Характеристика страхування ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Страхування ризиків



Сутність і функції страхування

Офіційне тлумачення терміну страхування в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів».

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлення різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, показують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене правовими аспектами.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.

Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині страхування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає надійності і превентивного спрямування захисту.

Страхування - це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який бере на себе певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розмішує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.

Основними суб'єктами страхування є:

– страховики;

– страхувальники;

– застраховані.

Страховики - це спеціальні організації створені у формі акціонерного, командитного чи повного товариства, які здійснюють страхову діяльність на основі одержаної в установленому порядку ліцензії.

Страхувальники - це юридичні і дієздатні фізичні особи, які уклали з страховиком договір страхування чи є страхувальниками, відповідно до чинного законодавства. Факт укладання договору страхування може посвідчуватись страховим полісом або сертифікатом.

Застрахований - це юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Застрахований може бути одночасно і страхувальником, якщо сплачує страхові внески за умовами особистого страхування .

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси пов'язані із:

1) життям;

2) здоров'ям:

3) працездатністю:

4) володінням, користуванням чи розпорядженням майном:

5) відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди іншій особі чи майну іншої особи.

Сутність страхування проявляється у його функціях:

1) ризиковій;

2) попереджувальній;

3) ощадній;

4) контрольній.

Ризикова функція страхування полягає у переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки здійсненого чи реалізованого збитку зумовленого подіями, перелік яких передбачений чинним законодавством чи договором страхування. Чим більший рівень ризику, тим більша ціна страхового захисту. В процесі реалізації цієї функції відбувається відшкодування збитків потерпілим від страхової події, а також відновлення продуктивних сил чи добробуту населення. Ця функція ще називається відновлюваною.

Попереджувальна (превентивна) функція реалізується в процесі здійснення комплексу заходів, направлених на попередження страхових випадків і мінімізацію наслідків трагічних подій. В тому числі, фінансування заходів недопущення чи зменшення негативних наслідків нещасних випадків, аварій. Сюди відносяться правові застереження передбачені законодавством чи договором страхування. Заходи направлені на попередження страхового випадку і мінімізацію збитків називають превенцією. Для реалізації цієї функції страховик може створити особливий грошовий фонд запобіжних заходів.

Ощадна функція використовується при особистому страхуванні громадян. При цьому передбачено укладання договорів, які передбачають виплату застрахованим певних сум в разі дожиття ними певного віку чи настання певних подій.

Контрольна функція полягає в дотриманні суворого цільового формування і використання коштів страхового фонду. На підставі нормативних документів здійснюється фінансовий страховий контроль за правилами проведення страхових операцій, а також контроль дотримання страхувальником протипожежних правил і умов утримання застрахованого майна.

Основні поняття у страховій справі

Страховий захист - це відношення з приводу подолання чи відшкодування збитків, які нанесені конкретним об'єктам.

Страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка мас ознаки ймовірності і випадковості виникнення.

Страховий випадок - це подій, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхування застрахованому чи третій особі.

Застрахований - це фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхового захисту. Застрахований одночасно може бути і страхувальником, якщо сплачені страхові внески в умовах особистого страхування. В деяких випадках в якості страхувальника можуть виступати одні особи, а застрахованими - інші, що вказується в договорі страхування.

Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик, згідно умов страхування, зобов'язується провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, яка виплачується по особистому страхуванню.

Страховий внесок - це плата в грошових одиницях сукупної страхової суми.

Страхове поле - це максимальна кількість об'єктів, яку можна застрахувати При майновому страхуванні за страхове поле приймається або число власного майна, або кількість належних до страхування об'єктів. Страхове поле по особистому і соціальному страхуванні - це число робітників, службовців, які можуть бути застраховані на підприємстві, в організації чи території.

Страхове відшкодування - це грошова сума, яку виплачує страховик за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку.

Тарифна ставка - ціна страхового ризику і інших витрат, які адекватні грошовому виразу зобов'язання страховика при укладанні договору страхування.

Перестраховик - це страхова організація, яка приймає перестрахування відповідних об'єктів. Воно використовується при великих ризикованих операціях і для необхідності концентрації страховиком значного сукупного страхового фонду.

Страхове забезпечення - це відношення страхової суми до вартості застрахованого майна.

Страховий портфель - це фактична кількість застрахованих осіб, об'єктів чи діючих договорів страхування на даній території чи підприємстві. Процентне відношення страхового портфеля до страхового поля дає показник процентного охоплення страхового поля.

Страховий збиток - це вартість повністю загиблого чи ступеня обезцінення частково пошкодженого майна за страховою оцінкою.

Форми страхування

За формами проведення страхування може бути обов'язковим і добровільним. Суспільство в особі держави встановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість у встановленні відповідним колом страховиків фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодувань матеріальних збитків стосується інтересів не лише особи, що постраждала, але й суспільних інтересів. Тому обов'язковому страхуванню підлягають соціальне страхування, страхування державних підприємств, страхування будівель і деяких сільськогосподарських тварин, страхування пасажирів залізничного, авіа, морського і річкового транспорту, страхування відповідальності власників транспортних засобів, окремих категорій службовців та деякі інші види страхування. Обов'язкова форма страхування здійснюється в силу вимог закону чи іншого нормативного акту, згідно з яким страховик зобов'язаний прийняти до страхування певні об'єкти, а страхувальник вносити визначені страхові платежі. Законодавчими чи нормативними актами, що регламентують застосування певного виду страхування встановлюють сукупність об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню, страхові організації, які проводять це страхування, порядок обчислення тарифних ставок, періодичність сплати страхових внесків, обсяг страхової відповідальності, тощо.

