Роль тканинних базофілів у клітинних реакціях при хронічному запаленні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

14.03.04 - патологічна фізіологія

УДК 616-002.2:616.155.073

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

РОЛЬ ТКАНИННИХ БАЗОФІЛІВ У КЛІТИННИХ РЕАКЦІЯХ

ПРИ ХРОНІЧНОМУ ЗАПАЛЕННІ

Лупир Марина Вікторівна

Харків 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Клименко Микола Олексійович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри патологічної фізіології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Коляда Тетяна Іванівна, ДУ «Інститут мікробіології і імунології ім. І.І. Мечникова АМН України» (м. Харків), завідувач лабораторії клінічної імунології та алергології;

доктор медичних наук, доцент Березнякова Марина Євгенівна, Національний фармацевтичний університет МОЗ України (м. Харків), професор кафедри клінічної лабораторної діагностики.

Захист відбудеться 12 лютого 2009 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий 9 січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, доцент О.Ю. Степаненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

хронічний тканинний запалення

Актуальність теми. Медична і соціальна значущість запальних захворювань з кожним роком зростає у всьому світі, що пов'язано з погіршенням екологічної ситуації і зміною загальної та імунологічної реактивності організму під впливом несприятливих чинників зовнішнього середовища. Зростає кількість первинно хронічних запальних захворювань. Гострі запальні процеси все частіше набувають затяжного перебігу. Разом з тим механізми хронічного запалення вивчені недостатньо.

Одним з пускових ефекторів запалення є тканинні базофіли (ТБ) - обов'язковий клітинний елемент сполучної тканини. Вони є джерелом великої кількості початкових медіаторів запалення. До них належать такі медіатори, як гістамін, серотонін (у дрібних гризунів), цистеїнілові лейкотрієни, простагландини (головним чином D₂), фактор, що активує тромбоцити, численні ферменти та ін. У зв'язку з цим ТБ багато в чому визначають подальші події в медіаторному каскаді й міжклітинні взаємодії у вогнищі.

На сьогоднішній день велика роль ТБ у патогенезі гострого запалення не викликає сумніву. Зокрема, лабораторією патофізіології ХНМУ вивчено закономірності кількісних і морфофункціональних змін ТБ при різних за етіологією гострих запальних процесах, взаємодія ТБ з лейкоцитами (нейтрофілами, еозинофілами, моноцитами) у патогенезі запалення й його механізми, які залежать від ефектів основних продуктів ТБ і лейкоцитів: гістаміну, серотоніну, гепарину, лізосомальних ферментів, активних форм кисню, ейкозаноїдів, показано вплив ТБ на фібробласти, визначено роль ТБ і лейкоцитів та їхню взаємодію в регуляції судинної проникності вогнища запалення (Ліпшиць Р.У., Клименко М.О. зі співавт., 1977-2008). Спільно з Томською школою патофізіологів-гематологів встановлено значення ТБ в реакціях системи крові при гострому запаленні (Гольдберг Е.Д., Дыгай A.M., Клименко Н.А. с соавт., 1991-1998).

Роль ТБ у патогенезі хронічного запалення вивчено мало. Є розрізнені дані про посилення функціональної активності ТБ і їхню прозапальну роль у вогнищі хронічного запалення. Водночас закономірності морфофункціонального стану ТБ при хронічному запаленні досліджено недостатньо. Практично не вивчено значення ТБ в клітинних реакціях вогнища і системи крові в цілому - основної ефекторної системи запалення - при хронічному запаленні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного медичного університету МОЗ України і є самостійним фрагментом у рамках наукових напрямків університету «Вивчення загальних закономірностей патологічних процесів і розробка методів їх корекції» і кафедри патологічної фізіології. Комплексні теми кафедри - «Міжклітинні взаємодії і їх механізми у патогенезі запалення» (номер державної реєстрації U004546, 2003-2005 рр.), і «Гематологічні механізми хронізації запалення» (номер державної реєстрації 0106U001639, 2006-2008 рр.).

Мета дослідження - з'ясування ролі ТБ у клітинних реакціях при хронічному запаленні.

Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:

Виявити закономірності морфофункціональних змін ТБ вогнища в докладній динаміці хронічного запалення.

Визначити роль ТБ вогнища хронічного запалення в місцевих клітинних реакціях і реакціях системи крові в цілому.

Визначити значення всієї тучноклітинної системи в реакціях системи крові при хронічному запаленні.

Об'єкт дослідження - механізми хронічного запалення.

Предмет дослідження - роль ТБ в клітинних реакціях при хронічному запаленні.

Методи дослідження - патофізіологічні, цитоморфологічні, гістологічні, гістохімічні, гематологічні, цитохімічні, фармакологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше показано закономірності змін морфофункціонального стану ТБ вогнища, які свідчать про причетність ТБ до патогенезу хронічного запалення, в докладній динаміці процесу, виявлено і визначено в часі та вираженості фази реакції ТБ.

Уперше показано роль ТБ вогнища хронічного запалення в місцевих клітинних реакціях і реакціях системи крові в цілому. Встановлено, що ТБ сприяють судинно-ексудативно-інфільтративним та репаративним явищам, одночасно обмежуючи акумуляцію лімфоцитів у вогнищі, гемопоез, особливо лімфопоез, і посилюючи вихід лейкоцитів з кісткового мозку в кров, і, таким чином, стримують прогресування хронічного запалення.

Уперше виявлено, що в реакціях системи крові при хронічному запаленні мають значення не тільки ТБ власне вогнища, а й вся тучноклітинна система і ТБ поза вогнищем також стримують прогресування хронічного запалення і відіграють компенсаторну роль при недостатності ТБ вогнища.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота належить до фундаментальних досліджень. Одержані результати розширюють і поглиблюють існуючі уявлення про міжклітинні взаємодії у вогнищі хронічного запалення та їхні механізми. Вони можуть бути використані в науково-дослідній роботі і при викладанні патологічної фізіології, інших медичних наук, а також у біології. Одержані результати матимуть значення також для удосконалення профілактики і патогенетичної терапії хронічного запалення.

