з нагоди втрати годувальника;

5. Страховій ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи їх розв'язання

Становлення України як самостійної демократичної держави не могло не зумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації економіки, який охопив усі галузі економіки, одразу ж позначився і на такій сфері суспільних правових відносин, як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних та економічних питань страхової справи і поява недержавних страхових компаній створили необхідну базу для організації ринкових відносин у страховій діяльності й передумови формування страхового ринку України.

Воднораз, досліджуючи питання розвитку страхового ринку в Україні упродовж 14 останніх років, можна дійти висновку, що його роль недооцінювалася. Лише протягом останнього часу цій сфері приділяється належна увага. Сьогоднішній стан ринку можна охарактеризувати як початок періоду зростання, незважаючи на те, що обсяги ринку порівняно з країнами Східної та Західної Європи незначні.

5.1 Етапи розвитку страхового ринку України

Розвиток страхового ринку України можна умовно поділити на кілька етапів.

Перший етап (1991--1995роки) -- це період створення і прийняття перших законодавчих актів із регулювання діяльності на страховому ринку. Розвитку страхових компаній сприяло прийняття Декрету Кабінету Міністрів України "Про внесення змін і доповнень у Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 26 квітня 1993 року № 38-93, що забороняв комерційним банкам діяльність у сфері страхування, та Декрету "Про страхування" від 10.05.1993 року.

Динаміка зростання чисельності страхових організацій в Україні за цей період характеризується такими показниками: 1991 рік -- 28, 1992-ий -- 171, 1993-ій -- 455, 1994-ий -- 616, 1995 рік -- 655 страхових компаній.

Воднораз кількісне зростання страхового ринку в Україні не перейшло на цьому етапі в якість, не були визначені чіткі напрямки розвитку ринку, не було відповідної методологічної бази та кваліфікованих кадрів. Не проводився ефективний державний нагляд і ліцензування (до 1993 року) страхової справи. Незважаючи на те, що в 1993 році було створено державну структуру у сфері регулювання страхового ринку -- Укрстрахнагляд, переломного етапу в розвитку страхового ринку, контролі за діяльністю страховиків тощо не відбулось. Біль шість страхових компаній була неплатоспроможною.

До 1995 року багато страхових компаній працювали за принципом піраміди (до цього спонукала висока інфляція). Важливим чинником розвитку національного ринку цього часу було створення в Україні філій і представництв московських страхових компаній ("АСКО", "Славія" та ін.), створення власних великих компаній-холдингів ("Омета-Інстер", "Саламандра", а також перетворення "Укрдержстраху" у HACK "Оранта").

Другий етап (1996--2002 роки). Значною подією для ринку було прийняття 07.03.1996 року Верховною Радою України Закону "Про страхування". Цей закон, а також близько 20 постанов уряду, 11 інструкцій і нормативних актів, прийнятих за цей період, відбивали потреби перехідного періоду від планової до ринкової економіки, безпосередньо визначали умови діяльності в сфері страхування, де домінуючу роль відігравали недержавні страхові компанії.

Зросли вимоги до розміру статутного фонду з 5 тис. дол. до 100 тис. дол. Після перереєстрації в 1997 році кількість страховиків значно зменшилась; налічувалося 220 компаній. У 1997 році відбулося падіння реальних обсягів надходжень страхових платежів, що почалося в 1994 році, при цьому зростання становило лише 8,6% від аналогічного показника 1994 року в порівняльних цінах. Дані щодо обсягів надходжень страхових платежів у цьому періоді наведено нижче.

Посилилися вимоги Укрстрахнагляду (з 1998-го до кінця 2001 року Міністерства фінансів України як контрольного органу страховиків) щодо платоспроможності, ліквідності, резервування, структури активів, інвестиційної політики тощо. Страховики, починаючи з 1996 року, зобов'язані були за кожним видом страхування, який вони мали намір здійснювати, розробляти правила страхування та затверджувати їх у контрольному органі. Характерною тенденцією цього етапу було продовження політики обслуговування та встановлення тісніших зв'язків кептивних страховиків і структур, які їх створили.

