Етапи і тенденції розвитку світового фондового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Темa: «Етапи і тенденції розвитку світового фондового ринку»

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Основні функції Фондового ринку:

регулювання сфери грошового обігу та кредиту;

забезпечення переливу капіталу між галузями та сферами економіки;

розподіл і перерозподіл капіталу корпорацій (АТ), контроль за їхньою діяльністю;

залучення капіталу та забезпечення його ефективного використання;

забезпечення оперативної інформації про рух індивідуальних капіталів.

Розвиток світових фондових ринків пройшов 4 етапи.

Перший етап охоплює період 1860-1914 рр. На цьому етапі бурхливо розвиваються національні фондові ринки, поширюється міжнародне переміщення капіталів, починає формуватися глобальний ринок капіталів.

На формування світового фондового ринку в цей час вплинули такі чинники:

o зміна структури і складу позичальників на ринку капіталу. У 1870 р. на світовому ринку 60 % іноземних запозичень припадало на урядові позики, а в 1914 р. - менше 30 %. Зростає роль приватних позик (збільшується емісія корпораціями акцій та облігацій);

o виробничий характер переважної частини запозичень;

o переважно довгостроковий характер здійснюваних запозичень;

o зростання взаємодії учасників фондового ринку;

o впровадження новітніх засобів комунікації і зв'язку;

o становлення фондових бірж як ключового елемента світового ринку капіталів.

Другий етап охоплює період 1920-1945 р. На цьому етапі починається розпад світового фондового ринку і зникнення умов забезпечення розвитку світового ринку капіталів у довоєнний час.

Після Першої світової війни змінюється розстановка сил на світовому ринку капіталів. Країни Західної Європи перетворюються з експортерів на імпортерів капіталу.

Головним кредитором на світовому ринку капіталів стають США. Однак наприкінці 20-х років експорт капіталу зі США у зв'язку з економічним піднесенням уповільнився. На фондовому ринку США зростання котировок акцій (індекс Доу-Джонса) у 1924-1929 рр. становив 300 %. Американські банки втрачають інтерес до західноєвропейського ринку. Потік приватного капіталу спрямовується на американський ринок, що погіршило фінансовий стан (аж до банкрутства) західноєвропейських банків, залучених до міжнародних операцій. Внаслідок цього американські банки зіткнулись із серйозними фінансовими труднощами, оскільки вони позбавилися стабільних джерел надходження коштів на погашення раніше наданих кредитів західноєвропейським банкам.

Світова економічна криза 1929-1933 рр. і введення валютних обмежень з поточних і капітальних операцій на початку Другої світової війни призвели до дезінтеграції світового фондового ринку.

Третій етап охоплює період 1945-1972 рр.

Розвиток валютних і фінансових відносин визначила Бреттон-Вудська угода 1944 р.

Міжнародний рух капіталу в перші повоєнні роки здійснювався переважно за державними каналами, а переміщення приватного капіталу жорстко державна. Через жорсткі валютні обмеження міжнародна діяльність національних ринків капіталів практично була відсутньою.

Формування світового ринку капіталів пішло шляхом розвитку євровалютного ринку, ринку єврооблігацій.

Світовий фондовий ринок на цьому етапі був представлений двома рівнями:

¦ на верхньому рівні функціонував облігаційний ринок;

¦ на нижньому діяли замкнуті, відособлені національні ринки, на яких операції з цінними паперами жорстко регулювалися збоку національних органів.

Однак ступінь "прозорості" кордонів між світовими і національними фондовими ринками поступово підвищується, що свідчить про прояв глобалізації ринку капіталів.

Четвертий етап охоплює період з 1973 р. і понині. У цей період відбуваються радикальні перетворення національних фондових ринків розвинутих країн:

¦ створюється ринок банківських послуг;

¦ ринок державних запозичень;

¦ ринок корпоративних цінних паперів.

Фактично йдеться про "фінансову революцію", складовою частиною якої стали:

¦ дерегуляція фінансових операцій усередині країни;

¦ лібералізація національних режимів у частині руху довгострокових капіталів;

¦ формування активної ринкової грошово-кредитної політики.

