Акумуляційно-денудаційні процеси як фактор ценозоутворювання (на прикладі деяких рослинних угруповань Криму)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Акумуляційно-денудаційні процеси як фактор ценозоутворювання (на прикладі деяких рослинних угруповань Криму)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Природа Автономної Республіки Крим відрізняється високим біологічним різноманіттям (2775 видів рослин, що об'єднані 37 фітосоціологічними класами). Альфа-різноманіття (видове богатство) угруповань змінюється в широких межах і досягає в соснових лісах 60, а в умовах абіотично порушених місцезростань (осипи, бедленди) - 10 видів на 100 м² (Корженевська, 1997,1998). Забезпечити його збереження можна тільки при знанні екологічних умов, що формують різні угруповання і зумовлюють їх стійкість. Рослинні угруповання є наслідком інтеграції абіотичних факторів і біотичної взаємодії. Для рослинності ПК (Південного Криму) важливу роль відіграють специфічні абіотичні фактори, породжені сучасними процесами рельєфоутворення - акумуляційно-денудаційними факторами середовища (АДФС), внесок яких у формування фітоценозів різний, його урахування дозволяє не тільки пояснити їх природу і сформулювати уяву про оптимальний режим охорони і раціонального природокористування, але й відкриває можливість більш широкого використання їх як індикаторів інтенсивності процесів сучасного рельєфоутворення, що є важливим елементом загального екологічного моніторингу ПК.

Рослинність ПК достатньо добре вивчена у синтаксономічному відношенні, проте спроба суворої кількісної оцінки внеску АДФС в формування фітоценозів різного типу для рослинності Криму не здійснювалася.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувались в рамках тематичного плану кафедри ботаніки Сімферопольського державного університету з проблеми «Екосистеми Гірського Криму, їх охорона та оптимізація» (держреєстраційний №0197 U 001952) і плану аспірантської підготовки.

Мета і завдання дослідження. Мета даної роботи: кількісно оцінити внесок АДФС в організації різних, екологічно контрастних угруповань і на цій основі, охарактеризувати своєрідність рослинності ПК, як території з вираженими процесами рельєфоутворення.

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. Проаналізувати внесок АДФС в формування бета-різноманіття рослинності ПК;

2. Виконати кількісний аналіз впливу різних ценозоутворювальних екотопічних факторів (висота над рівнем моря, експозиція схилу, крутість і щебенюватість поверхні, покриття, потужність і об'єм підстилки), на показники рослинних угрупувань - зімкнутість крон дерев (для лісів), проективне покриття (для трав'янистих фітоценозів) і як узагальнюючий, численність видів (для всіх угрупувань);

3. Проаналізувати екологічну і фітоценотичну неоднорідність досліджуваних сукупностей рослинних угруповань, закономірності відношення основних ценозоутворювальних видів з екотопічними факторами середовища та їх зв'язок з синтетичними характеристиками фітоценозів;

4. На основі аналізу вкладу в угруповання різних моделей організації сформулювати рекомендації з їх охорони і раціонального природокористування.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлено, що вивчена ро-

слинність відповідає трьом принциповим моделям організації рослинних угруповань (C-S-модель, абіотична G-B-модель, акумуляційно-денудаційний варіант абіотичної S-моделі), два останні варіанта моделей є новими.

Проаналізована екологія основних ценозоутворювальних видів і виявлені закономірності зміни флористичного складу (фітосоціологічний спектр, спектр життєвих форм, проективне покриття, чисельність видів) вздовж градієнтів головних екотопічних факторів.

Сформульовані рекомендації з оптимізації раціонального природокористування з урахуванням різного вкладу АДФС у формування рослинного покриву.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати викликають істотний інтерес для науково-обгрунтованої розробки заходів з оптимізації природно-ландшафтних одиниць з метою створення стійкого і тривало функціонуючого природно-територіального комплексу Криму.

На кафедрі «Екології» Ялтинського інституту менеджменту наукові і методичні розробки представлені в дисертаційній роботі впроваджені у викладання курсів «Ландшафтна екологія», «Біоіндикація» та «Біометрія».