Третій етап (2002 рік і дотепер) -- це період переосмислення напрацьованого та перехід до нових стандартів і підходів у регулюванні та розвитку ринку. Значно посилилась конкуренція, професіоналізм у роботі страховиків. З'явився новий регулятор -- створена наприкінці 2002 року Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (далі -- ДКРРФП), суворішими стали вимоги щодо капі про страхування встановив нові вимоги до статутних фондів страховиків у розмірі не менше 1 млн. евро для тих, хто провадить ризикові види страхування, та 1,5 млн. евро для страховиків, які здійснюють страхування життя.

Як і раніше, посилюється тенденція концентрації страхових платежів у кептивних компаніях при різних міністерствах, підприємствах, банках, фінансово-промислових групах. За нашими підрахунками, такі компанії на сьогодні одержують понад 85% страхових платежів класичного страхування. Притому, як доводить зарубіжний досвід країн із ринковою економікою та країн Східної Європи, цей процес є об'єктивним і закономірним. Такі компанії допомагають здійснювати оптимізацію витрат підприємств на страхування, забезпечують ефективне реальне страхування і, у разі необхідності, -- оперативну виплату страхового відшкодування.

Характерною ознакою цього етапу є велика частка "фінансового страхування", тобто страхування, яке підприємство використовує для оптимізації своїх прибутків, грошових потоків, придбання пакетів акцій підприємств. У загальній структурі надходжень частка такого страхування, на нашу думку, становить близько 75% від загальної суми премій, а це понад 6,8 млрд. грн. за результатами 2003 року.

Практичним завданням цього етапу є зміцнення системи контролю ДКРРФП та фінансового стану наявних страхових організацій і виведення з ринку страхових послуг нежиттєздатних страховиків, підвищення рівня платоспроможності й капіталізації страхових компаній та якості капіталу, розширення діяльності із залучення коштів населення і підприємств, а також посилення взаємодії страховиків з реальним сектором економіки.

5.2 Стан страхового ринку України

Дослідження сучасних тенденцій розвитку страхового ринку в Україні засвідчує, що, незважаючи на значний потенціал свого розвитку, його частка у ВВП за 2003 рік становила близько 4% (табл. 1), а без урахування "фінансового страхування" -- менше 1%. Для розвинених країн світу аналогічний показник становить 8--12%.

Джерело: звітні дані Міністерства фінансів України, Міністерства статистики України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю).

Останніми роками страховий ринок за темпами розвитку випереджає інші сектори економіки України. Це стало можливим завдяки розвитку як реального ринкового, так і фінансового страхування.

Загальна сума страхових премій за 2003 рік становила 9 135 млн. грн. (табл.2) Порівняно з 2002 роком обсяги зазначеного показника зросли у 2,05 разу.

Таблиця 2. Динаміка надходження страхових платежів за 1998--2003 роки, млн. грн.

Джерело: дані Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

За темпами надходження страхових платежів варто виділити добровільне майнове страхування, яке щороку випереджає загальні показники (84,6% від загальних платежів. При цьому більшу частину у майновому страхуванні становить "фінансове страхування"). За останні два роки, за темпами зростання, активізувалося також страхування життя (зростання у 3,1 разу порівняно з минулим роком).

Загальна сума страхових виплат за 2003 рік становила 860 млн. грн. (табл. 3). Порівняно з 2002 роком обсяги зазначеного показника зросли на 317 млн. грн.

Таблиця 3. Динаміка страхових виплат за період 1998--2003 років

Джерело: дані Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

З 1998-го до 2004 року страхові виплати збільшились у 4,85 разу. Це пов'язано насамперед зі страховими виплатами з добровільного майнового страхування, особливо за авіакаско (наприклад, виплати у випадку з літаком АН--140 Харківського авіаційного заводу, який розбився в Ірані в 2002 році, здійснені страховою компанією "Кредо-Класік", становили понад 45 млн. грн.). Значно зросли відповідні показники з обов'язкового страхування та добровільного особистого страхування іншого, ніж страхування життя. Останніми роками відбувається погашення державою заборгованості за страховими випадками.

