Систематизація банківського законодавства як шлях удосконалення фінансово-правового регулювання банківської діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет Державної податкової служби України

УДК 347.734

Спеціальність: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Систематизація банківського законодавства як шлях удосконалення фінансово-правового регулювання банківської діяльності в Україні

Селезньова Ольга Миколаївна

Ірпінь - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті державної податкової служби України ДПА України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент, член-кореспондент Академії правових наук України Орлюк Олена Павлівна, Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України, директор інституту.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, доцент Латковська Тамара Анатоліївна, Одеська національна юридична академія, професор кафедри адміністративного і фінансового права;

- кандидат юридичних наук, доцент Гетманцев Данило Олександрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри конституційного та адміністративного права.

Захист відбудеться "11" грудня 2009 р. о "10" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 в Національному університеті державної податкової служби України за адресою: вул. Садова, 55, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. Карла Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

Автореферат розісланий "06" листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик.

Анотація

Селезньова О.М. Систематизація банківського законодавства як шлях удосконалення фінансово-правового регулювання банківської діяльності в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2009.

Застосовуючи філософсько-юридичні методи дослідження, у дисертації послідовно у трьох розділах розкривається проблема систематизації банківського законодавства України. Доведено, що банківське законодавство є складним суперечливим утворенням і його систематизація можлива у трьох формах - інкорпорації, консолідації та кодифікації. Обумовлено фінансово-теоретичні засади інкорпорації та консолідації банківського законодавства. Обґрунтовано потребу у двох основних консолідованих актах банківського законодавства, визначено зміст їх складових частин. Розкрито фінансово-онтологічні аспекти кодифікації банківського законодавства. Запропоновані принципи кодифікації банківського законодавства. Досліджено функції кодифікації банківського законодавства, розроблено їх класифікацію. Визначено ознаки та досліджено вимоги до Банківського кодексу України, запропонована його структура.

Обумовлено власний підхід до орієнтовного змісту Банківського кодексу України як перспективного джерела фінансового права. Запропоновано новий погляд на систему банківського законодавства України.

Розроблено процедурні аспекти проведення інкорпорації, визначено критерії її проведення. Запропоновано етапи проведення кодифікації банківського законодавства України.

Ключові слова: банківське законодавство, систематизація банківського законодавства, інкорпорація банківського законодавства, консолідація банківського законодавства, кодифікація банківського законодавства, консолідовані акти банківського законодавства, Банківський кодекс України.

Аннотация

Селезнева О.Н. Систематизация банковского законодательства как путь усовершенствования финансово-правового регулирования банковской деятельности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2009.

Используя философско-юридические методы исследования, в диссертации последовательно в трех разделах раскрывается проблема систематизации банковского законодательства Украины. Обосновано, что хотя банковское законодательство и является сложным противоречивым образованием, его систематизация в трех формах (инкорпорации, консолидации и кодификации) не только возможна, но и необходима, поскольку использовать существующие финансовые (в первую очередь банковские) нормы трудно, поиск нужных актов обременителен, а уровень преступности в банковской сфере высок. Подчеркнута сложность проведения систематизации банковского законодательства. Кроме того, процедура систематизации в форме инкорпорации обусловлена первичностью своего проведения.

В работе в двойном ракурсе исследуется банковское законодательство - как часть финансового законодательства и как предмет будущей систематизации. Наводятся его особенности, философско-теоретические характеристики, дается авторское определение.

Раскрыты финансово-теоретические основы инкорпорации и консолидации банковского законодательства: этимология понятий, характеристика финансовых особенностей и определений, анализ международной и отечественной практики. Исследовано результаты консолидации банковского законодательства, а именно: два консолидированных акта банковского законодательства. Большое внимание уделено разработке их содержания.

Исследована сущность кодификации банковского законодательства Украины: аспекты онтологии, причины и цель проведения, наличие к формам систематизации, понятие, характерные финансовые особенности, виды. Обосновывается, что кодификация банковского законодательства является отраслевой. Предложены принципы кодификации банковского законодательства, дается их общая характеристика.

Для комплексного исследования кодификации банковского законодательства раскрывается с помощью философско-методологического инструментария понятие функций кодификации банковского законодательства. Особое внимание уделено разработке классификации таких функций за несколькими критериями, дана характеристика функций кодификации банковского законодательства. Проанализированы результаты кодификации; обосновано, что результаты кодификации банковского законодательства оптимально осуществить в форме кодекса. Определены признаки Банковского кодекса Украины, предложена их классификация. Исследованы требования к проекту Банковского кодекса Украины, соблюдение которых обеспечит создание качественного и эффективного нормативно-правового акта, нового источника финансового права. Обосновано структуру проекта Банковского кодекса Украины, разработано его содержание. В аспекте принятия проекта Банковского кодекса Украины предложен взгляд на систему банковского законодательства.

В работе обусловлено создание Комиссии по систематизации банковского законодательства. Предлагаются пути улучшения процедуры систематизации банковского законодательства Украины: определен вид инкорпорации банковского законодательства, разработаны критерии и этапы ее проведения в Украине, поданы этапы кодификации банковского законодательства и основные этапы прохождения проекта Банковского кодекса Украины в роли финансового законопроекта.

