Рослинні ресурси України

12

План

1. Рослинний світ та його ресурси

2. Рослинні ресурси та їх роль як автотрофів

3. Причини різноманітності рослинних ресурсів

Висновок

Вступ

Флора нижчих і вищих видів рослин України нараховує понад 25000. За спектром основних життєвих форм всі види судинних рослин поділяються на дерева, кущі, напівкущі, багаторічні трав'янисті рослини, дворічні та однорічні. Флора судинних рослин України налічує понад 5 тис. видів, з них близько 250 видів офіційно визнані лікарськими в Україні, хоча майже 1100 видів флори України мають біологічно активні речовини, які мають лікувальні властивості, а їх сировина в світовій практиці використовується при виготовленні лікарських препаратів.

Але тривале безконтрольне використання природних ресурсів багатьох цінних лікарських рослин, інтенсифікація господарського використання територій з наявністю лікарських рослин, несприятлива екологічна ситуація в зоні з високим ресурсним потенціалом після аварії на Чорнобильській АЕС спричинили кризовий стан ресурсів більшості дикорослих лікарських рослин.

1. Рослинний світ та його ресурси

На сьогодні лікарські рослини ростуть на площі, що становить менше 10 відсотків території України. В Україні в цілому близько 85 відсотків лікарської рослинної сировини збирається в природних місцезростаннях видів лікарських рослин. З кожним роком збільшуються площі та різноманіття культивованих лікарських рослин, однак їх кількість, як правило, не перевищує 15 видів.

Багато лікарських рослин неможливо вирощувати в культурі у зв'язку зі складністю агротехніки та рядом інших причин.

Протягом останніх 10 - 15 років видовий склад лікарських рослин майже не змінився, водночас обсяг заготівлі як у цілому, так і по окремих видах суттєво зменшується кожні 3 - 5 років, оскільки зменшуються природні запаси цих рослин внаслідок інтенсивного господарського використання земель, на яких вони ростуть, та заготівлі їх сировини без урахування норм та правил збору, що, в свою чергу, веде до виснаження ресурсів лікарських рослин. При цьому попит фармацевтичної промисловості України на сировину дикорослих лікарських рослин залишається великим.

Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн. куб. метрів, у тому числі основного користування - 6,7 млн. куб. метрів, що задовольняє потреби народного господарства лише на 25 - 27 відсотків. У зв'язку з дефіцитом деревини щорічна потреба в її завезенні становить 30 млн. куб. метрів.

Хибна практика планування екстенсивного лісокористування призвела до значного виснаження лісів, зниження загальної продуктивності їх ценозів, погіршення товарної структури лісосічного фонду. Так, у повоєнні роки допускалося перевищення розрахункової лісосіки в 1,5 - 2 рази, що спричинило зміну вікової структури лісів, збільшення частки похідних (до 13 відсотків) і менш продуктивних деревостанів. Сьогодні найбільшу площу займають молодняки (45,4 відсотка) і середньовікові насадження (37,7 відсотка), достигаючі і стиглі деревостани становлять відповідно лише 10,1 відсотка і 6,8 відсотка, що в 1,5 - 2 рази нижче оптимальних значень. Інтенсифікація проміжного користування в останні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих і стиглих деревостанів становлять більше половини потенційно можливих, а частка насаджень з низькими повнотами (0,6 - 0,3) досягає 24 відсотків. У зв'язку з цим під час рубок головного користування щороку недобирають 5 млн. куб. метрів деревини.

Сучасний екологічний стан лісів зумовлюється як рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним навантаженням, що порушує природну стійкість і середовищно-формуючі функції лісових екосистем. Лише за останнє десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис. гектарів лісових насаджень, радіаційного забруднення через аварію на Чорнобильській АЕС зазнали 3,5 млн. гектарів лісів, що потребує обмеження лісокористування, удосконалення системи протипожежної безпеки лісів. В середньому щороку виникає 3500 лісових пожеж на площі 4000 гектарів.

Порушення природної стійкості лісів призводить до збільшення вразливості насаджень. На кінець 1996 року загальна площа осередків шкідників і хвороб лісу становила 396,1 тис. гектарів.

2. Рослинні ресурси та їх роль як автотрофів

Автотрофи (гр. autos -- сам, trophe -- живити) -- здатні синтезувати органічні речовини з неорганічного вуглецю (СО₂), використовуючи для цього енергію Сонця (фотосинтезуючі організми) або енергію екзотермічних реакцій окислення неорганічних речовин (хемосинтезуючі).

До фотосинтезуючих автотрофів належать усі зелені рослини, тобто організми, які містять хлорофіл. До хемосинезуючих автотрофів належить невелика кількість видів бактерій.

З появою автотрофних організмів, насамперед зелених рослин, став можливим синтез органічних речовин з неорганічних сполук завдяки використанню сонячної енергії (космічна роль рослин), а отже, існування і подальший розвиток життя.