Співвідношення страхових виплат і страхових платежів за 2003 рік становило 9,4%, що порівняно з 2002 роком менше на 2,8%. Як засвідчує наш аналіз, випереджальний розвиток темпів надходжень платежів над темпами виплат є характерним для ринків країн, які розвиваються. Звісно, 9% рівень виплат відносно платежів є низьким (у розвинених країнах цей показник становить 80--100%). За нашими розрахунками, через років десять ми прийдемо до пропорцій, які характеризують кращі ринки Східної Європи. При цьому, якщо проаналізувати співвідношення виплат і надходжень таких визнаних лідерів страхового ринку, як страхові компанії "Надра" (збитковість 40% за 2003 рік), "Скайд-Вест" (32%), "Остра-Київ" (41%), то можна зрозуміти, що збитковість страхових компаній, які здійснюють класичні види страхування, уже значна. І це без урахування витрат на ведення справи (до 20% від суми платежів) та перестрахування. Якщо ж врахувати і ці витрати, то рентабельність страхового бізнесу не буде більшою за 20%.

За нашими розрахунками, в загальному рейтингу страхових компаній, який друкується в засобах масової інформації, до 35% страховиків -- це компанії, які провадять фінансові схеми. При цьому слід зазначити, що ця тенденція характерна і для російського страхового ринку. Так, за розрахунками російських експертів, із першої тридцятки компаній ринково орієнтованими є не більше 7--10 фірм.

Було проведене окреме рейтингування основних лідерів класичного страхового ринку України (табл. 4), які є ринково орієнтованими і на сьогодні посідають провідні позиції на ринку. Досить цікавим є те, що, наприклад, страхова компанія "Надра" (на сьогодні назву компанії змінено акціонерами на СК "Капітал"), яка згідно з проведеним на початку 2004 року газетою "Бізнес" фінансовим рейтингом визнана найкращою страховою компанією України в 2003 році, або ж такі визнані лідери галузі, як "Скайд-Вест" та "Остра-Київ", незважаючи на високі обсяги страхових платежів, низькоприбуткові і не є лідерами тих рейтингів, які публікуються в пресі. Рівень виплат відшкодувань у таких компаніях становить 30--50% від отриманих платежів.

Оцінюючи процеси розвитку ринку страхування, варто говорити і про роль внутрішніх ресурсів страхових компаній, і про підвищення страхової культури. Аналіз переваг клієнтів ACT "Вексель", якими є великі промислові підприємства України, засвідчує, що їхній вибір припадає насамперед на комплексні страхові програми. На вибір компанії-страховика впливає її репутація на ринку, платоспроможність у поєднанні з рівнем страхових виплат, динамічність, розвиненість регіональної мережі і надійність перестрахувального захисту.

Досить важливою складовою інфраструктури страхового ринку є інститут посередників (зокрема страхові та перестрахові брокери), який на сьогодні залишається нерозвиненим в Україні. На початок 2004 року в Україні зареєстровано

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

80 страхових брокерів (на 1 січня 2003 року -- 77), переважна кількість яких у Києві -- 45 (було 42), Харкові -- 5 (5), Дніпропетровську -- 9 (10), Запоріжжі -- З (3), по два в Івано-Франківську, Маріуполі, Львові, Рівному, Луганську, а також по одному в Луцьку, Чернівцях, Черкасах, Севастополі, Полтаві, Броварах, Красному Лучі та Житомирі.

За даними Українського науково-дослідного інституту "Права та економічних досліджень", за участю страхових брокерів у 2003 році надійшло платежів на суму 463,4 млн. грн., що становить близько 5% від загального річного обсягу страхових платежів, проти 70% на страхових ринках розвинених країн. Співвідношення страховиків і брокерів в Україні становить 5:1, тоді як, наприклад, у США -- 1:10, тобто на кожну страхову компанію припадає принаймні 10 брокерських, що її обслуговують або працюють із нею.

Страхові брокери не виявляють активності на ринку особистого страхування та страхування життя, обов'язкових видів страхування. У перестрахуванні працюють переважно представництва страхових брокерів-нерезидентів. Досі страхові брокери працюють на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №747 від 29 квітня 1999 року. Не виконані вимоги Прикінцевих положень Закону України "Про страхування" що передбачали приведення у відповідність нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України протягом чотирьох місяців після набуття чинності цим законом. Наявна нормативно-правова база діяльності брокерів має великий перелік документів і застарілих вимог, а отже, залишається недосконалою й істотно обмежує такий важливий елемент страхового ринку, як брокерська діяльність.

