Рослинний світ Славути

Особливості рослинності, її вплив на навколишнє середовище. Основні породи дерев, середня висота та діаметр. Характеристика трав'янисто-чагарникової зарості. Квіти-індикатори водного режиму ґрунтів. Рослинні символи за українськими народними уявленнями.

Рубрика Биология и естествознание
Вид практическая работа
Язык украинский
Дата добавления 16.03.2014
Размер файла 12,2 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

Рослинний світ Славути

ВиконалаУчениця 8-А класу

Ніколайчук О.В.

Капуста Н.

м. Славута - 2012 р.

Лісові насадження

В нашій місцевості переважають мішані ліси. Ліс - безцінний дар природи. Значення його в природі неможливо переоцінити. Ліси впливають на клімат, пом'якшуючи його, маючи величезне водорегулююче значення. Завдяки рослинності в лісі нагромаджується значна кількість вологи. Ліс впливає на формування грунтів. Лісові насадження захищають поля від суховіїв, вітрової та водної ерозії грунтів. Лісове повітря позбавлене пилу, наповнене корисними виділеннями лісових рослин (фітонцидами), які відновлюють сили людини, дарують йому здоров'я.

Основними породами дерев які ростуть у них є:

1. з хвойних дерев - - сосна, ялина;

2. з листяних дерев - дуб, граб,береза, клен, липа, вільха, ясен.

Сосна - окраса лісу. Сосни дуже люблять сонце і ростуть там, де багато світла. Дуже часто вони ростуть на піску, тому що у них дуже сильне і глибоке коріння, Якби сосна не закріплювала своїм корінням піски, вітер розвіював би їх, а вода заливала б пісок у річку і замулювала б її. Сосни приносять велику користь природі. Насіння з шишок люблять ласувати білки і дятли.

Ялина європейська - витривале дерево. Воно не боїться морозів і навіть при температурі -5оС не впадає у сон спокою, а продовжує рости. Голки ялини - це своєрідні листки, які тримаються на дереві по 5-7 років. Деревину ялини використовують як будівельний матеріал, на виготовлення паперу. З неї виготовляють скрипки.

Дуб звичайний досить поширений серед листяних дерев наших лісів. Дуби найпізніше прокидаються від зимового сну. Деревина дуба міцна і гарна, а тому з неї роблять паркет і меблі, будують кораблі. Молодою корою дуба лікують людей, тварин, з жолудів роблять каву.

Граб звичайний ціниться за міцну деревину. Основні властивості деревини граба звичайного -- твердість і важка розколюваність -- визначають її застосування. З неї виготовляють дерев'яні деталі простих машин, музичних інструментів (клавіші для роялів та піаніно), паркет, держаки інструментів, топорища, чесальні гребені, ткацькі човники, шевські колодки, цвяхи тощо. У будівництві застосовують мало, бо стовбури граба, як правило, криві, деревина жолобиться і в ґрунті загниває. Деревина граба дає дуже гарне паливо.

Береза - світлолюбна порода, а не вибаглива до грунту. Берези підгодовують у узимку пташок, весною бджоли збирають з квітучих берізок пилок, а з листків клей.

Клен гостролистий справжня окраса наших лисів. Це високе, струнке дерево з колоподібним стовбуром. Кора у клена дуже гарного сірого відтінку, покрита дрібними тріщинками. Клени - тіньовитривалі, у лісі вони часто ростуть під іншими деревами.

Липа - тіньовитривале деревина, доживає до 1000 років. З квіток липи бджоли збирають багато нектару і вироблять липовий мед. Квітки липи збирають, сушать і заварюють як чай для лікування людей.

Вільха -- лікарська, деревинна, медоносна, танідоносна, фарбувальна, волокниста, декоративна, фітомеліоративна і кормова рослина. У народній медицині використовують тільки кору і листки при простуді, суглобному ревматизмі, подагрі тощо. У ветеринарії кору й шишечки застосовують від проносів. Вільха чорна дає цінну деревину, дуже стійку проти гниття у воді; з неї роблять палі, колодязні зруби, підпорки в шахтах, вона йде на виготовлення фанери, використовується для імітації горіха, червоного і чорного дерева.

Ясен - деревинна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, жиро- і ефіроолійна, харчова, вітамінозна, кормова, декоративна, фітомеліоративна і пилконосна рослина. Дає високоякісну деревину. Кращі сорти деревини ясена застосовують у авто-, вагоно- і літакобудуванні, вона йде на виготовлення весел, держаків до інструментів. Деревина його добре полірується, тому використовується для внутрішнього оздоблення житлових приміщень, вагонів, суден та для виготовлення меблів. З ясеневої деревини виготовляють фанеру, яка йде на оздоблення коштовних виробів (меблів, музичних інструментів). Особливо ціниться фанера із ясеневих напливів. Ясенева фанера має великий попит на світовому ринку.

Характеристика деревостою

Ярус

Порода

Висота, м

Діаметр, см

Фенофаза

Рослини-індикатори

1

сосна

20-30

30-75

Цвіте у травні. Насіння дозріває через 18 місяців, в березні випадають з шишок. Насіння проростають навесні.

1

ялина

25-30

20-50

Запилюється у травні. Насіння достигає у рік запилення.

1

дуб

40

75-150

Цвіте після розпускання листя, у квітні-травні. Плід дуба - жолудь достигає у вересні - листопаді.

2

граб

10-20

20-30

Цвіте у березні -- квітні. Плоди достигають у вересні.

2

береза

10-20

20-30

Цвіте у квітні - травні.

2

клен

25-30

20-40

Цвіте у квітні -- травні.

2

липа

25

30-75

Цвіте у червні-липні

1

вільха

10-30

20-30

Цвіте у квітні -- травні. Насіння висипається на початку весни. Супліддя дозрівають восени.

1

ясен

20-40

30-75

Цвіте у травні.

Вивчення трав'янисто-чагарникової рослинності:

- велика кількість (рясність);

- висота;

- фенофаза;

- характер розповсюдження по території.

Дані занесіть до таблиці «Характеристика трав'янисто-чагарникової рослинності».

Характеристика трав'янисто-чагарникової рослинності

Назва виду

Ярус

Середня висота

Фенофаза

Характер розповсюдження

ліщина

2

2-4 м.

Цвіте у березні -- квітні, плоди достигають у серпні.

Тіньовитривала рослина, росте в підліску листяних і мішаних лісів.

калина

2

2-4 м.