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням здобувача, виконаним на основі близько тисячі повних геоботанічних описів, з врахуванням факторів середовища та синтетичних характеристик фітоценозів. За час виконання дисертаційної роботи з 1995 р. по 1998 р. особисто здобувачем розроблена і виконана науково-дослідницька програма, опрацьовані та проаналізовані експериментальні дані, створені бази даних розподілу усіх згаданих в дисертаційній роботі видів рослин за градієнтами факторів середовища і синтетичними характеристиками фітоценозів.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень і основні положення дисертації доповідались на засіданнях кафедри ботаніки Сімферопольського державного університету (1996-1998 рр.). На конференціях молодих вчених (Ялта, 1995; 1997), а також на міжнародній науково-практичній конференції (екологічна секція, Сімферополь, 1995).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць, у тому ж числі: чотири - у збірках наукових праць, три - в матеріалах та тезах конференцій.

Структура і зміст роботи

ценозоутворювальний екотопічний рослинність денудаційний

Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку літератури (332 найменування, з них 100 - іноземних), 8 додатків і викладена на 298 сторінках (основного тексту 174 сторінки); включаючи 19 рисунків, 76 таблиць.

Роль екзогенних факторів у формуванні рослинності

У фітоценології сформувались два основні підходи до поняття фітоценоз (континуальний - прагматичний і дискретний). Розвиваючи прагматичні ідеї розуміння фітоценозу Б.М. Міркін (Mirkin, 1994, Міркін, Наумова, 1997) сформулював полімодельну концепцію природи угруповань. При такому розумінні угрупування стає родовим поняттям з розподілом на види з різними моделями організації. У кожній моделі - свій тип організації, складовими якого є екотоп, його біотична трансформація, взаємовідношення рослин, вплив тварин, порушення, а також диференціація екологічних ніш.

Ця концепція була використана при виконанні даного дослідження тому що в умовах гірського ландшафту сполучення екотопічних факторів формують фітоценози, які представляють різні моделі організації. Головне значення в їх становленні належить АДФС, оцінка ролі яких була завданням нашого дослідження.

В розділі розглянуті основні денудаційні та акумуляційні процеси (гравітаційні, обвальні, осипні, зсувні, делювіальні, флювіальні, карстові), що створюють унікальні і різноманітні ландшафти ПК.

Природні умови району досліджень

За матеріалами наукових публікацій обговорені особливості клімату (Подгородецкий, 1988; Шахнович и др., 1966; Важов, 1977), геологічної будови (Муратов, 1973; Славин, 1985), грунтів (Кочкин, 1967; Полевой определитель…, 1976) і рослинності Криму (Корженевский, 1982; 1986; 1990а, б; Дидух, 1983; 1985а, б, с; Корженевский, Шеляг-Сосонко, 1983; Дидух, Вакаренко, 1984; Голубев, Корженевский, 1984; Корженевский, Клюкин, 1984, 1986, 1988, 1990; Корженевский и др., 1987; Багрикова, Корженевский, 1996 та ін.). Підкреслюється, що ПК характеризується надзвичайно високим різноманіттям екотопів, що служить основою формування високого біологічного різноманіття.

Об'єкти і методи досліджень

Для характеристики екологічного різноманіття рослинності класи були згруповані у вісім дивізіонів: широколистяні ліси, хвойні субсередземноморські ліси, злаковики (рослинність лугів, степів і пустищ), рослинність ерозійно-денудаційних екотопів, наскельна рослинність, приморська рослинність і рослинність солончакуватих комплексів, рослинність прісноводних ветландів, синантропна рослинність.

Для вивчення впливу АДФС на склад рослинних угруповань з числа перших п'яти дивізіонів було вибрано шість класів:

Querco-Fagetea (Q-F) - букові ліси на вапняках і габро-діоритах (Q-F1 і Q-F2 відповідно); Erico-Pinetea (E-P) - кримськососнові ліси; Thero-Brachypodietea (T-B) - середземноморські гірські степи; Onosmo polyphyllae-Ptilostemonetea (O-P) - угруповання денудаційних схилів; Thlaspietea rotundifolii (T r) - фітоценози осипів і Festuco-Puccinellietea (F-P) - угруповання первісно заселених субстратів.