Ключевые слова: банковское законодательство, систематизация банковского законодательства, инкорпорация банковского законодательства, консолидация банковского законодательства, кодификация банковского законодательства, консолидированные акты банковского законодательства, Банковский кодекс Украины.

Summary

Selezneva O.M. The systematization of the bank laws as a way of improvement of the financially legal adjusting of bank activity in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the obtaining of scientific degree of Сandidate of Sciences (Law) on a speciality 12.00.07. - administrative law and process; financial law; informative law. - The National University of the State Tax Service of Ukraine, Irpin', 2009.

Applying the philosophical-legal methods of research, in dissertation consistently рroblem of systematization of bank laws of Ukraine opens up in three sections. It is well-proven that bank laws are difficult contradictory education and its systematization is possible in three forms - incorporation, consolidation, and codification. We determined financially theoretical principles of incorporation and consolidation of bank laws. We substantiated requirements in two basic consolidated acts of bank laws, certainly maintenance of their component parts. The financially ontological aspects of codification of bank laws are exposed. Principles of codification of bank laws are offered. The functions of codification of bank laws are investigatigated, their classification is developed. Certainly sign and investigational requirement in the Banking Code of Ukraine, its structure is offered. Reference maintenance of the Banking Code of Ukraine is developed as a perspective source of financial law. A new look is formulated to the system of bank laws of Ukraine. The procedural aspects of leadthrough of incorporation are developed, definitcriteria of its leadthrough are developed. Stages of codification| of bank laws are offered.

Keywords: bank laws, systematization of bank laws, incorporation of bank laws, consolidation of bank laws, codification of bank laws, the acts of bank laws, the acts are consolidated, Bank code of Ukraine.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Інтеграція України до європейського правового простору вимагає удосконалення національного законодавства відповідно до вимог міжнародного права. Не є винятком і банківське законодавство, стан якого на сьогодні не відповідає новим фінансовим відносинам та правилам юридичної техніки.

Тільки завдяки систематизації банківського законодавства будуть усунені прогалини у нормативно-правовій регламентації, з урахуванням суперечностей актів банківського законодавства, його колізій, як з нормами інших підгалузей фінансового права, так і з нормами інших галузей права, обумовлена відповідність національного банківського законодавства з міжнародним, забезпечено створення кодифікованого акта з банківської діяльності.

Прийняття Європейським парламентом та Радою Європейського Союзу Директиви "Щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення" в редакції від 27 березня 2007 р. ознаменувало активізацію систематизаційних процедур, оскільки дана директива вважається негласним міжнародним "банківським кодексом". Тому розробка та прийняття Банківського кодексу України є на сьогодні важливою стратегічною метою для нашої держави, що забезпечить перехід до нового ступеня розвитку європейсько-українських відносин. Науково-практичні рекомендації щодо проведення кодифікації зокрема, та процедури систематизації в цілому, є вкрай актуальними та зумовлені вимогами часу.

У науці фінансового права існує погляд, згідно якого систематизація повинна проходити не в рамках якої-небудь підгалузі фінансового права, а у всьому фінансовому законодавстві, і результатом такої систематизації міг би бути Фінансовий кодекс України, який би закріпив основні принципи щодо фінансово-правового регулювання фінансової системи у сучасних умовах. Проте саме життя, з огляду на складний і строкатий предмет фінансового права, визначає таку позицію дещо передчасною (у всякому разі на даному етапі існування українського суспільства). Сьогодні процедура систематизації проводиться уповноваженими суб'єктами у підгалузях фінансового права - бюджетному, податковому законодавстві. Тому проведення систематизації банківського законодавства не тільки зумовить наявність ще однієї кодифікованої підгалузі фінансового права, але й на макрорівні сприятиме зростанню економіки, у випадку фінансових криз посилить стійкість вітчизняної банківської системи, наблизить її до показників діяльності банківських систем економічно розвинутих держав; а на мікрорівні - забезпечить стабілізацію відносин між банком та клієнтами, закріпить захищеність усіх учасників банківських відносин.

Дослідження систематизації банківського законодавства як шляху удосконалення фінансово-правового регулювання банківської діяльності в Україні відбувалося на основі нормативно-правової бази та наукових праць. Через недостатність наукових досліджень з питань систематизації фінансового законодавства в цілому виникла потреба розгляду онтологічних аспектів систематизації банківського законодавства, аналізу постулатів теорії права, що містяться у роботах С.С. Алєксєєва, В.С. Журавського, О.В. Зайчука, В.С. Ковальського, І.П. Козінцева, С.Г. Меленка, В.С. Нерсесянца, Н.М. Оніщенко, Є.В. Погорелова, О.Я. Рогача та інших. Усі вони досліджують ті чи інші аспекти систематизації законодавства, або її форми.

Важливою основою дисертаційної роботи стали надбання науки фінансового права, які слугуватимуть і для подальших наукових розробок у банківському праві. При порівняльному аналізі категорій "фінансове законодавство" та "банківське законодавство", структури банківського законодавства як частини фінансового законодавства, характеристиці аспектів повноважень Національного банку України щодо систематизаційної процедури, вивченні ознак актів Верховного суду України щодо можливого внесення таких актів до інкорпорованого збірника та інших питань використовувались наукові розробки К.С. Бєльського, Л.К. Воронової, Р.О. Гаврилюк, О.Ю. Грачової, Е.С. Дмитренко, А.Т.Ковальчука, Т.В.Конюхової, М.П. Кучерявенка, Н.А. Куфакової, С.Г. Пєпєляєва, Г.П. Толстопятенко та інших. Суттєва частина дисертації будувалась на дослідженнях фахівців фінансового права, яким належить значний внесок у розв'язанні проблем банківського права. Серед них і такі вчені: П.Д. Біленчук, Ю.В. Ващенко, О.Г. Дінник, Л.Г. Єфимова, Є.В. Карманов, В.Б. Колеснік, О.А. Костюченко, Т.А. Латковська, І.О. Лютий, О.М. Олейник, О.П. Орлюк, О.М. Пастушенко, А.О. Селіванов, М.В. Старинський та інші.