Робота була впроваджена у лекційний курс, проведення практичних занять за темами «Запалення» і «Патофізіологія системи крові», а також в науково-дослідну роботу на кафедрах: патологічної фізіології Харківського національного медичного університету, нормальної і патологічної фізіології Сумського державного університету, патологічної фізіології ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія» патологічної фізіології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського, патологічної фізіології Луганського державного медичного університету, патологічної фізіології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Самостійно розроблено план роботи і методологію досліджень, проведено патентно-інформаційний пошук за темою, виконано експерименти, оброблення та обчислення одержаних під час експерименту даних з використанням патофізіологічних, цитоморфологічних, гістологічних, гістохімічних, гематологічних, фармакологічних методів дослідження, проведено статистичну обробку, аналіз та узагальнення одержаних результатів, сформульовано основні положення і висновки, написано всі розділи дисертації.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження були представлені та обговорювалися на науково-практичній конференції «Актуальні питання патофізіології» (Сімферополь-Ялта, 2006), науково-практичній конференції «Досвід і проблеми використання сучасних морфологічних методів дослідження органів і тканин у нормі і при діагностиці патологічних процесів» (Тернопіль, 2007), наукових конференціях «VI читання ім. В.В. Підвисоцького» (Одеса, 2007), «VII читання ім. В.В. Підвисоцького» (Одеса, 2008), VIII міжнародному конгресі патологів України «Сучасні проблеми патологічної анатомії» (Полтава, 2008), V національному конгресі патофізіологів України «Сучасні проблеми патофізіології: від молекулярно-генетичних до інтеграційних аспектів» (Запоріжжя, 2008), засіданні Харківського товариства патофізіологів (2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових робіт, з них 5 статей у журналах за фахом, що входять до переліку ВАКа України, 6 тез у матеріалах конгресів, конференцій, одержано 1 деклараційний патент України на корисну модель.

Структура і обсяг дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладено на 155 сторінках друкарського тексту. Робота складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, 5 розділів результатів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків. Список використаної літератури містить 309 джерел: 130 робіт вітчизняних авторів і 179 - іноземних. Дисертаційна робота ілюстрована 34 рисунками і 14 таблицями, що займають 32 повні сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Робота виконана на 144 щурах-самцях лінії Wistar масою 180-200 г, розведених у віварії Харківського національного медичного університету. Дослідних тварин тримали на звичайному харчовому раціоні з вільним доступом до води по 6 особин в стандартних металевих клітках. Для виключення впливу сезонних і добових коливань на показники, що вивчаються, основні дослідження були проведені в осінньо-зимовий період, у ранкові години. Досліди здійснювали відповідно до національних «Загальних етичних принципів дослідів на тваринах» (Україна, 2001), які узгоджуються з положеннями «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються з експериментальною та іншою науковою метою» (Страсбург, 18.03.86). Тварин декапітували під ефірним наркозом. Усі хворобливі і стресові процедури здійснювали під легкою ефірною анестезією. Використовували мінімально допустиму для статистичної обробки та одержання достовірних результатів загальноприйняту кількість тварин (по 6 на групу), а також мінімально достатню для досягнення мети і вирішення завдань дослідження кількість експериментальних груп, тобто загальну кількість тварин (протокол комісії з біоетики від 01.10.08).

Як матеріал для досліджень використовували тканини вогнища запалення, кістковий мозок стегна, периферичну кров.

Моделлю запалення було карагіненове асептичне гранульоматозне запалення, викликане за принципом попереднього створення підшкірного «повітряного мішка». Для цього підшкірно вводили в підлопаткову ділянку 12 мл стерильного повітря. Через 24 год в сформований «повітряний мішок» вводили 2 мл 0,5%-ного розчину л-карагінену (Sigma, США) на ізотонічному розчині хлориду натрію (Qing Jiang, Blount Ben C., Ames B.N., 2003). У докладній динаміці запалення з 6-ї години і до 28-ї доби досліджували клітинно-тканинну динаміку вогнища, морфофункціональний стан ТБ, кістковомозкове кровотворення, лейкоцитарну реакцію (включаючи функціональну активність лейкоцитів) периферичної крові.

Дослідження клітинно-тканинної динаміки вогнища запалення. У виведених з експерименту тварин забирали фрагменти шкіри з гіподермою і м'якими тканинами у вогнищі запалення. Одержаний матеріал фіксували в 10%-ному водному розчині нейтрального формаліну. Після закінчення спиртової проводки матеріал піддавали парафіновій проводці, після чого виготовляли серійні зрізи завтовшки (4-5) х 10^-6 м. Оглядові препарати, забарвлені гематоксиліном та еозином, використовували для загальної оцінки стану досліджуваних тканин і морфометричного дослідження. Забарвлення препаратів фукселеном на еластичні волокна за Вейгертом з дозабарвленням пікрофуксином за методом ван Гізон використовували для виявлення і диференціювання сполучнотканинних структур. Нейтральні мукополісахариди визначали ШИК-реакцією за Мак-Манусом-Хочкісом, кислі - шляхом забарвлення толуїдиновим синім при різних значеннях рН з контрольною обробкою зрізів гіалуронідазою. Для оцінки функціональної активності структурних компонентів використовували гістохімічну реакцію за методом Браше (контроль з кристалічною рибонуклеазою).

Вивчення мікропрепаратів проводили на мікроскопі «Olympus» BX-41 (Японія) з подальшим мікроскопічним фотографуванням.

Кількісну морфометричну оцінку клітинного складу запального інфільтрата проводили за допомогою комп'ютерного цитоаналізатора «Olympus», окуляр-мікрометра АМ9-2 і сітки Автанділова при збільшенні у 400 разів. Визначали кількість різних клітинних елементів запального інфільтрату: нейтрофілів, еозинофілів, лімфоцитів, макрофагів, фібробластів, фіброцитів, плазматичних клітин, епітеліоїдних клітин.

