Аналіз діяльності Національного банку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з курсу «Гроші та кредит»

на тему: «Аналіз діяльності національного банку україни»

Виконала:

Клименко Д.Ю.

Перевірив:

Швайко М.Л.

Харків - 2018



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФУНКЦІЇ ТА ОПЕРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

1.1 Виникнення, структура та задачі Національного банку України

1.2 Статус, функції, операції та роль Національного банку України

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ ВИКОНУВАНІ ОПЕРАЦІЇ

2.1 Аналіз показників діяльності НБУ за останні роки

2.2 Перспективи розвитку та подальша стратегія діяльності Національного банку України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Функціонування будь-якого ринку в сучасних умовах неможливо собі уявити без законодавчої бази регулювання та впливу держави. Національний банк займає центральне місце в економічних процесах, що відбуваються у країні. Це, в першу чергу, пов'язано з функціями, які він виконує, головною з яких є підтримання стабільності національної грошової одиниці. Крім того, Національний банк України через свої функції та операції стимулює активність як суб'єктів господарювання, так й фінансових установ у рамках утвердженої програми грошово-кредитної політики та економічного розвитку держави. У зв'язку з цим, роль Національного банку України представляється дуже важливою на даному етапі розвитку вітчизняної економіки, оскільки відсутність певних виробничих фінансових інструментів та недостатній розвиток й непривабливість окремих фінансових ринків вимагає проведення чіткої регуляторної політики. Метою даної роботи є вивчення ролі Національного банку України, його функцій операцій. Об'єктом дослідження виступає НБУ, предметом дослідження є його роль в економічному розвитку країни через виконувані функції та операції. Для досягнення поставленої цілі необхідно виконати наступні завдання:

- Розглянути сутність и походження Центрального банку, його статус, структуру, функції, операції, а також перспективи та напрями подальшого розвитку

- Вивчити статистичні данні, що відображають макроекономічні процеси, які являються об'єктом регулювання збоку НБУ

Дана робота складається з вступу, основної частини - теоретичного та практичного розділу, висновку та списку використаних джерел (14 позицій).



РОЗДІЛ 1. ФУНКЦІЇ ТА ОПЕРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

1.1 Виникнення, структура та задачі Національного банку України

Створення НБУ було викликано розпадом колишнього СРСР та його централізованої банківської системи. Декларація про державний суверенітет була прийнята Верховною Радою України в липні 1990 р., проголосивши курс на політичну та економічну самостійність України, як незалежної держави. Для реалізації цього курсу були потрібні власна банківська система та гроші. Законом «Про банки та банківську діяльність», прийнятим у березні 1991 р., проголошено створення самостійної дворівневої банківської системи ринкового типу, перший рівень якої уявляє НБУ, а другий - комерційні банки. Прийнятою одночасно постановою Верховної Ради України о порядку введення даного закону передбачалось: надати вказаному закону чинності з 1 травня 1991 р., проголосити власністю України усі філії банків колишнього СРСР, що діяли на території України, включаючи Український республіканський банк Держбанку СРСР, на його базі створити Національний банк України; розробити до 1 травня 1991 р. проект статуту НБУ, визначити структуру та чисельність центрального апарату, мережу установ та ін.. Вказаними законодавчими актами були закладені організаційно-правові основи створення та подальшого розвитку НБУ.

