Мікобіота Дніпровсько-Орельського природного заповідника

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ БОТАНІКИ ім. М.Г. ХОЛОДНОГО НАН УКРАЇНИ

МІКОБІОТА ДНІПРОВСЬКО-ОРЕЛЬСЬКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА

03.00.21 - мікологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата біологічних наук

Придюк Микола Павлович

КИЇВ-1999

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.21 - мікологія. Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Київ, 1999.

Вперше для України здійснено одночасний моніторинг видового різноманіття різних груп грибів наземних екосистем Дніпровсько-Орельського природного заповідника. Виявлено 755 видів грибів, в тому числі 39 нових для території України, 252 - для Степової зони України, і 342 - для Лівобережного Злаково-Лучного Степу України. Проведений аналіз систематичної структури мікобіоти заповідника. Досліджено розподіл грибів за основними рослинними формаціями, виділені специфічні для кожної формації комплекси видів грибів, відмічено кореляцію складів мікобіоти та рослинності формацій. Проаналізовано сезонну динаміку грибів резервату, встановлено їх диференціацію за екологічними групами. Досліджено консортивні зв`язки грибів заповідника з судинними рослинами, відзначений значний вплив процесів синантропізації флори на видовий склад його мікобіоти. Показано значну відмінність видового складу грибів даного резервату від таких у інших заповідниках Степової зони України.

Ключові слова: заповідники, мікобіота, рослинні формації, екологічні групи грибів, консортивні зв`язки.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Останнім часом, завдяки зростаючому антропогенному впливу на природу планети, набула надзвичайно великого значення проблема збереження біологічного різноманіття. Одним із заходів по його охороні є створення банків гено- і ценофонду, роль яких можуть виконувати природоохоронні території, зокрема природні заповідники. Однією із вихідних умов збереження живих організмів в заповідниках є інвентаризація їх біоти, в тому числі мікобіоти. На жаль гриби є одним з найменш досліджених компонентів екосистем в новостворених (після 1990 р.) заповідниках України, до яких належить і Дніпровсько-Орельський природний заповідник (ДО).

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася в межах науково-дослідної тематики відділу мікології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України “Криптогамна флора та мікобіота заповідних територій правобережної України”, тема 2.3.1.232.

Мета та завдання досліджень. Метою роботи є якомога повніше вивчення видового різноманіття грибів наземних екосистем та встановлення особливостей їх розподілу в різних рослинних угрупованнях Дніпровсько-Орельського заповідника.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання.

1. Встановити видовий склад грибів заповідника.

2. Проаналізувати таксономічну структуру видового складу грибів даної природоохоронної території.

3. Виявити закономірності розподілу його мікобіоти за основними рослинними формаціями.

4. Дослідити еколого-трофічну диференціацію грибів заповідника.

5. Визначити специфічні риси мікобіоти досліджуваного резервату шляхом її порівняння з мікобіотами інших заповідників Степової зони.

6. Скласти систематичний список грибів Дніпровсько-Орельського заповідника.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведене спеціальне комплексне вивчення видового складу грибів наземних екосистем ДО. Встановлено, що мікобіота заповідника включає 755 видів грибів з 273 родів, 101 родини та 40 порядків. 39 видів є новими для мікобіоти України (види родів Acanthophiobolus, Amblyosporium, Anthostomella та ін.), 252 - для Степової зони, а 342 - для Лівобережного Злаково-Лучного Степу України. Наведені відсутні раніше характеристики видових комплексів грибів для кожного угруповання рослинності. Встановлена кореляція між таксономічною структурою мікобіоти та видовим складом рослинності різних формацій, що дає підстави вважати гриби морфологічним компонентом фітоценозів. На протязі вегетаційного сезону виявлені зміни таксономічного складу та видової чисельності грибів, зумовлені багатьма факторами, зокрема кліматичними. Досліджені консортивні зв`язки грибів заповідника з вищими рослинами. Показано, що на склад мікобіоти істотно вплинула синантропізація флори заповідника, біоту якого можна вважати острівною, оскільки ДО оточений з усіх боків техногенно трансформованими та урбанізованими територіями. Вперше проведене порівняння видового складу грибів ДО із такими інших резерватів Степу України. Встановлено, що внаслідок переважання інтразональної рослинності мікобіота даного заповідника відзначається високою оригінальністю та самобутністю (зокрема, 287 видів, тобто 39% консортивно пов`язані з деревними рослинами), що не властиво іншим заповідникам Степу України. Вперше для цього заповідника створено конспект видового складу грибів.

Практична цінність роботи. Закладено наукові засади для моніторингу за змінами в складі мікобіоти ДО, викликаними як природними, так і антропогенними чинниками. Відомості щодо грибів даної території важливі для підготовки моногрфічних зведень по грибах Степової зони та, зокрема, Лівобережного Злаково-Лучного Степу. Адміністрації заповідника передана створена нами комп`ютерна база даних по грибах ДО, структура якої відбиває основні відомості, включені в конспект мікобіоти, зокрема, про гриби-збудники хвороб лісових порід. Ці дані можуть використовуватися для стеження за фітосанітарним станом резервата. Основні положення і наслідки роботи були введені в лекційний курс та спецпрактикум “Систематика та екологія грибів” для студентів біологічного факультету Соломонівського університету (м. Київ).

