Проблемні питання та особливості договору страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Вступ

1. Теоритичні основи страхування

1.1 Огляд основних нормативно-правових актів, що регулюють страхування в Україні

1.2 Види та форми страхування

2. Договір страхування

2.1. Поняття, зміст та види договору страхування

2.2. Права та обов'язки за договором, припинення договору

3. Проблемні питання, що виникають при укладенні договору страхування.

Висновки

Додатки

Список використаних джерел



ВСТУП

Роль страхування в сучасному світі надзвичайно висока. Воно охоплює всю систему економічних відносин як усередині окремо взятої країни, так і в процесі міжнародного співробітництва держав. Всесвітній розвиток цього сектора економіки, призначеного для відшкодування можливих непередбачених втрат, визначається розвитком сучасного життя. Різке звуження обсягів державної власності, розвиток договірних відносин в умовах нестабільної економіки, зростання імовірності стихійних лих, екологічних і техногенних катастроф, епідеміологічна обстановка, яка постійно погіршується, безпрецедентні акти цивільної непокори, міжнародного тероризму створюють високий рівень ризику в будь-якій сфері діяльності людини і, відповідно, потребу в захисті, який і надає страхування.

Актуальність даної теми полягає в тому, що економічні та соціальні перетворення в Україні, розвиток міжнародних відносин зумовили формування страхової галузі в якій важливе місце належить юридичні стороні - оформлення договору страхування.

Однією з найважливіших передумов розвитку страхової справи є розвиток і стан законодавчої бази, яка регламентує і регулює цей вид діяльності в цілому, так і окремі її напрямки. нині здійснення страхування - не монополія держави. Сьогодні страхування в Україні не є винятково державним, а здійснюється також великою кількістю недержавних страховиків, тому велике значення має правова сторона регулювання страхованої діяльності.

Метою даної роботи є дослідження основних проблем розвитку страхування в Україні, а також пошук альтернативних шляхів їх вирішення.

У зв'язку з цим необхідно вдосконалювати систему і механізм нагромадження коштів для забезпечення належної матеріальної підтримки тих, хто постраждав і поніс певні втрати. Страховий ринок в Україні розвинутий недостатньо. В державі на сьогодні функціонує понад 240 страхових компаній, посередницьких та інших організацій, які причетні до страхової справи.

Протягом усього історичного шляху розвитку людське суспільство в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами суспільних відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій - ризиків, серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки. Сумарний вплив ризиків досі не зменшується. Це змушує весь світ активно шукати шляхів послаблення їх негативного впливу на життя людей. І тому економічно розвинуте суспільство не може існувати без страхування, яке є невід'ємною частиною суспільних відносин, гарантом благополуччя і стабільного розвитку.

В даній курсовій роботі планую розглянути такі питання як поняття страхування, види та форми страхування, поняття договору страхування, права та обов'язки сторін за договором страхування, припинення договору,а також проблемні питання які виникають при страхуванні. Гадаю, що розгляд саме цих питань дає змогу якнайкраще і логічніше розкрити загальну тему роботи «Проблемні питання та особливості договору страхування».

Теоретичною основою даної курсової роботи є праці вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі цивільного права С.І. Аскназія, М.І. Брагінського, Є.М. Білоусова, Є.В. Васьковського, О.В. Венедиктова, В.В. Вітрянського, К.О. Граве, В.П. Грибанова, О.С. Іоффе, В.П. Янішена та інших.

Під час написання курсової роботи були застосовані різноманітні науково-дослідницькі методи: літературний метод (при розробленні курсової роботи використані основні законодавчі акти, навчальна література, наукові статті і публікації з питань страхування та правового регулювання страхових операцій тощо), метод аналізу та синтезу, метод узагальнення тощо.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ

укладання договір страхування

1.1 Огляд основних нормативно-правових актів, що регулюють страхування в Україні

У Законі «Про страхування» страхування визначене як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. [3, ст.1]

Страховики - фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про страхування», а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. [3, ст.2]

Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники мають право укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. [3, ст.3].

