Як уже було зазначено, банківська система України складається з двох рівнів: перший представлений Національним банком, другий -- іншими банками. В Україні банки можуть створюватися у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. За станом на 1 грудня 2007 р. в державному реєстрі банків зареєстровано 198 банків, з них 173 банки, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій. За організаційно-правовою формою господарювання банки були розподілені таким чином: 139 банків -- акціонерні товариства, 34 банки -- товариства з обмеженою відповідальністю. Упродовж січня --листопада 2007 р. зареєстровано 6 банків та виключено 1 банк у зв'язку з реорганізацією. Окремі дані про банки України наведено в табл. 3.1.

Сучасна банківська практика виділяє значну кількість різноманітних ознак, за якими здійснюється класифікація банків. Відповідно до умов розвитку вітчизняної економічної системи українські банки можуть бути класифіковані:

-- за формою власності: в Україні банки створюються і функціонують у вигляді державних установ, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативних банків.

Таблиця 2. Окремі дані про банки України

-- за територіальним характером діяльності: банки, що здійснюють свою діяльність на окремій території, -- регіональні; банки, що виконують операції в багатьох регіонах через мережу філій -- республіканські; банки, що активно працюють на світових ринках і мають філії та представництва за кордоном -- міжнародні;

-- за розміром: виділяють 4 групи банків:

група І -- банки, активи яких перевищують 3900 млн грн;

група II -- банки, активи яких становлять понад 1800 млн грн;

група III -- банки з активами понад 500 млн грн;

група IV - банки з активами менш як 500 млн грн.

За станом на 1 жовтня 2007 р. до групи І належало 15 банків (8,7 % від загальної кількості діючих банків), до групи II - 18 банків (10,4 %), до групи III - 25 банків, що склало 14,5 %. Найбільш численна виявилась група IV -- 115, тобто 66,4 %.

-- за наявністю мережі філій: банки, що відкрили філії та територіально відокремлені підрозділи; банки без філій;

-- за сферою діяльності: банки, що здійснюють різноманітні операції та надають комплексні послуги, -- універсальні; банки, що виконують окремі специфічні операції та обслуговують певні галузі економіки, функціонуючи в означеному сегменті ринку, -- спеціалізовані банки.

На сучасному етапі найбільш поширеними є такі види спеціалізованих банків: іпотечні, інвестиційні, ощадні, зовнішньоекономічні, клірингові. Основа діяльності іпотечних банків -- мобілізація фінансових ресурсів шляхом випуску власних довгострокових боргових зобов'язань та здійснення кредитування під заклад об'єктів нерухомості. Інвестиційні банки -- це установи, що залучають кошти через емісію цінних паперів власного боргу та вкладають їх у корпоративні та державні цінні папери, а також надають послуги з гарантованого розміщення випусків цінних паперів різних емітентів. Ощадні банки -- це фінансові інститути, діяльність яких базується на залученні заощаджень населення у формі вкладів і їх використанні на ринку міжбанківських кредитів та через надання споживчих позик. Основними функціями зовнішньоекономічних банків є залучення та розміщення коштів в іноземній валюті, обслуговування зовнішньоторговельного обороту клієнтів через здійснення відповідних кредитно-розрахункових операцій.

На сьогодні дійсно спеціалізованими в Україні практично виступають тільки два банки -- Державний експортно-імпортний банк України та ВАТ "Державний ощадний банк України". Чітка спеціалізація цих банків, тобто здійснення операцій у досить вузьких секторах ринку, пов'язана зі слабкою диверсифікацією їх діяльності, а відтак зі збільшенням відповідних ризиків, вірогідність яких особливо зростає в умовах нестабільної економіки. Тому цілком природно, що саме державний статус дозволяє цим банкам зберігати свою спеціалізацію в кризових умовах, оскільки держава виступає своєрідним гарантом їх стабільності та фінансової стійкості. Решта українських банків намагається, відповідно до власних можливостей, максимально диверсифікувати діяльність, пропонуючи комплексне банківське обслуговування та виконуючи різноманітні операції, передбачені чинним законодавством. Отже, за набором операцій та послуг, що здійснюються, переважна більшість вітчизняних банків може бути віднесена до універсальних, не зважаючи навіть на офіційні назви деяких з них (наприклад, Іпотечний комерційний акціонерний банк, Укргазбанк, Індустріально-експортний банк, "Національні інвестиції", Земельний банк).

Банки взагалі -- це суто комерційні інститути, які в поточній діяльності реалізують передусім власні економічні інтереси. Найважливіше завдання комерційного банку -- максимізація вартості капіталу, тобто підвищення рівня доходів на кошти, що були вкладені в банк засновниками та акціонерами. Тому основним показником діяльності комерційного банку вважається прибуток як різниця між доходами від банківських операцій та витратами на їх здійснення. Головним принципом управління діяльністю банків виступає принцип: "купити дешевше -- продати дорожче". Таким чином, політика і стратегія банку мають бути спрямовані на залучення фінансових ресурсів за найменшою вартістю та пошук найбільш доходних варіантів розміщення цих ресурсів при забезпеченні прийнятного рівня ризику проведення операцій.