З виникненням фотосинтезу відбулася дивергенція органічного світу в двох напрямках, які відрізнялися способом живлення (автотрофні і гетеротрофні організми). Завдяки появі автотрофних фотосинтезуючих організмів вода й атмосфера почали збагачуватися на вільний кисень. Це стало передумовою появи аеробних організмів, здатних до ефективнішого використання енергії в процесі життєдіяльності. Нагромадження кисню зумовило утворення у верхніх шарах атмосфери озонового екрана, який не пропускав згубного для життя ультрафіолетового випромінювання. Це забезпечило можливість виходу життя на суходіл. Поява фотосинтезуючих рослин, у свою чергу, забезпечила можливість існування і прогресивного розвитку гетеротрофних організмів.

Автотрофні рослини - це рослини, що створюють (продукують) органічну речовину з неорганічної (води, вуглекислого газу та мінеральних солей) за рахунок сонячної енергії в процесі фотосинтезу.

3. Причини різноманітності рослинних ресурсів

Природний рослинний покрив нашого часу дуже різноманітний. Головна причина цієї розмаїтості -- розходження в кліматі окремих районів. На холодній, суворій Півночі ми знаходимо приосадкуватий килим рослин з пануванням мохів і лишайників, у середній смузі, де клімат тепліше і м'якше, поширені ліси, ще південніше -- там, де влітку пекуче і дуже мало вологи, можуть існувати тільки співтовариства степових і пустельних рослин і т.д.

Зовнішній вигляд рослинного покриву, склад рослин будь-якої території багато в чому визначаються особливостями місцевого клімату -- насамперед температурою і кількістю опадів у різні періоди року. Для життя рослин важливі багато кліматичних показників: середньорічна температура повітря, середня сума опадів за рік, тривалість теплого сезону року, коли можливий ріст рослин, кількість тепла й умови водопостачання в цей час і т.д. Особливе значення для рослин має абсолютний мінімум температури (найнижча температура повітря, що можливе в даній місцевості). Найголовніші кліматичні показники поєднуються в поняття «тип клімату». Якщо які-небудь райони розрізняються за типом клімату, вони обов'язково мають і різний природний рослинний покрив.

Отже, флора і рослинність -- це дві різні складові частини рослинного покриву. Географічне поширення окремих видів рослин дуже різне. Деякі із них зустрічаються тільки на обмеженій території, іноді дуже маленькій. Однак багато видів мають більш широке поширення, вони не присвячені тільки до якогось обмеженого району. Нарешті, є і такі види, що поширені дуже широко і зустрічаються на більшій частині території.

Природна флора будь-якої частини нашої країни випробує на собі більший або менший вплив людини. Особливо велике цей вплив у густонаселених районах. Людина вирубує ліс, розорює степ, осушує болота, будує міста, прокладає дороги і т.д. У результаті цього чисельність деяких видів рослин сильно зменшується і вони можуть зовсім зникнути на якійсь території. Але, з іншого боку, діяльність людини приводить до появи нових заносних рослин, невластивих природній флорі даної місцевості. Число видів таких рослин згодом усе більш збільшується. Це один з неминучих наслідків інтенсивного впливу людини на природу. Деякі з заносних рослин добре приживаються і міцно утримують своє місце в рослинному покриві. Прикладом подібного роду може бути пахуча ромашка, що була випадково занесена до нас з Північної Америки.

Отже, у результаті діяльності людини флора будь-якої місцевості згодом міняється: одні види зникають, інші з'являються знову.

Природна рослинність, як і флора, у даний час випробує на собі сильний вплив з боку людини. У результаті цього в рослинному покриві відбуваються великі зміни. Вони бувають різного роду. Розорюючи степ або луг, людина на більшій або меншій площі цілком знищує природні рослинні співтовариства. Вирубка лісу, осушка боліт приводять до зміни одних рослинних співтовариств іншими.

У природному рослинному покриві необхідно розрізняти первинні, або корінні, рослинні співтовариства і вторинні, або похідні. Перші виникли дуже давно і поза залежністю від людини. Прикладом їх можуть бути багато наших сосників і ялинники. Вони існують у природі вже сотні і тисячі років, протягом життя дуже багатьох поколінь дерев. Похідні рослинні співтовариства мають інше походження. Вони зобов'язані своєю появою діяльності людини. Як приклад можна назвати березняки, що виникли після вирубки ялинових лісів. Тривалість існування таких співтовариств звичайно невелика. При сприятливих умовах вони рано або пізно змінюються корінними типами.

Для кожної з природних зон характерна своя особлива природна рослинність. Таку рослинність називають зональною. Вона відповідає кліматичними умовами території, визначається ними.

Однак у межах кожної зони можна зустріти не тільки зональні рослинні співтовариства. Візьмемо для приклада лісову зону. Тут на загальному тлі лісів іноді трапляються більш-менш великі плями боліт, а на низьких берегах рік -- масиви заливних луків. Усе це не можна вважати зональною рослинністю. Ні болота, ні луки своєї власної зони ніде не утворять. Вони завжди зустрічаються у вигляді окремих вкраплень у межах тієї або іншої зони. Їхнє існування визначається не стільки кліматом, скільки місцевими ґрунтовими і гідрологічними факторами (болота пов'язані з більш зволоженими ґрунтами, а заливні луки - на територіях, що затоплюються під час весняного розливу рік).

Висновок