Цвіте у травні -- червні, плоди достигають у вересні.

Росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах рік і водойм. Краще росте на понижених, добре зволожених місцях. Рослина зимостійка, тіньовитривала але вимоглива до вологи

шипшина

2

1,5-2,5 м.

Цвіте у травні -- червні, плоди достигають у серпні -- вересні.

Росте на схилах, узліссях, рідше під пологом мішаних і листяних лісів, уздовж доріг, на пустищах. Світлолюбна, морозостійка рослина.

малина

2

1-2 м.

Цвіте в травні -- червні, плоди достигають у липні

Росте в підліску мішаних і рідколистяних лісів, на галявинах, вирубках, часто утворює суцільні зарості. Тіньовитривала рослина.

ожина

2

0,5-1,5 м.

Період цвітіння розтягнутий з травня по серпень, плоди достигають через 4-6 тижнів після цвітіння.

Росте в підліску мішаних і листяних лісів по берегах озер, річок, на вирубках, по балках. Тіньовитривала рослина.

бузина

2

5-5,5 м.

Цвіте у травні - червні.

Бузина чорна росте в підліску листяних і мішаних лісів, по чагарниках, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, на узліссях. Світлолюбна рослина.

горобина

2

15 м.

Цвіте в травні, плоди достигають у вересні.

Горобина звичайна росте в підліску або другому ярусі хвойних, мішаних, зрідка листяних лісів, та лісовик галявинах і узліссях. Тіньовитривала, морозостійка рослина.

терен

2

1-4 м.

Цвіте у квітні -- травні, плоди достигають у вересні.

Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.

чорниця

2

0,5 м.

Цвіте у квітні травні, плоди достигають у липні.

Росте у хвойних і мішаних лісах на галявинах. Світлолюбна рослина.

суниця

3

30 см

Цвіте у травні, плоди достигають у червні -- липні.

Росте в хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, серед чагарників, на узбіччях доріг і на узліссях. Світлолюбна рослина.

підсніжник

3

10-15 см.

Цвіте у березні -- квітні

Зростає у листяних лісах і чагарниках. Краще росте на добре вапнованих, суглинних, дренованих, удобрених листовим перегноєм грунтах.

мати-й-мачуха

3

25-40см.

Цвіте в березні -- квітні.

Росте на глинистих схилах, у ярах, по берегах річок і озер, на окраїнах вільхових боліт. Тіньовитривала рослина.

проліски

3

6-20 см.

Цвіте у березні -- квітні.

Росте у листяних і мішаних лісах, по чагарниках. Тіньовитривала рослина.

ряст

3

10-30 см.

З'являється рано навесні, коли дерева ще безлисті. Цвіте ряст у березні -- квітні, запилюється комахами з довгими хоботками.

Типова рослина тінистих широколистих лісів. Найчастіше її можна побачити в дібровах, росте і серед чагарників. Для свого розвитку потребує багато світла,

конвалія

3

10-25 см.

Цвіте в травні.

Росте в мішаних і листяних лисах. Тіньовитривала рослина.

фіалки

3

10-45 см.

Цвіте у червні -- серпні.

Росте на галявинах, лісокультурних площах, узліссях, на луках, схилах. Рослина світлолюбна.

купина

3

15-80 см.

Цвіте в травні.

Росте в хвойних і мішаних лісах. Тіньовитривала рослина.

сон-трава

3

10-40 см.

Цвіте у квітні-травні. Плодоносить у червні.

Росте у соснових лісах, узліссях, лучно-степових трав'янистих місцинах, на вапнякових та гранітних схилах.

анемона

3

10-25 см.

Цвіте у квітні -- травні.

У вологих тінистих місцях, особливо в западинках, на пухкому поживному ґрунті розвивається у великій кількості.

папороті

3

0,5-1 м.

Спороносить у червні -- липні.

Росте в листяних і мішаних лісах, на узліссях вільшняків. Рослина тіньовитривала.

звіробій

3

30-60 см.

Цвіте у червні-серпні.

Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників. Тіньовитривала рослина.

деревій

3

0,2-1 м.

Квітне з червня по жовтень (листопад).

Росте у мішаних лісах на галявинах, в чагарниках, на лісокультурних площах, лісосіках, уздовж доріг. Надає перевагу сухим, недостатньо розвинутим типам грунтів.

валеріана

3

0,3-1 м.

Цвіте у червні -- серпні

Зустрічається у вільшняках, на сирих і заболочених луках, у сирих листяних і мішаних лісах. Тіньовитривалі рослини.

Вивчення якісної характеристики та екологічного стану

Повний аналіз ґрунту вимагає багато часу та праці. Однак багато особливостей ґрунту, в тому числі і родючість, можна визначити за рослинами-індикаторами, які його ростуть в ньому.

Про високу родючість свідчать такі рослини: малина, кропива, іван-чай, таволга, снить, чистотіл, копитняк, кислиця, валеріана.

Рослини-індикатори

Індикатори помірної (середньої) родючості: медунка, дудник, грушанка, гравілат річковий, вівсяниця лугова, купальниця, вероніка довголиста.

Про низьку родючість свідчать сфагнові (торф'яні) мохи, наземні лишайники, котяча лапка, брусниця, журавлина, ситник ниткоподібний, запашний колосок.

Байдужі до ґрунтової родючості жовтець їдкий, пастуша сумка. Маловимоглива до ґрунтової родючості сосна звичайна.

Рослини-індикатори забезпеченості ґрунту певними елементами: Про високий вміст азоту свідчать рослини-нітрофіли - іван-чай, малина, кропива; на луках і ріллі - розростання пирію, споришу (горця пташиного). При хорошому забезпеченні азотом рослини мають інтенсивно-зелене забарвлення.

Навпаки, нестача азоту проявляється блідо-зеленим забарвленням рослин, зменшенням гіллястості і числа листя.

Високу забезпеченість кальцієм показують кальцієфіли: багато бобових (наприклад люцерна серповидна), модрина сибірська.

При нестачі кальцію панують кальцієфоби - рослини кислих ґрунтів: щучка (луговик дернистий), квас, сфагнум та ін. Ці рослини стійкі до шкідливої дії іонів заліза, марганцю, алюмінію.

Рослини-індикатори водного режиму ґрунтів: Індикаторами різного водного режиму ґрунтів є рослини-гігрофіти, мезофіти, ксерофіти.

