Голонасінні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Голонасінні

Вступ

рослина голонасінний природа

Більшість із рослин відділу Голонасінних широко використовуються як матеріал для виготовлення будівельних конструкцій, різноманітних побутових виробів, сувенірів. Ці рослини у своєму складі містять різні речовини з характерним запахом.

Сибір відомий своїми могутніми лісами - тайгою. Тут зустрічається ялина сибірська, модрина на кедр.

Модрина має м'які плоскі листки, які зібрані в пучечки і щороку опадають.

Кедр - священне дерево в Індії та Лівані. Це також дуже гарне і могутнє дерево, яке має великі шишки з горішками.

В Україні переважають хвойні ліси.

Голонасінні дістали таку назву тому, що їхнє насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгорнуте стінкою зав'язі («голе»).

В основному голонасінні - це дерева і кущі, трав'янистих рослин серед них немає.

Поширені по всій земній кулі. Голонасінні - вищі рослини, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки і назва відділу). Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, - значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин на суші. В процесі еволюції насінина з'явилась раніше, ніж квітка й плід. Важливим пристосуванням до життя на суші є можливість внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіневий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насінною шкіркою.

Стають досконалішими провідні і покривні тканини. Добре розвинутий камбій сприяє росту стебла в товщину. Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. Це допомагає рослинам краще протистояти вітрам. Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не водночас. В одних видів листки великі, розсічені, у інших - дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.

Сучасні голонасінні поділяються на чотири класи: Саговникові, Гінкгові, Гнетові і Хвойні

1. Клас Саговникові

Клас Саговники-це деревовидні рослини, стовбури яких циліндричні чи ульбо видні, нерозгалужені. Листки великі папоротеподібні, перисті, розміщені пучком на верхівці стовбура. Дводомні рослини. Ці дерева нагадують пальми і зустрічаються в тропіках і субтропіках. За формою та типом жилкування мотків поділяються на 3 групи:

· Саговникові

· Замієві

· Стангерієві

2. Клас Гінкговидні

Гінкговидні представлені великим родом Гінк Го.

Гінкго - єдиний представник родини Гінкгових. Це дуже красиве дерево заввишки до 30 м. Листки, як віяла, трикутної форми. Колись давно цей вид процвітав. Але клімат став сухішим, тому вид став менш життєздатним. Зараз гінкго розводять як декоративну рослину в багатьох ботанічних садах.

Гінкго має і практичне значення. Насіння його використовують у їжу, як ласощі. Своєрідна форма листка, що нагадує серце, надихнула великого Гете написати вірш, в якому листок гінкго є символом кохання.

До живих пам'ятників серед древніх голонасінних ми відносимо представника класу Гінкгових. У Японії та Пд. Китаї ростуть ці дерева. Знавець японської флори охарактеризує нам гінкго. В перекладі із японської «гінкго» - значить срібний абрикос.

3. Клас Гнетові

Це кущі, ліани, рідко дерева. Листки супротивні, цільнокраї. До даного класу відносимо гнети, ефедру та вельвічію. У вельвічії невеликий стовбур від якого відростають всього два листки. Вони живуть все життя рослини не відпадаючи. Наростають основами, а верхівки вітер роздирає на смужки

4. Клас Хвойні

Це найчисельніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини. За зовнішнім виглядом - це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосон (1 м) до гігантських дерев (секвойя - 100 м). Існують приблизно 600 видів.

Листки (хвоя, звідки і походить назва класу) мають вигляд голок. Голки на поперечному перерізі округлі або ребристі, або нагадують плоскі видовжені луски. Невелика площа листків та особливості їхніх продихів (вони заглиблені у товщу листка) забезпечують майже повне припинення випаровування вологи взимку.

У корі та деревині хвойних є багато канальців, які називаються смоляними ходами, вони заповнені густою рідиною - живицею. При ушкодженні стовбура на його поверхні швидко з'являються краплі клейкої живиці, яка затягує рану.

Характерною особливістю більшості хвойних є верхівковий ріст. Гілки цих рослин розміщуються кільцями, причому щороку утворюється одне кільце. За кількістю цих кілець можна підрахувати вік рослини. У більшості хвойних листки багаторічні, але у деяких видів вони опадають щорічно (модрина).

