Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

"ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Страхування в системі забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Свістунов Олексій Сергійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державній установі "Інститут економіки та прогнозування НАН України”.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор, академік НААН України ПАСХАВЕР Борис Йосипович, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України”, головний науковий співробітник відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України ЛАЙКО Петро Афанасійович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідуючий кафедрою податкової та страхової справи;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник НАВРОЦЬКИЙ Степан Аркадійович, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки НААН України”, старший науковий співробітник відділу фінансово-кредитної та податкової політики.

Захист відбудеться 09 квітня 2010 р. о 13 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.02 ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 05 березня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук Н.М. Шелудько

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Підприємницька діяльність неминуче зазнає впливу різноманітних ризиків. Сільськогосподарські підприємства функціонують в умовах підвищеної ризикованості за рахунок непередбачуваних природних чинників, які визначають рівень виробництва. Внаслідок цього фінансовий стан сільськогосподарських підприємств може погіршитись, особливо при поєднанні виробничих ризиків з ризиками функціонування в умовах відкритого ринкового середовища з високим рівнем конкуренції.

Одним з дійових механізмів захисту від таких ризиків є страхування. У країнах з розвинутою ринковою економікою вже давно переконались у значно більшій ефективності страхування як засобу стабілізації фінансового стану підприємств, ніж виплати прямих компенсацій і субсидіювання галузей з державного бюджету. В Україні система страхування від агроризиків ще не розвинута. Існує ряд структурних і методологічних завдань, які потребують вирішення. Відсутність налагодженої системи страхування агроризиків, незважаючи на значну заінтересованість у її використанні сільськогосподарських виробників, ставить їх у жорстку залежність від стихійності ринку та природи.

У подібних умовах велика кількість теоретичних і методологічних питань страхування сільськогосподарських підприємств потребує всебічного вивчення та обґрунтування, особливо з огляду на рівень впливу на їх фінансовий стан непередбачуваних погодних і ринкових чинників, які нерідко роблять цей вид бізнесу нерентабельним.

Окремі методологічні та практичні аспекти розвитку системи страхування знайшли відображення у працях вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема таких, як: І. Балабанов, В. Базилевич, О. Барановський, С. Вільямс, В. Вітлінський, В. Гайдук, О. Гаманкова, А. Гінзбург, П. Кліс, П. Лайко, В. Луцько, А. Міллєрман, Г. Мірман, С. Навроцький, С. Осадець, В. Райхер, Дж. Рейд, В. Шахов, В. Фурман та ін.

Віддаючи належне доробку учених у цій сфері, слід зауважити, що існує ряд питань, які потребують глибшого дослідження: так, недостатньо вивченими залишаються доцільність застосування різноманітних страхових продуктів та їх вплив на фінансовий стан аграрного підприємства; застосування диференційованих розрахунків страхових тарифів залежно від рівня ризикованості зони господарювання; доцільність і система підтримки страхування сільськогосподарських виробників за рахунок бюджетних субсидій; удосконалення нормативно-правової бази функціонування ринку страхових послуг при захисті від ризиків агровиробництва. Актуальність і необхідність вирішення окреслених питань обумовили проведення цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за темою "Виклики і шляхи агропродовольчого розвитку” (номер держреєстрації 0105U006911). Конкретна особиста участь автора у виконанні НДР полягає у з'ясуванні закономірностей і специфічних особливостей управління страхуванням агроризиків, а також у розробці методики страхування аграрних ризиків.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в удосконаленні теоретичних, методичних і прикладних аспектів системи страхування агроризиків як засобу забезпечення фінансової стійкості підприємств. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких дослідницьких завдань:

ь визначити взаємозв'язок між фінансовою стійкістю підприємства та застосуванням механізму страхування;

страхування фінансова стійкість агроризик

ь визначити роль страхування у забезпеченні фінансової стійкості сільськогосподарських товаровиробників;

ь проаналізувати стан сільськогосподарського страхування в Україні; визначити тенденції та закономірності розвитку системи страхування, а також рівень застосування страхових інструментів при виникненні ризиків в аграрному підприємстві;

ь узагальнити теоретичні та практичні аспекти здійснення страхової політики в аграрній сфері; оцінити відповідність розвитку окремих її складових сучасним умовам господарювання;

ь дослідити сутність, історичний генезис, сучасний стан і тенденції розвитку методів державної підтримки страхування сільськогосподарських підприємств в Україні, узагальнити відповідний досвід зарубіжних країн; оцінити недоліки і переваги цієї системи; розробити практичні рекомендації щодо її розвитку з урахуванням інтересів вітчизняних сільськогосподарських виробників і страхових компаній;

ь проаналізувати вплив на обсяги виробництва природних ризиків і на підставі їх оцінки здійснити групування регіонів України за рівнем ризикованості з метою визначення тарифних ставок страхування для посівів сільськогосподарських культур з урахуванням відмінностей у природно-кліматичних умовах господарювання;

ь розробити методику страхування посівів сільськогосподарських культур для окремих ризикованих зон господарювання з обґрунтуванням її економічної ефективності для сільськогосподарських підприємств;

ь обґрунтувати науково-методичні підходи та напрями розвитку системи страхування ризиків в аграрному секторі, а також роль держави в цьому процесі.

