Інституційна структура міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин

Характеристика міжнародних фінансових інститутів. Опис банку міжнародних розрахунків, міжнародного валютного фонду. Група міжнародного банку та європейського банку реконструкції і розвитку. Регіональні банки розвитку і валютно-кредитні організації ЕС.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 17.09.2014
Размер файла 27,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Загальна характеристика міжнародних фінансових інститутів

Інституційна структура міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин включає численні міжнародні організації. Одні з них, маючи великі повноваження і ресурси, здійснюють регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Інші являють собою форум для міжурядового обговорення, вироблення консенсусу і рекомендацій з валютної і кредитно-фінансової політики. Треті забезпечують збір інформації, статистичні і науково-дослідницькі видання з актуальних валютно кредитних і фінансових проблем в економіці в цілому.

Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації умовно можливо назвати міжнародними фінансовими інститутами. Ці організації об'єднує єдина мета - розвиток співробітництва і забезпечення цілісності і стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства. До організації, що мають всесвітнє значення, належать перш за все спеціалізовані інститути ООН - МВФ і група МБРР.

Спеціалізований заклад ООН - Економічна рада - створив 4 регіональні комісії - для Європи, Африки, Азії, Латинської Америки. Дві останні сприяли організації Азіатського банку розвитку й Міжамериканського банку розвитку. фінансовий інститут валютний банк

Організація Європейського економічного співробітництва в 1961 р. була замінена Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР, Париж). Мета ОЕСР - сприяння економічному розвитку і фінансовій стабілізації країн - членів, вільної торгівлі, розвиткові молодих держав.

Міжнародні фінансові інститути виникли в основному після ІЇ світової війни , за винятком Банку міжнародних розрахунків (БМР,1930 р.) , виникнення міжнародних фінансових інститутів обумовлене такими причинами:

Посилення інтернаціоналізації господарського життя , утворення ТНК і ТНБ , що виходять за національні кордони.

Розвиток міждержавного регулювання світогосподарських зв'язків, у тому числі - валютно-кредитних і фінансових відносин.

Необхідність спільного розв'язання проблем нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, світові ринки валют, кредитів, цінних паперів, золота.

Міжнародні фінансові інститути переслідують такі цілі:

об'єднати зусилля світового співтовариства з метою стабілізації міжнародних фінансів і світової економіки ;

здійснювати міждержавне валютне і кредитно-фінансове регулювання ;

спільно розробляти і координувати стратегію і тактику світової валютної і кредитно-фінансової політики.

2. Банк міжнародних розрахунків (БМР)

Особливе місце серед міжнародних валютно-кредитних організацій посідає Банк міжнародних розрахунків (БМР). БМР був створений у 1930 р. на основі міжурядової угоди шести держав і конвенцій цих держав з Швейцарією, на території якої функціонує Банк.

БМР організований у формі акціонерного товариства з капіталом у 1.5 млрд. золотих франків. Органами БМР е загальні збори акціонерів і Рада директорів у складі керуючих 13 центральними банками.

На БМР за статутом покладено дві основні функції:

Сприяти співробітництву між центральними банками, забезпечувати сприятливі умови для міжнародних фінансових організацій;

Діяти, як довірена особа або агент по проведенню міжнародних розрахунків своїх членів. Виходячи з цих функцій, БМР виконує такі операції:

купівлі-продажу і зберігання золоту;

депозитно-позикові операції з центральними банками;

прийом урядових вкладів за особливими угодами;

операції з валютою і цінними паперами (крім акцій );

операції на світових ринках (валют, кредитів, цінних паперів, золота) як агент або кореспондент центральних банків;

укладання угод з центральними банками з метою сприяння взаємним міжнародним розрахункам.

Основне джерело ресурсів БМР - короткотермінові вклади (до 3 місяців) центральних банків в іноземній валюті або золоті. Для виплати відсотків за ними банк розміщує їх на ринкових умовах в інших центральних банках, міжнародних організаціях або банках-кореспондентах. Основною активною операцією БМР е інвалютні кредити центральним банкам.