До хвойних належать сосна, ялина, ялиця, модрина, туя, ялівець, тис, кедр, кепарис, секвойя.

Сосна звичайна - світлолюбиве, високе дерево до 40 м у висоту, зовнішній вигляд якого залежить від умов зростання.

В густому лісі сосни високі й стрункі, на відкритих місцях - розкидисті і низькі, на болоті - приземисті. Соснові ліси зустрічаються в різноманітних умовах, у тому числі на піщаних ґрунтах, болотах, крейдяних горах, голих скелях.

Коренева система стрижнева, добре розвинена. Крім головного кореня є ще й бічні довгі та короткі з мікоризою. Додаткових коренів немає. Форма кореневої системи залежить від типу ґрунту. На піску у сосни крім глибоких коренів розростаються численні поверхневі корені. На болотах у неї лише поверхневі корені.

Стовбур сосни має тонку кору і масивну деревину, яка складається з трахеїд. Листки сосни - сизо-зелені голки (хвоя) - живуть 2-3 роки. Розташовуються попарно на молодих гілках на верхівках вкорочених пагонів.

Розмножується сосна насінням. Плодоношення розпочинається на 30-40-х роках життя. До цього часу на деревах формуються шишки двох видів: дрібні чоловічі до 2,5 см у довжину і крупні жіночі.

Сосна - однодомна рослина, оскільки чоловічі і жіночі шишки утворюються на одній рослині.

Сосна запилюється вітром. Пізньої весни або на початку літа насінні луски жіночих шишок відхиляються. Велика кількість пилку потрапляє між насінні луски і затримується, прилипаючи до густої рідини, що виділяється через пилковхід.

Рідина змочує пилкові зерна і всмоктує їх в середину насінного зачатка протягом 10 хв. Після запилення насінні луски зближуються (залишаються щільно притисненими до достигання насіння).

Висипання насіння відбувається через 1,5 роки після запилення. Насіння не вибагливе до умов довкілля і може проростати навіть на скелях, витримувати значні морози, але проростки не переносять затінення.

Сосонки швидко ростуть, збільшуючись за рік на 30-40 см.

Ялина - вічнозелене високе струнке дерево з конусоподібною кроною. На відміну від сосни ялина тіньовитривала, у зв'язку з цим нижні гілки живуть довго.

Хвоя ялини коротка, жорстка, сидить поодиноко, вкриваючи всю гілку, живе на дереві від 5 до 9 років.

Коренева система поверхнева, тому сильні вітри можуть вивернути дерево з коренями. До грунтувибагливіша, ніж сосна.

Розмножується ялина, як і сосна, насінням, але шишки у неї більші, насіння дозріває пізно восени того ж року.

Стиглі шишки розкриваються, вивільняючи насіння тієї ж осені або взимку, після чого відпадаютьцілком.

Насіння проростає навесні наступного року на вологому поживному ґрунті в тіні дерев. Перші 15 років ялина росте повільно, щорічний приріст становить 5-15 см, після чого вона починає рости швидше і переганяє сосну.

Крім сосни (близько 100 видів) і ялини (до 50 видів) широко відомі такі хвойні, як модрина, смерека, кедр, кипарис, ялівець, туя, тис.

Модрина - це дерево, яке має висоту 30 - 40 м. Хвоїнки а зиму опадають. Рослина живе 300 - 400 років. Має червонувату, дуже міцну деревину, яка може зберігатися сотні і навіть тисячі років.

З роками вона стає міцнішою, ніби кам'яною. На модринових сваях побудоване Італійське місто Венеція, яке стоїть на них уже 500 років.

Російське місто Санкт-Петербург теж побудоване з використанням деревини модрини. З давніх часів модрину використовували для будівництва суден.

Сибірські кедрири зостають не лише у тайзі, але й у нас, в Карпатах, могутні, височенні дерева. Хвоїнки їх зібрані у пучечки, шишка велика, масивна. (Показати).

Насіння велике, відоме як кедрові горішки.

Горішки містять до 65% олії. Готують із кедрових горішків смачне поживне молоко та вершки, які містять значну кількість білків, крохмалю та вітаміну С.