Обов'язкове страхування охоплює всі, вказані в законі, об'єкти. Щоб реалізувати цей принцип, страхові організації щорічно здійснюють по всій країні реєстрацію наявних об'єктів, перевіряють правильність нарахування страхових платежів та вчасність їх сплати. Принципом обов'язкового страхування також є автоматичність поширення страхування на всі об'єкти з моменту їх появи без будь-яких дій страхувальника. В обов'язки страхувальника не входить повідомляти страховника про появу в його господарстві нового об'єкта. Він буде врахований під час чергової реєстрації. Обов'язкове страхування не обмежується періодом часу і діє до тих пір, поки існують ознаки за якими цей об'єкт підлягає обов'язковому страхуванню.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються у відповідності до чинного законодавства. Конкретні умови визначаються під час укладання договору страхування. Добровільність стосується лише страхувальника, оскільки страховик не має права відмовити в страхуванні об'єктів, якщо не має порушень законодавства. Добровільне страхування на відміну від обов'язкового має певний наперед обумовлений договором термін. Початок і закінчення його чітко фіксується в договорі. Договір страхування вступає в силу після сплати страхового внеску. Якщо черговий внесок за довгострокове страхування не виплачується, то дія договору припиняється.

Класифікація страхування

Під класифікацією звичайно розуміють ієрархічно підпорядковану систему взаємозалежних ланок, що дозволяє створити струнку картину єдиного цілого з виділенням його сукупних частин. Класифікація страхування покликана вирішити ту ж задачу: розділити всю сукупність страхових відносин на взаємозалежні ланки, що знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості.

В страховому законодавстві країн Європейського Союзу застосовується єдина класифікація страхувань. В першу чергу слід підкреслити, що в ній відсутній поділ на обов'язкові і добровільні види. Передбачено, що обов'язкові види запроваджуються кожною країною-членом Євросоюзу самостійно на підставі єдиної класифікації. По-друге, ця класифікація передбачає поділ страхувань на два розділи. Перший називається "Життя" ("Life") і нараховує 9 груп страхувань і операцій, наближених до страхових; другий називається "Нежиття" ("Non-Life") і нараховує 18 видів страхувань.

Детальна класифікація страхувань згідно з директивами Європейського Союзу така:

Розділ І. Страхування життя.

1. Страхування життя, в тому числі:

· страхування тільки на дожиття до визначеного віку;

· страхування тільки на випадок смерті;

· страхування на дожиття і на випадок смерті;

· страхування життя з поверненням страхових внесків;

· тонтіни;

· страхування рент (пенсій);

· додаткові страхування, здійснювані компаніями зі страхування життя, а саме: страхування наслідків нещасних випадків і втрати працездатності, страхування ризику смерті внаслідок нещасного випадку, страхування на випадок інвалідності, зумовленої нещасним випадком або хворобою у тих випадках, коли такі страхування є додатковими до страхування життя.

2. Весільне страхування (до одруження) і страхування життя дітей.

3. Страхування життя і страхування пенсій з капіталізаційним фондом.

4. Страхування здоров'я, відоме в Ірландії і Великобританії під назвою "постійне страхування здоров'я без права його анулювання".

5. Тонтіни, котрі полягають в утворенні товариств з метою збору і капіталізації вкладів для подальшого поділу нагромаджених коштів серед осіб, які дожили до певного віку або серед осіб, котрим права на отримання вкладів передали померлі члени товариства.

6. Операції з нагромадження коштів, при котрих утворюються так звані амортизаційні (погашувальні) фонди.

7. Операції з управління пенсійними фондами у випадках, коли страхові компанії передають їм активи у вигляді страхових резервів на випадок смерті або дожиття.

8. Операції з управління грошовими коштами, котрі здійснюють французькі страхові компанії згідно Страхового кодексу Франції.

9. Операції, пов'язані з тривалістю життя людини і нагромадженням коштів згідно із законодавством про соціальне страхування, але здійснювані страховими компаніями на підставі національного страхового законодавства країни-учасника Євросоюзу.

Розділ П. Загальне страхування.

1. Страхування від нещасних випадків.

2. Страхування на випадок хвороби.

3. Страхування наземного транспорту.

4. Страхування залізничного транспорту.

5. Страхування авіаційного транспорту.

6. Страхування водного транспорту.

7. Страхування вантажів.

8. Страхування від вогню і стихійних явищ.

9. Страхування інших видів майна, ніж передбачене в групах 3-8.

10. Страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів.

11. Страхування відповідальності власників авіаційних суден.

12. Страхування відповідальності власників водних суден.

13. Страхування загальної відповідальності.

14. Страхування кредитів.

15. Страхування поручительств.

16. Страхування фінансових витрат.

17. Страхування судових витрат.

18. Страхування допомоги.

В Україні на даний час використовується дві системи класифікації:

· за об'єктами страхування;

· за видами небезпек.

У зв'язку з відмінностями об'єктів страхування всю сукупність страхових відносин можна розподілити на 5 галузей:

1) майнове,

2) особисте;

3) соціальне;

4) відповідальності;

5) ризиків підприємницьких.

У майновій галузі в якості об'єктів виступають матеріальні цінності.

У особистій галузі - рівень доходів громадян.

У соціальній галузі - життя, здоров'я, і працездатність громадян.

У галузі відповідальності - відповідальність перед третіми особами внаслідок дії або бездії страхувальника.

