Біотичні рекреаційні ресурси України

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний Транспортний Університет

Факультет: Економіки, Менеджменту і Права

Кафедра: Менеджменту і Туризму

Реферат

з дисципліни: «Рекреологія»

на тему: «Біотичні рекреаційні ресурси України»

Виконав:

Колпаков А.С

Перевірив:

Василенко О.В

Київ - 2013

План

Вступ

1. Рекреаційні ліси

2. Болота

3. Природно-заповідний фонд

3.1 Парки садово-паркового мистецтва

3.2 Заказники і пам'ятки природи

3.3 Заповідно-мисливські угіддя

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Туристсько-рекреаційний комплекс України, як свідчать дані останніх років щодо динаміки туристичних потоків, надходжень від туризму, поліпшення туристської інфраструктури тощо, має позитивні тенденції розвитку. Зростання туристського попиту потребує детальної інформації про складові туристичного потенціалу держави як від науковців, так і організаторів туризму. Останнім часом з'явилося багато публікацій (різного ґатунку), де увага акцентується на кількості та якості історико-культурних, бальнеологічних, кліматичних ресурсів, в той час як деякі високоатрактивні рекреаційні ресурси, на зразок ландшафтних, прісноводних або біотичних, залишаються поза увагою дослідників. Маловивченість і невизначеність складу біотичних ресурсів призводить до не правильного їх використання.

Біота -- історично сформована сукупність представників флори та фауни, об'єднаних спільною областю поширення. Звідси рекреаційні біотичні ресурси -- це ресурси живої природи, сприятливі як для лікування та оздоровлення, так і задоволення духовних потреб людини та організації окремих видів туризму (мисливські тури, фіш-тури тощо).

Метою даної роботи є ознайомлення з біотичними рекреаційними ресурсами України.

Завдання реферату:

* Надати інформацію про цінність рекреаційних лісів України, географію поширення і проблеми використання;

* Ознайомити з породним складом рекреаційних лісів;

* Ознайомити з рекреаційрим значенням парків садово-паркового мистецтва;

* Надати інформацію про рекреаційну роль заказників та пам'яток природи;

* Надати інформацію про заповідно-мисливські угіддя.

1. Рекреаційні ліси

Рекреаційні ліси - це один із компонентів природних рекреаційних ресурсів, що є невід'ємною частиною лісових екосистем, призначеною для задоволення потреб населення у лікуванні, відпочинку і туризмі. Ліс є не просто складовою біосфери, а «найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупованням», яке впливає на кліматичний та гідрологічний режим місцевості, продукування кисню, процес ґрунтоутворення та захист ґрунтів від ерозії, поширення представників флори та фауни тощо. Лісовкрита площа в Україні, за різними даними, становить від 14,2 до 17,9 %. Слід зазначити, що території з природною рослинністю займають в Україні лише 27%. Внаслідок фізико-географічних умові антропогенного впливу розміщення лісів в Україні є надто нерівномірним: Українські Карпати - 40,5 %, Крим - 32 %, Полісся -26,1 %, лісостеп - 12,2, степ - 3,8 %. Найбільш залісненими є Закарпатська та Івано-Франківська області (відповідно 56% і майже 40%), а найменш - Запорізька (1,2%). Лісистість територій має важливе значення для вибору режиму природокористування.

До власне рекреаційних лісів належать зелені зони міст і приміських територій ( в основному сквери, сади, парки, лісопарки, дендропарки), ліси лікувально-оздоровчих закладів (так звані курортні ліси). Крім того, рекреаційні функції здійснюють спеціальні зони природоохоронних об'єктів, ліси вздовж туристських маршрутів, атомобільних шляхів, а також водоохоронні, грунтозахисні, експлуатаційні ліси державного лісового фонду тощо.

Заходи спрямовані на створення зелених зон, уперше в Україні були розроблені Українським інститутом проектування міст у 1951-53 р.р. Згідно з містобудівними нормами, зелена зона в межах населеного пункту має становити 45-50%. В цілому по Україні загальна площа зелених зон становить близько 10 млн. га.

