Размещено на http://www.allbest.ru/

20

Розділ ІІІ. Аналіз і оцінка фінансових результатів та фінансового стану банку

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Фінансова стійкість банку АО «Райффайзен банк Аваль»»

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти фінансової стійкості КБ

1.1 Резерви та резервний фонд

1.1.1 Порядок формування резервного фонду і резерву для відшкодування можливих витрат від дебіторської заборгованості

1.1.2 Формування та використання резервів за цінними паперами і кредитними операціями

1.1.3 Порядок визначення та формування обов'язкових резервів банком

1.2 Показники для аналізу фінансової стійкості банку

2. Аналіз фінансової стійкості на прикладі АД «Райффайзен Банк Аваль»

2.1 Характеристика банку

2.2 Розрахунок показників, що характеризують фінансову стійкість

Висновки

Джерела

Вступ

На сьогодні в Світі склалася складна економічна ситуація, незважаючи на те що основна хвиля економічної кризи лишилась позаду, все рівно продовжує спостерігатись зростання цін на нафту, газ, паливо та інші енергоносії. Економічна нестабільність в близькій від України зоні Євросоюзу, особливо це помітно в Греції, Італії, Іспанії.

Уряд України стверджує що на сьогодні в державі економічний спад минув і почалось зростання по всіх показниках, з приводу чого в кожної людини, навіть у тих хто немає жодного відношення до економіки, держави, бюджету, хто не розуміється на цих процесах, виникають розумні підстави для сумнівів. Так дійсно в порівнянні з минулими роками скоротилося зростання цін, темпи інфляції, дещо поповнився бюджет, але чи на довго, можливо що лише до жовтня, до парламентських виборів?, і чи не будемо ми після них переживати другу хвилю кризи?

Якщо ми згадаємо підчас кризи 2008-2009 років банківська галузь також зазнала суттєвого удару, в наслідок якого похитнулась вся банківська система, 11 жовтня 2008 року НБУ «з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи» постановою № 319 частково обмежив активні операції банків, заборонив дострокового виконання договорів по внесках і ввів 5-процентний коридор коливань курсу на готівковому ринку. Передбачалось, що обмеження діятимуть до стабілізації банківської системи України. Повідомлялось, що постановою № 413 від 5 грудня 2008 р. Нацбанк скасував дію своєї антикризової постанови № 319. Постановою № 319 зокрема вводилася заборона на дострокове розірвання договорів про депозити. Однак згодом банк відзначив, що вказаний пункт постанови № 319 залишається в силі. в першій половині червня 2009 урядом було націоналізовано три «проблемні» банки: «Укргазбанк», «Родовід Банк» та «Київ». Загалом було витрачено 9.57 млрд. гривень.

Всі вищезгадані події підірвали довіру населення до банківської системи в цілому та взагалі до будь-яких банків. Економічна нестабільність як в середині країни так і за її межами, політичний передвиборчий волюнтаризм, який з одного боку покращує соціальні стандарти, а з іншого підштовхує країну до бездонної економічної прірви, на сьогодні викликає нагальну потребу в оцінці фінансової стійкості комерційних банків, оскільки лише стабільний, стійкий банк, навіть в найжорсткіших умовах матиме довіру населення, і як наслідок - здатність до нормальної діяльності з залучення і розміщення коштів.

Мета курсової роботи - дослідження проблем фінансової стійкості банківської системи України та конкретного банку, а також шляхи її підвищення.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

- визначити наслідки і ступінь впливу світової кризи на банківську систему України;

- розглянути економічну сутність фінансової стійкості банку;

- дати загальну характеристику діяльності АТ «Райффайзен Банк Аваль»;

- оцінити фінансову стійкість банку ;

- провести короткий аналіз дотримання нормативів ліквідності та платоспроможності;

- визначення напрямів підвищення фінансової стійкості банківської системи в Україні.

Предметом дослідження є активні та пасивні операції комерційного банку.

Об'єктом дослідження є Акціонерне товариство АТ «Райффайзен Банк Аваль».

1. Теоретичні аспекти фінансової стійкості КБ

1.1 Резерви та резервний фонд

1.1.1 Порядок формування резервного фонду і резерву для відшкодування можливих витрат від дебіторської заборгованості

У процесі своєї діяльності банки певною мірою ризикують, здійснюючи активні операції. Тому з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників вони формують резерви для покриття можливих втрат від проведення активних операцій.