Порівняння українського та зарубіжного банківського законодавства в аспекті необхідності проведення систематизації, систематизаційних процедур та форм систематизації будувалося на наукових доробках іноземних авторів, серед яких: К. Бергбом, Р. Бержерон, У. Бернам, В. Бернхем, К. Гавальда, Р. Давід, Ж. Лагасе, Д. Райс, Ж. Стуфле, Р. Хайєк, Р. Хау та інші.

Незважаючи на те, що проблема систематизації банківського законодавства неодноразово підкреслювалася, вона залишається недостатньо дослідженою. І хоча окремі аспекти проблеми систематизації банківського законодавства України вже розроблялися, але потребують доопрацювання питання фінансово-онтологічної характеристики систематизації банківського законодавства, залишаються недослідженими положення інкорпорації та консолідації банківського законодавства, а також вимагає ширшого дослідження кодифікація банківського законодавства, структура та зміст Банківського кодексу України, процедура систематизації банківського законодавства. Усе це свідчить про актуальність та своєчасність обраного напрямку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено на виконання положень Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року №615/98, та Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 року №1072/2000. Дисертаційна робота виконана в межах загального плану Науково-дослідного інституту фінансового права відповідно до бюджетної програми 3507020 "Прикладні розробки у сфері оподаткування, фінансового права та діяльності податкової служби", за плановою темою "Напрями удосконалення протидії діяльності суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності" (державний реєстраційний номер 0109U002208). Крім того, окремі аспекти дослідження проходили в рамках загальноуніверситетської теми ПВНЗ "Буковинський університет" - "Відтворення територіальної суспільної системи в умовах інформглобалізації" (державний реєстраційний номер - 0108U000892).

Тема дисертації затверджена вченою радою Національного університету державної податкової служби України 29 березня 2007 року (протокол №4) та уточнена 27 листопада 2008 року (протокол №3). Вона розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб вивчити систематизацію банківського законодавства шляхом розкриття її базисних основ і наукового аналізу систематизаційних форм - інкорпорації, консолідації, кодифікації, та сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації щодо поетапної процедури проведення систематизації.

З урахуванням поставленої мети дослідження випливають наступні завдання:

- розглянути поняття та характерні особливості банківського законодавства України як предмета систематизації;

- дати визначення систематизації банківського законодавства України та обумовити необхідність її проведення;

- проаналізувати історичний та зарубіжний систематизаційний досвід і виділити найбільш сприятливі для банківського законодавства України форми систематизації;

- розкрити сутність та результати інкорпорації банківського законодавства України;

- визначити поняття консолідації банківського законодавства України та розкрити зміст та структуру консолідованих актів;

- встановити принципи кодифікації банківського законодавства України та з'ясувати її поняття;

- сформулювати визначення та розробити класифікацію функцій кодифікації банківського законодавства України;

- з'ясувати структуру Банківського кодексу України та його місце у системі банківського законодавства України;

- запропонувати етапи процедури систематизації банківського законодавства України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі систематизації банківського законодавства України.

Предметом дослідження є систематизація банківського законодавства як шлях удосконалення фінансово-правового регулювання банківської діяльності в Україні.

Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений поставленою метою, специфікою об'єкта, предмета та завдань дослідження. Системний підхід до їх застосування дозволив провести комплексне дослідження онтологічних засад систематизації банківського законодавства України, визначити шляхи вдосконалення її процедури. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних явищ. У процесі дослідження використовувалися також загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: логіко-семантичний та формально-логічний методи, які застосовувалися при упорядкуванні існуючого понятійного апарату щодо систематизації банківського законодавства України, формулюванні ряду основних понять, означених темою дисертації (розділ 1, 2); метод системного аналізу, який дозволив комплексно проаналізувати три форми систематизації банківського законодавства України - інкорпорацію, консолідацію, кодифікацію (розділ 2); дедуктивний метод, який дозволив здійснити обґрунтований перехід від загальних понять "систематизація законодавства", "інкорпорація законодавства", "консолідація законодавства", "кодифікація законодавства" до конкретних понять "систематизація банківського законодавства", "інкорпорація банківського законодавства", "консолідація банківського законодавства", "кодифікація банківського законодавства" (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2); спеціально-юридичний метод, який дав змогу охарактеризувати банківське законодавство, як правове явище, і законодавчий процес, як вид правової процедури (підрозділи 1.1, 3.2); статистичний метод, який дав можливість підсилити аспект необхідності проведення систематизації банківського законодавства України шляхом наведення статистичних даних Міністерства внутрішніх справ України стосовно злочинності у банківському секторі (підрозділ 1.2); історичний метод, який допоміг при вивченні розвитку вітчизняного банківського законодавства та генезису систематизації законодавства у її розвитку (розділ 1); порівняльно-правовий метод, який застосовувався при порівнянні українського та зарубіжного банківського законодавства на предмет необхідності проведення систематизації банківського законодавства (підрозділ 1.2); метод класифікації та групування, який обумовив розробку класифікації функцій кодифікації банківського законодавства України (підрозділ 2.2); структурний метод і метод моделювання, які були використані при розробці структури та орієнтовного змісту проекту Банківського кодексу України (підрозділ 2.2); логічно-системний метод, який сприяв пошуку шляхів удосконалення процедури систематизації банківського законодавства України (розділ 3).

