Державне регулювання страхової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Державне регулювання страхової діяльності

Проблема регулювання впливу держави на діяльність ринку страхових послуг в умовах трансформаційних процесів у суспільстві є досить актуальною. Тому що на сьогоднішній день покращення вітчизняного ринку регулювання страхової діяльності. Недосконале державне регулювання страхового ринку України є вагомим чинником, що впливає на діяльність страхових компаній.

Дослідження проблеми державного регулювання страхової діяльності знайшло своє відображення у наукових працях таких вчених як В.Фурмана, В. Базилевича, А. Баранова, К. Воблій, О. Чилікіна та інших.

Державний нагляд за страховою діяльністю відповідно до положень Закону України“Про страхування” здійснюється з метою ефективного розвитку ринку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів споживачів. Державне регулювання страхової діяльності здійснюється за допомогою двох методів: методу непрямого впливу (через податкову, інвестиційну та іншу політику держави) та методу прямого втручання в процес страхування - проведення законотворчої роботи та організації нагляду та контролю.

Якщо на початку формування страхового ринку в нашій країні основна увага державного регулювання була спрямована на організацію системи допуску до цього виду діяльності, то на сучасному етапі слід приділяти увагу аналізу фінансового стану вже функціонуючих страховиків, дотриманню ними законодавства з метою вчасного реагування на можливі відхилення в їхній діяльності. Такі заходи дозволять підвищити стійкість вітчизняної страхової системи и зростанню авторитету страхових компаній перед потенційними споживачами страхових послуг.

Державне регулювання страхових відносин направлене на вирішення завдань підтримки соціальної стабільності суспільних відносин, що передбачає прийняття державою системи заходів з приводу управління соціальними ризиками в суспільстві. До соціальних ризиків відносяться ризики, пов'язані з пенсійним забезпеченням, втратою працездатності, безробіттям, медичним забезпечення тощо. Основним завданням держави є забезпечення шляхом введення системи обов'язкового соціального страхування.

Страхування, як одна з форм бізнесу у більшості країн має корпоративну форму. Тому майже всі країни світу ввели монополію резидентів на проведення страхових операцій, крім перестрахування.Законодавче регулювання страхової діяльності перш за все має на меті захис інтересів громадян певної країни. Вітчизняні дослідники, вивчаючи досвід систем державного регулювання страхової діяльності виділяють три її типи: держава страхування соціальний

Ліберальний тип - операції по страхуванню хоча й підлягають ліцензуванню, проте нагляд за діяльністю страхових компаній відносно слабкий (наприклад, Велика Британія)

Авторитарний тип - кожний конкретний тип страхування проходить процедуру ліцензування і повинен відповідати певній системі вимог щодо правил страхування, фінансово-господарскьої діяльності страхової компанії, конкуренція між страховиками чітко регламентується (наприклад, Німеччина)

Змішаний тип - використовує два зазначених підходи, при цьому створюючи виважену системи регламентації діяльності страхових компаній, що поєднується з досить гнучкими підходами, які дають можливості забезпечити достатній рівень конкуренції ( наприклад, Франція)

Вітчизняна система регулювання страхової діяльності за ступенем впливу на розвиток страхового ринку та за методами, що при цьому застосовуються займає проміжну позицію між німецькою та французькою системами. На кожний конкретний вид страхування страхова компанія повинна отримати спеціальну ліцензію. Законодавчі акти встановлюють чіткі вимоги до платоспроможності страховиків. Разом з тим, держава гарантує захист інтересів страхових компаній, а також забезпечує умови вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності. Не дозволяється будь-яке централізоване регулювання страхових тарифів, страхових виплат, страхових сум та інших умов договорів страхування, якщо вони не суперечать законодавству України. Також держава не має права втручатися в діяльність страхових компаній, за винятком здійснення своїх повноважень органами державного нагляду і контролю.

Таким чином, реалізація розвитку регулювання страхової діяльності повинна здійснюватися за такими напрямами: забезпечення стабільності розвитку страхового ринку на основі вдосконалення системи правового забезпечення та системи регулювання, нагляду і контролю за діяльністю учасників страхового ринку; удосконалення механізмів захисту інтересів споживачів страхових послуг; регулювання оптимального співвідношення між обов'язковим та добровільним страхуванням; формування адекватної професійної підготовки й сертифікації фахівців зі страхування й забезпечення державної підтримки науково-дослідних робіт у цій сфері та підвищення рівня страхової культури населення. Лише виконання цих завдань дасть змогу про міцну та надійну систему страхування в Україні та породить довіру до страховиків збоку населення.

Размещено на Allbest.ru