У підприємницьких ризиків ризик недоотримання прибутку або утворення збитків.

В залежності від особливостей об'єкту страхування, галузі поділяються на підгалузі і види страхування. В залежності від форм власності і категорій страхування майнове страхування ділиться на:

1) страхування майна державних підприємств;

2) страхування майна колективних спілок;

3) страхування майна орендаторів;

4) страхування майна кооперативних і громадських організацій;

5) страхування майна громадян.

Соціальне страхування включає страхування допомоги, страхування пенсій, страхування пільг.

Особисте страхування включає страхування життя і страхування від нещасних випадків.

При страхуванні відповідальності підгалузями виступають: страхування заборгованості і страхування на випадок компенсації шкоди.

Підгалузями страхування підприємницьких ризиків є різноманітні сфери комерційної діяльності: виробнича, брокерська, банківська, біржова і інші сфери діяльності.

При організації страхових відносин підгалузі діляться на види страхування.

Видами майнового страхування можуть бути:

1) страхування будівель;

2) страхування тварин;

3) страхування домашнього майна;

4) страхування засобів транспорту;

5) страхування врожаю сільськогосподарських культур в різних категоріях господарства.

Видами соціального страхування є: страхування пенсій по віку, інвалідності, на випадок втрати годувальника, страхування конкретних видів допомог серед різних прошарків населення.

По особистому страхуванню проводяться такі види страхування:

1) змішане страхування життя;

2) страхування на випадок смерті;

3) страхування на випадок втрати працездатності;

4) страхування дітей;

5) страхування додаткової пенсії;

6) страхування від нещасних випадків індивідуальне і за рахунок організацій.

При страхуванні відповідальності здійснюється страхування непогашення кредиту і іншої заборгованості, страхування відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, страхування цивільної відповідальності на випадок нанесення шкоди в процесі господарської діяльності.

При страхуванні підприємницьких ризиків видами виступають, страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності або доходу, на випадок непередбачуваних збитків, страхування від простоїв обладнання.

Класифікація за видами небезпеки стосується лише майнового страхування і відображає його відмінності в обсягах страхової відповідальності.

Така класифікація дозволяє виділити в майновому страхуванні 4 ланки:

1) страхування від вогню та інших стихійних лих, матеріальних об'єктів, зокрема, будівель, споруд, транспортних засобів, устаткування, сировини, готової продукції, тощо;

2) страхування сільськогосподарських культур від посухи та інших погодно-кліматичних лих;

3) страхування сільськогосподарських тварин на випадок вимушеного їх забою;

4) страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших можливих небезпек.

Загальна характеристика галузей страхування

Соціальне страхування

Об'єктом соціального страхування виступає рівень доходів осіб, які з певних причин не беруть участі в суспільні праці і не можуть за рахунок оплати праці підтримати своє існування. Система державного соціального страхування в Україні складається з двох частин:

Перша покликана забезпечити відновлення і збереження працездатності працівників, включаючи оздоровчі заходи;

Друга гарантує матеріальне забезпечення осіб, які втратили працездатність або не мали її.

Матеріальною основою цих частин соціального страхування виступають відповідні грошові фонди з характерними для них напрямками використання коштів, а саме Фонд соціального страхування та Пенсійний фонд Основними формами використання коштів соціального страхування є виплати, представлені пенсіями і допомогами, а також фінансування послуг, які надаються по лінії соціального страхування (утримання будинків інтернатів, покриття витрат на організацію лікування і відпочинок перестарілих та інвалідів, трудове навчання і працевлаштування інвалідів, протезування інвалідів та ін.). 3 фонду соціального страхування надаються також пільги окремим групам населення при одержанні матеріальних благ або послуг (установи охорони здоров'я та відпочинку)

Особисте страхування.

Особисте страхування виступає як доповнення до соціального страхування, збільшуючи розмір матеріальної допомоги і розширюючи випадки її надання. Воно передбачає виплати при обставинах, не передбачених соціальним страхуванням. Особисте страхування ділиться на

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків

В цих підгалузях виділяються види страхування, основу особистого страхування складає добровільне страхування життя, види якого передбачають виплату страхової суми страхувальнику або іншим особам у зв'язку з досягнення обумовленого строку події або пенсійного віку; з настанням смерті застрахованої особи; з каліцтвом від нещасних випадків, які відбулися в період страхування тощо.

Найбільш поширені ті види особистого страхування, які мають ощадну функцію, а саме змішане страхування життя, страхування дітей, страхування до одруження, страхування додаткової пенсії.

В нашій державі здійснюється та як і добровільне, так і обов'язкове страхування від нещасних випадків. При добровільному страхуванні сплата внесків відбувається як за рахунок застрахованих осіб, так і за рахунок підприємств і організацій, де працюють застраховані особи. Страхова сума виплачується при постійній втраті застрахованим працездатності або його смерті лише від нещасних випадків, які можуть статися як на виробництві, так і в побуті. Договори за рахунок підприємств укладаються з тими підприємствами, де є працівники з особливо небезпечними для життя і здоров'я умовами праці. Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків поширюється на пасажирів авіа-, залізничного, морського, внутрішнього водного, авто- і електротранспорту, крім міських маршрутів, а також водіїв усіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та видів діяльності, машиністів, провідників поїздів, членів команди літаків та суден, працівників бригад медичної допомоги за рахунок юридичних і фізичних осіб, які володіють транспортними засобами чи експлуатують їх. Обов'язкове страхування поширюється також на військовослужбовців під час проходження ними військової служби або зборів (за рахунок Міністерства Оборони), посадових осіб державної податкової інспекції і службових осіб державних організацій у справах захисту прав споживачів ( за рахунок державного бюджету). народних депутатів України (за рахунок коштів ВРУ), працівників митних організацій (за рахунок коштів Державного митного комітету України) і ін.