Крім ЦК, нормативно-правовими актами, що регулюють страхування в Україні, зокрема, є:

- Закон України від 7 березня 1996 р. «Про страхування» (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.);

- Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затверджене наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12 березня 1994 р. №П;

- Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 р. №1290;

- Положення про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України, затверджене наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 9 грудня 1996 р. №129;

- Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. №1523;

- Положення про впорядкування діяльності страхових брокерів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. №747;

- Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені наказом Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України від 16 липня 2001 р. №98/343.

Основні страхові поняття визначені у Законі «Про страхування».

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачувана договором страхування або законодавством, що відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. [3, ст.8]

Страхова сума - грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюється в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат, обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. [3, ст.9]

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. [3, ст.10]

Співстрахування - предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника декількома страховиками з визначенням прав та обов'язків кожного із страховиків. [3, ст.11]

Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика чи перестраховика, згідно із законодавством країни, у якій він зареєстрований. [3, ст.12]

Згідно зі Цивільним Кодексом за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує у іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Це - передача на договірній основі частини обов'язків за договором страхування одним страховиком іншому. В світовій практиці це застосовується у транспортному страхуванні і страхуванні від пожеж. [1, ст.987]

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників - страхових агентів і брокерів. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. [3, ст.13]

Страхові брокери - юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як об'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні як страхувальник.

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. [3, ст.15].

1.2 Види та форми страхування

До видів страхування відносять:

1) особисте страхування - страхування, пов'язане з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;

2) майнове страхування - страхування, пов'язане з володінням, користуванням і розпорядженням майном;

3) страхування відповідальності - страхування, пов'язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі [8, с.524].

Форми страхування: добровільне та обов'язкове. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону «Про страхування». [3]

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я).

4) страхування здоров'я на випадок хвороби.

5) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

6) страхування інвестицій;

7) страхування фінансових ризиків;

8) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій:

9) інші види добровільного страхування. [5, с.318]

Обов'язкове страхування - встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, шо випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення ЦК, якщо Інше не встановлено актами цивільного законодавства. [2, ст.999]

Види обов'язкового страхування (особистого, майнового і страхування відповідальності) встановлені Законом «Про страхування».

У ньому міститься вичерпний перелік 33 видів обов'язкового страхування. Це, зокрема:

1) медичне страхування;

2) страхування спортсменів вищої категорії:

3) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

4) авіаційне страхування від нещасних випадків на транспорті,

5) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

6) страхування засобів водного транспорту;

7) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

8) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності. [2]

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків. [5, с.318]



2. ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ

2.1 Поняття, зміст та види договору страхування

У юридичній літературі зазначається, що такий договір виконує дві функції. По-перше, цей договір - юридичний факт, з яким норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення зобов'язань. Відповідне зобов'язання, оскільки воно виникає на основі договору, називається договірним, а даний договір є юридичним фактом, на підставі якого виникло договірне зобов'язальне правовідношення. По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв'язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв'язок між його учасниками [10, с.520].

У такій якості він покликаний виконувати конкретні функції, властиві йому як самостійному договору. Самостійність договору страхування є тим показником, який дозволяє відмежовувати його від інших, зовнішньосхожих з ним договорів (договору поруки, доручення, зберігання, позики, перевезення). Таке відмежування особливо важливе для правильного розуміння суті страхування взагалі, і, крім того, воно дає можливість усувати виникнення практичних казусів [11, с.173].

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. [9, с.599]

Проаналізувавши дане визначення, можна зробити певні висновки. По-перше, договір страхування є оплатним договором, оскільки діям страхувальника відповідає обов'язок страховика вчинити зустрічну дію. По-друге, даний договір є двостороннім, оскільки у кожної із його сторін виникають права та обов'язки. Важливо, що права однієї сторони співвідносяться з обов'язками іншої сторони таким чином, що відповідному обов'язку страховика кореспондує відповідне право страхувальника і навпаки. По-третє, договір страхування є реальним, оскільки він набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. [6, ст.712]

Відповідно до ст. 3 Закону «Про страхування» третіх осіб (застрахованих) та призначати громадян або юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування (вигодонабува-чів), а також змінювати їх до настання страхового випадку.У таких випадках є підстави стверджувати, що договір страхування є договором на користь третьої особи. [2, ст.6]

Договір страхування відноситься до алеаторних (ризикових) договорів. Згідно з теорією цивільного права специфіка алеаторних угод полягає в тому, що залежно від настання чи ненастання встановленої обставини виграє одна сторона, а програє інша [9, с.600].