Об'єктом дослідження є процес формування економічних відносин у сфері страхування сільськогосподарських ризиків в Україні та функціонування системи страхування в умовах різного рівня ризикованості на прикладі дослідження агрохолдингу ЗАТ НВП "Райз-Агро”.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних питань розвитку системи страхування у забезпеченні фінансової стійкості аграрних підприємств.

Методи дослідження. У роботі використано такі методи: монографічний (при вивченні досвіду організації системи страхування аграрних ризиків у зарубіжних країнах, обґрунтуванні рекомендацій щодо впорядкування законодавчої бази, визначенні переваг і недоліків страхових інструментів для сільськогосподарських виробників); абстрактно-логічний (при формулюванні вихідних принципів, висновків та узагальнень досліджень інших авторів, обґрунтуванні основних характеристик обов'язкового страхування сільськогосподарських ризиків); історичний (при дослідженні витоків та етапів розвитку системи страхування в Україні та законодавчої основи її функціонування); економіко-статистичний (для розрахунку страхових тарифів відповідно до зон з різними агрокліматичними умовами; для економічного порівняння при розрахунках ефективності страхування у зонах ризикованості, а також при визначенні суми збитків від настання страхового випадку у зв'язку з літніми та зимовими ризиками); розрахунково-конструктивний (при прогнозуванні економічної ефективності застосування запропонованої методики страхування аграрних ризиків за різної ймовірності настання страхової події).

Інформаційною базою дослідження слугували статистичні дані та тематичні доповіді Держкомстату України, статистичні дані Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, нормативно-правова база України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному вирішенні комплексу завдань, пов'язаних з удосконаленням страхового захисту сільськогосподарських підприємств як засобу забезпечення їх фінансової стійкості. Основні положення дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну і виносяться на захист, полягають у тому, що:

уперше:

- розроблено підходи до страхування посівів озимої пшениці з визначенням його тарифних ставок для зон з різним рівнем ризикованості господарювання та обґрунтуванням оптимальних площ для ефективного страхування;

- обґрунтовано напрями вдосконалення правового регулювання страхування ризиків сільськогосподарських виробників, регулювання процесу розвитку та запровадження нових страхових інструментів для аграрного сектору;

- на підставі аналізу агрокліматичних умов здійснено групування областей України за рівнем ризикованості вирощування зернових з метою диверсифікації тарифних ставок при страхуванні цих посівів;

удосконалено:

- визначення ризику як економічної категорії з позицій можливих заходів щодо послаблення впливу його наслідків через процес страхування за рахунок можливості якісної та кількісної оцінки можливих збитків залежно від виду ризику та масштабів його впливу на функціонування сільськогосподарського підприємства (підкреслено важливість такого аспекту ризику, як конфліктність);

- структуризацію причин, які впливають на рівень розвитку ринку страхових послуг для аграрних підприємств в Україні (розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності страхування для зміцнення фінансової стійкості агровиробництва);

дістали подальший розвиток:

- трактування категорії "страхування" як одного з методів забезпечення фінансової стабільності підприємства через визначення його принципів, умов і ролі в економічних відносинах суб'єктів господарювання; використання механізму страхування у взаємозв'язку з іншими сферами фінансової діяльності для уникнення ризиків функціонування, що ведуть до непередбачуваних збитків;

- обґрунтування стратегії розвитку системи страхування аграрних ризиків, її основних складових і ролі держави у процесі поліпшення функціонування ринку страхових послуг для сільськогосподарських підприємств.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що науково-методичні розробки, обґрунтовані в дисертації, можуть бути використані для підвищення якості страхових послуг, які надаються сільськогосподарським підприємствам в Україні. Практичне значення мають також запропоновані методики встановлення страхових тарифів і рівня ефективності використання страхових інструментів у зв'язку з агроризиками.

Результати дослідження використано:

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України - при розробці проектів рішень щодо вдосконалення механізму застосування страхування ризиків в аграрному секторі (довідка № 12759/32-10 від 20.10.2009 р.);

Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" - при розробці та запровадженні програми страхового захисту майна, яке передається в заставу банку, а саме посівів сільськогосподарських культур (довідка № 42/1-02/1183 від 08.12.2009 р.);

Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна”” - при розробці системи оцінки ризику для подальшого укладання договорів страхування в галузі сільського господарства (довідка № 27-10/09 від 27.10.2009 р.).

Результати досліджень за темою дисертації автора є предметом винаходу "Спосіб обробки даних при страхуванні, система для його виконання та термінал страховика, що використовується в системі" (патент на винахід № 86215).

Особистий вклад здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням, у якому викладено нові авторські науково-методологічні положення та практичні розробки. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті положення та ідеї, що належать авторові особисто. Особистий вклад у праці, опубліковані у співавторстві, наведено у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні та проміжні результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: "Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (Дніпропетровськ, 2004), "Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України" (Алушта, 2005), "Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації” (Київ, 2006).

Публікації. Результати дисертаційної роботи відображено у 7 наукових працях загальним обсягом 4,85 д. а., з яких автору належить 4,67 д. а., у тому числі 6 статей у фахових наукових виданнях - 4,53 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 181 сторінку. Основний зміст дисертації включає 23 таблиці на 11 сторінках, 21 рисунок на 13 сторінках. 7 додатків розміщено на 7 сторінках. Список використаних джерел із 121 найменування займає 10 сторінок.