За Лісовим кодексом зеленою зоною вважається лише територія навколо міст. Виходячи з цього, площа рекреаційних лісів у більшості джерел оцінюється в 1,1 млн. га. На території України передбачається створення ще 256 зелених зон, із них на Поліссі - 30, у лісостепу - 145, в степу - 62, в Карпатах - 28. Більша частина запланованих лісових територій припадає на Харківську обл. (157,3 тис. га), АР Крим (165,2 тис. га), Луганську обл. (155,8 тис. га).

Флора України налічує понад 25 тисяч видів, у т.ч. у складі природних рослинних угрупувань 76 видів листяних і хвойних дерев та 278 - чагарників, які в різних поєднаннях розосереджені по території країни. Найпоширенішими є хвойні породи - 54% від площі всіх лісів, у т.ч. сосна - 35,9%, ялина - 9,9%. Серед листяних найчастіше зустрічаються дуб (27%), бук (9%), береза (4,8%), вільха (3,8%), граб (2,6%). В різних природних зонах спостерігається переважання своїх видів:

* Полісся - сосна, дуб, береза, вільха, осика, граб;

* Лісостеп - дуб, граб, бук, ясен, клен, в'яз, акація;

* Степ - дуб, сосна, біла акація, гледичія;

* У байрачних лісах - дуб, клен, ясен, берест;

* Українські Карпати - ялина, бук, ялиця;

* Кримські гори - дуб пухнастий, дуб скельний, бук, граб, сосна.

Найбільшим емоційним впливом відзначаються лісові ландшафти Українських Карпат і Кримських гір (включаючи Південний берег Криму), деякі території Волино-Подільської височини (Товтри, Медобори, Кременецькі гори), окремі ділянки Донецького кряжу ( так звана українська Швейцарія в районі Святогірська), Словечансько-Овруцький кряж на Житомирщині та ін. Хоча емоційне сприйняття має цілком індивідуальний характер, тому подібний вплив справляють також рівнинні території, степ і лісостеп, заболочені ділянки Полісся і Дунайські плавні.

Популярністю користується також «тихе полювання» - збирання грибів. В Україні відомо кілька сотень видів їстівних грибів, але грибники віддають перевагу таким із них: білий гриб (найбільш поширений на Поліссі і в Карпатах), маслюк звичайний та зелениця (хвойні ліси), підберезовик, лисичка справжня, сироїжка, печериця звичайна, опеньок. Трапляються також реліктові види їстівних грибів, внесені до Червоної книги України: трюфель літній (навколо Умані, в Закарпатті), катателазма царська (Львівська область), боровики темно-каштановий та королівський (Закарпаття, Полтавщина), діктофора подвоєна (лише ПБК) та ін. Найбільш «грибними» місцями є зона мішаних лісів, карпатські та гірсько-кримські ліси, а також байрачні ліси та лісонасадження лісостепу і степу, міські парки. Ягідні угіддя (малина, ожина, чорна горобина, калина, чорниця, брусниця, журавлина, суниця та ін.) так само приурочені до лісових районів Полісся і Карпат.

туристський рекреаційний лісовий болотний

2. Болота

Заболоченність місцевості є фактором, який відчутно лімітує рекреацію. Загальна площа болот в Україні становить близько 1 млн. га. Найбільше їх на Волині: 11% території області. Роль болотних угідь у підтриманні рівноваги в межах екосистеми планети підкреслено Рамсарською конвенцією (2 лютого 1973 р., Іран), до якої в 1999 році приєдналась Україна. Згідно з цим документом до списку водно-болотних угідь світового значення включено 22 українських об'єкти загальною площею 650 тис. га. Серед них: озера Кугурлуй, Картал, Сасик, Шагани-Алібей-Бурнус (Одещина), Шацькі озера (Волинь), Тилігульський, Молочний і північна частина Дністровського лиману; заплави річок Стохід і Прип'ять; Тендрівська, Каркінітська, Джарилгацька, Ягорлицька затоки, Центральний Сиваш, Східний Сиваш із косами Обиточною, Білосарайською, Кривою, Бердянською; межиріччя Дністра-Турунчука; дельта Дніпра, Кілійське гирло Дунаю.