Одним із таких резервів є резервний фонд банку. Порядок відрахувань у цей фонд та його використання встановлюється загальними зборами акціонерів банку. Відрахування здійснюються з чистого прибутку відповідно до вимог НБУ.

Резервний фонд банку може бути використаний тільки на покриття збитків банку за результатами звітного року згідно з рішенням спостережної ради банку і в порядку, що встановлений загальними зборами його учасників.

Банки зобов'язані формувати резерви для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості.

Формування резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості здійснюється на основі Положення про порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості

Банки формують резерви під дебіторську заборгованість у повному обсязі за рахунок відрахувань, що відображаються за групою рахунків.

Резерви використовуються для покриття можливих втрат від дебіторської заборгованості, якщо вона визнана безнадійною.

1.1.2 Формування та використання резервів за цінними паперами і кредитними операціями

Ще одним видом резервів банку є резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Порядок формувати та нормувати відрахування до нього встановлює НБУ. З цим Порядком ви ознайомились під час вивчення теми "Кредитні операції банків".

Кредитна діяльність банку пов'язана з кредитними ризиками.

Надання кредитів у значних обсягах одному контрагентові або групі контрагентів призводить до концентрації кредитного ризику, тому банки зобов'язані дотримувати таких вимог:

а) під час надання кредитів, гарантій і поручительств банки не повинні застосовувати пільгові умови, зокрема, не встановлювати більші пільгові процентні ставки (комісійні).

б) загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів не повинна бути більшою за 10% основного капіталу банку, а в кооперативних банках вона не повинна бути більшою за 25% основного капіталу.

З метою обмеження кредитного ризику за операціями з пов'язаними особами надання банком кредиту, позики, гарантії чи поручительства здійснюється за таких умов:

а) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту цій особі перевищує еквівалент 5 000 євро у гривнях за курсом, установленим Національним банком, - за спільним письмовим рішенням правління та ради банку, шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи;

б) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту цій особі не перевищує еквівалент 5 000 євро у гривнях за курсом, установленим Національним банком, - за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку без участі зацікавленої особи;

в) особі, яка належить до іншого управлінського персоналу банку, - за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку.

Банки мають повідомити Національний банк про будь-яке надання кредиту, позики, авансу готівкою, поручительств чи індосаменту (якщо в

кожному окремому випадку вони перевищують еквівалент 30 000 євро у гривнях за курсом, установленим Національним банком) фізичній особі, яка:

- належить до управлінського персоналу банку;

- є керівником, контролером споріднених осіб;

- є акціонером (учасником) банку з істотною участю в капіталі банку або членом кооперативного банку.

Банки зобов'язані здійснювати щомісячне формування та корегування резерву під активи у формі цінних паперів, що визнані нестандартними.

Формування резерву за нестандартними цінними паперами здійснюються на основі Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів, затвердженого постановою № 561 Правління НБУ від 17 грудня 2003 року.

Вкладення банку в цінні папери класифікуються так:

- торговий портфель цінних паперів;

- портфель цінних паперів на продаж;

- портфель цінних паперів, що утримуються до погашення;

- інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Банк здійснює перегляд на зменшення корисності цінних паперів, що віднесені до портфеля на продаж, портфеля до погашення та інвестицій в асоційовані компанії (крім акцій бірж та депозитаріїв).

Зменшення корисності цінних паперів банки визнають у разі втрати економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування. Зменшення суми очікуваного відшкодування цінного папера може бути спричинено погіршенням фінансового стану емітента цінних паперів та / або зміною ринкової ставки дохідності.

Оцінка фінансового стану емітентів цінних паперів та їх класифікація здійснюється аналогічно до оцінки фінансового стану позичальника відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою № 279 Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. (зі змінами).

Якщо емітент цінних паперів є одночасно і позичальником банку, то за результатами класифікації клас емітента та клас позичальника мають збігатися.

Банки повинні створювати резерви під цінні папери, що обліковуються в портфелях банку 15 і більше робочих днів, у сумі перевищення їх балансової вартості над сумою очікуваного відшкодування, що коригується на фактор ризику емітента.

Цінні папери, що віднесені до торгового портфеля і обліковуються лише за справедливою вартістю, не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Резерв формується в сумі перевищення собівартості або амортизованої собівартості над сумою очікуваного відшкодування, яка обчислюється на підставі ринкової ставки дохідності та реальних строків отримання грошових платежів за такими цінними паперами.