Політика дерегулювання і лібералізації створила умови для інтеграції національних фондових ринків, розширення масштабів операцій на них і переливання приватних капіталів між країнами. Створився тісний взаємозв'язок між світовими фондовими ринками провідних країн.

Змінюється модель проведення фінансових операцій: банки втрачають свою роль головних фінансових посередників, поступаючись місцем фондовому ринку.

Сучасний стан світового фондового ринку характеризується кількісною оцінкою його обсягу, динамікою та структурою різних видів цінних паперів.

Загальний обсяг світового фондового ринку становить майже 70 трлн дол. США. При цьому 42 % припадає на ринок акцій і 58 % - на боргові зобов'язання. Половина всього світового ринку за акціями і зобов'язаннями припадає на США. Обороти на ринку акцій становлять 800 млрд дол. на день, а на ринку облігацій - 950 млрд дол. Співвідношення між обсягами ринків акцій та облігацій у цілому відображають ситуацію на ринках розвинутих країн завдяки їхньому абсолютному домінуванню на світовому фондовому ринку. За окремими державам ці пропорції можуть значно відрізнятися. Так, у країнах Східної Азії більша частина ринку припадає на акції, а в державах Латинської Америки - на боргові папери.

Сумарні обороти фондового ринку майже рівняються з оборотами валютного ринку (1,9 трлн дол.).

Головною тенденцією розвитку фондових ринків залишається глобалізація. Ще директор Нью-Йоркської фондової біржі Р. Грассо заявив на конференції міжнародних юристів у Нью-Йорці в червні 1997 р., присвяченій глобалізації світового фондового ринку, що „ми є свідками лише початку процесу глобалізації”.

Процес глобалізації фондових ринків має ''три джерела і три співставні частини”.

По-перше, це упровадження сучасних електронних технологій. Засобів комунікації та інформатизації, які справляють суттєвий вплив на розвиток національних фондових ринків, а насамперед на їх інфраструктуру та системи інформаційної підтримки операцій на ринках, але також і розширюють можливості взаємодії між ними.

Фондові ринки все більше стають полем дій не лише національних учасників, але і закордонних. Цьому сприяє лібералізація національних ринків, допуск нерезидентів на національні валютні та фінансові ринки та їх безпосередня участь в операціях на рівні з резидентами, перегулювання ринків, пов'язане з спрощенням обмежень для окремих учасників для проведення тих чи інших операцій і т. д.

По-друге, ріст обсягу пропонованих цінних паперів - облігацій та акцій і розширення числа видів цих цінних паперів. В основі росту пропозиції цінних паперів лежать дефіцити державних бюджетів та потреби приватного сектора у фінансуванні своєї діяльності. Фондові ринки стали основним механізмом перерозподілу фінансових ресурсів як в національному так і в глобальному масштабах, виступають основним джерелом засобів для держав та приватного сектора, витісняючи банки в якості фінансових посередників та перетворюючи їх в учасників фондового ринку.

По-третє, формування величезних інституціональних інвесторів (пенсійні та страхові фонди, інвестиційні компанії та позичкові фонди), які акумулюють грошові ресурси корпорацій і населення та інвестують їх в цінні папери. Число інституціональних інвесторів постійно зростає. Зростають і обсяги залучених ними капіталів. В портфелях міжнародних фондів зростає доля іноземних цінних паперів, хоча значна частина зробленого ними внеску продовжує припадати на цінні папери національних емітентів.

Також минулі десятиріччя відзначились стиранням відмінностей між двома основними моделями (англо-американською та європейською континентальною) інституційної структури фондових ринків, у загальному виді - банківської та небанківської. В США Закон про фінансову модернізацію (Закон Грема-Ліч-Блайлі), прийнятий восени 1999 р., відмінив основні положення Закону Гласа-Стігала 1933 р.

За останні 10 років американські банки почали де-факто проникати у сферу діяльності компаній з цінних паперів та страхових об'єднань. З відміною закону Гласа-Стігала вини отримали на це правову основу. Наприкінці 90-их розпочався активний процес злиття, який означав перетворення американських банків в універсальні фінансові комплекси, що виконують абсолютно всі види послуг на фінансовому ринку.