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі фінансового та банківського права, а також теорії права, конституційного та адміністративного права, інших галузей наук.

Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, ряд чинних законів та підзаконних нормативно-правових актів, норми яких здійснюють фінансово-правове регулювання банківської діяльності в Україні, а також Банківський кодекс Республіки Білорусь, Кодекс банківської практики у Великобританії та деякі інші міжнародні акти.

Інформаційною та емпіричною основою дисертації виступили узагальнені дані про вже реалізовані систематизаційні процедури в інших галузях і підгалузях права, довідкова література, статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України стосовно злочинності у банківському секторі, політико-правова публіцистика.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних фінансово-правових монографічних досліджень, присвячених теоретичним та процедурним аспектам систематизації банківського законодавства. Наукова новизна дисертаційного дослідження відображена в таких основних положеннях, висновках і пропозиціях,

вперше:

- сформульовано авторські визначення понять "систематизація банківського законодавства", "консолідація банківського законодавства", "кодифікація банківського законодавства", "функції кодифікації банківського законодавства";

- обґрунтовано та розроблено класифікацію функцій кодифікації банківського законодавства України;

- обумовлено власний підхід щодо орієнтовного змісту проекту Банківського кодексу України;

- запропоновано трьохвекторний порядок проведення інкорпорації банківського законодавства та трьохетапну процедуру кодифікації банківського законодавства (допарламентський, парламентський та післяпарламентський етапи);

додатково обґрунтовано:

- потребу проведення систематизації банківського законодавства;

- необхідність створення Комісії із систематизації банківського законодавства, до складу якої повинні входити представники Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, народні депутати України, провідні спеціалісти Національного банку України, представники Асоціації українських банків, провідні наукові співробітники з наукових та навчально-наукових установ, лінгвісти та інші фахівці;

- пропозиції щодо розробки та структури двох консолідованих актів банківського законодавства;

- доцільність зміни поглядів на систему банківського законодавства у світлі нових фінансово-нормативних процесів, обумовлених систематизацією;

набули подальшого розвитку:

- концептуальні засади розуміння поняття банківського законодавства, його характерних особливостей - комплексності, множинності, неоднорідності, а й іноді суперечливості;

- наукові погляди на роль як історичних аналогів результатів систематизації, так і зарубіжних систематизаційних актів;

- теоретичні положення стосовно інкорпорації та консолідації банківського законодавства, а саме: сформульовано їх характерні особливості;

- існуючі у науці фінансового права позиції на кодифікаційні акти, внаслідок чого виявлено ознаки Банківського кодексу України (загальні та спеціальні), а також погляди на структуру Банківського кодексу України.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що основні положення, пропозиції та висновки сприятимуть подальшому удосконаленню фінансово-правового регулювання банківської діяльності шляхом проведення процедури систематизації. Результати роботи можуть бути використані:

1) у науково-дослідній роботі. Ряд сформульованих положень має дискусійний характер і може слугувати основою для подальшого фінансово-правового наукового дослідження процедури систематизації банківського законодавства та її наслідків;

2) у правотворчій діяльності. Рекомендації, наведені у другому підрозділі другого розділу роботи, можуть бути корисні при складанні проекту Банківського кодексу України (перспективного джерела фінансового права), орієнтовний зміст якого подається в дисертації;

3) у сфері практичної діяльності. Висновки дисертації можуть мати значення як у роботі банків, так і в популяризації кодифікаційної діяльності в Україні, а також у правовому навчанні населення. Матеріали дисертаційного дослідження знайшли своє практичне застосування у діяльності Філії "Чернівецька дирекція" Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (акт впровадження №01/58 від 26 січня 2009 р.) та у діяльності Чернівецького обласного відділення Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (акт впровадження №01/09 від 12 червня 2009 р.);