резервний фонд банк фінансова стійкість

1.1.3 Порядок визначення та формування обов'язкових резервів банком

Нормативи обов'язкового резервування Національний банк України використовує як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу, їх управління та управління грошово-кредитним ринком без нарахування процентів за залишками коштів, що формують резерви.

Нормативним актом, згідно з яким банки здійснюють обов'язкове резервування, є Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України, затверджене постановою № 172 Правління НБУ від 21.04.2004 р.

Обов'язковому резервуванню підлягають усі залученні банком кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валютах, за винятком кредитів, одержаних від інших банків та іноземних інвестицій, залучених від міжнародних фінансових організацій, а також коштів, залучених на умовах субординованого боргу.

Банки зобов'язані дотримувати нормативів обов'язкового резервування із часу отримання ними банківської ліцензії.

Норматив обов'язкових резервів установлюється єдиним для всіх банків. Для спеціалізованих банків можуть установлюватися окремі нормативи обов'язкового резервування.

Національний банк може встановлювати для різних видів зобов'язань диференційовані нормативи обов'язкового резервування залежно від строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку, довгострокові зобов'язання банку) та виду зобов'язань у розрізі валют (національна, іноземна).

Формування та зберігання банками коштів обов'язкових резервів здійснюються в національній валюті на кореспондентському рахунку банку в Національному банку.

Банк має щоденно на початок операційного дня протягом звітного періоду резервування дотримувати залишків коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України в розмірі, установленому Правлінням НБУ на відповідний період.

Територіальне управління НБУ здійснює контроль за повнотою і своєчасністю виконання банками вимог щодо дотримання нормативів обов'язкового резервування як за звітний період резервування, так і щоденно.

На третій робочий день після звітного періоду територіальне управління подає Департаменту монетарної політики та Генеральному департаменту банківського нагляду звіт про залучені банками кошти та розрахунок обов'язкових резервів.

Про причини недотримання банками нормативів обов'язкового резервування територіальні управління повідомляють Департамент монетарної політики та Генеральний департамент банківського нагляду протягом семи календарних днів після закінчення звітного періоду.

Територіальне управління у визначеній ним періодичності, але не частіше ніж один раз на рік, під час проведення планової або позапланової перевірки має перевіряти достовірність наданої банком інформації для розрахунку суми обов'язкових резервів безпосередньо в банку.

1.2 Показники для аналізу фінансової стійкості банку

Вивчаючи цю тему, необхідно пам'ятати, що порядок оцінки фінансового стану банку базується на аналізі його балансу та звіту про прибутки та збитки. Метою оцінки фінансового стану банку є його аналіз в ретроспективній динаміці для виявлення реальної стійкості банку.

Фінансовий стан банку характеризується за допомогою таких груп показників: показники фінансової стійкості банку;

показники, що характеризують ділову активність банку;

показники ліквідності;

показники ефективності управління.

Оскільки темою дослідження э саме фінансова стійкість, то в подальшому Ми не розглядатимемо інші показники.

Фінансова стійкість банку - це головна умова його існування та активної діяльності. Вона формується під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів і оцінюється за допомогою як окремих показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банків.

Фінансова стійкість банку залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів, які впливають на фінансову стабільність як окремого банку, так і банківської системи в цілому, відносять:

стійкість національної валюти;

упорядкованість державних фінансів, поєднана з відсутнім або невеликим бюджетним дефіцитом;

низький рівень інфляції;

довіра громадян до кредитно-фінансової системи країни;

незначні обсяги відпливу капіталу за кордон;

сприятливий інвестиційний клімат за наявності джерел для довгострокового кредитування.

До внутрішніх факторів, які впливають на стабільність банку, належать якість менеджменту, пов'язана з грамотним розподілом праці, правильною кредитною та дисконтною політикою банку, стратегією банку, ефективним банківським маркетингом, дотриманням існуючих економічних нормативів, установлених НБУ, та чинного законодавства, професійними якостями керівництва банку тощо.

Більшість показників фінансової стійкості банку базується на визначенні достатності капіталу для покриття банківських ризиків та на оцінці структури капіталу, яка визначає якісний склад балансового капіталу. Усі показники фінансової стійкості можна розділити на кілька груп:

показники, що базуються на структурі та достатності капіталу банку;

показники, що базуються на структурі залучених та запозичених коштів;

показники, що базуються на якості активів банку.

показники, що характеризують динаміку (поведінку) окремих складових активу та пасиву.

Розглянемо показники фінансової стійкості банку, засновану на достатності банківського капіталу.

