Фізіологічне обґрунтування ефективності впливу туристично-краєзнавчої діяльності на організм підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

УДК 612.015.2+333.43+796.412

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук

Фізіологічне обґрунтування ефективності впливу туристично-краєзнавчої діяльності на організм підлітків

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

Коцан Ігор Ярославович

Київ 2000

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Актуальність роботи визначається необхідністю об'єктивного фізіологічного обґрунтування впливу на організм молодих людей різного віку, статті певних видів рухової активності та застосування таких видів активності на оздоровчих заняттях з різними групами підлітків. Робить роботу актуальною також її відповідність програмі Президента "Фізичне виховання - здоров'я нації". Комплексний підхід до виховання школярів вимагає врахування не тільки умов соціального життя суспільства в цілому, а й особливостей конкретного мікросередовища, що оточує учнів. При цьому довкілля має великі можливості комплексного впливу на підростаюче покоління. Реформа загальноосвітньої школи орієнтує на широкомасштабне розширення фізкультурно-масової і туристсько-краєзнавчої роботи.

На сьогоднішній день недостатньо розробленим є питання впливу різних факторів туристсько-краєзнавчої діяльності на фізіологічні та індивідуально-типологічні показники людини, недостатньо висвітлена оздоровча ефективність різних видів туристських походів. Є роботи з використання шкільного самодіяльного туризму і краєзнавства у всебічному і гармонійному розвитку підлітків (Гіндце, 1928; Петросян, 1963; Фарфоровський, 1966; Дикий, 1967; Нагорний, 1969; Солдатенков, 1969; Бородкина, 1973; Істомін, 1976; Зубалий, 1977 та ін.). При цьому вказується, що необхідно удосконалювати форми туристсько-краєзнавчої роботи зі школярами, більше уваги приділяти туристським походам і подорожам, краєзнавчій роботі учнів у походах. Запропоновані шляхи і засоби використання шкільного краєзнавства для розвитку загального і політехнічного кругозору, а також підвищення якості знань учнів, їх дисциплінованості (Бескоровайний, 1961; Акішин, Берг, 1981; Пілат, 1981 та ін.), досліджуються принципи і засоби туристсько-краєзнавчої роботи в школі, спрямованої на підсилення трудового виховання в походах (Мокаєів, 1970; Дружиніна, 1972; Штюрмер, 1977; Ліві, 1981).

Враховуючи, що краєзнавча робота школярів, здійснюється в основному під час туристських походів, експедицій і екскурсій , успіх її значною мірою залежить від правильної організації і методики проведення походів і експедицій, і в першу чергу, від нормування фізичних навантажень у походах і експедиціях. Однак наявні і літературі дані про нормування фізичних навантажень (вага стерпного вантажу, довжина денних переходів у кілометрах, швидкість пересування, організація тривалих привалів) стосуються гірських і частково пішохідних походів (Петросян, 1963; Нагорний, 1966 та ін.). Науково обґрунтованих режимів фізичних навантажень у велосипедних і лижних багатоденних походах у доступній нам літературі знайти не вдалося. Відсутні роботи з обґрунтування постановки туристсько-краєзнавчої роботи в шкільних таборах праці і відпочинку. Не існує і стрункої системи туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі. Щоправда, Галушко (1976) зроблена спроба розробити систему туристсько-краєзнавчої роботи в школі-інтернаті спортивного профілю, але немає аналізу стану туристсько-краєзнавчої роботи в школах країни, відсутнє експериментальне обґрунтування туристсько-краєзнавчої роботи в школі.

Нормування обсягів рухової активності школярів досліджували багато авторів, але Сухарева (1974, 1975), Силла (1971, 1975, 1978) показали, що спонтанна рухова активність і уроки фізичного виховання в школі не можуть забезпечити добового обсягу рухів, необхідних для фізичного розвитку школярів. На думку Хрипикової (1976), уроки фізичного виховання компенсують у середньому тільки 11 % необхідного добового обсягу руху. А за даними Силли (1971) для здоров'я і розвитку дівчаток шкільного віку необхідно 4 - 9 годин у тиждень інтенсивного навантаження, для хлопчиків 7 - 12 годин. На думку Стакіонене і Вольбекене (1978), оптимальною нормою неорганізованої рухової активності школярів є більше 176 хвилин у день. У цьому плані туристсько-краєзнавча робота, і в першу чергу походи вихідного дня, якраз і є резервом оптимізації рухового режиму школярів.

Загальновідомими є факти негативного впливу на організм, який росте та розвивається, обмеження рухової активності, особливо враховуючи інтенсивне навчальне навантаження протягом навчального року (Лисицин, 1977; Сухарев, 1979; Грибан, 1979; Надєждіна, 1980; Коваленко, 1980 та ін.). Гіпокінезія виявляється в зниженні і розумової, і фізичної дієздатності (Громбах, 1967; Антропова, 1968; Какурин, 1968; Бережков, 1972; Усищева, Сазанюк, 1977 та ін.). Постійна розумова втома на фоні обмеженої рухової активності веде до психічної астенізації і зниження резистентності до простудних та інфекційних захворювань, відбивається на гармонійному розвитку особистості (Парін та ін., 1965; Горбунов, 1967; Силла, 1968; Карповський, 1969; Пратускевич, 1916; Крячко та ін., 1970; Грибан, 1979; Сонькін, 1987; Новиков, 1987 та ін.).