Болота виступають також об'єктом любительських промислів і пізнавальної рекреації. Вони мають багатий рослинний (журавлина, чорниця, брусниці, буяхи) і тваринний (глухарі, тетеруки, водоплавні та болотні птахи, бобри, ондатри, козулі, лосі тощо) світ. В деяких країнах на болотах функціонують санаторно-курортні заклади для лікування захворювань органів дихання.

3. Природно-заповідний фонд

3.1 Парки садово-паркового мистецтва

Головне рекреаційне навантаження припадає на зелені зони міст і селищ міського типу, що обумовлено їх доступністю. 64% загальної площі зелених насаджень населених пунктів припадає на ліси - міські парки, сквери і сади, які частково включені до природно-заповідного фонду (ПЗФ). В Україні до числа об'єктів ПЗФ віднесено 510 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, з них 88 - загальнодержавного значення. Попри свою рекреаційну цінність, вони виконують також екологічну функцію.

Серед парків - пам'яток садово-паркового мистецтва виділяються: Немирівський (м. Немирів, Вінницька обл.), ім. Т.Г. Шеченка (м. Дніпропетровськ), Трощанський (Чуднівський р-н, Житомирська обл.), Партизанської слави (смт. Делятин, Івано-Франківська обл.), Згурівський (Київська обл.), Хутір Надія та Онуфріївський (Кіровоградська обл.), Гостра могила (м. Луганськ), Стрийський, Високий замок, Шевченків гай (м. Львів), Кардамичівський (м. Одеса), Хомутецький і Полтавський міський (Полтавська обл.), Гощанський (Рівненська обл.), Тростянецький (Сумська обл.), Більче-Золотецький та Скала-Подільський (Тернопільська обл.), Краснокутський, Наталіївський, Шарівський (Харківська обл.), Сатанівська перлина, Самчиківський, Полонський (Хмельницька обл.), Корсунь-Шевченківський, Тальнівський, «Соснівка» (Черкаська обл.), Сокиринський (Чернігівська обл.), парки Південного береге Криму (Алупкинський, Лівадія, Масандрівський та ін.), Володимирська гірка, Маріїнський, Феофанія, Голосіївський ім. М. Рильського, Сирецький (м. Київ).

Оздоровче та естетичне значення мають паркові зони санаторіїв та будинків відпочинку. Зокрема, значному підвищенню лікувального та оздорочого ефекту сприяє іонізуюча, фітонцидна та мікрокліматична дія паркових насаджень санаторіїв «Карпати» (Чинадійово), «Сокіл», «Морський прибій», «Гірський», «Ай-Даніль», «Дюльбер» (ПБК), «Аркадія», ім. Чкалова (м. Одеса), Пуща-Водиця (м. Київ) та ін., що також входять до ПЗФ України.

3.2 Заказники і пам'ятки природи

Важливу пізнавальну та рекреаційну роль виконують заказники та пам'ятки природи, в яких зосереджені унікальні представники флори і фауни, атрактивні ландшафти. Часто ці місця пов'язані з життям видатних людей і овіяні легендами.

Із загального числа заказників - 726 ботанічні (найбільша їх кількість у Запорізькій, Чернігівський, Тернопільській обл.), 277 - лісові (Житомирська, Волинська, чернігівська обл.), 164 - загальнозоологічні (Тернопільська, Волинська, Житомирська, Луганська обл.), 160 - ентомологічні (Харківська, Запорізька, Рівненська обл.), 115 - орнітологічні (Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька обл.), 30 - іхтіологічні (Чернівецька, Закарпатська, Луганська, Тернопільська обл.).