5.3 Проблеми розвитку страхового ринку України та їх подолання

Недостатнім є розвиток інституту актуаріїв, що свідчить про слабкість сектору страхування життя та неготовність страхової інфраструктури до впровадження пенсійного й медичного страхування. Фактично відсутній зовнішній спеціалізований аудит страхових організацій; взагалі в Україні немає професійних агентств із визначення рейтингів страхових компаній та інших структур страхового ринку, що є, по-перше, свідченням недостатнього рівня розвитку страховиків і низького рівня вимогливості до них з боку державних наглядових органів; по-друге -- одним із чинників непрозорості страхового ринку, недостатньої поінформованості громадян про стан і діяльність страхових компаній.

Актуальною проблемою страхового ринку, яка найбільше, на нашу думку, впливає на всі показники ринку, є відсутність довіри населення й господарських суб'єктів до страхових компаній. Досі не відновлена повною мірою довіра населення та підприємств до страхових компаній.

Саме недовіру до вітчизняних страхових компаній називають громадяни, які не мають жодного страхового полісу, головною причиною свого небажання страхуватися. Звичайно, існують і глибші, ніж недовіра до страхових інститутів, причини низького рівня поширення страхування в країні. Це невпевненість громадян у майбутньому, відчуття втрати соціальної перспективи, що призводить до того, що люди не мають можливості довгострокового планування життя, та не сприяє страхуванню від ризиків, особливо довгостроковому, наприклад, страхуванню життя.

Число зайнятих на страховому ринку, за оцінкою Ліги страхових організацій України (ЛСОУ), становить близько 38 тис. осіб⁶. Офіційна статистика України подає частку зайнятих загалом у галузі фінансування, кредитування, страхування, що не дає можливості з'ясувати динаміку розвитку страхового ринку за показником зростання (зменшення) числа зайнятих на ньому. Водночас, згідно зі статистичними даними, протягом 1995--2001 років частка зайнятих у згаданій галузі є незмінною і становить близько 200 тис. осіб⁷, що може свідчити як про стабільність, так і про стагнацію галузі.

На сьогодні генеральною стратегією діяльності ДКРРФП є запровадження дієвих важелів активного розвитку страхового ринку України. Адже за роки ринкових перетворень не вдалося повною мірою сформувати ринок страхових послуг, який би відповідав сучасним запитам суспільства. Його подальший розвиток потребує розв'язання актуальних проблем, а саме:

-- удосконалення законодавства та нормативних документів державних органів, які стосуються виплат страхового відшкодування, можливості страхування підприємствами власних працівників за рахунок витрат та не оподаткування коштів фізичних осіб, отриманих ними у вигляді страхового платежу, який сплачується підприємством страховим компаніям; прийняття законів, які б сприяли інвестуванню страховиками вільних коштів у пріоритетні галузі економіки, запроваджували податкові пільги на такі інвестиційні операції та обов'язкове медичне страхування за участю страхових компаній тощо;

-- напрацювання чіткої політики щодо формування позитивного іміджу страхового ринку в економіці. Власне, ринок є віддзеркаленням тієї ситуації, яка склалась. Тому треба боротися не з наслідками, а з причинами: створити економічно сприятливе середовище для розвитку реального страхування;

-- прийняття системи фінансових показників страхових компаній, аналіз яких давав би можливість визначити майбутні фінансові проблеми страховиків, унеможливлював би порушення ними законодавства, проводив би поточний моніторинг фінансового ринку. Ситуація, яка на сьогодні склалася з аналізом фінансової звітності та термінами її оприлюднення, є неприпустимою;

-- створення національної системи рейтингування страхових компаній, яка б давала можливість проводити правильну оцінку платоспроможності, ліквідності, стійкості страхових компаній для потенційних страхувальників та інвесторів;

-- усунення нерозвиненості обов'язкового страхування, без чого не може активно розвиватися ринок добровільного страхування, обмеження конкуренції в деяких секторах ринку страхових послуг і на територіях, зокрема шляхом створення афілійованих і уповноважених страхових організацій;

