Інституційна структура міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Загальна характеристика міжнародних фінансових інститутів

Інституційна структура міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин включає численні міжнародні організації. Одні з них, маючи великі повноваження і ресурси, здійснюють регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Інші являють собою форум для міжурядового обговорення, вироблення консенсусу і рекомендацій з валютної і кредитно-фінансової політики. Треті забезпечують збір інформації, статистичні і науково-дослідницькі видання з актуальних валютно кредитних і фінансових проблем в економіці в цілому.

Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації умовно можливо назвати міжнародними фінансовими інститутами. Ці організації об'єднує єдина мета - розвиток співробітництва і забезпечення цілісності і стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства. До організації, що мають всесвітнє значення, належать перш за все спеціалізовані інститути ООН - МВФ і група МБРР.

Спеціалізований заклад ООН - Економічна рада - створив 4 регіональні комісії - для Європи, Африки, Азії, Латинської Америки. Дві останні сприяли організації Азіатського банку розвитку й Міжамериканського банку розвитку. фінансовий інститут валютний банк

Організація Європейського економічного співробітництва в 1961 р. була замінена Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР, Париж). Мета ОЕСР - сприяння економічному розвитку і фінансовій стабілізації країн - членів, вільної торгівлі, розвиткові молодих держав.

Міжнародні фінансові інститути виникли в основному після ІЇ світової війни , за винятком Банку міжнародних розрахунків (БМР,1930 р.) , виникнення міжнародних фінансових інститутів обумовлене такими причинами:

Посилення інтернаціоналізації господарського життя , утворення ТНК і ТНБ , що виходять за національні кордони.

Розвиток міждержавного регулювання світогосподарських зв'язків, у тому числі - валютно-кредитних і фінансових відносин.

Необхідність спільного розв'язання проблем нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, світові ринки валют, кредитів, цінних паперів, золота.

Міжнародні фінансові інститути переслідують такі цілі:

об'єднати зусилля світового співтовариства з метою стабілізації міжнародних фінансів і світової економіки ;

здійснювати міждержавне валютне і кредитно-фінансове регулювання ;

спільно розробляти і координувати стратегію і тактику світової валютної і кредитно-фінансової політики.

2. Банк міжнародних розрахунків (БМР)

Особливе місце серед міжнародних валютно-кредитних організацій посідає Банк міжнародних розрахунків (БМР). БМР був створений у 1930 р. на основі міжурядової угоди шести держав і конвенцій цих держав з Швейцарією, на території якої функціонує Банк.

БМР організований у формі акціонерного товариства з капіталом у 1.5 млрд. золотих франків. Органами БМР е загальні збори акціонерів і Рада директорів у складі керуючих 13 центральними банками.

На БМР за статутом покладено дві основні функції:

Сприяти співробітництву між центральними банками, забезпечувати сприятливі умови для міжнародних фінансових організацій;

Діяти, як довірена особа або агент по проведенню міжнародних розрахунків своїх членів. Виходячи з цих функцій, БМР виконує такі операції:

купівлі-продажу і зберігання золоту;

депозитно-позикові операції з центральними банками;

прийом урядових вкладів за особливими угодами;

операції з валютою і цінними паперами (крім акцій );

операції на світових ринках (валют, кредитів, цінних паперів, золота) як агент або кореспондент центральних банків;

укладання угод з центральними банками з метою сприяння взаємним міжнародним розрахункам.

Основне джерело ресурсів БМР - короткотермінові вклади (до 3 місяців) центральних банків в іноземній валюті або золоті. Для виплати відсотків за ними банк розміщує їх на ринкових умовах в інших центральних банках, міжнародних організаціях або банках-кореспондентах. Основною активною операцією БМР е інвалютні кредити центральним банкам.

БМР е агентом ЕОУС, ОЕСР, а також міжнародних валютних клірингів. БМР здійснює деякі спеціальні функції, зокрема спеціальні валютні інтервенції центральних банків з метою підтримання курсу провідних валют, виконує функції попечителя з міжурядових кредитів. Центральні банки поклали на БМР функцію спостереження за станом і функціонуванням євроринку. БМР здійснює міждержавне регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин з метою їх стабілізації. Банк організує регулярні зустрічі керуючих центральними банками з метою координації світової валютної і кредитної політики.

