Економіко-організаційні питання здійснення касових операцій у комерційному банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економіко-організаційні питання здійснення касових операцій у комерційному банку

1. Економічна сутність касових операцій у комерційному банку

Гроші - один із чинників регулювання економічного процесу. Як вже зрозуміло з обґрунтування актуальності обраної теми дипломної роботи, коли готівки недостатньо - ринковий механізм дає збої. Але й надто великий обсяг грошей в обігу не сприяє економічному розвитку. Отже, держава у вигляді НБУ та комерційних банків повинна слідкувати за тим, щоб функціонування грошей у країні здійснювалось у прямій залежності від економічного зростання. Базуючись на літературних джерелах з економічної теорії можна зрозуміти, що визначення і становлення грошей різними економічними школами трактується і подається не однаково. Відповідно до історичного розвитку грошей його доцільно поділити на чотири основні етапи:

1. Раніше використовували предмети, які мали матеріальну або моральну цінність. В основному вони мали характер речей, що зберігають свою вартість. До цього етапу (до VІІ століття до н.е.) характерно наступне критичне визначення грошей. Товарні гроші - це древніша форма грошей, коли роль грошей виконували найбільш важливі для даної місцевості товари або цінності (сіль, хутро), тобто - це засіб оплати за товари та послуги, засіб вимірювання, а також засіб сбереження вартості.

2. Лише з переходом до жвавої торгівельної діяльності, як засобу обміну, почали використовуватися золото і срібло (монетні гроші). У часи більш розвинутої торгівлі благородні метали виливали у зливки або надавали їм форму монет. Гроші (монета) - злиток металу визначеної форми, ваги та вартості, який є законим засобом платежу. До цього етапу належить визначення конкретних функцій металевих грошей. Гроші для того періоду (VІІ століття до н.е. - XIX століття н.е.) розвитку економічної думки були, як суспільний інститут, який збільшував багатство, знижував витрати обміну та задовольняв потреби людей.

3. Покриття національної валюти золотом відмінено у 1972 році і з тих пір цінність банкнот і монет визначає розвиток економіки країни. Ця цінність ідентична як для готівкових грошей, так і для коштів на рахунках (безготівкових грошей). Підкреслимо, що різниця полягає тільки в тому, що під готівкою розуміють реальні гроші (банкноти і монети), тоді як під коштами на рахунках розуміють гроші, які є в наявності на рахунках (безготівкові гроші). Це був період теорії сучасного монетаризму - це теорія по якій кількість грошей в обігу являється головним фактором формування господарської кон'юнктури. Це основа державної програми кредитно-грошового регулювання економіки, основними елементами якої важаються кількісна теорія грошей. Тобто у цей період для розкриття суті грошей використовується термінологія та лексика яка дуже близька до тієї, що використовується сьогодні у нормативно-правовій документації. Наприклад, в Інструкції «Про касові операції в банках України», затвердженої Постановою Правління НБУ від 14.08.2003 р. №337 зі змінами та доповненнями дається наступне визначення готівки:

Готівка - грошові знаки (банкноти, монети). Банкноти - паперові грошові знаки різного номіналу, що відповідають затвердженому зразку за ознаками, установленими нормативно-правовими актами. Монети - металеві грошові знаки різного номіналу.

4. Кінець ХХ сторіччя ознаменував перехід до нового виду грошей - електроні гроші. Це новий «надшвидкісний» вид чека, але в формі пластикової («кредитної») картки.

Якщо критично осмислити існуючи визначення готівки які давались економічними школами у різні часи то усі розбіжності зводяться до трьох питань:

1) яку роль грають гроші в економіці - активну чи пасивну?

2) чи є різниця між металевими та паперовими знаками вартості?

3) яким повинен бути принцип емісії грошей - автоматичний чи такий який регулюється через центральний банк?

Отже, підсумовуючи усе вищесказане можна надати наступне власне визначення готівкових грошей.

Гроші - це особливий товар чи інший загальновизнаний матеріальний носій, який знаходиться в обігу у формі грошових знаків різного номіналу (банкнот, монет), юридично визнаний платіжний засіб, що виконує роль загального еквівалента в процесі обміну товарів на ринку і без якого немислима налагоджена робота ринкового і банківського механізму.

Гроші виконують ряд функцій:

- як міра вартості вони вимірюють втілену у товарі суспільну працю;

- як засоби обігу обслуговують процес реалізації товарів, а також сферу платних послуг;

- як засоби платежу виступають у тих випадках, коли або немає зустрічного руху товарів (виплата заробітної плати, сплата податків, страхових внесків), або взаємний рух грошей і товарів не збігається в часі, а також коли відбуваються безготівкові розрахунки;

- функцію коштів накопичення гроші виконують у тому випадку, якщо перебувають на банківських рахунках підприємств;

- коштами накопичення також виступають гроші, розміщені на внески в банки й в облігації;

- функцію світових грошей виконує золото на світовому ринку.