Для забезпечення виконання своїх функцій та досягнення стратегічних та тактичних цілей комерційні банки здійснюють відповідні операції, постійно намагаючись збільшувати їх кількість та підвищувати якість. На сьогодні основна маса українських банків спроможна якісно виконувати не більше 40 -- 50 видів операцій та послуг. У той же час провідні вітчизняні банки, активно диверсифікуючи свою діяльність та запроваджуючи новітні банківські технології, цілеспрямовано наближаються до рівня розвитку банківських послуг у країнах з ринковою економікою. Так, виходячи з рекламних проспектів КБ "Приватбанк", ця інституція пропонує майже 180 банківських операцій та послуг, що на сьогодні є незаперечним рекордом в Україні (комерційні банки Німеччини здійснюють 150 -- 200 операцій, японські банки -- 300).

Але незважаючи на таке різноманіття, всі банківські операції можуть бути об'єднані за функціональними ознаками у відповідні групи операцій, ключовими серед яких є: кредитні; засновницькі; розрахунково-касові; інвестиційні; депозитні операції; міжбанківські; емісійні; комісійні; посередницькі.

Кредитні операції -- це операції з надання банком позичальнику в тимчасове користування вільних грошових ресурсів на умовах платності, забезпеченості, поворотності, строковості та цільового характеру.

За допомогою засновницьких операцій комерційні банки беруть безпосередню участь у створенні нових господарюючих суб'єктів.

Розрахунково-касові операції включають надання таких послуг, як зберігання коштів клієнтів на відповідних рахунках, отримання платежів на користь клієнтів та здійснення грошових переказів за дорученнями власників коштів, прийняття готівкових коштів для зарахування на рахунки клієнтів та видача готівки з цих рахунків через операційну касу банку.

Інвестиційні операції -- це операції з вкладання фінансових ресурсів у різноманітні корпоративні та державні цінні папери, інші боргові зобов'язання шляхом придбання цих фондових цінностей на фондових біржах й організованому позабіржовому ринку.

Депозитні операції -- це операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на рахунки різних типів: поточні, бюджетні, вкладні, ощадні, кодовані тощо.

Міжбанківські операції -- операції з не депозитного залучення ресурсів на міжбанківському ринку: отримання кредитів від Національного банку, позик, одержаних від інших комерційних банків; операції з надання позик банкам та розміщення депозитів у НБУ.

Емісійні операції -- діяльність банку з формування власного капіталу та не депозитного залучення фінансових ресурсів, що здійснюється через випуск банківських акцій, облігацій, векселів та інших боргових зобов'язань.

Комісійні операції -- це різноманітні консультаційні, інформаційні, аудиторські, облікові, реєстраторські, кастодіальні, трастові послуги, в результаті надання яких банки отримують дохід у вигляді комісії.

Посередницькі операції -- це послуги банків з розміщення цінних паперів емітентів на первинному фондовому ринку, брокерські та дилерські послуги в операціях з фондовими цінностями, іноземною валютою, інші види операцій на грошовому ринку, в яких банки виступають як посередники, поєднуючи інтереси різних сторін фінансових угод.

За економічною сутністю усі операції комерційних банків можуть бути класифіковані як: активні; пасивні; комісійно-посередницькі.

Активні операції -- це операції з розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання доходу, забезпечення діяльності й підтримання необхідного рівня ліквідності. Згідно з наведеним вище групуванням банківських операцій до активних операцій належать: кредитні, засновницькі, інвестиційні, міжбанківські (в частині наданих позик). Також до активних слід віднести операції з придбання поза-оборотних активів (приміщень, обладнання, технічних засобів тощо) та формування касових залишків і залишків коштів на кореспондентських рахунках банків.

Пасивні операції, пов'язані з формуванням власного капіталу та ресурсної бази банку, забезпечують проведення активних операцій з метою досягнення запланованих показників дохідності та є запорукою ліквідності й платоспроможності. До пасивних операцій належать емісійні, депозитні та міжбанківські операції (в частині отриманих позик).

Комісійно-посередницькі послуги -- це операції консультаційного характеру, що виконуються банками за рахунок їх високої інформативності, глибоких професійних знань персоналу, володіння новітніми технологіями, а також операції, де банки діють за рахунок та в інтересах клієнтів. Таким чином, до цієї групи мають бути включені операції, які приносять банкам дохід, але не потребують додаткового залучення та використання наявних ресурсів.

Слід розуміти, що подібне розмежування банківських операцій не є винятковим та не має чітких безумовних меж: багато операцій можуть одночасно виступати в ролі як активних, так і пасивних. Наприклад, залучення коштів на депозит вважається пасивною операцією, оскільки збільшує ресурсну базу банку. Разом з тим отримані на депозит кошти розміщуються у вигляді залишку на кореспондентському рахунку в центральному банку або в операційній касі банку, що, безумовно, є активною операцією.

Контрольні запитання

1. Яке можна дати визначення Національному банку України і яке місце належить йому у вітчизняній фінансово-кредитній системі?

2. Назвіть вищий орган управління Національного банку України та його основні завдання.

3. В чому полягають обов'язки та повноваження Голови Національного банку України?

4. Яким чином побудована організаційна структура Національного банку України?

5. Який визначений механізм підзвітності Національного банку України?

6. Які основні права та обмеження покладені на поточну діяльність Національного банку України?

7. Які головні функції виконує Національний банк України?

8. Що належить до активних операцій Національного банку України?

9. Які операції із залучення та створення ресурсів здійснює Національний банк України?

10. Що таке грошово-кредитна політика?

11. Що таке політика обов'язкового резервування?

12. Що таке дисконтна політика?

13. В чому сутність операцій на відкритому ринку?

14. Що спільного та відмінного в організації систем регулювання банківської діяльності в розвинутих країнах (США Німеччина, Японія) та в Україні?

Размещено на Allbest.ur