Майнове страхування.

Об'єктами виступають різного роду матеріальні цінності. Його призначення полягає у відшкодуванні збитків, зумовлених загибеллю чи пошкодженням застрахованих предметів внаслідок страхового випадку. Страхувальником, як правило, виступає власник майна. Може страхуватися також майно, прийняте в оренду, на переробку, транспортування, ремонт або збереження. Майнове страхування може бути обов'язковим і добровільним. Обов'язковому страхуванню в Україні підлягає майно державних підприємств і організацій, що належить до основних виробничих засобів. Страховим випадком у цьому страхуванні є пошкодження або знищення об'єкту страхування внаслідок:

1) техногенних аварій (непередбачених регламентом або відповідною технічною документацією відхилень виробничого процесу, при якому контроль за ним і його управлінням стає неможливим, що приводить до пожежі, поширення токсичних газів, пари та радіоактивних речовин, розлиття агресивних та отруйних рідин, інших специфічних явищ руйнівного характеру);

2) стихійного лиха;

3) ліквідацією наслідків технологічних операцій і стихійного лиха.

Обов'язкове страхування здійснюється за рахунок коштів відповідних підприємств. Платежі з нього відносяться на собівартість продукції Майно страхується в межах його балансової вартості. Об'єкт вважається застрахованим в повному обсязі з моменту укладення договору страхування, але не раніше сплати першого платежу. Максимальні розміри страхових тарифів і мінімальні розміри страхових сум для кожного об'єкта страхування визначаються з урахуванням ступеня ризику, затвердженого КМУ. При цьому мінімальна страхова сума встановлюється на рівні залишкової вартості об'єкту страхування. Термін дії договору обов'язкового страхування - один календарний рік. Добровільне страхування охоплює майно підприємств, організацій і установ інших, крім державної форм власності, домашнє майно і засоби транспорту. При добровільному страхуванні об'єктами можуть бути товари, матеріальні цінності, що належать страхувальнику, прийняті на переробку, транспортування, ремонт, збереження. Обсяг страхової відповідальності - це захист від пожеж, стихійного лиха, аварії, викрадення та інших випадків. Термін страхування - один рік або невизначений період, якщо перед закінченням чергового терміну страхувальник вносить страхові платежі знову. Будови, споруди і устаткування приймаються до страхування по балансовій вартості без скидки на амортизацію, а матеріальні цінності - по їх фактичній собівартості. За майном, що належить страхувальнику відшкодування виплачується незалежно від місця знаходження цього майна під час загибелі чи пошкодження, а за майно, що прийняте від інших організацій і населення, якщо загибель чи пошкоджену настало під час перевезення, страхове відшкодування виплачується у випадку, коли законодавством або договором на перевезення не встановлена відповідальність за загибель або пошкодження.

Страхування відповідальності.

Згідно з вітчизняним законодавством види страхування, де об'єктами страхування є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди юридичній або фізичній особі, її майну, належать до страхування відповідальності.

Таким чином страхування відповідальності - галузь страхування, де об'єктом страхування є відповідальність перед третіми фізичними або юридичними особами, в наслідок дій або бездій страхувальника.

Страхування відповідальності покриває не власні збитки, а збитки, які застрахована особа наносить іншій особі, тобто відповідальність за спричинені третій особі матеріальні та майнові збитки або шкоду.

Цивільна(цивільно-правова) відповідальність страхувальника виникає як юридичний наслідок невиконання або неналежного виконання передбачених цивільним правом обов'язків через що було порушено суб'єктивні цивільні права третьої особи.

Цивільна відповідальність носить майновий характер, оскільки особа, що спричинила збитки повинна повністю їх компенсувати потерпілому. Через укладання договору страхування цивільної відповідальності даний обов'язок перекладається на страховика. За спричинену шкоду страхувальник може нести кримінальну або адміністративну відповідальність, тобто переслідуватись по закону за свої протиправні дії по відношенню до третьої особи. Однак, відшкодування майнових збитків, що були спричинені третій особі, перекладаються на страховика.

Розрізняють страхування відповідальності за законом (обов'язкове) та в силу договірних зобов'язань(добровільне). До страхувальника в інтересах потерпілого застосовуються встановлені законом або договором санкції майнового характеру.

За наявності страхового полісу відшкодування збитків постраждалим гарантується страховою компанією і не залежить віл платоспроможності страхувальника. Страхувальник на суму страхового відшкодування звільняється від витрат, пов'язаних із компенсацією спричиненої ним шкоди.

Основним видом страхування відповідальності є обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Умовами страхування відповідальності встановлюється обов'язок власників автотранспортних засобів застрахувати свою відповідальність на термін експлуатації транспортного засобу. Такий термін є терміном страхування, визначеним страхувальником і не може бути меншим 15 діб. Залежно від терміну страхування, типу транспортного засобу встановлюється розмір страхових платежів. При скоєнні ДТП страхова організація відшкодовує кожному потерпілому матеріальні збитки, пов'язані з відновленням пошкоджених транспортних засобів та іншого манна, проводить одноразову страхову виплату в разі встановлення потерпілому інвалідності, або в разі тимчасової втрати працездатності. Страховик здійснює одноразову страхову виплату спадкоємцям померлої особи внаслідок ДТП у розмірі страхової суми. Страхове відшкодування здійснюється не пізніше 10 діб з дня надання документів про обставини ДТП і розмір завданої шкоди. В багатьох країнах проводиться страхування цивільної відповідальності на випадок завдання шкоди іншим особам, а також навколишньому середовищу.