Предмет дослідження є складним за своєю структурою, тому розглянемо його класифікацію. Гроші в своєму розвитку виступали в двох видах: дійсні гроші та знаки вартості (замінники дійсних грошей). Дійсні гроші - гроші, у яких номінальна вартість відповідає реальній вартості, тобто вартості метала, з якого вони виготовленні. Металеві гроші (мідні, срібні, золоті) мали різну форму: спочатку штучну, потім вагову.

Поява знаків вартості при золотому обігу було спричинено об'єктивною необхідністю:

- золоті гроші високої портативності не мали смогу обслуговувати малий по вартості товарообіг;

- золотий обіг не мав в силу об'єктивності економічної еластичності, тобто змогу швидко розширюватись та скорочуватись;

- золотий стандарт в цілому не сприяв розвитку виробництва та товарообороту.

Замінники дійсних грошей (знаки вартості) - гроші, номінальна вартість яких вище реальної. До них відносяться:

1) паперові гроші:

- розмінні і сповна покриті металевим фондом;

- розмінні з частковим покриттям або зовсім без нього;

- нерозмінні по пред'явленню, але такі які підлягають вилученню і покриті особливими зобов'язаннями;

- нерозмінні чи розмінні тільки у визначений термін і не мають особливого покриття;

2) паперові гроші з примусовим курсом:

- розмінні сертифікати з повним покриттям металевого фонду;

- розмінні паперові гроші з неповним покриттям або без нього;

- нерозмінні процентні паперові гроші з примусовим курсом;

- нерозмінні безпроцентні паперові гроші з примусовим курсом.

До останньої категорії відносяться гривня, євро, долари і т. п.

3) кредитні гроші:

- вексель;

- паперові банкноти;

- чек.

Але для банківської системи така класифікація грошей не зовсім зрозуміла і не відповідає її головним задачам. Проблема управління грошовими коштами для банків полягає в збереженні готівки, а також в моменті визнання готівкових коштів у фінансовій звітності. Тому підходи до класифікації істотно різняться. Горелкин В.Г., Сопко В.В., Бабич В.С. дотримуються єдиної думки про класифікаційні ознаки коштів, у розрізі яких вони виділяють: по призначенню, по місцю зберігання, по керуванню (нормовані й ненормовані), крім вищевказаних класифікаційних ознак виділяють ще два; за видами валют, за джерелами формування або приналежності до даного підприємства. Класифікація, розроблена зазначеними фахівцями, якої дотримується й автор дипломної роботи, представлена у вигляді таблиці.

Класифікація коштів

Класифікаційна ознака	Види коштів
За призначенням	а) для обороту б) для особливого призначення (наприклад, для виплати заробітної плати)
За місцем зберігання	а) у касі б) на рахунках в) у сховищі
За матеріально-відповідальними особами	у розрізі матеріально-відповідальних осіб
За видами первинних документів, якими оформляється рух грошових коштів	а) прибутковий касовий ордер б) видатковий касовий ордер в) меморіальний ордер і т.д.
По керуванню коштами	а) нормовані (у касі) б) ненормовані (у шляху, на рахунках)
За видами валют	а) у національній валюті б) в іноземній валюті
За джерелами нормування або приналежності до даного банку	а) власні б) позикові в) залучені

Сукупність грошових розрахунків, у яких гроші виступають як засіб платежу, за своєю суттю є грошовим, або платіжним оборотом. Банки виконують касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, установлених Національним банком України. Ці правила визначають порядок прийняття та видачі готівки, її перерахування, упакування, зберігання та обліку. Для зберігання грошей і здійснення безготівкових розрахунків кожне підприємство відкриває в установі банку поточний рахунок. Проведення кассово - розрахункових операцій через банк дозволяє державі всебічно контролювати фінансово-господарську діяльність підприємства. От чому платежі шляхом безготівкових перерахувань через банк є основною формою розрахунків. Оскільки кошти є посередником у всіх розрахунках, то для забезпечення їхнього нормального кругообігу в народному господарстві важливо правильно й вчасно виконувати всі розрахунки.

Для прийняття, зберігання і видачі грошей та цінностей кожна установа банку має касовий відділ (операційну касу).

