Фізіологічно доцільний режим дня

Особливості життєдіяльності дітей. Вплив типу нервової системи (сангвінічного, холеричного, меланхолічного, флегматичного) та особливостей кровообігу на функціонування організму. Рекомендації щодо створення індивідуально-орієнтованого режиму дня дітей.

Рубрика Биология и естествознание
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 18.02.2012
Размер файла 21,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізіологічно доцільний режим дня

нервовий кровообіг режим діти

Чому в дітей різні темпераменти?

Як відомо, існують чотири типи темпераментів: сангвінічний, холеричний, меланхолічний, флегматичний.

Ще в XIX ст. П. Лесгафт експериментально довів: вузькі просвіти й товсті стінки судин (швидкий інтенсивний кровообіг) завжди відповідають холеричному темпераменту; вузький просвіт і тонкі стінки судин (швидкий неінтенсивний кровообіг) - сангвінічному; широкий просвіт і товсті стінки судин (повільний інтенсивний кровообіг) завжди зумовлюють меланхолічний темперамент, а широкі просвіти й тонкі стінки (повільний слабкий кровообіг) -флегматичний.

Різноманітність поведінкових форм людини (як і тварини) зумовлюється також різними властивостями нервової системи (силою, врівноваженістю та рухливістю нервових процесів), тобто її типом. Це експериментально довів І. Павлов, який визнав теоретично можливою велику кількість комбінацій цих трьох властивостей (понад 24), хоча зазначив, що практично в природі трапляються лише чотири яскраво окреслені типи або їх поєднання.

Тип нервової системи та особливості кровообігу впливають на функціонування всього організму в цілому (доведено М. Усієвичем у 1952 році): на роботу органів травлення (зокрема, інтенсивність виділення шлункового соку), нирок, сечового міхура, залоз внутрішньої секреції, на обмін речовин тощо. За швидкістю та інтенсивністю цих процесів можна виділити чотири типи організмів, які відповідатимуть чотирьом типам темпераменту людини.

Особливості життєдіяльності: швидко чи повільно?

Від темпераменту дитини залежать швидкість і якість її дій. Простежте за малюком у вихідні дні й визначте, скільки часу йому потрібно для виконання усіх необхідних процедур від моменту, коли він прокинувся, і до виходу з дому. Сангвініки й холерики можуть встигнути все зробити вчасно. Але холерики потребують контролю дорослого за якістю виконання справ: чи чисто вмилися, охайно вдяглися, бо ж для цих дітей пріоритетною є швидкість виконання дії, а не її результат. Меланхоліки той самий обсяг дій виконуватимуть приблизно вдвічі повільніше за сангвініків. А флегматики своєю повільністю здатні вивести з рівноваги найспокійнішого та найурівноваженішого дорослого-сангвініка. Ситуація не змінюватиметься й протягом дня. Тривалість кожного режимного моменту залежатиме від уроджених фізіологічних особливостей дитини - її темпераменту.

Погрозами та покаранням нічого не зміниш - можна, навпаки, серйозно зашкодити дитині. Швидкість рухів, мислительних процесів, мовлення не повинна перевищувати швидкості, з якою кров постачає киснем і поживними речовинами клітини організму. Циркулювання крові тісно пов'язане з темпераментом. Тому, намагаючись змінити темперамент дитини, дорослі ставлять перед собою нереальну мету.

Спроби батьків прискорити дії малюка здебільшого призводять до таких наслідків:

1. Повільний темп зберігається, а в дитини до того ще формується стала негативна реакція на спілкування з дорослими.

2. Темп прискорюється, але дитина при цьому втрачає деякі позитивні якості, притаманні її темпераменту. Флегматик, наприклад, втрачає сумлінність, прагнення глибоко вникати в сутність кожної справи, спокійну розсудливість та врівноваженість. У меланхоліка зникає здатність тонко відчувати найменші нюанси настрою людей, які його оточують. Постійне застосування зауважень, окриків та покарань у вихованні холерика, в якого процеси збудження і так домінують над процесами гальмування, може спричинити нервові зриви, розвиток хронічних захворювань, часто невиліковних. Окрім того, через постійне напруження виснажується організм дітей і в них розвиваються неврози.