Основним призначенням заказників поряд із природними та біосферними заповідниками, є збереження видової різноманітності флори і фауни, охорона рідкісних та зникаючих видів, в першу чергу тих, які занесені до Червоної книги України. Сьогодні цей перелік досягає 382 видів тваринного і 541 видів рослинного світу і охоплює багато ендемічних та реліктових видів. Хоч не всі з цих останніх занесені до Червоної книги.

Найбільша кількість ендемічних видів рослин і тварин збереглась у Кримських горах, Українських Карпатах і на Подільській височині. Лісові ендемічні види рослин так розподіляють по регіонах України: Крим - 10, Карпати і Поділля - по 8, Західне Полісся - 6, Причорномор'я - 5, Київське і Промислове Подніпров'я - по 2, Лівобережне Придніпров'я і Донбас - по 1. Найбільше ендеміків зустрічається серед судинних рослин, лишайників і мохоподібних. З-поміж представників фауни ендеміки переважають серед комах, молюсків, земноводних, риб і ссавців. У цілому серед лісових ендемічних видів тваринного світу 6 збереглось у Криму і 2 - в Українських Карпатах.

До Червоної книги України внесено 199 реліктових представників тваринного і рослинного світу. Найбільше число лісових реліктів зосереджено в Українських Карпатах, Криму, на Поліссі і Поділлі. Серед реліктових видів фауни: хохуля звичайна, полоз леопардовий, безнога ящірка жовтобрюх, лосось дунайський, прісноводний краб, широкопалий рак, серуліна зубчаста, багато видів комах.

Деякі реліктові види судинних рослин можна зустріти лише на чітко окреслених територіях. Це краєкучник персидський (гора Яузлат поблизу Ялти, навколо водоспаду Учансу), фіалка Джоя (поблизу с. Герасимів Тлумацького району), вовчі ягоди Софії (с. Охрімівка Вовчанецького району), ясен білоцвітний (біля м. Виноградів Закарпатської обл.), дріада восьмипелюсткова (гори Близниця та Піп Іван) тощо. Єдине місце в Європі, в якому росте мох паломокладій вічнозелений це Крим (Чуфут-Кале, масив Агармиш та ущелина Хапхал).

Ендемічні та реліктові види флори і фауни є цікавими об'єктами пізнавальної рекреаційної діяльності, хоча при цьому слід пам'ятати, що надмірне рекреаційне навантаження містить у собі загрозу для самого існування цих видів.

Найчисленішою групою серед заказників і пам'яток природи є ботанічні. В цілому в Україні під охороною держави перебувають 2584 пам'яток природи, з них 132 - державного значення (ботанічних - 42, зоологічних - 5). Найбільша кількість таких об'єктіву Тернопільській. Івано-Франківській, Львівській, Волинській, Вінницькій областях. Такі об'єкти є базою для розвитку екскурсійної діяльності, пізнавального і наукового туризму.

Серед ботанічних пам'яток природи досить багато поодиноких дерев - екзотичних, еталонних, багатовікових, а також пов'язаних із життям видатних людей. З них найбільш наближені до основних туристичних маршрутів України - кледрастис жовтий, сосна румелійська, псевдотсуга, кіпарисовик горіхоплодний, гледичія (м. Львів); 160-річна восьми стовбурна сосна австрійська (с. Струсів Теребовлянського р-ну); п'яти стовбурний каштан (м. Сімферополь); яблуня-колонія (м. Кролевець Сумської обл.); п'яти стовбурний дуб (Бучацький р-н); бундук канадськийта софора японська (м. Заліщики); тюльпанові дерева (м. Сквира та Хмельницький р-н); екзотичні дерева на території Глухівського педінституту, гінкго білоба, дуб білий, липа американська (Одеса, Полтава); 150-річні гінкго дволопатеві (Тернопіль, Івано-Франківськ); золота модрина (Берегометський парк); іменні дерева - дуб Максима Залізняка (Чигиринський р-н), дуби Тараса Бульби (Зліщицький р-н), липа і дуб Б. Хмельницького (відповідно Золочівський р-н та урочище «Різаний яр» Корсунь - Шевченківського р-ну), дерева Тараса Шевченка (переважно Черкащина, Тернопільщина), пушкінський платан (Одеса) та ін.