БМР е агентом ЕОУС, ОЕСР, а також міжнародних валютних клірингів. БМР здійснює деякі спеціальні функції, зокрема спеціальні валютні інтервенції центральних банків з метою підтримання курсу провідних валют, виконує функції попечителя з міжурядових кредитів. Центральні банки поклали на БМР функцію спостереження за станом і функціонуванням євроринку. БМР здійснює міждержавне регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин з метою їх стабілізації. Банк організує регулярні зустрічі керуючих центральними банками з метою координації світової валютної і кредитної політики.

БМР Має адміністративний пост у Тимчасовому комітеті МВФ і в «групі десяти» , забезпечує роботу секретаріату комітету керуючих ЕЕС, Адміністративної Ради ЕФВС, здійснює клірингові розрахунки в ЕКЮ.

БМР е міжнародним банком центральних банків, центром економічних досліджень і форумом міжнародного валютно-кредитного співробітництва.

3. Міжнародний валютний фонд (МВФ)

МВФ - міжурядова організація призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами і подання їм фінансової допомоги при валютних утрудненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко й середньо термінових кредитів в іноземній валюті.

Найвищий керівник МВФ - Рада керуючих, у якій кожна країна-член представлена керуючим і його заступником, призначеним на 5 років. У віддання Ради входить розв'язання таких питань Фонду як внесення змін до Статей Угоди, прийом і виключення країн-членів визначення й перегляд величини їх часток у капіталі, вибори виконавчих директорів. МВФ влаштований за зразком акціонерного підприємства. Тому можливість кожного учасника впливати на його діяльність за допомогою голосування визначається часткою в капіталі. Виконавча Рада МВФ призначає директора-розпорядника, який очолює адміністративний апарат Фонду і відає поточними справами.

Капітал МВФ складеться з внесків держав-членів, що провадяться при підписанні. Кожна країна має квоту, виражену в СДР. Квота важлива ланка у взаємовідносинах країн-членів з МВФ. Вона визначає:

Суму підписки країни на капітал МВФ;

Можливості використання ресурсів Фонду;

Кількість голосів, які країна має у Фонді.

Розміри квот встановлюються на основі питомої ваги країн у світовій економіці і торгівлі. На додаток до власного капіталу Фонд має можливість залучити позикові кошти.

У Статуті Фонду для ідентифікації його кредитної діяльності використовуються два поняття:

Угода-надання валютних коштів країнам з його ресурсів;

Операція - надання посередницьких фінансових і технічних послуг за рахунок позикових коштів. МВФ здійснює кредитні операції тільки з офіційними органами - казначействами, центральними банками, стабілізаційними фондами. Розрізняються кредити на покриття дефіциту платіжного балансу й на підтримання структурної перебудови економічної політики країн-членів.

З метою розширення своїх кредитних можливостей МВФ практикує створення спеціальних фондів. Вони розрізняються за цілями, умовами і вартістю кредиту:

1. Фонд компенсаційного і непередбаченого кредитування призначений для кредитування країн-членів МВФ, у яких дефіцит платіжного балансу обумовлений зовнішніми факторами, що від них не залежать.

2. У червні 1969 року створений Фонд кредитування буферних (резервних) запасів для подання допомоги країнам, які беруть участь у створенні подібних запасів сировинних товарів.

3. З 1989 року функціонує Фонд фінансової підтримки операцій по скороченню і обслуговуванню зовнішнього боргу.

4. У квітні 1993 року МВФ заснував Фонд підтримки структурних перетворень. Цей фонд орієнтований на країни, які здійснюють перехід до ринкової економіки шляхом радикальних економічних і політичних реформ. Крім 4-х спеціальних фондів, які функціонують нині, МВФ періодично створює тимчасові кредитні форми з метою розв'язання гострих проблем міжнародних валютних відносин. До тимчасових спеціальних фондів належать:

1. Нафтовий фонд обсягом 6,9 млрд. СДР, або 8 млрд. доларів. Він надавав кредити країнам-членам МВФ для покриття витрат, викликаних збільшенням вартості імпорту нафти і нафтопродуктів.

