього Вавілону й Стародавнього Єгипту (3-2 тисячоріччя до н.е.). Пізніше в Стародавній Греції, виникають деякі реалістичні поняття про будову тіла людини. Уже у IV ст. до н. е. давньогрецькі лікарі знали, що мозок пов'язаний з мисленням, відчуттям і рухами людини. Та навіть геніальний Арістотель (384 до н. е. - 322 до н. е.) наївно уявляв, що мозок виділяє рідину, яка охолоджує серце, а піфагорієць Філолай вважав, що людина має три душі: рослинну, яка розміщується в пупку, тваринну - в серці й раціональну - в мозку, причому остання є тільки в людей. Герофіл (кінець IV - перша половина III століття до н. е.), вчений-медик Александрійського періоду, вивчав мозок людини, описав мозкові оболонки і шлуночки. Вважав, що центром нервової системи є головний мозок, і розрізняв "чутливі" і "рухові" нерви. Піонерами експериментальної фізіології вважаються шотландській хірург і фізіолог Чарльз Белл(1774-1842) і французький фізіолог Франсуа Мажанді (1783-1855). їх імена пов'язує відкритий ними експериментальний закон Белла - Мажанді, за яким аферентні, або чутливі, волокна спинномозкових нервів входять у спинний мозок через задні корінці, а еферентні, або рухові, - виходять через передні. Мажанді належить відкриття отвору, що сполучає велику цистерну основи мозку з четвертим шлуночком; він вивчав утворення і роль спинномозкової рідини. Учень Мажанді Клод Бернар (1813-1873), великий французький фізіолог, вивчав функції спинного мозку, вплив нервової системи на фізіологічні та патологічні процеси. Протягом багатьох мільйонів років у процесі еволюції поступово ускладнювався головний мозок, змінювалися його форма, розмір, співвідношення різних частин. При цьому ускладнювалась і діяльність мозку.

У дисципліни «Анатомія та евалюція нервової системи» широко висвітлено такі питання: будова, функції і розвиток спинного та головного мозку, периферичної нервової системи, а також загальні принципи і особливості структурної організації автономної нервової системи та органів чуттів. Розглядається також роль ціх систем у формуванні психіки людини. Знання анатомії, фізіології та еволюції нервової системи актуальні не лише для біологів і лікарів, але й для вчителів з будь-якого предмета і психологів. Професіональна діяльність учителя і психолога впливає певним чином на психіку дитини або дорослого, і саме тому ознайомлення з основами анатомії, фізіології нервової системи дає їм змогу використовувати здобуті знання в цій галузі.

Як показує історія психології, інтерес до нервової системи людини різко зріс з тих пір, як психологія почала ставити перед собою практичні завдання, з тих пір, як стали виникати прикладні галузі психології (психологія праці, педагогічна психологія, медична психологія і т. д.).

Нервова система регулює діяльність всіх органів і систем, зумовлюючи їх функціональну єдність, і забезпечує зв'язок організму як цілого з зовнішнім середовищем. Нервовій системі виділяють центральну частину - головний і спинний мозок - центральна нервова система і периферичну, представлену відходять від головного і спинного мозку нервами, - периферична нервова система.

анатомія нервовий мозок спинний

ІІ. Спинномозкові нерви:

1. Спинний мозок, топографія, форма, будова

Спинний мозок, medulla spinalis - розміщується в хребетному каналі. Являє собою трохи сплюснутий попереду назад, циліндричний тяж завдовжки близько 45 см у чоловіків і 41-42 см - у жінок. Маса спинного мозку в дорослої людини дорівнює 26-38 г., а його об'єм - 28- 30 см3. У центрі спинного мозку проходить канал, який продовжується в головний мозок. Починається на рівні І шийного хребця й закінчується на рівні І-ІІ поперекових хребців. Спинний мозок має 2 стовщення: шийне й поперекове, intumescentia: cervicalis; lumbalis (див. Додаток А). Вони утворені скупченням нервових клітин, від яких відходять нерви, що іннервують верхні й нижні кінцівки. Із цих стовщень більше поперекове, але більш диференційоване шийне, що пов'язано з більш складною іннервацією рук.

Спинний мозок закінчується звуженням у вигляді конуса (conus medullaris), від якого відходить кінцева, або термінальна нитка (filum terminale). Вона являє собою атрофовану частину спинного мозку. Кінцева нитка складається з оболонок спинного мозку й прикріплюється до II куприкового хребця. У поперековому відділі вони йдуть паралельно кінцевій нитці і утворюють пучок, який називають кінським хвостом.