Вихідний матеріал склав 973 повних геоботанічних описів з врахуванням факторів середовища і синтетичних характеристик фітоценозів, які використовувались для аналізу факторів організації рослинних угруповань. Третина описів (283) виконано безпосередньо автором, решта описів представляли архів фітоценотеки відділу флори та рослинності ДНБС, які раніше для поставленої в дисертаційній роботі мети не використовувались.

При аналізі рослинності були використані такі підходи:

1. Синтаксономічний аналіз;

2. Вивчення складу життєвих форм;

3. Вивчання фітосоціологічних спектрів ценофлор;

Для обробки фактичного матеріалу використовувались два методи аналізу кількісних даних:

Кореляційний аналіз зв'язку основних екотопічних факторів і характеристик фітоценозів (висота над рівнем моря, щебенюватість поверхні та ін., що посередньо відображає інтенсивність денудаційних процесів; зімкнутість крон в лісних угрупованнях, як показник едифікаторності).

Однофакторний градієнтний аналіз (Миркин, Розенберг, 1978), який проведений для видів, що зустрічались в вибірках вивчених угруповань не менше 5%.

Результати градієнтного аналізу були представлені у формі таблиць, в яких усі види розділені на чотири групи: крізні види (А), що тяжіють до мінімальних значень (Б), сполучені з середніми значеннями (В) і прагнуть до максимальним значень градієнта (Г). Для цих груп аналізувались фітосоціологічні спектри на рівні класів.

Оцінка вкладу акумуляційно-денудаційніх факторів в організацію угруповань різних класів

Для кожного типу угруповань дослідження проводились окремо за такою схемою:

1. Загальна характеристика угруповань. Відзначаються основні зако-

номірності розповсюдження і ступень вивчення даного типу рослинності як

в Криму, так і в інших районах ареалу.

2. Синтаксономія і флористичний склад вивчених угруповань. Наводиться синтаксономічна структура сукупностей угруповань за системою Браун-Бланке. В формі таблиці характеризується флористичний склад з вказівкою представленності виду, життєвих форм, фітосоціологічної структури складу ценофлор.

У усіх випадках абсолютним домінуванням характеризується життєва форма полікарпічних трав. Зростання їх ролі проходить паралельно з ростом трофності грунту та зволоженості екотопів і досягає максимального вираження в лісових угрупованнях.

3. Кореляційний аналіз зв'язку екотопічних показників місцезростань і синтетичних оцінок рослинних угруповань. Цей підхід дозволив виявити найбільш тісні залежності між признаками місцезростань і угрупуваннями.

Залежність поширення синтаксонів класу Thero-Brachypodietea від АДФС підтверджується зв'язком проективного покриття з високими позитивними показниками підстилки (0,572; 0,703; 0,617) і негативними значеннями крутості схилів (-0,579).

4. Градієнтний аналіз зв'язку флористичного складу з факторами організації угруповань і їх синтетичних параметрів. В табл. 5 наведен приклад характеристики зміни видового складу рослинності бедлендів вздовж градієнта фактора крутості схилу, корелюючого з АДФС та з'єднаного зворотнім зв'язком з видовим різноманіттям.

Для інтерпретації даних градієнтного аналізу були побудовані фітосоціологічні спектри груп видів, що виділені.

Висока швидкість денудації бедлендів, що пов'язана з наявністю піддатливих гірських порід, крутих схилів, які насамперед зумовлюють появу розрідженого рослинного покрову у основи бедлендів, або на днищах більш дрібних ерозійних врізів, яки розділяють поверхню бедлендів. Це обумовлює приуроченість таксонів локальних фітоценозів до груп мінімальних та середніх значень, причому діагностичні види класу Festuco-Puccinellietea досягають максимального розповсюдження на схилах крутизною менше 31⁰.