Так, страховик не знає, чи буде він платити за договором чи ні, не знає також ні суми, ні часу платежу. В такому стані він перебуває як при страхуванні майна до тих пір,»поки не настала передбачена договором подія (повінь, пожар), так і при особистому страхуванні до моменту смерті застрахованої особи чи досягнення нею певного віку. Тому, якщо подія, передбачена договором, уже настала чи стала неможливою ще до укладення договору, страховик відповідальності не несе (будинок згорів, застрахована особа померла до укладення договору страхування). Ризик несе і страхувальник, який, сплачуючи страховий платіж, невпевнений чи отримає він або вигодонабувач страхову виплату. [10, с.520]

Договір страхування укладається в письмовій формі відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити:

- назву документа;

- назву та адресу страховика;

- прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу;

- зазначення об'єкта страхування;

- розмір страхової суми;

- перелік страхових випадків;

- визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їх сплати;

- строк дії договору;

- порядок зміни і припинення дії договору;

- права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

- інші умови за згодою сторін;

- підписи сторін. [6, с.712]

Факт укладення його може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою страхування. Страховий поліс може бути іменним та на пред'явника. В юридичній літературі дані документи визнаються специфічною, «страховою» формою договору [6, с.714].

Існують такі види договорів особистого страхування:

· змішаного страхування життя; страхування дітей;

· до шлюбу (весільне);

· вихованців дитячих інтернатних закладів;

· від нещасних випадків;

· страхування робітників і службовців за рахунок організації та інші. [9, с.318]

Договори змішаного страхування життя об'єднують кілька зобов'язань страхової організації, що зумовлюються різними страховими подіями, якими є:

1) закінчення строку страхування;

2) травма, одержана внаслідок нещасного випадку, а також випадкове гостре отруєння, випадкові переломи, вивихи тощо;

3) смерть страхувальника.

Укласти договір змішаного страхування життя мають право особи віком від 16 до 77 років строком на 3, 5,10, 15 або 20 років за умови, що на момент закінчення договору страхувальникові буде не більше як 80 років. У разі смерті страхувальника страхова сума виплачується особі, на користь якої укладено договір, або спадкоємцям страхувальника. [6 с.712]

Договори страхування дітей, до шлюбу (весільне), вихованців дитячих інтернатних закладів. Особливість цих договорів особистого страхування полягає в тому, що застрахованими особами тут виступають діти віком до 15 років, а страхувальниками - їхні батьки, родичі, опікуни чи інші громадяни, а також трудові колективи (щодо вихованців дитячих закладів). Страхові внески за договорами страхування дітей та до шлюбу сплачуються страхувальниками щомісячно чи одноразово, а при страхуванні вихованців інтернатних закладів - тільки одноразово. Причому тарифні ставки з весільного страхування визначаються залежно від віку страхувальника, а не застрахованого, що посилює гарантованість одержання страхової суми навіть на випадок смерті страхувальника під час дії договору. [9, с.713]

Договори страхування від нещасних випадків. За цими договорами кожен громадянин може застрахувати як себе особисто, так і своїх дітей від нещасних випадків, що призводять до травм або смерті застрахованої особи. Страхова сума визначається угодою сторін. Не відносяться до страхових випадків травми чи смерть застрахованого віком від 14 років, якщо вони сталися внаслідок дій, у яких слідчими органами або судом встановлено ознаки навмисного злочину чи у разі управління автомобілем або іншим транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння. [6, с.713]

Існують такі види договорів добровільного майнового страхування:

· майна, тварин і сільськогосподарських культур, що належать кооперативним та громадським організаціям;

· морського;

· домашнього майна, що належить громадянам;

· транспортних засобів;