Спинний мозок має три оболонки: 1. Зовнішня - тверда (фіброзна) - являє собою блискучу, білуватого кольору оболонку. Складається із щільної фіброзної тканини, з великою кількістю еластичних волокон. Має вигляд широкого довгастого мішка, циліндричної форми, який складається з 2 листків; простір між ними називається епідуральним. 2. Середня - павутинна, тонка, напівпрозора, позбавленна судин сполучнотканинна пластинка, оточуючи спинний мозок, утворює футляр. 3. Внутрішня - м'яка або судинна (утворена пухкою сполучною тканиною, містить велику кількість кровоносних судин).

Між твердою й павутинною оболонками спинного мозку знаходяться простори у вигляді капіляроподібних «щілин» - субдуральний простір. Між м'якою та павутинною оболонками знаходится підпавутинний простір, заповнений спинномозковою рідиною (виконує захисну функцію). Передньою і задньою центральними (серединними) борознами спинний мозок ділиться на праву й ліву симетричні половини. Кожна половина бічними борознами ділиться на три поздовжніх канатики. Задній канатик у шийному відділі ділиться на два пучки: пучок Голля й пучок Бурдаха [13, 18].

2. Сіра та біла речовини

Сіра речовина являє собою скупчення тіл нейронів і їх дендритів, а біла речовина - скупчення мієлінізованих відростків - аксонів. Сіра речовина утворює дві колони, розміщені в правій і лівій половинах спинного мозку. У його середині закладений вузький центральний канал, який проходить по всій довжині спинного мозку та утримує спинномозкову рідину. Угорі він сполучається з 4 шлуночком довгастого мозку, а внизу, в ділянці конуса, закінчується невеликим розширенням. З віком центральний канал звужується й місцями може заростати. Сіра речовина, яка оточує центральний канал, називається проміжною речовиною [13, 18]. У сірої речовини виділяють передні, задні й бічні роги. Передні роги розширені, задні - загострені. Бічні роги перебувають тільки в ділянці грудних сегментів. Тому в шийному відділі сіра речовина має форму великої літери Н.

Ділянки сірої речовини, де густо розташовані клітини, називаються ядрами. Клітини задніх рогів утворюють ядра, що сприймають із тіла різні види чутливості - соматично чутливі ядра. Передні роги містять треті рухові нейрони, що іннервують скелетну мускулатуру - це соматично рухові ядра. Найбільше число ядер міститься в передніх рогах шийного стовщення. У бічних рогах закладені клітини, що іннервують вегетативні органи. Це ядра автономної нервової системи.

3. Передні й задні корінці, їх функції

Відростки нервових клітин, що розташовуються усередині хребетного каналу, утворюють корінці спинного мозку. Звідси відростки клітин чутливих ядер задніх рогів спинного мозку називають задніми корінцями. Через задні корінці збудження передається з периферії в спинний мозок, тому це чутливі корінці. Відростки клітин рухових ядер передніх рогів спинного мозку утворюють передні корінці спинного мозку. Через передні корінці збудження передається від спинного мозку до м'язів та інших органів, тому це рухові корінці [13, 18].

Утворення спинномозкових нервів

Спинномозковий нерв (nervus spinalis) проходить через міжхребцевий отвір (foramen intervertebrale) і розгалужується на такі гілки:

- передню гілку (ramus anterior або ventralis), яка є найбільшою гілкою і з'єднується з передніми гілками сусідніх спинномозкових нервів (nervi spinales), утворюючи нервові сплетення (plexus nervosum), за винятком передніх грудних нервів (nervi thoracici), які не утворюють сплетень, а продовжуються у міжреброві нерви (nn. intercostales). Ця гілка має рухові та чутливі волокна;

- задню гілку (ramus posterior або ramus dorsalis), яка йде дозаду між поперечними відростками хребців (processus transversi vertebrarum) та іннервує шкіру і глибокі м'язи спини (cutis et musculi dorsi profundi), м'язи шиї та підпотиличні м'язи (musculi collі et musculi suboccipitales).

Задні гілки крижових спинномозкових нервів (rami posteriores nervorum spinalium sacralium) проходять через задні крижові отвори (foramina sacralia posteriora). Ця гілка має рухові та чутливі волокна, а задня гілка I шийного спинномозкового нерва виходить між потиличною кісткою (os occipitale) і атлантом (atlas) та містить тілки рухові волокна;

- оболонну гілку; поворотну гілку (r. meningeus; r. recurrens), яка містить чутливі та симпатичні нервові волокна і заходить у хребтовий канал (canalis vertebralis) через міжхребцевий отвір (foramen intervertebrale) та іннервує оболони спинного мозку (meninges spinales);

- білу сполучну гілку (ramus communicans albus), що містить вкриті мієліном передвузлові нервові волокна (neurofibrae preganglionicae), які йдуть від ядра спинного мозку до найближчого симпатичного вузла (ganglion sympathicum). Ця гілка відходить тільки від VIIІ шийного, всіх грудних та верхніх двох, трьох поперекових спинномозкових нервів.