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням. Збори мікологічного матеріалу, які проводилися на протязі 1996-1997 рр. на території Дніпровсько-Орельського природного заповідника, були здійснені власноручно. Камеральна обробка зібраних зразків, їх визначення, систематизація, статистичне опрацювання та аналіз також були проведені особисто на базі відділу мікології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Збір зразків іржастих грибів на території заповідника здійснювався в основному особисто, за винятком деяких зразків, зібраних д.б.н. І.О. Дудкою. Латинські назви грибів даної групи привів у відповідність з вимогами сучасної ботанічної номенклатури к.б.н. Ю.Я. Тихоненко. В співавторстві з цими науковцями були опубліковані дві наукові статті, присвячені іржастим грибам Дніпровсько-Орельського заповідника.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації неодноразово доповідалися на засіданнях відділу мікології та на Вченій раді Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАНУ, на засіданнях секції мікології та фітопатології Українського ботанічного товариства, а також були представлені на Х з`їзді Українського ботанічного товариства “Проблеми ботаніки та мікології на порозі третього тисячоліття” (Полтава, 1997 р.), національній науковій конференції “Збереження біорізноманітності в Україні” (Канівський природний заповідник, 1997 р.), II(X) Делегатському з`їзді Російського ботанічного товариства “Проблемы ботаники на рубеже XX-XXI веков” (Санкт-Петербург, 1998 р.), конференції молодих вчених “Актуальні питання ботаніки та мікології” (Херсон, 1998 р.) та науковій конференції, присвяченій 75-річчю Канівського заповідника (Канівський природний заповідник, 1998 р.).

гриб резерват мікобіота заповідник

Розділ 1. Вивченість грибів у заповідниках Степової зони України

Наведений аналіз даних літератури за період з кінця 19 століття до 1997 р. Він свідчить, що, хоча Степова зона в цілому досить добре вивчена в мікологічному відношенні, відомості про видовий склад грибів ДО до початку цих досліджень практично були відсутні.

1.1 Стан вивченості грибів у заповідниках Степової зони

Найкраще вивчені гриби таких резерватів, як філії Українського степового природного заповідника (Хомутовський степ (380 видів) та Кам`яні Могили (249)), філіал Луганського природного заповідника Стрільцівський степ (228), а також біосферні заповідники Асканія-Нова (285) та Чорноморський (172). Проте, як можна бачити з таблиці 1, навіть у цих резерватах далеко не всі групи грибів досліджені рівномірно.

Таблиця 1. Дослідженість грибів із деяких найбільш поширених порядків у заповідниках Степової зони України.

	Кількість видів грибів у заповідниках
Порядки	СС	ПС	СЛ	ХС	КМ	КФ	АН	ЧН
Agaricales	56	-	-	63	57	-	58	21
Dothideales	1	1	1	24	6	3	10	-
Erysiphales	21	15	12	56	48	29	21	33
Hyphomycetales	13	1	2	45	29	4	8	-
Peronosporales	7	2	5	8	6	16	1	15
Poriales	1	1	7	5	2	12	11	-
Sphaeropsidales	16	5	11	47	15	27	103	-
Uredinales	81	51	18	75	49	24	12	60

АН - біосферний заповідник Асканія-Нова; КМ - Кам`яні Могили; КФ - Крейдова флора; ПС - Провальський степ; СЛ - Станично-Луганське відділення; СС - Стрільцівський степ; ХС Хомутовський степ; ЧН - Чорноморський біосферний заповідник.

Для деяких степових заповідників відсутні будь-які відомості по окремих порядках грибів, представники яких широко розповсюджені в інших резерватах цієї зони (наприклад, порядки Agaricales та Sphaeropsidales). Щодо ДО, то його мікобіота до наших дослідженнь практично не вивчалася. На території, що в 1990 р. увійшла до його складу, було відмічено лише 4 види макроміцетів (Вассер, 1974, 1975, 1980). Таким чином, можна зробити висновок про необхідність комплексних дослідженнь мікобіоти наземних екосистем ДО з метою якомога повнішого охоплення видового різноманіття грибів з різних таксонів.

Розділ 2. Матеріали та методи дослідження

Матеріалом для роботи стали більше 12000 мікологічних зразків, зібраних протягом 1996-1997 рр. в основних рослинних угрупованнях ДО в ході маршрутних та стаціонарних досліджень. Методика збору та опрацювання матеріалів відповідала загальноприйнятим підходам до вивчення грибів (Методы экспериментальной микологии, 1982). Визначення рослин-живителів грибів проводилося як самостійно, так і з допомогою штатного ботаніка ДО Манюка В.С. Дослідження морфології грибів здійснювали на світловому та електронному скануючому мікроскопах. Латинські назви грибів подано згідно “Fungi of Ukraine. Preliminary Checklist” (Andrianova et al., 1996), скорочення прізвищ авторів видів грибів наведені за “Authors of Fungal Names” (Kirk & Ansell, 1992). В роботі використана класифікація грибів, прийнята в “Ainsworth & Bisby`s Dictionary of the Fungi” (Hawksworth et al., 1995), лише для аскоміцетів визнано поділ на класи згідно Г.Г. Айнсворта зі співаторами (Ainsworth et al., 1973), а для дейтероміцетів прийнято систему Саккардо (Saccardo, 1889). Видові склади грибів різних рослинних формацій і різних заповідників порівнювали за допомогою коефіцієнта Жаккара (Гелюта и др., 1987). Створена комп`ютерна база даних з грибів ДО зроблена в системі Foxprol.

