Поняття та класифікація валютних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та класифікація валютних операцій

Важливу роль у всебічному розвитку зовнішньоекономічної діяльності, залученні іноземних інвестицій, відіграють валютні операції. Валютні операції - це врегульовані нормами національного законодавства або міжнародними договорами широке коло дій, пов'язаних з валютними цінностями. Валютні операції становлять вид банківської діяльності, пов'язаної з переходом права власності, інших прав на валютні цінності, які повинні здійснюватися з дотриманням вимог валютного законодавства. Валютні операції можна розглядати як угоди, що проводяться Національним банком, комерційними банками, фінансовими установами відповідно до виключної їх правоздатності, об'єктом яких виступають валютні цінності. Однак валютні операції більш широке поняття ніж угоди.

Нині існує дві точки зору на природу поняття «валютні операції». Одні автори розглядають валютні операції як угоди, об'єктом яких є валютні цінності [4, 65]. Інші автори пропонують розглядати валютні операції як складову частину валютної угоди. Наприклад, при здійсненні купівлі-продажу валют валютною угодою в даному випадку є договір купівлі-продажу іноземної валюти, а валютною операцією слід вважати сам факт передавання іноземної валюти.

Валютні операції розглядають як угоди, тобто відповідні дії, що спрямовані на виникнення, зміну або припинення речових або зобов'язаних прав на валютні цінності. На сьогодні ні в законодавстві, ні в науковій юридичній літературі немає однозначного та чіткого визначення поняття «валютні операції».

Аналізуючи сутність поняття «валютні операції», слід відмітити, що наявність значної кількості видів валютних операцій та відмінностей між ними за їх юридичною природою, метою та механізмом їх здійснення, створює певні труднощі для конструктування визначення цієї дефініції. В той же час, з'ясування дефініції «валютні операції» має важливе значення для визначення правової природи валютних операцій та практики їх здійснення.

В юридичній літературі можна виділити такі підходи до наукового розуміння терміну «валютні операції».

Валютні операції - «це передбачені валютним законодавством дії економічних суб'єктів, що здійснюються щодо валюти і валютних цінностей, і які підлягають державному регулюванню і контролю з метою захисту національної валюти» [10, 32].

Валютні операції слід розглядати як «юридично значущі дії суб'єктів публічного і приватного права, як пов'язані, так і не пов'язані з укладанням угод, що призводять або до зміни суб'єкта речових прав на валютні цінності або до трансграничного переміщення валютних цінностей» [9, 97]. Валютні операції - «це сукупність юридичних дій учасників валютних відносин, регламентованих приватно-правовими або публічно-правовими нормами і спрямовані на виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків відносно валютних цінностей» [8, 21].

З наведених визначень найбільш вдалою є точка зору Н.Б. Сапожникова, який визначив правову природу валютних операцій.

У п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» дається перелік валютних операцій і вони визначаються як операції, пов'язані з:

— переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

— використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

— ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей [1].

Загальне визначення терміна «валютна операція» наводиться в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 р. і має таке значення: валютна операція - це господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка вимагає розрахунків в іноземній валюті [7, 149-151].

В банківській практиці існують різні підстави для класифікації валютних операцій. Класифікація валютних операцій може здійснюватися як за критеріями спільними для всіх банківських операцій (активні та пасивні операції), так і за особливими ознаками, властивими тільки валютним операціям. Аналіз банківського законодавства та практики дає можливість виділити такі види валютних операцій.

За видом банківських ресурсів валютні операції поділяються на активні та пасивні.

Активні валютні операції - це операції з розміщення вільних коштів з метою отримання прибутку і забезпечення ліквідності. До цих операцій належать: надання кредитів та позик в іноземній валюті; вкладання коштів у цінні папери; лізингові та факторингові операції та ін.

Пасивні валютні операції - це операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення активних операцій. До них відносяться: прийом вкладів (депозитів) в іноземній валюті, отримання міжбанківських і міжнародних кредитів, виражених в іноземній валюті, продаж за іноземну валюту цінних паперів.

Валютні операції за особливими ознаками можна класифікувати таким чином:

Залежно від суб'єкта, що ініціював операцію, валютні операції банків можуть здійснюватися:

а) за рахунок клієнтів;

б) з ініціативи банку.

До першої групи належать валютні операції, що стосуються розрахункових, кредитних і депозитних операцій в іноземній валюті.

До другої групи відносяться операції з придбання цінних паперів, матеріальних цінностей за іноземну валюту, а також із придбання іноземної валюти за кошти банку.

За ознакою резидентності суб'єктів валютних операцій можна поділити на операції з обслуговування резидентів та операції з обслуговування нерезидентів. Порядок здійснення валютних операцій з резидентами і нерезидентами мають певні відмінності, наприклад, при сплаті податків, відкритті валютних рахунків або одержанні кредитів.