Страхування підприємницьких ризиків.

Страхові компанії України починають здійснювати види страхування, які відносяться до особливої галузі-страхування підприємницьких ризиків. Об'єктом цього виду страхування є ризик можливості недоодержання прибутку(доходу), зниження рентабельності або утворення збитків. Серед причин, які зумовлюють втрату прибутку чи зниження доходу можна виділити комерційні чинники, суспільно-політичні, технічні несправності, аварії та пожежі, стихійні явища природи і несприятливі погодні умови. До перспективних видів страхування підприємницьких ризиків можна віднести страхування ризику впровадження досягнень НТП, страхування упущеної вигоди за угодами, що не вдалися, страхування на випадок спотворення або затримки ділової інформації.

В практиці страхування багатьох зарубіжних країн поширеними видами страхування підприємницьких ризиків є:

– страхування комерційних ризиків при яких об'єктом страхування є діяльність, що передбачає інвестування грошових та інших ресурсів у будь-який вид виробництва з метою одержання прибутку;

– страхування на випадок вимушених простоїв у виробничому процесі (страхування виробничих ризиків), яке виступає доповненням до страхування основних та оборотних засобів, тому що загибель та пошкодження оборотних засобів призводить до перерв у виробництві;

– страхування ризиків пов'язаних з впровадженням у виробництво нової техніки і технології, яке передбачене як зі сторони самої техніки на випадок її загибелі, зупинення чи порушення ритму роботи так і зі сторони не непередбачених, несприятливих результатів внаслідок впроваджень технічних та технологічних новинок;

– страхування біржових і валютних ризиків, яке надає гарантії відшкодування збитків тим страхувальникам, які зазнали втрати в результаті непередбачених змін на товарних і фондових біржах або зміни курсів валют у країні-експортера.

У вітчизняній страховій практиці застосовують дещо іншу класифікацію страхування ризиків виділяючи, як окремий вид майнового страхування - страхування фінансових та кредитних ризиків. До страхування фінансових ризиків відносять страхування недотриманого прибутку, страхування ризиків, впровадження нової техніки та технології; страхування біржових ризиків, тощо. Формами страхування кредитів виступають: страхування товарних кредитів, страхування споживчих кредитів; страхування кредитів під інвестиції, страхування кредитів, виданих під заставу, страхування кредитів довіри.

Розвиток ринку страхових послуг в Україні

Страховий ринок (СР) - це особлива форма грошовий відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга - страховий захист, формується попит і пропозиція на неї. На страховому ринку виникає потреба у наданні грошової допомоги потерпілим у випадку настання не передбачуваних несприятливих подій. На ринку проходить формування і розподіл страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства. Суб'єктами страхового ринку є:

· страховики;

· страхувальники;

· застраховані.

Атрибутами страхового ринку є продавець, покупець, товар ціна і реалізована свобода у виборі товару чи послуги. Продавцями страхової послуги можуть виступати

· страховики, які безпосередньо укладають угоди страхування;

· перестраховики, які приймають на себе частину значних ризиків за відповідну винагороду;

· посередники між страховиками і страхувальниками.

Кожна категорія продавців страхових послуг може бути представлена різними формами власності (державна, акціонерна, кооперативна, приватна)

Посередниками в проведенні страхування є брокери і страхові агенти. Страхові агенти укладаються угоди добровільного страхування зі страхувальниками від особи страховика, пояснюють правила і умови страхування, допомагають страхувальнику оформити відповідні документи при настанні страхової події для отримання страхової суми.

Брокери, на відміну від страхових агентів, діють від особи і інтересах страхувальника.

Покупцями страхових послуг можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, якщо це не суперечить правилам і умовам даного виду страхування. Страхова послуга може бути надана на основі договору про добровільне страхування і на основі закону при обов'язковому страхуванні.

Специфічний товар, який пропонується на страховому ринку, є саме страхова послуга. Як і будь-який товар страхова послуга має споживчу і мінову вартість. Споживчою вартістю є забезпечення страхового захисту. Міновою вартістю є ціна страхової послуги. В умовах конкуренції ціна є об'єктом угоди і вона змінюється в певних межах. Верхня межа ціни визначається потребами страховика. Нижня межа визначається за принципом еквівалентності страхових відносин, який передбачає рівність між поступленнями від страхувальника і виплатами страхових відшкодувань і страхових сум. Купівля/продаж страхових послуг оформлюється укладенням договору страхування. На підтвердження цього видається страхове свідоцтво. Оскільки виплата страхового покриття має імовірнісний характер, страхувальник в момент укладення договору кредитує страховика. Перелік видів страхування, яким може скористуватися страхувальник, являє собою асортимент. Становище на страховому ринку визначається дією багатьох факторів: страхування франшиза логістичний ризик

· ризикова ситуація,

· грошові доходи страхувальника;

· страховий тариф,

· пропозиція страхових послуг

Умови реалізації страхових послуг, які складаються на конкретному ринку в даний час, називаються кон'юнктурою. Кон'юнктура характеризує в першу чергу ступінь збалансованості попиту і пропозиції страхових послуг і залежно від їх співвідношення може бути сприятливою чи несприятливою як для страховика, так і для страхувальника.