2. Довірчий фонд обсягом 4 млрд. СДР, або 4,9 млрд. доларів (1976-1981рр.) Цей фонд створений в основному за рахунок прибутку від продажу на аукціонах частини золотого запасу МВФ.

3. Фонд додаткового кредитування або Фонд Віттевеен. Мета фонду надавати додаткові кредити країнам, що відчувають особливо різкі і тривалі кризи платіжних балансів і вичерпали ліміти звичайних кредитів МВФ.

4. Фонд розширеного доступу до ресурсів МВФ. Мета фонду надавати додаткові кредити країнам-членам, у яких масштаби нерівноваги платіжних балансів непокірно великі порівняно з розмірами їх квот.

5. Фонд структурної перебудови. Він надає пільгові кредити найбіднішим країнам, що розвиваються.

6. Фонд розширеної структурної перебудови надає кредити за рахунок як невикористаних ресурсів в фонду структурної перебудови, так і спеціальних позик і пожертв.

МВФ не тільки безпосередньо кредитує країни-члени, а й допомагає їм одержати кредити у урядів промислово-розвинених країн, центральних банків, групи МБРР, Банку міжнародних розрахунків. Навіть невеликий кредит МВФ полегшує країні доступ на приватний світовий ринок позикових капіталів. Розширення кредитної діяльності Фонду обумовлено трьома факторами:

1. Події на Близькому Сході, Війна у Персидській затоці призвели до скорочення поставок нафти на світовий ринок і зростанню, що погіршило платіжні баланси ряду країн.

2. МВФ активізував фінансову підтримку країнам, що розвиваються і розпочали макроекономічні і структурні реформи, а також включився в урегулювання зовнішнього боргу цих країн.

3. З 90-х років зросли кредити МВФ країнам Східної Європи і колишнього СРСР у зв'язку з глибокими соціально-економічними перетвореннями і переходом до ринкової економіки.

МВФ здійснює спостереження і контроль за додержанням країнами-членами свого Статуту, який фіксує основні структурні принципи світової валютної системи. По-перше, МВФ наділений повноваженнями створювати безумовні ліквідні кошти шляхом випуску СДР. По-друге, МВФ виступає як провідник прийнятої Заходом, з ініціативи США, установки на демонетизацією золота, послаблення його ролі у світовій валютній системі. По-третє, МВФ здійснює міждержавне регулювання режиму валютних курсів. По-четверте, МВФ усуває валютні обмеження. По-п'яте, МВФ бере участь у регулюванні міжнародних валютно-кредитних відносинах шляхом надання кредитів країнам, а головне, в результаті виконання ним функції координатора міжпородного кредитування. По-шосте, МВФ здійснює постійний нагляд за макроекономічною політикою країн-учасниць і станом світової економіки.

За час свого існування МВФ перетворився на справді універсальну організацію, отримавши широкого визнання як головний наднаціональний орган регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин, авторитетного центру міжнародного кредитування, координатора міждержавних кредитних потоків і гаранта платоспроможності країн-позичальниць.

4. Група Міжнародного Банку реконструкції і розвитку (МБРР)

Серед міждержавних інвестиціях інститутів найпомітніший вплив на темпи і напрямки економічного розвитку більшості країн робить група МБРР. Ця міждержавна інвестиційна група, яка включає МБРР та три його філії Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство (БІГА), перетворилася на найбільший світовий інвестиційний інститут.

МБРР - це перший міждержавний інвестиційний інститут, який був запроваджений одночасно з МВФ у липні 1944 р., а свою діяльність почав з 25 липня 1946 р.. Всесвітній банк - так часто називають МБРР, покликаний як найкраще сприяти виконанню стратегічного завдання : інтегрувати економіку всіх країн - членів з основними центрами світової системи господарства.