Головною метою функціонування дендропарків є збереження, вивчення і збагачення у спеціально створених для цього умовах різних видів дерев і чагарників. У відповідності з цим завданням ними здійснюється інтродукція та акліматизація рослин, їх селекція, причому особлива увага приділяється збереженню рідкісних видів і тих, яким загрожує зникнення. Більшість дендропарків є екскурсійно-туристичними об'єктами, місцем відпочинку - як правило, в експозиційній зоні.

В Україні функціонує 35 дендропарків загальною площею 1466,9 га, з них 20 - загально державного значення.

Першість серед українських дендропарків належить уманській Софіївці, де унікальна колекція екзотичних дерев і чагарників (550 видів і форм) поєднується з нагромадженням каміння (геологічний музей під відкритим небом), водними джерелами і творіннями садово-паркової архітектури. Вінстворений у рекордно короткий термін (1796-1800рр.) за велінням графа Потоцького на честь його дружини Софії. Бельгійський інженер Метцель втілив свій задум у співпраці з кріпосним садівником Зарембою, хоча початковий вигляд парку неодноразово змінювався шляхом його реконструювання. Парк за своїм планувальним вирішенням та архітектурними формами виконаний у стилі пізнього романтизму. Єдиній ідеї підпорядковані всі ландшафтно-архітектурні елементи парку: тарпейська скеля, павільйон Флори, фонтан Змія, долина гігантів, великий водоспад, річка Стікс, Єлісейські поля, грот Венери, Амстердамський шлюз, острів Цірцеї, трояндовий павільйон, англійський парк, тераса муз тощо.

На декілька років раніше (1793 р.) закладений один з найкрасивіших і найбільших за площею (297 га) дендропарк України - Олександрія в м. Біла Церква. Задуманий як заміська резиденція графа К. Браницького, він також витриманий у романтичному стилі. Автор проекту італієць Д. Бонаті, який реалізував свій задум при допомозі садівника А. Стронге. В межах парку є гармонійно поєднанні лісові масиви (близько 800 видів і форм дерев і чагарників при домінуванні багатовікових дубів), паркова архітектура у стилі пізнього неокласицизму (палац, турецький будиночок, колонада Ехо, китайський та арковий містки, колона смутку, кругла альтанка та ін.), стаки і водоспади, мальовнича долина річки Рось.

На відміну від більшості парків України, домінантою Тростянецького дендропарку (Ічнянський р-н Чернігівської обл.) виступає не архітектура, а сама природа. Посеред близько 20 лісових масивів (Бабусин, Прохолода, Метечь, Вітерець, Наталин та ін) сформовано живописні галявини. Парк веде свою історію від 1830 року, коли І.М. Скоропадський отримав у спадок хутір Тростянець. Уже в 1833 році було збудовано палац і викопано штучні ставки (Великий, Лебединий, Куциха, Безіменний), в 1834-36 роках висаджено групи екзотичних дерев, привезених із садів Петербурга, Риги, Києва, Криму. Унікальним за своїм рельєфом і неповторним за красою є гірський сад «Швейцарія».

Найстарішим серед дендропарків України є Оброшинський у Пустомитівському районі на Львівщині, закладений у 1730 році.

Дендропарк є невід'ємною складовою новоасканійського природно-заповідного комплексу. Він заснований у 1887 році і досі залишається унікальним оазисом посеред південноукраїнського степу, що має одну з найбагатших флорестичних колекцій - близько 1000 видів і форм рослин. Основа експозиційної зони дентдропарку - велика степова галявина в оточенні дубів і сосен. Тут є також горіхова галявина, бір із чорної сосни, діброви, мальовничі приозерні ландшафти. Ці галявини по мірі настання тепла вкриваються почергово килимом конвалій, барвінку, фіалок, бузку, жасмину.