У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 8-12 % валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих країн від страхової галузі порівняний з обсягом відповідних надходжень від банківської системи. Акумульовані через страхування грошові кошти є джерелом великих інвестицій.

Український страховий ринок порівняно з провідними країнами, де він розвивається протягом кількох століть, ще молодий і перебуває у стадії формування. Тому його частка у вітчизняній економіці ще доволі мала.

Ухвалення Закону України “Про страхування”, реалізація положень цього Закону через низку Постанов і Розпоряджень КМУ, ухвалення Програм розвитку страхового ринку України сприяють активізації розвитку страхового ринку України і поступового його інтегрування у світовий.

Cтрахування в логістичних системах

Логістична система в будь-якій практичній реалізації - від процесу переміщення вантажів до процесу товароруху в ринковому просторі - включає багато різноманітних елементів, функціонування котрих знаходиться під впливом різноманітних факторів і пов`язаних з певним ризиком. Одним з принципів логістики є надійність як на мікро-, так і макрологістичному рівнях. Це означає, що ризик функціонування логістичної системи повинен бути зведений до мінімуму чи бути нейтралізований.

Для виявлення раціональних способів і методів страхування доцільно під логістичною системою розуміти процес руху матеріальних ресурсів, які здійснюються в сферах обігу і виробництва.

Виходячи з цього, логістична система складається з двох підсистем:

· комерційної, тобто процесу руху товарів і фінансових засобів в сфері обігу;

· виробничої, тобто процесу фізичного переміщення чи зміни предметів праці (безпосередньо у виробництві до виготовлення готового продукту) і роботи різного виду обладнання (транспортних засобів і т.д.).

Комерційна підсистема включає наступні операції (елементи): закупівля, реалізація та збут, транспортування, зберігання (складування), виробничі та інформаційні послуги, пов`язані з підготовкою до виробничого використання чи реалізації та ін. Вказані операції адекватні комплексу складових процесу товароруху на інтегрованому ринку.

Виробнича підсистема включає в себе основні і допоміжні технологічні операції виготовлення та переміщення продукції.

Багатоланковість логістичної системи передбачає можливість відмов та збоїв; в більш ширшому розумінні - це певний ризик. З багатоланковістю також пов`язана висока невизначеність логістичної системи, яка вимірюється початковою ентропією

де n - кількість ланок (операцій) логістичної системи чи логістичного ланцюга;

pi - можливість безвідмовності чи надійність виконуваної операції;

qi-можливість відмови чи ризику даної операції (p+q =1).

З наведеного рівняння випливає високий рівень потенціального ризику для всієї логістичної системи. Цей ризик істотно знижується перш за все за рахунок управління матеріальним (товарним) потоком, тобто цілеспрямованої дії на операції логістичної системи для підтримання ентропії на мінімально низькому ринку (рис 4.1.)

Рис. 4.1.Схема взаємозв`язку управління і страхування в логістичних системах.



Компетентне управління, здійснюване висококваліфікованим персоналом, дозволяє довести надійність логістичних операцій до величини, наближеної до одиниці. Звідси слідує, що для управління даним логістичним процесом необхідний певний об`єм інформації, який відповідає умові:

де - ентропія відповідно початкова та кінцева.

Дана обставина визначає особливо важливу роль інформації як фактору запобігання чи зведення ризику до мінімуму. Для учасників логістичного процесу, зокрема, постачальників (продавців), споживачів (покупців), вантажовідправників та вантажоотримувачів, гуртових посередників, перевізників та ін., перш за все необхідна інформація про кон`юнктуру ринку в цілому і про тих його сегментах, де здійснюється даний логістичний процес. Крім цього, необхідна поточна і прогнозна інформація про конкретні ситуації по траєкторії слідування даного матеріального потоку. Ризик логістичної системи як складової частини підприємництва включає наступні елементи:

· комерційний ризик, який виражається у зриві поставок чи недопоставці продукції, порушення термінів поставки, невиконання фінансових обов`язків, втрати частини доходу (прибутку) внаслідок нераціональних закупок, транспортування, зберігання і т.д.;

· ризик втрати майна через несприятливі природні умови, включаючи стихійні лиха;

· ризик, зумовлений розкрадання і крадіжок товарно-матеріальних цінностей, включаючи викрадення транспортних засобів;

· екологічний ризик, який виражається в збитку навколишньому середовищу, наприклад при транспортуванні чи зберіганні продукції;

· ризик виникнення цивільної відповідальності за збиток, що наноситься юридичним і фізичним особам в процесі логістичної діяльності;

· технічний ризик, пов`язаний з експлуатацією технічних засобів логістичної системи.

Таким чином, ризик і пов`язаний з ними матеріальний збиток, в значній мірі можуть бути зведені до мінімуму діяльності персоналу, безпосередньо зайнятого в логістичному процесі, що не виключає, а навпаки, передбачає додаткове пряме страхування логістичних ризиків спеціалізованими страховими компаніями. В останньому випадку взаємовідносини між учасниками логістичного процесу і страховими компаніями регулюються договором страхування.

Договір страхування передбачає дві сторони: страхувальник - учасник логістичного процесу, наприклад власник товарів (вантажів) чи транспортних засобів, і страховик - юридична особа, яка приймає на себе ті чи інші ризики. Згідно договору страхування, страхувальник сплачує так звані страхові премії страховику, а останній відшкодовує збиток у випадку настання страхової події.

