Діагностика фенологічних фаз у берези звичайної

Морфологічні особливості берези звичайної, практичне використання її продуктів. Збирання, переробка та зберігання бруньок. Хімічний склад та лікувальні властивості березового соку, правила його збирання. Головні фенологічні фази в житті рослини.

Рубрика Биология и естествознание
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 04.03.2015
Размер файла 200,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Уманський національний університет садівництва

Реферат

на тему «Діагностика фенологічних фаз у берези звичайної»

Береза (Betula) -- рід дерев родини березових (Betulaceae) з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора чорно-сіра, глибокотріщинувата. Квітки одностатеві, рослина однодомна. Загальна кількість видів -- близько 60.

Практичне використання:

Лікарська, харчова, медоносна, деревинна, смолоносна, танідоносна, фарбувальна, кормова, ефіроолійна, декоративна, фітомеліоративна рослина.

У науковій медицині використовують бруньки -- Gemmae Betulae, листки -- Folium Betulae, березовий дьоготь -- Ріх Betulae i активоване вугілля -- Cabro activatus.

Березові бруньки й листки використовують як сечогінний і жовчогінний засіб. Бруньки рекомендують при пролежнях, подразненнях і ерозіях шкіри, а зовні -- при ревматизмі, як ранозагоювальний засіб, внутрішньо -- при простуді, хворобах і спазмах шлунка, при туберкульозі, гастриті, гострих і хронічних екземах. Бруньки берези містять ефірні олії, сапонін, глюкозу, смолу, бетулоретинову кислоту, а листки -- антоціани, кумарини, флаваноли, сапоніни, ефірну олію, смолу, каротин, вітамін С.

Березовий дьоготь, який одержують шляхом перегонки з березової кори, застосовують як ранозагоювальний засіб і для лікування хвороб шкіри, опіків, корости, лишаїв. З нього добувають також березову ефірну олію, яку використовують як глистогінний засіб. Таблетки активованого вугілля вживають при отруєннях, бактеріальних токсикозах і метеоризмі. У народній медицині бруньки і листки використовують як сечогінний, жовчогінний, відхаркувальний засіб, при болючих менструаціях, запаленні нирок і сечового міхура, шлункових хворобах, хворобах серця, як кровоочисний засіб.

Зовнішньо листки застосовують для ванн при радикуліті, свіжими листками обкладають болючі місця при ревматизмі, настоєм бруньок або листків заливають рани, при цинзі натирають бруньками ясна, прикладають листки до пухлин і ударених місць; настоєм листків змазують уражені місця при хворобах шкіри, миють голову при випаданні волосся. Кірку берести прикладають до фурункулів. Бересту (кору) берези використовують для накладання пов'язок при переломах кісток. У ветеринарії березовим дьогтем лікують різні паразитарні хвороби шкіри, гнійні рани, опіки.

Березовий ліс

Рано навесні шляхом підсочки з берези одержують солодкий сік, який містить цукри, окис кальцію, вітаміни, яблучну кислоту, дубильні речовини. З нього готують чудовий прохолодний напій, який вважається корисним при золотусі, цинзі, каменях у нирках і сечовому міхурі, подагрі, хворобах суглобів, екземах, лишаях, фурункулах. Сік є також стимулюючим, сечогінним і глистогінним засобом.

Усі види беріз -- високопродуктивні весняні пилконоси. За хімічним складом пилок берези найбільш цінний для корму бджіл, бо містить високий відсоток жиру. На березі бджоли збирають у червні падь. З молодих листочків бджоли збирають клей. Березовий сік застосовують для підгодівлі бджіл навесні.

Берестовий дьоготь може служити замінником паливних і мастильних матеріалів. Дрова з берези високоякісні, горять без тріску й диму. Листки берези придатні для приготування фарбувального екстракту, яким фарбують шерстяні й бавовняні тканини в жовтий, коричнево-чорний, жовто-зелений і золотистий кольори. Листки багаті на каротин і вітамін С (до 180 мг %) і разом з тонкими гілками є кормом для тварин.

Ефірна олія, яку добувають з бруньок берези, застосовується в парфумерії. Як декоративна рослина береза бородавчаста застосовується в зеленому будівництві, для створення насаджень у парках, на вулицях, для алей і березових гаїв. Має декоративні форми. У лісостепових і степових районах береза є однією з важливих порід при створенні лісомеліоративних насаджень, разом з сосною її використовують для залісення піщаних ґрунтів.

Збирання, переробка та зберігання. Березові бруньки збирають взимку і рано навесні (січень -- березень). Для цього на вирубках головного користування чи при рубках догляду зрізують гілки, зв'язують їх у пучки і сушать у добре провітрюваних приміщеннях протягом трьох-чотирьох тижнів. Не рекомендується сушити в сушарках, бо при цьому втрачаються смоли й ефірні олії. Після сушіння гілки обмолочують, на решетах відділяють бруньки від домішок. Сировину пакують у мішки вагою по 25 і 50 кг. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні протягом двох років.