Результати градієнтного аналізу дозволили виявити закономірності впливу АДФС на видовий склад розглянутих угруповань на фоні впливу других екотопічних факторів і в зв'язку зі зміною синтетичних характеристик угруповань.

Букові ліси розповсюджені у верхньому лісовому поясі Головного пасма Кримських гір на схилах, складаних вапняками або габро-діоритами. На вапняках відношення видів до абіотичних факторів здебільшого характеризується відсутністю достовірного зв'язку з факторами що розглядаються. Це пояснюється наявністю в угрупованнях видів, які мають широку амплітуду толерантності до факторів середовища. Намічається тенденція зміщення модальних значень кривих розподілу видів за градієнтом «об'єм підстілки», скорельованого з фактором денудації до мінімальних значень. На габро-діоритах на цьому градієнті більшість видів мають моду в класах середніх значень.

На градієнті зімкнутість крон більшість мод видів сконцентровано між точкою оптімума і мінімальними значеннями, що свідчить про недостатьне освітлення трав'яного ярусу під густим пологом лісу. Це властиво характерно для обох вивчених сукупностей гірських порід.

Одержані результати дозволяють зробити висновок, що роль АДФС для букових лесів незначна (особливо на габро-діоритах). Відмінність абіотичних факторів нівельована сильним впливом віолента.

Соснові ліси з Pinus pallasiana є однією з найбільш гетерогенних сукупностей, в межах якої видовий склад континуально змінюється в сфері великого гіперпростору факторів. Виявлений суттєвий вплив на цю сукупність всіх вивчених факторів і зв'язок розподілення видів з синтетичними характеристиками угруповань.

На формування складу соснових лісів з Pinus pallasiana суттєвий вплив чинять абіотичні фактори (експозиція і крутизна схилу). Незначна потужність і ступінь покриття грунту підстілкою або повне її випадання пов'язані з діючими на крутих схилах процесами поверхневого змиву і зносу. Це обумовлює незначний зв'язок розподілу видів з цими факторами.

Види, що тяжіють до класу мінімальних значень градієнта зімкнутості крон приурочені до місць, де ярус дерев порушений антропогенним впливом, або ж несприятливим впливом кліматичних факторів. Сциофіти характерні для змішаних сосново-букових лісів.

Таким чином, можна відзначити, що кримськососнові ліси характеризуються високим альфа-різноманіттям і еволюціювали вони в залежності й направленості АДФС.

Гірсько-степові угруповання мають ценофлору середземноморського типу і розміщені на флішовому низькогір'ї південно-східного Криму, де головні характеристики угруповань знаходяться в зв'язку зі швидкостями схилових процесів. Слід відмітить збіднення видового складу в місцях де незначна ступінь покриття грунту підстилкою, або вона відсутня повністю. Це пов'язано з денудаційними процесами (поверхневий змив), який посилюється з підвищенням крутизни поверхні.

Фактором деградації і руйнування гірсько-степових угруповань виступають АДФС, які активізуються при зниженні проективного покриття трав'яного ярусу і зменшені ролі підстилки. Напруженість процесів, що корелюють з різкістю зміни флористичного складу, підвищується зі збільшенням крутизни поверхні і веде до зміни цілого ряду інших морфометричних характеристик екотопу та спектрів життєвих форм.

Висота н.р.м. та експозиція схилу суттєвого впливу на розподіл видів гірсько-степової рослинності не чинить.

Рослинні угруповання денудаційних схилів представлені в ландшафті флішевого низькогір'я південно-східного Криму, де основними рельєфоутворюючими факторами є процеси масового руху чохла уламкового матеріалу (площинний змив).

Широка амплітуда толерантності видів до суворих умов екотопів обумовлює високий відсоток видів, не достовірно пов'язаних з абіотичними факторами середовища (Alyssum umbellatum, Teucrium chamaedrys, Malus praecox і ін.).

В той же час прослідковується чітка залежність зниження проективного покриття і видового різноманіття від крутизни поверхні (рис. 3; А). На менш крутих схилах створюються умови, сприятливі для розвитку багатьох видів, при цьому прогресивно збільшується проективне покриття. В умовах найбільших швидкостей зниження поверхні здатних рости дуже мало видів, як наприклад, Melica transsilvanica, з топографічним центром крутизни, що дорівнює 49,53⁰.