Формування НБУ в наступні роки відбувалося у надзвичайно складних умовах перехідної економіки, побудови принципово нової системи державного управління, кореневої зміни політичної ситуації в країні, нарощення хронічної економічної та фінансової кризи. При таких умовах НБУ було вкрай важко вирішувати не лише загальноекономічні та політичні завдання, такі як отримання належного центральному банку статусу та місця у системі державного управління, розробка та реалізація адекватних умов грошово-кредитної політики, управління грошовим обігом, регуляції валютного ринку і тому подібне, але й конкретні практичні завдання, пов'язані зі створенням матеріально-технічної бази, формування персоналу, розробка нормативно-правової бази банківської діяльності [1]. Найважливішими подіями, що визначили розвиток НБУ як центрального банку країни, були: закріплення за ним права на емісію національних грошей України; розробка техніко-методологічних принципів грошово-кредитної політики та організаційного механізму її реалізації. У 1995 р. був створений ринок державних цінних паперів та НБУ отримав у своє розпорядження такий важливий інструмент цієї політики, як операції на відкритому ринку; розмежування емісійної діяльності НБУ й бюджетного процесу Міністерства фінансів, представлення взаємовідносинам цих двох фінансових органів чіткої визначеності та прозорості; встановлення традиційного для країн з ринковою економікою механізму обслуговування бюджетного дефіциту через ринок цінних паперів, національної платіжної системи, міжбанківських розрахунків зі застосуванням новітніх технологій переводу коштів на основі електронних платежів; впровадження діючого механізму регуляції валютного ринку, що базується на використанні валютних інтервенцій, впровадження валютного ліцензування та валютного контролю, формування золотовалютних резервів, лібералізація валютного ринку України; проведення грошової реформи та впровадження гривні у 1996 р., створення механізму державного нагляду за діяльністю комерційних банків.

Видатною подією у розвитку НБУ стало становлення Верховною Радою України у 1999 р. Закону «Про Національний банк України» (зі змінами та доповненнями у 2000 р.). Цим, по суті, була підведена межа під етапом інституціонального становлення НБУ як центрального банку, законодавчо зафіксовано його місце в економічній системі, чітко висловлені статус, функції та механізми управління у відповідності до нових умов та перспектив розвитку України. У ході свого утворення НБУ вдалося досягнути подолання безпрецедентної гіперінфляції та стримування інфляційного процесу на протязі тривалого часу у допустимих параметрах; обмеження впливу на національну економіку та банківську систему обвальних криз, що потрясли грошові ринки багатьох країн у 1997-1998рр.; забезпечення відносної стабільності національних грошей та майже безперебійного функціонування валютного ринку.

Вищим органом управління Національного банку є Рада НБУ. Органом управління банку є Правління НБУ. Призначення членів Ради Національного банку проводиться Верховною Радою України шляхом прийняття відповідної постанови. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку утверджується Радою Національного банку. Заступники Голови НБУ входять у склад Правління банку за посадою. Рада НБУ не може надавати рекомендацій стосовно доречності призначення на посаду чи звільнення з посади Голови НБУ, членів Правління НБУ чи надавати окрему персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб НБУ. Рада НБУ дає оцінку діяльності Правління НБУ стосовно виконання Основних положень грошово-кредитної політики та інших питань, вирішення яких є обов'язковим для Правління НБУ [2, с.17-18].

Завдання, що стоять перед НБУ, визначають його роль та місце в економічній системі України. Як і центральні банки інших країн з ринковою економікою, НБУ покликаний бути емісійним центром держави, банком банків, банком влади, органом державної регуляції та нагляду, органом монетарної та валютної регуляції економіки; впливати на усі сторони економічного життя країни та передусім забезпечувати стабільність національної грошової одиниці. НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної Ради. Згідно до Закону «Про Національний банк» органи законодавчої та виконавчої влади не мають права втручатися у виконання Національним банком функцій, передбачених законодавством. [2,с.18-19]



1.2 Статус, функції, операції та роль Національного банку України

Національний банк України є центральним банком, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження та принципи організації якого визначаються Конституцією України та відповідними законами. НБУ має статутний капітал, який є державною власністю. Розмір статутного капіталу складає 10 млн. гривень. Джерелами формування статутного капіталу НБУ є прибутки його кошторису, а за необхідності - Державний бюджет України. НБУ є економічно самостійним органом, що здійснює витрати за рахунок власних прибутків у межах утвердженого кошторису, а в певних випадках, встановлених законом - за рахунок Державного бюджету України [3-4]. НБУ не відповідає по обов'язкам органів державної влади й інших банків, а органи державної влади та інші банки не відповідають по обов'язкам НБУ, окрім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі обов'язки. У відповідності до Конституції України, основою функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

У виконанні своєї основної функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності. Національний банк розробляє дизайн грошових знаків, встановлює номінали, визначає систему захисту, платіжні ознаки. Забезпечення економіки готівковими грошами здійснюється через мережу територіальних управлінь НБУ на замовлення комерційних банків.