БМР Має адміністративний пост у Тимчасовому комітеті МВФ і в «групі десяти» , забезпечує роботу секретаріату комітету керуючих ЕЕС, Адміністративної Ради ЕФВС, здійснює клірингові розрахунки в ЕКЮ.

БМР е міжнародним банком центральних банків, центром економічних досліджень і форумом міжнародного валютно-кредитного співробітництва.

3. Міжнародний валютний фонд (МВФ)

МВФ - міжурядова організація призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами і подання їм фінансової допомоги при валютних утрудненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко й середньо термінових кредитів в іноземній валюті.

Найвищий керівник МВФ - Рада керуючих, у якій кожна країна-член представлена керуючим і його заступником, призначеним на 5 років. У віддання Ради входить розв'язання таких питань Фонду як внесення змін до Статей Угоди, прийом і виключення країн-членів визначення й перегляд величини їх часток у капіталі, вибори виконавчих директорів. МВФ влаштований за зразком акціонерного підприємства. Тому можливість кожного учасника впливати на його діяльність за допомогою голосування визначається часткою в капіталі. Виконавча Рада МВФ призначає директора-розпорядника, який очолює адміністративний апарат Фонду і відає поточними справами.

Капітал МВФ складеться з внесків держав-членів, що провадяться при підписанні. Кожна країна має квоту, виражену в СДР. Квота важлива ланка у взаємовідносинах країн-членів з МВФ. Вона визначає:

Суму підписки країни на капітал МВФ;

Можливості використання ресурсів Фонду;

Кількість голосів, які країна має у Фонді.

Розміри квот встановлюються на основі питомої ваги країн у світовій економіці і торгівлі. На додаток до власного капіталу Фонд має можливість залучити позикові кошти.

У Статуті Фонду для ідентифікації його кредитної діяльності використовуються два поняття:

Угода-надання валютних коштів країнам з його ресурсів;

Операція - надання посередницьких фінансових і технічних послуг за рахунок позикових коштів. МВФ здійснює кредитні операції тільки з офіційними органами - казначействами, центральними банками, стабілізаційними фондами. Розрізняються кредити на покриття дефіциту платіжного балансу й на підтримання структурної перебудови економічної політики країн-членів.

З метою розширення своїх кредитних можливостей МВФ практикує створення спеціальних фондів. Вони розрізняються за цілями, умовами і вартістю кредиту:

1. Фонд компенсаційного і непередбаченого кредитування призначений для кредитування країн-членів МВФ, у яких дефіцит платіжного балансу обумовлений зовнішніми факторами, що від них не залежать.

2. У червні 1969 року створений Фонд кредитування буферних (резервних) запасів для подання допомоги країнам, які беруть участь у створенні подібних запасів сировинних товарів.

3. З 1989 року функціонує Фонд фінансової підтримки операцій по скороченню і обслуговуванню зовнішнього боргу.

4. У квітні 1993 року МВФ заснував Фонд підтримки структурних перетворень. Цей фонд орієнтований на країни, які здійснюють перехід до ринкової економіки шляхом радикальних економічних і політичних реформ. Крім 4-х спеціальних фондів, які функціонують нині, МВФ періодично створює тимчасові кредитні форми з метою розв'язання гострих проблем міжнародних валютних відносин. До тимчасових спеціальних фондів належать:

1. Нафтовий фонд обсягом 6,9 млрд. СДР, або 8 млрд. доларів. Він надавав кредити країнам-членам МВФ для покриття витрат, викликаних збільшенням вартості імпорту нафти і нафтопродуктів.

2. Довірчий фонд обсягом 4 млрд. СДР, або 4,9 млрд. доларів (1976-1981рр.) Цей фонд створений в основному за рахунок прибутку від продажу на аукціонах частини золотого запасу МВФ.