Основний зміст

У першому розділі - "Сільськогосподарське страхування як елемент забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських виробників” - розглянуто теоретико-методологічне та методичне обґрунтування способів підвищення економічної ефективності страхування сільськогосподарських ризиків і вдосконалення механізму його проведення з метою забезпечення фінансової стабільності аграрного бізнесу на сучасному етапі трансформації економіки України.

Страхування відіграє особливу роль у забезпеченні фінансової стабільності підприємства поряд з такими методами зниження ризикованості, як кредитування, диверсифікація та спеціалізація виробництва, підвищення кваліфікації персоналу і техніки безпеки, розширення ринків збуту, хеджування на ф'ючерсних біржах, створення фондів розвитку підприємства, застосування новітніх технологій виробництва та ін. З огляду на досвід ведення виплат страховими компаніями, для страхування сільськогосподарських ризиків найкращою системою, що поєднує однаковою мірою заінтересованість усіх учасників процесу, є система граничного відшкодування.

На основі загальноприйнятих підходів до категорії "ризик" автором розроблено власне її визначення з позицій можливих заходів щодо уникнення ризику через процес страхування.

Сільськогосподарський ризик - це економічна категорія, пов'язана з імовірністю настання певних неконтрольованих подій, що спричиняють втрату виробничих ресурсів або частини прибутку, а також є причиною невизначеності та конфліктності взаємодії суб'єкта господарювання з природним і економічним середовищем; має піддаватися кількісній та якісній оцінці з метою проведення страхування можливих збитків залежно від виду ризику та масштабів його впливу на підприємство.

Головними завданнями якісної та кількісної оцінки сільськогосподарських ризиків є визначення факторів ризику, етапів і робіт, при яких він виникає, тобто встановлення потенціальної сфери його впливу, ідентифікація та обчислення обсягу цього впливу у вартісному вираженні. У сільському господарстві визначити масштаб збитків буває досить складно, оскільки один ризик може вплинути на всі сфери діяльності підприємства. Наприклад, таке стихійне лихо, як град, може вплинути і на виробничо-господарську, і на фінансово-економічну, і на технологічну та соціальну його сфери (рис.1).

Рис. 1. Схема впливу негативних наслідків від граду на діяльність підприємства

Оцінка сільськогосподарських ризиків є досить складним завданням, тому важливо розробити спеціальні методики їх виміру та обчислення, які б враховували інтереси як страхувальників, так і страховиків. Специфічний характер сільськогосподарських ризиків пов'язаний з певними особливостями, з якими страхові компанії нерідко не здатні справитися самостійно. Насамперед, це системна природа ризиків, унаслідок чого для формування необхідних резервів страхова компанія вимушена застосовувати високі ставки премій. Якщо перестрахування або відповідні гарантії держави відсутні, то такі премії, як правило, є неприйнятними для страхувальників. Існує проблема недостатньої кількості статистичних даних для розрахунку відповідної премії у зв'язку з частотою подій. Розвиток страхування сільськогосподарських ризиків стримується і невизначеністю політики уряду, який у таких випадках забезпечує спеціальні виплати.

В Україні страхування сільськогосподарських ризиків розвивається досить повільно. Основною причиною цього є невирішеність питання створення ефективного механізму поєднання державної підтримки з діяльністю приватних компаній, потреба в якому пов'язана з особливостями ризиків в аграрній сфері. Такий вид страхування може розвиватися лише за умови тісного співробітництва держави зі страховими компаніями як щодо законодавчого забезпечення, так і щодо політики компенсації прямих збитків від погодних лих, епідемій та інших природних небезпек. При запровадженні обов'язкового страхування господарствам-страхувальникам 50% страхових платежів має відшкодовувати державний бюджет. У такій ситуації пошук необхідних коштів є серйозною проблемою як для аграрних підприємств, так і для держави. Тому постає дуже важливе завдання - визначити можливі напрямки розвитку страхування сільськогосподарських ризиків в Україні з позицій ролі держави, страхових компаній і перестрахувальників у забезпеченні фінансової стабільності товаровиробників.

З метою досягнення значного покриття території України страхуванням урожаю потрібно більше зосередитися на створенні привабливих умов для сільськогосподарських виробників і на розвитку конкуренції між страховими компаніями, а не на примусовому запровадженні обов'язкового страхування.

На підставі аналізу сучасного світового досвіду виділено такі найпоширеніші системи страхування в сільському господарстві, як страхування виробництва продукції (yield insurance); страхування катастрофічних збитків від природних небезпек або епідемій (catastrophic losses); страхування на основі ціни продукції (price insurance); страхування доходів (revenue insurance); страхування особистих доходів (income insurance). Україні доцільно скористатися досвідом створення системи страхування аграрних ризиків (яка функціонує в Канаді), адаптувавши її до вітчизняних умов. Насамперед, це пов'язано з достатньою схожістю агрокліматичних умов діяльності суб'єктів сільського господарства в обох країнах, поширеністю великих сільськогосподарських підприємств, необхідністю стабілізації доходів сільськогосподарських виробників, рівень яких значно коливається з року в рік.