Оцінка незалежності, а відтак і стійкості щодо кон'юнктурних змін на ринку здійснюється за допомогою аналізу відношення власного капіталу до зобов'язань. Цей коефіцієнт називається коефіцієнтом надійності і розраховується за формулою:

Кнад = Капітал / Зобов'язання

Якщо в чисельник береться балансовий капітал (капітал-брутто), то передбачається, що капітал банку повинен на 25 - 30 % покривати зобов'язання. Якщо до складу чисельника входить чистий капітал (регулятивний), то значення цього коефіцієнта має бути більше 5 % (деякі банки потребують доведення цього показника до 10 %). Його динаміка свідчить про фінансовий стан банку: у разі зростання показника, стійкість підвищується і знижується, якщо падає його значення. Аритмія показника свідчить про ризик втрат по формуванню стійкої ресурсної бази. Аритмія може бути також свідченням можливих проблем з поточною ліквідністю.

Коефіцієнт фінансового важеля є оберненим показником до коефіцієнта надійності і розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку. Він розраховується як співвідношення зобов'язань до капіталу за такою формулою:

Кфв = Зобов'язання / Капітал.

Збільшення цього показника свідчить про підвищення ділової активності банку, але про зниження його фінансової стабільності. Значення коефіцієнта фінансового важеля повинно бути близько 20 : 1.

Коефіцієнт співвідношення власного капіталу та активів розраховується за формулою:

Кнад = Капітал / Загальні активи.

Цей коефіцієнт показує загальний рівень фінансування активів за рахунок власного капіталу, тобто скільки грошових одиниць капіталу припадає на 1 грн. активів. Значення цього коефіцієнта має бути не менше 4 %.

Різновидом цього показника є коефіцієнт достатності основного капіталу (капіталу 1-го рівня) або норматив адекватності основного капіталу Н3:

У розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів. Значення нормативу Н3 має бути не меншим ніж 4 %.

Коефіцієнт платоспроможності (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) розраховується діленням власного капіталу на активи, зважені за ступенем ризику:

Значення даного нормативу має бути більше 8 %. Цей коефіцієнт дає змогу визначити межу захисту кредиторів та вкладників від непередбачених збитків, яких банк може зазнати у процесі діяльності, а також з'ясувати, чи вистоїть банк у разі економічної скрути або якихось інших зовнішніх негараздів. Якщо ризикованість банківських активних операцій зростає, то відповідне зростання капіталу повинно "підстрахувати" зростання ризику.

Коефіцієнт маневрування - відношення власного капіталу-нетто до загального балансового капіталу (брутто):

Кман = Капітал-нетто / Капітал-брутто

Коефіцієнт маневрування дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу. Брутто-капітал містить як відвернені (іммобілізовані) власні кошти, так і фактичні залишки нетто-капіталу, які можна використати для кредитування. Даний коефіцієнт обов'язково повинен бути більшим нуля. Його нульове значення - свідчення не мобільності дій банку в разі виникнення будь-якого банківського ризику: кредитного, процентного, ринкового (кон'юнктурного) або зміни складу клієнтів банку, або формування депозитів тощо. Поряд зі структурою власних коштів на загальну мобільність банку впливає розміщення залучених та запозичених коштів, яке створює можливість маневрування на випадок непередбачених ситуацій. Якщо значення коефіцієнта маневрування від'ємне, це свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких дає дохід, а й про використання депозитів не за призначенням, оскільки останні покривають власні витрати банку. Оптимальне значення коефіцієнта маневрування - 50 %.

Відношення статутного капіталу до балансового капіталу (капіталу-брутто): Кск = Статутний капітал / Капітал-брутто

Цей коефіцієнт характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток банківської установи, повинна вдвічі перевищувати внески засновників. Мінімальне значення цього показника - 15 %, максимальне - 50 % (за методикою В. С. Кромонова оптимальне його значення 30 %).

Коефіцієнт захищеності власного капіталу розраховується як відношення капіталізованих активів до власного капіталу: Кзахищ = Капітал, вкладений у нерухомість, цінності, обладнання / Власний капітал.

Цей коефіцієнт показує, наскільки банк ураховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомість, цінності, обладнання.

Коефіцієнт захищеності дохідних активів:

Цей коефіцієнт свідчить про захист дохідних активів (чутливих до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом. Коефіцієнт концентрації власного капіталу:

Цей коефіцієнт визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані значення - 15-20 %. З іншого боку, надмірне зростання зазначеного коефіцієнта свідчить про неділову активність (пасивність) банку щодо залучення ресурсів та розвитку клієнтської бази.