· будівель і домашніх тварин, що належать громадянам;

· вантажів;

· ризику непогашення кредитів і відповідальності позичальників за непогашення кредитів та інших фінансових ризиків тощо. [12, с.94]

За договором страхування майна, тварин і сільськогосподарських культур, що належать кооперативним та громадським організаціям, страхова сума визначається угодою сторін, але вона не може бути меншою 50 відсотків від вартості основних та оборотних засобів, по страхуванню будівель дачно- і житпово-будівельних кооперативів - найнижчою її межею є заборгованість за виданими кооперативу кредитами банку. Застрахованим може бути не лише власне майно страхувальника, а й прийняте ним від інших осіб на комісію, зберігання, переробку тощо. [6, с.713]

Договори морського страхування. Об'єктом морського страхування може бути будь-який майновий інтерес, пов'язаний з торговельним мореплавством, а саме: судно, вантаж, фрахт, прибуток, очікуваний від вантажу, заробітна плата та інші види винагороди капітана, інших осіб, які належать до суднового екіпажу, а також ризик, прийнятий на себе страховиком (перестрахування).

Об'єкт страхування зазначається у договорі морського страхування (ст.242 Кодексу торговельного мореплавства). За відповідною угодою (генеральним полісом) мають бути застраховані всі або певного роду вантажі, які страхувальник одержує чи відправляє протягом певного строку. Проте на вимогу страхувальника по окремих відправках вантажів, охоплених дією генерального поліса, страховик видає поліси або страхові сертифікати. [12, с.95]

Договори страхування домашнього майна, що належить громадянам. Майно, що належить громадянам на праві приватної власності, може бути застраховане: за загальним договором - усе домашнє майно, що є у даному господарстві, крім виробів з дорогоцінних металів, коштовних каменів, колекцій картин, унікальних та антикварних речей (вони страхуються за окремим договором); певні предмети домашнього майна; окремі групи речей або усі речі домашнього майна в даному господарстві, які поділяються на групи.

Домашнє майно може бути застраховане на строк від одного до одинадцяти місяців і від одного до п'яти років включно. Страхова сума за договором страхування домашнього майна встановлюється за бажанням страхувальника. Картини, колекції, унікальні та антикварні речі беруться на страхування тільки у повній їх вартості, вказаній у відповідному документі компетентної організації. За бажанням страхувальника під час дії договору можна збільшити страхову суму, уклавши додатковий договір на строк, що залишився до кінця дії основного договору. [10, с.520]

Договори страхування транспортних засобів. Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

На страхування приймаються:

· транспортні засоби, що підлягають реєстрації в органах держ-автоінспекції;

· інші транспортні засоби з двигунами, що використовують власне джерело енергії;

· причепи, напівпричепи, човнові двигуни тощо; тролейбуси; трамваї.

Предметом угоди із страхувальником можуть бути й інші засоби транспорту (човни, катери, яхти тощо).

Договір страхування транспортного засобу можуть укладати власник, орендар чи особа, яка користується ним на основі нотаріально посвідченої довіреності власника. Сторонам за взаємною згодою надається широка свобода у визначенні страхової суми. Такий договір укладається, як правило, строком на один рік за місцем постійного проживання чи роботи страхувальника, за місцем реєстрації, купівлі, технічного огляду або стоянки транспортного засобу.

Особливість страхування автомобіля полягає в тому, що страхувальникові надається можливість укласти договір за умови особистої участі страхувальника у відшкодуванні збитку (франшизи). Франшиза встановлюється у вигляді фіксованої суми страховиком залежно від зміни цін на автомобілі, вартості ремонтних робіт та автозапчастин. У цьому разі страховий внесок сплачується у зменшеному розмірі. В разі укладення договору з франшизою збиток, завданий автомобілю, додатковому обладнанню і предметам багажу в розмірі, меншому за встановлену суму франшизи, не виплачується (він залишається на ризику страхувальника), а збиток, що перевищує встановлену суму франшизи, відшкодовується у повному обсязі. [9, с.318]

