Статистична оцінка якості контролю кредитного ризику банків України

Сучасний етап розвитку банківської системи України дає підстави констатувати недостатність зусиль банків, спрямованих на здійснення ефективного контролю за виконанням умов кредитних операцій, внаслідок чого спостерігається реалізація кредитних ризиків та значне зростання обсягів проблемних кредитів. Така тенденція призводить до дестабілізації банківського сектора України з огляду на збитки, обумовлені значними витратами на формування резервів під активні операції. Тому в сучасних умовах дослідження кредитного ризику набувають ще більшої актуальності.

портфельний кредитний банківський ризик

Однак визначення, що використовується Національним банком України, включає в себе лише «прострочену» частину кредитів і не включає реструктуризовані та пролонговані кредити, тому можна зробити висновок, що фактичний обсяг проблемних активів значно перевищує офіційні показники. Оцінку сукупного проблемного кредитного портфелю банків України можна отримати шляхом експертних оцінок. За експертними оцінками багатьох фінансових аналітиків, реальний рівень проблемної заборгованості в кредитних портфелях значної кількості банків перевищує 40% [2].

Більш адекватне уявлення про обсяг проблемної заборгованості можна також отримати, аналізуючи індикатори фінансової стійкості, які щоквартально публікуються Національним банком України. Станом на 01.01.2016 частка непрацюючих кредитів (ІУ-У категорія якості) склала 28,03% від кредитного портфеля. За 2015 рік їх частка в кредитному портфелі зросла на 9% або на 119,4 млрд. грн. в абсолютному вираженні. В результаті на початок 2016 року сума непрацюючих активів (за вирахуванням резервів) перевищила регулятивний капітал банківської системи на 29%. Для порівняння: на початок 2015 року непрацюючі активи становили 61% від регулятивного капіталу.

За результатами дослідження констатуємо, що за весь період, що аналізується, частка прострочених кредитів у загальній сумі наданих банками кредитів коливалася в межах від 1,31% (за станом на 01.01.2008 р.) до 22,10% (за станом на 01.01.2016 р.) і залишається значною дотепер (згідно методології Національного банку України). Тенденція до зменшення показника, що простежувалася протягом періоду 01.10.2011 р. 01.01.2014 р. (рівень простроченої заборгованості на початок 2014 року склав 7,7% проти 11,24% станом на 01.01.2011), був результатом очищення кредитних портфелів від проблемної заборгованості внаслідок її списання, чому сприяло прийняття Національним банком України постанови щодо відшкодування банками безнадійної заборгованості за рахунок резерву, а також після отримання додаткових пояснень Державної податкової служби з цього питання. Стримуванню зростання проблемної заборгованості сприяло посилення вимог до позичальників, а також посилення банками роботи з оцінки ризиків [3, с. 92].

Тенденція щодо збільшення обсягів простроченої заборгованості за кредитами установ банківської системи України знову окреслилася з 2014 р. Причиною такої ситуації в першу чергу стало зростання після 06 лютого 2014 року курсу іноземних валют до національної валюти України. Протягом 10 місяців 2014 року відбулося зростання курсу долара до гривні з 8,20 до 12,80 (курс купівлі) та з 8,25 до 13,00 (курс продажу) та зростання курсу євро до гривні з 11,19 до 16,35 (курс купівлі) та з 11,46 до 17,05 (курс продажу) [4]. Значні обсяги виданих банками кредитів деноміновані в іноземній валюті -- станом на 01.10.2014 р. частка валютних кредитів в кредитному портфелі становила 40,94%. Прицьому, близько 1/5 валютних кредитів були надані населенню (в т.ч. значна частка валютних кредитів була надана ще в 2008-2009 рр. на придбання і будівництво нерухомості) [5]. Як наслідок, відбулося посилення боргового навантаження на позичальників-фізичних осіб, які є надзвичайно вразливими до валютних ризиків. Це в свою чергу відобразилося на зростанні рівня простроченої заборгованості. На цій підставі можемо стверджувати, що ключові кредитні ризики банківської системи України зосереджені у кредитах, наданих фізичним особам у іноземній валюті.

Значний приріст проблемної заборгованості за аналізований період свідчить про можливі значні збитки в перспективі та актуалізує необхідність пошуку ефективних методів мінімізації кредитних ризиків банківської системи.

Щоб виявити загальні фінансово-економічні тенденції та фактори зміни якості банківських активів в контексті динаміки кредитного ризику проведемо ретроспективний аналіз розвитку кредитної активності банків України в розрізі кредитування юридичних осіб, адже основна частка в сукупному обсязі простроченої заборгованості припадає на заборгованість суб'єктів господарювання, що пояснюється більшими обсягами їх кредитування.

Рівень простроченої заборгованості за кредитами нефінансових корпорацій станом на 01.02.2016 р. становив 20,47%, а на початок березня підвищився до 22,28%. При цьому з видів економічної діяльності, які формують значну частку кредитного портфеля (понад 1%), найбільш високий рівень прострочення (83%) спостерігається по кредитах підприємств хімічної промисловості. Також істотний рівень прострочення (42,6%) у металургії. При цьому кредити металургійних підприємств формують 4,5% кредитного портфеля реального сектора економіки. Рівень простроченої заборгованості підприємств харчової промисловості склав на 01.03.2016 32,7% (кредити підприємств харчової промисловості складають 6,5% загального портфеля). Найбільша частина кредитів (25, 7% портфеля) видана підприємствам оптової торгівлі. Рівень простроченої заборгованості цього портфеля становить 15,6%. На сільське господарство припадає близько 6% виданих кредитів, а прострочена заборгованість складає 12,8% від їх суми. Вважаємо, що в цьому аспекті при здійсненні процесу контролю за кредитним ризиком необхідним є урахування галузевих ризиків, які акумульовані у зазначених вище видах економічної діяльності.

Важлива роль при оцінці рівня кредитного ризику належить нормативам кредитного ризику, які мають на меті не допустити надмірну концентрацію кредитного ризику в банку. Економічні нормативи діяльності банку, які доводить Національний банк України, є основою системи лімітів, що встановлюються для обмеження та мінімізації кредитного ризику банку.

За офіційними даними упродовж 2008-2015 рр. простежується дотримання банківськими установами України усіх нормативів кредитного ризику (табл. 3).

Таблиця 3