Дослідження морфофункціонального стану тканинних базофілів. Гістологічні зрізи забарвлювали толуїдиновим синім і підраховували кількість ТБ в 100 полях зору мікроскопа при збільшенні у 400 разів, з них - кількість дегранульованих з розподілом за ступенем дегрануляції (Клименко Н.А., Татарко С.В., 1997).

Кістковомозкове кровотворення вивчали шляхом підрахунку загальної кількості каріоцитів (ЗКК) і клітинного складу кісткового мозку.

Для отримання кісткового мозку виділяли стегнову кістку щура, очищали її від м'яких тканин і ретельно промивали канал 1 мл 3%-ної оцтової кислоти (підфарбованої генціанвіолетом). Кістковий мозок суспендували, набирали в меланжер для білої крові і розводили 3%-ною оцтовою кислотою. Підрахунок ЗКК на стегно здійснювали за допомогою камери Горяєва.

Клітинний склад кісткового мозку досліджували шляхом підрахунку мієлограм в мазках кісткового мозку із стегнової кістки з подальшим перерахунком на абсолютну кількість клітин на підставі ЗКК. Для виготовлення мазків кісткового мозку його видавлювали з дистального кінця стегнової кістки на знежирене скло і розводили ізологічною сироваткою. Мазки фіксували в метанолі і забарвлювали азуром II - еозином за методом Романовського-Гімза.

Лейкоцитарну реакцію периферичної крові визначали шляхом підрахунку загальної кількості лейкоцитів (ЗКЛ) в крові, лейкоцитарної формули і дослідження функціонального стану лейкоцитів. ЗКЛ підраховували за допомогою камери Горяєва. Для визначення лейкоцитарної формули мазки крові фіксували в метанолі і забарвлювали азуром II - еозином. Підраховували лейкоцитарну формулу з подальшим перерахунком на абсолютну кількість клітин на підставі ЗКЛ.

Функціональний стан лейкоцитів крові встановлювали за активністю їх маркерних ферментів. Маркерами функціональної активності нейтрофілів були мієлопероксидаза (МПО) / К.Ф. 11.1.7/ і кисла фосфатаза (КФ) / К.Ф. 3.1.3.2/, моноцитів-макрофагів - б-нафтилацетатестераза (б-НАЕ), лімфоцитів - КФ і б-НАЕ, які визначали цитохімічними методами Грехема-Кнолля, Берстона і Леффлера відповідно і виражали в середніх цитохімічних коефіцієнтах (СЦК), за винятком активності б-НАЕ у лімфоцитах, яку виражали у відносній кількості клітин, що містять б-НАЕ (Меньшиков В.В.).

Локальне видалення тканинних базофілів. Для місцевого попереднього видалення ТБ з вогнища запалення площу 2Ч2 см інфільтрували підшкірним введенням 1 мл розчину 48/80, що містить 300 мкг речовини, на ізотонічному розчині NaCl. Запалення викликали через 12 год введенням карагінену в це саме місце (Egger Y., Macheiner U., 1987).

Системне видалення тканинних базофілів. З метою попереднього видалення ТБ з організму внутрішньочеревно вводили 0,1%-ний розчин речовини 48/80 в ізотонічному розчині NaCl 8 разів по 2 рази на день починаючи з вечірньої дози: для перших шести ін'єкцій - 0,6 мг/кг, для останніх двох - 1,2 мг/кг. Запалення викликали через 6 год після останньої ін'єкції (Di Rosa M., Giroud J.P., Willoughby D.A., 1971).

Метод статистичної обробки результатів. Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням комп'ютерної програми Stadia-6.0 і t-критерію Стьюдента на ПЕОМ «Pentium-3», а також за допомогою пакетів прикладних програм «Excel» для ПЕОМ, S-Plus 2000 (Кулаичев А.П., 1999).

Результати дослідження та їх обговорення. Перш за все було вивчено закономірності морфофункціонального стану ТБ вогнища хронічного запалення в докладній динаміці починаючи з 6-ї години і до 28-ї доби. Показано, що ТБ дійсно залучаються до патогенезу хронічного запалення, про що свідчать зміни їх кількості і посилення дегрануляції. При цьому реакція ТБ є фазною, принаймні, двофазною протягом дослідженого періоду запалення. Перша фаза - короткочасна, інтенсивніша - спостерігається услід за відтворенням запалення протягом однієї доби і характеризується вираженою дегрануляцією ТБ і зниженням їх кількості. Пік її в нашому дослідженні відмічений на 6-й годині. Друга фаза - менш інтенсивна, тривала, «постійна» (без вираженого піку) -характеризується повторним помірним посиленням дегрануляції ТБ одночасно зі збільшенням їх кількості і спостерігалася з 14-ї до 28-ї доби. На 3-тю-7-му добу відмічався перехідний період, що характеризується зниженням дегрануляції ТБ відносно такої у першу фазу, яка залишається посиленою відносно вихідної, і початком відновлення кількості ТБ.

Перша фаза реакції ТБ пов'язана, очевидно, з початком хронічного запалення, яке спочатку завжди інтенсивніше, «гостріше», ніж надалі, друга - більше відображає морфофункціональний стан ТБ, характерний для хронічного запалення, що сформувалося, і спрямована, мабуть, на постійне, тривале, посилене, але помірне порівняно з гострим запаленням і першою фазою вивільнення біологічно активних речовин (БАР) ТБ у вогнищі хронічного запалення. Слід відмітити, що подальше збільшення кількості ТБ у вогнищі хронічного запалення порівняно з початковим багато в чому може бути взаємопов'язане з надмірним розростанням сполучної тканини, характерним для запалення, обов'язковим елементом якої є ТБ.