НБУ як центральний банк країни здійснює регуляцію об'єму грошової маси, застосовуючи відповідні інструменті, а саме: визначення та регуляцію норм обов'язкових резервів для комерційних банків; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку; депозитну політику; управління золотовалютними резервами; регуляцію імпорту та експорту капіталу [2, с.20-21].

Функція НБУ як банку держави полягає в тому, що він зберігає кошти державного бюджету України та позабюджетних фондів, здійснює розрахункове обслуговування центральних органів влади, веде рахунки Державної скарбниці, бере участь в обслуговуванні державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів. НБУ виконує роль фінансового консультанта влади. Як головний орган валютної регуляції та контролю НБУ видає нормативні акти до здійснення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України й організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій з валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку з метою забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності національної грошової одиниці.

Одна з найважливіших функцій НБУ - представляти інтереси України у взаєминах з центральними банками інших країн, з міжнародними фінансовими організаціями. НБУ тісно співпрацює с Міжнародним валютним фондом (МВФ), Всесвітнім банком та Європейським банком реконструкції й розвитку, Банком міжнародних розрахунків у Базелі, центральними банками Німеччини, Нідерландів, Австрії, Великобританії, Франції, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Фінляндії, США, а також з провідними комерційними банками Західної Європи та США з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, банківської статистики, складення банківського балансу. Крім цього, НБУ виконує наступні функції:

1) разом з радою національного банку україни визначає принципи та проводить грошово-кредитну політику, підтримує економічну політику влади, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці;

2) монопольно здійснює функцію емісії національної валюти україни та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків та організовує систему рефінансування;

4) встановлює правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку та звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує системи грошово-кредитної, банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі й між банками;

7) Визначає напрямки розвитку сучасних електронних банківських технологій, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизацію банківської діяльності й засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківську регуляцію та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності й операцій у передбачених законом випадках;

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрідержавних платіжних систем;

11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів і ліквідаторів банку;

12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз і прогнозування;

13) забезпечує накопичення й зберігання золотовалютних резервів і здійснення операцій з ним і банківськими металами;

14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин;

15) організує інкасацію і перевіз банкнот, монет та інших коштовностей;

16) реалізує державну політику з питань захисту державних таємниць у системі Національного банку;

17) приймає участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

18) визначає особливості функціонування банківської системи України у випадку введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

19) інші функції фінансово-кредитної сфери в рамках власної компетенції;

НБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції: надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності по ставці не нижче ставки рефінансування НБУ та у порядку, визначеному НБУ; надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів вартістю не нижче індексу інфляції строком на 5 років; здійснює дисконтні операції з векселями та чеками у порядку, визначеному НБУ; купляє та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України; НБУ; відкриває власні кореспондентські рахунки у банківських металах у закордонних банках та веде рахунки банків-кореспондентів; купляє та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання; зберігає банківські метали, а також купляє та продає банківські метали, драго цінні метали, камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з драго цінних металів на внутрішньому та зовнішньому ринках без квотування і ліцензування; розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, вповноважені НБУ на проведення валютних операцій, здійснює операції з золотовалютними резервами України разом з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам першокласних банків не нижче категорії А; приймає у зберігання та в управління державні цінні папери та інші коштовності; надає гарантії та поруку у відповідності до положення, узгодженого Радою НБУ; веде рахунок Державної скарбниці без оплати та нарахування процентів; виконує операції з обслуговування державної заборгованості, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням та виплатою прибутку за ними; веде особові рахунки працівників НБУ; здійснює безсуперечне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів у відповідності до законодавства України або за рушенням суду.