4) у навчальному процесі. Теоретичні аспекти дисертаційного дослідження будуть корисними при викладанні курсів "Теорія держави і права" та "Фінансове право", а також спецкурсу "Банківське право". Положення дисертації впроваджено у навчальний процес при проведенні лекційних та семінарських занять з предметів "Фінансове право" та "Банківське право" у ПВНЗ "Буковинський університет" (акт впровадження №01-400 від 5 листопада 2008 р.). Крім того, матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто, всі результати цієї роботи, сформульовані у ній положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора і мають самостійний характер. Усі концептуальні положення дослідження викладено у наукових статтях та доповідях.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри фінансового права Національного університету державної податкової служби України. Крім того, основні висновки дисертаційного дослідження були апробовані на 14 конференціях: а) міжнародного рівня - "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть" (м. Тернопіль, 2007 р.), "Особливості фінансово-бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку регіону" (м. Чернівці, 2007 р.), "Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права" (м. Ірпінь, 2007 р.), "Ринкова трансформація економіки АПК" (м. Харків, 2007 р.), "Проблеми та перспективи розвитку підприємництва" (м. Харків, 2007 р.), "Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації" (м. Тернопіль, 2008 р.), "Регіональний аспект трансформаційних процесів в економіці" (м. Чернівці, 2008 р.), "Проблемы развития финансовой системы Украины в условиях глобализации" (м. Симферополь, 2008 р.), "Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку" (м. Одеса, 2008 р.); б) всеукраїнського рівня - "Проблеми та перспективи розвитку банківської справи в Україні очима молодого науковця" (м. Львів, 2007 р.), "Інтелектуальний потенціал молоді в науці і практиці" (м. Хмельницький, 2007 р.); в) міжвузівського та регіонального рівня - "Стан та перспективи економічної, правової та культурної розбудови української державності" (м. Чернівці, 2006 р.), "Проблеми реалізації науково-творчого потенціалу молоді: пошуки, перспективи" (м. Павлоград, 2007 р.), "Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку" (м. Дніпропетровськ, 2007 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у 24 публікаціях, з яких 9 надруковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а 15 представляють собою статті у наукових журналах, матеріали, тези та доповіді на наукових, науково-теоретичних, науково-практичних конференціях.

Структура дисертації передбачає наявність вступу, трьох розділів, що містять шість підрозділів і висновки до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок, основний текст - 172 сторінки, список використаних джерел - 207 найменувань на 19 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, аналізується ступінь наукової розробки проблеми, вказується мета та завдання фінансово-правового дослідження, його об'єкт, предмет, методологічна основа, формулюється наукова новизна отриманих результатів, розкривається їх практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів дослідження і публікації у наукових фахових виданнях.

Перший розділ "Банківське законодавство та проблема його систематизації: теоретичні засади" складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню банківського законодавства як предмету систематизації, загальній характеристиці систематизації банківського законодавства, розгляду міжнародного систематизаційного досвіду.

У підрозділі 1.1. "Банківське законодавство: поняття, історичний розвиток, характерні ознаки і структура" досліджується банківське законодавство як предмет його систематизації.

Обґрунтувавши положення про те, що при здійсненні систематизації доцільно використовувати широке значення категорії законодавства, пропонується розглядати банківське законодавство у його широкому значенні - як сукупність нормативно-правових актів, норми яких регламентують банківську діяльність, а також, як зовнішнє вираження останньої. банківський законодавство консолідація кодекс

Вивчення теоретично-методологічних основ банківського законодавства дало можливість визначити, що: 1) банківське законодавство співвідноситься з категорією банківського права як форма та зміст; 2) фінансове законодавство не поглинає повністю банківське, оскільки норми банківського права входять у другорядну структуру, набуваючи рис норм інших галузей права; 3) структуру банківського законодавства складають: Конституція України, закони України, міжнародно-правові акти та підзаконні акти (у тому числі, акти Національного банку України), норми яких регулюють банківську діяльність в Україні; 4) характерними особливостями банківського законодавства України є комплексність, множинність, неоднорідність, а й іноді суперечливість.

Застосувавши історико-правовий інструментарій, у дисертаційній роботі здійснюється спроба дослідження генезису банківського законодавства. Для зручності розгляду історію розвитку банківського законодавства України умовно було поділено на два неодинакові по тривалості періоди: 1) виникнення, формування та розвиток банківського законодавства до прийняття незалежності України; 2) становлення банківського законодавства України як незалежної держави. При дослідженні першого періоду було виділено такі етапи, як: а) передумови виникнення банківського законодавства (доба Київської Русі); б) зародження банківського законодавства (козацька доба, ХVІ-ХVІІІ століття); в) поширення російського царсько-імперського банківського законодавства на територію України, у зв'язку з відкриттям банків у містах України (ХVІІІ-ХІХ століття); г) занепад розвитку банківського законодавства через революційну ситуацію (перша чверть ХІХ століття); д) формування системи радянського банківського законодавства (перша чверть ХІХ століття - 1990 рік).

У підрозділі 1.2. "Теоретико-прикладні аспекти та світова практика систематизації банківського законодавства" розкриваються теоретичні засади систематизації банківського законодавства (поняття, мета, предмет, термінологічна визначеність), вивчаються історичні аналоги систематизаційних процесів в Україні, а також розглядається міжнародний систематизаційний досвід.

Обґрунтовано, що систематизація банківського законодавства України забезпечить подальший розвиток фінансового законодавства. Адже буде здійснено аналіз, обробку та групування норм банківського законодавства, створено новітню систему банківських нормативно-правових актів, узгоджено її з іншими актами фінансового права. Систематизація банківського законодавства України обумовить згідно Конституції України новий етап розвитку правової держави в напрямку перегляду та уніфікації банківського законодавства України; реалізує у відповідності до міжнародних тенденцій позитивну еволюцію банківського законодавства України; зменшить можливість порушення фінансових (у першу чергу банківських) норм та, як наслідок, знизить рівень злочинності; забезпечить вірне тлумачення усіх необхідних фінансових норм, а також виступить передумовою ефективного правового виховання людей, навчання студентів та здійснення нових наукових фінансово-правових досліджень. Термін "систематизація банківського законодавства" відмінний від терміну "систематизація документів" за своїм внутрішнім змістом.