Головним напрямом подальшого розвитку страхування сільськогосподарських ризиків має стати добровільне страхування на засадах співпраці приватних страхових компаній з державою. Крім того, розвиток ринку страхових послуг є неможливим без системи партнерства між страховими компаніями, банками та органами влади, завдяки чому мінімізуються виробничі ризики у різних країнах світу. В Україні ці ризики є набагато вищими, а тому коло партнерів може бути ще ширшим: з огляду на ризикованість ведення бізнесу, до схем розподілу ризиків можуть залучитися сільськогосподарські виробники, переробні підприємства, банки, страхові компанії та держава.

У другому розділі - "Система та механізм здійснення страхової політики в аграрній сфері" - розкрито зміст методів і механізмів здійснення страхової політики в аграрному секторі економіки України через розроблену концепцію вдосконалення правового поля, а також розширення можливостей системи завдяки застосуванню страхових пулів і нових напрямів державної підтримки страхування агроризиків.

Незважаючи на те, що в умовах ринку, який супроводжується різноманітними ризиками, зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових інтересів сільськогосподарських товаровиробників, в Україні ринок страхування залишається нерозвинутим. Так, за останні роки загальний обсяг страхування сільськогосподарських підприємств не перевищував 10% відповідного страхового поля. В Україні страхування від різноманітних сільськогосподарських ризиків здійснюють окремі страхові компанії, а також об'єднання страховиків - пули. Хоча на ринку класичного страхування сільськогосподарських ризиків свою присутність декларують близько 50 страховиків, реальні договори страхування укладаються в найкращому випадку десятьма провідними страховиками. Нерівномірно представлені послуги страховиків і в розрізі регіонів. Так, якщо в центральних областях страховий ринок має достатнє наповнення, то в західних він є ще недостатньо розвинутим, що знижує конкуренцію між страховими компаніями, а отже, і якість їх послуг.

У нормативно-правовій базі України відсутній документ, який би встановлював єдині підходи та методику щодо визначення розміру майбутнього врожаю сільськогосподарських культур. Важливим лишається важкодоступність або неповнота інформації про порядок та умови страхування для сільськогосподарських виробників.

Основними споживачами страхових послуг в аграрному секторі виступають реформовані підприємства, фермерські господарства і трейдери. Досліджено, що серед ризиків, які найчастіше страхують сільськогосподарські виробники, в порядку пріоритетності йдуть: пожежа; вимерзання; залиття; град, злива, буря, ураган (у комплексі), а також посуха. Велике значення сільськогосподарські виробники надають ціновому ризику. Це може бути підставою для запровадження в Україні страхування доходу від виробництва сільськогосподарської культури. Такий вид страхування одночасно захищав би виробника і від падіння врожаю, і від падіння закупівельної ціни. Сучасні умови ведення сільського господарства вимагають розширення переліку ризиків. Необхідно страхувати не лише кількісні показники сільськогосподарського виробництва, але й якісні (наприклад, цукристість цукрових буряків, продуктивні та репродуктивні властивості поголів'я тварин).

Більшість господарств з численних ризиків найбільше схиляються до страхування свого виробництва або ж майна. За даними проведеного моніторингу з'ясувалося, що в останні роки підприємства активно страхують сільськогосподарську техніку та зернові культури, причому здебільшого з метою одержання банківських кредитів (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка структури страхування сільськогосподарських ризиків в Україні (кількість застрахованих аграрних підприємств у % до загальної їх чисельності)

Роки Предмет страхування	2006	2007	2008
	для кредиту	для інших цілей	всього	для кредиту	для інших цілей	Всього	для кредиту	для інших цілей	всього
Сільськогосподарська техніка	7,2	3,6	10,8	8,1	4,5	12,6	8,6	3,3	11,9
Виробничі споруди	2,5	0,6	3,1	1,6	0,9	2,5	2,1	0,7	2,8
Сільськогосподарські тварини	3,0	1,2	4,2	3,4	1,1	4,5	3,3	1,4	4,7
Зернові культури	5,1	0,6	5,7	6,2	1,1	7,3	5,6	2,5	8,1
Технічні культури	1,2	0,4	1,6	1,6	0,2	1,8	1,3	0,5	1,8

Джерело: складено автором за інформацією НАСК "Оранта”, "Аска”, ТАС, "ПЗУ”, "Кредо-Класік”, "Провідна”.

Наведені дані свідчать про значне переважання страхування аграріїв з метою одержання кредитів.

Обґрунтовано надання державної підтримки з огляду на такі чинники:

- страхування покликане запобігти різким коливанням доходів сільськогосподарських виробників;

- страхування спрощує доступ сільськогосподарських виробників до кредитних ресурсів;

- розвиток страхування сільськогосподарського виробництва може мати позитивні соціальні наслідки;

- страхування є стимулом для виробника використовувати у своїй діяльності сучасні технічні та технологічні досягнення.

Правове забезпечення обов'язкового страхування сільськогосподарських ризиків потребує істотного вдосконалення. Аргументовано, що невідкладним заходом щодо вирішення цього питання повинне стати прийняття ряду законів і нормативних актів, які б регулювали цей процес.

Досліджено, що причинами нерозвинутості ринку страхових послуг для аграрних підприємств в Україні є, по-перше, збитковість основної маси сільськогосподарських підприємств, що не дозволяє більшості з них вносити страхові платежі; по-друге, відсутність у вітчизняних страхових компаній достатнього обсягу фінансових ресурсів для здійснення масштабного страхування сільськогосподарських ризиків. У свою чергу, відсутність високопрофесіональних спеціалістів не дозволяє страховикам розробляти ефективні страхові продукти.