Актуальність проблеми розумової втоми і її профілактики в наш час зростає з зв'язку з інтенсифікацією процесу навчання і великого потоку інформації. Проблема активного відпочинку після розумової праці вивчена недостатньо з фізіологічної і гігієнічної сторін. Питання про ефективні форми відпочинку займають одне з головних місць у розробці цієї проблеми. Відомо, що активний відпочинок не тільки знижує, а і попереджує втому (Захаров, 1960; Нагорний, 1966; Мотилянська, 1967; Цирин і співав., 1982; Курило, 1984; Винокуров, 1988 та ін.). Відомо, що туризм з його великими, але рівномірно розподіленими в часі навантаженнями, позитивно впливає на організм, що росте і розвивається (Шевельов, 1976; Булатов, 1981; Цирин та ін., 1982; Сергеев, 1982; Кладчук, 1982; Опанасенко, 1982; Нікішин, Коструб, 1991; Коцан, 1997, 1998 та ін.). Автори відмічають вплив на організм одноденних та багатоденних походів різного спрямування - оздоровчі, пізнавальні, спортивні, їх місце в поліпшенні розумової та фізичної дієздатності школярів у навчальному році, наводять переконливі дані про позитивний вплив системи туристських заходів на стан здоров'я школярів, їхню успішність, фізичні кондиції.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає Зведеному плану НДР України з теми 1.3.1.03 "Обґрунтування і розробка диференційованого програмування фізкультурно-оздоровчих занять", № державної реєстрації 910036146, і програмам НДР кафедри фізіології та анатомії людини і тварин Волинського держуніверситету: "Системні механізми цілісної діяльності мозку дітей шкільного віку", № державної реєстрації 0196U006629" (1995 - 1997 рр.); "Професійно-валентологічна підготовка студентів вищих навчальних закладів", № держреєстрації 018U000401(поч. 1998 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою досліджень було вивчення оздоровчої ефективності комплексних впливів рухів у формі туристських походів для різних груп школярів на основі вимірювання та оцінки динаміки фізичних параметрів, показників кардіореспіраторної системи та психофізіологічних показників. Проведені дослідження з метою розробки системи туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі; здійснено обгрунтування режимів фізичних навантажень у багатоденних велосипедних, лижних, піших туристських походах зі школярами, з урахуванням віку і фізичної підготовленості, а також проведені дослідження індивідуально-типологічних вікових змін у школярів, що займаються і що не займаються спортом, при туристських навантаженнях.

При цьому були поставлені і вирішені такі завдання:

Розробки і обґрунтування застосування системи туристсько-краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі з розробкою оптимальних комплексних навантажень, що позитивно впливають на фізичні і розумові характеристики школярів старших класів.

Вибору та модифікації основних методів досліджень впливів різних типів туристських навантажень на організм дівчаток і хлопчиків різного віку; знаходження кількісних значень змін фізичних параметрів, показників кардіореспіраторної системи і психофізіологічних параметрів при дії різних типів туристських навантажень.

Обґрунтування і часова організація режимів фізичних навантажень в багатоденних велосипедних, лижних і піших туристичних походах зі школярами, з урахуванням їхнього віку і фізичної підготовленості.

Вивчення впливу туристських навантажень на розумові, фізичні і фізіологічні параметри дівчат та юнаків протягом навчального року і з урахуванням їхнього спортивного розвитку.

Дослідження індивідуально-типологічних вікових змін фізіологічних і фізичних параметрів школярів різної статі, що займаються і що не займаються спортом, при туристських навантаженнях.

Вивчення впливу різних форм активного відпочинку (в таборах різноманітного профілю) на фізіологічні і фізичні параметри організму школярів, з урахуванням вікових і статевих мінливостей.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше розроблена і перевірена в експерименті система туристсько-краєзнавчої роботи (СТКР) в загальноосвітній школі на основі вивчення ряду показників фізіологічного стану і фізичного розвитку школярів, що систематично займаються туризмом. Доведено, що СТКР є найбільш ефективним та оптимальним засобом комплексного впливу на психологічні та фізичні параметри здоров'я школярів. При застосуванні СТКР поліпшуються показники фізичного розвитку та успішності навчання дітей і підлітків. Набули подальшого розвитку розробка та обґрунтування режимів фізичних навантажень у туристських походах зі школярами (велосипедних, лижних, частково піших) залежно від віку і фізичної підготовленості школярів. На основі вивчення системних взаємозв'язків фізичної активності, фізичного стану і здоров'я тих, що займаються туристсько-краєзнавчою діяльністю (тобто фенотипічних благопридбань в онтогенезі), удосконалені механізми широкого використання СТКР як оздоровчого комплексного впливу фізичної, психічної та соціальної активності на різні верстви населення (біосоціальна детермінанта в системі охорони здоров'я нації України). Уперше встановлені закономірності динаміки параметрів, які характеризують фізичне, психологічне і соціальне здоров'я тих, що займаються туристсько-краєзнавчою діяльністю.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчення й аналіз стану туристсько-краєзнавчої роботи, фізіологічних характеристик впливу туризму на організм учнів дасть можливість науково обґрунтувати режим праці і відпочинку туристів у походах. Розробка системи туристсько-краєзнавчої роботи зі школярами буде сприяти піднесенню масовості туристсько-краєзнавчого руху школярів, оптимізації навчально-виховного процесу в школі, зміцненню здоров'я учнів. Виявлені ефективні фізіологічні та фізичні показники, що дозволяють визначати ступінь комплексного впливу занять туристсько-краєзнавчою діяльністю на оптимальний рівень фізичного, психологічного і соціального стану різних вікових та статевих груп дітей та підлітків.

Результати використовуються у навчальному процесі вищої школи та загальноосвітньої школи. За результатами досліджень прочитаний цикл лекцій з валеології та застосуванню туристсько-краєзнавчої діяльності для поліпшення показників здоров'я в курсах “Фізіологія людини та тварин”, “Валеологія”, “Психофізіологія”, “Екологічна фізіологія”, спецкурсі з “Вікової фізіології” студентам факультетів фізичного виховання, педагогічного та вчителям по лінії інституту вдосконалення і на курсах підвищення кваліфікації вчителів при Волинському державному університеті. Розроблена і впроваджена в педагогічний процес система ТКР у школах м. Одеси (шк. № 54), Луцька (шк. № 2 та станція юних туристів), Ковеля (станція юних туристів м. Ковеля) та Києва (шк. № 123). На основі матеріалів дисертаційних досліджень видані методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл з організації і проведення туристсько-краєзнавчої роботи зі школярами.

Особистий внесок пошукувача. Ідея оцінки та впливу туристсько-краєзнавчої діяльності на фізичні, психологічні та соціальні компоненти здоров'я дітей та підлітків запропонована й експериментально реалізована автором самостійно. Визначальним є участь автора у плануванні та організації експериментальних досліджень, їхньому проведенні, статистичній обробці, фізіологічній інтерпретації та кількісній оцінці результатів, написанні роботи і наукових праць.