На крутих схилах значну роль у формуванні мікроклімату відіграють експозиційні відмінності, про що свідчить зв'язок, який прослідковується між рослинами та цим фактором.

Фактори АДФС для цих угруповань є провідними і зміни в ландшафті приведуть до суттєвих змін в структурі рослинності.

Рослинність осипів описувалась в південно-східній частині Кримського напівострова між містами Алушта та Судак. Ця низькогірна територія ПК дуже розподілена балками та ярами, які складені піддатливими гірськими породами. В залежності від місцезнаходження осипів вони можуть бути такими, що часто розмиваються (вік не більш 10-20 років), рідко розмиваються (до 100 років) і практично не розмиваються (більш 100 років) (Корженевский, Клюкин, 1984).

Встановлена залежність між крутизною схилів і розподілом рослин на поверхні осипів (рис. 3; Б). Про це свідчить високий відсоток видів, які поєднані з цим фактором (76,7%). В умовах рухомих субстратів зростають види, які мають спеціальні морфологічні пристосування (коренева система якірного типу та ін.).

Також, треба відзначити високий відсоток видів, які мають вірогідний зв'язок з другими абіотичними факторами середовища, що свідчить про жорсткість умов місцезростань на поверхні осипів.

Вагомий внесок в організацію угруповань осипів вносять види ас. Melissito-Ziziphorietum, які завжди займають гіпсометричний рівень, звідки сипчасто-уламковий матеріал надходить на поверхню осипу зі схилів крутістю понад 39^о.

Таким чином, АДФС має значний лімітуючий вплив на формування рослинності осипів.

Рослинність бедлендів. Рельєф типу бедленд найбільш характерний для південно-східної частини Кримських гір, де мають місце сприятливі для розвитку ерозії фактори.

Край висока жорсткість умов місцезростань на фоні стислих екологічних ніш зумовлює крізний розподіл більшості видів (Capparis herbacea, Eryngium campestre).

Звертає на себе увагу домінування видів пристосованих до зростання на засолених субстратах. Це пов'язано, в першу чергу, з первинною засоленістю субстрату (юрські глини морського генезису), а також, з безпосередньою близькістю бедлендів до моря та впливом на фітоценози морських аерозолів.

Таким чином, рослинність бедлендів індикує екотопи дуже динамічного рельєфу та субстрату, поверхня якого знижується внаслідок дії делювіального процесу (рис. 3; В). У цих складних екологічних умовах можуть зростати, головним чином, багаторічні ксерофіти з глибокими і швидко ростучим корінням, яке пристосоване до препарування у верхній частині.

Про моделі організації рослинності Криму

Характер впливу екотопічних факторів та співвідношення синтетичних показників угруповань наочно демонструє табл. 7, в якій вказаний відсоток видів, вірогідно пов'язаних з факторами.

Лісові угруповання, які відносяться до двох дивізіонів (широколистяні та хвойні субсередземноморські ліса), представлені класами рослинності - Querco-Fagetea і Erico-Pinetea - можуть бути віднесені до C-S-моделі організації рослинних угруповань.

Добре помітно, що за вкладом горизонтальних відношень, біотичної трансформації екотопу і ступеня диференціації екологічних ніш ця модель знаходиться на самому високому рівні організації. Дія ценотичних факторів по ступеню впливу на угруповання наближається до абіотичних умов середовища. Дерева-домінанти чинять негативну середовищеутворювальну дію на види трав'яного ярусу.

Гірські степи середземноморського типу (клас Thero-Brachypodietea) слід було віднести до G-B-моделі (рослинні угруповання екосистем степів і саван). Стабільність відкритих угруповань тут підтримують АДФС, які схожі по своєму впливу на фітоценоз з великими фітофагами на інтенсивно витолочуваних пасовищах. На таких пасовищах відчуження фітомаси викликало формування особливої групи видів, стійких до випасу. В нашому випадку екзогенні процеси рельєфоутворення формально також нагадують випас, т.я. знищується частина рослин або цілі рослини і зберігаються лише ті, які здатні протистояти цим процесам (як на пасовищах розеткові рослини з притиснутими листями, які не можна з'їсти) або види з високою активністю, здатні швидко відновлюватися після порушення.