НБУ має право здійснювати операції, необхідні для забезпечення своїх функцій. НБУ не має права встановлювати плату за надавання ним у відповідності до закону послугу (здійснені операції) [5] . НБУ діє як вповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання та валютний контроль. До компетенції НБУ відноситься: банк грошовий кредитний платіжний

- видання нормативно-правових актів відносно ведення валютних операцій;

- видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом планових за позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій;

- встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купляють та продають іноземну валюту;

- застосування засобів впливу до банків, юридичних та фізичних осіб за порушення правил валютного регулювання та валютного контролю [6];

НБУ визначає структуру валютного ринку України та організує торгівлю валютними цінностями на ньому у відповідності до законодавства України о валютному регулюванні. НБУ проводить дисконтну та девізну валютну політику, змінюючи облікову ставку для регуляції руху капіталу та збалансування платіжних обов'язків, а також корекцію курсу національної грошової одиниці до іноземних валют [7]. В окремих випадках Національний банк застосовує валютні обмеження.

Для забезпечення зовнішньої стабільності грошової одиниці України НБУ має золотовалютний резерв, який складається з таких активів:

- монетарне золото;

- спеціальні права запозичення;

- резервна позиція в МВФ;

- іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;

- цінні папери (окрім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;

Поповнення золотовалютних резервів проводиться НБУ шляхом покупки монетарного золота та іноземної валюти; отримання прибутків від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами; залучення НБУ валютних засобів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних країн та інших кредиторів. Використання золотовалютного резерву здійснюється на такі потреби - продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу; затрати операцій з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами; Головна ціль банківського регулювання та нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської система, захист інтересів вкладників та кредиторів. НБУ здійснює функції банківського регулювання та нагляду у межах та порядку, передбаченими законодавством України . Національний банк України здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афіліатами й спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ та економічних нормативів [8].

Для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації НБУ має право отримувати необхідну інформацію від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також суб'єктів господарювання усіх видів форм власності. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством. З метою забезпечення відкритості і прозорості в питаннях банківської діяльності і статистики платіжного балансу НБУ здійснюються такі заходи:

1) публікація в печатних органах верховної ради і кабінету міністрів України щорічного та квартальних балансів НБУ;

2) видання щомісячного статистичного бюлетеню;

3) публікація в офіційних виданнях поточної банківської інформації, інформації з питань грошово-кредитної та банківської статистики, що не відноситься до державної та банківської таємниці;

4) надання для публікації інформації з питань грошово-кредитної і банківської статистики та статистики платіжного балансу у відповідності до міжнародних договорів;

Для підтримки необхідної ліквідності банківської системи Національний банк України здійснює рефінансування комерційних банків. Шляхом рефінансування центральний банк діє як «кредитор останньої інстанції» - він є гарантом бас перебійного функціонування банківської й фінансової систем в цілому [9]. Дана функція Центрального банку є неминуча в силу самої природу банківської діяльності, отже встановлення відповідної рівноваги між пасивами, які мають виплачуватися за вимогами негайно, та їх активами, що, як правило, мають більш тривалий строк. У вигляді запасу ліквідності зберігається лиш незначна частина активів. Кредитування в останній інстанції запобігає виникненню ефекту «доміно» - поширення кризи від комерційних банків, що тимчасово мають нестачу ліквідності, на «здорові» банки, а також запобігає втрату довіри населення до надійності банківської системи.

Національний банк є безпосереднім учасником ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) і виконує обов'язки генерального агенту Міністерству фінансів України з обслуговування та розміщень облігацій і проведення платежів за ними. НБУ як фінансовий агент влади займає основне місце на ринку державних облігацій, оскільки він здійснює їх розміщення, депозитарне й розрахункове обслуговування цінних паперів влади, а також нагляд за діяльністю учасників ринку.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ ВИКОНУВАНІ ОПЕРАЦІЇ

2.1 Аналіз показників діяльності НБУ за останні роки

Призначення Центрального банку зумовлюють напрями його діяльності. Основними з них є функції емісійного центру залікового обігу. Саме ця необхідність у централізації банківської системи, сприяла надання одному з банків статусу емісійного й положила початок формування Центрального банку [10]. Змінювати масу грошей в обігу в Україні може лише банківська система. Її збільшення чи зменшення досягається шляхом емісійної діяльності Центрального або комерційних банків. На суму готівкової й безготівкової емісії збільшуються відповідно готівковий і безготівковий компоненти грошової маси та її загальний об'єм Емісія готівки є монопольним правом НБУ. На суму готівкової емісії зростає об'єм грошової бази і у значній мірі показники грошової маси в усіх її агрегатах [2, с.71-73]. Простежимо зміну грошової бази України в період з 2016-2017рр.