Розділ 3. Фізико-географічна характеристика

Дніпровсько-Орельського природного заповідника

На основі даних літератури та томів “Літопису природи Дніпровсько-Орельського заповідника” подана характеристика природи резервату за наступними підрозділами.

3.1. Рельєф.

3.2. Грунти.

3.3. Клімат.

3.4. Гідрологія. Поверхневі та підземні води.

3.5. Рослинність.

3.5.1. Лісова.

3.5.2. Степова псамофітна.

3.5.3. Лучна.

3.5.4. Болотяна.

Розділ 4. Систематична структура мікобіоти заповідника

4.1 Відділ Basidiomycota

363 види грибів, виявлених в ДО, що належать до цього відділу, входять до складу 128 родів, 56 родин та 25 порядків класів Basidiomycetes, Teliomycetes та Ustomycetes. До першого класу в заповіднику належить 294 види грибів із 120 родів, 50 родин та 21 порядку, домінують за кількістю виявлених в ДО видів порядки Agaricales (113), Poriales (35), Stereales (31), Cortinariales (30) та Lycoperdales (20). Серед родин базидіоміцетів резервату провідними за числом зареєстрованих видів є Tricholomataceae (54), Cortinariaceae (28), Coriolaceae (26) та Agaricaceae (23). Найбільшою видовою різноманітністю відзначаються роди Agaricus (13 видів), Marasmius (11), Mycena та Russula (по 10), Cortinarius та Lycoperdon (по 9), Inocybe (8), Hebeloma та Tyromyces (по 7), Clitocybe та Collybia (по 6).

Із класу Teliomycetes в заповіднику знайдено 66 видів та 7 родів грибів із порядку Uredinales, які відносяться до родин Pucciniaceae (54 види), Melampsoraceae (7), Phragmidiaceae (2), Coleosporiaceae (1), Uropyxidaceae (1). За кількістю виявлених у ДО видів грибів переважають роди Puccinia (40), Uromyces (14), Melampsora (7). Клас Ustomycetes на території резервату представлений 3 видами порядку Ustilaginales із родів Ustilago (2 види) та Sporisorium (1).

4.2 Відділ Ascomycota

Із цього відділу в заповіднику виявлено 168 видів грибів із 81 роду, 22 родин та 13 порядків класів Pyrenomycetes (80 видів), Discomycetes (53) та Loculoascomycetes (35). До першого класу відносяться представники 7 порядків, серед яких найкрупнішими за кількістю виявлених в ДО видів є Erysiphales (36 видів), Diaporthales (15), Xylariales (9), Hypocreales (8) та Diatrypales (7). Найвищою видовою різноманітністю відзначаються родини Erysiphaceae (35 видів) та Valsaceae (14). Особливо багатим видовим різноманіттям в резерваті відзначаються роди Erysiphe (11), Golovinomyces (9) та Microsphaera (6).

Із класу Discomycetes в ДО виявлено 53 види грибів з 33 родів та 11 родин порядків Leotiales (32 види), Pezizales (11), Rhytismatales (7) та Patellariales (2). Найбільшими за кількістю видів родинами дискоміцетів заповідника є Leotiaceae (14 видів), Dermateaceae (8), Rhytismataceae (7) та Hyaloscyphaceae (5), а особливо багато представників відомо із родів Hymenoscyphus (6), Lachnum, Mollisia та Peziza (по 3).

Виявлені тут 35 представників класу Loculoascomycetes відносяться до 16 родів та 8 родин порядку Dothideales. Особливо багато в заповіднику знайдено видів локулоаскоміцетів із родин Leptosphaeriaceae (13 видів), Pleosporaceae (5), Phaeosphaeriaceae (4) та Mycosphaerellaceae (3). За числом виявлених в ДО представників домінують роди Leptosphaeria (10 видів), а також Mycosphaerella, Ophiobolus, Phaeosphaeria та Pleospora (по 3).

4.3 Відділ Oomycota

Із цього відділу в ДО знайдено 7 видів грибів, які належать до класу Oomycetes, порядку Peronosporales, і родин Albuginaceae (2 види роду Albugo) та Peronosporaceae (5 видів роду Peronospora).

4.4 Мітоспорові гриби

Згідно системи Саккардо, в заповіднику виявлено 217 видів мітоспорових грибів із 66 родів, 9 родин та 4 порядків класу Deuteromycetes. Це представники порядків Sphaeropsidales (155 видів), Hyphomycetales (46), Tuberculariales (10) та Melanconiales (6), серед них переважають види родин Sphaerioidaceae (146), Moniliaceae (24), Dematiaceae (22) та Tuberculariaceae (10). Найбільшим видовим різноманіттям у ДО представлені роди Ramularia (19), Phomopsis та Septoria (по 17), Phoma (16), Diplodia (13), Camarosporium (12), Cytospora та Phyllosticta (по 10).