Важливим критерієм класифікації валютних операцій за характером здійснення є поділ на поточні валютні операції (торговельні і неторговельні) та операції, пов'язані з рухом капіталу.

До першої групи слід віднести: розрахунки між юридичними особами - резидентами і юридичними особами

— нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями, розрахунки між юридичними особами-резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ, перекази заробітної плати, виплат готівкової іноземної валюти за платіжними картками та інші.

До другої групи належать валютні операції, пов'язані з рухом капіталу: надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик, здійснення прямих та портфельних інвестицій - в Україну; операції пов'язані з виконанням зобов'язань за лізингом та факторингом, операції з цінними паперами тощо.

Для аналізу юридичної сутності валютних операцій важливе значення має поділ їх за місцем проведення на: валютні операції, що здійснюються на території України; і пов'язані з функціонуванням іноземної валюти внутрі держави (національні) та валютні операції, що здійснюються за межами України; і пов'язані з міжнародними розрахунками при здійсненні зовнішньоекономічних угод з іноземними державами (міжнародні).

В залежності від змісту проведення банками валютних операцій, вони поділяються на:

1) конверсійні операції-угоди агентів валютного ринку щодо обміну (купівлі-продажу) валюти однієї країни на валюту іншої країни за обумовленим курсом на певну дату, що здійснюються банками, фінансовими установами, клієнтами на валютному ринку;

2) кореспондентські відносини з іноземними банками - договірні відносини між банками різних країн з метою співробітництва та розвитку партнерських відносин. Ці відносини встановлюються для здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого;

3) відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті. Банки на підставі договорів можуть відкривати рахунки в іноземній валюті для зберігання коштів та проведення розрахунків та платежів при здійсненні банківських операцій. Однак правовий режим таких рахунків залежить від виду рахунку, клієнта (резидент, нерезидент) та типів рахунку: «Н» та «П». Порядок проведення операцій на рахунках в іноземній валюті регулюється Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Правлінням НБУ від 12 листопада 2003 р.;

4) неторговельні валютні операції - це операції, пов'язані з обслуговуванням фізичних та юридичних осіб, що не стосуються безпосередньо їх підприємницької діяльності. До цих операція відносяться: купівля-продаж іноземної валюти через обмінні пункти, перекази, заробітної плати, стипендій, пенсій та ін., оплата в іноземній валюті різних витрат (зборів, мита, навчання, лікування); виплати авторських винагород фізичним особам, платежі пов'язані з прийняттям спадщини, виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками та купівля чеків, що виражені в іноземній валюті та ін.

5) операції банків із залучення та розміщення валютних ресурсів. До них відносяться: кредитні, депозитні, лізингові, факторингові, форфейтингові операції та операції з цінними паперами;

6) операції з обслуговування міжнародних розрахунків. Міжнародні розрахунки

— це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями між державами, юридичними і фізичними особами (резидентами і нерезидентами) різних країн у зв'язку з торгово-економічними, політичними, науково-технічними, культурними відносинами. Міжнародні розрахунки здійснюються в основному через банки. З цією метою встановлюються кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються відкриття кореспондентських рахунків «Лоро» і «Ностро». Міжнародні розрахунки переважно здійснюються в безготівковому порядку - формах, прийнятих у міжнародній банківській практиці: банківські перекази, інкасо, акредитиви, чеки, авансові платежі, відкриті рахунки, векселі.

Вибір форми міжнародних розрахунків визначається у міждержавних угодах, а також встановлюється у кореспондентських відносинах між банками. Регулювання діяльності банків, пов'язаних з міжнародними розрахунками, регламентується не тільки національним банківським законодавством, а й міжнародними договорами, міжнародними банківськими правилами та звичаями, розробленими та уніфікованими Міжнародною торговою палатою.

За термінами здійснення розрахунків розрізняють операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюються негайно (в день укладення договору), у достатньо короткий термін (до двох робочих днів) і в більш тривалий термін (понад два робочі дні).

Валютні операції за договором, умови якого передбачають виконання цих операцій в день укладення договору, тобто негайно, визначають як валютні операції на умовах «тод». До цих операцій відносяться розрахунки, що здійснюються при відкритті депозитних рахунків в іноземній валюті, при здійсненні готівкових обмінних операцій, наданні валютних кредитів, кошти за якими перераховуються на користь позичальника.

Операції в іноземній валюті, розрахунки між продавцем та покупцем валюти здійснюються в короткий термін, не пізніше ніж на другий робочий день після укладення угоди, їх називають операціями спот (від англ. spot - наявний, миттєво оплачуваний).

Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюються в термін виконання понад два робочих дні від дати укладення контракту (здебільшого 1-6 місяців), називаються форвардними операціями (від англ. forvard - вперед).