Операційні каси включають прибуткові каси (у які здійснюється оприбуткування готівки, що надійшла) і видаткові каси (здійснюють видачу готівки). У невеликому комерційному банку може бути організована єдина прибутково-видаткова каса. Для забезпечення розрахунково-касового обслуговування в другій половині операційного дня або у вечірній час у банку функціонують вечірні каси. У касах перерахування здійснюється перерахування, визначення платоспроможності, проведення експертизи готівки, контрольного перерахування під час ревізій, формування й оформлення значних сум готівки, приймання цінностей, що надійшли в банк в інкасаторських сумках. У тому випадку, якщо комерційний банк має ліцензію на проведення валютних операцій, він може відкривати обмінні пункти, призначені для здійснення операцій купівлі-продажу наявної іноземної валюти й платіжних документів, і каси підготовки авансів обмінним пунктам. Для зберігання запасу готівки, бланків суворої звітності, бланків платіжних документів, екземплярів іноземних грошових знаків, цінних паперів, цінностей і документів, прийнятих від юридичних і фізичних осіб на зберігання в кожному банку відкривається грошове сховище. Відповідальність за схоронність коштів несе матеріально - відповідальна особа, з якою укладається відповідний договір, керівник банку, головний бухгалтер і завідувач касою. Керівництво банку самостійно вирішує питання про структуру касового апарату.

Касові операції займають досить високу питому вагу в операціях руху грошових коштів. До касових операцій, які можуть здійснювати комерційні банки, відносяться:

- прийом готівки в національній і іноземній валюті від клієнтів для зарахування на поточні рахунки;

- видача готівки в національній і іноземній валюті клієнтам з їхніх рахунків по видаткових касових документах через касу банку, із застосуванням платіжних карток або з відповідного рахунку банку через його касу або банкомат;

- прийом від фізичних і юридичних осіб готівки в національній і іноземній валюті для переказу й виплати одержувачеві цього переказу в готівковій формі;

- вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) і відправлення їх на дослідження;

- обмін клієнтам не придатних до обігу банкнот (монет) у національній валюті на платоспроможні.

Як відомо з діючих законодавчих актів емісією грошей займається тільки Національний банк України. Багато операцій Національний банк України проводить через свої територіальні управління і Центральні сховища.

Резервні фонди використовують як для оновлення готівкової маси в обігу, так і для її забезпечення банкоматами і монетами. Касове обслуговування установ банків здійснюють операційні відділи ТУ НБУ на підставі укладених між ними угод.

Робочі місця касових працівників, які здійснюють прийом і обробку готівки, повинні бути обладнані приладами для контролю захисних елементів банкнотів. Крім того, робоче місце по прийому готівки повинне бути обладнане так, щоб клієнт міг спостерігати за перерахуванням готівки. Платоспроможність банкнот (монет) визначається касовими працівниками за правилами, установленим Національним банком, і з використанням довідкової інформації, надаваної Національним банком, банками-емітентами, Інтерполом або іншими вповноваженими установами. Касові працівники здійснюють операції лише з тими видами й номіналами банкнот в іноземній валюті, які перебувають в обігу в країнах-емітентах або підлягають обміну в порядку, установленому банком-емітентом. Банк самостійно визначає перелік касових операцій і інших послуг, які пропонуються клієнтам. Протягом операційного часу банки зобов'язані без будь-яких обмежень безкоштовно обмінювати фізичним і юридичним особам платіжні банкноти й монети національної валюти, не придатні до обігу, на придатні. Такий обмін, якщо платоспроможність банкнот (монет) не викликає сумніву працівника банку, здійснюється безпосередньо під час прийому без відбиття в бухгалтерському обліку.

Під час здійснення касових операцій банки повинні забезпечувати:

- своєчасне повне оприбуткування готівки в національній і іноземній валюті, що надійшла в каси банку, і зарахування її на зазначені клієнтами рахунки відповідно до вимог нормативно-правових актів;

- своєчасну видачу клієнтам придатних до обігу банкнот (монет) у національній і іноземній валюті;

- обмін клієнтам не придатних до обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні до обігу й вилучення сумнівних банкнотів на дослідження;

- документальне оформлення руху готівки в національній і іноземній валюті в операційній касі;

- своєчасне відбиття касових операцій у бухгалтерському обліку;

- належний внутрішній контроль за касовими операціями;

- здачу готівки в національній валюті в територіальні управління відповідно до встановлених відповідним договором умов;

- створення безпечних умов роботи з готівкою і її схоронності;

- задоволення потреб клієнтів у готівці;

- систематичний аналіз стану надходжень і видачі готівки в національній валюті;

- ідентифікацію клієнтів, які здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50 000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті.

У нинішній час бухгалтерія повинна виходити із принципу, що вміле використання грошей і коштів саме по собі може приносити додатковий дохід. Однак тут слід зазначити й таке протиріччя. Кошти, що зберігаються в касі комерційного банку, останньому приносять незначний дохід (порядку 1%). У результаті розміщення грошових ресурсів в інші види активів (наприклад, на депозити в інші комерційні банки, шляхом видачі кредитів клієнтам і т.д.) комерційний банк одержує більше високі доходи. Тому він прагне мати якнайменше готівки. І, разом з тим, здійснення касових операцій є об'єктивним напрямком діяльності будь-якого банку. У зв'язку із цим необхідно планувати раціональну структуру касових оборотів, що дозволяла б вкладати тимчасово вільні кошти з метою одержання прибутку в акції, облігації, кредити й депозити.