На основі вищевикладених даних складено систематичний список грибів заповідника, який включає 755 видів грибів із 273 родів, 101 родини, 40 порядків та 8 класів відділів Basidiomycota (363 види), Ascomycota (168) та Oomycota (7), а також 217 видів мітоспорових грибів. Серед виявлених видів 39 є новими для території України, 252 - для Степової зони, а 342 - для Лівобережного Злаково-Лучного Степу України. Переважають представники класів Basidiomycetes (294 види, тобто 38% від загальної чисельності грибів заповідника), Deuteromycetes (217, 27%), Pyrenomycetes (80, 10%), Teliomycetes (66, 8%), Discomycetes (53, 7%) та Loculoascomycetes (35, 5%). Особливо багато видів належить до порядків Sphaeropsidales (155), Agaricales (113), Uredinales (66), Hyphomycetales (46), Erysiphales (36), Poriales (35), Dothideales (33), Leotiales (32), Stereales (31) та Cortinariales (30). Найбільшою видовою різноманітністю в заповіднику відзначаються роди Puccinia (40), Ramularia (19), Phomopsis (17), Phoma та Septoria (по 16), Uromyces (14), Agaricus та Diplodia (по 13), Camarosporium (12), а також Erysiphe та Marasmius (по 11).

Виявлено 39 нових для мікобіоти України видів грибів. 15 з них належать до відділу Ascomycota (Acanthophiobolus helicosporus (Berk. & Broome) J.Walker, Anthostomella tomicoides Sacc., Didymosphaeria verdoni Guyot, Durella atrocyanea (Fr.) Hoehn., D. commutata Fuckel, Hymenoscyphus calyculus (Sowerby) W.Phillips, H. phyllogenus (Rehm) Kuntze, H. repandus (W.Phillips) Dennis, Leptosphaeria gloeospora (Berk. & Curr.) Sacc., Leptotrochila verrucosa (Wallr.) Schuepp, Lophiostoma fuckelii Sacc., Peziza ammophyla Durieu & Mont., Plagiosphaeria immersa (Trail) Petr., Pleosphaeria pilosella Sacc. та Rutstroemia sydowiana (Rehm) White); 3 до відділу Basidiomycota (Botryobasidium conspersum J.Erikss., Lepiota eriophora Peck та Pluteus romelii (Britzelm.) Lapl.); i 21 - до групи мітоспорових грибів (Amblyosporium botrytis Fresen., Ascochyta festucae Punith., A. hordei Hara, A. leptospora (Trail) Hara, A. translucens Kabat & Bubak, Camarosporium helichrysi Pass., Cristulariella depraedens (Cooke) Hoehn., Diplodia helichrysi Pass., Excipularia fusispora (Berk. & Broome) Sacc., Heterosporium ornithogali Klotzsch, Morinia pestalozzioides Berl. & Bres., Myrothecium atroviride (Berk. & Broome) A.P.Tulloch, Neottiospora caricina (Desm.) Hoehn., Oncopodiella trigonella (Sacc.) Rifai, Phoma limnophyla Sacc., Rhabdospora artemisiae Ellis & Everh., Stagonospora caricis (Oudem.) Sacc., S. elegans (Berk.) Sacc. & Trautv., S. macropyсnidia Cunell, Tiarosporella graminis (Piroz. & Schoem.) Nag Raj, Tubercularia abrotani Fautrey).

Розділ 5. Гриби рослинних угруповань заповідника

За типами рослинності гриби заповідника розподіляються таким чином: 596 видів грибів (79% від їх загальної кількості в резерваті) зустрічаються в угрупованнях лісової, 126 (17%) - лучної, 101 (13%) - псамофітної степової, 57 (7,5%) - болотяної і 67 (9%) - до рудеральної рослинності.

5.1 Гриби лісових угруповань

Найбільш розповсюдженими і найкраще дослідженими в мікологічному відношенні є чотири формації лісової рослинності ДО.

5.1.1 Формація дуба звичайного

Загалом тут виявлено 241 вид грибів. Домінують представники порядків Agaricales (40 видів), Sphaeropsidales (38), Stereales (20), Poriales (15), Leotiales (13), Cortinariales i Hyphomycetales (по 11). Серед найбільш звичайних видів грибів цієї формації можна назвати Microsphaera alphitoides Griffon & Maubl., Diatrypella quercina (Pers.) Cooke, Cercospora depazeoides (Desm.) Sacc., Polyporus squamosus Huds. ex Fr., Scleroderma verrucosum (Vaill.) Pers. та ін.

5.1.2 Формація сосни звичайної

В ній виявлено 218 видів грибів, особливо розповсюджені представники порядків Agaricales (38 видів), Sphaeropsidales (35), Erysiphales та Uredinales (по 20), Lycoperdales (11) та Stereales (10). Найбільш звичайними видами є Hirschioporus fusco-violaceus (Ehrenb. ex Fr.) Donk, Dacrymyces stillatus (Nees) Fr., Suillus granulatus (Fr.) Gray, Puccinia graminis Pers. та ін.