Як відомо з досліджень гострого запалення, ТБ відіграють дуалістичну роль у патогенезі запалення, викликаючи поряд із прозапальними судинно-ексудативними ефектами протизапальні клітинні. Тучноклітинні продукти, особливо гістамін і серотонін, є одними з основних медіаторів негайної фази підвищення проникності судин вогнища запалення. Через лейкоцити ТБ беруть участь у регуляції проникності судин в уповільненій фазі її підвищення (Липшиц Р.У., Клименко Н.А., 1977; Клименко М.О., Татарко С. В., 1992; Клименко М.О., Павлова О.О., 1997). Виявлено модулюючий вплив ТБ на інфільтративні та репаративні явища при запаленні. ТБ пригнічують нейтрофіли і стимулюють моноцити та фібробласти, і в механізмах цього впливу мають значення головним чином гістамін, серотонін і гепарин; при цьому гістамін діє на нейтрофіли в основному через Н₂-рецептори, на моноцити - через Н₁-рецептори, на фібробласти - через H₁ і Н₂-рецептори (Клименко Н.А., Пишнов Г.Ю., 1993, 1997; Клименко Н.А., Татарко С.В., 1995). ТБ також стимулюють еозинофіли і можуть активувати лімфоцити (через H₁-рецептори) або пригнічувати їх (через Н₂-рецептори) (Гольдберг Е.Д,, Дыгай А.М., Клименко Н.А. и др., 1993; Клименко Н.А., Шутова Н.А., 2007). Крім того, лейкоцити чинять на ТБ регулюючий вплив, у механізмах якого відіграють роль лізосомальні ферменти, активні форми кисню, циклооксигеназні і ліпооксигеназні ейкозаноїди (Клименко Н.А., Козырева Г.Ф., 2001-2002). ТБ і лейкоцити взаємодіють у регуляції запальних явищ (Клименко Н.А., 1992).

Зі сказаного витікає, що ТБ, мабуть, мають істотне значення у патогенезі хронічного запалення і, можливо, посилюють функціональну активність «клітин хронічного запалення»: макрофагів, лімфоцитів, фібробластів, еозинофілів - і гальмують активність основних ефекторів гострого запалення - нейтрофілів.

Подальшим етапом дослідження стало з'ясування безпосередньо ролі ТБ у патогенезі хронічного запалення, а саме: в клітинно-тканинних реакціях вогнища хронічного запалення і системи крові в цілому. Як було зазначено, система крові є основною ефекторною системою запалення; лейкоцити є основними клітинними ефекторами запалення; клітинно-тканинна динаміка вогнища запалення і взаємопов'язані з нею зміни в системі крові є основним параметром наявності, перебігу, етапу запалення, ефективності протизапальних засобів і відповідної терапії (Альперн Д.Е., 1959; Чернух А.М., 1979; Маянский Д.Н., 1991; Клименко Н.А., 1997).

Виявлено, що при хронічному запаленні, викликаному на тлі попереднього локального видалення ТБ, відбувається зменшення судинних реакцій у вогнищі, запального набряку, еміграції нейтрофілів і моноцитів, накопичення й активності макрофагів, більш рання епітеліолізація макрофагів, зниження активації фібробластів, ангіогенезу та утворення грануляційної тканини, тобто зниження вираженості судинно-ексудативно-інфільтративних та репаративних явищ, послаблення інтенсивності запалення. Одержані результати свідчать про те, що за природних умов хронічного запалення ТБ, навпаки, стимулюють ці явища і, очевидно, посилюють «гостроту» і завершеність запалення, тобто його захисно-пристосувальні властивості, і, таким чином, протидіють швидкій хронізації процесу. Водночас при видаленні ТБ збільшується акумуляція й активація лімфоцитів, можливо, забезпечуючи та відображаючи посилений розвиток хронічного запалення. Результати свідчать про те, що за природних умов хронічного запалення ТБ стримують лімфоцитарну реакцію і, як наслідок, надмірну активацію макрофагів і фібробластів лімфоцитами та прогресування процесу.

Як було зазначено, при гострому запаленні ТБ обмежують еміграцію нейтрофілів у вогнище, стримуючи надмірні альтеративні явища, при хронічному ж - підвищують, мабуть, з метою посилення боротьби з флогогеном і зниженням у такий спосіб хронізації. Макрофагальну і фібробластичну реакції ТБ посилюють також при гострому і, як видно, при хронічному запаленні, очевидно, для підвищення ефективності ранового очищення вогнища і проліферації. Інша річ, що при хронічному запаленні, зважаючи на неможливість повної елімінації флогогену, макрофаги перетворюються на самостійний патогенний чинник, який підтримує, а не завершує запалення, а проліферація виявляється неефективною (Чернух A.M., 1979; Маянский Д.Н., 1991).

Як відомо, при гострому запаленні лімфоцитарна реакція не виражена, у цьому немає необхідності, оскільки це оптимальний перебіг запалення, і ТБ можуть пригнічувати лімфоцити через Н₂-рецептори; при хронічному процесі лімфоцити разом з макрофагами стають одними з основних ефекторів процесу, а при хронічному запаленні на тлі видалення ТБ залучення лімфоцитів ще більше, можливо, у зв'язку з посиленою хронізацією процесу. Крім того, збільшена лімфоцитарно-плазматична реакція може відображати напругу в імунній системі у зв'язку з порушенням звичайної клітинної динаміки вогнища запалення, зважаючи на регуляторну роль лімфоцитів щодо решти запальних клітин, тобто бути компенсаторною.