Договори страхування будівель, що належать громадянам. Добровільне страхування будівель, що належать громадянам на праві приватної власності, застосовується щодо житлових будинків. Проте за цим договором можна застрахувати також дачу, садовий будинок, гараж, огорожу тощо. Добровільне страхування будівель проводиться на випадок знищення чи пошкодження їх внаслідок будь-яких причин, крім навмисних дій страхувальника або члена його родини, військових дій, екологічних катастроф тощо. Договори укладаються строком від одного до 11 місяців чи від одного до п'яти років включно. За бажанням страхувальника будівлі можуть бути застраховані на договірну страхову суму. Договір страхування укладається як на всі будівлі, що знаходяться на відведеній страхувальникові земельній ділянці, так і на деякі з них, і навіть на окремі їхні конструктивні елементи, як правило, з оглядом будівель або на підставі документів, що підтверджують наявність будівель. Договори страхування вантажів можуть укладатись юридичними та фізичними особами, які користуються послугами різних видів транспорту: морського, залізничного, внутрішнього водного, автомобільного та повітряного. За цими договорами страхувальникам відшкодовуються збитки, що виникають від випадковостей та небезпек під час перевезення вантажів.

За обома видами страхування вантажів не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок будь-якого роду військових дій або військових заходів, впливу атомного вибуху чи радіоактивного зараження тощо.

За договором страхування, укладеним з умовою без відповідальності за пошкодження, не відшкодовуються збитки від підмокання вантажу атмосферними опадами, крадіжки, недоставки вантажу та з деяких інших причин. [9, с.318]

2.2 Права та обов'язки сторін за договором страхування, припинення договору

Згідно страхового договору до обовязків страховика відноситься:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальнику;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомості про страхувальника та його майнове становище крім випадків, встановлених законом. [2, ст.988]

Договором страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика . Обов'язки страхувальника:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладанні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, встановлений договором. [2, ст.989]

Відмова від здійснення страхової виплати. Страховик мас право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) умисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страховою випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави дії я відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. [2, ст.991]

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. [2, ст.992]

У разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права і обов'язки переходять до осіб, які одержали не майно у спадщину. В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до третіх осіб лише за згодою страховика, якщо інше не встановлено договором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, його права та обов'язки можуть перейти до останньої або до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав та інтересів застрахованої особи. [2 ст.994]

Припинення договору страхування.

Відповідно до Закону «Про страхування» договір страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення строку дії;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - громадянина чи втрати ним дієздатності

5) ліквідації страховика;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування [2].

Договір страхування припиняється у випадках,встановлених договором та законом. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом 10 робочих днів після пред'явлення страховиком письмової згоди про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування і в інших випадках, встановлених договором.

Страхувальник або страховик зобов'язані повідомити другу сторону про намір відмовитися від договору страхування на пізніш як за 30 днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором. Страховик не має права відмовитися від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено договором або законом. [2, ст.997].

Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), він повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. Якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат.

Наслідки відмови від договору страхування життя встановлюються законом. Якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється. [2, ст.997]

Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених ЦК. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:

1) його укладено після настання страхового випадку;

2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених ЦК. [2, ст.998]



3. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ УКЛАДЕННІ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ

Страхування виконує важливу роль в усьому світі як в країнах з високим, так і з дуже низьким рівнем економічного розвитку. Загалом, можна сказати, що чим вищим є економічний розвиток країни, тим більшу роль грає страхування як засіб економічної безпеки. Тобто страхування відіграє важливу економічну і соціальну роль як для окремих осіб, так і для суспільства, адже дає можливість застрахувати себе від негативних фінансових наслідків, а також заощаджувати гроші зручним способом.

На сьогодні роль страхової діяльності в Україні загалом недооцінюється. Найбільш проблемним питанням у розвитку економіки є розробка комплексу заходів щодо створення повноцінного страхового ринку як обов'язкового атрибуту ринкової економіки.

Роль і місце вітчизняного страхування залишаються дуже незначними та не відповідають тим завданням, які стоять перед Україною в сучасних умовах формування ринкової економіки. Перед страховими компаніями виникає дуже багато проблем, які потребують якнайшвидшого вирішення [11, с.175].