5.1.3 Формація осокора звичайного

Тут знайдено 214 видів грибів, переважно з порядків Agaricales (46 видів), Sphaeropsidales (38), Poriales (15), Uredinales (13), Cortinariales (10), Stereales та Leotiales (по 9). Особливо часто трапляються такі види, як Melampsora larici-populina Kleb., Diplodia amorphae (Wallr.) Sacc., Phragmidium bulbosum (F.Strauss) Schltdl., Agaricus squamuliferus (F.H.Moeller) Pilat і т.д.

5.1.4 Формація клена татарського на пісках

В ній виявлено 87 видів грибів. Переважають гриби з порядків Agaricales (26 видів), Sphaeropsidales (9), Hyphomycetales (7) та Lycoperdales (6). До найбільш звичайних видів грибів формації належать Microsphaera berberidis (DC.) Lev., Phyllosticta cruenta (Kunze) J.Kickx, Macrolepiota rhacodes (Vittad.) Singer, Calvatia caelata (Bull.) Morgan та ін.

5.1.5 Гриби, виявлені в інших лісових формаціях

Для них загалом відомо 133 види грибів, більшість з яких характерні і для попередніх лісових формацій.

5.2 Гриби лучних формацій

Хоча лучні угруповання ДО відрізняються значною різноманітністю, найкраще вивчені гриби трьох основних формацій.

5.2.1 Формація типчака валезійського

Тут виявлено 43 види грибів, в основному з порядків Uredinales (14 видів), Erysiphales, Hyphomycetales та Sphaeropsidales (по 6). Звичайними тут видами є Uromyces limonii (DC.) Lev., Golovinomyces sordidus (L.Junell) Heluta, Coleosporium tussilaginis (Pers.) Berk., Puccinia dioicae Magnus та ін.

5.2.2 Формація куничнику наземного

Для даної формації ДО знайдено 36 видів грибів, які в основному належать до порядків Uredinales (13 видів), Hyphomycetales та Sphaeropsidales (по 7), i Erysiphales (6). Найчастіше трапляються Puccinia coronata Corda, Golovinomyces cichoraceorum (DC.) Heluta, Ramularia rubella (Bonord.) Nannf. та ін.

5.2.3 Формація тонконога вузьколистого

Тут виявлено 34 види грибів, серед яких домінують представники порядків Uredinales (11 видів), Dothideales (6), а також Erysiphales та Hyphomycetales (по 4). Звичайними видами є Puccinia poarum Nielsen, P. acetosae (Schumach.) Koern., Erysiphe howeana U.Braun та ін.

5.2.4 Гриби, виявлені в інших лучних угрупованнях

В цих угрупованнях в цілому зібрано 53 види грибів, в основному зареєстрованих і у вищеописаних формаціях лучної рослинності резервату.

5.3 Гриби степових угруповань

Переважна кількість грибів, характерних для даного типу рослинності, знайдена в двох основних формаціях - типчака Беккера та полину Маршалла.

5.3.1 Формація типчака Беккера

Тут виявлено 65 видів грибів, що належать до порядків Sphaeropsidales (17), Dothideales (10), Uredinales (9), Lycoperdales (7), Agaricales (6) та ін. Найбільш звичайними тут видами є Сamarosporium aequivocum (Pass.) Sacc., Leprothyrium caspicum Naumov & Szemb., Hygrophorus foetens W.Phillips, Lycoperdon pusillum Batsch і т.д.

5.3.2 Формація полину Маршалла

Знайдено 35 видів грибів, серед яких домінують види з порядків Uredinales (11), Dothideales (6), Lycoperdales та Sphaeropsidales (по 5). Найчастіше трапляються Leptosphaeria euphorbiae Niessl, Puccinia asparagi DC., Macrolepiota excoriata (Schaeff.) Wasser та ін.

5.3.3 Гриби, виявлені в інших степових угрупованнях

Тут загалом виявлено 36 видів грибів, в основному знайдених і у двох вищеописаних формаціях.

5.4 Гриби болотяних формацій

В болотяних угрупованнях виявлено 57 видів грибів, з них лише 2 види поза розглянутими нижче формаціями.

5.4.1 Формація очерету звичайного

Для неї відомо 40 видів грибів, які в основному належать до порядків Uredinales (10 видів), Sphaeropsidales (9) та Leotiales (5). Звичайними видами є Puccinia phragmitis (Schumach.) Koern., Coleosporium tussilaginis (Pers.) Berk., Hendersonia phragmites Desm. і т.д.

5.4.2 Формація осоки берегової

Знайдено 16 видів грибів, переважно з порядків Uredinales (5 видів), Sphaeropsidales (4) та Diaporthales (2). Найчастіше в даній формації трапляються Puccinia caricina DC., Ustilago longissima (Sowerby) Meyen, Ramularia farinosa (Bonord.) Sacc. та ін.

5.5 Гриби на рудеральній рослинності заповідника

Тут виявлено 67 видів грибів. Поширені Uromyces polycnemi (Linbosch) Tranzshel, Ramularia onopordi C.Massal, Microdiplodia elaeagni Potebnia та ін.