Тим часом в Європі в результаті прийняття в 1993 р. Директиви про інвестиційні послуги в країнах з традиційно банківською моделлю, насамперед в Німеччині, тепер з'явилась можливість роботи на фондовому ринку для компаній з цінних паперів. А тих європейських країнах, де банкам заборонялось діяти на фондових біржах (Франція, Іспанія), вони тепер можуть ставати їх членами. В Японії також поступово відміняються бар'єри між комерційною та банківською справами.

Величезні зміни відбулись з організаторами торгівлі - фондовими біржами. Фондова біржа практично повністю змінила свій звичний образ.

Протягом століть це була закрита організація, що належала лише своїм членам. Торгівля велась в залі, угоди укладались методом відкритого викрику. На даний момент на більшості бірж торгівельний зал, як такий, відсутній, а угоди укладаються через віддалені термінали персональних комп'ютерів, що мають доступ до центрального комп'тера біржі. Відкритий викрик як основний метод використовується лише на Нью-Йоркській фондовій біржі. В Токіо голосові торги припинились в 1999 р. В Франкфурті торговий зал надалі діє, але кількість угод там невелика. Основна їх частина укладається через комп'ютерну систему Xetra. Завдяки електронній системі можна торгувати на тій чи іншій біржі з будь-якої точки землі. З розвитком Інтернету це стає зовсім просто.

Перехід на електронну систему торгівлі відбувся і на деревативних біржах. Першопрохідцем виступила група „Deutsche Bцrse” у Франкфурті. Відкрившись пізніше (1990 р.), ніж всі решта деревативних бірж розвинутих країн, під назвою DTB, німецька біржа строкових контрактів з самого початку була чисто електронною і могла залучати віддалених членів практично в будь-якій країні світу. Всі решта деревативних бірж в цей час працювали в режимі голосового аукціону. Угоди укладались насамперед в залі у так званих пітах - ямах. Англійська LIFFE, довгий час ведуча в Європі, також використовувала систему відкритого викрику. Це ж можна сказати і про інші континентальні майданчиках. Успіхи Франкфурту підштовхнули всі європейські біржі до переходу на електронну систему. До 2000 р. всі вони практично повністю відмовились від голосових торгів. Американські біржі стримувались з переходом на комп'ютери, однак втрата конкурентних позицій змусила управління американських деревативних бірж також прийняти рішення про перехід найближчим часом на комп'ютерну систему.

Відбувається перехід окремих бірж на технологію провідних організаторів торгівлі. Це створює технологічну основу для злиття. У вересні 2000 р. відбулось об'єднання Паризької, Амстердамської та Брюссельської бірж. Замість трьох національних з вересня 2000 р. діє одна міжнаціональна - Euronext.

В значній мірі можливість злиття бірж в Європі пов'язана з введенням єдиної валюти. Об'єднавчі процеси будуть, безумовно, продовжуватись, що допоможе фондовому ринку ЄС запобігти роздробленості та посилити конкурентні позиції.

Наступний напрямок змін - об'єднання класичних фондових бірж та деревативних. Німецька Deutsche Bцrse у Франкфурті початково була об'єднаною біржею: фондової (FWB) та строкової (DTB-EUREX). Наприкінці 90-их об'єднались фондові та деревативні біржі в Парижі, Амстердамі та Брюсселі, і на сьогодні діючій Euronext торгують не лише акціями та облігаціями, але й ф'ючерсами та опціонами. В 1999 р. відбулось об'єднання Сінгапурської фондової біржі та строкової біржі (SIMEX).

Наступні тенденції - перетворення фондових бірж у відкриті акціонерні товариства, які деколи, навіть, отримують лістингу на біржі. Першопрохідцем виступила Австралійська біржа. Її акції входять в лістинг самої ж Австралійської біржі. І це не одиничний випадок. Все більше бірж дем'ючіалізуються і комерціалізуються - і в Європі і в Америці. Планується пустити в продаж акції NASDAQ.