Апробація результатів досліджень. За матеріалами досліджень зроблено 12 доповідей на конференціях: "Фізична культура як чинник зміцнення здоров'я" (Одеса, 1994); Всеукраїнській науковій конференції "Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури" (Луцьк, 1994); XLI та XLIІ наукових конференціях професорсько-викладацького складу ВДУ (Луцьк,1995, 1996); Республіканській науковій конференції "Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні" (Київ--Луцьк,1996); Конференції "Актуальні питання оздоровчої фізкультури дітей і валеології в навчальних закладах України" (Кіровоград, 1996); Міжнародних науково-практичних конференціях "Вопросы реабилитации" (Одеса, 1997, 1998); Республіканській конференції "Актуальні проблеми вдосконалення програм з фізичної культури" (Сімферополь, 1997); Міжнародній конференції "Реабилитация детей и подростков в школьных условиях" (Ставрополь, 1998); Ювілейної наукової конференції професорсько-викладацького складу Південноукраїнського педуніверситету ім. К. Д. Ушинського, Одеса, 1998; на Симпозіумі "Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі", Черкаси, 1999 р. Апробація результатів досліджень та матеріалів дисертації була зроблена на спільному засіданні кафедри теорії та методики фізичного виховання та кафедри дефектології і фізичної реабілітації факультету фізичного виховання Південноукраїнського педуніверситету ім. К. Д. Ушинського (Одеса, 1999), а також на засіданні кафедри анатомії і фізіології людини та тварин Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки (Луцьк, 1999).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 28 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць та в 9 тезах наукових конференцій. Результати експериментальних досліджень увійшли до навчально-методичного посібника для вчителів з організації туристсько-краєзнавчої роботи в школі “Шкільний туризм” і до монографії "Физиологическая характеристика влияния туристическо-краеведческой деятельности школьников на их организм".

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 297 сторінках друкованого тексту, складається із вступу, огляду літератури, опису методик досліджень, 5 розділів експериментальних досліджень та обговорення результатів, висновків, списку літератури, що нараховує 217 джерел (з них 180 робіт слов'яномовних авторів та 37 іноземних авторів). Робота містить 231 таблицю і 64 малюнки.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи досліджень

Дослідження проводилися з 1988 по 1998 рік у кілька етапів. 1. Попередній (1988 -- 1991 роки.). Враховуючи, що краєзнавча робота школярів здійснюється в основному в туристських походах і що успіх її переважно залежить від дотримання режимів фізичних навантажень у походах, нами шляхом анкетування вивчався стан дотримання вчителями режимів фізичних навантажень у походах зі школярами. Всього проаналізовано біля 16 тисяч анкет. 2. Пошуковий (1991--1993 роки). Проведена підготовча робота з організації туристсько-краєзнавчих заходів у школі за запропонованою нами системою. 3. Основний (1993--1997 роки). Присвячений вивченню фізіологічних реакцій організму школярів на комплексні чинники туристичних навантажень, а також ефективності запропонованої нами СТКР у школі.

В дисертації використано: 1.Засоби спостереження. 2. Вивчення і узагальнення результатів туристських навантажень шляхом спостереження, вивчення документації, бесід зі школярами за заздалегідь складеними програмами (масові опитування за чітко визначеним колом питань, бесіди та інтерв'ю). Використані також відомі методики дослідження фізіологічних параметрів: визначення частоти серцевих скорочень, потужності вдиху і видиху, вимірювання артеріального тиску, часу простої рухової реакції, частоти руху кистю, тонусу чотириголового і двоголового м'язів у напруженому і розслабленому станах з наступним обчисленням дислокаційної амплітуди коливання тонусу (ДАКТ).

Застосовувались також засоби лікарського контролю (вимір зросту, ваги, життєвої ємності легенів, сили м'язів правої і лівої рук, станової сили) і засоби визначення фізичної підготовленості (вимірювання далекості кидка набивного м'яча двома руками з-за голови і в положенні сидячи, стрибка в довжину з місця поштовхом двома ногами, визначення кількості згинань та розгинань рук в упорі).

Динаміка розумової працездатності вивчалася за методикою дозування роботи в часі з допомогою таблиць В. Я. Анфімова. Розрахункові засоби і математична обробка експериментального матеріалу здійснювались загальновживаними статистичними засобами.

Про реакцію серцево-судинної системи на регулярні фізичні навантаження в умовах туристських походів судили на підставі результатів дослідження функціонального стану серцево-судинної системи старшокласників, що проводили за допомогою фазового аналізу серцевої діяльності, електрокардіографії (ЕКГ), фонокардіографії (ФКГ) і реографії (РГ). Динаміку серцевого скорочення лівого шлуночка досліджували за допомогою полікардіографічного методу (синхронний запис ЕКГ, ФКГ з верхівки серця і сфігмографія (СГ) сонної артерії), правого шлуночка -- з допомогою реографії легені (синхронний запис ЕКГ, ФКГ з нижньої третини грудини і РГ легеневої артерії). Запис кривих здійснювали з допомогою фонокардіографічної (ФКГ-01), сфігмографічної (СГ2-01) та реографічної (РГ1-01) приставок, підключених до п'ятиканального електрокардіографа типу ЕКГ -- 01-5. Реєстрацію полікардіограм здійснювали в положенні, що досліджується лежачи на спокійному видосі і на 1 і 6 хвилинах після дозованого фізичного навантаження у вигляді 20 присідань за 20 секунд. Вивчали тимчасові стани тривалості фаз, а також фазові і міжфазові показники серцевого скорочення обох шлуночків, що визначаються за методикою В. Л. Карпмана. Реєстрацію фонокардіограм виконували на низькому і середньому частотному діапазоні фонокардіографічною приставкою (ФКГ-01), підключеною до того самого апарата. Фонокардіограми записували синхронно з ЕКГ з верхівки легеневої артерії і точки Боткіна в ті ж періоди і після такого ж фізичного навантаження, що і полікардіограми. Реєстрація електрокардіограми виконувалася або в 1, 2, 3 стандартних відведеннях, або за методикою накладення електродів по Небу-Бутченко. Частота серцевих скорочень (ЧСС) реєструвалася або стрічками ЕКГ, або на пульсотахометрі типу "Пульс", або з допомогою цифрового ритмовазометра РВМ-О1. Крім того, ЧСС визначалася також аускультативним методом.