Одним з наймолодших дендропарків Україна загальнодержавного значення є Діброва в Богородчанському районі Івано-Франківськой обл. закладений у 1972-73 рр. На обмеженій площі у 8 га тут представлена колекція, що налічує майже 300 видів і форм дерев євразійської та північноамериканської флори. В парку представлена також найбільша в Карпатах колекція кедрових сосен.

Ботанічні сади є переважно науково-дослідними установами, однак унікальні колекції вітчизняної і зарубіжної флори є підставою для їх включення у сферу екскурсійної діяльності. Так серед ботанічних садів України лише в Чернівецькому ростуть псевдотсуга Мензіса, плакуча форма дуба, ялина колюча, ліквідамбар смолоносний. Найбагатшу флористичну колекцію з-поміж українських ботанічних садів (близько 15 тис. видів і форм) має Нікітський, найбільший за площею (876,6 га). Заснований він у 1812 р. ботаніком Х.Х. Стевеном. Рослини згруповані в розрахунку на оптимальний декоратичний ефект і розосереджені у Верхньому, Нижньому і Приморському парках, звідки відкриваються чудові морські та гірські краєвиди з мисом Ай-Тодор і горою Ай-Петрі. Тут зібрані численні представники субтропічної флори: різні види пальм, криптомерія японська, мирт, бамбук, кипарис. Парк має одну з найбільших колекцій троянд.

Улюбленим місцем відпочинку киян, особливо в пору цвітіння бузку (понад 1000 кущів), є Національний ботанічний сад ім. М. Гришка НАН України, створений у 1936 р. Він відрізняється мальовничими природними ландшафтами, природною «вписаністю» в міське середовище (панорама Дніпра, вид на музей Великої вітчизняної війни, Києво-Печерську лавру та Видубецький монастир). Вихідними принципами при створенні експозиції стали:

* Ботаніко-географічний, заснований на відтворенні флори, рельєфу і типових пейзажів ботаніко-георафічних зон України;

* Систематичний, що передбачає групування рослин на основі їх видової належності. Тут зібрана найбільша в країні колекція дубів і кленів;

* Колекційний, за яким на основі певних спільних ознак сформовані відповідні флористичні групи - багато- і однорічні декоративні, плодові, лікарські рослини (колекція бузку «Золота долина» - галявина з колекцією форзицій, розарій, Скельний сад, оранжерея).

Одним з найдавніших в Україні є ботанічний сад ім. академіка Фоміна при Київському університеті ім. Тараса Шевченка, закладений у 1839 році. Проект, розроблений О. Беретті, реалізований під керівництвом проф. Р.Е. Трауетфеттера. В оранжереях саду, будівництво яких розпочато в 1846 році, зібрана найстаріша колекція пальм, араукарій, саговиків у закритому грунті. Тут найповніше представлені форми кактусів і сукулентів, багата колекція декоративних рослин. Унікальним є багатоярусний сад хвойних порід.

В Одеському ботанічному саду представлена ділянка дикого степу з властивим для нього трав'яним покривом, що налічує значну кількість відповідних видів. Тут є також колекція катальпи квітучої, кам'яна гірка з мексиканськими опунціями, конвалієве дерево, колекція цитрусових, горіхів, персиковий сад. У ботанічному саду Львівського національного університету ім. І. Франка зібрано 179 екзотичних та садово-гібридних видів і форм дерев, вікові липи, колекція троянд, жоржин, ірисів, тюльпанів, гіацинтів, гладіолусів, що в поєднанні з архітектурними спорудами XVIII ст. створюють живописні краєвиди.