Єдиний спосіб дещо прискорити діяльність таких дітей - допомогти їм довести вміння виконувати кожну операцію (застібання ґудзиків, чищення зубів) до автоматизму, що досягається тренуванням.

Ранкова гімнастика: чи завжди корисна?

Ранкова гімнастика корисна для холериків і сангвініків. Для меланхоліків і флегматиків гімнастичні вправи доцільно перенести на другу половину дня. Вранці ці діти і так нічого не встигають. До того ж інтенсивні фізичні вправи не стають для них джерелом бадьорості, а, навпаки, стомлюють, викликають сонливість та бажання знову лягти в ліжко. Але флегматики стомлюються не від самої діяльності, а від її досить швидкого темпу. їм краще виконувати всі вправи повільно. Що ж до меланхоліків, їх взагалі стомлює будь-яка діяльність, навіть легка приємна. Отже, фізичні вправи з такими дітьми варто виконувати в період найбільшої активності, причому проводити їх недовго і в спокійному темпі. Таким чином, не для всіх малят гімнастика має бути ранковою.

Як і коли треба їсти

Не варто об'єднувати представників різних темпераментів за сніданком, обідом і вечерею. Темп приймання їжі в дітей буде таким самим, як і темп усієї іншої їхньої діяльності.

Розмір порції має визначатися індивідуально, так само, як час і кількість разів харчування на день. Один дітям, незалежно від темпераменту, корисніше їсти потроху, але часто. Іншим - більшими порціями, але рідше. Це залежить від кількох чинників, зокрема в шлункової секреції.

Проте є кілька загальних правил, дотримуватися які рекомендує відомий український лікар М. Амосов:

- Варто збільшити тривалість приймання їжі для всіх дітей. Ретельне, неквапливе пережовування сприяє поліпшенню травлення і кращому засвоєнню поживна речовин.

- Дитину неможна силувати їсти. Недоцільно готувати страви, які вона з якихось причин не любить. їй на користь тільки та їжа, яка подобається дитині, викликає в неї позитивні емоції. Інакше можливі спазм шлунка, виникнення виразок.

- Усім дітям корисно випити за кілька хвилин до їди склянку несолодкого, бажано яблучного, соку, який стимулюватиме виділення шлункового соку і поліпшить процес травлення.

- Перекуски між окремими прийомами їжі не бажані. Виняток становлять яблука чи інші фрукти у невеликій кількості.

- Важливо естетично сервірувати стіл, навчаючі дитину культури споживання їжі і поведінки за столом Не варто, проте, зловживати повчаннями, настановами і зауваженнями під час їди. Вчити треба ненав'язливо непомітно.

Американські дослідження у сфері харчування та дієтології виявили, що перевтомленим і ослабленим дітям, за відсутності в них апетиту, доцільно дозволити розпочинати обід чи вечерю із солодощів. Виснаження організму нерідко супроводжується зниженням вмісту цукру в крові. Тому дитині іноді варто з'їсти маленьку шоколадку, щоб у неї з'явився апетит. Однак до цієї рекомендації слід підходити обережно і дуже індивідуально: в більшості дітей солодощі можуть негативне вплинути на апетит.

Як побудувати навчальний процес

Діти-сангвініки намагаються займатися тільки легкою, приємною та цікавою для них діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Тому в них треба з раннього віку розвивати терпіння, цілеспрямованість, формувати звичку сумлінно виконувати й завжди завершувати розпочату справу, глибоко вникати в суть кожного питання, а також намагатися постійно підтримувати в них сталий інтерес до навчання.