Листки збирають у травні, сушать у затінку і пакують у ящики, вистелені папером. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Для промислової заготівлі придатні всі види берези. Потребує бережливого використання і охорони.

Навесні, як тільки починає танути сніг, берези прокидаються раніше від інших дерев і починають гнати по стовбуру свій березовий сік. Березовий сік - справжнє джерело мікроелементів, вітамінів, полісахаридів, білків, кислот, ароматичних і дубильних речовин. Здавалося б і на смак не вигадливий (куди там до «свіжого» соку з пакетів), і не солодкий зовсім. Але залиште його на пару днів у теплому приміщенні - і заграє, забродить березовий сік. Видно - непроста ця водичка...

Точний період виділення березового соку встановити важко, тому що він залежить від погодних умов. Наприклад, якщо під час березневої відлиги сік уже почав текти, і несподівано вдарили морози, він може на якийсь час припинити виділятися. Однак, як правило, сік починає бігти, коли тане сніг і набухають бруньки, приблизно в середині березня. Збирати сік припиняють, коли вже розпускається листя, в другій половині квітня.

Збір березового соку можна починати практично відразу після весняного рівнодення. На найбільш сонячних місцях береза прокидається навіть, якщо навколо ще лежить сніг. Щоб визначити початок сокоруху достатньо вийти в ліс після 20-25 березня і зробити тонким шилом укол на березі завтовшки з руку. Якщо сік пішов - у точці проколу тут же виступить крапля соку. І можна приступати до його збирання та заготівлі.

Сік буде йти з кінця березня до середини - кінця квітня. У міру прогрівання лісу слід переміщатися вглиб, туди, де ліс прокидається пізніше, ніж на південній галявині. На жаль, дуже часто спостерігається варварський і хижацький спосіб видобутку березового соку.

Краще всього вибрати березу, діаметр якої не менше 20 см, з добре розвиненою кроною. На відстані 20 см від землі в стовбурі дерева акуратно проробляють маленький отвір. Важливо знати, що, в основному, сік йде в поверхневому шарі між корою і деревиною, тому глибоку дірку робити зовсім не потрібно. У зроблений отвір або під ним прикріплюють лоток з берести або інше напівкругле пристосування, яким буде стікати сік. Жолобок повинен бути направлений в пляшку, банку або пакет.

Найкращим часом для збору соку вважається проміжок між 12 і 18 годинами, коли він тече найбільш сильно. Від діаметра дерева залежить кількість отворів, які можна зробити: якщо 20-25 см - то тільки один, при обсязі 25-35 см - два, при 35-40 см - три, а якщо діаметр більше 40 см - допустимо зробити чотири отвори.

Після того, як зберете сік, не забудьте допомогти дереву одужати: потрібно туго закрити отвір воском, пробкою або мохом, щоб у стовбур не потрапили бактерії, які можуть нести серйозну загрозу для життя дерева.

Не прагніть «злити» з одного дерева весь сік! Дерево готове втратити частину соку, і воно його компенсує. Але якщо ви його повністю знекровите, воно засохне. Краще вибрати 5-10 дерев і з кожного з них брати по літру соку на добу, ніж з одного - по 5 літрів, прирікаючи його на загибель.

Медичні дослідження показали, що прийом хоча б однієї склянки на день протягом 2-3 тижнів (оптимально випивати три рази на день по склянці за півгодини до їжі) допоможе організму справитися з весняною слабкістю, авітамінозом, неуважністю, втомою і депресією. Протипоказаний березовий сік тим, у кого алергія на пилок берези.

У березовому соці містяться органічні кислоти, дубильні і мінеральні речовини, залізо, калій, кальцій, глюкоза, фруктоза, фітонциди. Вживання березового соку сприяє розщепленню каменів у сечовому міхурі і нирках, очищенню крові, посилює обмінні процеси. Корисно пити сік і при виразці шлунка, захворюваннях печінки, дванадцятипалої кишки, жовчного міхура, зниженій кислотності, радикуліті, ревматизмі, подагрі, артриті, кашлі, бронхіті, туберкульозі, цинзі, головному болі і венеричних захворюваннях. Видаляє з організму всякий шкідливий баласт і шкідливі речовини при заразних хворобах.

До того ж, березовий сік підвищує опірність організму до простудних, інфекційних і алергічних захворювань, надає глистогінну, сечогінну, протипухлинну дію. Особливо корисний він хворим на туберкульоз легенів, ангіну. Також соком берези корисно протирати шкіру при екземі, вуграх, задля зволоження й очищення сухої шкіри. Дуже добре нанести на шкіру обличчя таку маску: змішати 1 ст. л. сметани з 2 ст. л. березового соку і 1 ч. л. меду. Тримати таку маску потрібно близько 15 хвилин, змити прохолодною водою, шкіра після неї набуває красивого матового відтінку.