До спинномозкових нервів підходять сірі сполучні гілки (rami communicantes grisei), які містять переважно завузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae), що йдуть від усіх вузлів симпатичного вузла (ganglion sympathicum) до всіх пар (31) спинномозкових нервів.

Внаслідок того, що спинний мозок коротший за хребетний канал, місце виходу нервових корінців не відповідає рівню міжхребцевих отворів, і вони спрямовуються вниз. У поперековій частині нервові корінці спускаються паралельно термінальній нитці, облягаючи її густим пучком, що називається кінським хвостом.

Сегменти спинного мозку

Спинний мозок має сегментарну будову. Сегмент - це ділянка сірої речовини спинного мозку, якій відповідає пара передніх і задніх корінців.

Спинний мозок, відповідно, складається з 31 - 33 сегментів.

Починаючи з нижніх чотирьох шийних, сегменти розташовуються вище відповідних хребців хребтового стовпа (правило Шипо). Таке розташування пояснюється тим, що довжина спинного мозку значно менша за довжину хребтового стовпа. Тому, практично важливо знати скелетотопію спинномозкових сегментів.

Скелетотопія спинномозкових сегментів:

- у нижньому шийному (V, VI, VII, VIII) і верхньому грудному відділах (I, II, III, IV) сегменти розміщені на один хребець вище від відповідного їм за ліком хребця;

- в середньому грудному відділу сегменти (V, VI, VII, VIII, IX) розміщені на два хребці вище;

- в нижньому грудному відділу) сегменти (X, XI, XII розміщені на три хребці вище;

- поперекові сегменти розміщені на рівні X - XI грудних хребців;

- крижові і і куприкові сегменти - на рівні XII грудного - I поперекового хребці.

Відношення сегментів спинного мозку до периферійної рухової і чутливої іннервації такі:

- м'язи і шкіра верхньої кінцівки іннервуються V-VIII та I і, почасти, II грудними сегментами;

- шкіра і м'язи тулуба іннервуються II-XII грудними сегментами;

- шкіра над пахвинною зв'язкою (lig. inguinale) іннервується I поперековим сегментом;

- нижня кінцівка (membrum inferius) іннервується II-V поперековими та I-II крижовими сегментами;

- ділянка зовнішніх статевих органів, промежини і присередній відділ сідничної ділянки іннервуються III-V крижовими сегментами; тут же містяться рефлекторні центри сечовипускання, дефекації і ерекції.

Сіра речовина спинного мозку (substantia grisea medullae spinalis) із задніми і передніми корінцями (radices posteriores et anteriores) і переднім, бічним, заднім власними пучками білої речовини (fasciculi proprii anterior, lateralis, posterior substantiae albae), що обрамляє сіру речовину (substantia grisea), утворює власний або сегментарний апарат спинного мозку.

Тобто, це частина спинного мозку, яка відповідає двом парам корінців (два передніх і два задніх) і вузької смужки білої речовини, яка безпосередньо прилягає до сірої речовини.

Основне призначення сегментарного апарату спинного мозку - здійснення вроджених реакцій (рефлексів) у відповідь на подразник (внутрішній або зовнішній) - безумовні рефлекси.

Передні і задні корінці, які відходять від спинного мозку нижче XII грудного сегмента, разом з корінцями, які розміщені навколо мозкового конуса, та з кінцевою ниткою утворюють кінський хвіст (cauda equina) спинного мозку.

На передній поверхні спинного мозку проходить передня серединна щілина (fissura mediana anterior).

На задній поверхні спинного мозку проходить задня серединна борозна (sulcus medianus posterior), де розташована задня серединна перегородка(septum medianum posterius).

По бічній поверхні спинного мозку проходить передньобічна борозна (sulcus ventromedialis) - права і ліва, та задньобічна борозна (sulcus posterolateralis) - права та ліва.

Між задньою серединною борозною та задньобічною борозною розташована задня проміжна борозна (sulcus intermedius posterior).

У задньобічні борозни входять чутливі волокна заднього корінця (radix posterior), який має в своєму дистальному кінці стовщення - чутливий вузол спинномозкового нерва; спинномозковий вузол (ganglion sensorium nervi spinalis; ganglion spinale).