Холерикові на заняттях важко зосередитися, тому, працюючи з ним, треба використовувати цікаві для нього види діяльності, поступово розвиваючи наполегливість, сумлінність, ретельність і точність у виконанні завдань. Перші заняття з холериком можуть тривати не більше 5 хв, і лише поступово їх можна довести до 35-40 хв. Іноді цей процес триває один-два роки. Щоб холерик, який швидко виконує навчальне завдання, не заважав іншим дітям, варто підготувати для нього цікаві додаткові завдання, але пропонувати їх слід за умови якісного виконання основного. Щось неякісно зроблену варто переробити разом з дитиною, спершу пояснивши їй, чому треба повернутися до виконаної роботи, і разом проаналізувати її недоліки. Холерики здебільшого миттєво запам'ятовують інформацію і так само швидко її забувають. Через це в роботі з холериками незамінними є регулярне повторення матеріалу.

З дитиною-флегматиком найдоцільніше проводити спеціальні ігри, які розвивають її мислення, уяву, фантазію. її треба навчити правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти час. Спілкуючись з флегматиком, особливу увагу варто звернути на те, щоб створити в дитини позитивне ставлення до навчання і спільної з дорослим чи однолітками діяльності. Негативні емоції породжують у флегматика протидію: тривалі вияви впертості, відмову від роботи і спілкування. Всілякі змагання втомлюють флегматика, він швидко втрачає до них інтерес. Від флегматика також не можна вимагати миттєвої відповіді на запитання, швидкого переключення на інші види діяльності.

Як уже зазначалося, єдине, чим можна дещо прискорити діяльність цих дітей, - сформувати в них стійкі, напівавтоматичні навички. Цей процес досить повільний, але сформовані навички, як правило, закріплюються назавжди.

Раннє навчання читання, письма і лічби - це також для флегматиків і меланхоліків. Проте беззаперечним є той факт, що навіть доросла людина- флегматик чи меланхолік - читає, пише і лічить у 2-3 рази повільніше за сангвініка. Це означає, що повністю ліквідувати "уповільненість" не вдасться ніколи. З цим треба змиритися, адаптувавши режим дня і методи виховання до потреб та індивідуальних особливостей дитини, і не намагатися "переробити" її.

Для меланхоліків характерні страх перед новими видами діяльності, занижена самооцінка, нерішучість. Вони потребують тактовної кваліфікованої допомоги з боку дорослих, мета якої- водночас і навчити дитину необхідного, й усунути чи пом'якшити негативні чинники.

Якщо для сангвініків придатні будь-які форми роботи, то для представників інших типів темпераментів бажано практикувати поряд з масовими групові та індивідуальні форми проведення занять чи ігор. Для спільної діяльності доцільно об'єднувати в групи флегматиків із флегматиками, холериків із холериками чи сангвініками, меланхоліків із сангвініками або флегматиками, сангвініків із сангвініками. Спільна діяльність холерика з флегматиком чи холерика з меланхоліком переважно непродуктивна і втомлює обох дітей.

Організація дозвілля

Ефективність прогулянок та ігор також значною мірою залежить від урахування темпераменту дитини. Сангвініка цікавлять практично всі ігри. Він легко приєднується до розваг, організованих іншими, і сам виступає в ролі лідера, організатора. Допомога дорослого в цьому разі обмежується здебільшого пропонуванням ігрового сюжету чи поясненням правил нової гри.

Невтомність, енергійність, схильність до ризику, пустотливість, задерикуватість, нетерплячість і висока конфліктність холериків часто стають причиною травм, бійок та інших негараздів. Організовуючи сюжетно-рольові ігри для холериків, доцільно добирати ролі, які сприяли б вихованню в цих дітей доброти, співчутливості, турботливості, ввічливості, вміння стримувати емоції. Кілька разів на день бажано знайти можливість залучити холерика до спортивних занять чи рухливих ігор, щоб спрямувати його невгамовну енергію в корисному напрямку. Варто заздалегідь продумати для холерика програму організації дозвілля або спланувати її разом із самою дитиною, інакше розваги холерика будуть надто галасливими і не завжди гуманними.