Це дає підставу для віднесення гірсько-степових угруповань до нового акумуляційно-денудаційного варіанту G-B-моделі.

Угруповання інтенсивно руйнівних поверхностей (класи Onosmo polyphyllae-Ptilostemetea, Thlaspietea rotundifoliae і Festuco-Puccinellietea) не можуть буті у повному обсязі зараховані до жодної з моделей організації рослинності, запропонованих Б.М. Міркіним в полімодельній концепції (Mirkin, 1994).

На бедлендах та осипах у притальвежних частинах схилів інтенсивність порушень пов'язана з періодичністю опадів та паводків (зливних і викликаних сніготаненням), в той час як для угруповань класу Onosmo polyphyllae-Ptilostemetea денудація має інший характер - відбувається постійне, хронічне осипання, обумовлене багаточисельними і складно взаємодіючими екзогенними факторами: контрастність зміни температури, вологість та ін. (Корженевська, 1997).

Незважаючи на відмінності синтаксонів, у всіх випадках ми маємо один принциповий тип організації угруповань які представляють особливий акумуляційно-денудаційний варіант абіотичної S - моделі.

Першим і головним завданням, яке вирішується внаслідок побудови моделей організації рослинних угруповань є прогнозування змін стану рослинності і середовища в цілому при різних впливах як компонентів цієї системи, так і зовнішніх, які стабілізують і викликають неповоротні зміни.

Слід відзначити, що для всіх моделей організації рослинних угруповань загроза неповоротного порушення полягає в зміні структури та організації ландшафтів, виникненні дестабілізуючих процесів і перетворенні екологічного середовища. На рівні дестабілізуючих процесів неповоротні зміни фітоценозів відбуваються внаслідок зростання темпів екзогенних процесів рельєфоутворення, перш за все АДФС, що чинить максимальний вплив на фітоценози, об'єднані G-B- і S-моделями організації.

Система охорони і моніторингу за станом екосистем Криму повинна враховувати роль і внесок основних, порушуючих цільність ландшафтів і фітоценозів факторів навколишнього середовища. Так, для фітоценозів C-S-моделі необхідне обмежене та регламентоване використання, а в ряді випадків повна консервація, що буде зберігати популяції домінантів, здатних стабілізувати вплив абіотичних факторів середовища, зокрема ерозійних і денудаційних процесів.

В гірсько-степових угрупованнях середземноморського типу (акумуляційно-денудаційна G-B-модель) повинен бути повністю припинений випас в протилежному випадку відтік фітомаси досягне крайніх величин, що призведе до знищення угруповань які вже зазнають критичних навантажень під впливом акумуляційно-денудаційних факторів середовища. Їх збереженню може сприяти фітомеліорація, що являє собою систему заходів, спрямованих на поліпшення складу і структури рослинних угруповань.

Всі угруповання акумуляційно-денудаційної S-моделі (рослинність денудаційних схилів, осипів і бедлендів), що мають надто низьку біологічну продуктивність і знаходяться на межі можливості існування рослин, повинні бути цілком захищені від будь-яких додаткових зовнішніх впливів, тобто підлягають повній консервації.

Висновки

1. Роль АДФС різна в різних типах рослинності ПК. Вона низька в лісах неморального типу (клас Querco-Fagetea) і помірна в соснових лісах (клас Erico-Pinetea), в гірських степах середземноморського типу (клас Thero-Brachypodietea) виступає в ролі одного із головних факторів стабільності фітоценозів, а в відкритих, екотопічно організованих угрупованнях бедлендів (клас Festuco-Puccinellietea), є головним фактором їх співіснування.