Реограми легень та кінцівок записували реографічною приставкою (РГ1- 01), підключеною до того ж апарата, синхронно з ЕКГ в ті ж періоди і після того ж навантаження, що і полікардіограми. Вивчали якісні і кількісні характеристики реограм. Про функціональні можливості кисневого забезпечення організму судили за максимальним споживанням кисню (МСК), одержуваного прямим методом у процесі роботи на велоергометрі "Монарх" із застосуванням аналізу за методом Дугласа Холдейна з використанням апарата ГВВ-2-10 та газоаналізатора "Спиролит". Обсяг повітря, що видихалося (легенева вентиляція ЛВ), визначався з альвеолярною умовою (t = 37C⁰, насичений водяними парами BTSP), а величина ПО2 -- стандартною умовою (t = 0⁰, повітря сухе, тиск 760 мм рт. ст.). - STPO, для чого були використані таблиці Хрипкової, Колесова, 1988). Програма визначення МПК передбачала попередню розминку на велоергометрі протягом 5--8 хвилин з навантаженням, що дозується залежно від віку і підготовленості школярів. Відомо, що між теоретичними й експериментальними значеннями максимальної аеробної спроможності виявлена висока кореляція: r = 0,70-0,92. Завбачені в розминці індивідуальні граничні можливості ПО2 дали змогу визначити і максимальну працездатність кожного школяра. Між ПО2 і потужністю роботи спостерігалася лінійна залежність (Виноградов,Точилов,1956). В основній пробі пропонувалася 4-хвилинна робота зі східчасто-зростаючим навантаженням: на 1--2-й хвилинах -- 75--80%, на 5-й хвилині -- 100--110% від гранично заданої на основі завбаченого МПК. В кінці 5-ї хвилини школяру пропонувалося збільшити швидкість педалювання і продовжувати роботу доти, доки частота обертів не знижувалася. Під час граничного навантаження видихнуте повітря забирали в мішок Дугласа (30-секундними порціями). Критеріями досягнення зони МПК служило підвищення ЧСС в межах 170--190 уд/хв; дихальний коефіцієнт вищий за одиницю. На підставі отриманих результатів з'ясовувалися наступні параметри діяльності кардіореспіраторної системи: МПК/кгО₂ -- пульс, “кордон витривалості”, вентиляційний еквівалент за киснем, показник фізичної працездатності при пульсі 170 уд/хв (PWC ₁₇₀).

Дослідження показників зовнішнього дихання проводилося оксигемографічним засобом (оксигемограф 036М) за звичайною методикою (Бриль, Філін, 1982). Аналіз оксигемограми за довільної затримки дихання на вдосі (проба Хрипковой, Фарбер, 1983) проводився за схемою, що рекомендується рядом авторів (Бриль, Філін, 1982; Лесгафт, 1951) і містить три послідовні фази: тривку (зміст оксигемоглобіну не знижується більш ніж на 1%), гипоксемічну (зниження оксигенації крові нижче 95%) і відновну (після припинення затримки дихання). Перша фаза характеризує компенсаторні реакції організму за нестачі кисню в легенях, а також інтенсивність окислювальних процесів у тканинах. Чим менший обсяг кисню в легеневому резервуарі і вищий рівень тканевого дихання, тим коротша тривка фаза оксигемограми (Богданов, 1984). Для визначення інтенсивності споживання кисню тканинами при затримці дихання служить "градієнт падіння оксигенації крові", що визначається середньою величиною зниження відсотка оксигемоглобіну за 10 секунд затримки дихання. Друга фаза характеризує адаптаційні можливості організму до гіпоксичних зрушень або водночас до гіпоксемії гіперкапнії (Тьомкін, 1974). Тривалість робочого апное визначалась не тільки рівнем гіпоксемії, а й результативною сукупністю чинників: збудливістю дихального центру, ефективною імпульсацією, впливом кортикальних відділів на дихальний центр, гіпоксемією, локаліємією.

Про захворюваність дізнавалися з кількості зареєстрованих хворих у шкільного лікаря. Контрольну групу склали діти, не що займаються ані спортом, ані туризмом. З метою визначення оптимальних фізичних навантажень школярів у піших, лижних, велосипедних туристських багатоденних походах, а також обгрунтування часу тривалого (денного) відпочинку, тривалості і кількості невеликих привалів на маршруті були проведені дослідження з двома віковими експериментальними групами 14 -- 15 років і 16 -- 17 років), кожна з яких поділялася на дві підгрупи. Першу підгрупу склали діти, які були віднесені до основної медичної групи, але ані спортом, ані туризмом не займалися, другу -- діти, що займаються в різноманітних спортивних секціях не менше двох років. Під нашим спостереженням перебували 182 школярі, які з 12-ти років почали займатися в туристських секціях при своїх школах, обласній станції юних туристів, міських і районних туристських клубах (дослідна група № 1). З метою з'ясування ступеня впливу туризму порівняно з впливом спорту було вивчено 167 школярів, які з 12-ти років почали займатися у спортивних секціях (дослідна група № 2). Вага рюкзаків, швидкість пересування на маршруті, довжина денних переходів відповідали зросту дітей і їхній фізичній підготовленості (Цикридзе, Нагорний та ін., 1969). У дітей вранці і ввечері визначали частоту руху кистю (ЧРК), частоту серцевих скорочень (ЧСС), потужність вдиху (ПВд) і потужність видиху (ПВид), силу правої кисті (Скп). Шляхом анкетування з'ясовували бажання перепочити, організувати тривалий відпочинок (днювання -- днівку).

Для визначення місця першої днівки в багатоденних піших туристських походах проведено 10 походів і обстежено 193 підлітки в віці 14-17 років в умовах піших багатоденних походів, проведених за згодою дітей без днювання. Щодня аналізувалася динаміка означених показників, а також результати анкетування. Для встановлення місця другої днівки проведено 8 експериментальних походів і обстежено 238 підлітків у віці 14-17 років, з них 116 хлопчиків і 122 дівчинки. Після першої днівки четвертого дня до кінця походу днівок більше не було. З першого до останнього дня походу проводили ті самі дослідження, що і в досліді з виявлення місця першої днівки.

З метою перевірки тривалості відпочинку для дітей усіх вікових груп, що займаються спортом, було проведено 12 експериментальних походів і обстежено 243 школярі у віці 14-17 років. Експериментальні походи проводили тими самими туристськими маршрутами, що й попередні без днівок і з однією днівкою. У цих походах днівки робили на четвертому і восьмому днях 10-денного походу.

Для визначення місця першої днівки в лижних багатоденних походах проведено 12 походів і обстежено 172 підлітки у віці 14-17 років. За згодою дітей ці походи проводилися без днівок. Проведені ті самі дослідження, що і в піших походах без днівок. Для з'ясування місця другої днівки в лижному багатоденному турпоході було проведено 11 походів і обстежено 302 школярі 14-17 років. В усіх походах після першої днівки до кінця 10-денного походу днівок більше не було. Для підтвердження часу другої днівки в лижному багатоденному поході було проведено 8 походів і обстежено 198 школярів.