Обґрунтовано, що оптимальним розв'язанням окресленої проблеми є створення та розвиток в Україні страхових пулів. Об'єднання страховиків у пули значно збільшить їх забезпеченість капіталом, надасть їм можливість ефективніше використовувати активи, а отже, налагодити сприятливу для сільськогосподарських виробників систему страхування. Для того щоб страхові пули запрацювали ефективно, необхідно вирішити ряд проблем, які стримують загальний розвиток ринку страхових послуг в Україні. Серед основних чинників несприятливої ситуації на ринку страхування сільськогосподарських ризиків виділено декілька узагальнених груп, які доцільно розглядати в контексті розвитку всієї економічної системи країни (рис.2).

Рис. 2. Чинники впливу на діяльність страхових пулів в Україні

Найперспективнішими методами, які б могли розширити можливості страхового ринку для сільського господарства України, є запровадження комплексного та індексного страхування.

Аналіз особливостей функціонування та проблем державних програм підтримки страхування фермерів від багатьох ризиків у США дозволяє зробити висновок, що на даному етапі запровадження таких програм в Україні є передчасним і недоцільним. По-перше, політизація процесу страхування, яка є неодмінним атрибутом їх реалізації у розвинутих країнах, для України є ще загрозливішою. По-друге, функціонування таких програм досить дорого обходиться державі, і Україна на даному етапі свого розвитку не зможе виділяти достатньо бюджетних коштів, щоб забезпечити відчутну для сільськогосподарських виробників фінансову допомогу.

Рис. 3. Модель функціонування фонду підтримки агроризиків без участі держави

Розвиток комплексного мультиризикового страхування є можливим тільки через виважену та обґрунтовану політику держави щодо розрахунків частки компенсації з бюджету страхових платежів. Автором запропоновано таку модель функціонування фонду підтримки страхування сільськогосподарських підприємств (рис.3).

Прибуток від інвестиційної діяльності повинен оподатковуватися за пільговою ставкою для залучення до фонду більшої кількості страхових компаній.

Страхування тваринницьких галузей має розвиватися за рахунок приватного страхування від окремих ризиків. Підприємства заінтересовані у страхуванні від одного-двох найнебезпечніших для їх виробництва ризиків, яке їм може бути надане за ціною, нижчою від ціни мультиризикового страхування.

При підготовці відповідних законодавчих змін (у тому числі і до проекту Закону України "Про товариства взаємного перестрахування”) необхідно передбачити здійснення банками фінансової допомоги; створення актуарної системи; надання допомоги у вивченні світового досвіду застосування обов'язкового страхування; підготовку програми заходів щодо запровадження нових страхових продуктів в Україні; створення статистичної бази для їх введення.

Оптимальною стратегією для надання державної допомоги, тобто такою, що не спричиняє виникнення викривлень ринкової ситуації та не руйнує стимули у учасників ринку, є вкладення в інфраструктуру. У випадку зі страхуванням сільськогосподарських ризиків це можуть бути вкладення у розвиток інфраструктури, необхідної для запуску страхування на основі погодних індексів.

Страхування на основі погодних індексів має ряд переваг. Зокрема, його адміністрування не вимагає великих витрат, оскільки є можливість все стандартизувати та уникнути тим самим необхідності складати і контролювати кожний окремий контракт. Відповідні послуги може надавати приватний сектор з незначними урядовими субсидіями або ж зовсім без них, оскільки він уникає проблем зі стимулюванням, які виникають у програм страхування врожаю у зв'язку з асиметричною інформацією. Страхування на основі погодних індексів по силах однаковою мірою як великим, так і малим підприємствам (зокрема, фермерським господарствам).

Третій розділ - "Система ефективного страхування аграрних ризиків" - містить результати досліджень, які обґрунтовують економічну ефективність страхування для сільськогосподарських підприємств і висвітлюють стратегічні завдання щодо розвитку системи страхування агроризиків в умовах ринкової економіки.

Найбільше сільськогосподарське виробництво потерпає від таких природних явищ, як високі та низькі температури повітря, посухи, заморозки, відлиги, льодова кірка, сильні дощі, грози, смерчі, шквали, град, що дозволяє при страхуванні від аграрних ризиків обмежитися переліком найбільш повторюваних і небезпечних явищ. Це значно спростить процес страхування, адже тепер аграріям доцільно концентруватися лише на певних періодах (місяцях) і природних лихах, які спричиняють збитки, а не розпорошувати ресурси для того, щоб захистити себе від ризиків протягом усього періоду сільськогосподарського виробництва.

Доведено важливість визначення розподілу ризиків втрат урожаю сільськогосподарських культур по областях України, що дозволить надалі для кожного регіону визначати окрему стратегію захисту від збитків за допомогою страхування аграрних ризиків з урахуванням специфічних особливостей вирощування сільськогосподарських культур.