-- запобігання не обґрунтованому відпливу значних сум страхової премії за кордон через низький рівень капіталізації страхових організацій, невідповідні світовим стандартам вимоги до платоспроможності страхових організацій, а також нерозвиненість національного перестрахувального ринку, що призводять до неможливості страхування значних ризиків без помітної участі іноземних перестрахувальних компаній;

-- врегулювання діяльності такої важливої категорії учасників страхового ринку, як страхові брокери. їхні платежі до страхових компаній у загальній структурі платежів станом на 01.01.2004 року становлять менше 5%^х. Треба терміново розробити комплекс заходів із підвищення ефективності страхової брокерської діяльності;

-- усунення розбалансування страхового ринку (надходження платежів зі страхування життя є мізерними, у майновому страхуванні домінує страхування фінансових ризиків тощо), адже поповнення страхових портфелів досить часто відбувається не за рахунок розширення страхового ринку, а за рахунок перерозподілу клієнтів;

-- підвищення рівня платоспроможності, попиту та страхової культури юридичних осіб на страхові послуги, на що впливають інвестиційний "голод" підприємств, недостатній обсяг обігових коштів, макроекономічна нестабільність тощо.

Отже, найважливішими інструментами якісного перетворення ринку страхування на найближчі роки, на нашу думку, є розробка та впровадження стратегії розвитку страхового ринку в Україні на 2005--2010 роки. Вона має визначити такі актуальні питання в галузі страхування:

-- напрямки удосконалення законодавчої та методологічної бази ринку страхових послуг;

-- створення ефективного механізму нагляду та контролю Держфінпослуг за ринком і забезпечення розвитку саморегулювання у страховій галузі;

-- посилення надійності страхового ринку й забезпечення його прозорості, стимулювання капіталізації страхового ринку та створення інвестиційного клімату діяльності страховиків;

-- підходи до удосконалення структури страхового сектору економіки, активізацію розвитку обов'язкового та добровільного видів страхування;

-- розвиток довгострокового страхування життя, яке дасть змогу трансформувати заощадження населення в довгострокові інвестиції;

-- інтеграцію страхового ринку до європейського та світового фінансового простору;

-- заходи щодо підвищення довіри населення та юридичних осіб до страхових компаній, створення позитивного іміджу страхового ринку серед страхувальників тощо.

Проведені розрахунки за перспективами розвитку страхового ринку в Україні на найближчі 10 років на основі таких показників, як ВВП, реальне та номінальне зростання ВВП, інфляція, страхові платежі, частка страхового ринку у ВВП засвідчують, що протягом цього періоду ринок постійно зростатиме (правда, не такими темпами, як нині), і в 2013 році страхові платежі можуть становити близько 40 млрд. грн. Приріст страхового ринку в цей період становитиме лише близько 9--10% порівняно з попереднім 2012 роком.

На ринку в майбутньому домінуватимуть великі капіталізовані страхові компанії, кількість яких буде в межах 100 підприємств. При цьому більшість із них будуть кептивними. Вони входитимуть до складу фінансово-промислових груп, обслуговуватимуть їхні інтереси та розвиватимуть напрямки страхування, не пов'язані з групою, яку вони представляють. Переважна більшість компаній будуть універсальними і надаватимуть увесь спектр послуг клієнтам на ринку. Великою часткою надходжень у страхових платежах компаній будуть платежі від населення (в середньому 30--50%). Понад 50% ринку припадатиме на автотранспортне страхування та види страхування, пов'язані з транспортом.

Висновок

Досягнення Україною незалежності й вибір шляху ринкових відносин приводить до виникнення нової й у теж час складної державної проблеми страхової діяльності.

Роль держави на перехідному періоді суспільства до цивілізованого суспільства дуже важлива. Тому, що цей перехідний період є найбільш складним, довгим, і повним сумнівів. Це вимагає якісних змін у всіх сферах економічного життя суспільства. Потрібно утворити нову систему фінансів, цін, підготувати нові кваліфіковані кадри. Все це дозволить забезпечити реальний перехід до рівноправності всіх форм власності в житті суспільства й, у підсумку, посприяє перекладу економіки на ринкові умови господарювання. Хотілося б, щоб зміни торкнулися й страхового ринку нашої країни, що зараз перебуває в перехідному періоді, через що іноді страхові компанії зазнають збитків, а страхувальники залишаються без страхових виплат.