У свою чергу, зазначена різниця в нейтрофільній реакції при гострому і хронічному запаленні, мабуть, філогенетично детермінована (а визначається у кожному конкретному випадку етіологією запалення і реактивністю організму) різницею в експресії рецепторів на нейтрофілах. Як вже відмічалося, основний тучноклітинний продукт гістамін стимулює запальні клітини через H₁-рецептори, а пригнічує через Н₂-рецептори. Водночас відомо, що при гострому запаленні на нейтрофілах виражена експресія Н₂-рецепторів, а на моноцитах-макрофагах, фібробластах та ендотеліоцитах - H₁-рецепторів (Маянский Д.Н., 1991; Дыгай A.M., Клименко Н.А., 1992). Можливо, розвиток хронічного запалення філогенетично взаємно детермінований зі зміною експресії і (або) чутливості рецепторів на клітинах. Очевидно, зі зниженням гостроти процесу зменшується експресія і (або) чутливість зазначених рецепторів на запальних клітинах. Так, при карагіненовому гострому запаленні, яке в цілому є менш інтенсивним, ніж гостре інфекційне, ТБ не обмежують акумуляцію нейтрофілів у вогнищі, а дещо посилюють її, а акумуляцію моноцитів-макрофагів вони стимулюють менше (Клименко Н.А., Шутова Н.А., 2007). Між тим філогенетично детермінованою, очевидно, є також відмінність у реакції ТБ при гострому і хронічному запаленні, а відповідно, і в кількостях та співвідношеннях їх продуктів: нейтрофільних хемотаксичних факторів, гістаміну, ейкозаноїдів тощо, кожен з яких у свій спосіб впливає на нейтрофіли та інші клітини. Це підтверджується різницею в закономірностях змін кількості і дегрануляції ТБ при гострому й хронічному запаленні. При гострому запаленні ТБ також реагують фазно; при цьому перша фаза скорочується до 30 хв після дії запального агента і характеризується інтенсивною масовою дегрануляцією клітин та швидким різким зниженням їх кількості (аж до повного зникнення при дії сильного подразнювального флогогену, здатного не просто активувати, а й ушкоджувати ТБ); друга фаза спостерігається після 1-ї години від початку запалення і характеризується деяким відновленням кількості ТБ одночасно з їх достатньо вираженою дегрануляцією, вона досягає піку на 6-ту годину запалення і триває щонайменше протягом 10 діб; при цьому початкова кількість ТБ у вогнищі відновлюється лише до 90-ї доби, а регрануляція ТБ може не завершуватися і до 120-ї доби (Липшиц Р.У., Клименко Н.А., 1977; Клименко Н.А., Татарко С.В., 1992, 1995; Клименко М.О., Павлова О.О., 1997). Це свідчить про те, що досить швидке відновлення кількості ТБ і навіть перевищення їх початкової кількості є особливістю саме хронічного запалення і багато в чому може бути пов'язано з розростанням сполучної тканини.

При вивченні кістковомозкового кровотворення і лейкоцитарної реакції периферичної крові виявлено, що при хронічному запаленні на тлі попереднього локального видалення ТБ з вогнища відбувається посилення гемопоезу, особливо лімфопоезу, і зменшення надходження лейкоцитів з кісткового мозку в кров. Результати свідчать про те, що за природних умов хронічного запалення ТБ обмежують гемопоез, особливо лімфопоез, і посилюють вихід каріоцитів з кісткового мозку в кров.

Стримування гемопоезу ТБ при хронічному запаленні є, мабуть, одним з механізмів попередження швидкого прогресування хронічного запалення. Його механізм полягає, можливо, в зниженні продукції лейкоцитами гемопоетичних чинників під безпосереднім впливом БАР ТБ (Дыгай A.M., Клименко Н.А., 1992). Незважаючи на те що ТБ стимулюють моноцити-макрофаги, основні продуценти лейкопоетинів (колонієстимулюючих чинників), при хронічному запаленні значно змінюється функціональний стан і роль самих макрофагів порівняно з гострим запаленням. Ще один, опосередкований, механізм може полягати в гальмуванні ТБ лімфоцитів і, отже, їх хомінгу з крові в кістковий мозок, де вони ініціюють процеси проліферації та диференціювання клітин-попередників гемопоезу; крім того, лімфоцити стимулюють макрофаги до продукції гемопоетинів (Дыгай A.M., Клименко Н.А., 1992).

Посилення виходу каріоцитів у кров пов'язано, очевидно, з системними судинорозширювальними ефектами гістаміну та інших БАР ТБ, а також зі стимуляцією ними моноцитів-макрофагів - основних продуцентів могутніх вазодилататорів - простагландинів, оксиду азоту, а також ІЛ-1, ФНП та інших медіаторів, що мають системні гемодинамічні ефекти, і, відповідно, зі збільшенням кровотоку в кістковому мозку, тобто з вимиванням клітин (Дыгай A.M., Клименко Н.А., 1992). У свою чергу, посилення виходу лейкоцитів з кісткового мозку в кров має значення у підтримці судинно-ексудативно-інфільтративних явищ, «гостроти» процесу, у стримуванні швидкої хронізації запалення. Мабуть, обмеження ТБ активності гемопоезу взаємопов'язане зі зменшенням під їх впливом еміграції лімфоцитів, а посилення виходу лейкоцитів з кісткового мозку в кров - з підвищенням еміграції нейтрофілів і моноцитів.

Подальшим етапом дослідження стало з'ясування ролі всієї тучноклітинної системи в реакціях системи крові при хронічному запаленні. Раніше було показано, що при гострому запаленні спостерігається дегрануляція не тільки ТБ вогнища, але й, природно, меншою мірою ТБ поза вогнищем запалення (Липшиц Р.У., Клименко Н.А., 1980). Під час вивчення клітинно-тканинної динаміки вогнища виявлено, що при хронічному запаленні, викликаному на тлі попереднього системного видалення ТБ, у вогнищі спостерігаються менш виражене порівняно з локальним усуненням ТБ зниження вмісту нейтрофілів та еозинофілів, запізнювання акумуляції макрофагів, менше накопичення і відмінність у динаміці лімфоцитів, менше зниження вмісту фібробластів і відмінність їх динаміки, раніше формування грануляційної тканини, але зниження в ній ангіо- та колагеногенезу. Це показує, що в регуляції клітинно-тканинних реакцій при хронічному запаленні беруть участь не тільки ТБ вогнища запалення, а й вся тучноклітинна система і незалежно від джерела БАР ТБ стримують прогресування хронічного запалення.