Для комплексного дослідження систематизації, остання розглядається в історичному ракурсі. Результатами систематизаційної процедури у різні часи були: "Руська Правда", Литовські Статути, "Права, за якими судиться малоросійський народъ", Західна Всезбірка М.Сперанського, Зібрання Малоросійських прав, Основи законодавства у СРСР та інші.

Розглянувши систематизаційний досвід європейських країн і Сполучених Штатів Америки, а також держав пострадянського простору, можна стверджувати, що питання систематизації банківського законодавства є актуальним і на міжнародному рівні. Найбільш значушими подіями стали прийняття Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу "Щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення", а також Кодексу банківської практики у Великобританії та Банківського кодексу Республіки Білорусь. Щодо останніх двох кодифікаційних актів у дисертації дається характеристика їх основних положень.

Запропоновано проведення систематизації банківського законодавства України у поетапному порядку шляхом реалізації трьох її форм - інкорпорації, консолідації та кодифікації.

Другий розділ "Аналіз форм систематизації банківського законодавства України та її результатів" складається з двох підрозділів і присвячений аналізу фінансово-правових засад інкорпорації, консолідації та кодифікації банківського законодавства України, а також характеристиці запропонованих результатів зазначених форм.

У підрозділі 2.1. "Інкорпорація та консолідація як первинні форми систематизації банківського законодавства України" проводиться глибоке вивчення інкорпорації та консолідації банківського законодавства України як підготовчих етапів для проведення кодифікації банківського законодавства, пропонується та дістає обґрунтування структура інкорпорованого збірника та консолідованих актів банківського законодавства.

На основі аналізу наукової літератури визначено, що інкорпорація банківського законодавства України повинна проводитися уповноваженими суб'єктами незалежно від здійснених у нашій державі інкорпораційних дій. Вона носить первинний характер (на відміну від консолідації), є формою систематизації, а не формою упорядкування нормативно-правових актів, а також є офіційною і її результатом має стати інкорпорований збірник (електронно-інформаційна система даних). До структури інкорпораційного збірника, на нашу думку, входять тільки нормативно-правові акти, оскільки, по-перше, лише вони мають те загальне значення, яке суттєво вплине на розвиток і банківської діяльності, і науки фінансового права; та, по-друге, опрацювання індивідуально-правових актів розпорошить зусилля осіб, які займаються проведенням інкорпорації, а якісних результатів не принесе зовсім. Доводиться, що до структури інкорпораційного збірника не включаються: 1) локальні акти банку (статути, ліцензії, інструкції, правила), через місцеву дію свого застосування; 2) рішення Конституційного суду України, оскільки носять інтерпретаційний характер; 3) керівні роз'яснення Пленуму Верховного суду України, які не є обов'язковими для всіх суб'єктів банківських відносин, а тільки для учасників судочинства по кожній конкретній справі зокрема. Визначається, що структура інкорпорованого збірника складатиметься з двох частин: у першій - будуть зібрані закони України і міжнародні акти, у другій - підзаконні акти, норми яких регулюють банківську діяльність в Україні.

Проаналізувавши наукові джерела, обґрунтовано, що консолідація банківського законодавства України: а) є обов'язковою передумовою прийняття Банківського кодексу України; б) є самостійною, хоча і специфічною, формою систематизації; в) відрізняється від поняття "консолідація банків" за своїм внутрішнім змістом; г) іноді називається інституціалізацією, проте вживання останнього терміна є недоцільним; д) носить офіційний характер; є) її результатом повинні стати два консолідованих акти банківського законодавства, кожен з яких матиме свою дворозділову структуру. Останніми пропонується вважати: 1) Консолідований акт, який включає положення з Конституції України, законів України, міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України; та 2) Консолідований акт, до структури якого входять підзаконні акти, норми яких регулюють банківську діяльність, у тому числі акти Національного банку України.

У підрозділі 2.2. "Кодифікація банківського законодавства України: сутність, функції, результати" проводиться аналіз кодифікації банківського законодавства України як завершального етапу систематизаційної діяльності, а також пропонується структура та орієнтовний зміст Банківського кодексу України.

На підставі вивченої літератури, обґрунтовується, що кодифікація банківського законодавства України: а) є формою систематизації за своїм внутрішнім змістом і видом правотворчості - за зовнішнім; б) на відміну від інших галузей права (кримінального, цивільного, адміністративно-деліктного права) в Україні має проводитися вперше; в) є галузевою кодифікацією; г) проводиться на принципах верховенства права, законності, об'єктивності, етапності тощо; д) розкривається через змістові та процедурні функції. Останні, у свою чергу, поділяються на дві групи: функції, що реалізуються під час проведення процедури кодифікації (законопроектна, нормостворююча, деколізіційна, інтегративна, економічна, обмежувальна, стимулююча, наукова, охоронна) та наслідкові функції (системна, стабілізаційна, орієнтаційна, навчальна та інтерпретаційна); є) її результатом має стати Банківський кодекс України.