Навіть «сорочечку» з горіхів використовують як паливо і сировину для наждачного паперу.

Охоче поїдають кедрові горішки бурундучки, білки, ведмеді.

6. Значення хвойних (голонасінних)

1. Утворюють величезні площі хвойних та мішаних лісів.

2. Збагачують повітря киснем.

3. Виділяють фітонциди - речовини (леткі), які пригнічують діяльність мікроорганізмів. Саме тому у хвойних лісах розміщують санаторії та лікарні для людей із захворюваннями дихальної системи.

4. Хвойні ліси регулюють танення снігу, рівень води у річках, поглинають шуми, послаблюють силу вітрів, закріплюють піски.

5. Ліси - домівка багатьох тварин.

6. Різні види тварин живляться пагонами, насінням, шишками хвойних рослин.

7. Деревина голонасінних широко використовується як будівельний матеріал, сировина для целюлозно-паперової промисловості.

8. Живицю хвойних застосовують у медицині для лікування ран, опіків. З живиці отримують камфору (знеболюючі, хвороби серця, а також - скипидар, каніфоль). Ефірні олії з живиці - для виготовлення парфумів, у кондитерській та медичній промисловостях.

9. Хвоя містить аскорбінову кислоту (Віт. С), каротин (медицина).

10. Насіння кедру використовують в їжу, а також як джерело харчової олії.

11. Багато хвойних використовують як декоративні рослини (туя, тис, модрина, кипарис).

Висновок

Хвойні рослини поряд з покритонасінними мають велике значення в природі і для людини. У хвойних лісах нагромаджується велика біомаса. Україна належить до малолісних країн. Лише 13,9% її території зайнято лісами, але їх основу становлять рослини класу хвойних (47,8%), серед яких поширені представники родів: тис, ялиця, ялина, сосна (23 види), модрина, ялівець. У лісах різних районів північної півкулі головними утворювачами ландшафтів є хвойні. Так, сосни утворюють світлі сухі соснові бори, можуть рости разом з ялиною і в мішаних лісах. На піщаних ґрунтах сосна затримує рух пісків, закріплює ґрунт ярів і урвищ. Ялина разом із смерекою утворюють темнохвойну тайгу. В Україні - на Поліссі і на піщаних терасах річок лісостепової та степової зон - ялина входить до складу суборів (природних соснових лісів з домішками берези, дуба, осики, ялини тощо).

Ліси на схилах гір і по берегах річок зменшують весняні наводки і затримують вітри. Сніг у лісі тане повільно, вода затримується в грунті, випаровується поступово, що створює сприятливий мікроклімат для інших рослин, тварин і людини.

Ліси й парки міст очищують повітря, збагачують його киснем. Багато дерев, особливо хвойні, виділяють фітонциди - речовини, які вбивають мікроорганізми, тому соснові ліси є чудовим місцем для відпочинку і оздоровлення людей. Деревину голонасінних широко використовують як будівельний матеріал, сировину для целюлознопаперової промисловості.

Сухою перегонкою деревини соснових, а також із живиці (прозорої ароматної смоли, що виділяється з ран сосни) добувають скипидар, каніфоль. Хвою використовують у медицині, оскільки вона містить аскорбінову кислоту (вітамін С), каротин. Насіння деяких соснових використовують у їжу (кедрові горішки). Багато представників хвойних є декоративними рослинами (туя, тис, модрина, кипарис).

У соснових лісах живе багато різних тварин і птахів.

Список використаної літератури

1) В.Р. Ільченко, Р.М. Рибалко, Т.О. Півень., Біологія.Відділ Голонасінні.

2) Автори: В.І. Соболь., Біологія хвойних., Загальна характеристика відділу голонасінних.

3) Кучерява Л.Ф., Войтюк Ю.О., Нечитайло В.А. Систематика вищих рослин. I. Архегоніати. - К., 1997.

4) Липа О.Л., Добровольський І.А. Ботаніка. Систематика нижчих і вищих рослин. - К., 1975.

5) Нечитайло В.А. Систематика вищих рослин. II. Покритонасінні. - К., 1997.

Размещено на Allbest.ru