Вологолюбні рослини (гігрофіти) - мешканці вологих, іноді заболочених ґрунтів: лохина, багно, морошка, білозір, калюжниця, герань лугова, очерет лісовий, шабельник болотний, горець зміїний, м'ята польова, чистець болотний.

Рослини досить забезпечених вологою місць, але не сирих і не заболочених - мезофіти. Це велика частина лугових трав: тимофіївка, лисохвіст луговий, пирій повзучий, конюшина лучна, горошок мишачий, волошка фрігійська. У лісі це брусниця, костяниця, копитняк, золота різка, плауни.

Рослини сухих середовищ (ксерофіти): котяча лапка, нечуйвітер волосистий, ковила пірчаста, мучниця, мітлиця біла, наземні лишайники.

Рослини-індикатори глибини залягання ґрунтових вод: Встановлення показників глибини залягання ґрунтових вод має значення для уточнення властивостей ґрунтів і для вироблення рекомендацій щодо їх меліорації. Для індикації глибини залягання ґрунтових вод можна використовувати групи видів трав'янистих рослин (індикаторні групи). Для лугових ґрунтів виділяється 5 груп індикаторних видів.

Крім названих груп рослин, є перехідні види, які можуть виконувати індикаторні функції, наприклад мятлик луговий може бути включений як в першу, так і в другу групи. Він вказує залягання води на глибині від 100 до понад 150 см. Хвощ болотний - від 10 до 100 см і калюжниця болотна - від 0 до 50 см.

Глибина ґрунтових вод

I. Конюшина лучна, подорожник великий, пирій повзучий - більше 150 см.

II. ІІ. Мітлиця біла, костриця лучна, горошок мишачий - 100-150 см.

III. ІІІ. Таволга в'язолисна, канаркова трава - 50-100 см.

IV. ІV. Осока лисяча, осока гостра, куничник Лангсдорфа - 10-50 см;

V. V. Осока дерниста, осока пухирчаста - 0-10 см.

Рослини-індикатори кислотності ґрунтів: Кислотність - одна з характерних властивостей ґрунту лісової зони. Підвищена кислотність негативно позначається на рості і розвитку ряду видів рослин. Це відбувається через появу в кислих ґрунтах шкідливих для рослин речовин, наприклад розчинного алюмінію або надлишку марганцю. Вони порушують вуглеводний і білковий обмін в рослинах, затримують утворення генеративних органів і призводять до порушення насіннєвого розмноження, а іноді викликають загибель рослин. Підвищена кислотність ґрунтів пригнічує життєдіяльність ґрунтових бактерій, що беруть участь в розкладанні органіки і вивільнення поживних речовин, необхідних рослинам.

У лабораторних умовах кислотність ґрунтів можна визначити універсальним індикаторним папером, набором Алямовського, рН-метром, а в польових умовах - за допомогою рослин-індикаторів. У процесі еволюції сформувалися три групи рослин: ацидофіли - рослини кислих ґрунтів, нейтрофіли - мешканці нейтральних ґрунтів, базіфіли - ростуть на лужних ґрунтах. Знаючи рослини кожної групи, в польових умовах можна приблизно визначити кислотність ґрунту.

Група біоіндикаторів рН ґрунту: Виражені ацидофіли: сфагнум, зелені мохи - гілокоміум, дікранум, плавун булавовидний, плавун річний, плавун сплюснутий, пухівка піхвова, підбіл багатолистий, котяча лапка, касандра, цетрарія, щучка дерниста, хвощ польовий, квас малий - 3,0-4,5.

Помірні ацидофіли: чорниця, брусниця, багно, калюжниця болотна, сухоцвіт, жовтець отруйний, мучниця, білозір болотний, фіалка собача, сердечник луговий, куничник наземний - 4,5-6,0.

Слабкі ацидофіли: папороть чоловічий, медунка неясна, зеленчук, дзвіночок кропиволистий, дзвіночок широколистий, бор розлогий, осока волосиста, осока рання, малина, смородина чорна, вероніка довголиста, горець зміїний, орляк, кисличка заяча - 5,0-6, 7.

Ацидофільно-нейтральні: зелені мохи - гілокоміум, плеврозіум, верба козяча - 4,5-7,0.

Нейтрофільні: яглиця європейська, полуниця зелена, лисохвіст луговий, конюшина гірська, конюшина лучна, мильнянка лікарська, борщівник сибірський, цикорій - 6,0-7,3.

Нейтрально-базіфільні: мати-й-мачуха, люцерна серповидна, келерія, осока волохата, лядвенець рогатий, гусяча лапка - 6,7-7,8.

Базіфільні: бузина сибірська, в'яз шорсткий - 7,8-9,0.

Рослини-годинники

Рослини, як всі живі організми, розвиваються відповідно до своїх біологічним ритмам і тому «прокидаються (розкривають свої квіти)», кожне у свій час: о 5-й ранку -- шипшина, цикорій; о 6-й -- кульбаба, польова гвоздика, білий повій, рудуватий лілійник і о 7-й -- дзвоники, картопля, нечуйвітер зонтичний.

В цей час із водяних глибин ставків та озер випливають на поверхню великі зелені пуп'янки білого латаття і під ласкавими променями сонця розгортаються у білосніжні квітки. О 8-й годині ранку розкривають свої квітки нагідки і чорнобривці; о 9-й -- рожеві квітки смілки, о 10-й---мати-й-мачуха, квасениця. Пізніше за інші, близько 11-ої години ранку, розкриває свої квітки шпергель -- дрібний бур'ян, що акуратно вказує на час від весни до осені.

Квітуючі рослини, як правило, люблять тепло і сонце. Тому так яскраво міняться їхні квітки у вранішню пору і вдень. А деякі рослини не терплять спеки і яскравого сонця і поспішають позакривати свої квіти. До таких належить козелець.

Вранці він прокидається одним з перших і розкриває свої пелюстки ще до схід сонця, на світанку, але вже о 9--10-й годині ранку закриває їх. Приблизно так само поводиться і льон. Опівдні закриває свої пелюстки осот польовий.

О 14--15-й годині закриваються квітки картоплі, кульбаб, любочок списолистяних, а о 15--16-й годині «засинає» шпергель. Близько 16--17-ї години згортають, оранжеві пелюстки нагідки. О 17--18-й годині закриваються квітки мати-й-мачухи, жовтцю, квасениці.

О сьомій годині вечора біле латаття стуляє зелені чашолистки, закриває квітку і поринає у воду. О 20-й годині, відчуваючи прохолоду, закривають квітки лілійник та шипшина.