Керівними органами МБРР е Рада керуючих і Директорат (виконавчий орган). Членами МБРР можуть бути тільки країни, які вступили до МВФ. Ця вимога пояснюється тим, що країни-члени Банку зобов'язані проводити свою валютно-фінансову політику у відповідності до положень статуту МВФ. Право голосу в органах МБРР визначається часткою у його статутному капіталі, тобто тут застосовується та сама система «зважених» голосів, як і в МВФ.

Статутний капітал МБРР утворюється шляхом підписки країн-членів на його акції. В результаті підписний капітал до середини 1993 р. досяг 165 млрд. дол. Таким чином, зараз МБРР за своїм акціонерним капіталом перетворився на найбільший банк світу. Останніми роками МБРР виступає в ролі найбільшого позичальника на світовому фінансовому ринку, становлячи серед міждержавних інвестиційних банків найбільшу питому вагу у сумі облігаційних позик, що випускаються ними.

Кредитна політика МБРР відповідає інтересам приватного капіталу, який функціонує в країнах, що розвиваються. При розв'язанні питання про надання коштів банк вимагає широкої інформації про економічне і фінансове становище цих країн, направляє туди свої економічні місії. Такі місії проводять обстеження економіки і фінансів країн-членів, впливають на складання і виконання національних програм їх економічного розвитку. Основне завдання МБРР - кредитування конкретних об'єктів (переважно інфраструктурних транспорт, зв'язок, енергетика) на основі їх ретельного відбору.

Щоб пом'якшити критику на свою адресу і зміцнити престиж серед країн, що розвиваються, МБРР за підтримкою США, як головного пайовика, у 1960 р. створив свою філію - МАР, яка має з ним спільні органи управління на чолі з президентом банку. МАР покликана доповнювати діяльність МБРР і надавати найменш розвинутим країнам безпроцентні кредити на строк 35-40 р. при пільговому періоді 10 р., стягуючи комісію на покриття адміністративних витрат. Однак, щоб брати участь в МАР і одержати доступ до ії пільгових кредитів, необхідно вступити до МБРР. МАР періодично відчуває кризу у зв'язку з швидким вичерпанням своїх фінансових ресурсів, які на відміну від МБРР формуються не за рахунок облігаційних позик на світовому фінансовому ринку, а в основному за рахунок державних внесків країн-членів, перш за все США та інших великих донорів. Хоча МАР зівне має вигляд філантропічного інституту, фактично її діяльність в кінцевому підсумку заохочує експорт товарів з промислово розвинутих країн. Кредити МАР і МБРР направляються в основному на розвиток інфраструктури, причому не тільки економічної, а й соціальної. Виконуючи спільне завдання, МБРР і МАР мають не тільки єдине керівництво, а й не рідко здійснюють паралельно спільне кредитування одного й того самого проекту.

МФК створена у 1956 р. з ініціативи США з метою стимулювання приватних інвестицій у промисловість молодих держав, створення і розширення там приватного сектора. МФК кредитує тільки високо рентабельні підприємства у найбільш розвинутих країнах. Термін кредитів МФК не перевищує, як правило, 15 р., а середній термін 7-8 р. МФК виконує функції, дещо відмінні від МБРР. Особливість МФК полягає в тому, що для інвестування її коштів в країни-члени не потрібні урядові гарантії, яких вимагають МБРР і МАР при наданні кредитів підприємствам або організаціям. Іншою істотною відзнакою МФК е те, що з 1961 р. вона одержала особливе право не тільки надавати кредити, а й безпосередньо здійснювати інвестиції в акціонерний капітал підприємств, які будуються або розширюються, з наступним перепродажем їх акцій приватним інвесторам.