Значна робота, спрямована на збереження генофонду рідкісних і зникаючих видів тварин, здійснюється поряд із заповідниками і заказниками, зоопарками, акваріумами, океанаріями. Цей аспект їх діяльності перетворює дані установи на об'єкти відпочинкової та пізнавальної рекреації. Сьогодні у світі налічується більше 1000 зоопарків. В Україні функціону. 12 зоопарків, у т.ч. 7 - державного значення: у Миколаєві, Одесі, Рівному, Харкові, Черкасах, Києві, Мені Чернігівської обл. Одним з найстаріших зоопарків країни є Харківський (1895р.).

3.3 Заповідно-мисливські угіддя

Рекреаційним ресурсом виступають також заповідно-мисливські угіддя, особливо в умовах зростання популярності мисливських та фіш-турів. Площа мисливських угідь лісомисливських господарств Держлісгоспу становить 1,1 млн. га. Крім того, значні площі мисливських угідь перебувають у віданні Українського товариства мисливців та риболок, Товариства військових мисливців та рибалок тощо. Неподалік від Києва функціонують два заповідних лісомисливських господарства: Дніпровсько-Тетерівське (Вишгородський та Поліський район) і Заліське (Броварський район Київської та Козелецький район Чернігівської області). Мисливська фауна Київського Полісся представлена такими видами: дикий кабан, лось, олен європейський, козуля, лисиця, заєць-русак, бобер, видра, онтадра; із птахів - тетерук, куріпка сіра, вальдшнеп, фазан, качка. Ведуться роботи з акліматизації лані, зубра, оленя плямистого. В Карпатах діють чотири державні лісомисливські господарства: «Майдан» у Львівській області, «Осмолода» і «Карпати» в Закарпатській області і «Буковинське» в Чернівецькій області, де щільність мисливських видів у 2-5 разів перевищує відповідний показник на сусідніх територіях.

Мисливська фауна України є досить різноманітною. Серед ссавців найпоширенішими видами є:

* Бобер річковий (Прип'ять із притоками, середня течія Південного Бугу, середня та нижня течія Дніпра);

* Бабак (пониззя Дніпра, північно-східна частина України);

* Заєць сірий (всюди, особливо на Поліссі та в лісостепу);

* Білка звичайна (Полісся, Карпати, лісостеп);

* Тхір світлий (крім Полісся і Крпат);

* Лисиця звичайна (всюди);

* Вовк (за винятком Таврійських степів та Криму (зустрічається на Кінбурнській косі));

* Козуля (північна частина України, Карпати);

* Кабан (Полісся, Карпати, лісостепова зона).

Значна кількість мисливських угідь припадає на авіфауну: вона перевищує 50. Серед них досить численні крижень, чирок-тріскунок, чирок-свистунок, чернь червоноголова, шилохвіст, курочка водяна, бекас, куріпка сіра, гуска, кулик та ін.

Неконтрольований відстріл основних об'єктів мисливського промислу став причиною значного звуження ареалів їх поширення. Суттєво зменшилася кількість таких видів, як олень благородний, козуля європейська, лось благородний, ведмідь, куниці - лісова та кам'яна. На деякі види полювання заборонено, а такі, як: борсук, видра річкова, норка європейська, тхір степовий, рись, горностай, глухар, тетерук, рябчик, дрохва, кроншнеп великий, огар та інші, занесені до Червоної книги. Поряд з цим успішно проходить акліматизація єнотовидної собаки, онтадри, білки-телеутки, дикого кроля, зубра, оленя плямистого, козулі сибірської, кабана середньоазіатського, яких можна вважати перспективними мисливськими видами. Звірогосподарства розводять норку американську, песця, сріблясто-чорну лисицю, нутрію.

У внутрішніх і прибережних водах України налічується близько 270 видів риб. Серед найпоширеніших прісноводних видів - короп, сазан, лящ, лин, карась, щука, судак, амур, товстолобик (усюди), форель, харіус (переважно в Карпатах), карликовий сомик (Шацькі озера), дунайський лосось, оселедець. У природних прісних водоймах поширені також сом, окунь, йорж, плітка, краснопірка тощо. У прибережній смузі Чорного моря водяться білуга, сергюга, осетрові, скумбрія, ставрида, сардина, кефаль, кілька, камбала, бички, оселедець; Азовського - хамса, керченський оселедець, тюлька, камбала глюса та калкан, бичок леопардовий, пеленгас.