5.6 Порівняння видових складів грибів головних формацій природної рослинності резервату

Порівняння видових складів грибів вказаних 11 формацій за допомогою коефіцієнта Жаккара дало результати, які свідчать, що в цілому рівень подібності мікобіот різних формацій невисокий. Максимальна схожість (Kj=0,213) спостерігається для степових угруповань, а в усіх інших випадках значення Kj не перевищують 0,200. Це дає підстави вважати,що у кожній з наведених формацій наявний власний, досить специфічний, видовий комплекс грибів.

Вже на рівні зв`язку Kj>=0,057 вона розпадається на дві частини, одна з яких об`єднує видові склади грибів лісових формацій, а друга - формацій, в яких домінує трав`яниста рослинність. Різниця у складі мікобіот формацій двох груп, безумовно, виникла за рахунок видів грибів, пов`язаних з деревною рослинністю (різноманітні ксилотрофи, мікоризоутворювачі, сапротрофи на лісовій підстилці, паразити деревних рослин), які відсутні в лучних, степових та болотяних фітоценозах. При підвищенні рівня зв`язку група трав`янистих формацій розпадається на дрібніші, які об`єднують видові склади грибів угруповань, що належать до одного типу рослинності. Порівняно слабкі зв`язки спостерігаються між двома болотяними формаціями, можливо, через їх нерівномірну дослідженість. Як можна бачити зі схеми, лучні формації за складом мікобіоти займають проміжне положення між степовими та болотяними. Це узгоджується із характером рослинності цих груп формацій та градієнтом комплексу природних умов (зокрема, рівня зволоженності).

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, можна константувати: а) для кожної з формацій характерний специфічний комплекс видів грибів; б) за ступенем подібності цих видових комплексів виділяються дві основні групи - гриби деревних та гриби трав`янистих формацій; в) за складом грибів формації одного типу рослинності (наприклад, лісового) ближчі між собою, ніж з формаціями інших типів; г) спостерігається залежність видового складу грибів від характеру рослинності та певних екологічних факторів, характерних для угруповання (на прикладі лучних формацій). Ці дані свідчать про визначальну роль складу рослинності в формуванні грибних комплексів і підтримують теорію про те , що гриби у біогеоценозі є компонентами фітоценозів у вигляді мікосинузій (Каламеес, 1965; Симонян, 1975,1981; Willmans, 1966).

Розділ 6. Сезонна динаміка грибів заповідника

Мінімальний рівень видового різноманіття спостерігався в травні (172 види), а далі кількість видів грибів починає зростати, досягаючи максимальних значень у вересні (414), коли спостерігалися оптимальні умови для розвитку грибів.

6.1 Особливості систематичної структури мікобіоти заповідника у різні місяці

Відмічені певні зміни систематичної структури мікобіоти заповідника на протязі сезону: якщо в травні переважають представники порядків Sphaeropsidales (37% від числа видів грибів, виявлених протягом цього місяця), Dothideales (9%), Uredinales (9%) та Diaporthales (9%); в липні - Sphaeropsidales (23%), Agaricales (9%), Uredinales (9%), Hyphomycetales (6%) та Poriales (5%); то в вересні - Sphaeropsidales (20%), Agaricales (16%), Uredinales (10%), Erysiphales (6,5%) та Poriales (6%).

6.2 Сезонна динаміка представників деяких домінуючих порядків грибів резервату

Досліджувалася сезонна динаміка грибів з деяких найкрупніших порядків ДО. Найбільші коливання видового різноманіття протягом вегетаційного періоду спостерігалися для агарикальних та борошнисторосяних грибів (максимум чисельності випадає на вересень). Для представників інших порядків зміни видової чисельності були порівнянно незначними.

Розділ 7. Місце грибів у біогеоценозі та їх екологічні групи в резерваті

7.1 Роль грибів у біогеоценозі

Згідно даних літератури гриби відіграють важливу роль в морфологічній (утворюючи мікосинузії в складі фітоценозів) та функціональній (формуючи консорції) структурі біогеоценозу (Дудка та ін., 1976; Каламеес, 1965; Мазинг, 1966; Симонян, 1975, 1981; Симонян, Барсегян, 1971, 1974; Ubrizsy, 1956; Willmans, 1966).

7.2 Екологічні групи грибів заповідника

Аналіз трофічної диференціації грибів ДО показав наявність у ньому представників 8 екологічних груп грибів.

7.2.1 Ксилотрофи

Виявлено 260 видів грибів з даної групи, серед них у ДО переважають представники порядків Sphaeropsidales, Poriales, Stereales та Agaricales. Найбільш звичайними видами є Phellinus igniarius (L. ex Fr.) Quel., Auricularia mesenterica Fr., Dacrymyces deliquescens (Bull.) Duby, Cytospora nivea (Hoffm.) Sacc., Diatrypella favacea (Fr.) Ces. & De Not. та ін.

7.2.2 Гриби-паразити рослин

До цієї групи тут належить 195 видів грибів. Переважають види порядків Uredinales, Sphaeropsidales, Erysiphales та Hyphomycetales. Найбільш.2.3 звичайними у ДО видами є Puccinia coronata, Erysiphe polygoni DC., Golovinomyces cichoraceorum, Septoria populi Desm., Ramularia farinosa та ін.