Під вечір освітленість спадає, температура повітря знижується -- і теплолюбні рослини закривають свої квітки. У зв'язку з цим припиняють польоти і денні комахи, а відтак улаштовуються на ночівлю і птахи, що живляться ними.

Але на цьому ланцюг взаємозв'язків у природі не обривається. Після 8-ї години вечора розкриваються білі квітки запашного тютюну, їх добре видно в темряві, вони різко пахтять і цим приваблюють нічних метеликів-запильників. У цей же час розкриваються пуп'янки енотери, її яскраві жовті квітки мають різкий запах, живуть вони лише одну ніч, а потім в'януть. Після 9-ї години вечора розкриваються квітки горицвіту.

Рослини-компаси

Оригінальні рослини-компаси можна знайти серед трав'янистої різноманітності лук і полів.

Сонячну квітку-соняшник - знає кожний. Молоді соняшники з квітками-бутонами, які ще не розкрилися, жадібно ловлять тепле сонячне проміння, повертаючись протягом дня слідом за Сонцем: заходить сонце - соняшники схилились на захід, зійшло сонце соняшники розвернулися на схід, сонце опівдні високо над головою соняшники дивляться на південь... А шапка достиглого соняшника постійно звернена в один бік - на схід і південний схід.

Соняшник

Лобода ж подібним чином поступає по ночах. Як тільки сонце заходить, верхівка лободи нахиляється в його бік (на захід) і в такому положенні залишається до ранку.

Лобода

рослинність український дерево грунт

За пряним запахом і яскраво-жовтими квітками на верхівці стебла легко виявити в лісі і на луках пижму звичайну (дику горобину). Поряд з багатьма цінними і корисними властивостями ця рослина має дивовижну здатність точно вказувати положення сторін горизонту: широка сторона (площина) листка напрямлена на схід і захід, а ребра листків вказують на північ - південь. Якщо не знайдете пижму, пошукайте оман високий або дикий салат - латук компасну. Листки цих рослин також досить точно допоможуть вам зорієнтуватись. У одиноких незатемнених рослин, а їх висота може сягати півтора метрів, листя трохи асиметричні. Більш широкою своєю половинкою листя звернені на схід, відповідно, більш вузькою - на захід. А ребра листа показують напрямок північ-південь.

Пижма звичайна (дика горобина)

Необхідно звернути увагу також на поодинокі дерева, що ростуть на узліссі або на галявині. Придивіться до кори беріз, сосен, лип, дубів, кленів. З одного боку вона темніше і шорсткіше, а з іншого - гладка і більш світла. Природно, що кора темніше на північному напрямку. Особливо добре це помітно на деревах зі світлою корою - берези, осики, тополі. У беріз кора на південній стороні біліше і має менше тріщин, а з півночі на ній багато болячок, тріщин, темних плям, з'являється мох і лишайники. Зрозуміло, що мохом і лишайниками дерева більше обростають там, куди не проникають сонячні промені - з північного боку біля основи стовбура.

Прекрасні орієнтири запропоновує сосна. На її стовбурі майже завжди є натікання смоли. На південній стороні, де сонце добре прогріває кору, живиця виділяється інтенсивніше, значить, і натікань буде більше. На сосні, якщо придивитися, можна побачити темну вертикальну смугу, яка йде від кореня до вершини. Вона утворюється через те, що після намокання в дощ кора просихає нерівномірно. Там, куди не потрапляють сонячні промені, вона сохне довше, а отже на ній поселяється більше охочих скористатися вологою. Така смуга завжди звернена на північ. Винятки бувають тільки в місцях з сильними вітрами, що дують переважно в одному напрямку. Подібні смуги, тільки не такі довгі і менш виражені, бувають і на березах.

Ягоди починають червоніти з південної сторони, та й на стеблинках більш стиглі ягоди будуть розташовані з південного боку. Так само і ягоди, що ростуть на кущах, - шипшина, малина, ожина. В кінці літа, коли починає червоніти калина, це видно особливо чітко.

Рослини-барометри

Рослини - барометри передбачають погоду безпомилково. Уважно спостерігаючи за рослинами можна і без допомоги синоптиків знати погоду на завтра, а то і на найближчі день - два.

На сьогоднішній день відомо не багато не мало, а близько 400 видів рослин, які можуть передбачати погоду. Рекордсменом вважається кінський каштан - за добу - двоє до негоди на листках каштана з'являються дрібні липкі крапельки соку і перед дощем листя стає повністю покритими липкою рідиною. Квітки жовтої акації і жимолості звичайної перед дощем не закриваються, а навпаки - посилено виділяють нектар і сильніше пахнуть. Запах приваблює безліч бджіл, і якщо на рослинах багато бджіл - обов'язково буде дощ.

Квітка мальви прив'яла, змінилась вологість повітря, наближається дощ.

Оранжеві квітки нагідок закриваються попереджаючи про те, що буде дощ.

Злісний городній бур'ян - мокриця або зірочник теж відмінний барометр. Дрібні білі зірочки - квіточки дуже точно передбачають погоду - якщо до 9 годин ранку квітка не піднявся і не розкрився - вдень треба чекати дощу. Так що не варто знищувати всю мокрицю на ділянці, рослина цвіте з квітня і до пізньої осені і живим барометром можна користуватися всі літо. Дуже чуйно реагують на зміну погоди квітки волошки - якщо вони розкрилися, навіть не дивлячись на похмуре ранок, день буде ясним. Допомагають визначити погоду і квітки кульбаби. Якщо в сонячну погоду кульбаби закриваються - буде дощ, якщо небо затягнуте хмарами, а квітки кульбаби відкриті - дощу не буде.

Гілки ялин і сосон перед дощем опускаються донизу, а лусочки шишок щільніше притискаються одна до одної. Так вони реагують на підвищену вологість повітря.

Рослини лікарські

Вічнозелений розгалужений кущик родини вересових заввишки до 100 см. Листки чергові, шкірясті, прості. Квітки двостатеві, жовто-білі. Цвіте у травні - липні. Для лікарських потреб заготовляють однорічні пагони під час дозрівання плодів. Пагони містять глікозиди, флавоноїди, дубильні речовини, ефірну олію.

Складовою частиною ефірної олії є сесквітерпеноїди ледол і палюстрол, цимол та інші. Галенові препарати багна мають заспокійливу дію, відхаркувальну, антисептичну, спазмолітичну, сечогінну, розширюють судини і знижують артеріальний тиск. Застосовують при гострих і хронічних запальних процесах дихальних шляхів, бронхіальній астмі, коклюші, спастичних ентероколітах, гіпертонічній хворобі, ревматизмі.