Для визначення першої днівки в велосипедних багатоденних походах проведено 8 походів і обстежено 249 школярів 14-17 років. За згодою дітей, ці 10-денні походи проводилися без днівок. Для перевірки часу першої днівки в багатоденному велосипедному поході було проведено 10 походів і обстежено 269 учнів. Для підтвердження часу проведення другої днівки в лижному багатоденному поході проведено 10 походів з двома днівками на п'ятому і на дев'ятому днях і обстежено 310 підлітків. На підставі вивчення режимів фізичних навантажень у піших, лижних, велосипедних туристських багатоденних походах нами були запропоновані певні норми.

Туристські групи школярів 13-16 років ходили по одному і тому ж маршруту. Усього проведено 65 походів і обстежено 1643 учні, з них 553 - у піших походах, 626 - у лижних і 464 - у велосипедних походах. У них до і після походів знімали покази сили, витривалості, швидкості, стрибучості, деякі показники серцево-судинної системи, системи зовнішнього дихання, нервової і м'язової систем. Вранці і ввечері вимірювали ЧСС, АТ, ПВд, ПВид, Скл і Скп, ЧРК, ЖЄЛ і тонус м'язів (двоголового і чотириголового в максимально напруженому і розслабленому стані). Крім того, протягом ходового дня проводилися додаткові виміри Скп, ЧСС, ПВд, ПВид, ЧРК. Дані щоденних вимірів давали можливість фіксувати настання втоми і регулювати фізичні навантаження.

У всіх взятих для спостереження дітей на початку кожного навчального року вивчали показники фізичного розвитку і фізичної підготовленості (вимірювали зріст, вагу, життєву ємність легенів, силу згиначів кисті, розгиначів спини), визначали стрибучість, швидкість, силову витривалість, адаптивні реакції дихальної системи (за частотою дихання, глибиною дихання, максимальною вентиляцією легенів, потужністю вдиху і видиху), серцево-судинної (за частотою серцевих скорочень, артеріальним тиском, за деякими гемодинамічними показниками -- пульсовим, середнім, динамічним тиском), нервово-м'язової системи, частоту рухів кистю, дальності кидка набивного м'яча, дальності стрибка в довжину з місця. Для спостереження було взято 685 дітей 12-15 років, що відпочивали в межах міста у батьків у домашніх умовах (контрольна група-К). 605 дітей відпочивали в піонерських таборах із звичайним режимом дня (дослідна група №1 - Д1), 491 - у туристських таборах (дослідна група №2 - Д2), 514-у шкільних таборах праці і відпочинку (дослідна група №3 - Д3), 200- у піонерських таборах з нашою модифікацією режиму дня (дослідна група №4-Д4) і 199-у шкільних таборах праці і відпочинку з нашою модифікацією режиму дня (дослідна група №5 - Д5). Всього обстежено 2467 школярів 12--15 років, з них 1319 дівчаток і 1148 хлопчиків.

Руховий режим дітей контрольної і дослідних груп різнився. Руховий режим дітей груп Д1, Д2 і Д3 був зумовлений розпорядком дня відповідних таборів, що був в різних таборах різним. Ранкова зарядка в таборі юних туристів (група Д2) була на 10 хвилин тривалішою, ніж у групах Д1 і Д3. Переважна більшість фізичних вправ комплексу ранкової зарядки в групі Д2 були спрямовані на розвиток сили м'язів ніг, спини, на рівновагу, на розвиток стрибучості. В кінці ранкової зарядки проводився крос по горбистій місцевості, що ускладнювався через кожні 2 дні. Тривалість кросу була від 3 хвилин на початку зміни до 20 хвилин у кінці. Про ефективність активного відпочинку в таборах взагалі і туристсько-краєзнавчої роботи зокрема робимо висновок з результатів обстежень. Дітей, що приїздять у табори, обстежили через добу після прибуття. Повторне обстеження проводили за день до закінчення зміни.

фізіологічний показник туризм краєзнавство

Результати досліджень та їх обговорення

Зроблений у розділі 1 аналіз літератури визначив, що біологічною основою фізичної активності як діяльності індивідуума, яка спрямована на досягнення фізичних кондицій, необхідних і достатніх для досягнення і підтримання високого рівня здоров'я, фізичного розвитку, фізичної підготовленості є природжена потреба в рухах (за Могендовичем -- кінезофілія). Виключення її зі стереотипу життя (гіпокінезія) є чинником ризику, що дезорганізує організм на молекулярному, клітинному, органічному та цілісному рівнях (Крестовніков, Амосов, Ретрен, Муравов).

Говорячи про значення туризму як засобу всебічного розвитку школярів, Тючкалов (1965) теоретично обгрунтував положення про те, що засобами туризму можна досягти не тільки фізичного, а й розумового, морального, естетичного розвитку учнів. Відомо, що туристські заходи мають сильний рефлекторний вплив і виявляють різнобічний фізіологічний вплив на організм підлітків, внаслідок чого виникає ряд місцевих і загальних реакцій, у яких беруть участь усі органи і системи (Курилова, 1984; Винокуров, 1988 та ін.). Зміни, що виникають у фізичному і психічному стані школярів під час походів, можна розглядати як специфічні реакції організму, що забезпечують більш тонке пристосування рухових функцій до впливу фізичних навантажень, а супутні їм зміни в розумовій дієздатності враховуються як неспецифічні реакції в розвитку процесу адаптації, на що вказують Галушко (1976) і ряд інших дослідників, що вивчали вплив різноманітних фізичних вправ на організм підлітків

Нормування обсягів рухової активності школярів стало предметом досліджень багатьох авторів. Сухарева (1974,1975), Силла (1971,1975,1978) у своїх дослідженнях показали, що спонтанна рухова активність і уроки фізичного виховання в школі не можуть забезпечити добового обсягу рухів, необхідних для фізичного розвитку школярів. На думку Хрипкової (1976), уроки фізичного виховання компенсують у середньому тільки 11% необхідного добового обсягу руху. А за даними Силли (1971) для здоров'я і розвитку дівчаток шкільного віку необхідно 4-9 годин в тиждень інтенсивного фізичного навантаження, для хлопчиків 7-12 годин. На думку Стакіонене і Вольбекене (1978), оптимальною нормою неорганізованої рухової активності школярів є більше 176 хвилин у день. Туристсько-краєзнавча робота, і насамперед походи вихідного дня, якраз і є резервом оптимізації рухового режиму школярів. Розосереджуючи домінантний осередок впливу і сприяючи розрядці напруженості школярів після навчальної діяльності, прогулянки, походи вихідного дня та багатоденні подорожі підвищують дієздатність кори великих півкуль головного мозку, що сприяє активізації психічних процесів і підвищенню розумової дієздатності.