7.2.3 Гриби-гербосапротрофи

Сюди належить 112 видів грибів, в основному із порядків Sphaeropsidales, Dothideales i Leotiales. Серед них найчастіше зустрічаються Dinemasporium graminum Fr., Leptosphaeria gloeospora (Berk. & Curr.) Sacc., Hymenoscyphus scutula (Pers.) W.Phillips, Phoma herbarum Westend. та ін.

7.2.4 Гумусові сапротрофи

З даної групи в ДО виявлено 86 видів грибів, головним чином представників порядків Agaricales, Lycoperdales та Pezizales. Звичайними для заповідника видами з даної групи є Agaricus squamuliferus, Marasmius oreades (Bolton) Fr., Lycoperdon perlatum Pers. та ін.

7.2.5 Гриби-мікоризоутворювачі

В заповіднику знайдено 66 видів мікоризних грибів, які належать до порядків Сortinariales, Agaricales, Russulales, Boletales та Sclerodermatales. Особливо часто трапляються такі представники цієї групи, як Scleroderma aurantium (L.) Pers., Suillus luteus (L.) Gray, Tricholoma terreum (Fr.) P.Kumm., Hebeloma sacchariolens Quel. та ін.

7.2.6 Гриби з екологічних груп підстилочних сапротрофів, мікотрофів та бріотрофів

До першої екологічної групи в ДО відносяться 28 видів грибів (переважно з порядків Agaricales, Gomphales i Leotiales), а до інших двох, відповідно, 7 (Hypocreales, Hyphomycetales i Sphaeropsidales) та 2 (Agaricales) види.

7.3 Консортивні зв`язки грибів резервату з судинними рослинами

Дослідження консортивних зв`язків грибів ДО виявили, що більшість із них (721 вид) утворюють консорції з 189 видами вищих рослин із 47 родин. Найбільше видів грибів пов`язані з рослинами з родин Salicaceae (93), Asteraceae (84), Fagaceae (68), Ulmaceae (51), Pinaceae (48), Poaceae (43) та Fabaceae (40). Особливо багато видів грибів утворюють консорції з деревними та чагарниковими рослинами (зокрема з родини Salicaceae), що нетипово для більшості заповідників Степової зони і пояснюється переважанням у ДО заплавної (в тому числі лісової) рослинності.

7.3.1 Синантропізація флори заповідника та її вплив на мікобіоту

Понад 39% (74 види) рослин-живителів ДО є синантропними, причому деякі з них (Amorpha fruticosa L., Chelidonium majus L., Urtica dioica L.) широко розповсюджені в резерваті. З синантропними видами рослин тут мають консортивні відносини 171 вид грибів, зокрема такі поширені в ДО види, як Diplodia amorphae, Septoria chelidonii (Lib.) Desm., Phoma urticae Schulzer & Sacc. та ін. Це свідчить про значний вплив процесів синантропізації флори на видовий склад мікобіоти заповідника.

Розділ 8. Порівняння мікобіот Дніпровсько -Орельського та інших заповідників Степової зони України

8.1 Порівняння мікобіот степових заповідників

Порівняння видового складу грибів ДО та інших заповідників Степу України з використанням коефіцієнту Жаккара показало, що цей резерват сильно відрізняється за складом грибів від інших степових заповідників, і має певні риси схожості з мікобіотою Канівського природного заповідника.

8.2 Порівняння видових складів грибів порядку Agaricales

Порівняння за допомогою коефіцієнту Жаккара показало, що видовий склад агарикальних грибів ДО досить специфічний, відмінний від таких у інших резерватах Степу України, і має певну схожість з видовим складом агарикальних грибів Канівського природного заповідника.

8.3 Порівняння видовихскладів іржастих грибів

В його результаті з`ясувалося, що за складом іржастих грибів ДО мало відрізняється від інших заповідників Степу, і є досить типовим для Степової зони України. Очевидно, це пояснюється тим, що більшість іржастих грибів даного резервату виявлена на трав`янистій рослинності, а за її складом він порівняно мало відмінний від інших заповідників зони.

Висновок

Одержані відомості характеризують систематичний склад, роль в морфологічній та функціональній структурі біогеоценозів, трофічну диференціацію грибів заповідника, їх залежність від процесу синантропізації флори. Мікобіота ДО відзначається високим видовим різноманіттям (755 видів грибів), таксономічною репрезентативністю (виявлені представники 40 порядків грибів) та своєрідністю (342 види грибів є новими для Лівобережного Злаково-Лучного Степу, 252 - для Степової зони та 39 - для території України). В результаті вивчення розподілу грибів в 11 основних формаціях ДО показана залежність їх видового складу від типу рослинного угруповання, яка є підтвердженням поглядів на гриби як морфологічний компонент фітоценозів (у вигляді мікосинузій). Видовий склад грибів ДО є досить специфічним порівняно з такими в інших заповідниках Степу України, що випливає з порівняльного аналізу, проведеного з використанням коефіцієнта Жаккара. В цілому мікобіота заповідника демонструє явні ознаки антропогенної трансформації. Зокрема, значна кількість видів грибів консортивно пов`язана на території ДО з синантропними рослинами. Це закономірно, оскільки біоту ДО можна віднести до острівних, тобто таких, що з усіх боків оточені антропогенно трансформованими територіями (промислові комплекси та рекреаційні зони м. Дніпропетровська).