Висновки

Головне рекреаційне навантаження припадає на зелені зони міст і селищ міського типу, що обумовлено їх доступністю. 64% загальної площі зелених насаджень населених пунктів припадає на ліси - міські парки, сквери і сади, які частково включені до природно-заповідного фонду (ПЗФ). В Україні до числа об'єктів ПЗФ віднесено 510 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, з них 88 - загальнодержавного значення. Попри свою рекреаційну цінність, вони виконують також екологічну функцію.

Рекреаційні ліси - це один із компонентів природних рекреаційних ресурсів, що є невід'ємною частиною лісових екосистем, призначеною для задоволення потреб населення у лікуванні, відпочинку і туризмі.

Заболоченність місцевості є фактором, який відчутно лімітує рекреацію. Болота виступають також об'єктом любительських промислів і пізнавальної рекреації. Вони мають багатий рослинний і тваринний світ. В деяких країнах на болотах функціонують санаторно-курортні заклади для лікування захворювань органів дихання.

Важливу пізнавальну та рекреаційну роль виконують заказники та пам'ятки природи, в яких зосереджені унікальні представники флори і фауни, атрактивні ландшафти. Часто ці місця пов'язані з життям видатних людей і овіяні легендами.

Основним призначенням заказників поряд із природними та біосферними заповідниками, є збереження видової різноманітності флори і фауни, охорона рідкісних та зникаючих видів, в першу чергу тих, які занесені до Червоної книги України.

Найчисленішою групою серед заказників і пам'яток природи є ботанічні. Ботанічні сади є переважно науково-дослідними установами, однак унікальні колекції вітчизняної і зарубіжної флори є підставою для їх включення у сферу екскурсійної діяльності.

Значна робота, спрямована на збереження генофонду рідкісних і зникаючих видів тварин, здійснюється поряд із заповідниками і заказниками, зоопарками, акваріумами, океанаріями. Цей аспект їх діяльності перетворює дані установи на об'єкти відпочинкової та пізнавальної рекреації.

Рекреаційним ресурсом виступають також заповідно-мисливські угіддя, осоливо в умовах зростання популярності мисливських та фіш-турів.

Таким чином, серед біотичних рекреаційних ресурсів найбільше навантаження припадає на зелені зони міст, дендропарки, ботанічні та зоологічні сади, тоді як заказники і пам'ятки природи, що мають значний рекреаційний потенціал, залишаються поза рекреаційно-туристичною сферою.

Взаємодія людини з природою набуває дедалі більш виявленого негативного характеру і обертається деградацією лісових насаджень, зникненням біологічних видів. Підвищення стійкості екосистем та ефективності охорони і збереження біотичних рекреаційних ресурсів, їх раціональне використання вимагають здійснення ряду відповідних господарських, організаційно-технічних та профілактично-запобіжних заходів. Необхідно дотримуватись також встановлених експлуатаційних норм: так рекреаційна ємність парку становить близько 30-150 чол./км2, лісопарку - 8-10, лісу - 1-10. У зв'язку з цим слід розвивати переважно контрольовані види рекреації і любительські промисли з посиленням охорони рідкісних, ендемічних, реліктових видів флори і фауни.

Список використаної літератури

1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. - К.: Київ, ун-т, 2001. - 395с.

2. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України, - Львів, 1997.

3. Смаль І.В. Основи географії рекреації та туризму: Навч. пос. - Ніжин: НДПУ імені Миколи Гоголя, 2004.

4. Стафійчук В.І. Рекреалогія: Навч. пос. - К.: Альтерпрес, 2006. - 264 с.: картосхеми 15.

5. Туристичні ресурси України: зб наук. Статей / Наук. ред. О.І. Лугова. - К., 1996. - С. 257-259.

Размещено на Allbest.ru