В умовах туристських походів особливо важливу роль відіграє висока адаптивна здатність дитячого організму, що заснована на його реактивності і лабільності функціональних систем. Анатомічні особливості серцево-судинної системи дівчаток і хлопчиків шкільного віку забезпечують їхнє швидке впрацьовування під час фізичної роботи (Горкін, 1951). Підвищення лабільності робочих центрів під впливом м'язової діяльності лежить в основі процесу фізичної тренованості і забезпечує функціональну перебудову організму в умовах туристських походів. Перебудові процесів, що забезпечують рухову діяльність м'язів і зумовлюють діяльність кардіореспіраторної та ін. систем на рівень, що дасть відносно тривку дієздатність, сприяє тривала (по 4--6 годин у день) відносно рівномірна робота (хода з вантажем). Вона забезпечує перебудову за 1--2 дні. Одним з найчіткіших показників впливу навантаження заведено вважати зміни частоти серцевих скорочень (Гуменер та ін., 1967; Аршавський, 1967; Арцибашева та ін., 1970, Коцан, 1998). Відомо, що фізіологічні зрушення показників серцево-судинної системи при фізичних навантаженнях можуть служити одним із критеріїв характеристики ступеня їхнього впливу на організм і використовуватися для визначення оптимального режиму фізичних навантажень і відпочинку (Бунак, 1962; Тахчіанов, 1974, Тупіцин, 1979).

За даними Косилова (1965), подолання втоми забезпечує наростання дієздатності. У результаті втоми погіршується зорово-моторна реакція, що, як відомо (Могендович, 1965), розкриваючи динаміку нервових процесів, є одним із показників функціонального стану ЦНС, зокрема її вищих відділів. Відомо, що тривалість латентного періоду зорово-моторної реакції є одним із показників стану коркових процесів (Зимкін, 1952, Бірюкова, 1963 та ін.), висока збудливість яких зменшує зорово-моторну реакцію, а загальмованість збільшує її. Втома, як наслідок зниження дієздатності, відбивається на показниках ЦНС, і в першу чергу на тривалості зорово-моторної реакції, що в наших дослідженнях при розвитку втоми до четвертого дня піших походів статистично вірогідно знижувалася. Важливим чинником ефективності туристичних походів є дотримання режимів пересування і відпочинку, дотримання норм фізичних навантажень: ваги стерпного вантажу, відстані переходів, їх тривалості, швидкості пересування. Будь-яке психічне або фізичне перевантаження, і особливо в підлітковому віці, може мати небажані наслідки. У літературі були відсутні дані про організацію короткочасного відпочинку без зняття рюкзаків (“хвилинка”, коли учасники походу відпочивають одну хвилину в похилому положенні, упираючись долонями в коліна), хоча в практиці туризму такий вигляд відпочинку широко практикується.

Однією з перших робіт про вплив пішохідних екскурсій на організм дітей є дослідження Моделя (1925), в якому він відзначає комплексний вплив пішохідних екскурсій на організм дітей: нервово-м'язову систему, систему органів дихання, кровообіг, живлення, зростання. На його думку, пішохідні екскурсії впливають також на “психічну сферу, збагачуючи її і поповнюючи знання, а також впливаючи на інші сторони людської особистості”. Крестовніков (1937) також вважає позитивним вплив туристських походів, особливо в гірській місцевості, на психічну сферу школярів. Природний вплив рухових якостей на фізичний розвиток є фізіологічно зумовленим і найбільш важливим чинником оптимального перебігу фізіологічних функцій організму (Сермеєв, 1966 та ін). Ось чому у туристів має місце більш високе поліпшення багатьох фізіологічних показників, і в першу чергу показників кардіореспіраторної системи. Таким чином, проблема шкільного самодіяльного туризму і краєзнавства знайшла своє місце в працях учених - біологів, фізіологів, педагогів. Туристсько-краєзнавча робота все частіше стає складовою ланкою педагогічного процесу в школі, а екскурсії, туристські походи та подорожі розглядаються як засіб всебічного і гармонійного розвитку особистості, як важлива складова здорового способу життя.

У розділі 3 мова йде про зміни фізіологічних та фізичних параметрів підлітків у туристських походах. З наведених даних видно, що вже до кінця третього дня походу у школярів усіх вікових груп починає розвиватися втома, про що свідчать результати анкетування і статистично вірогідне погіршання деяких вивчених показників. Так, уже в кінці третього дня 79,8% дітей побажали перепочити, а в кінці четвертого дня їхня кількість зросла до 87,9%. Розвиток втоми у дітей підтверджується помітним погіршанням майже всіх вивчених показників уже до кінця 3-го дня і до кінця 4-го. Зниження деяких з них статистично вірогідне.

До кінця походу погіршання вивчених показників прогресувало і більшість з них спостерігалася нижче вихідного рівня. Похід без днівок закінчувало біля 69% дітей, що не займаються спортом. У групах дітей, що займаються спортом, відсіву до кінця походу без днівок не було. Слід відзначити, що втома у них розвивалася повільніше і зниження вивчених показників від першого до останнього дня мало менш виражений характер. Так, у хлопчиків 14--15 років, що не займаються спортом, Скп знизилася до кінця походу на 19,4% від вихідного рівня, у тих, що займаються спортом,-- на 5,8%. ЧРК у тих, що не займаються спортом, знизилася на 12,3%, у тих, що займаються спортом -- на 3,9%. У дівчаток 14--15 років, що не займаються спортом, Скп до кінця походу знизилася на 30%, в той час як у дівчат цієї ж вікової групи, що займаються спортом, зниження становило 8,2%. Якщо у юнаків 16--17 років, що не займаються спортом, Скп знизилася на 8,1%, то у тих, що займаються спортом,-- на 1,7%. ЧРК у тих, що не займаються спортом, знизилася на 9,8%, у тих, що займаються спортом,-- на 2,96%. У дівчат 16--17 років, що не займаються спортом, Скп до кінця походу знизилася на 26,8%, в той час як у тих, що займаються спортом, зниження склало 3,02%.