Окремі банки використовують для аналізу фінансової стійкості коефіцієнт мультиплікатора капіталу. Цей коефіцієнт розраховується як співвідношення активів до статутного капіталу:

Кмк = Активи / Статутний (акціонерний) капітал.

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу відображає ступінь покриття активів акціонерним капіталом. Чим вище його значення, тим менш стабільний банк, але зростання цього коефіцієнта є фактором зростання прибутковості акціонерного капіталу. У зростанні даного коефіцієнта заінтересовані акціонери, оскільки прибуток наробляється всім капіталом, включаючи і залучений, а дивіденди отримують лише акціонери.

2. Аналіз фінансової стійкості на прикладі АД «Райффайзен Банк Аваль»

2.1 Характеристика банку

Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» засновано 3 березня 1992 року у вигляді відкритого акціонерного товариства і зареєстровано рішенням Правління Національного банку України за №94 від 27 березня 1992 року.

Юридична та фактична адреса банку: Україна, 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9.

Організаційно-правова форма банку - публічне акціонерне товариство.

Материнським банком і власником 96,18% корпоративних прав АТ “Райффайзен банку Аваль” є “Райффайзен Інтернаціональ Банк -Холдинг АГ”( Австрія).

Банк здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, зокрема Законом України “Про банки і банківську діяльність”, нормативними актами Національного банку України та у відповідності з ліцензією № 10 від 17 листопада 2009 року та Дозволом №10-5 від 17 листопада 2009року, виданими Національним банком України. Види діяльності, які здійснює банк, відповідають Статуту банку.

Загальна мережа АТ “Райффайзен Банк Аваль” на кінець 2010 року складалась з :

-26 балансових установ ;

-930 діючих відділень, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування у всіх регіонах України, з яких повно функціональних 815 відділень, комісійних 109, VIP центрів 6.

Переважна більшість відділень є повнофункціональними, які надають повний перелік стандартних банківських послуг приватним, корпоративним клієнтам, малому та середньому бізнесу на найвищому рівні. На протязі 2010 року Банк продовжував здійснювати розпочату в 2009 році оптимізацію мережі та розпочато проект “Реструктуризація”, метою якого є:

- впровадження принципів централізованого ефективного управління мережею відділень Банку;

- регламентація процесу визначення типів відділень та функціональних модулів відділень;

- приведення мережі відділень до нових стандартів для забезпечення оптимальної організації роботи та максимальної ефективності діяльності відділень.

Середньо-спискова чисельність працюючих станом на кінець дня 31 грудня 2010 року склала 15 513 чоловік і у порівнянні з кінцем дня 31 грудня 2009 року зменшилась на 1 300 чоловік.

Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій, згідно з наданими Національним банком України ліцензіями та дозволами.

Cтратегія банку та характеристика банківської діяльності

АТ «Райффайзен Банк Аваль» є провідним українським банком та найбільшим банком з іноземними інвестиціями в Україні. Протягом багатьох років банк утримує передові позиції на ринку банківських послуг і, зокрема, кредитування юридичних та фізичних осіб, пропонуючи високу якість обслуговування, найкращі банківські технології, сучасні знання та міжнародний досвід персоналу і керівництва банку своїм клієнтам через розгалужену мережу дирекцій та відділень по всій країні. По усіх фінансових показниках (капіталу, активах, кредитному портфелю, прибутковості) банк посідає одне із перших місць на ринку і, дотримуючись стратегії якісного зростання, прагне стати найкращим банком в Україні для своїх клієнтів, партнерів та акціонерів. Стратегія банку направлена на подальший розвиток банку у відповідності до стандартів групи Райффайзен Інтернешнл та найкращої світової практики банківської діяльності і утримання лідерських позицій у визначених сегментах банківського ринку в Україні.

Протягом більше, ніж 18-річної історії діяльності, АТ «Райффайзен Банк Аваль» є визнаним лідером у багатьох сегментах ринку банківських послуг, в тому числі в сфері кредитування українських промислових та сільськогосподарських підприємств, малого та середнього бізнесу. За останні роки банк суттєво розширив спектр фінансових послуг для населення України, що дозволило банку зайняти провідні позиції на ринку роздрібного кредитування.