Великі зміни в механізм торгівлі вніс Інтернет. Якщо раніше основним методом подачі заявки індивідуального інвестора був телефон, то сьогодні це комп'ютер. На американських біржах ще на початку 2000 р. третина усього обороту припадала на угоди через Інтернет. На фондовій біржі, як і раніше, мають право торгувати лише її члени, і заявки в торгову систему потрапляють тільки від них. Однак обладнуються спеціальні шлюзи і заявка, що поступає з комп'ютера інвестора, йде в комп'ютер брокерської фірми і передається на біржу вже від імені посередника. Але для інвестора зовні все виглядає таким чином, що він сам торгує на біржі в режимі реального часу. Одною з причин буму на ринку акцій розвинутих країн кінця 90-их років було широке підключення в процес інвестування у цінні папери дрібних інвесторів через Інтернет. Однак дрібні інвестори в найбільшій мірі піддаються паніці, що означає посилення вразливості ринку.

Інтернаціоналізація фондових ринків торкається і депозитарно-клірингової інфраструктури. Знову ж це більше стосується Європи, де в минулі роки спостерігається процес злиття депозитарних організацій. В результаті злиття депозитарно-клірингової системи Deutsche Bцrse Clearing та міжнародної системи Cеdel утворилась нова організація Clearstream, відкрита для приєднання інших учасників. Французький депозитарій (SICOVAM) об'єднався з провідною розрахунково-депозитарною організацією на міжнародному фондовому ринку Euroclear.

Минулі два десятиліття позначились лібералізацією та регулюванням фінансового сектору. Лібералізація полягає у скасуванні контролю над процентними ставками, відміні обмежень на переміщення капіталу, на поєднання різних видів професійної діяльності на фінансових ринках. Та одночасно посилилось регулювання по ряду напрямків, в тому числі і в області фондових ринків. Це, наприклад, стосується боротьби з відмиванням грошей, угод інсайдерів, маніпулювання цінами на фондових ринках. Так, в США за угоди з використанням внутрішньої інформації з 1986 р. передбачено покарання у вигляді ув'язнення терміном до 10 років.

В 90-их роках усі країни ЄС ввели в своє законодавство антиінсайдерські норми. Торгівля з використанням інсайдерської інформації зараз розглядається як кримінальний злочин. Приблизно такі ж норми діють і у відношенні маніпулювання цінами на фондових ринках.

Глобалізація фондових ринків залишається головною тенденцією здійснюючись через упровадження сучасних електронних технологій, ріст обсягу пропонованих цінних паперів, формування величезних інституціональних інвесторів. Фондова біржа практично повністю змінила свій звичний образ, банки почали де-факто проникати у сферу діяльності компаній з цінних паперів та страхових об'єднань. Великі зміни в механізм торгівлі вніс Інтернет. Перехід на електронну систем сприяє об'єднавчим процесам, які, безумовно, продовжуватимуться у торгівлі, хоча б на прикладі об'єднання класичних фондових бірж та деревативних, що є одним з факторів інтернаціоналізації фондових ринків.

фондовий ринок торгівля глобалізація

Список використаної літератури

Гальчинський А. Світова грошова криза: витоки, логіка трансформації/ А.Гальчинський // Дзеркало тижня. - 2008. - № 42. - С. 7.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року N 3480-IV //[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada..gov.ua/

Мозговий О. Фондовий ринок: Навчальний посібник/ Олег Мозговий,; М-во освіти України; КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2010. - 314 с.

О.Г Шевченко, О.М. Юркевич. Основні тенденції розвитку світового фондового ринку України //[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/znpnudps/2010_1/pdf/10sogwsm.pdf

Фондовий ринок України: законодавче регулювання: Практичний посібник/ М. О. Бурмака, В. В. Посполітак, Д. С. Бутенко та ін.. - 2-е вид., перероб. та доп.. - К.: АДС УМКЦентр, 2011. - 559 с.

Шелудько В. Фінансовий ринок: Підручник/ Валентина Шелудько,. - К.: Знання, 2010. - 535 с.

Питання

Що таке фондовий ринок?

Назвіть основні функції фондового ринку?

Назвіть найбільші фондові біржі світу?

Який загальний обсяг світового фондового ринку?

Яка головна тенденція розвитку фондових ринків?

Які основні риси глобалізації фондових ринків?

У чому полягає лібералізація та регулювання фінансового сектору?

Размещено на www.allbest.