За формою проведення валютні операції поділяються на готівкові та безготівкові.

Іноземна валюта готівкою використовується в обмеженій формі. Відповідно до п. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом. Безготівкові розрахунки без участі готівки-валюти здійснюються через записи на міжбанківські рахунки шляхом перерахування певних сум по рахунках в банках або заліком взаємних вимог. Безготівкові розрахунки без участі валюти є складовою частиною грошового обігу, які застосовуються при організації міжнародних розрахунків з метою укладення зовнішньоторговельних контрактів, кредитних угод та з наданням інвестицій [3; 5; 6].

В залежності від характеру взаємовідносин банків валютні операції, які пов'язані з веденням міжбанківських кореспондентських рахунків поділяються на:

— встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

— домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій за міжнародними торговельними операціями;

— встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ;

— відкриття банками рахунків для здійснення міжнародних розрахунків з іноземними банками;

— здійснення міжнародних розрахунків через клірингові палати, учасники яких проводять зарахування взаємних вимог.

За цільовим призначенням валютні операції можуть здійснюватися з метою отримання валютних коштів для проведення міжнародних розрахунків, з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування) та спекулятивні операції (операції з метою отримання прибутку) [2].

Аналіз правової природи поняття «валютні операції» дає підстави виділити такі специфічні ознаки, які визначають суть цього поняття:

валютні операції становлять собою певні дії (правочини) суб'єктів валютних правовідносин, а саме: фізичних та юридичних осіб, держави та її органів або територіальних громад, банків. Цими діями може бути вивезення та переказування валюти, її обмін та продаж, розміщення валютних цінностей та ін.;

1) об'єктом валютних операцій виступають валютні цінності: валюта України, іноземна валюта, цінні папери та інші платіжні документи, банківські метали;

2) для валютних операцій характерний рух валютних цінностей, який призводить до зміни їх якісного стану. При цьому цей рух здійснюється шляхом переказування чи видачі валюти, відчуження валютних цінностей, переміщення валютних цінностей через митний кордон та ін.;

3) суб'єктами, що наділені правом систематичного проведення валютних операцій, є НБУ, банки та фінансові установи. Банки та фінансові установи мають право здійснювати валютні операції за наявності банківської ліцензії та отримання письмового дозволу;

4) правила здійснення валютних операцій - обов'язкові для банків, фінансових установ, фізичних та юридичних осіб та встановлюються Національним банком відповідно до чинного валютного законодавства.

Порядок здійснення валютних операцій - визначається шляхом встановлення валютних обмежень, які становлять собою різні нормативні обмеження прав резидентів та нерезидентів при здійсненні ними валютних операцій як у країни, так і за її межами.

До основних валютних обмежень належать:

— вимога проведення валютних операцій через уповноважені банки;

— здійснення банками операцій з валютними цінностями за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ;

— регламентація правил відкриття і ведення рахунків резидентів і рахунків нерезидентів в іноземній валюті;

— визначення порядку вивезення, переказування і пересилання валютних цінностей та їх лімітування;

— регламентація експортно-імпортних операцій та регулювання міжнародних розрахунків та платежів;

— контроль за отриманням резидентами кредитів в іноземній валюті та інвестуванням нерезидентів в економіку України;

— контроль за незаконним відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків;

— контроль за використанням авуарів резидентів і нерезидентів - учасників валютних операцій;

— встановлення режиму здійснення розрахунків у іноземній валюті та купівлі-продажу іноземної валюти на території країни та порядку набуття і використання валюти як на території країни, так і за її межами;

— здійснення обов'язкового декларування резидентами валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України.

Сутність валютних обмежень залежить від загальної валютної політики й економічного стану країни. Отже, система валютних обмежень впливає на поведінку суб'єктів валютного ринку і є механізмом контролю з боку держави за зовнішніми та внутрішніми валютними операціями.

Підводячи підсумки щодо сутності та класифікації валютних операцій суб'єктів фінансового ринку, слід акцентувати увагу таких чинниках, що впливають на валютнокурсову політику держави, а саме: стан валютних операцій, залежить від економічних та політичних відносин між країнами, позиції країн на товарному, грошовому і валютному ринках; ступеня використання й ефективності державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання, реформування валютного законодавства, міжнародних договорів та звичаїв, стабільності валютного курсу гривні, відмінностей в темпах інфляції в різних країнах; стану платіжного балансу держави; універсалізації банківських операцій; умов зовнішньоторговельних контрактів та кредитних угод; конвертованості валют, інтернаціоналізації господарських зв'язків та банківського страхування валютних і кредитних ризиків; несу, зокрема, збільшення товарообігу між припливу іноземних інвестицій та ін. країнами та обсягів міжнародної торгівлі.

прибуток банк ліквідність валютний

Размещено на Allbest.ru