У даний час перед системою менеджменту на цій ділянці виступають наступні найважливіші завдання:

- дотримання нормативних документів по здійсненню касових операцій;

- організація матеріальної відповідальності;

- повсякденний контроль за схоронністю наявних коштів;

- збір і систематизація достовірної інформації про наявність і рух грошових коштів, контроль за їхнім використанням строго по цільовому призначенню, своєчасність і повнота оприбуткування грошей;

- дотримання умов видачі коштів у підзвіт на господарські й операційні витрати й потреби;

- контроль над організацією й проведенням у встановлений термін інвентаризацій коштів;

- дотримання порядку документального оформлення операцій з коштами й ведення обліку цих операцій;

- чіткий і якісний розподіл функціональних обов'язків між працівниками, що здійснюють касові операції, бухгалтерії, використання передових коштів обчислювальної техніки;

- розробка рекомендацій з оптимізації системи менеджменту з метою зміцнення фінансового становища банку.

Від успішності рішення цих завдань менеджменту багато в чому залежить фінансовий стан банку, своєчасність виплати заробітної плати працівникам, здійснення платежів у бюджет і позабюджетні фонди, розрахунків із клієнтами, і як слідство, правильна організація грошового обігу, зміцнення платіжної дисципліни, ефективне використання фінансових ресурсів. Однак рішення цих завдань неможливо без наявності оптимальної системи законодавчого й нормативного регулювання. Розгляду даного питання й присвячений наступний підрозділ дипломної роботи.

2. Нормативно-правове регулювання порядку здійснення касових операцій у комерційному банку

касовий кошти комерційний банк

В Україні суб'єктами нормативного регулювання кожного об'єкта управління є Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державний комітет статистики, Державна податкова служба, Національний банк, галузеві міністерства і інші державні органи.

Організація системи управління має нерозривну єдність з системою законодавчого регулювання, що представлена такими ієрархічними рівнями:

Перший рівень - Закони України, що затверджені Верховною Радою України. Ці нормативно-правові акти мають вищу юридичну силу.

Другий рівень - Укази Президента України. Ці нормативні документи доповнюють інформацію, що знаходиться у Законах України.

Третій рівень - декрети ВРУ і постанови КМУ, що є актами вищого органу в системі органів виконавчої влади.

Четвертий рівень - положення, інструкції, накази, вказівки, методичні рекомендації МФУ. Основними методичними документами, що регламентують механізм здійснення операцій і дозволяють його організовувати є План рахунків банківських установ і Інструкція про його застосування, інші нормативно-правові акти і методичні рекомендації розробляються і затверджуються на основі цих методичних документів.

П'ятий рівень - положення, інструкції, накази галузевих міністерств і відомств, Національного банку України.

Шостий рівень - рішення, накази, розпорядження щодо організації системи менеджменту в комерційному банку і не суперечать нормативним актам, що приведені в рівнях 1-5.

Дуже великою відмінністю являється те, що методологічне регулювання фінансово - господарської діяльності комерційних банків здійснює Національний банк України (МФУ), що займається розробкою:

- Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків;

- обсягу, форм і порядку складання фінансової звітності;

- Положень про порядок ведення облікових регістрів і документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку;

- Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку і інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому і окремі його ділянки в комерційному банку.

Основним нормативним документом, що регулює механізм здійснення операцій з готівкою, як і інших банківських операцій, є Закон України «Про банки і банківську діяльність». Цей закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Перший розділ «Загальні положення» дає тлумачення таких понять як: банк, банківська діяльність та кредит, ліквідність, банківські рахунки, його ділова репутація та багато інших. Створенню, державній реєстрації, ліцензуванню та реорганізації банків присвячений другий розділ. Третій розділ (стаття 37) визначає необхідність створення органів управління та контролю банків. Відповідно до цього органами управління банку є Загальні збори учасників, Спостережна Рада, Правління (Рада Директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку. У статті 47 дається конкретно визначений перелік операцій які може проводити банк. Відповідно до статті 37,47 та на підставі внутрішніх Положень ПАТ КБ «Приватбанк» затвердив перелік своїх касових операції, обов'язково проводить ревізії кас за допомогою ревізійних комісій та організує внутрішній контроль касових операцій. Відповідно до глави 13 четвертого розділу цього розділ даються загальні засади ведення обліку і вимоги до складання звітності в банках (по касовим операціям теж) та обов'язковий щорічний аудит його стану. Розділ шостий цілком підпорядкований порядку оскарження рішень Національного банку України.

Як бачимо для організації касових операцій у банках найважливіше значення має другий та третій розділ.