У ньому лежать тіла чутливих псевдоуніполярних нейронів.

Із передньобічних борозен (sulci anterolaterales) виходять рухові волокна переднього корінця (radix anterior).

Задній і передній корінці (radices posterior et anterior) з'єднуються, утворюючи мішаний стовбур спинномозкового нерва (truncus nervi spinalis).

Відповідно до кількості сегментів спинного мозку (segmenta medullae spinalis) утворюються 31 - 33 пари спинномозкових нервів (nervi spinales).

Функції та центри спинного мозку

Спинний мозок здійснює дві функції: рефлекторну і провідникову.

Як рефлекторний центр спинний мозок здатний здійснювати складні рухові і вегетативні рефлекси. Афферентними - чутливими - шляхами він пов'язаний з рецепторами, а еферентних - зі скелетної м'язами і всіма внутрішніми органами.

Довгими висхідними і низхідними шляхами спинний мозок сполучає двостороннім зв'язком периферію з головним мозком. Аферентні імпульси по провідних шляхах спинного мозку прямують у головний мозок, даючи йому інформацію про всі зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищі організму. По низхідних шляхах імпульси від головного мозку передаються до ефекторних нейронів спинного мозку, які і зумовлюють або регулюють діяльність відповідних органів.

Рефлекторна функція. Нервові центри спинного мозку є сегментними, або робітниками, центрамі.Іх нейрони безпосередньо пов'язані з рецепторами та робочими органами. Крім спинного, мозку, такі центри є в довгастому і середньому мозге.Надсегментарние центри, наприклад проміжного мозку, кори великих півкуль, безпосереднього зв'язку з периферією не мають Вони управляють нею за допомогою сегментарних центрів. Рухові нейрони спинного мозку іннервують всі м'язи тулуба, кінцівок, шиї, а також дихальні м'язи - діафрагму і міжреберні м'язи. Крім рухових центрів скелетної мускулатури, в спинному мозку знаходиться ряд симпатичних і парасимпатичних вегетативних центрів. У бічних рогах грудного і верхніх сегментах поперекового відділів спинного мозку розташовані спинальні центри симпатичної нервової системи, що іннервують серце, судини, потові залози, травний тракт, скелетні м'язи, всі органи і тканини організму. Саме тут лежать нейрони, безпосередньо пов'язані з периферичними симпатичними гангліями. У верхньому грудному сегменті, знаходиться симпатичний центр розширення зіниці, в п'яти верхніх грудних сегментах - симпатичні серцеві центри. У крижовому відділі спинного мозку закладені парасимпатичні центри, іннервують органи малого тазу (рефлекторні центри сечовипускання, дефекації, ерекції, еякуляції).

Провідникова функція спинного мозку. Спинний мозок виконує провідникову функцію за рахунок висхідних і спадних шляхів, що проходять в білій речовині спинного мозку. Ці шляхи пов'язують окремі сегменти спинного мозку один з одним, а також з головним мозком.

Нервові волокна: власні та нервові провідні шляхи

Біла речовина розміщується навколо сірої речовини. Являє собою скупчення відростків нервових клітин і виконує провідну функцію. (рис.12).

Вона представлена аксонами нервових клітин головного та спинного мозку, які утворюють висхідні шляхи (чутливі, аферентні) і низхідні шляхи(рухові, еферентні).

За допомогою борозен біла речовина поділяється на:

- передній канатик (funiculus anterior);

- задній канатик (funiculus posterior);

- бічний канатик (funiculus lateralis).

Правий і лівий передні канатики за допомогою передньої білої спайки (comissura alba anterior) сполучаються між собою.

У задніх канатиках проходить два висхідні шляхи:

- тонкий пучок (fasciculus gracilis), пучок Голя, який розташований присередньо;

- клиноподібний пучок (fasciculus cuneatus), або пучок Бурдаха, розташований збоку від нього.

Біла речовина передніх канатиків утворює в основному такі низхідні шляхи:

- передній кірково-спинномозковий шлях (tractus corticospinalis anterior) чи передній пірамідний шлях;

- покрівельно-спинномозковий шлях (tractus tectospinalis);

- сітчасто-спинномозкові волокна (fibrae reticulospinales);

- мосто - сітчасто - спинномозковий шлях (tractus pontoreticulospinalis);

- оливо-спинномозкові волокна (fibrae olivospinales);

- присінково-спинномозковий шлях (tractus vestibulospinalis).

У передньому канатику проходить також один висхідний шлях - передній спинномозково-таламічний шлях (tractus spinothalamicus anterior).