На основі аналізу найпоширеніших в Україні зернових культур зроблено загальний поділ областей за групами ризику їх вирощування у роки зі стандартними агрокліматичними умовами. Першу групу склали області, в яких процент загибелі посівів не перевищує 4% загального їх обсягу: Волинська, Полтавська, Одеська, Рівненська, Запорізька, Чернігівська, Херсонська, Миколаївська. До другої групи увійшли області з процентом загибелі посівів від 4 до 6%: Луганська, АР Крим, Київська, Закарпатська, Львівська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Донецька, Черкаська. Третя група є найбільш ризикованою, оскільки в цих областях процент загибелі посівів перевищує 6%: Харківська, Хмельницька, Тернопільська, Сумська, Чернівецька, Вінницька, Івано-Франківська, Житомирська. У подальших дослідженнях групування областей України за рівнем ризику при вирощуванні сільськогосподарських культур дозволить здійснити диференційований підхід при розрахунку страхових тарифів, що значно вплине на загальний рівень ефективності страхування аграрних ризиків.

Основними чинниками, що впливають на співвідношення загального збитку до суми прямого збитку, є рівень франшизи та різниця між вартістю продукції, задекларованою у договорі страхування (плановою ціною реалізації), і тією, що фактично встановилася на момент реалізації. Чим точніше ціна буде спрогнозована і наближена до реально встановленої на ринку, тим ефективнішим буде страхування.

Практика використання прогнозованої вартості продукції для визначення страхової суми, внаслідок значних її розмірів у структурі виробництва, призводить до того, що страхові компанії встановлюють досить високі суми страхових внесків. Чим більшим є обсяг виробництва сільськогосподарської культури, тим дорожче обходиться для підприємства страхування площі посівів.

Тарифні ставки при страхуванні озимої пшениці лише на період перезимівлі можуть зменшитися на 59%, що істотно впливає на витрати підприємства з обслуговування цього виду послуг. Тим часом, основні ризики при вирощуванні озимої пшениці припадають саме на зимовий період і досягають 70,8% загальної суми ризиків.

Остаточний фінансовий результат, розрахований як різниця між розміром страхової виплати та витратами на страхування, показав, що страхування буде ефективним навіть при франшизі на рівні 30% і відсутності компенсації частини внеску з державного бюджету. Вплив державної підтримки на ефективність страхування агроризиків є досить вагомим: так, по першій групі областей рентабельність страхування за умов часткової компенсації за рахунок державних субсидій становить 60,4%, тоді як за її відсутності - 2,2%, по другій групі відповідно 58,7% проти 17,6%, і по третій групі - 77,6% проти 55,2%.

Тарифні ставки, визначені окремо для кожної ризикованої групи областей, дозволяють сільськогосподарському підприємству ефективно здійснювати страхування, тоді як їх рівень є достатнім для того, щоб заінтересувати страхову компанію надавати послуги, пов'язані з агроризиками, особливо з огляду на обмежений термін страхування посівів і мінімізацію впливу внутрішніх чинників, що, у свою чергу, дозволяє уникнути надмірних сум збитків.

Доцільно скоротити сукупність ризиків, від яких підприємство страхується за одним договором страхування. Це підвищить точність актуарних розрахунків та обґрунтованість застосування тарифних ставок страхування, а також страховим компаніям - розширити асортимент страхових послуг, які пропонуються клієнтам, скоротивши та якісніше визначивши термін страхування.

Примусове залучення сільськогосподарських виробників до процесу страхування не дає позитивного ефекту. Обов'язковість страхування сприймається аграріями як додаткове навантаження на їхню фінансову сферу, тому доцільно передбачити інші заходи щодо стимулювання аграрного сектору економіки до страхування та забезпечити добровільність участі у цьому процесі.

З метою визначення потенціального обсягу ринку страхових послуг і фінансової спроможності страхових компаній здійснювати виплати аграріям необхідно оцінити можливості перестрахування. Аналіз сектору перестрахування дозволить адекватно оцінити можливості та обсяг утримання ризиків внутрішнім страховим сектором, умови перестрахування на закордонних ринках, а також заходи щодо забезпечення відповідності правил і процедур страхування внутрішнього ринку вимогам перестраховиків.

Індекс урожайності застосовується для польових культур і дозволяє застрахувати їх за рівнем середнього показника врожайності в адміністративному районі. Найбільший інтерес цей продукт становитиме для підприємств із середніми показниками продуктивності, у яких врожайність майже збігається із середніми по району. Врегулювання збитків відбувається не за результатами збирання врожаю у господарстві, а за даними державних органів статистики. Особливі характеристики індексних страхових продуктів (відсутність франшизи; можливість вибору страхової суми та суми страхової премії на гектар; об'єктивна процедура оцінки збитків; можливість розробки страхової програми для конкретного підприємства) допомагають налагодити ефективну систему страхування.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове розв'язання наукового завдання щодо вдосконалення системи страхування та підвищення її ролі у забезпеченні фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств в умовах розбудови ринкової економіки. Проведене дослідження дозволило сформулювати такі висновки:

1. Страхування сільськогосподарських ризиків в Україні - це один з найперспективніших напрямів страхування, оскільки сільськогосподарське виробництво є дуже ризикованою сферою господарювання, а розвиток ефективної системи страхування - певною мірою визначальним чинником стабільного функціонування аграрного бізнесу. Основними завданнями якісної та кількісної оцінки сільськогосподарських ризиків є визначення факторів ризику, етапів і робіт, при яких він виникає, тобто встановлення потенціальної сфери його впливу, ідентифікація та обчислення обсягу цього впливу у вартісному вимірі.