БАР ТБ поза вогнищем запалення, як видно, беруть безпосередню участь у подіях вогнища і при недостатності БАР ТБ вогнища, мабуть, багато в чому це компенсують. Вони можуть проникати у вогнище шляхом дифузії з периферії, надходити спочатку в кров і потім з ексудатом у вогнище, змінювати проникність судин вогнища, еміграцію лейкоцитів, гемопоез, вихід клітин з кісткового мозку в кров і далі у вогнище і, таким чином, модифікувати надходження у вогнище інших медіаторів і з інших джерел.

Під час вивчення кістковомозкового кровотворення і лейкоцитарної реакції периферичної крові з'ясовано, що ТБ поза вогнищем запалення відіграють роль і в інших реакціях системи крові при хронічному запаленні. Системне видалення ТБ спричинює більш виражену активацію гемопоезу і зниження виходу каріоцитів з кісткового мозку в кров при хронічному запаленні, ніж локальне усунення ТБ. Це явище цілком можна пояснити: системне видалення ТБ призводить до більш значущого дефіциту їх БАР в організмі, що, у свою чергу, спричинює, з одного боку, розгальмування гемопоезу, обмежуваного БАР ТБ за природних умов хронічного запалення, а з іншого - менше вимивання лейкоцитів з кісткового мозку в кров.

Одержані результати і дані літератури дозволяють уявити собі роль ТБ у патогенезі хронічного запалення таким чином (рисунок). Під впливом запального агента, а також медіаторів з інших джерел відбувається активація (дегрануляція) ТБ; БАР ТБ викликають: вазодилатацію і підвищення проникності судин, що призводить до ексудації та утворення запального набряку, завдяки чому посилюється боротьба з флогогеном за рахунок медіаторів плазми; активацію нейтрофілів і моноцитів з їх еміграцією та розвитком лейкоцитарної інфільтрації, накопиченням і активацією макрофагів; лейкоцити здійснюють елімінацію флогогену, ушкоджених тканин і стимулюють фібробласти до репарації; активацію фібробластів з розвитком репаративних явищ (ангіо- та колагеногенез, утворення грануляційної тканини); посилення кровотоку в кістковому мозку і виходу лейкоцитів у кров. Іншими словами, ТБ посилюють судинно-ексудативно-інфільтративні та репаративні, тобто прозапальні, явища, «гостроту» процесу, протидіючи швидкій його хронізації. Крім того, БАР ТБ: пригнічують лімфоцити, одні з основних ефекторів хронічного запалення, і обмежують активацію гемопоезу, особливо лімфопоезу, і, таким чином, також стримують прогресування хронічного запалення.

Водночас персистенція флогогену стає причиною напруги імунної системи, мобілізації лімфоцитів, які за допомогою лімфокінів посилюють залучення макрофагів і фібробластів для видалення запального агента, ушкоджених тканин і репарації. Проте, зважаючи на неможливість повної елімінації флогогену, спроби ранового очищення і репарації виявляються неефективними, повторюються і виражаються, навпаки, у повторних ушкодженнях тканин токсиколітичними продуктами макрофагів (активними формами кисню й оксиду азоту, ферментами) і в надмірному разростанні сполучної тканини. Активація макрофагів, у свою чергу, спричинює підвищену продукцію монокінів і залучення лімфоцитів, а також активацію фібробластів. Виникає «зачароване коло» (див. рисунок). Посилення ТБ виходу лейкоцитів з кісткового мозку в кров при хронічному запаленні разом з позитивним значенням (підвищення залучення нейтрофілів для підтримки «гостроти» процесу) може мати і негативне (надмірне рекрутування моноцитів-макрофагів). Обмеження ж гемопоезу як спосіб стримування хронічного запалення окрім зменшення залучення лімфоцитів має також значення і для зниження рекрутування і ушкоджувальної дії макрофагів.

З часом або відбувається завершення процесу інкапсуляцією, якщо це можливо, або, якщо процес розповсюджений і продовжується, настає виснаження імунної системи: розвивається вторинний імунодефіцит, який починає визначати особливості подальшого перебігу і виходу процесу.

Одержані результати показують, що ТБ не сприяють, а, навпаки, протидіють хронізації запального процесу і в той час як при гострому запаленні ефективні антагоністи БАР ТБ, при хронічному запаленні можуть бути ефективними їх агоністи.

Подальші дослідження з даного питання мають бути спрямовані на з'ясування конкретних механізмів участі ТБ у патогенезі хронічного запалення (ролі окремих тучноклітинних продуктів), пошук ефективних способів підвищення функціональної активності ТБ у цілому і розробку агоністів найбільш значущих їх БАР з метою використання для профілактики та лікування хронічного запалення.

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового медичного завдання - визначення ролі тканинних базофілів (ТБ) у клітинних реакціях при хронічному запаленні. Виявлено, що при хронічному запаленні ТБ сприяють судинно-ексудативно-інфільтративним і репаративним явищам, одночасно обмежуючи акумуляцію лімфоцитів у вогнищі, гемопоез, особливо лімфопоез, і посилюючи вихід лейкоцитів з кісткового мозку в кров, і, таким чином, стримують прогресування хронічного запалення. Показано, що в клітинних реакціях при хронічному запаленні мають значення ТБ не тільки вогнища, а й поза ним, які також стримують прогресування хронічного запалення.

1. У вогнищі хронічного запалення відбуваються виражена дегрануляція ТБ і зміни їх кількості, що свідчать про причетність ТБ до патогенезу хронічного запалення. При цьому реакція ТБ є фазною. Перша фаза - короткочасна, інтенсивніша - спостерігається протягом однієї доби після відтворення запалення з піком на 6-ту годину і характеризується вираженою дегрануляцією ТБ і зниженням їх кількості. Друга фаза - менш інтенсивна, тривала, «постійна» (без вираженого піку) - виявляється з 14-ї доби до кінця дослідження (28-ї доби) у вигляді повторного помірного посилення дегрануляції ТБ одночасно з наростанням їх кількості. Інтерфазний період, що має місце на 3-тю-7-му добу, характеризується зниженням інтенсивності дегрануляції ТБ такої у першій фазі і початком відновлення кількості ТБ.