Графік 2.1.1 Грошова база та її складові [11]

У період з 2016-2017 рр. грошова база змінювалась наступним образом: якщо у березні 2016р. на кінець періоду вона складала 327,22 млрд. гривень, то у березні 2017 р. на кінець періоду вона збільшилась на 9,1% (29,71 млрд. грн.) й складала 356,91 млрд. грн., а у грудні 2017 р. показники збільшилися ще на 11,8% (42,2 млрд. грн.), досягнувши 399,06 млрд. грн.. За останніми оперативними даними НБУ у лютому 2018 р. грошова база складала 404,826 млрд. грн., що на 13,4% (47,89 млрд. грн.) більше за березень 2017 р.. У підсумку, за 2 роки грошова база України зросла майже на 22%.

Таблиця 2.1.1 Грошовий агрегат, грошова база та готівка в обігу

	Березень 2016 р.	Березень 2017 р.	Грудень 2017 р.	Січень 2018 р.	Лютий 2018 р.
Готівкові кошти в обігу поза банками (М0)	269,637	290,783	332,546	321,308	321,228
М1	451,776	510,290	601,631	578,702	584,900
М2	1006,854	1074,547	1208,557	1176,085	1170,036
Грошовий агрегат М3	1 007,107	1 074,914	1 208,859	1 176,466	1 170,353
Грошова база	327,22	356,91	399,057	392,327	404,826

*побудовано самостійно автором, на основі звітності НБУ за обраний період

Першим грошовим агрегатом є М0, що включає у себе кошти у готівковому обігу поза депозитними корпораціями. Простежимо його розвиток в аналізований період: у березні 2017 р. цей показник склав 290,783 млрд. грн., що на 7,8% більше ніж у березні 2016 р.. Наприкінці 2017 року М0 складав 332,546 млрд. грн., але вже від початку року почав падати і наразі складає 321,228 млрд. грн.. Причинами зниження рівня готівки в обігу можуть бути:

- підвищення рівня безготівкових розрахунків населення за придбані товари та надані послуги;

- зменшення банківських ризиків, пов'язаних зі зберіганням вартості грошей;

- тенденція НБУ до збільшення обсягів безготівкових розрахунків задля більшої прозорості економічних та грошово-кредитних відносин;

- зменшення обсягу неофіційної, тіньової економіки;

- «У готівковому обігу країни станом на 01.07.2017 перебувало готівки на загальну суму 331,0 млрд. грн., у тому числі банкнот - 328,9 млрд. грн. (2,8 млрд. шт.) та монет - 2,04 млрд. грн. (12,9 млрд. шт.). Загальна кількість банкнот на душу населення становила 66 шт., а розмінних монет - 291 штуку. Традиційно найбільше за кількістю у обігу перебуває банкнот номіналом 200 грн. (20,05%) та монет номіналом 10 коп. (29,58%), а найменше - банкнот номіналом 20 грн. (4,76%) та монет номіналом 1 грн. (3,81%).», повідомляє прес-служба НБУ на сторінці відомства у соціальній мережі Facebook [13].