Далі зосередимось на нормативних актах, що регламентують процес здійснення касових операцій у банках. Зокрема хочеться виділити Постанову Правління Національного Банку «Про затвердження інструкції про касові операції в банках України». Ця Постанова встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валютах, регулює взаємовідносини банків з територіальними управліннями Національного банку, іншими банками та клієнтами. Відповідно до цієї інструкції касові операції проводяться банками лише після одержання ліцензії Національного банку. Банки повинні здійснювати касове обслуговування клієнтів на договірних засадах.

Банки на підставі цієї інструкції та з урахуванням переліку операцій, що проводяться, мають розробити і затвердити внутрішні положення (інструкції) про організацію роботи щодо здійснення касових операцій, у яких слід визначити порядок:

- роботи каси в операційний та в післяопераційний час;

- переміщення та передавання готівки і цінностей під відповідальність працівників банку, здійснення працівниками банку касових операцій з приймання та видачі готівки, у тому числі із застосуванням платіжних карток через касу банку або банкомати;

- роботи з банкоматами, контролю за касовими операціями;

- підкріплення готівкою філій (відділень) та приймання від них готівки;

- підбиття підсумків робочого дня операційної каси;

- приймання, видачі та зберігання готівки операційної каси та інших цінностей;

- відкривання і закривання сховищ цінностей;

Інструкція «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004 р. скасувала наступні нормативно-правові акти: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 №72, та Інструкцію про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затверджену постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 №69.

Серед основних відмінностей, внесених цієї інструкції, в першу чергу, слід виділити наступні:

1) Вилучено вимогу стосовно затвердження банками лімітів залишків готівки в касі суб'єктам господарювання.

Таким чином, розмір ліміту залишку готівки в своїх касах суб'єкти господарювання визначають і встановлюють самостійно в порядку, визначеному Положенням. У той же час, враховуючи що, надходження готівки до банків є важливим ресурсом для банківської системи, залишено норму щодо узгодження з банками відповідних строків здавання готівки для її зарахування на рахунки суб'єктів господарювання. При цьому уточнено обов'язки суб'єкта господарювання і банку при укладанні договору банківського рахунку в частині визначення строку здавання готівки.

2) Враховуючи законодавчо встановлені основні засади господарської, підприємницької і банківської діяльності та права суб'єктів господарювання щодо вільного розпорядження власними коштами в межах законодавства України, скасовано вимогу стосовно використання суб'єктами господарювання власних готівкових коштів, що одержані з банківського рахунку за грошовим чеком, виключно за цільовим призначенням. Заповнення відповідного реквізиту в грошовому чеку щодо цільового спрямування готівкових коштів, здійснюється для аналізу грошових потоків за напрямами та вивчення тенденцій готівкового обігу.

3) Скасовано регламентацію термінів видачі банками коштів на заробітну плату суб'єктам господарювання, у тому числі необхідність розроблення ними і подання до обслуговуючого банку календаря видачі заробітної плати.

Порядок видачі банками коштів на заробітну плату здійснюється відповідно до нормативно-правових актів України, зокрема відповідно до вимог Закону України «Про оплату праці», яким серед інших вимог встановлено вимоги щодо строків та періодичності виплати заробітної плати.

Як відомо, практично кожен банківський робітник здійснює облік тих операцій, за які він відповідає. Основою ведення обліку у комерційних банках є План рахунків фінансових установ банківських установ - це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, який використовується для реєстрації господарських операцій. Він поділяється на чотири категорії та дев'ять класів. Облік касових операцій ведеться на балансових рахунках першої категорії першого класу плану рахунків. Перший клас визначає стосунки між Національним банком України та іншими банками, а також стосунки цих банків між собою.

У кожному розділі діє деталізація пов'язана з трицифровими рахунками, що визначають групу, а саме: рахунки групи №100 «Банкноти і монети» призначені для обліку готівки в національній та іноземній валютах, дорожні чеки обліковуються за рахунками групи №101 «Дорожні чеки». Усі інші цінності, які є на зберіганні в касі банку (чеки, бланки суворої звітності, зразки банкнот), обліковуються на позабалансових рахунках. У кожній групі визначається безпосередньо чотирьохзначний номер балансового синтетичного рахунку.

Велике значення для регулювання правового поля оподатковування в банківській діяльності має Податковий кодекс, що вступив в силу з 01.01.2011 р. Цим Кодексом визначаються принципи оподатковування з податку на прибуток в Україні, порядок його обчислення й сплати, а також права, обов'язки й відповідальність платників. Відповідно до цього Кодексу доходи, які одержують комерційні банки від здійснення операцій з готівковими коштами, включаються до складу його операційних доходів доходів, що підлягають оподатковуванню, а витрати, які банк несе при цьому, є операційними витратами витратами.