3. Фонд додаткового кредитування або Фонд Віттевеен. Мета фонду надавати додаткові кредити країнам, що відчувають особливо різкі і тривалі кризи платіжних балансів і вичерпали ліміти звичайних кредитів МВФ.

4. Фонд розширеного доступу до ресурсів МВФ. Мета фонду надавати додаткові кредити країнам-членам, у яких масштаби нерівноваги платіжних балансів непокірно великі порівняно з розмірами їх квот.

5. Фонд структурної перебудови. Він надає пільгові кредити найбіднішим країнам, що розвиваються.

6. Фонд розширеної структурної перебудови надає кредити за рахунок як невикористаних ресурсів в фонду структурної перебудови, так і спеціальних позик і пожертв.

МВФ не тільки безпосередньо кредитує країни-члени, а й допомагає їм одержати кредити у урядів промислово-розвинених країн, центральних банків, групи МБРР, Банку міжнародних розрахунків. Навіть невеликий кредит МВФ полегшує країні доступ на приватний світовий ринок позикових капіталів. Розширення кредитної діяльності Фонду обумовлено трьома факторами:

1. Події на Близькому Сході, Війна у Персидській затоці призвели до скорочення поставок нафти на світовий ринок і зростанню, що погіршило платіжні баланси ряду країн.

2. МВФ активізував фінансову підтримку країнам, що розвиваються і розпочали макроекономічні і структурні реформи, а також включився в урегулювання зовнішнього боргу цих країн.

3. З 90-х років зросли кредити МВФ країнам Східної Європи і колишнього СРСР у зв'язку з глибокими соціально-економічними перетвореннями і переходом до ринкової економіки.

МВФ здійснює спостереження і контроль за додержанням країнами-членами свого Статуту, який фіксує основні структурні принципи світової валютної системи. По-перше, МВФ наділений повноваженнями створювати безумовні ліквідні кошти шляхом випуску СДР. По-друге, МВФ виступає як провідник прийнятої Заходом, з ініціативи США, установки на демонетизацією золота, послаблення його ролі у світовій валютній системі. По-третє, МВФ здійснює міждержавне регулювання режиму валютних курсів. По-четверте, МВФ усуває валютні обмеження. По-п'яте, МВФ бере участь у регулюванні міжнародних валютно-кредитних відносинах шляхом надання кредитів країнам, а головне, в результаті виконання ним функції координатора міжпородного кредитування. По-шосте, МВФ здійснює постійний нагляд за макроекономічною політикою країн-учасниць і станом світової економіки.

За час свого існування МВФ перетворився на справді універсальну організацію, отримавши широкого визнання як головний наднаціональний орган регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин, авторитетного центру міжнародного кредитування, координатора міждержавних кредитних потоків і гаранта платоспроможності країн-позичальниць.

4. Група Міжнародного Банку реконструкції і розвитку (МБРР)

Серед міждержавних інвестиціях інститутів найпомітніший вплив на темпи і напрямки економічного розвитку більшості країн робить група МБРР. Ця міждержавна інвестиційна група, яка включає МБРР та три його філії Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство (БІГА), перетворилася на найбільший світовий інвестиційний інститут.

МБРР - це перший міждержавний інвестиційний інститут, який був запроваджений одночасно з МВФ у липні 1944 р., а свою діяльність почав з 25 липня 1946 р.. Всесвітній банк - так часто називають МБРР, покликаний як найкраще сприяти виконанню стратегічного завдання : інтегрувати економіку всіх країн - членів з основними центрами світової системи господарства.

Керівними органами МБРР е Рада керуючих і Директорат (виконавчий орган). Членами МБРР можуть бути тільки країни, які вступили до МВФ. Ця вимога пояснюється тим, що країни-члени Банку зобов'язані проводити свою валютно-фінансову політику у відповідності до положень статуту МВФ. Право голосу в органах МБРР визначається часткою у його статутному капіталі, тобто тут застосовується та сама система «зважених» голосів, як і в МВФ.