У березні 2018р. Національний банк України відповідно до політики оптимізації готівкового обігу України презентував нові обігові монети номінальною вартістю 1, 2, 5 та 10 гривень. Ці монети з часом замінять банкноти відповідних номіналів, що зараз перебувають в обігу. Уводитися в обіг нові обігові монети будуть поетапно: перший етап - 27 квітня 2018 року будуть введені в обіг монети номінальною вартістю 1 і 2 гривні; другий етап відбудеться пізніше, монети номінальною вартістю 5 і 10 гривні вводитимуться в обіг у 2019 - 2020 роках (точну дату Національний банк повідомить додатково). Заміна банкнот на монети дасть можливість досягти оптимального співвідношення між якістю та кількістю банкнот і монет в обігу, що відповідатиме сучасним потребам держави та економіки, а також світовому досвіду. Дана оптимізація обігу зможе заощадити державі близько 1 млрд. гривень з урахуванням строку служби монет. Адже тривалість життя монет є значно вищою за тривалість життя банкнот. Монети перебувають в обігу близько 20 років, а банкноти номіналами 1, 2, 5 та 10 гривень можуть перебувати в обігу незначний проміжок часу (у середньому близько одного року). Вилучати з обігу банкноти номіналом 1, 2, 5 та 10 гривень Національний банк не буде, але припинить друкувати ці банкноти та додатково поповнювати ними грошовий обіг.

Розглянемо агрегат М1, до якого входить доволі вузький діапазон ліквідних активів, що без усяких обмежень можуть бути використані для здійснення платежів та розрахунків. Зростання цього показника відбувалося наступним чином: з березня 2016 р. М1 виріс на 12,9% (58,514 млрд. грн.) по відношенню до березня 2017р. Наприкінці 2017 року цей показник становив вже 601,631 млрд. грн.. На разі його значення має коливний характер, т. я. вже у січні поточного року показник М1 впав до 578,702 млрд. грн.. і у лютому знову виріс до 584,9 млрд. грн..

Далі простежимо тенденцію розвитку агрегату М2, до якого входять усі форми агрегату М1, а також термінові та накопичені вклади у комерційних банках. Дані грошові активи дозволено легко, без фінансового ризику, перевести у гроші як депозитні кошти. У березні 2016 р. показник М2 складав 1007, 107 млрд. грн.. та стрімко рівномірно зростав до грудня минулого року, коли він складав вже 1208,859 млрд. грн.., що на 20% більше порівняно з березнем 2016 р. На разу М2 повільно знижається, так за останні 3 місяці він впав на 38,506 млрд. грн.. і у лютому поточного року складав 1170,353 млрд. грн..

Наступним агрегатом є М3, або грошова маса. До нього входять усі грошові форми агрегату М2, а також депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів. За своїм характером це довгострокові активи, зокрема у цінних паперах та довгострокових позиках. Грошова маса М3 у березні 2017 р. складала 1074,914 млрд. грн., що порівняно з березнем 2016 р. більше на 6,7% (67,47 млрд. грн..), коли вона складала 1007,107 млрд. грн.. У грудні 2017 р. М3 складала 1208,859 млрд. грн., що є досить добрим показником та більше за березень минулого року на 12% та на 20% позаминулого року відповідно. За останніми оперативними даними НБУ, на разі у лютому 2018 р. показник М3 складав 1170,353 млрд. [13].

Облікова ставка (ставка рефінансування) - це монетарний інструмент, завдяки котрому Національний Банк встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку (комерційних банків) орієнтир за вартістю залучених та розміщених грошових ресурсів. За даними таблиці проаналізуємо зміни облікової ставки у період 2016-2018 рр..

Графік Динаміка інфляції у період з 2016-2018рр.*

*побудовано автором самостійно

Як можна побачити, у період з березня 2016 р. до грудня 2017 р. облікова ставка мала характер зниження. Якщо у березні 2016 р. вона склала 22%, то у березні 2017 р. вона знизилась до 14%, й у грудні того ж року виросла на 0,5%, склавши з цим 14,5%. Наразі облікова ставка складає 17% й має подальшу тенденцію до зростання. Підвищення облікової ставки впливає на курс гривні: Попереднє підвищення облікової ставки НБУ з 14,5% до 16% у січні цього року призвело до підвищення ставок з державних облігацій України (ОВДП). Збільшення ставки рефінансування призвело до росту привабливості державних облігацій, збільшенню попиту на державні папери збоку іноземних інвесторів та збільшенню притоку валюти. Усе це, в свою чергу, сприяло росту курсу гривні. З іншого боку, існує думка з практичної точки зору, що підвищення облікової ставки скоріше шкодить економіці, а ніж йде на користь. Зріст ставок Центрального банку призводить до зниження кредитування й зменшення споживчого попиту в економіці. А це, в свою чергу, може призвести до зниження й без того невисокого економічного зросту. Як повідомляє Нацбанк, підвищення облікової ставки пов'язано з прагненням знизити рівень інфляції та повернути її у межі 8,9% у 2018 році. У випадку подальшого збільшення фінансових ризиків, НБУ і надалі продовжуватиме підвищення ставки рефінансування. Наступне рішення про підвищення облікової ставки прийматиметься у квітні 2018 року на базі уточнених макроекономічних прогнозів, у тому числі відносно інфляції. Отже, проаналізуємо показники інфляції у період з 2016-2017рр.:

Таблиця 2.1.2 Показники інфляції у 2016-2017рр.*

2016	2017
02.16	04.16	06.16	08.16	10.16	12.16	02.17	04.17	06.17	08.17	10.17	12.17
32,7%	9,8%	6,9%	8,4%	12,4%	12,4%	14,2%	12,2%	15,6%	16,2%	14,6%	13,7%

*побудовано автором самостійно

Підвищення темпів інфляції за останній рік є дуже поганим показником, але в умовах складного політичного та економічного становищ досить очікуваним. Споживча інфляція у 2017 році становила 13,7%, що перевищило ціль Нацбанку - 8% +-2%.

Інфляція за підсумками року відхилилася від цілі головним чином через дію чинників, на які Національний банк не міг вплинути за допомогою інструментів грошово-кредитної політики.

Мова йде насамперед про скорочення пропозиції окремих видів товарів через несприятливі погодні умови в першій половині року, нестабільну ситуацію у тваринництві, зростання світових цін та зовнішнього попиту на вітчизняні продукти харчування (зокрема, м'ясо-молочної групи). Також на зростанні цін позначилися збільшення виробничих витрат, зокрема на оплату праці, та швидке відновлення споживчого попиту. Базова інфляція за підсумками 2017 року прискорилась до 9,5% р/р порівняно з 5,8% р/р у 2016 році. Так суттєво подорожчали послуги, що входять до базової інфляції, внаслідок підвищення виробничих витрат і пожвавлення споживчого попиту, у тому числі через підвищення мінімальної заробітної плати та пенсійних виплат.

2.2 Перспективи розвитку та подальша стратегія діяльності Національного банку України

На сьогодні рівень системних ризиків є помірним, проте існує ймовірність його підвищення в наступному році. Ключовими ризиками для фінансової стабільності у 2018 році можуть стати: повільні структурні зміни в економіці, низька ефективність роботи державних банків та слабкість правової системи. Що стосується суттєвих змін у макроекономічному середовищі, то у другій половині 2017 року їх не відбулося. Інфляція вища, ніж очікувалося на початку року і перевищує ціль НБУ. Висока інфляція ускладнює середньострокове та довгострокове кредитування. Щоб знизити інфляційні ризики, у IV кварталі НБУ двічі підвищував облікову ставку загалом на 2 в.п. до 14,5%. Ці рішення не повинні впливати на довгострокову тенденцію до зниження відсоткових ставок. Після завершення етапу очищення банківський сектор, на думку фахівців НБУ, знову прибутковий, тенденція продовжиться й наступного року. Національний банк розробив Стратегію центрального банку, яка встановлює цілі на середньостроковий період. Стратегія складається з таких цілей:

- низька та стабільна інфляція;

- стабільна, прозора та ефективна банківська система;

- відновлення кредитування;

- ефективне регулювання фінансового сектору;

- вільний рух капіталу;

- фінансова інклюзія;

- сучасний, відкритий, незалежний, ефективний центральний банк;