Жоден орган групи МБРР не міг забезпечити максимальних гарантій для приватних інвесторів в умовах зрослих не комерційних ризиків, що значною мірою стримує приплив іноземного капіталу до багатьох країн-членів. Саме БІГА, як третя філія МБРР, запроваджена у 1988 р., служить такій спеціальній меті, як заохочувати інвестиції в акціонерний капітал, та інші напрямки прямих капіталовкладень в країнах, що розвиваються, шляхом їх страхування від некомерційних ризиків. Членами БІГА можуть стати тільки країни - члени МБРР. Серед східноєвропейських країн БІГА, як і МФК, віддає особливий пріоритет Польщі й Чехії, які створили найсприятливіший клімат для іноземних інвестицій. Діяльність групи МБРР свідчить про прагнення ії керівництва і основних пайовиків знайти на багатосторонній основі нові, більш безпечні форми зовнішньої економічної діяльність. Саме під егідою МБРР посилюється координація багатосторонніх і двосторонніх програм довготривалої допомоги зростаючій кількості позичальників.

5. Європейський банк реконструкції й розвитку (ЕБРР)

ЕБРР - міжнародна організація, створена на основі Угоди від 29 травня 1990 р. Головне завдання ЕБРР - сприяти переходу європейських постсоціалістичних країн до відкритої, орієнтованої на ринок економіки, а також розвитої приватної і підприємницької ініціативи. Основними об'єктами кредитування ЕБРР е приватні фірми, або приватизовані державні підприємства, а також заново створені компанії, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями. Головна мета банку полягає в заохоченні інвестицій в регіоні.

Здійснюючи кредитну діяльність ЕБРР:

використовує різноманітні інструменти для гнучкого кредитування на основі загальноприйнятих у розвинутих країнах стандартів банківської справи;

співробітничає з приватними інвесторами, їх консультантами, також з комерційними банками;

співробітничає з урядами у здійсненні довготермінових планів розвитку;

гармонічно поєднує міждержавний і регіональний підходи;

прагне забезпечити збереження і поліпшення навколишнього середовища;

здійснює взаємодію з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями.

Керівництво діяльністю ЕБРР здійснює Рада керуючих, Рада директорів і президент. Рада керуючих це найвищий розпорядчий орган ЕБРР. Вона включає по два представника ( керуючого та його заступника ) від кожного учасника банку. Рада директорів це головний виконавчий орган, у компетенції якого знаходяться поточні питання роботи ЕБРР, а також здійснення важливих повноважень делегованих йому Радою керуючих. Президент ЕБРР обирається на 4 р. і управляє поточною діяльністю ЕБРР під керівництвом Ради директорів.

У своїй діяльності ЕБРР використовує такі форми операцій для підприємств приватно й державного сектора, що переходять на ринкові форми господарювання:

надання кредитів на розвиток виробництва;

інвестування в капітал;

гарантоване розміщення цінних паперів;

розміщення ресурсів спеціальних фондів відповідно до угод, які визначають їх використання;

надання позик і надання технічного сприяння під реконструкцію і розвиток інфраструктури.

Надаючи кредити ЕБРР допомагає західним промисловцям йти на необхідний ризик у завоюванні ринків на Сході, що має сприяти як найшвидшому переходу східноєвропейських країн до економічної стабільності і введенню конвертованості своїх валют.

6. Регіональні банки розвитку і валютно-кредитні організації ЕС

Регіональні банки розвитку виникли у 1940-60 рр. В окремих регіонах. Так, у 1949 р. був утворений Міжамериканський банк розвитку (МаБР) , в якому представлено 27 учасників країн регіону, що розвиваються, і 16 розвинутих країн.

У 1964 р. був створений Африканський банк розвитку (АФБР) за участю 50 країн регіону, що розвиваються і 25 розвинутих країн, а в 1966 р. - Азіатський банк розвитку (АзБР) , в якому відповідно беруть участь 31 і 14 країн.

Характерними рисами регіональних банків розвитку є їх спільні цілі і методи фінансування, об'єктами кредитування виступають такі галузі інфраструктури, як будівництво або модернізація автострад , гаваней, причалів, аеропортів і т.п., а також добувна і обробна промисловість. Основною ж метою регіональних банків розвитку е досягнення економічного співробітництва й інтеграції країн, що розвиваються, подолання їх зовнішньої залежності.