Дедалі більшої актуальності набувають суперечності між поточними і довгостроковими інтересами страховика і страхувальника, які мають різні форми прояву для різних видів страхування. Інтерес страховика полягає в тому, щоб охопити якомога більшу кількість страхувальників, зібрати більше страхових внесків. Для нього бажаним є довгострокове страхування, що дає можливість довше використовувати гроші. Інтерес страхувальника полягає у тому, щоб його внески примножились і по закінченні договору він отримав більше, ніж сплатив страховикові.

Однією з найважливіших проблем є низька частка виплат, що зумовлюються шахрайством, ретельною селекцією ризиків страховиком та ін. Тому завданням політики в галузі страхування є забезпечення механізмів формування страхових резервів страховиками на випадок виникнення кумулятивних ризиків. Разом із тим наглядові органи мають контролювати страховика, виявляти шахрайство, вживати відповідних заходів з метою уникнення чи обмеження протизаконних дій [6, с.40].

Крім того, потрібно ретельно попрацювати над українською термінологією, яка використовується у страхуванні. Головна проблема полягає не тільки в тому, що пересічний громадянин не розуміє багатьох термінів іншомовного походження, а й в тому, що страхування як галузь знань не визначилося щодо змісту багатьох фундаментальних понять і категорій [3, с.49].

Дуже важливим заходом розвитку страхової діяльності в Україні є підвищення рівня страхової культури як серед керівників підприємств, так і серед населення. Тому обов'язковим має стати регулярне проведення прес-конференцій з питань страхування, щомісячне інформування населення про особливості різних видів страхування через ЗМІ та ін. [8, с.28].

Не менш важливим заходом розвитку страхової діяльності є удосконалення податкової політики. Необхідно запровадити систему прямого оподаткування прибутку страховика, що поставило б страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами [6, с.40].

Важливим елементом розвитку страхової діяльності в Україні є інвестиційна діяльність страховиків. На сьогодні спрямовування страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі перепони. Тому держава повинна забезпечити відповідну законодавчу базу, що не протирічить інвестиційно-страховій діяльності компанії [4, с.46].

Особливу увагу необхідно приділити вирішенню проблем у сфері здійснення перестрахування. На сьогодні суттєвою проблемою для страхового ринку України є відтік значних грошових ресурсів за кордон. Тому вкрай важливим заходом розвитку інфраструктури страхового ринку України має стати вдосконалення системи перестрахування шляхом створення перестрахової біржі або перестрахового бюро, що знизить необґрунтований рівень перестрахування за кордоном [8, с. 29].

Отже, на основі вище викладеного, можна зробити висновок, що перспективи розвитку страхової діяльності залежать від того, наскільки ефективно розв'язуватимуться проблеми, що стосуються розвитку і регулювання страхової діяльності в Україні, адже страхова система України не відповідає сучасним вимогам організації суспільного розвитку. Вище викладені перспективи вдосконалення страхової діяльності в Україні дозволять прискорити створення повноцінного страхового ринку як необхідного елементу ринкової економіки.

Також основною проблемою в страхуванні є проблеми розвитку страхового ринку в Україні. Ринок страхування є важливою складовою фінансового ринку України, але його розвиток відбувається суперечливо. Він характеризується недосконалістю структури, слабким розвитком інституту перестрахування, тенденцією до укладання короткотермінових договорів, нестабільністю фінансового стану багатьох страхових компаній тощо [6, с.39]. Станом на 1 жовтня 2012 р. на українському страховому ринку було зареєстровано 378 страхових компаній. 41 страховик здійснював страхування життя, а 337 страховиків здійснювали інші види страхування. Обсяг зібраних ними премій за 9 місяців 2012 р. становив 14 041,2 млн. грн, що в 2,31 рази більше порівняно з аналогічним періодом 2011 р. Структура ринку страхових послуг постійно змінюється. Особливого розвитку набули такі напрями страхування, як страхування життя і добровільне майнове страхування. Але незважаючи на стрімкий розвиток субринку страхування життя, його частка на ринку страхових послуг дуже незначна (0,8 % у 2011 р.). В цілому, страховий ринок України характеризується нерозвиненим особистим страхуванням (страхування життя - 0,8 %, добровільне особисте страхування - 4,1%). Аналіз страхових виплат свідчить, що щороку рівень виплат за особистим страхуванням зменшується. При аналізі страхових виплат у цілому по галузі видно, що зі 100 % премій, які отримали страхові компанії у першому півріччі 2012 р., клієнтам у вигляді компенсації повернулося лише 5,3 %, тобто на порядок менше, ніж у розвинутих країнах. Ситуація зі страховими виплатами, тобто їхня частка у сумі страхових премій, щороку погіршується (у 2009 р. 12 %, а в 2011 р. - 9 % ). Усе це посилює недовіру громадян України до страхових компаній. Водночас вільні кошти населення оцінюються (за різними оцінками) від 15 до 25 млрд. дол. США. Ці кошти населення тримає вдома або вкладає переважно в банки, а не в страхові компанії. [6, с.40]