«Зараз ми маємо потужний фундамент для розвитку фінансової системи. За останні два роки банки України повернули довіру громадян. Національний банк має чітке бачення та програму: ми продовжимо працювати на забезпечення цінової та фінансової стабільності, разом із фінансовим сектором сприятимемо економічному зростанню, - зазначає Голова Національного банку Яків Смолій». Реалізація цього бачення буде здійснюватися за сьома напрямками розвитку. Шість спрямовані назовні - на задоволення потреб фінансової екосистеми. Одна з важливих передумов для їх досягнення - висока інституційна спроможність центробанку. Розуміючи це, Національний банк ставить перед собою і внутрішню ціль - стати сучасним, відкритим, ефективним, незалежним центральним банком. Проаналізовано потреби учасників фінансової екосистеми, умови середовища, у якому вони працюють, тенденції, що впливатимуть на екосистему в майбутньому. На базі цього аналізу і сформовано Стратегію Національного банку - дорожню карта, якою НБУ керуватиметься найближчі роки для досягнення визначених семи цілей [14].



ВИСНОВКИ

Формування НБУ відбувалося у надзвичайно складних умовах перехідної економіки, побудови принципово нової системи державного управління. Роль Національного банку України представляється дуже важливою на даному етапі розвитку вітчизняної економіки, оскільки відсутність певних виробничих фінансових інструментів та недостатній розвиток й непривабливість окремих фінансових ринків вимагає проведення чіткої регуляторної політики. Так само як і центральні банки інших країн з ринковою економікою, НБУ покликаний бути емісійним центром держави, впливати на усі сторони економічного життя країни та передусім забезпечувати стабільність національної грошової одиниці. НБУ здійснює незалежно від органів державної Ради свою діяльність та має певний ряд надважливих функцій, виконуваних операцій та повноважень, що відносяться до його компетенції. Підвівши підсумок аналізу досліджуваних показників діяльності НБУ у період з 2016-2017 рр. було зроблено наступні висновки:

- грошова база України зросла майже на 22%;

- знизився рівня готівки в обігу;

- сьогодні ставка рефінансування складає 17% й стосовно наслідків її збільшення є дві протилежні думки;

- темп інфляції за останній рік збільшився, а споживча інфляція у 2017 році перевищило ціль Нацбанку, що ускладнює середньострокове та довгострокове кредитування;

- стратегія НБУ передбачає ряд цілей спрямованих на зовнішню діяльність, а також внутрішню ціль - стати сучасним, відкритим, ефективним, незалежним центральним банком.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджені Постановою Правління НБУ №124 від 19.03.2003г., зі змінами та доповненнями, опубліковано Офіційний вісник України, 2003, N 20 (30.05.2003), - 892 с.

2. Любунь О. С., Любунь В. С., Iванець Т. В. НБУ: Основнi функцii, грошово - кредитна полiтика, регулювання банківськоi дiяльностi: Навчальний посiбник.- К.:центр навчальної літератури, 2004-351 с.

3. Закон України «Про банки і банківську діяльність» (№2121-III від 07.12.2000р., зі змінами та доповненнями) опублікований Відомості Верховної Ради України, 2001, № 5-6 (09.02.2001), ст. 30;

4. Закон України «Про Національний банк України»(№679-XIV від 20.05.1999р., зі змінами та доповненнями), опублікований Урядовий кур'єр, 2001, 01, 17.01.2001 №8

5. Васюренко О. В. - Банківські операції: Навч. посіб. - 5-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. - 311 с.

6. Дзюблюк О. В. - Валютна політика: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 422 с.

7. Стельмах В. С., Єпіфанов А. О., Гребеник Н. І., Міщенко В. І. Грошово-кредитна політика в Україні За ред. В. І. Міщенка. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. -- 421 с.

8. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ №264 від 18.06.2003р.

9. Міщенко В. І., Шаповалов А. В., Салтинський В. В., Вядрова І. М. Реорганізація та реструктуризація комерційних банків Навч. посіб. К.: Т-во "

10. Міщенко В. І., Яценюк А. П., Коваленко В. В., Коренєва О. Г. Банківський нагляд Навч. посіб. К.: Знання, 2004. -- 406 с.

11. Нацiональний банк України. Грошово-кредитна та фінансова статистика Березень 2017 / Нацiональний банк України. - 2017. - №3. - С. 14.

Размещено на Allbest.ru