Як видно з наведених даних, чергова втома у дітей починає розвиватися до кінця 7-го дня походу, про це свідчать матеріали анкет. Уже до кінця 7-го дня шляху 83,9% дівчаток і 73,7% хлопчиків, що не займаються спортом, висловили бажання перепочити. А в кінці 8-го дня мало місце статистично вірогідне погіршання майже всіх вивчених показників. В кінці 10-го дня походу у дітей всіх вікових груп, що не займаються спортом, мало місце статистично вірогідне погіршання вивчених показників відносно кінця сьомого дня, де втома ще тільки починала розвиватися і зниження показників ще не спостерігалося.

В учнів, що займаються спортом, динаміка вивчених показників у пішому поході з однією днівкою дещо інша порівняно з тими, що не займаються спортом. У дітей, що займаються спортом, не спостерігається статистичних даних вірогідного погіршання вивчених показників навіть до кінця походу за даними ранкових змін. В усіх вікових групах спостерігається статистично вірогідне поліпшення всіх вивчених показників, при цьому більш виражене порівняно з тими, що не займаються спортом. Але після 7 днів походу, коли у дітей усіх вікових груп настає досить виражена втома, що супроводжується статистичним вірогідним погіршанням деяких вивчених показників уже на 8-й день походу, у тих, що займаються спортом також спостерігається їхнє певне погіршання, але воно статистично невірогідне. Дані анкети підтверджують розвиток втоми й у тих, що займаються спортом, з тією тільки різницею, що відсоток дітей, що висловили бажання перепочити, менший порівняно з тими, що не займаються спортом. Таким чином, аналіз результатів дослідження показав, що другу днівку в багатоденному пішому поході слід робити на 8-му дні. При цьому для дітей усіх вікових груп, що займаються спортом, достатньо для відпочинку півдня (напівднівки).

Цікава картина спостерігається з динамікою показників потужності вдиху та видиху. Навіть з розвитком втоми зниження цих показників не спостерігалося. У дні, коли ЧРК, Скп, ЧСС, починаючи з 4-го дня в походах без днівок і з 8-го дня в походах з однією днівкою, погіршувалися зважаючи на розвиток стомлюваності, показники ПВд і ПВид стабілізувались. В походах з двома днівками спостерігається поступове рівномірне поліпшення цих показників. Таким чином, в експериментальних піших походах з двома днівками не спостерігається статистично вірогідного погіршання вивчених показників на 8--10 днях, що спостерігалося в походах з однією днівкою і, починаючи з 4-го дня,-- в походах без днівок, що дає право вважати обгрунтованою організацію днівок на 4 і 8 днях багатоденних піших походів. Можна також вважати можливим організацію для тих, що займаються спортом, напівднівки, на відміну від тих, що не займаються спортом, де доцільне застосування повних днівок.

Для визначення місця першої днівки в лижних багатоденних походах проведено 12 походів і обстежено 172 підлітки у віці 14--17 років. За згодою дітей ці походи проводилися без днівок. Проведені ті самі дослідження, що і в піших походах без днівок. Як видно з отриманих даних, вже до кінця четвертого дня походу в учасників починає розвиватися втома, про що свідчать результати анкетування і статистично вірогідне погіршання деяких вивчених показників. Уже в кінці четвертого дня походу 80,8% дітей вказали на бажання перепочити, а в кінці 5-го дня кількість бажаючих визначалася 93,6% учасників. Крім того, з п'ятого дня походу спостерігається погіршання всіх показників (Скп, ЧРК та ін.), що свідчить про розвиток утоми. І вже до кінця походу Скп, наприклад, дівчат 16--17 років, що не займаються спортом, була на 19,4% нижчою порівняно з початком п'ятого дня, у юнаків -- на 9,3%. У тих, що займаються спортом, зниження було статистично невірогідним. Аналіз отриманих даних свідчить, що в лижному багатоденному турпоході вже на 4-й день починає розвиватися втома. Для дітей з доброю фізичною підготовкою, що займаються спортом, першу днівку можна робити на п'ятому дні походу, для дітей, що не займаються спортом, першу днівку слід робити на четвертому дні походу.

При з'ясуванні місця другої днівки в лижному багатоденному турпоході видно, що після днівки всі вивчені показники поліпшуються. Але вже до 8-го дня процес поліпшення уповільнюється, а на 9-й день деякі з них починають погіршуватися. Таким чином, встановлено, що після 8-го дня походу майже всі вивчені показники починають знижуватися, хоча це зниження статистично невірогідне. Аналіз анкетних даних показав, що в кінці 8-го дня походу 87,8% учасників походу вказали на бажання перепочити, в кінці 9-го -- 97,8%. Тому другу днівку слід робити на 8-му дні.

Для підтвердження цього було проведено 8 походів і обстежено 198 школярів 14--17 років. Усі багатоденні походи проведені з двома днівками. Результати досліджень представлені на рис.1. Як видно з наведених даних, в усіх вікових групах у дівчат і в юнаків з різною фізичною підготовкою спостерігається більш-менш виражене поліпшення всіх вивчених показників. У дівчаток і хлопчиків 16 років після багатоденного лижного туристського походу помічено статистично вірогідне поліпшення силових показників, деяких показників кардіо-респіраторної і нервової системи. Зниження показників протягом усього походу не відзначене. Таким чином, проведені походи підтверджують необхідність проведення днівок у лижному багатоденному поході.

Для визначення першої днівки у велосипедних багатоденних походах проведено 8 походів і обстежено 249 школярів 14--17 років. Для цих походів комплектувались групи з школярів 14--17 років, що погодилися пройти на велосипедах маршрут 10-денного походу без днівок. Анкетування показало, що в кінці 4-го дня походу 91,3% підлітків 14--15 років і 83,8% 16--17 років висловили бажання перепочити. Судячи за даними анкет, першу днівку слід було зробити з другої половини 4-го дня або на п'ятому дні. Аналіз динаміки деяких вивчених показників свідчить, що, наприклад, Скп дівчаток 14--15 років, що не займаються спортом, за вимірами на ранок п'ятого дня поступово збільшилася і порівняно з вхідною величиною до цього часу була більшою на 8,3%, у хлопчиків цієї ж вікової групи -- на 6,8%. У тих, що займаються спортом, Скп стала більшою відповідно на 6,9% і на 4,6. Погіршання показників потужності вдиху, видиху, ЧСС після четвертого дня походу не спостерігалося.