2. Правове забезпечення обов'язкового страхування сільськогосподарських ризиків потребує значного вдосконалення. Невідкладним заходом щодо вирішення цього питання повинне стати прийняття ряду законів і нормативних актів, які б регулювали відповідний процес: проекти Закону України "Про обов'язкові види страхування”, Закону України "Про фонд гарантування страхових виплат”, Закону України "Про банкрутство аграрних підприємств”, Положення Кабінету Міністрів України "Про державне регулювання ринку страхування сільськогосподарських ризиків”, Положення Кабінету Міністрів України "Про створення та функції експертних комісій з визначення збитків від настання страхових випадків у сільському господарстві”, Положення Кабінету Міністрів України "Про врегулювання судових спорів між страховиками сільськогосподарських культур та страхувальниками”.

3. Встановлено причини нерозвинутості ринку страхових послуг для аграрних підприємств в Україні. По-перше, це збитковість основної маси сільськогосподарських підприємств, і, отже, відсутність коштів, що не дозволяє більшості з них вносити страхові платежі. По-друге, вітчизняні страхові компанії не мають достатнього обсягу фінансових ресурсів, щоб здійснювати масштабне страхування сільськогосподарських ризиків. У свою чергу відсутність високопрофесіональних спеціалістів не дозволяє страховикам розробляти ефективні страхові продукти. Незважаючи на номінальне зростання основних показників рівня розвитку страхового ринку, він все ж залишається вкрай незначним за обсягами статутного капіталу, власного капіталу, активів, страхових резервів. За таких умов навіть найбільшим компаніям досить складно здійснювати страхування сільськогосподарських ризиків самостійно. Оптимальним розв'язанням цієї проблеми є створення та розвиток в Україні страхових пулів.

4. Обґрунтовано доцільність відшкодування збитків сільськогосподарським товаровиробникам тільки в межах страхування. Відшкодування певної частини втрат від погодних ризиків за рахунок держави не залежно від того, чи застрахований урожай, призведе до того, що для підприємства не буде доцільно витрачати кошти на страхові платежі, особливо в умовах дефіциту оборотних ресурсів. Як наслідок, страховий ринок стане неконкурентоспроможним з державним субсидіюванням.

5. Розвиток комплексного мультиризикового страхування є можливим тільки через виважену та обґрунтовану політику держави щодо розрахунків частки компенсації з бюджету страхових платежів. Під тиском фермерського лобі у західних країнах нерідко замість економічного обґрунтування вдаються до безпідставного збільшення державної частки в компенсації страхових платежів у зв'язку з агроризиками, що не дозволяє здійснювати гнучке регулювання ринку страхових послуг.

6. Перспективним напрямом сільськогосподарського страхування є страхування на основі погодних індексів. Відповідні послуги може надавати приватний сектор з незначними урядовими субсидіями або ж зовсім без них, оскільки він уникає проблем зі стимулюванням, які виникають у програм страхування врожаю у зв'язку з асиметричною інформацією. Страхування на основі погодних індексів по силах однаковою мірою як великим, так і малим підприємствам (зокрема, фермерським господарствам).

7. Україна має досить сприятливе агрокліматичне середовище для вирощування майже всіх сільськогосподарських культур Східної Європи, але в окремі роки втрата врожайності від несприятливих погодних умов у розрізі областей може досягати 45-50%. Погодні ризики є першочерговими при визначенні необхідного рівня страхування. У різних областях України вплив таких ризиків розрізняється як по роках, так і за видами. Тому важливо з'ясувати певні регіональні відмінності та розподілити зони вирощування сільськогосподарської продукції за впливом агрокліматичних чинників на урожайність. Найбільш небезпечними для вітчизняного сільського господарства є такі явища, як високі та низькі температури повітря, посухи, заморозки, відлиги, льодова кірка, сильні дощі, грози, смерчі, шквали, град. Залежно від них істотно змінюються врожайність і валовий збір сільськогосподарських культур по роках.

8. Запропонована автором методика страхування аграрних ризиків відповідає таким критеріям. Прийнято більш короткий термін страхування, який охоплює не весь виробничий період, а лише певну його частину. Об'єктом страхування виступають посіви сільськогосподарських культур на певній площі (тій, яка постійно зазнає ризиків вимерзання або вимокання тощо). Страховим випадком доцільно вважати загибель посівів від несприятливих погодних явищ протягом терміну страхування в обсягах, які не перевищують середнього рівня у даній агрокліматичній зоні. Така умова є дуже важливою, оскільки страховим компаніям можна буде у виплатах враховувати лише зовнішні чинники, які непідконтрольні підприємству і призвели до втрат, тоді як вплив внутрішніх чинників, які сільськогосподарський виробник може регулювати, буде істотно зменшено. Це допоможе забезпечити ефективність страхування та підвищити заінтересованість страхових компаній у наданні зазначеного виду послуг. Важливою умовою методики страхування, яка б забезпечила більшу ефективність, є використання при розрахунках страхових внесків тарифів, диференційованих за природно-кліматичними зонами. Такі тарифи не є надто високими для сільськогосподарського виробника і знаходяться на достатньому рівні для страхової компанії, що дозволяє взаємовигідно співпрацювати обом суб'єктам.

9. При використанні розробленої методики доцільно скоротити сукупність ризиків, від яких підприємство страхується за одним договором страхування. Це підвищить точність актуарних розрахунків та обґрунтованість застосування тарифних ставок страхування, а страховим компаніям - розширити асортимент страхових послуг, які пропонуються клієнтам, скоротивши та якісніше визначивши термін страхування.