Багно звичайне - Багульник болотный - (багон, багула, багун, богунчик, болотна одур, свинушник, душистий багун) Ledum palustre.

Вічнозелений напівкущик родини барвінкових. Стебла сланкі, по вузлах укорінюються. Квітучі гілочки прямостоячі. Листки шкірясті, еліптичні, цілокраї. Квітки двостатеві, правильні, великі, фіолетово-сині, одиничні, розташовані в пазухах листків. Цвіте у травні. Росте у букових, грабових, дубових і соснових лісах, а також серед кущів.

Раніше повсюди барвінок використовували під час весільних обрядів. Для виготовлення лікарських форм заготовляють траву барвінку малого під час цвітіння. Трава барвінку малого містятить флавоноїди, флавоноїдний глікозид - робінін, алкалоїди (вінкамін, вінкамідин, віноксин, вінцин, вінцезин, вінкамінорпін), мінеральні речовини, вітаміни, кумарини. Галенові препарати барвінку малого мають протизапальну, гіпотензивну, крово-спинну, антиатероскле-ротичну, спазмолітичну, судинорозширюючу, антимікробну дії. Препарати барвінку малого (настій, настоянку) використовують при атеросклерозі, стенокардії, гіпертонічній хворобі, спазмах судин головного мозку і серця, безплідді, статевій слабкості. Кумарини барвінку мають протипухлинну дію. Місцево застосовують при захворюваннях шкіри, вуграх, гноячкових висипах, виразках і гнійних ранах, для профілактики зморщок. Зовнішньо - настій трави барвінку малого (1:10) служить для компресів, обробки виразок і ран. Ним умивають обличчя аби позбутися зморшок і для їх попередження, а також для відбілювання шкіри обличчя.

Барвінок малий - Барвинок малый - (барвінок хрещатий, барвінок, барвінек, барвінець, барвінок весільний, барвін-зілля) Vіnca mіnor L.

Крона ажурна, з пониклими гілками. Листки довгочерешкові, чергові, двопилчасті. Квітки в одностатевих сережках. Цвіте у квітні - травні. Плід - горішок. Росте в лісових районах, долинах річок, утворюючи чисті або змішані з іншими породами дерев ліси. Для лікарських потреб використовують молоде листя, бруньки, сік берези. Бруньки заготовляють рано навесні, переважно, у квітні, коли вони запашні і клейкі.

По сік ідуть у березні, до розпускання листя. Бруньки і листя містять вітаміни С і РР, флавоноїди, сапоніни, каротин, ефірні олії, до складу яких входять бетулен, бетулол, бетуленова кислота, нафталін, дубильні речовини. Березовий сік містить цукор, дубильні й ароматичні речовини, сполуки заліза, кальцію, магнію, яблучну кислоту. Галенові препарати мають сечогінні, жовчогінні, антиатеросклеротичні, протизапальні, спазмолітичні, ранозагоювальні, протигрибкові властивості. Застосовують галенові препарати при хворобах нирок, атеросклерозі, набряках, спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів, бронхіті, гіпертонічній хворобі, злоякісних пухлинах, лейкозі, анемії, нервових розладах, для нормалізації обміну речовин. Місцево - при дерматозах, гнійних трофічних виразках і ранах, пролежнях, артриті. Зовнішньо - настій бруньок і листя (1:10) служить для обробки ран, виразок, при дерматитах, свіжий березовий сік - для вмивання при вуграх і пігментних плямах на обличчі.

Береза бородавчаста - Берёза бородавчатая (береза повисла) Betula pendula

Однодомне дерево родини березових. Кора гладенька, біла, при основі стовбура - чорно-сіра.

Багаторічна кореневищна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче, розсіяне притиснутоопушене. Стеблові листки короткочерешкові. Квітки блідо-рожеві, білі. Цвіте у квітні - травні. Плід - сім'янка. Росте в широколистяних лісах, узліссях на галявинах. Для виготовлення галенових форм збирають траву анемони під час цвітіння. Трава анемони дібровної містить сапоніни, хелідонову, протоанемонін, аскорбінову кислоти, мінеральні речовини. Препарати анемони дібровної антиспастичні, болетамувальні, протимікробні.

Використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (болі в череві, проноси), злоякісних аритміях, пневмонії, пухлинах. Місцево - при захворюваннях шкіри (сверблячка, дерматити, фурункули), ревматичні болі в суглобах.

Анемона дібровна - Ветреница дубравная Anemone nemorosa

Дерево родини розових, до 10 м заввишки. Листки чергові, непарноперисті, зверху матово-зелені, зісподу - сизі. Квітки дво-статеві, правильні, білі, зібрані в густе багатоквіткове суцвіття. Цвіте у травні. Плід - яблуковидний, кулястий, яскраво-червоний, достигає у вересні.

Росте по чагарниках, на високих піщаних і кам'янистих берегах річок. Вирощують як декоративну рослину. З лікувальною метою заготовляють зрілі плоди, а також квіти.

Плоди - до настання приморозків. Квітки - під час цвітіння. Плоди горобини звичайної містять вітаміни, антоціани, флавоноїди, цукри, органічні кислоти, пектинові і дубильні речо-вини, фенольні сполуки. Квітки в основному містять флавоноїди.

Галенові препарати горобини звичайної мають послаблюючу, жовчогінну, гіпохолестеринемічну, кровоспинну, естрогенну, протизапальну дію. Препарати горобини звичайної застосовують при гіпертонічній хворобі, захворюваннях печінки і нирок, кровотечах, запорах, анемії, зобі, атеросклерозі, запорах.

Горобина звичайна - Рябина обыкновенная (берек, виспина, ворбина, воробина, робина, рябина дика, рябка) Sorbus aucuparіa.

Рослини ранньоквітучі

Вітрогонка Лютикова Анемона Лютикова (Anemone ranunculoіdes L.) входить до складу сімейства Лютикова, трав'яниста рослина заввишки 10-30 см. Цвіте у квітні - травні. Плід - сім'янка з коротким зігнутим носиком. Квітки золотисто-жовті, з 5 еліптичних, зовні пухнастих листочків. Стебло прямостояче, голе або неуважно-волосиста. Кореневище довге, повзуче, темно-буре. Рослина отруйна!.