Холерики не вміють і не люблять перебувати на самоті. Проте це неодмінна умова нормального розвитку дитини. Так, учені вважають, що однією з причин уповільненого розумового розвитку багатьох вихованців дитячих будинків та інтернатів є відсутність у дітей можливості на самоті проаналізувати здобуту протягом дня інформацію. Отже, дітей з холеричним темпераментом слід привчати до цього.

Флегматики не емоційні від природи. Тому в процесі гри доцільно ознайомлювати їх з різними проявами почуттів та емоцій у різноманітних ситуаціях: співчувати, жаліти, радіти тощо. Щоб дитина виросла ініціативною, треба вміти помічати й заохочувати кожний прояв її самостійності. З флегматиками корисно часто фати в нетривалі за часом ігри, де потрібні швидкість і точність рухів, кмітливість. Флегматики втомлюються від тривалого спілкування, перебування у багатолюдному галасливому колективі, і ця втома має фізіологічну основу. Тому намагання флегматика періодично усамітнюватися - своєрідна захисна реакція організму. Позбавлення флегматика можливості чергувати періоди спілкування з людьми з тривалим відпочинком на самоті або в товаристві близького спокійного товариша може поступово призвести до розладу нервової системи і психіки дитини. Меланхолікам часто буває притаманна сором'язливість. Вони боязкі, легко ображаються. Ці діти потребують постійної моральної підтримки та психологічної допомоги. Від того, наскільки повно і вчасно дорослий надає таку допомогу, залежить його авторитет в очах дитини.

Дотримання режиму дня - важливий компонент у формуванні фізично й інтелектуально досконалої організованої особистості. Але досягти цього можна лише за умови пристосування режиму дня малюка, а водночас і форм, методів та прийомів роботи педагога до фізіологічних особливостей організму кожної конкретної дитини.

Темперамент людини протягом життя в основі своїй не змінюється і залежить від фізіологічних особливостей організму.

Будь-яке порушення біологічного ритму людини чи намагання нав'язати індивідові непритаманний йому темп життя негативно впливають на здоров'я, інтелект і психіку особистості. Якщо розпорядок дня однаковий для всіх вихованців однієї вікової групи, отже, індивідуальні особливості дитини не враховуються. Внаслідок цього страждають і малята, й самі педагоги, бо, опинившись у несприятливих умовах, дитина починає вередувати.

Як же цьому запобігти? Мабуть, уже на часі створити диференційовані графіки дня для дітей з різними темпераментом і біологічним ритмом організму.

Рекомендації щодо створення індивідуально орієнтованого режиму дня дітей.

Біоритми активності: "жайворонок" чи "сова"?

О котрій годині слід будити дитину вранці? Треба враховувати насамперед особливості її біоритму, тобто визначити - "жайворонок" вона чи "сова". У "жайворонка" підвищення інтелектуальної та фізичної активності спо-стерігаються у першій половині дня. Відповідно треба простежити, щоб малюк рано лягав спати і рано прокидався. Навчальну та іншу діяльність для "жайворонка" варто планувати на першу половину дня. У "сови" всі процеси функціонують навпаки: вона активізується в другій половині дня, пізно засинає і пізно прокидається. Відповідно заняття з нею будуть продуктивнішими після обіду. "Совам" можна дозволити лягати спати о 21 годині (намагання вкласти їх раніше все одно викличе протест). Але за цих умов дитина має спати необхідну для її віку кількість годин, а отже, прокидатися пізніше.

Ослабленим дітям із хронічними захворюваннями треба спати більше, ніж рекомендують лікарі (в середньому для вікової групи). Час вкладання залежатиме й від того, чи спить дитина вдень. Денний сон бажаний для всіх дошкільнят. Існує певна категорія людей, яка не тільки в дитячому, а й у дорослому віці найкраще почувається, коли має змогу поспати вдень одну-дві години. Нічний сон у такому разі можна скорочувати без шкоди для малюка, оскільки недоспані вночі години компенсуються за рахунок денного сну. Такий організм пристосований для активної, але нетривалої діяльності і протягом доби потребує двох пауз у роботі - денного і нічного сну, під час яких його енергетичні ресурси поновлюються.