Під ознаками Банківського кодексу України пропонується розуміти притаманні йому основні характерні властивості, які розкривають зміст кодексу як такого, а також визначають його відмінність від інших кодифікаційних актів. Ознаки Банківського кодексу України можна поділити на дві групи: 1) загальні ознаки, притаманні всім кодифікаційним актам, у тому числі, кодексу; 2) специфічні ознаки, що відображають сутність виключно Банківського кодексу України. На підставі розроблених теорією права положень, визначається, що загальні ознаки обумовлюють Банківський кодекс як: 1) результат законопроектної та нормостворюючої діяльності; 2) логічно завершений та системний нормативно-правовий акт; 3) фінансовий акт, якому властивий глибокий взаємозв'язок і взаємоузгодження всіх банківських норм; 4) акт, тривалої дії (тобто кодексу властивий стабільний характер норм); 5) акт, що породжує фінансово-юридичні наслідки; 6) акт, що приймається виключно Верховною Радою України.

До специфічних ознак Банківського кодексу України пропонується відносити: 1) Банківський кодекс України регулює конкретну сферу суспільних відносин - банківські відносини, однак у деяких випадках і суміжні з банківськими відносини; 2) з огляду на предмет регулювання кодексу, зміст Банківського кодексу України несе у собі економіко-юридичне навантаження; 3) Банківський кодекс України має виключно йому притаманну структуру; ні один кодифікаційний акт не має однакової кількості структурних елементів (розділів, підрозділів, глав, параграфів, статей, пунктів тощо); 4) Банківський кодекс України займає окремо визначене місце у системі банківського законодавства.

Після прийняття законодавцем Банківського кодексу України, даний фінансовий акт завдяки нормам прямої дії та спеціалізованому характеру займатиме перше місце в системі актів фінансово-правового регулювання банківської діяльності після Конституції України, чим обумовить новий погляд на систему банківського законодавства. В аспекті майбутнього прийняття Банківського кодексу України розробляється нова система банківського законодавства України. Таку систему складатимуть: 1) Конституція України; 2) Банківський кодекс України; 3) закони, що опосередковано регулюють банківські відносини чи деталізують окремі положення Банківського кодексу України: а) кодифіковані; б) некодифіковані; в) міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною; 4) підзаконні нормативно-правові акти.

Третій розділ "Шляхи вдосконалення процедури систематизації банківського законодавства України" присвячений розгляду процедурних аспектів проведення систематизації банківського законодавства України, а також наданню пропозицій щодо оптимального здійснення систематизаційної процедури.

У підрозділі 3.1. "Удосконалення процесу здійснення підготовчих етапів систематизації банківського законодавства України" подаються конкретні пропозиції, спрямовані на удосконалення проведення інкорпорації та консолідації банківського законодавства України.

Запропоновано, щоб суб'єктами початкової інкорпорації стали Науково-дослідний інститут фінансового права та Міністерство юстиції України. Результати їхньої роботи передаються основному суб'єкту систематизаційної процедури - Комісії із систематизації банківського законодавства, яку доцільно створити при Міністерстві юстиції України. До складу Комісії із систематизації банківського законодавства повинні входити як представники влади, так і спеціалісти (науковці та практики) з різних галузей знань, у першу чергу, з фінансового та банківського права. Необхідно закріпити повноваження Комісії із систематизації банківського законодавства та строки її роботи у відповідній постанові Кабінету Міністрів України.

Розглянувши можливі критерії проведення інкорпорації банківського законодавства, для об'єднаних первинних результатів інкорпорації пропонується вибрати хронологічний критерій (як допоміжний) та суб'єктний критерій (як основний), оскільки у подальшому саме на результатах останнього поділу буде здійснюватися консолідація банківського законодавства. У цьому випадку допоміжний критерій виступатиме як первинний, а основний - як вторинний.

Орієнтуючись на досвід Великобританії, пропонується розробка актів "широкої" консолідації. Відповідно до італійського систематизаційного досвіду консолідаційну роботу доцільно проводити під контролем уряду (а власне, Міністерства юстиції України).

У підрозділі 3.2. "Кодифікаційні етапи процедури систематизації банківського законодавства України: пошук нових підходів" етапами кодифікації банківського законодавства пропонується вважати такі етапи, як допарламентський, парламентський та післяпарламентський.

Доводиться, що при підготовці проекту Банківського кодексу України потрібно дотримуватися змістовних та процедурних вимог, розроблених юридичною наукою. Без дотримання таких вимог Банківський кодекс України не можна буде назвати ні якісним фінансовим нормативно-правовим актом, ні ефективним. Необхідно забезпечити якнайближчу відповідність між нормами Банківського кодексу України та фінансовими міжнародними стандартами, оскільки процес створення цього кодифікаційного акта відбуватиметься в нашій державі вперше.

Доцільним було б, підтримати ідею законотворців Канади щодо запрошення лінгвістів до роботи над проектом кодифікаційного акта, організувати колективні наукові заходи щодо обговорення положень проекту Банківського кодексу України як на загальнодержавному (офіційному), так і на регіональному рівні. Обов'язкового характеру набуває проведення юридичної експертизи проекту Банківського кодексу України, а також з огляду на суспільно-значиму роль Банківського кодексу України, опублікування його не тільки в офіційних, але і в інших виданнях.

Висновки

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та міжнародно-правових банківських актів, практики застосування їх норм, а також теоретичного осмислення ряду наукових праць з фінансового, банківського, конституційного, адміністративного та інших галузей національного права України і вивчення позитивного світового досвіду з проблематики роботи, дисертантом запропоновано нове вирішення наукового завдання фінансового права, що виявляється у визначенні поняття, предмету, генезису систематизації банківського законодавства України, її форм (із аналізом сутності та особливостей кожної) та результатів, а також процедурних аспектів її проведення. Дисертантом сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного наукового завдання.