Простріл розкритий, або сон-трава Поодинокі великі дзвонові квітки білого, синього, лілово-бузкового, фіолетового кольору, вкриті м'яким пухом, розпускаються у квітні - на початку травня до появи листя або частіше одночасно з ними. Цвітіння триває 20-25 днів, при відцвітанні, квітки світлішають.

Медуниця неясна - багаторічна трав'яниста рослина, до 30 см висоти. Кореневище товсте, що сходить. Стебло ребристе, переважно вигнуте, Верхні листки сидячі, нижні на коротких черешках, зелені з білуватими плямами. Вся рослина опушене. Квітки великі, зібрані на верхівках стебел завитком, віночок спочатку рожевий, фіолетовий потім, під кінець синій. Плід з чотирьох округло-яйцевидних горішків. Цвіте в кінці квітня - травні, плоди дозрівають з кінця травня. Росте в широколистяних, рідше мішаних лісах (переважно по вікнах намету), по лісових галявин і узліссях, серед чагарників.

Гусячий лук жовтий ( ЗІРОЧКИ ЖОВТІ, цибулька гусяча, часник жовтий, гусиный лук жёлтый)

Gagea lutea -- невелика (10--30 см заввишки) багаторічна цибулинна гола рослина родини лілійних. Цибулина одна, видовжено-яйцевидна, з бурувато-сіруватими оболонками. Стебло прямостояче, вгорі розгалужене, між основою й суцвіттям безлисте. Прикореневий листок одиничний, широколінійний, плоский, 6--12 мм завширшки, на верхівці різко відтягнуто-загострений, з ковпачком. Квітки двостатеві, правильні, у зонтиковидному з З--7 (рідше з 10--12) квіток суцвітті з двома майже супротивними, по краю павутинисто опущеними листками при основі; оцвітина проста, віночковидна, шестичленна, жовто-зеленого забарвлення. Плід -- куляста коробочка. Цвіте у квітні.

Зірочки жовті трапляються по всій території України в лісах, серед чагарників.

Жовтяниця черговолистний (Chrysosplenіum alternіfolіum) селезеночник очереднолистный Багаторічна трав'яниста блідо-зелена розсіяно волосиста рослина родини ломикаменевих. Стебло соковите, гранчасте, 5--15 см заввишки. Листки округло-нирковидні, зубчасті; прикореневі -- довгочерешкові, в розетці; стеблові -- чергові, короткочерешкові. Квітки правильні, дуже дрібні, утворюють верхівкові суцвіття у вигляді плоского півзонтика, оточеного жовтувато-зеленими верхівковими листочками, які відіграють роль пелюсток. Плід -- одногнізда коробочка. Цвіте у квітні -- травні.

Вовче лико. Народні назви рослини - вовчі ягоди, вовчинець, вовче лико - пов'язані з високою отруйністю всіх частин рослини, а остання ще й очевидно, з тим, що її кора дуже легко відділяється від деревини і здирається довгими стрічками.

Кущ родини тимелейових. Кора жовтаво-сіра. Листки чергові, скупчені на кінцях гілочок. Квітки двостатеві, сидячі, скупчені в пазухах торішних листків, рожеві, запашні, з'являються до розпускання листя. Цвіте у квітні - травні. Плід - кістянка червоного кольору.

Наукова назва роду у перекладі з грецької означає "дуже гарний".

Ряст - рід переважно багаторічних зіллястих рослин родина рутикових. В народі ряст називають ще баранчики, коники, кокірчики, кукурічки, півники. Дуже гарна, багаторічна, трав'яниста рослина з негалузистим стеблом заввишки всього 15--25 см, формує корінь у вигляді щільної підземної бульби (на відміну від інших видів рястів з бульбою або без бульби). Листки ряст має ніжні, двічі трійчасті, з надрізаними часточками. Квітки малі, ясно-пурпурові (червонувато-лілові) , зібрані в густе одиночне невелике «хохлате» (чубате) гроно. Цвіте рано навесні, тобто наприкінці березня і в квітні, при пізній весні -- і в травні.

Росте в листяних лісах, серед ліщини, під кущами. Також можна побачити його в старих парках, вологих прилісках, найчастіше на перегнійних, темних або чорноземних грунтах. Типова рослина тінистих широколистих лісів. Найчастіше її можна побачити в дібровах, росте і серед чагарників.

Чистяк весняний Народні назви - масляний колір, ранній салат, отруйний лист. Це одне з найбільш помітних весняних рослин. Ранньою весною з м'ясистих шишкоподібним бульб розвиваються листя прикореневої розетки з широким піхвою, серцеподібної або ниркоподібної форми, по краю пилчасті або зубчасті, соковиті, з маслянистою блискучою поверхнею. Іноді вони стеляться по поверхні грунту цілим килимом. Слабо розгалужений стебло несе більш велике листя, подібні з прикореневими. Квітки розташовані на кінцях стебел, одиночні, схожі на яскраво-жовті зірочки, верхня сторона пелюсток масляниста, блискуча. У пазухах верхніх листків часто утворюються виводкові бульби (вони виглядають як пшеничні зерна), які слугують для вегетативного розмноження. Дозріваючи, вони обпадають і розвиваються в нові молоді рослини. Іноді цих білих бульбочок утворюється так багато, що при розмиванні грунту весняними дощами створюється враження, ніби на окремих дільницях посіяна пшениця.

Первоцвіт весняний. Багаторічна трав'яниста рослина родини первоцвітних (5-30 см заввишки) з косим кореневищем, розеткою прикореневих листків і квітконосними стрілками. Листки (5-20 см завдовжки) яйцеподібні або довгасто-місяцеподібні, тупі, зморшкуваті, з хвилястим зарубчасто-виїмчастим краєм, опушені або майже голі з вузькокрилатим черешком. Суцвіття зонтикоподібне, однобічне, з обгорткою з лінійних листочків. Квітки правильні, зрослопелюсткові, на квітконіжках. Чашечка п'ятигранна, розсічена на п'ять трикутних зубців, після цвітіння здута. Віночок яскраво-жовтий, з довгою трубкою і п'ятизубчастим відгином. Тичинок п'ять, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком (коротким або довгим у різних квітках) і головчастою приймочкою. Плід -- яйцеподібна коробочка. Росте первоцвіт у мішаних лісах, на галявинах, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у квітні -- травні. Поширена у лісових і лісостепових районах

Рослини-символи

рослинність український дерево грунт

Народні символи України є рослинні і тваринні. До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Калина звичайна -- дуже популярна в народі, оспівана в народних піснях рослина. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця -- «Коло». Іноді її вважають символом України. Її значна поширеність на теренах України, пов'язаність із родинно-побутовими, календарними обрядами (весілля, похорони, осінній обряд «похід на калину» та ін.) зумовили перехід із світу номінативної одиниці у світ художнього образу. Найбільше цей давній фольклорний образ виступає словом-символом як домінанта в асоціативному зв'язку калина -- дівчина (мати), калина -- Україна, калина -- кров. Домінує загальнопоширена спорідненість «калина -- дівчина». Цю стійку асоціацію розглядали видатні фольклористи Микола Костомаров, О. Веселовський, Олександр Потебня.