Крім того, на страховому ринку України з'явилися окремі галузі, в яких рівень недовіри до страхових компаній досяг кризової позначки (сільське господарство, зарубіжний туризм, автотранспорт тощо). Від витіснення з ринку багато страхових компаній рятує лише відсутність повної інформації про кількість скарг на їхню роботу. За даними Центру Разумкова, страховим компаніям недовіряє близько 80 % громадян України. Це пов'язано з тим, що на українському страховому ринку не створено надійного механізму захисту інтересів страхувальників. Надія на певне поліпшення ситуації пов'язана з діяльністю спеціального органу - Державної комісії з регулювання ринків фінанси послуг України.

Невідкладним є питання про розробку Страхового кодексу, що дало б можливість посилити відповідальність за фіктивне банкрутство. Розвиток ефективного страхового ринку України потребує розв'язання проблем, пов'язаних не тільки зі страхуванням життя, а й пенсійним і медичним страхуванням. Перспективним напрямом розвитку страхового ринку в Україні має стати впровадження довготермінових видів страхування та дотримання норм анти монополь мого законодавства. Суттєвим гальмом у розвитку страхової справи в Україні є те, що в країні недостатньо розвинута Інфраструктура страхового риску. Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятимуть підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку.



ВИСНОВКИ

Договір страхування - це договір, за яким одна сторона (страховик) зобов'язується, у разі настання певної події (страхового випадку), виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Перспективи розвитку страхової діяльності залежать від того, наскільки ефективно розв'язуватимуться проблеми, що стосуються розвитку і регулювання страхової діяльності в Україні, адже страхова система України не відповідає сучасним вимогам організації суспільного розвитку.

Під час написання курсової роботи я розглянула питання, що стосуються загальних понять страхування та його форм, також сам договір страхування, що він являє, і який зміст складає, права та обов'язки сторін за договором, припинення договору, та основні проблеми страхування. Розглянувши всі ці питання, я встановила, що страхування є важливим в житті, і ті проблеми, які виникають щодо нього потрібно врегульовувати і вдосконалювати.

Дуже важливим заходом розвитку страхової діяльності в Україні є підвищення рівня страхової культури як серед керівників підприємств, так і серед населення. Тому обов'язковим має стати регулярне проведення прес-конференцій з питань страхування, щомісячне інформування населення про особливості різних видів страхування через ЗМІ.

Важливо було розглянути питання, пов'язане з розвитком страхового ринку в Україні, що і є однією з основних досліджуваних проблем. Ринок страхування є важливою складовою фінансового ринку України, але його розвиток відбувається суперечливо. Він характеризується недосконалістю структури, слабким розвитком інституту перестрахування, тенденцією до укладання короткотермінових договорів, нестабільністю фінансового стану багатьох страхових компаній.

Невідкладним є питання, пов'язане з розробкою страхового кодексу. Необхідність розробки й прийняття Страхового кодексу України обумовлена потребою у подальшій систематизації законодавства у сфері страхування, позбавленні його застарілих правових норм, усуненні прогалин у законодавчому регулюванні страхових відносин, упорядкуванні застосування страхової термінології.