До основних регламентів які регулюють механізм здійснення касових операцій треба віднести: положення «Про облікову політику в системі ПАТ КБ «Приватбанк», Положення «Про організацію операційної діяльності в ПАТ КБ «Приватбанк», посадові інструкції касирів та операційного працівника.

Загальний висновок відносно досконалості нормативно-правової бази носить зовсім невтішний характер. Підсумуємо основні негативні моменти в діючій на сьогодні нормативно-правовій та регламентній базі:

- дуже великий обсяг нормативних і правових документів, що регулюють методологію, методику і організацію здійснення касових операцій;

- постійні зміни в діючих нормативно - правових документах;

- чітка регламентація документів з боку Національного банку України, тому що банки виконують касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, установлених Національним банком України. Ці правила визначають порядок оприбуткування та видачі готівки, її перерахування, упакування, зберігання та обліку;

- діючим законодавством не визначено граничні обмеження по сумі здійснюваних готівкових розрахунків між суб'єктами господарювання.

Усе це зумовлює неможливість точно спрогнозувати ліміти грошових коштів в банківських установах які необхідні для налагодженої роботи усіх учасників цих відносин. Тому раціональним буде знову ввести заходи контролю за готівковим обігом (графіки виплати заробітної плати, гарантійні листи, встановлення лімітів самостійно банками). Крім того, недоліком нормативного регулювання є відсутність стандарту з обліку операцій з готівковими коштами. У кожному комерційному банку розробляються свої положення, таким чином, відсутня уніфікація накопичення й систематизації облікової інформації. У систематизованому вигляді нормативно - правове регулювання представлено в додатку А.

Вивчивши сутність операцій з наявними коштами в банку й правове регулювання порядку їхнього здійснення, необхідно дослідити порядок здійснення й документування касових операцій у комерційному банку. Розгляду даного питання присвячений наступний підрозділ дипломної роботи.

3. Організація порядку здійснення операцій з готівковими грошовими коштами у комерційному банку

Порядок безпосереднього здійснення операцій з готівковими грошовими коштами невід'ємно пов'язаний з процесом їх документування. Документ є первинним джерелом інформації, який фіксує здійснену господарську операцію. Документи складаються під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі, тому процес збору, оброблення та зберігання первинних документів має бути безперервним, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої, в межах системи автоматизації банку, а відповідна інформація - цілісною, достовірною і несуперечливою.

Касовими документами оформлюють операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України.

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства (банку), що склало документ;

- зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру;

- посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

До обов'язкових реквізитів первинних документів, що використовуються для розрахунків (крім перелічених вище), також належать:

- назва одержувача коштів;

- сума операції (цифрами та словами). Сума операції може бути відображена лише цифрами, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку.

- номери рахунків;

- назва банку (одержувача та платника коштів).

Первинні документи залежно від виду операції можуть включати, крім обов'язкових, додаткові реквізити, що визначаються банками самостійно. Додаткові реквізити можуть бути дописані в касовому документі від руки ручкою. Бланки касових документів виготовляються згідно з їх зразками друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління НБУ від 14.08.2003 р. №337 зі змінами та доповненнями, крім грошових чеків які виготовляються лише друкарським способом.

Приймання готівки національної валюти від клієнтів юридичних та фізичних осіб здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:

1) від підприємств, організацій - по заяві на переказ готівки;

2) від населення приймаються різні платежі на користь юридичних осіб - за повідомленням. На руки клієнтам повертається квитанція.

Для відображення даних документа в інформаційній системі банка касир застосовує програмний комплекс «Прийом та обробка платежів від фізичних осіб», який функціонує автономно від комплекса «Операційний День Банка» (ОДБ). Усі операції, які робить касир, фіксуються в протоколі роботи касира - табуляграмі, що не допускає зміни в змісті. В кінці дня, на підставі здійснених операцій формується зведений ордер платежів. Касир підшиває табуляграмму та зведений ордер в касові документи дня.

3) від фізичних осіб - по заяві на переказ готівки зараховується готівка на вкладний рахунок, погашаються суми кредитів, відсотків по кредиту, перераховуються перекази, поповнюються рахунки на пластикових картках.

4) від працівників банку - по прибутковим касовим ордерам.

5) від фізичних осіб - поповнення готівкою карткового рахунку клієнта за допомогою платіжної картки через платіжний термінал в касі банку оформлюється заявою на переказ готівки.

6) від фізичних осіб по заяві на переказ готівки проводиться зарахування готівкових коштів для здійснення переказів в національній валюті.

У разі здійснення касових операцій протягом операційного часу відповідальний працівник банку на касових документах проставляє дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп «вечірня», або «післяопераційний час». Виконані протягом операційного часу касові операції обліковуються в цей самий день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня. Клієнт має право зазначити в заяві на переказ готівки дату валютування, яка не може перевищувати десять календарних днів після складання касового документа (день складання не враховується).