Верба - один з український народних символів. Оспівана в ряді художніх творів, народних піснях, казках.

Слов'яни вважали вербу символом родинного вогнища. Молодих обов'язково водили навколо куща лози. З вербою лягали і в домовину. Археологів, яким першим пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі юного фараона лежали й гірлянди з вербових листків! Ця давня любов до верби народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. Християнська церква ввела поважання верби до своїх обрядів. У нас є навіть свято -- Вербна неділя. Було заведено в цей день квітки-сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки -- святити.

У давнину у слов'ян було поширене вірування, що у дубах мешкають душі померлих предків. Це уявлення підтверджується реальним фактом давніх поховань у лісах, зокрема, дубових, -- на деревах і під деревами. У легендах і казках давніх слов'ян дуб найчастіше є сакральним місцем, із яким пов'язана доля людини і біля якого здійснюються вирішальні для героїв події. Дуб шанували і як дерево родючості; зберігся звичай садити дубок при народженні дитини. У біблійній традиції дуб -- символ гордості й зарозумілості. У християн дуб -- емблема Христа як сили, що проявляється у біді, твердості у вірі й чесноті. За деякими версіями християнського переказу хрест розп'яття був зроблено з дуба.

Чорнобривці - сприяли розвитку чоловічої сили (хлопчиків купали у воді з пелюстками чорнобривців). Заспокоювали українців після тяжкої праці. Вони є символом отчого дому, материнської любові, Батьківщини.

ТОПОЛЯ - символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їх самотності. Тополя край дороги - це образ жінки чи дівчини, котрі чекають своєї долі чи свого судженого.

Вона струнка і красива від ранньої молодості до зрілих літ. Уособлює тонку натуру, чутливу до впливу років та оточення: як з роками на тополі з'являється все більше засохлих гілок, так і людину з літами «обсідають» усе нові й нові проблеми - до невирішених старих додаються болючі нові, які вимагають вирішення. Так само, як тополя не любить рости одна, в основному, ми бачимо ряд тополь або хоча б декілька їх, так і людина не може жити самостійно: їй потрібна підтримка або хоча б присутність її рідних, друзів, знайомих.

Листя на тополі тремтить, як і на осиці, але з іншої причини: легенда каже, що під тополею лихий колисав на своїх колінах Іуду-немовля, майбутнього Христового зрадника - отож листя тремтіло від присутності нечистого і непрошеного гостя і від цього ж гілля тополине потягнулося вгору, до неба, втікаючи від «чортової колискової».

Вважають, що тополя здатна забирати з людей негативну енергію і очищати повітря від злих духів та всього шкідливого та нечестивого.

За українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев'януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять, а тому з барвінком українці віками сплітали весільні вінки, робили косиці, плели вінки й на могили, що символізувало вічну пам'ять, садили й садять на могилах. Збирання барвінку перед весіллям, коли з нього плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині -- молодій, -- було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в городець, де спеціально садили барвінок чи в сад, парк або до лісу, особливо грабово-букового, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні-ладканки й балади.

Порівняння рослини річки та із рослинами паркової шкільної зони

Флора водойм різноманітна. Серед рослин поширене латаття, рдест плаваючий, рогіз, водяний горіх, елодея, ряска. У прибережно-водних смугах ростуть рогіз, стрілолист, частуха, аїр, ситник мілководний, очерет, болотна папороть-теліптерісом. На заболочених луках переважають щучник дернистий та дрібні осоки. На цих луках зростають лучно-болотяні орхідеї - пальчатокорінники травневий та м'ясочервоний, коручка болотяна, билинець найзапашніший, занесені до “Червоної Книги України”. На підвищенні зростає низка рідкісних видів: тризубець болотяний, валеріана висока, гадючник в'язовистий.

Сучасна лісова рослинність складається з тайгових, широколистяних, степових та середземноморських елементів, які у різні часи проникали на територію українського Полісся. Зустрічаються рідкісні ендемічні та реліктові види. Серед хвойних порід перше місце за площею та запасами деревини займає сосна, з листяних порід - насадження дуба та берези. У навколишніх лісах росте ялина, липа, клен, горобина. Природна флора Славутчини відома розмаїттям лікарських рослин, але ресурси їх майже вичерпані. Багатий трав'яний та кущовий покрив суниць, брусниць, чорниць, конвалій, ліщини, терну.

Рідкісні та цінні рослини

Герамнь ромбертова або герань Роберта (Geranіum robertіanum) -- вид рослин роду герань (Geranіum) родини геранієвих (Geranіaceae). Занесена до “Червоної Книги України” та “Червоної Книги Хмельницької області”

Українські народні і побутові назви -- вонячка, в'юнок, журавельник смердючий, носики журавлині

Робертова герань -- трав'яниста однорічна рослина.

Стебло прямостояче, розгалужене, як листки.

Листки глибокоперисто-розсічені, п'ятичерешкові. Квітки правильні, двостатеві. Пелюстки рожево-червоні, часто з білими смужками.

Плід -- сухий, розпадається на 5 однонасінних часток.

Цвіте у червні--вересні.

Росте в мішаних лісах, серед кущів.

Для лікарських потреб заготовляють траву і кореневище під час цвітіння.

Трава містить вітаміни, смоли, гіркоти, дубильні, слизисті та мінеральні речовини.

Місцеві назви - буквидя чорна, диман, сорокозуб тощо.

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих (30-60 см заввишки), з коротким кореневищем, яке щороку дає пучок листків з довгими черешками.