Треба мати на увазі, що ніяке страхове відшкодування не в стані повністю відшкодувати збиток, обумовлений тим чи іншим ризиком, бо крім прямого, неминучий і побічний збиток. Страхове відшкодування недостатньо для повної ліквідації збитку. А тому задача складається в недопустимості настання страхового випадку - рішення цієї задачі покладається на персонал, зайнятий в даній логістичні системі, оскільки логістична система функціонує як система „людина-машина”.

Таким чином, в системі страхування метою якого є забезпечення високої надійності функціонування логістичної системи, центральне місце займає управління.

В даному аспекті виявляються 2 групи факторів, які визначають ефективність управління:

1) різноманітність і ціленаправленість управлінських впливів на потоки матеріальних та фінансових ресурсів в процесі товаропросування;

2) комплекс логістичної інфраструктури, тобто система обслуговування та забезпечення процесу товаропросування.

Для реалізації вказаних груп факторів необхідно орієнтуватись на мету функціонування логістичної системи, яка повинна включати:

· досягнення глобальної та локальної збалансованості попиту та пропозиції;

· забезпечення конкурентоспроможності та збуту виробленої продукції;

· здійснення належного матеріально-технічного забезпечення, як безпосереднє „живлення” виробництва матеріальними ресурсами;

· забезпечення заданих параметрів переміщення матеріальних ресурсів по траєкторіях товаропотоків з мінімальними затратами;

· відшкодування товаровиробникам та іншими учасниками логістичного процесу здійснених ними затрат.

Для досягнення перелічених цілей в тій чи іншій конкретній ситуації можуть бути введені в дію наступні управляючі впливи:

· пришвидшення просування матеріальних ресурсів від постачальників до споживачів (від товаровідправників до товароотримувачів);

· заміна одних матеріальних ресурсів іншими;

· зміна траєкторії руху матеріальних потоків;

· використання резервів гуртово-торгових фірм - страхування поставок за рахунок товарних запасів;

· подрібнення матеріального потоку - зміна частоти поставок;

· управління загальним запасом на основі оперативного маневрування матеріальними ресурсами;

· регламентація використання матеріальних ресурсів, в тому числі нормування їх витрат чи споживання;

· оперативні закупки матеріальних ресурсів;

· ешелонування матеріальних запасів;

· консигнація товарів та вантажів;

· профілактика та резервування технічних засобів логістичного процесу

· сервісне супроводження логістичного процесу;

· попередня комплектація товарів (вантажів) згідно потреб покупців;

· поставки за системою „точно в строк”;

· диспетчеризація руху матеріальних, в тому числі транспортних, потоків.

Наведеним переліком не вичерпується арсенал управлінських впливів. Розширення цього арсеналу об`єктивно підвищує надійність логістичних операцій та логістичного процесу загалом. Страхування надійності функціонування логістичної системи досягається також за рахунок її забезпечуючих підсистем, тобто за рахунок її інфраструктури. Під логістичною інфраструктурою розуміють сукупність видів діяльності, з допомогою котрих забезпечуються і обслуговується процес руху матеріальних та фінансових потоків чи процес товаропросування.

Логістична інфраструктура, як і будь-яка інша інфраструктура, поділяється на три види: технічну (виробничу), інституційну та соціальну. Технічна інфраструктура передбачає наявність і функціонування транспорту, доріг, споруд та будівель, складів та терміналів та ін.

Інституційна інфраструктура - це діяльність банків, митниці, органів сертифікації та ін., безпосередньо пов`язана з обслуговуванням процесу товаропросування, соціальна інфраструктура охоплює персонал, зайнятий у процесі руху матеріальних потоків. В сучасних умовах інфраструктура відіграє головну роль в економіці в цілому та в логістиці зокрема. Наявність розвинутої інфраструктури - необхідна умова ефективного функціонування системи, а тому при формуванні системи страхування необхідно звернути увагу на стан логістичної інфраструктури, параметри котрої повинні відповідати потребам конкурентноздатності.

Логістична система передбачає велику кількість і різноманітність форм практичної реалізації. Однією з таких форм є система, яка складається з наступних блоків (підсистем): закупівлі, транспортування, зберігання, матеріально-технічне забезпечення, внутрішньо-виробниче переміщення матеріальних ресурсів. Для кожної з цих підсистем властивий певний ризик, і відповідно йому обираються способи страхування (табл.1)

Таблиця 1. Ризики і страхування в логістичних системах

Найменування логістичних підсистем	Ризик	Спосіб страхування
Закупки	Ціни невідповідні якості товару. Збільшення затрат у виробництві.	Функціонально-ціновий аналіз. Додержання бюджетних обмежень. Оптимізація (по Парето) умов договору.
Транспортування	Збільшення транспортних витрат. Порушення графіку поставок. Втрата майна.	Оптимізація маршрутів. Диспетчеризація. Охорона майна. Майнове страхування. Страхування відповідальності.
Зберігання	Іммобілізація матеріальних ресурсів. Втрата майна.	Управління запасами. Охорона майна. Протипожежні заходи. Майнове зберігання.
Матеріально-технічне постачання	Незбалансованість (невідповідність об`єму поставок потребам). Невідповідність по якості матеріальних ресурсів. Ситуації виникнення дефіциту. Понад нормативні запаси та неліквіди.	Нормування витрат матеріальних ресурсів. Вхідний контроль. Управління виробничими запасами. Оперативні закупки. Управління виробничими запасами. Поставки „точно в строк”.
Внутрішньо-виробниче переміщення матеріальних ресурсів	Порушення виробничого ритму.	Управління запасами в незавершеному виробництві. Підготовка матеріалів до виробничого використання.