До регіональних валютно-кредитних організацій ЕС належать: Європейський інвестиційний банк (ЕІБ), створений у 1958 р. для надання кредитів строком від 20 до 25 рр. На освоєння відсталих районів, здійснення міждержавних проектів, модернізації галузевої структури виробництва.

Європейський фонд валютного співробітництва (ЕФВС), створений у 1973 р. в рамках Європейської валютної системи. Він надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу країн-членів ЕВС за умови виконання ними програм стабілізації економіки. Також в рамках ЕС СФВС виконує функції кредитно-розрахункового обслуговування її країн-членів.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЕБРР), створений відповідно до угоди, підписаної 29 травня 1990 р. в Парижі. ЕБРР має сприяти реформам в країнах Центральної і Східної Європи, спрямованим на перехід цього регіону на ринок економіки.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Механізм функціонування міжнародного та національного валютних ринків. Сфера валютно-кредитних відносин у процесі розвитку та функціонування валютного ринку України. Аналіз ринку з акцентом уваги на проблемах та перспективах подальшого розвитку.

    автореферат [32,1 K], добавлен 06.07.2009

  • Пошук індивідуального клієнта. Кредитні відносини як елемент фінансової системи, як ефективний інструмент стимулювання розвитку економіки. Перевага безготівкових розрахунків над готівковими. Оцінка установою банку кредитоспроможності позичальника.

    статья [17,3 K], добавлен 24.10.2015

  • Загальні підходи до організації обліку кредитних операцій комерційного банку. Теоретичні засади обліку інвестиційних операцій банку. Порядок обліку цінних паперів у торговому портфелі банку. Аналіз інвестиційних та кредитних операцій АБ "Укргазбанк".

    дипломная работа [1,7 M], добавлен 18.11.2013

  • Операції репо: сутність, зміст, техніка реалізації, огляд міжнародного досвіду. Операції "прямого" та "зворотного" репо. Рефінансування комерційних банків за допомогою операцій прямого репо. Функціональна структура Європейського центрального банку.

    контрольная работа [220,7 K], добавлен 09.08.2009

  • Сутність кредиту, його види, принципи і форми. Основні принципи організації обліку кредитних операцій банку, особливості формування та аналізу його кредитного портфелю. Методичні підходи до обліку кредитних операцій банку на прикладі ПАТ "Промінвестбанк".

    дипломная работа [557,7 K], добавлен 20.11.2013

  • Якісні характеристики фінансових звітів, організація їх підготовки та подання. Вимоги щодо форм фінансової звітності банку. Методика складання звіту про фінансові результати та рух грошових коштів. Допоміжна звітність та примітки до фінансових звітів.

    реферат [283,3 K], добавлен 22.04.2009

  • Історія розвитку установи комерційного банку "ПриватБанк". Принципи роботи банку. Спеціалізація діяльності та стратегії розвитку установи, аналіз її фінансового стану. Виробнича робота по відділах. Організаційна структура відділу, послуги, які він надає.

    отчет по практике [81,5 K], добавлен 18.12.2012

  • Поняття та економічна сутність категорії "ефективність діяльності банку", характеристика чинників та методика оцінки. Напрями забезпечення ефективності діяльності банків у сучасних умовах, оцінка впливу на неї міжнародних стандартів на сьогодні.

    дипломная работа [1,0 M], добавлен 09.06.2012

  • Розрахунки за екпортно-імпортними операціями. Міжнародні розрахунки без помилок і затримок. Види акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі. Застосування акредитиву в міжнародних формах розрахунків на прикладі банку "Україна".

    курсовая работа [33,3 K], добавлен 19.02.2003

  • Схема банківської системи України. Організаційна характеристика Хоум Кредит Банку, стратегічна мета і досвід роботи в різних країнах. Аналіз кредитних операцій фізичних осіб. Обсяги кредитних вкладень. Різновиди споживчих кредитів та умови їх надання.

    отчет по практике [61,4 K], добавлен 19.12.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.