Таким чином, аналіз анкетування і деяких фізіологічних показників дав змогу припустити, що першу днівку в велосипедному поході слід робити після 4-го дня походу. Для перевірки цього припущення проведено 10 походів з учнями 14--17 років і обстежено 269 школярів. У цих походах перша днівка була зроблена на п'ятому дні походу, після чого до кінця походу днівок більше не було. В кінці восьмого дня походу 89,8% дітей 14-15 років і 78,8% дітей 16-17 років висловили бажання перепочити, а в кінці 9-го дня - відповідно 98,8% і 92,7%. У дівчат і юнаків як у тих, що займаються, так і у тих, що не займаються спортом, після 8-го дня походу спостерігалося статистично вірогідне погіршання сили правої кисті і ЧРК. Таким чином, аналіз отриманих даних дасть можливість припустити, що через три дні після першої днівки слід робити другу, тобто на 9-му дні походу. Для підтвердження цього припущення отримані дані показали, що в усіх вікових групах у підлітків 14--17 років спостерігається поступове поліпшення вивчених показників і після походу перевищують вихідний рівень.

Погіршання вивчених показників після 5-го дня походу, що мало місце в походах і після 8-го, як у походах з однієї днівкою, у походах з двома днівками не спостерігалося. Ця обставина дає право вважати обгрунтованою організацію днівок у десятиденних велосипедних походах на п'ятому і дев'ятому днях. Таким чином, дослідження фізіологічних показників школярів у піших, лижних, велосипедних туристичних багатоденних походах свідчать про поліпшення більшості з них після походу, за умови дотримання норм фізичних навантажень відповідно до віку і фізичної підготовки учасника.

У різних багатоденних туристських походах не дотримувалися режимів фізичних навантажень, що стосуються і вагових норм, і швидкості пересування на маршруті, і тривалості походів у цілому. А дотримання режиму руху і відпочинку є важливим складником ТКР, що відбивається на її ефективності. Проведені нами дослідження з вивчення режимів фізичних навантажень у піших, лижних, велосипедних походах дали можливість запропонувати такі норми (табл. 1).

Таблиця 1. Норми фізичних навантажень у туристських походах зі школярами

Примітки:

(*) У чисельнику -- норми навантажень для тих, що не займаються спортом, у знаменнику -- для тих, що займаються спортом.

(**) У чисельнику -- кількість “хвилин” на маршруті середньопересіченою місцевістю, у знаменнику -- сильнопересіченою місцевістю.

Збільшення навантаження в поході забезпечує суперкомпенсаторне відновлення основних функціональних систем організму на рівні, що перевищує вихідний. Ходовий день, за нашими даними, не повинен перевищувати 4--5 годин для 12--14-річних і 6 годин для 15--17-річних школярів з подоланням до 15 км і 20--25 км у день відповідно. Нами встановлена пряма залежність кількості короткочасних зупинок від складності маршруту і фізичної підготовленості учасників походу. Особливо важливе застосування хвилинних привалів у перший день походу, коли організм адаптується до незвичних для нього похідних навантажень. За нашими даними, для дітей 12--14 років під час кожного переходу середньопересченою місцевістю у перший день походу необхідні дві хвилинні зупинки, для 15--17-річних -- одна. Зі збільшенням крутизни підйому до 40% кількість хвилинних зупинок на одному переході можна збільшити до трьох для 12--14-річних і до двох для 15--17-річних учасників походу. Для спортсменів 12--14 років можливі дві хвилинні зупинки, для 15--17-річних -- одна на складних крутих підйомах. Відсутність хвилинних привалів у перший день походу викликала швидкий розвиток втоми і вже до середини ходового дня кистева сила учасників походів знизилася на 5--9% порівняно з вихідним рівнем, тоді як у групах з хвилинними привалами зниження зазначеного показника на 2,5-3,1% спостерігалося у 11-14% учасників походів. До того ж до кінця першого ходового дня багато з фізіологічних показників учнів у групах, де застосовувались хвилинні привали, були кращими. Оптимальною швидкістю пересування за нашими даними є 3-3. 3 км/год для 13-14-річних (для спортсменів- 3,5-4 км/год) і 3,5-4 км/год для 15-17-річних (для спортсменів 4-4. 5 км/год). Тривалість денних переходів для 13-14-річних склала за нашими даними 15-18 км, для 15-17-річних - 18-20 км, для спортсменів - відповідно 18-20 км і 20-25 км. За нашими даними, оптимальною вагою рюкзаков для учнів є 2,5% від ваги тіла. Оптимальною швидкістю руху в багатоденних лижних походах можна вважати 3-3. 5 км/год для 13-14-річних і 4-4. 5 км/год для 15-17-річних школярів, для спортсменів відповідно - 4-4. 4 км/год і 5,5-6 км/год з подоланням за ходовий день 15-17 км для 13-14-річних і 20-25 км для 15-17-річних, для спортсменів відповідно - 17-20 і 25-30 км, з дотриманням режиму 40 хвилин руху (для спортсменів 50) і 10 хвилин відпочинку.

Як показали результати дослідження, у велосипедних багатоденних походах можна вважати обґрунтованою організацію днівок через кожні 4 дні з дотриманням такого режиму пересування: 60 хвилин їзди -- 10 хвилин відпочинку для старшокласників, які займаються спортом, і 50 хвилин їзди та 10 хвилин відпочинку для старшокласників, що не займаються спортом, а також 5-хвилинний перехід з велосипедом у руках у кожному 50--60-хвилинному марші. Швидкість пересування -- до 10 км/год для 13--14-річних, до 15 км/год для 15--17-річних з подоланням за день до 50 км для 13--14-річних і до 80 км для 15--17-річних школярів, для спортсменів -- відповідно від 70 до 100 км за день. Слід відзначити, що нормальний перебіг фізіологічних функцій організму учасників походу дасть право вважати фізичні навантаження в наших дослідних походах адекватними зросту школярів і їхній фізичній підготовленості. Незвичайні для повсякденного життя в навчальному році умови походу, тривале перебування на свіжому повітрі, зміна режиму, нарешті, сон у незвичайних умовах, у комплексі з тривалим однотипним фізичним навантаженням сприяє перебудові деяких стереотипів і швидшому формуванню нових, що відповідають похідним умовам. Зменшення ЧСС у спокої розглядається як позитивна реакція серцево-судинної системи в результаті перебудови в процесі м'язової роботи.