10. Стратегічний розвиток страхування агроризиків в Україні відбуватиметься у двох напрямах - страхування витрат і страхування врожаю. Страхові продукти, що підпадають під програму страхування витрат, допомагають економити ресурси виробника на страхування. Але при цьому виробники повинні усвідомлювати, що, вибираючи страхування за такими програмами, вони не зможуть компенсувати втрати від недоодержаного доходу, особливо у випадках, коли страховий випадок станеться наприкінці вегетаційного періоду і знищить урожай. З огляду на це, рекомендується страхувати ризики пізніх періодів вегетації за допомогою продуктів страхування врожаю. У таких продуктах страхова сума обчислюється з урахуванням прогнозованої ціни реалізації. Як правило, страхування витрат і страхування врожаю коштують для підприємства майже однаково, а тому витрати на страхування за обома його напрямками можна регулювати за допомогою рівня франшизи або покриття.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Параграфи у колективній монографії та науковій доповіді

1. Свістунов О.С. Страхування в управлінні ризиками сільського господарства / О.С. Свістунов // Виклики і шляхи агропродовольчого розвитку [Пасхавер Б.Й., Шубравська О.В., Молдаван Л.В. та ін.]; за ред.Б.Й. Пасхавера; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2009. - С.372-387. (1 д. а.)

2. Свістунов О.С. Страхування як фактор підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств / О.С. Свістунов // Забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України на внутрішньому і зовнішньому ринках: наукова доповідь / За ред.В.М. Трегобчука, Б.Й. Пасхавера. - К.: Ін-т екон. та прогнозув., 2007. - С.68-81. (0,82 д. а.)

Статті у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць

1. Свістунов О.С. Напрями розвитку страхування сільськогосподарських ризиків в Україні / О.С. Свістунов // Економіка: проблеми теорії на практики [зб. наук. праць]. - 2005. - Т. IV, Вип. 207. - С.1165-1170. (0,36 д. а.)

2. Свістунов О.С. Обґрунтування економічної ефективності страхування для сільськогосподарських підприємств / О.С. Свістунов // Економіка: проблеми теорії на практики [зб. наук. праць]. - 2007. - Т. III, Вип.226. - С.651-659. (0,56 д. а.)

3. Свістунов О. Роль страхування в управлінні ризиками сільського господарства в Україні та напрями підвищення його ефективності / О. Свістунов // Економіка України. - 2006. - № 1. - С.66-70. (0,45 д. а.)

4. Свістунов О.С. Шляхи удосконалення системи страхування в аграрному секторі / О.С. Свістунов // Економіка і прогнозування. - 2007. - № 2. - С.100-112. (1,14 д. а.)

5. Свістунов О.С. Оцінка ефективності страхування для сільськогосподарських підприємств / О.С. Свістунов, А.М. Судеркін // Економіка та підприємництво [зб. наук. праць молодих учених та аспірантів]. - 2008. - Вип.21. - С.231-239. (0,34 д. а.)

Анотація

Свістунов О.С. Страхування в системі забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню страхування в системі забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринкових відносин, обґрунтуванню напрямів розвитку системи страхування ризиків в аграрному секторі економіки, а також ролі держави в цьому процесі.

Проаналізовано вплив природних ризиків на обсяги виробництва і на підставі їх оцінки здійснено групування регіонів України за рівнем ризикованості з метою диверсифікації тарифних ставок при страхуванні посівів. Узагальнено чинники, що перешкоджають розвиткові страхування сільськогосподарських ризиків. Визначено основні переваги й недоліки державної підтримки страхування сільськогосподарських підприємств.

Проведено оцінку напрямів розвитку страхування сільськогосподарських ризиків. Встановлено, що особливу увагу необхідно зосередити на вирішенні численних проблем, пов'язаних з розвитком ринку страхування сільськогосподарського виробництва в Україні, зокрема, таких як, високі страхові тарифи; складна процедура отримання страхового платежу; ускладнення процесу страхування продукції та обмежене коло компаній, які пропонують страхові послуги; погана обізнаність сільськогосподарських виробників з умовами державної програми підтримки страхування сільськогосподарських культур.

Ключові слова: мультиризикове страхування, страхування на основі погодних індексів, державна підтримка, методика страхування аграрних ризиків, страхові пули.

Аннотация

Свистунов А.С. Страхование в системе обеспечения финансовой устойчивости сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - ГУ "Институт экономики и прогнозирования НАН Украины”, Киев, 2010.

В ходе исследования установлено, что страхование сельскохозяйственных рисков в Украине - одно из наиболее перспективных направлений, особенно если учитывать, что сельскохозяйственное производство является довольно рискованной сферой хозяйствования, а развитие эффективной системы страхования - в полной мере определяющим фактором стабильного функционирования аграрного бизнеса.

Проведенное исследование доказывает отсутствие позитивного эффекта от принудительного вовлечения сельскохозяйственных производителей в процесс страхования. Обязательность страхования воспринимается аграриями как дополнительная нагрузка на их финансовую сферу. Установлено, что целесообразно предусмотреть иные меры стимулирования аграрного сектора, а также обеспечить добровольность участия в страховании.