2. Для лісових угруповань ПК характерно поєднання багатьох ведучих факторів організації: кліматичних, обумовлених вистою над рівнем моря і експозицією та впливом домінантів, які викликають процеси біотичної трансформації екотопа, в першу чергу - формування лісної підстилки. Вплив акумуляційно-денудаційних процесів на флористичний склад більш чітко проявляється в букових лісах, розміщених на вапнякових гірських породах і найбільш слабко в соснових лісах, де едифікаторний ефект домінанта послаблений.

3. Головними факторами організації гірських степів є ксеротермний клімат і вплив акумуляційно-денудаційних процесів, що викликають високу щебнистість та відчуження фітомаси, яке в типових степах виповнюється тваринами фітофагами. В умовах цих угруповань усунення опаду відбувається під впливом площинного змиву та стоку. Такі специфічні екотопічні умови формують угруповання з низьким проективним покриттям і послабленою едифікаторною функцією домінантів. У флористичному складі поєднуються стрес-толерантні види і експлеренти (нано-терофіти).

4. Фітоценози бедлендів сформовані впливом, в першу чергу, акумуляційно-денудаційних факторів. Патієнти, що формують ці угруповання, характеризуються високим рівнем адаптованості до різних варіантів екстремальних умов. Для денудаційних схилів характерні види з кореневою системою якірного типу, для осипів - види з розвинутою системою підтримування стійкості та з розвинутою системою вегетативного розмноження, для бедлендів - солестійкі і засухостійкі багаторічні види з глибокою кореневою системою, а також ярові однорічники.

5. Виявлені та охарактеризовані три моделі організації рослинних угруповань ПК: C-S-модель (ліси класів Querco-Fagetea, Erico-Pinetea); вперше описані нові акумуляційно-денудаційні варіанти G-B-моделі (гірські степи класу Thero-Brachypodietea) і абіотична S-модель (рослинність класів Onosmo polyphyllae-Ptilostemetea; Thlaspietea rotundifoliae і Festuco-Puccinellietea).

6. Система охорони і моніторингу за станом екосистем ПК повинна враховувати роль акумуляційно-денудаційних процесів, дія яких посилюється антропогенним пресом. Так, для фітоценозів C-S-моделі необхідне обмежене й регламентоване використання, а в ряді випадків і повна консервація. Для фітоценозів акумуляційно-денудаційного варіанту G-B-моделі повинен бути повністю припинений випас, а збереженню цілостності цих фітоценозів повинна сприяти фітомеліорація. Всі угруповання акумуляційно-денудаційного варіанта абіотичної S-моделі повинні бути цілком захищені від будь-яких додаткових зовнішніх впливів, тобто вони підлягають повній консервації.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Разнообразие фитоценозов на модельном профиле восточных яйл Крыма // Бюл. Никит. ботан. сада. - 1997. - Вып. 78. - С. 5-7.

2. Класс Crypsidetea aculetea в Крыму // соавт. Корженевский В.В., Клюкин А.А. // Бюл. Никит. ботан. сада. - 1997. - Вып. 78. - 7-10.

3. Разнообразие растительности на склонах флишевого низкогорья Крыма // Бюл. Никит. ботан. сада. -1998. - Вып. 80. - С. 17-21.

4. О модели организации растительных сообществ интенсивно денудирующих местообитаний // Экология. - 1999. - №3. - С. 190-193.

5. Разнообразие фитоценозов восточных яйл Крыма // Тезисы докладов Междунар. конф. «Проблемы дендрологии, садоводства и цветоводства» (Ялта, 25-27 сентября 1995). - Ялта. - 1995. - С. 133.

6. Альфа-разнообразие сообществ в горах юго-восточного Крыма // Тезисы Междун.-практ. конф. «Крымский полуостров в геополитических планах государств с античных времен и до наших дней» (Симферополь, ноябрь 1995). - Симферополь. - 1995. - С. 14-15.

7. Об абиотической S-модели организации растительных сообществ // Материалы V Междунар. конф. «Проблемы дендрологии, садоводства и цветоводства» (Ялта, 6-10 октября 1997). - Ялта. - 1997. - С. 95-97.

Размещено на Allbest.ru