Статутний капітал МБРР утворюється шляхом підписки країн-членів на його акції. В результаті підписний капітал до середини 1993 р. досяг 165 млрд. дол. Таким чином, зараз МБРР за своїм акціонерним капіталом перетворився на найбільший банк світу. Останніми роками МБРР виступає в ролі найбільшого позичальника на світовому фінансовому ринку, становлячи серед міждержавних інвестиційних банків найбільшу питому вагу у сумі облігаційних позик, що випускаються ними.

Кредитна політика МБРР відповідає інтересам приватного капіталу, який функціонує в країнах, що розвиваються. При розв'язанні питання про надання коштів банк вимагає широкої інформації про економічне і фінансове становище цих країн, направляє туди свої економічні місії. Такі місії проводять обстеження економіки і фінансів країн-членів, впливають на складання і виконання національних програм їх економічного розвитку. Основне завдання МБРР - кредитування конкретних об'єктів (переважно інфраструктурних транспорт, зв'язок, енергетика) на основі їх ретельного відбору.

Щоб пом'якшити критику на свою адресу і зміцнити престиж серед країн, що розвиваються, МБРР за підтримкою США, як головного пайовика, у 1960 р. створив свою філію - МАР, яка має з ним спільні органи управління на чолі з президентом банку. МАР покликана доповнювати діяльність МБРР і надавати найменш розвинутим країнам безпроцентні кредити на строк 35-40 р. при пільговому періоді 10 р., стягуючи комісію на покриття адміністративних витрат. Однак, щоб брати участь в МАР і одержати доступ до ії пільгових кредитів, необхідно вступити до МБРР. МАР періодично відчуває кризу у зв'язку з швидким вичерпанням своїх фінансових ресурсів, які на відміну від МБРР формуються не за рахунок облігаційних позик на світовому фінансовому ринку, а в основному за рахунок державних внесків країн-членів, перш за все США та інших великих донорів. Хоча МАР зівне має вигляд філантропічного інституту, фактично її діяльність в кінцевому підсумку заохочує експорт товарів з промислово розвинутих країн. Кредити МАР і МБРР направляються в основному на розвиток інфраструктури, причому не тільки економічної, а й соціальної. Виконуючи спільне завдання, МБРР і МАР мають не тільки єдине керівництво, а й не рідко здійснюють паралельно спільне кредитування одного й того самого проекту.

МФК створена у 1956 р. з ініціативи США з метою стимулювання приватних інвестицій у промисловість молодих держав, створення і розширення там приватного сектора. МФК кредитує тільки високо рентабельні підприємства у найбільш розвинутих країнах. Термін кредитів МФК не перевищує, як правило, 15 р., а середній термін 7-8 р. МФК виконує функції, дещо відмінні від МБРР. Особливість МФК полягає в тому, що для інвестування її коштів в країни-члени не потрібні урядові гарантії, яких вимагають МБРР і МАР при наданні кредитів підприємствам або організаціям. Іншою істотною відзнакою МФК е те, що з 1961 р. вона одержала особливе право не тільки надавати кредити, а й безпосередньо здійснювати інвестиції в акціонерний капітал підприємств, які будуються або розширюються, з наступним перепродажем їх акцій приватним інвесторам.

Жоден орган групи МБРР не міг забезпечити максимальних гарантій для приватних інвесторів в умовах зрослих не комерційних ризиків, що значною мірою стримує приплив іноземного капіталу до багатьох країн-членів. Саме БІГА, як третя філія МБРР, запроваджена у 1988 р., служить такій спеціальній меті, як заохочувати інвестиції в акціонерний капітал, та інші напрямки прямих капіталовкладень в країнах, що розвиваються, шляхом їх страхування від некомерційних ризиків. Членами БІГА можуть стати тільки країни - члени МБРР. Серед східноєвропейських країн БІГА, як і МФК, віддає особливий пріоритет Польщі й Чехії, які створили найсприятливіший клімат для іноземних інвестицій. Діяльність групи МБРР свідчить про прагнення ії керівництва і основних пайовиків знайти на багатосторонній основі нові, більш безпечні форми зовнішньої економічної діяльність. Саме під егідою МБРР посилюється координація багатосторонніх і двосторонніх програм довготривалої допомоги зростаючій кількості позичальників.