І тому органами державної влади вже зроблено перший крок до вдосконалення інституту страхування. З 19 квітня 2005 року у Верховній раді зареєстровано проект Страхового кодексу України. В якому, зокрема, в загальній частині визначено коло відносини, що регулюються законодавством про страхування, дія актів законодавства про страхування у часі. Визначені об'єкти та суб'єкти страхування, їх права та обов'язки; форми страхування, правила страхування, страховий договір, перестрахування, співстрахування, товариства взаємного страхування, посередницька діяльність, правила забезпечення платоспроможності страховика, порядок формування страхових резервів та інші норми. В особливій частині Кодексу визначений порядок здійснення обов'язкових видів страхування, серед яких зокрема, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов'язкове медичне страхування, обов'язкове страхування відповідальності за ядерну шкоду, обов'язкове страхування цивільної авіації. Я вважаю, що наступним кроком вдосконалення страхування і усунення проблем, які виникають, все ж таки буде прийняття страхового кодексу. Досліджуване питання і на перспективу залишається актуальним для вивчення та вдосконалення.



Додатки

ДОГОВІР ДОБРОВІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

м. ______________

«_____»__________________ р.

Страхова компанія ___________ (повна назва), далі - «Страховик», в особі керівника ____________, (посада, прізвище, ім'я та по батькові), діючого на підставі ____________, з одного боку, і ________________ (повна назва господарюючого суб'єкта), далі - «Страхувальник», в особі керівника __________ (посада, прізвище ім'я та по батькові), діючого на підставі __________, з другого боку,

уклали цей договір про наступне:

Предмет договору

1.1 Страховик бере на себе зобов'язання виплатити ________________ (страхувальнику або іншій уповноваженій ним особі) страхове відшкодування збитків, які він понесе від пошкодження, втрати або знищення застрахованого майна в результаті наступних подій (страхових ризиків):___________________________________________________ (пожежі, повені, землетрусу, викрадення майна тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страховику страхові платежі в розмірах і в строки, передбачені цим договором.

1.2 Перелік застрахованого майна страхувальника, страхова сума, розмір та строки внесення страхових платежів і розмір страхового відшкодування докладно визначені в додатку N 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Умови договору

2.1 Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами цього договору та правилами страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта. Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою.

2.2 У разі зміни страхувальника його права та обов'язки переходять до __________________________________________________________________.

2.3. У разі втрати страхувальником прав юридичної особи внаслідок реорганізації його права й обов'язки, що випливають з цього договору, переходять до правонаступника.

2.4. Після укладення договору страховиком страхувальнику видається страхове свідоцтво (сертифікат, поліс).

2.5. ______________________________________________(інші умови).

Обов'язки й права страхувальника

3.1 Страхувальник зобов'язаний

- своєчасно вносити страхові платежі в передбачених договором розмірах;

- при укладенні договору надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

- повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

- вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих настанням страхового випадку;

- повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений умовами страхування;

- інші обов'язки.

3.2 Страхувальник має право

- при настанні страхового випадку отримати від страховика суму страхового відшкодування (або заявити страховику про відмову від своїх прав на майно, з яким пов'язаний страховий інтерес і одержати повну суму страхового відшкодування).

Обов'язки й права страховика

4.1 Страховик зобов'язаний

- ознайомити страхувальника з умовами і правилами страхування;

- негайно, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові, в установлений договором строк;

- за заявою страхувальника, у разі прийняття останнім заходів, які зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

- зберігати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан, крім випадків, передбачених законами або іншими правовими актами;

- інші обов'язки.

4.2. Страховик має право відмовити у виплаті страхової суми (страхового відшкодування) з таких підстав

- навмисних дій страхувальника або осіб, на користь яких укладено договір страхування, якщо ці дії спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадського обов'язку або захисту майна, життя, честі, гідності;

- вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

- подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

- одержання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;

- несвоєчасне повідомлення страхувальникам про настання страхового випадку без поважних на те причин або у створенні страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

- невжиття можливих заходів щодо запобігання або зменшення збитків, завданих при настанні страхового випадку;