Таким чином, страхування конкретних ризиків відбувається за допомогою:

1) системи управління безпосередньо процесом товаропросування (логістичною системою);

2) системи страхування - спеціалізованими страховими компаніями. Останні, будучи самостійними суб`єктами страхового рангу, є частиною інституційної логістичної інфраструктури.

В логістичній діяльності матеріальні складові, які називаються в практиці страхування „майном”, виступають у формі засобів виробництва, серед яких важливе місце займають основні фонди.

В залежності від місця та ролі в логістичних процесах основні фонди поділяються на наступні групи:

· будівлі;

· споруди;

· передавальні прилади;

· машини та обладнання;

· вимірювальні та регулюючі прилади;

· транспортні засоби;

· інструменти і інвентар.

Наведений перелік майна в певній мірі використовується в страхуванні логістичних систем. Особливе місце в цьому переліку займають транспортні засоби: страхування транспортних засобів є самостійною галуззю страхової діяльності. Будівлі та споруди, будучи статичними системами, підлягають мінімальному ризику, за винятком будівель високої пожежонебезпечності. Для решти об`єктів, які є динамічними системами, ризик обумовлений ступеню надійності їх функціонування. Для транспортних засобів надійність їх експлуатації, а відповідно, і ризик обумовлені не тільки внутрішніми факторами (наприклад, зносом), але і зовнішніми (наприклад, природними явищами, ситуаціями на шляхах пересування, взаємодією з іншими транспортними засобами та іншими об`єктами). В даному аспекті заслуговує увагу система страхування морських перевезень, зокрема морських суден.

Особлива увага при страхуванні морських суден надається профілактичним заходам ще на стадіях проектування та будівництва. Тому морські судна підлягають визначенню і класифікації з точки зору встановлених вимог безпеки мореплавання. Найбільш відомі класифікаційні товариства: „Реєстр судноплавства Ллойда” (Великобританія), „Бюро Верітас”(Франція), „Норске реєстр” (Норвегія), „Регістро Італьяно” (Італія), „Російський морський реєстр” (Росія). Такі товариства мають штат інспекторів, які здійснюють нагляд не тільки за будівництвом суден, але і за їх експлуатацією.

В розглянутому випадку компанії не стільки відшкодовують збитки, скільки приймають міри по зведенню до мінімуму можливого ризику і недопущення наступлення страхового випадку.

Попередження збитку досягається за рахунок наступних основних профілактичних заходів:

1) розробка вимог до надійності і якості технічних засобів логістичних систем, обов`язкових при проектуванні та виготовленні цих засобів;

2) нагляд та інспекція за експлуатацією;

3) профілактика в рамках технічного обслуговування;

4) атестація персоналу, зайнятого в логістичному процесі;

5) комплекс розвитку логістичної інфраструктури.

В цій системі страхування ризик зводиться до мінімуму, а його можливість обумовлена форс-мажорними обставинами.

Як вже відзначалось, технічні засоби експлуатуються як системи „людина-машина”. Останнє означає, що надійність в значній мірі залежить від дій персоналу. Іншими словами, надійність систем „людина-машина” визначається ще і кваліфікацією, знаннями та навиками персоналу, його працездатністю, фізичним та психічним здоров`ям. Людина своїми діями може набагато зменшити ризик чи, навпаки, стати причиною відмови системи та нанесення збитку. Звідси випливає необхідність врахування людського фактору при страхуванні логістичних систем.

Специфіка функціонування логістичних систем потребує від системи страхування посилення профілактичного начала. Треба мати на увазі, що діставши відшкодування збитку, внаслідок настання страхового випадку, страхувальник вимушений затратити чимало часу на реалізацію грошових сум, тобто на відновлення чи придбання втраченого майна, доведення його до працездатного стану, оскільки цей період - поза відповідальністю страховика.

Особливо важливу роль страхування відіграє у зовнішньо-економічній діяльності. В міжнародній логістиці, тобто при зовнішньо-економічних товаропотоках, базисними умовами поставки визначаються час і пункт переходу відповідальності за ризик збитку чи пошкоджень в торговому договорі, а в деяких умовах точно вказується, яка із сторін даного зовнішньо-торгового договору відповідає за укладання договору страхування. Однак, практика страхового відшкодування у зовнішньо-торгових товаропотоках не однозначна при розподілі збитку між учасниками міжнародного логістичного процесу. Більш того, в більшості умов поставки не обумовлюються відповідальність за страхування.

Об`єктивно зі всіх учасників міжнародного логістичного процесу максимально ризикує покупець, і цей ризик значно зростає при закупівлі цінних чи дорогих товарів. В міжнародній комерційній практиці передбачають страхування відповідальності чи страхування товару (вантажу) (рис.4.2).

Рис.4.2. Система страхування в міжнародній логістиці.



Транспортні підприємства, як правило, пропонують страхування відповідальності при перевезеннях. Це означає, що в тих страхових випадках, коли збиток завданий по вині самого транспортного підприємства - перевізника, страхова компанія перевізника відшкодовує збитки від пошкоджень, випадкової загибелі чи знищення товарів. Але при цьому максимальна межа відшкодування співвідноситься з відповідними базовими нормами розрахунків компенсації на одиницю маси вантажу, наприклад в доларах на 1 кг вантажу. В більшості випадків така система компенсації збитку не відповідає реальному кошторису товару.

Для покупця доцільним є страхування товару (вантажу). В цьому випадку об`єктом страхування є вантаж, а договір страхування зі страховиком укладається за ініціативою самого власника вантажу.