Основні з них такі:

1. Систематизація банківського законодавства - це тривала поетапна процедура упорядкування та вдосконалення законів і підзаконних актів, норми яких регламентують банківську діяльність, що передбачає створення інкорпорованих збірників і консолідованих актів банківського законодавства, а також (у кінцевій перспективі) розробку та прийняття Банківського кодексу України, спрямованого на захист прав як банків, так і їх клієнтів. Метою систематизації банківського законодавства є: а) виявлення прогалин і суперечностей у фінансово-правовому регулюванні банківської діяльності; б) уніфікація норм банківського законодавства з нормами інших підгалузей фінансового права та з нормами інших галузей права під час проведення інкорпорації та консолідації; в) забезпечення належного фінансово-правового регулювання банківської діяльності шляхом розробки та прийняття Банківського кодексу України.

2. Предметом систематизації банківського законодавства є власне банківське законодавство, під яким слід розуміти складну внутрішньообумовлену єдність законів і підзаконних актів (у тому числі актів Національного банку України), об'єднаних одним предметом нормативно-правового регулювання (банківські відносини), узгодженістю імперативно-диспозитивного впливу на банківські та суміжні з ними відносини та своєрідною системністю, зумовленою ієрархією банківських правових норм. Характерними особливостями банківського законодавства України є його комплексність, множинність, неоднорідність, а й іноді суперечливість.

3. Інкорпорація банківського законодавства є систематичною інкорпорацією, в процесі здійснення якої упорядковуються банківські нормативно-правові акти, виключаються норми, які втритили чинність. Результатом цієї діяльності є інкорпорований збірник.

4. Консолідація банківського законодавства - це проміжна форма систематизації банківського законодавства, що проводиться з метою об'єднання фінансових норм інкорпорованих збірників та внесення деяких уточнень до них шляхом утворення банківських консолідованих актів. Структура консолідованих актів для двох є двохрозділовою. У перший акт включаються норми законів (І розділ) та норми фінансових міжнародно-правових актів (ІІ розділ). У зв'язку з великою кількістю законів, підструктура першого розділу є складніша від другого, а тому, у свою чергу, поділяється на глави за напрямками регулювання банківських відносин, а потім - на параграфи і статті. Другий консолідований акт складається з розділів, в які входять норми з актів Національного банку України (І розділ), та норми з інших фінансових підзаконних актів (ІІ розділ). Підструктура першого розділу другого консолідованого акта розбивається на параграфи і статті, у зв'язку з множинністю фінансових аспектів, котрі регламентуються нормами актів Національного банку України.

5. Кодифікація банківського законодавства - це форма докорінного перероблення банківських консолідованих актів, норми яких регулюють банківську діяльність, забезпечення узгодження банківського законодавства з нормами як фінансового, так і інших галузей права, звільнення фінансово-нормативного масиву від застарілих норм шляхом прийняття Банківського кодексу України. Принципами кодифікації банківського законодавства є принципи верховенства права, законності, об'єктивності, етапності, безперервності кодифікаційної роботи та відповідності Банківського кодексу України нормам фінансового права та інших галузей права і вимогам юридичної техніки.

6. Функції кодифікації банківського законодавства - це головні зовнішні прояви сутнісних властивостей кодифікаційної процедури, конкретизовані напрямки її суспільно-значимого впливу на банківські відносини. Класифікація функцій банківського законодавства така: функції поділяються на: 1) змістові функції - залежно від виду банківських відносин, на які поширюються напрямки впливу процесу кодифікації; та 2) процедурні функції - залежно від тих завдань, які стоять перед кодифікацією як такою. Процедурні функції, у свою чергу, поділяються на: 1) функції, що реалізуються під час проведення процедури кодифікації (законопроектна, економічна, нормостворююча, деколізіційна, інтегративна, обмежувальна, стимулююча, наукова, охоронна функції); та 2) наслідкові функції (системна, стабілізаційна, орієнтаційна, навчальна та інтерпретаційна функції).

7. Результатом проведеної кодифікації банківського законодавства має стати Банківський кодекс України, який складатиметься із Загальної та Особливої частини. Існування преамбули виключається.

Загальна частина Банківського кодексу України: Розділ І. Основні положення (призначення, предмет Банківського кодексу України, загальні засади банківського законодавства, дія актів банківського законодавства України у часі, просторі і за колом осіб) та Розділ ІІ. Банки: Глава 1. Загальні положення про банки. Глава 2. Банківська діяльність (§1. Основні положення про банківську діяльність. §2. Ліцензування банківської діяльності. §3. Забезпечення стабільності банківської діяльності). Глава 3. Види банків. Глава 4. Національний банк України (§1. Загальні положення про Національний банк України. §2. Структура, органи управління та організація Національного банку України. §3. Особливості функціонування Національного банку України. §4. Повноваження Національного банку України. §5. Операції Національного банку України. §6. Грошово-кредитна політика). Глава 5. Порядок створення, функціонування та припинення діяльності банків (§1. Створення та державна реєстрація банків. §2. Реорганізація банків. §3. Тимчасова адміністрація. §4. Ліквідація банків).