Стебла висхідні, прямі, звичайно не розгалужені, чотиригранні. Нижні листки довгочерешкові, у прикореневій розетці, стеблові - супротивні, майже сидячі, дві-три пари. Листки, як і вся рослина, більш-менш довгошорстко-волосисті. Листки великі, яйцеподібно-видовжені або довгасті, тупі, при основі серцеподібні, по краю зарубчасті. Квітки зібрані в густі пазушні багатоквіткові кільця, зближені в щільне колосоподібне суцвіття, нижні кільця бувають віддалені. Квіткові кільця виходять із пазух верхівкових листків, з яких нижні перебільшують квітки. Приквітки яйцеподібні, гострокінцеві, завбільшки з чашечку. Квітки неправильні, двогубі з подвійною оцвітиною.

Чашечка зрослолиста, трубчастодзвоникувата, з п'ятьма рівновеликими зубчикамп. Зубці чашечки вдвоє коротші від її трубочки, трикутні, закінчуються остючком. Віночок світло-пурпуровий або пурпуровий, пухнастий, трубочка видається із чашечки, верхня губа довгаста, зарубчаста, згодом назад відігнута. Тичинок чотири, розташованих під верхньою губою. Пиляки не досягають середини верхньої губа. Маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня. Плід - розпадний горішок.

Росте у мішаних лісах, по чагарниках, на луках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні - вересні. Поширена і заготовляють майже по всій Україні.

Буквиця лікарська (Betonіca offіcіnalіs L.; Stachys betonіca Benth.).

г)виявіть екологічні групи рослин, чинники, що впливають на їх формування та розповсюдження.

Складіть геоботанічний профіль і заповніть картосхему, умовні позначки придумайте самостійно.

На підставі отриманих результатів складіть розгорнутий звіт про ваші дослідження та спостереження. Запропонуйте свої пропозиції щодо покращення екологічного стану рослинності.

Екологічний стан рослин

Порода

Стан

Кількість дерев

Засохлі дерева

Дерева з дуплами

З оголеною кореневою системою

Із засохлими гілками

3 обідраною корою

Суховершинні дерева

Обламані та обмерзлі кущі

сосна

10

2

0

2

3

0

1

0

ялина

10

3

0

0

4

0

0

0

дуб

10

0

2

0

1

0

0

0

береза

10

1

0

0

2

0

1

0

граб

10

0

0

1

2

0

0

0

клен

10

0

1

0

1

0

0

0

липа

10

0

2

0

1

0

0

0

вільха

10

1

1

0

1

0

1

0

ясен

10

0

1

0

1

0

0

0

Пропозиції щодо покращення екологічного стану рослинності

Славута має значні природні ресурси: помірно - континентальний клімат, різноманітний ландшафт, ліс, мережа рік, велика кількість озер, - все це сприяє організації відпочинку і туризму цілий рік.

Для покращення екологічного стану рослинності необхідно:

1. Після проведення вирубки лісу проводити насадження нових дерев;

2. Взимку підгодовувати диких тварин, щоб вони в пошуках їжі не нищили дерева, та кущі;

3. Будувати для птахів «шпаківні» і розміщувати їх в місцях де дерева найбільш пошкоджені шкідниками;

4. При прочищуванні лісових масивів в першу чергу вирубати засохлі дерева;

5. Людям дбайливо ставитись до навколишнього середовища - не ламати дерев, кущів, не виривати без потреби та з корінням квіток, не розпалювати біля дерев та під ними вогнищ.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Загальні тенденції антропогенної трансформації рослинного покриву. Антропогенна еволюція рослинності. Синантропізація рослинності: історія вивчення процесу. Склад синантропної флори околиць с. Рахни–Лісові Шаргородського району Вінницької обл.

    курсовая работа [33,7 K], добавлен 28.04.2011

  • Географічне положення Китаю і основні біоми. Екологічні умови формування рослинних угрупувань: рельєф, клімат, ґрунт; тваринний світ. Антропогенний вплив на біоценози; типові агроценози; пейзажні точки. Природоохоронні території і національні парки.

    курсовая работа [5,7 M], добавлен 03.11.2013

  • Молекулярна структура та фізіологічні властивості води. Термодинамічні показники водного режиму рослин. Процеси надходження і пересування води в рослині. Коренева система як орган поглинання води. Особливості водного режиму у різних екологічних груп.

    курсовая работа [52,6 K], добавлен 25.12.2013

  • Життєві форми водних рослин і їх класифікація. Основні типи водних макрофітів. Значення гідроекологічної флори в самоочищенні водойм, макрофіти як індикатори екологічного стану водойми. Характеристики окремих рідкісних та типових видів водної рослинності.

    курсовая работа [48,3 K], добавлен 21.09.2010

  • Географічно-кліматичні особливості селища Козелець. Характеристика та застосування видового складу придорожньої рослинності околиць регіону - деревовидної та трав'яної флори. Розгляд структури фітоценозу, його основних ознак та флористичного складу.

    курсовая работа [8,2 M], добавлен 21.09.2010

  • Гідробіонти як переважно первинноводні тварини, які все життя проводять у воді. Вплив середовища існування на гідробіонтів: температури, прозорості води, газового режиму водоймища, вуглекислого газу, водневого показника (рН), різних речовин, організмів.

    курсовая работа [27,0 K], добавлен 28.10.2010

  • Дія радіації на живі організми. Радіочутливість живих систем. Дози радіації. Вплив умов довкілля та аварії на ЧАЕС на навколишнє середовище. Модифікація ультрафіолетового опромінення властивостей фітопатогенних бактерій Pectobacterium carotovorum.

    курсовая работа [164,6 K], добавлен 11.02.2015

  • Кліматичні особливості Херсонської області. Морфобіологічні та екологічні особливості Шавлії мускатної в умовах Ботанічного саду. Анатомічна будова стебла генеративних рослин. Відмінні ознаки родини Губоцвіті. Онтоморфогенез трав’янистих багаторічників.

    курсовая работа [957,3 K], добавлен 07.04.2014

  • Поняття та характеристика типів водних макрофітів, їх властивості та біологічні особливості. Макрофіти як індикатори екологічного стану водойми, значення гідроекологічної флори в самоочищенні водойм. Опис окремих рідкісних та типових видів макрофітів.

    курсовая работа [39,7 K], добавлен 21.09.2010

  • Особливості стану кардіо-респіраторної системи у підлітковому віці. Характеристика серцево-судинної системи: функції і будова серця, серцевий цикл та його регуляція. Дослідження впливу режиму дня підлітків та фізичних навантажень на стан серцевої системи.

    творческая работа [44,6 K], добавлен 07.09.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.