У бічних канатиках збоку проходять такі висхідні шляхи:

- задній спинномозково-мозочковий шлях (tractus spinocerebellaris posterior) - шлях Флексіга;

- передній спинномозково-мозочковий шлях (tractus spinocerebellaris anterior) - шлях Говерса;

- бічний спинномозково-таламічний шлях (tractus spinothalamicus lateralis).

Присередньо в бічних канатиках проходять низхідні шляхи:

- бічний кірково-спинномозковий шлях (tractus corticospinalis lateralis), або бічний пірамідний шлях;

- червоноядерно-спинномозковий шлях (tractus rubrospinalis) - шлях Монакова.

До центральних структур спинного мозку (structurae centrales medullae spinalis) належать:

- спинномозкове поле X; спинномозкова пластинка X (area spinalis X; lamina spinalis X), воно є ділянкою сірої речовини, що прилягає до центрального каналу;

- передня та задня сірi спайки (commissurae griseae anterior et posterior) - це тонкі пластинки сірої речовини, які прилягають до центрального каналу спереду і позаду;

- передня та задня білi спайки (commissurae albae anterior et posterior), вони розташовуються назовні від передньої та задньої сірих спайок;

- центральний канал (canalis centralis) - це вузький канал, який розміщений посередині спинного мозку.

ІІІ. Висновок

При складанні контрольної роботи до уваги взята специфіка існуючої програми вивчення нервової системи людини, як один з найскладніших розділів анатомії. Нервова система забезпечує взаємодію всіх органів і систем людини, здійснює обмін інформацією, визначає адаптаційні взаємовідносини організму з навколишнім середовищем. Вивчення периферичної нервової системи має велике практичне і діагностичне значення. У клінічній практиці часто зустрічаються такі захворювання спинномозкових нервів, як радикуліт, менингорадикулит, радикулоневрит, фунікуліт, нейродерміт, неврит, нейроміозит, та ін. Структурні, біохімічні та біоелектричні зміни в спинному і головному мозку і периферичних нервах можуть призводити до паралічу, загальної слабкості, порушення координації, втрати чутливості, в розум мовою неповноцінності тобто до психіки.

Отже, відповідно до більшості визначень, під психікою насамперед увазі здатність центральної нервової системи людини здійснювати взаємодію з навколишнім його середовищем, тобто підтримувати в режимі активного функціонування його організм і можливість адекватно реагувати на явища і події, що відбуваються навколо, в інтересах самого даного організму, в інтересах і для користі суспільства, членом якого він є, в інтересах самої навколишнього середовища, як середовища його перебування.

Психологія людини як розділ психології займається вивченням типів людської особистості, що дуже допомагає багатьом людям у спілкуванні з собі подібними. Для того щоб звести до мінімуму негативний вплив на нервову систему, людини необхідно заздалегідь готувати до надзвичайних ситуацій, загартовувати психіку і тренувати волю.

Список використаної літератури

1. Анатомия человека: Учеб. пособие / Под ред. В. И. Козлова. -- М.: Физкультура и спорт, 1978.

2. Анатомия человека: Учебник: В 2 т. / Под ред. М. Р. Сапина. -- М.: Медицина, 199?.

3. Гаврилой Л. Ф., Татаринов В. Г. Анатомия. -- М.: Медицина, 1985.

4. Краев А. В. Анатомия человека: В 2 т. / Под ред. Р. Д. Синельникова. -- М.: Медицина, 1978.

5. Козлов В. И., Цехмистренко Т. А. Анатомия нервной системы: Учеб. пособие. для студ. -- М.: Мир, 200?. -- 208 с.

6. Форняк Н. М. Анатомія та еволюція нервової системи: Практикум. -- Рівне: Ред.-вид. центр Міжнар. ун-ту “РЕГІ” ім. акад. Сте-

пана Дем'янчука, 200?. -- 152 с.

8.7. Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Волковська Г.І. \»Анатомія, фізіологія, еволюція нервової системи»\: Навчальний посібник.- для студ. небіологічних спеціальностей вищих навчальних закладах / Лекція 3. Будова, функції та розвиток спинного мозку. Режим доступу: http://uchebnikionline.com/medecina/anatomiya_fiziologiya_evolyutsiya_nervovoyi_sistemi_-_marunenko_im/anatomiya_fiziologiya_evolyutsiya_nervovoyi_sistemi_-_marunenko_im.htm

8.Федюкович Н. И.Ф 32Анатомия и физиология человека: Учебное пособие. Изд. 2-е. --Ростов н/Д: изд-во:«Феникс», 2003. - 416с

Размещено на Allbest.ru