Проте деякі діти через свої фізіологічні особливості, навпаки, не можуть заснути вдень. Для них бажано у післяобідній час знайти спокійне цікаве заняття (наприклад, розглядання малюнків, робота з "конструктором" тощо) або дозволити тихо полежати й відпочити. Але тривалість нічного сну таким дітям варто збільшити.

Для всіх дітей, незалежно від темпераменту, важливо створювати зранку атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня. До того ж позитивна чи негативна реакція дитини на момент пробудження часто переноситься на людину, яка її будить, і закріплюється у відповідному ставленні до дорослого. Тому будити малюка треба лагідними словами, м'яким дотиком руки до чола, з теплою усмішкою.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Загальне поняття про вищу нервову діяльність. Онтогенетичний розвиток великих півкуль головного мозку. Типи вищої нервової діяльності. Фізіологічна єдність і взаємодія першої і другої сигнальних систем дітей. Чутливість і мінливість молодого організму.

    реферат [37,3 K], добавлен 17.12.2012

  • Обґрунтування особливостей газообміну в організмі дітей 3-7 років. Характеристика розвитку організму дитини дошкільного віку. Вікові особливості дихання дитини: будова, дихальні рухи, газообмін у легенях. Гігієнічна оцінка фізичного розвитку дитини.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 25.09.2010

  • Особливості стану кардіо-респіраторної системи у підлітковому віці. Характеристика серцево-судинної системи: функції і будова серця, серцевий цикл та його регуляція. Дослідження впливу режиму дня підлітків та фізичних навантажень на стан серцевої системи.

    творческая работа [44,6 K], добавлен 07.09.2014

  • Будова організму людини. Саморегуляція як його універсальна властивість. Біологічний і хронологічний вік. Вплив способу життя вагітної жінки на розвиток плоду. Поняття процесу росту і розвитку дітей. Вікова періодизація. Процеси життєдіяльності клітини.

    контрольная работа [1011,7 K], добавлен 27.10.2014

  • Поняття нервової системи людини, її значення для організму. Будова спиного мозоку, його сегментарний апарат та головні елементи. Функції корінців спинномозкових нервів. Головний мозок як вищий відділ нервової системи людини: його будова та функції.

    презентация [1,2 M], добавлен 17.12.2012

  • Біологічне значення нервової системи, її загальна будова. Поняття про рефлекс. Поведінка людини, рівень її розумової діяльності, здатність до навчання. Основні питання анатомії, фізіології, еволюції нервової системи. Патологічні зміни нервової діяльності.

    реферат [33,4 K], добавлен 17.02.2016

  • Історія виникнення перших плазунів - котилозаврів. Анатомічні особливості скелету та фізіологічна будова плазунів. Особливості побудови м'язової, нервової, дихальної, кровоносної, видільної, статевої систем і системи травлення. Умови проживання плазунів.

    презентация [1,2 M], добавлен 17.05.2019

  • Нервова тканина, нейрон, класифікація нейронів та їх функції. Нейронна теорія будови нервової системи. Рефлекторна теорія діяльності нервової системи. Рефлекторне кільце, типи рецепторів. Нервові центри та їхні властивості. Гальмування умовних рефлексів.

    контрольная работа [22,2 K], добавлен 16.07.2010

  • Розвиток нервової системи та принципи формування організму на ранніх стадіях. Регенерація та регуляція росту нервових волокон, дія центра росту і периферичних областей на нерви. Розвиток функціональних зв'язків та cуть відносин центра і периферії.

    курсовая работа [1,9 M], добавлен 21.09.2010

  • Розвиток ендокринології та вивчення ролі гормонів в пристосувальних реакціях організму. Структурно-функціональні особливості та патологічні стани наднирників у ембріонів та дітей, їх дослідження в процесі старіння у зрілих людей та осіб похилого віку.

    дипломная работа [1,6 M], добавлен 12.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.