При хронічному запаленні, викликаному на тлі попереднього локального видалення ТБ з вогнища, спостерігаються менш виражені, ніж при природному перебігу хронічного запалення, судинно-ексудативно-інфільтративні та репаративні явища при більш значному накопиченні лімфоцитів у вогнищі.

Попереднє локальне видалення ТБ з вогнища хронічного запалення спричинює більш виражену активацію гемопоезу, особливо лімфопоезу, і менший вихід лейкоцитів з кісткового мозку в кров, ніж при звичайному перебігу хронічного запалення.

При хронічному запаленні, викликаному на тлі попереднього системного видалення ТБ, порівняно з локальним їх усуненням у вогнищі відбуваються зміни не тільки в кількості клітин, а й в динаміці клітинних реакцій, формування грануляційної тканини і в її якості, що свідчить про компенсаторну роль тучноклітинної системи при недостатності ТБ вогнища.

Системне виснаження тучноклітинної популяції приводить до більш вираженої активації гемопоезу і зниження виходу лейкоцитів з кісткового мозку в кров при хронічному запаленні, ніж локальне видалення ТБ.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Клименко Н. А. Морфофункциональное состояние тканевых базофилов при хроническом воспалении / Н. А. Клименко, М. В. Лупырь // Медицина сьогодні і завтра. - 2007. - № 3. - С. 12-15. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпре тація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником).

2. Клименко Н. А. Клеточно-тканевая динамика очага при хроническом воспалении на фоне локального удаления тканевых базофилов / Н. А. Кли менко, М. В. Лупырь, Н. И. Горголь // Експерим. і клін. медицина - 2008. - № 3. - С. 4-12. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпретація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником та патоморфологом канд. мед. наук, доц. Н. І. Горголь).

3. Клименко Н. А. Клеточно-тканевая динамика очага при хроническом воспалении на фоне системного удаления тканевых базофилов / Н. А. Кли менко, М. В. Лупырь, Н. И. Горголь // Медицина сьогодні і завтра. - 2008. - № 2. - С. 77-82. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпретація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником і патоморфологом канд. мед. наук, доц. Н. І. Горголь).

4. Клименко Н. А. Костномозговое кроветворение и лейкоцитарная реакция периферической крови при хроническом воспалении на фоне локального удаления тканевых базофилов / Н. А. Клименко, М. В. Лупырь // Буковинський медичний вісник. - 2008. - Т. 12, № 3. - С. 81-86. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпретація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником).

5. Клименко Н. А. Костномозговое кроветворение и лейкоцитарная реакция периферической крови при хроническом воспалении на фоне системного удаления тканевых базофилов / Н. А. Клименко, М. В. Лупырь // Клінічна та експериментальна патологія. - 2008. - Т. 7, № 3. - С. 68-71. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпретація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником).

6. Пат. 33696 Україна, МПК (2006)G01N 33/00 Спосіб визначення фаз хронічного запалення / Клименко М. О., Лупир М. В.; заявник і патентовласник Харків. нац. мед. ун-т. - № u 2008 01916; заявл. 14.02.08; опубл. 10.07.08, Бюл. № 13. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпретація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником).

7. Клименко М. О. Клітинні та молекулярні, локальні та системні механізми гострого та хронічного запалення / М. О. Клименко, Р. У. Ліпшиць, С. В. Татарко, О. М. Шевченко, О. О. Павлова, М. І. Онищенко, В. В. Золотухін, Н. А. Шутова, О. Ю. Литвиненко, О. С. Варваричева, І. О. Савенко, В. О. Перін, М. В. Лупир // Проблемы достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. гос. мед. ун-та. им. С.И. Георгиевского: Матеріали науково-практичної конференції «Актуальні питання патофізіології». - Симферополь, 2006. - Т. 142, № 3. -

С. 218-219. (Здобувачем одержані дані про роль тканинних базофілів у клітинних реакціях при хронічному запаленні).

8. Клименко Н. А. Клеточные кооперации в динамике формирования хронического гранулематозного воспаления / Н. А. Клименко, М. В. Лупырь, Н. И. Горголь // Досвід і проблеми застосування сучасних морфологічних методів досліджень органів і тканин у нормі та при діагностиці патологічних процесів: Науково-практична конференція / Тернопіл. держ. мед. ун-т ім. І.Я. Горбачевського. - Тернопіль, 2007. - С. 52-54. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпретація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником і патоморфологом канд. мед. наук, доц. Н. І. Горголь).

9. Клименко Н. А. Костномозговое кроветворение при карагиненовом хроническом воспалении / Н. А. Клименко, М. В. Лупырь // Бюлетень VI читань ім. В.В. Підвисоцького. - Одеса, 2007. - С. 20-21. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпретація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником).

10. Клименко Н. А. Морфофункциональное состояние тканевых базофилов при хроническом воспалении / Н. А. Клименко, М. В. Лупырь // Бюлетень VIІ читань ім. В.В. Підвисоцького. - Одеса, 2008. - С. 34-35. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпретація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником).

11. Клименко Н. А. Общеморфологическая и морфометрическая характеристика клеточно-тканевой динамики очага при хроническом воспалении на фоне локального удаления тканевых базофилов / Н. А. Кли менко, М. В. Лупырь, Н. И. Горголь // Сучасні проблеми патологічної анатомії: Матеріали VIII міжнародного конгресу патологів України ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія». - Полтава, 2008. - С. 32. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпретація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником і патоморфологом канд. мед. наук, доц. Н. І. Горголь).

12. Клименко Н. А. Роль тканевых базофилов в клеточно-тканевых реакциях очага хронического воспаления / Н. А. Клименко, М. В. Лупырь, Н. И. Горголь // Матеріали V національного Конгресу патофізіологів України «Сучасні проблеми патофізіології: від молекулярно-генетичних до інтегративних аспектів» // Патологія. - 2008. - Т. 5, № 2. - С. 61. (Здобувачем одержані експериментальні результати, проведено їхній аналіз і узагальнення; інтерпретація одержаних даних здійснена спільно з науковим керівником).