Виправлення в касових документах реквізитів, а саме: номера рахунків, найменування клієнта, суми, прізвища, імені, по батькові отримувача (платника) не допускаються.

По закінченню зміни касир прибуткової каси складає Звітну довідку касира, робить запис в Книгу прийнятої та виданої готівки, на підставі прийнятих документів та готівки, яка находиться у нього. Старший касир звіряє документи та готівку, підписує довідку і Книгу прийнятої та виданої готівки, а уся готівка оприбутковується на рахунки у той же операційний день. Це буде звітом касира прибуткової каси.

Методика організації процедури документування по оприбуткуванню готівки в ПАТ КБ «Приватбанк» ведеться відповідно до загальнотеоретичних вимог, цілком задовольняє вимоги діючих законів, положень та правил НБУ.

Однак, детальне вивчення структури прибуткових документів дозволило визначити певні недоліки і відмітити те, що зайвими є наступні вимоги:

- проставлення кількості примірників (перший чи другий) на усіх прибуткових документах;

- проставлення штампа економіста на другому примірнику клієнта заяви на переказ;

- заповнення в ручну на кожній заяві на переказ поля «Дата валютування», яке не формується автоматично при кожному заповнені.

Тому банку ПАТ КБ «Приватбанк» пропонується доопрацювати ці недоліки в документуванні прибуткових касових операцій.

З каси банку готівка може видаватись за такими видатковими документами:

1) підприємствам, організаціям у яких відкрито поточний рахунок - по чекам.

2) індивідуальним фізичним особам, які отримують кредит через касу банку;

3) вкладникам готівки по заяві на видачу готівки проводиться виплата відсотків по депозиту;

4) видача готівки за залишками коштів на картковому рахунку та рахунку завантаження клієнта з каси відділення через платіжний термінал - згідно чека платіжного термінала;

5) фізичним особам за здійсненими переказами на їх ім'я здійснюється по внутрішньобанківській платіжній системі переказів «Експрес» через мережу.

У видаткових касових документах (заява на видачу готівки, грошовий чек) працівник банку перевіряє:

- повноту заповнення реквізитів на документі;

- наявність підписів посадових осіб банку, яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам;

- належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі;

- наявність підпису отримувача.

Розглянемо звіт матеріально відповідальної особи - касира видаткової каси ПАТ КБ «Приватбанк». По закінченню дня касир видаткової каси звіряє суму готівки отриманої під звіт, формує видаткові документи, виводить залишок готівки який повинен залишитись у нього, - при вірному обліку та видачі готівки пише звітну довідку та робить запис у своїй книзі. Старший касир перевіряє вірність формування документів звіряє суми підкріплення та видачі готівки згідно документів, а операційний працівник звіряє запис у довідці касира із записами у касовому журналі, який сформувався за цим касиром. Якщо все вірно старший касир підписує книгу обліку касира та його довідку. А касир розписується в касовому журналі.

Старший касир на підставі документів прибуткової та видаткової каси формує документи дня, набиває стрічку окремо по прибутку та видатку, складає зведену довідку про касові обороти за день, звіряє з довідкою яка формується в базі даних - з підрахунком залишку цінностей на початок наступного дня.

Також є порядок документування операцій з готівкового обміну валют.

До цих операцій відносяться:

- купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;

- зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

Проводяться касові операції з готівкового обміну валют за курсами, які встановлюються щоденно розпорядженням, підписаним відповідальними співробітниками банку.

У касах у доступному для огляду клієнтами місці розміщується така інформація:

- копія наказу (розпорядження) по відділенню про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют;

- перелік операцій, які здійснює ця каса;

- повідомлення українською та іноземними мовами щодо можливості здійснення фізичними особами - нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред'явлення ними довідки за формою №377;

- витяг з наказу про встановлення тарифів комісійної винагороди за операціями, які здійснює ця каса, що засвідчується підписом керівника відділення та печаткою відділення.

ПАТ КБ «Приватбанк» здійснює:

- купівлю та продаж валюти. Довідка за формою №377 видається касою фізичній особі як підтвердження проведення операції з купівлі чи продажу готівкової іноземної валюти. Здійснені операції відображаються касою банку в реєстрі купленої іноземної валюти та в реєстрі проданої іноземної валюти.

- приймання готівкових коштів для здійснення переказів в іноземній валюті.

У банку іноді виникає ситуація коли обсяг видаткових операцій перевищує обсяг прибуткових (чи навпаки), тоді виникає потреба в підкріпленні (чи вивезені надлімітних сум готівки). Розглянемо порядок та особливості проведення інкасації готівки та цінностей. Банк може самостійно передавати готівку своїм відділенням, або іншим банкам незалежно від їх місця розташування на території України.