А ще березовим соком корисно мити волосся при лупі, для посилення його росту і появи блиску й м`якості (таку ж властивість має настій березового листя).

А нещодавно була виявлена ще одна особливість березового соку. Виявляється, це хороший засіб від імпотенції. До того ж, березові «сльози» дуже непогано діють на людей у період клімаксу. Лікарі говорять, що, якщо випивати хоча б по склянці соку на день, то зникнуть сонливість, відчуття втоми, дратівливість та інші супутні клімаксу явища.

Систематичний прийом березового соку надає загальнозміцнюючу і тонізуючу дію. Весняний березовий сік приймають при авітамінозах, алергічних захворюваннях, при каменях у нирках і сечовому міхурі, при золотусі, цинзі, простуді, при недокрів`ї.

Березовий сік можна методом випарювання згустити до сиропу, що містить 60% цукру. Такий сироп має лимонно-білий колір і густоту меду.

береза фенологічний лікувальний сік

Щоб сік зберігався про запас, його розливають у пляшки (добре в кожну пляшку покласти по 2 чайні ложки цукру) і поміщають в холодний і темний погріб. У промисловості на 1 л березового соку додають 125 г цукру і 5,5 г лимонної кислоти, фільтрують, після цього розливають у банки, пастеризують і закручують кришками.

У лікувальних цілях березовий сік слід пити у свіжому вигляді. Зберігати його в холодильнику можна не більше двох діб. Приймати рекомендується по 1 склянці 3 рази на день за 20-30 хвилин до їжі протягом 2-3 тижнів.

При шкірних хворобах (екземах, лишаях, висипках), а також при пологовій гарячці і хворобах, що протікають з високою температурою, приймають по 3 склянки на день.

Березовий сік сам по собі - приємний освіжаючий і загальнозміцнюючий напій, але в нього можна додавати сік чорноплідної горобини, брусниці, чорниці. Березовий сік можна настоювати на різних травах (чебрець, ромашка, кмин, квітки липи, плоди шипшини). Можна додавати до нього настої звіробою, м`яти, меліси, соснової хвої, сік вишні, яблук, смородини та ін.

Можна приготувати з березового соку і напій по-білоруськи. Сік налити у велику сулію і поставити в темне прохолодне місце на 2-3 дні. Потім додати у нього солод з ячменю або підсмажені товчені сухарі. На 5 л березового соку - 30 г ячмінного солоду або сухарів.

Ще з березового соку готують бальзам. На відро соку потрібно 3 кг цукру, 2 л вина і 4 дрібно порубаних лимони. Все це потрібно поставити бродити на два місяці в льох, а потім розлити по пляшках і витримати ще три тижні.

Непоганий і медок з березового соку. На кожні 400 г патоки треба брати 12 склянок березового соку і варити на слабкому вогні 1 годину, потім остудити, перелити в діжку і додати дріжджів. Коли бродіння припиниться, розлити в пляшки.

Роблять з березового соку і квас. У бочку з березовим соком спускають на мотузочці мішечок з горілими корочками житнього хліба. Через дві доби з кірок в сік перейдуть дріжджі і почнеться бродіння. Потім в бочку насипають відро дубової кори, як консервуючий (дубильний) засіб, а для аромату - вишні (ягоди або листя) та стебла кропу. Через два тижні квас готовий, він може зберігатися всю зиму.

За старих часів березовий сік збирали в спеціальний посуд з березової кори - вважалося, що в ньому він краще зберігає свої властивості. Але цілком можна збирати сік і в звичайні скляні банки або навіть в пластикові пляшки.

Береза славиться не тільки своїм соком. У квітні-травні в сонячну суху погоду збирають також березовий пилок, який володіє чудовими властивостями: регулює функції травного тракту, позбавляє від закрепів, допомагає при виснаженні та інфекційних захворюваннях. Практично все, що здатна дати береза - кора, листя, бруньки й навіть березовий гриб (чага) у вигляді наростів на стовбурі, - знаходить застосування в народній медицині.

Діагностика фенологічних фаз у рослин:

1 Початок сокоруху -20 березня.

2 Бубнявівня бруньок - початок квітня.

3 Завершення обтиснення - 15-20 квітня.

4 Початок бутонізації - на початку літа.

5 Цвітіння - 5-10 липня.

6 Кінець цвітіння - кінець липня.

7 Достигання плодів - опадання сім'янок і при насіннєвих лусок.

8 Осіннє забарвлення листя:

облиснення - 16 квітня;

перше пожовтіння - 23 жовтня.