АНОТАЦІЯ

Лупир М.В. - Роль тканинних базофілів у клітинних реакціях при хронічному запаленні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.03.04 - патологічна фізіологія. - Харківський національний медичний університет МОЗ України. - Харків, 2008.

Дисертація присвячена вивченню ролі тканинних базофілів (ТБ) в клітинних реакціях при хронічному запаленні.

У роботі використані патофізіологічні, цитоморфологічні, гістологічні, гістохімічні, гематологічні, цитохімічні, фармакологічні, статистичні методи дослідження.

Встановлено закономірності змін морфофункціонального стану ТБ вогнища, які свідчать про причетність ТБ до патогенезу хронічного запалення, у докладній динаміці процесу, виявлено і визначено у часі та вираженості фази реакції ТБ.

Показана роль ТБ вогнища хронічного запалення в місцевих клітинних реакціях і реакціях системи крові в цілому. Встановлено, що ТБ сприяють судинно-ексудативно-інфільтративним і репаративним явищам, одночасно обмежуючи акумуляцію лімфоцитів у вогнищі, гемопоез, особливо лімфопоез, та посилюючи вихід лейкоцитів із кісткового мозку у кров, і, таким чином, стримують прогресування хронічного запалення.

Встановлено, що в реакціях системи крові при хронічному запаленні мають значення не тільки ТБ власне вогнища, а і вся тучноклітинна система і ТБ поза вогнищем також стримують прогресування хронічного запалення і відіграють компенсаторну роль при недостатності ТБ вогнища.

Ключові слова: хронічне запалення, тканинні базофіли, клітинні реакції вогнища запалення, кісткового мозку, периферичної крові.

АННОТАЦИЯ

Лупырь М.В. - Роль тканевых базофилов в клеточных реакциях при хроническом воспалении. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.04 - патологическая физиология. - Харьковский национальный медицинский университет МЗ Украины. - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена изучению роли тканевых базофилов (ТБ) в клеточных реакциях при хроническом воспалении.

В работе использованы патофизиологические, цитоморфологические, гистологические, гистохимические, гематологические, цитохимические, фармакологические, статистические методы исследования.

Установлено, что в очаге хронического воспаления происходят выраженная дегрануляция ТБ и изменения их количества, свидетельствующие о причастности ТБ к патогенезу хронического воспаления. При этом реакция ТБ является фазной. Первая фаза - кратковременная, более интенсивная - наблюдается в течение одних суток после воспроизведения воспаления с пиком на 6-й час и характеризуется выраженной дегрануляцией ТБ и снижением их количества. Вторая фаза - менее интенсивная, продолжительная, «постоянная» (без выраженного пика) - обнаруживается с 14-х суток до конца исследования (28-х суток) и проявляется повторным умеренным усилением дегрануляции ТБ одновременно с нарастанием их количества. Интерфазный период, имеющий место на 3-и-7-е сутки, характеризуется снижением интенсивности дегрануляции ТБ относительно таковой в первой фазе и началом восстановления количества ТБ.

При хроническом воспалении, вызванном на фоне предварительного локального удаления ТБ из очага, наблюдаются менее выраженные, чем при естественном течении хронического воспаления, сосудисто-экссудативно-инфильтративные и репаративные явления при более значительном накоплении лимфоцитов в очаге.

Предварительное локальное удаление ТБ из очага хронического воспаления приводит к более выраженной активации гемопоэза, особенно лимфопоэза, и меньшему выходу лейкоцитов из костного мозга в кровь, чем при обычном течении хронического воспаления.

При хроническом воспалении, вызванном на фоне предварительного системного удаления ТБ, по сравнению с локальным их устранением в очаге происходят изменения не только в количестве клеток, но и в динамике клеточных реакций, формирования грануляционной ткани и в ее качестве, что указывает на компенсаторную роль тучноклеточной системы при недостаточности ТБ очага.

Системное истощение тучноклеточной популяции приводит к более выраженным активации гемопоэза и снижению выхода лейкоцитов из костного мозга в кровь при хроническом воспалении, чем локальное устранение ТБ.

Ключевые слова: хроническое воспаление, тканевые базофилы, клеточные реакции очага воспаления, костного мозга, периферической крови.

Summary

Lupyr M.V. The role of tissue basophils in cellular reactions at chronic inflammation. - A manuscript.

Thesis for scientific degree of candidate of science (medicine) in specialty 14.03.04 - Pathological Physiology. - Kharkiv National Medical University, Ministry of Health of Ukraine. - Kharkiv, 2008.

The thesis covers the role of tissue basophils (TB) in cellular reactions at chronic inflammation.

Pathophysiological, cytomorphological, histological, histochemical, cytochemical, pharmacological and statistical methods were used in the work.

The regularities of the changes in the morphofunctional state of focal TB which suggest the role of TB in the pathogenesis of chronic inflammation were established in the detailed dynamics of the process. The phases of TB reaction were revealed and described as to the time and intensity.

The role of TB in the focus of chronic inflammation in local cellular reactions and reactions of the blood system was shown. It was determined, that TB promote vascular-exudative-infiltrative and reparative phenomena simultaneously limiting accumulation of lymphocytes in the focus, hemopoieses, especially lymphopoiesis and increasing exit of lymphocytes from the bone marrow to the blood and, thus, controlling the progression of chronic inflammation.

It was determined, that not only focal TB but the whole mast-cell system play the role in the reactions of the blood system at chronic inflammation and TB outside the focus also stimulate progression of chronic inflammation and play a compensation role at insufficiency of TB in the focus.

Key words: chronic inflammation, tissue basophils, cellular reactions of inflammatory focus, bone marrow, peripheral blood.

Размещено на Allbest.ru