Видача готівки банком, який відправляє готівку через власну службу інкасації, проводиться за прибутково-видатковими касовими ордерами. Договори про передавання готівки укладаються між банком на балансі яких обліковуються відповідні відділення. Відділення для підкріплення своєї операційної каси завчасно надсилають до філії заявки, в яких вказують суму підкріплення та установу банку, яка буде надавати готівку.

Підготовка підкріплення готівкою проводиться касовим працівником банку. На ярлику до сумки з готівкою проставляється найменування установи банку, номер, дата і сума вкладання. Сумка видається інкасатору під розписку у видатковому касовому ордері. На маршрут інкасаторам видається Книга обліку готівки, відправленої філіям через інкасаторів банку в яку вносить відповідні записи начальник відділу касових операцій. Доставлена інкасаторами сумка з підкріпленням готівкою приймається старшим касиром відділення, який перевіряє справність сумки, правильність її опломбування і відповідність відбитку номера пломбіру, вказаному в Книзі обліку готівки, яка відправлена банком через інкасаторів. Сумка розкривається старшим касиром в присутності інкасаторів, що здійснювали доставку готівки, шляхом розрізання одного оберту шнура; готівка перевіряється за пачками і корінцями, а окремі купюри - поаркушно. Поаркушне перерахування грошей, одержаних у пачках і корінцях, повинно проводитись касовими працівниками філії, відділення в день одержання підкріплення і до початку операцій з ними. Старший касир банку, що прийняв сумку з готівкою, розписується в книзі обліку готівки, яка відправлена банком через інкасаторів, скріплює свій підпис печаткою каси, після чого повертає Книгу і сумки, що звільнились, інкасатору.

Для доставки в банк надлишків готівки із відділень, старший касир виписує на кожну сумку супровідну відомість до сумки з грошовою виручкою та робить запис в явочній картці інкасаторів.

У кожному банку обов'язково проводиться ревізія. Ревізія грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в сховищах (сейфах) цінностей та операційних касах банку, також перевірка порядку їх зберігання проводяться: за наказом керівника банку не рідше одного разу на півріччя, а також щорічно за станом на 1 січня нового року; при тимчасовій зміні начальника відділення, старшого бухгалтера старшого касира; в інших випадках за наказом керівника банку.

Ревізія грошових білетів, монети й інших цінностей проводиться комісією, що призначається письмовим наказом керівника Банку. До проведення ревізії залучаються підготовлені працівники (не менше 3-х осіб), які не являються матеріально-відповідальними особами. Проводиться обов'язково в присутності службових осіб, відповідальних за збереження цінностей. Грошові білети, монета та інші цінності для контрольного перерахування відбираються особисто керівником ревізії. Після перерахування грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах, ревізуючи проводять звірку виявлених у наявності цінностей з даними Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей, та наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті, щоденного балансу, аналітичного обліку і, крім того, перевіряють, чи всі вилучені для ревізії цінності повернені до грошового сховища.

У разі виявлення недостачі або надлишку грошових білетів вся готівка, сформована касиром, у якого виявлена недостача або надлишок, підлягають поаркушному перерахуванню. Про проведену ревізію цінностей складається акт за підписами всіх працівників, які брали участь у ревізії, і посадових осіб, відповідальних за збереження цінностей.

Якщо недостача грошей та інших цінностей є результатом розтрати, недбалості або розкрадання, керівник установи банку усуває від роботи з цінностями працівника банку, в якого виявлена недостача та вживає заходи щодо забезпечення інтересів банку і надходження коштів у відшкодування збитку. Акти ревізій за останні 12 місяців і спеціальна Книга реєстрації ревізій зберігаються у старшого бухгалтера банку.

Тобто можна зробити висновок, що методика організації процедури документування усіх касових операцій, що використовується ПАТ «Приватбанк», цілком задовольняє вимогам діючих Законів, Положень та Правилам НБУ. Про це свідчать перевірки регіональних представництв НБУ, перевірки Донецької філії своїх структурних підрозділів та постійний внутрішній контроль який покладений на начальника відділення та старшого бухгалтера. Для базового банку позитивним моментом вірної організації процесу здійснення операцій з готівкою є те, що раціональне документування касових операцій побудоване за єдиними правилами та методиками:

- зменшує загальну кількість документів. Це відбувається за рахунок застосування комбінованих і накопичувальних документів замість разових (реєстрів, довідки);

- усуває зайву деталізація. Якщо є однотипні об'єкти то можливо скоротити інформацію в документах;

- скорочує час який необхідний для зведення касових документів та формування їх у архіві;

- забезпечує чіткість і оперативність руху документів, своєчасність доставки і формування звітної інформації, наявність відповідальних осіб за закріплені ділянки руху документів у системі документообігу.

Размещено на Allbest.ru