5. Європейський банк реконструкції й розвитку (ЕБРР)

ЕБРР - міжнародна організація, створена на основі Угоди від 29 травня 1990 р. Головне завдання ЕБРР - сприяти переходу європейських постсоціалістичних країн до відкритої, орієнтованої на ринок економіки, а також розвитої приватної і підприємницької ініціативи. Основними об'єктами кредитування ЕБРР е приватні фірми, або приватизовані державні підприємства, а також заново створені компанії, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями. Головна мета банку полягає в заохоченні інвестицій в регіоні.

Здійснюючи кредитну діяльність ЕБРР:

використовує різноманітні інструменти для гнучкого кредитування на основі загальноприйнятих у розвинутих країнах стандартів банківської справи;

співробітничає з приватними інвесторами, їх консультантами, також з комерційними банками;

співробітничає з урядами у здійсненні довготермінових планів розвитку;

гармонічно поєднує міждержавний і регіональний підходи;

прагне забезпечити збереження і поліпшення навколишнього середовища;

здійснює взаємодію з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями.

Керівництво діяльністю ЕБРР здійснює Рада керуючих, Рада директорів і президент. Рада керуючих це найвищий розпорядчий орган ЕБРР. Вона включає по два представника ( керуючого та його заступника ) від кожного учасника банку. Рада директорів це головний виконавчий орган, у компетенції якого знаходяться поточні питання роботи ЕБРР, а також здійснення важливих повноважень делегованих йому Радою керуючих. Президент ЕБРР обирається на 4 р. і управляє поточною діяльністю ЕБРР під керівництвом Ради директорів.

У своїй діяльності ЕБРР використовує такі форми операцій для підприємств приватно й державного сектора, що переходять на ринкові форми господарювання:

надання кредитів на розвиток виробництва;

інвестування в капітал;

гарантоване розміщення цінних паперів;

розміщення ресурсів спеціальних фондів відповідно до угод, які визначають їх використання;

надання позик і надання технічного сприяння під реконструкцію і розвиток інфраструктури.

Надаючи кредити ЕБРР допомагає західним промисловцям йти на необхідний ризик у завоюванні ринків на Сході, що має сприяти як найшвидшому переходу східноєвропейських країн до економічної стабільності і введенню конвертованості своїх валют.

6. Регіональні банки розвитку і валютно-кредитні організації ЕС

Регіональні банки розвитку виникли у 1940-60 рр. В окремих регіонах. Так, у 1949 р. був утворений Міжамериканський банк розвитку (МаБР) , в якому представлено 27 учасників країн регіону, що розвиваються, і 16 розвинутих країн.

У 1964 р. був створений Африканський банк розвитку (АФБР) за участю 50 країн регіону, що розвиваються і 25 розвинутих країн, а в 1966 р. - Азіатський банк розвитку (АзБР) , в якому відповідно беруть участь 31 і 14 країн.

Характерними рисами регіональних банків розвитку є їх спільні цілі і методи фінансування, об'єктами кредитування виступають такі галузі інфраструктури, як будівництво або модернізація автострад , гаваней, причалів, аеропортів і т.п., а також добувна і обробна промисловість. Основною ж метою регіональних банків розвитку е досягнення економічного співробітництва й інтеграції країн, що розвиваються, подолання їх зовнішньої залежності.

До регіональних валютно-кредитних організацій ЕС належать: Європейський інвестиційний банк (ЕІБ), створений у 1958 р. для надання кредитів строком від 20 до 25 рр. На освоєння відсталих районів, здійснення міждержавних проектів, модернізації галузевої структури виробництва.

Європейський фонд валютного співробітництва (ЕФВС), створений у 1973 р. в рамках Європейської валютної системи. Він надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу країн-членів ЕВС за умови виконання ними програм стабілізації економіки. Також в рамках ЕС СФВС виконує функції кредитно-розрахункового обслуговування її країн-членів.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЕБРР), створений відповідно до угоди, підписаної 29 травня 1990 р. в Парижі. ЕБРР має сприяти реформам в країнах Центральної і Східної Європи, спрямованим на перехід цього регіону на ринок економіки.

Размещено на Allbest.ru