Висновки

1. Мікобіота заповідника складається із 755 видів грибів, які належать до 273 родів, 101 родини, 40 порядків та 8 класів відділів Oomycota, Ascomycota і Basidiomycota, а також групи мітоспорових грибів.

2. Найбільшими за кількістю виявлених в ДО видів є порядки Sphaeropsidales (155 видів), Agaricales (113), Uredinales (66), Hyphomycetales (46), Erysiphales (36), Poriales (35), Dothideales (33), Leotiales (32), Stereales (31) та Cortinariales (30). Серед родів за числом знайдених представників в заповіднику переважають такі: Puccinia (40), Ramularia (19), Phomopsis (17), Phoma та Septoria (по 16), Uromyces (14), Agaricus та Diplodia (по 13), Camarosporium (12), Erysiphe та Marasmius (по 11).

3. 342 види грибів є новими для Лівобережного Злаково-Лучного Степу, 252 з них - для Степової зони, а 39 - для території України. З них 15 видів із 12 родів належать до відділу Ascomycota, 3 види із 3 родів - до відділу Basidiomycota, а 21 вид із 16 родів - до групи мітоспорових грибів.

4. Найбільш різноманітною є мікобіота формацій дуба звичайного (241 вид), сосни звичайної (218) та осокора (214). Менше видове різноманіття грибів відмічене для формацій клена татарського (87), типчака Беккера (65), типчака валезійського (43), очерету звичайного (40), куничника наземного (36), полину Маршалла (35), тонконога вузьколистого (32) та осоки берегової (16).

5. Для вказаних рослинних формацій заповідника встановлено наявність специфічних видових комплексів грибів і виявлено виразну кореляцію між видовим складом грибів та видовим складом рослин формації. Це підтверджує думку, що гриби у біогеоценозі є мофологічним компонентом фітоценозу.

6. Протягом вегетаційного сезону мікобіота ДО зазнає ряду кількісних та якісних змін, що залежать від багатьох факторів, найважливішими з яких є вологість, температура та особливості біології грибів з різних систематичних груп. Найбільш сприятливі умови для розвитку грибів спостерігалися на протязі першої половини вересня, коли було виявлено 414 видів в порівнянні з 172 видами в травні.

7. Найбільшою видовою різноманітністю в заповіднику відзначаються екологічні групи грибів-ксилотрофів (260 видів), паразитів рослин (195), гербосапротрофів (112), гумусових сапротрофів (86) та мікоризоутворювачів (66).

8. Більше 39% грибів заповідника (287 видів) пов`язані з деревними рослинами (зокрема, представниками родини Salicaceae), що відображає особливості природних умов ДО, у якому переважають заплавні ландшафти і лісова рослинність.

9. Понад 22% грибів резервату (171 вид) консортивно пов`язані з синантропними рослинами, які становлять 39,2% від числа відомих у ДО рослин-живителів грибів. Це свідчить про значний вплив процесів синантропізації флори на видовий склад мікобіоти заповідника.

10. Відмінність видового складу грибів ДО від таких у інших степових резерватах та деяка подібність до складу грибів Канівського природного заповідника пояснюється нетиповістю природних умов даного резервату, зокрема його рослинності, для Степової зони України.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Придюк Н.П., Дудка И.А., Тихоненко Ю.Я. Ржавчинные грибы в фитоценозах Днепровско-Орельского заповедника // Микол. и фитопатол.- 1997.- 31,5.- С.44-51.

2. Придюк М.П., Дудка І.О., Тихоненко Ю.Я. Іржасті гриби Дніпровсько-Орельського заповідника // Укр. ботан. журн.1997.- 54,6.- С.575-578.

3. Придюк М.П. Мітоспорові гриби Дніпровсько-Орельського заповідника // Укр. ботан. журн.- 1998.-55,2.- С.184-188.

4. Придюк М.П. Борошнисторосяні гриби Дніпровсько-Орельського заповідника // Проблеми ботаніки та мікології на порозі третього тисячоліття.- Київ-Полтава, 1997.- С.100.

5. Придюк М.П. Біологічна різноманітність мітоспорових грибів Дніпровсько-Орельського заповідника // Збереження біорізноманітності в Україні.- Київ-Егем, 1997.- С.48.

6. Придюк Н.П. Агарикальные грибы (Agaricales s.l.) Днепровско-Орельского заповедника //Проблемы ботаники на рубеже XX-XXI веков. Т.2.- Санкт-Петербург, 1998.- С.43.

7. Придюк М.П. Мікобіота Дніпровсько-Орельського заповідника (Дніпропетровська область, Україна) // Актуальні питання ботаніки та екології.- Херсон, 1998.- С.37.

8. Придюк М.П. Агарикальні гриби Днiпровсько-Орельського заповідника //Роль охоронюваних природних територiй у збереженнi бioрiзноманiтностi.- Канiв, 1998.- С.135-136.

Размещено на Allbest.ru