10 Листопад:

10% - до 20 жовтня;

50% - до 10 листопад;

90% - до кінця листопада.

Рід Береза - Betula L.

Береза повисла - Betula pendula Roth.

Дерево заввишки до 25 метрів з ажурною, неправильно яйцеподібною кроною, повислими гілками. Кора біла,у молодих рослин гладенька, з віком у нижній частині розтріскується, стає майже чорною. Пагони голі, покриті смолистими бородавками. Листки трикутно-ромбічні, яйцеподібні, по краю двічігострозубчасті, завдовжки 3-7 см, у молодому віці світло-зелені, липкі, пізніше темно-зелені. Квітки зібрані в сережки, з'являються в травні. Плоди дозрівають у липні-серпні.

Природно поширена майже по всій Європі, в Західному Сибіру та Алтаї. Належить до найсвітлолюбніших деревних видів, зимо - і посухостійка, не вибаглива до ґрунтових умов. Може рости на болотистих, змитих ґрунтах, пісках, супісках, суглинках, чорноземах. Не дуже стійка проти забруднення повітря димом та газами. Недовговічна, доживає до 80-100 років. Декоративні форми: за будовою крони - звичайна, пірамідальна, траурна (вертикально опущені вниз гілки), Юнга (правильна, повисла крона); за забарвленням листя - пурпурова; за будовою деревини - карельська.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, алей, гаїв, обсадження водойм. Особливо декоративна в насадженнях поруч з темнохвойними породами.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Перстач прямостоячий: біологічний опис, різновиди, фармакологічні властивості, використання, способи розмноження та рекомендації щодо вживання. Практичне використання, антирадіаційні властивості, техніка вирощування материнки звичайної. Відвар материнки.

    реферат [35,2 K], добавлен 27.11.2013

  • Вивчення еволюційного процесу розвитку плазунів. Анатомічні та фізіологічні особливості покриву тіла, будови скелету та функціонування систем органів плазунів. Ознайомлення із способом життя, циклами активності та засобами захисту гадюки звичайної.

    курсовая работа [42,1 K], добавлен 21.09.2010

  • Узагальнення основних порід дерев, розповсюджених в нашій країні. Біологічні характеристики, ареол поширення та народногосподарське значення Дуба Звичайного, Ялиці Білої, Ялини Звичайної, Модрини Європейської та Сосни Кримської, Сибірської і Звичайної.

    презентация [11,7 M], добавлен 25.09.2011

  • Способи гербаризації трав’янистих рослин. Характеристика екотопів місць збирання рослин. Екотопи гранітних відслонень, степу, лук та боліт заплав. Біоморфологічний опис квіткової рослини на прикладі тюльпана, його декоративне значення та поширення.

    отчет по практике [24,4 K], добавлен 04.02.2013

  • Особливості біології, морфологія, хімічний склад, репродукція вірусів. Поняття про бактеріофагів, їх характеристика. Антигенні властивості фагів, особливості, специфіка їх взаємодії з бактеріями. Культивування, практичне значення вірусів та бактеріофагів.

    курсовая работа [3,3 M], добавлен 21.09.2010

  • Цілющі властивості рослин у досвіді народної медицини. Лікарські препарати рослинного походження. Біологічна сила рослинних речовин. Вміст вітамінів та мінеральних речовин в овочах та їх застосування в їжу та при лікуванні. Хімічний склад овочів.

    реферат [26,0 K], добавлен 27.04.2010

  • Історія вивчення гіпертермофільних мікроорганізмів, їх систематичне положення, середовища існування (наземні і морські біотопи). Морфологічні, фізіологічні і культуральні особливості архей; механізми їх термофілії. Практичне використання в біотехнології.

    дипломная работа [1,8 M], добавлен 17.09.2010

  • Класифікація грибів по способу харчування. Сапрофіти - це гриби, що харчуються залишками живих організмів, в основному рослин. Особливості харчування грибів. Основні правила їх збирання. Взаємовигідне співжиття грибів з деревними породами вищих рослин.

    реферат [26,4 K], добавлен 24.04.2010

  • Види пошкодження рослин при низьких температурах. Фізіолого-біохімічні особливості морозостійкості рослин. Процес загартування, його фази. Загальна характеристика родини Пасльонових, дія низьких температур на рослини. Метод дослідження морозостійкості.

    курсовая работа [72,0 K], добавлен 05.04.2014

  • Характеристика бактерій Rhodobacter sphaeroides, історія винайдення та етапи вивчення. Морфологічні ознаки клітин, особливості їх будови та генетики, екологія та фізіолого-біохімічні ознаки. Поновлювальні джерела енергії. Можливе використання бактерій.

    курсовая работа [2,8 M], добавлен 06.10.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.