З приєднанням до групи “Райффайзен Інтернешнл”, АТ “Райффайзен Банк Аваль”, як найбільший іноземний банк в Україні, одним із перших започаткував суттєві модернізацій ні процеси, направлені на поліпшення якості послуг та підвищення ефективності систем управління і мінімізації ризиків, посилення ефективності роботи банку та оптимізації витрат, удосконалення роботи мережі філій. Банк демонструє найвищі стандарти ведення банківського бізнесу, головними рисами якого є чесна і відкрита конкуренція, стабільність і надійність роботи, довіра і повага клієнтів і партнерів.

Персонал банку має найвищу кваліфікацію та надає послуги високої якості і широкого асортименту.

Висока якість роботи банку підтверджується високим рівнем оцінки репутації банку з боку клієнтів та партнерів банку. Про це свідчать і численні нагороди від українських та іноземних установ та топ-рейтинги банку.

Наша спроможність поєднувати місцевий досвід з високими стандартами обслуговування західних фінансових установ і, зокрема, провідної європейської групи Райффайзен Інтернешнл, є однією з наших сильних конкурентних сторін. В усіх сегментах, в яких ми працюємо, ми є визнаним універсальним місцевим банком, що знає місцевий ринок чи не найкраще за своїх конкурентів та пропонує якісні послуги переважно місцевим корпоративним та роздрібним клієнтам, включаючи малий та середній бізнес. Стратегія банку й надалі забезпечуватиме утримання найвищого рівня знання банку, високої репутації та довіри серед клієнтів та партнерів через дотримання належних стандартів роботи, поліпшення якості та удосконалення переліку послуг, оптимізації витрат та підвищення ефективності роботи мережі і персоналу банку.

Стратегія бізнесу:

Банк пропонує банківські послуги в таких сферах:

- корпоративний бізнес;

- роздрібний бізнес;

- казначейські операції та інвестиційний банкінг. Банк має намір продовжувати розширювати свою присутність у країні, зокрема через впровадження таких стратегій:

- використання сегментів з найвищими темпами росту.

- зміцнення провідних позицій на ринку.

- збереження та підвищення ефективності нашої операційної діяльності. Стратегія Інформаційних технологій:

- підтримувати надійну інфраструктуру Інформаційних технологій, щоб забезпечити заплановане зростання бізнесу по всім напрямкам.

- надалі впроваджувати програмний портфель Інформаційних технологій з метою зменшення зусиль та витрат на обслуговування.

Стратегія бізнес-сегменту корпоративних клієнтів:

До сегменту корпоративних клієнтів, в основному, входять компанії з річним оборотом 5 млн. євро. Крім цього, цей сегмент містить менші компанії, що фокусуються на проектному або торговому фінансуванні, включені до нього з огляду на природу їхнього бізнесу. До сегменту корпоративних клієнтів входять також державні та напівдержавні підприємства, фінансові заклади, муніципалітети і громадські організації.

Наша ціль - середні та великі корпоративні клієнти. Поєднання ноу-хау місцевого ринку з західними стандартами обслуговування робить нас привабливим банком для корпоративних клієнтів у країні. При цьому, наша присутність по всій країні дозволяє нам пропонувати корпоративним клієнтам послідовні послуги високого рівня у 26 регіонах країни.

Саме в продажу банківських послуг середнім корпоративним клієнтам (із річним обсягом продаж від 5 до 50 млн. євро) ми бачимо основний шлях в диверсифікації кредитного портфеля, отримання більшого розміру прибутку порівняно з продажами іншим корпоративним клієнтам, мінімізації кредитних ризиків. Таким клієнтам ми пропонуємо стандартні корпоративні продукти, через з'ясування індивідуальних потреб клієнтів та побудові довгострокових відносин з клієнтом протягом всього життєвого циклу компанії. У випадку продажу складних банківських продуктів Банк залучає відповідних вузькопрофесійних фахівців з інших напрямів банківського бізнесу.

Продукти та послуги

Банк надає своїм корпоративним клієнтам цілу низку банківських та фінансових продуктів і послуг, включаючи такі основні продукти:

- Кредити ( стандартні, інвестиційне фінансування, відновлювальні кредити ).

- Торгове фінансування.

- Депозити і інвестиційні продукти.

- Послуги зі здійснення платежів / обслуговування рахунку.

- Лізинг.

- Казначейство (валюто обмінні операції, с потові, форвардні та форексні транзакції).

- Управління активами.

Стратегія сегменту роздрібного бізнесу :

Сегмент роздрібного бізнесу включає в себе фізичних осіб, приватних підприємців, малі та середні підприємства (МСБ), тобто компанії з річним оборотом менше 5 мільйонів євро, та такі особи, що не займаються діяльністю, пов'язаною з проектами та торговим фінансуванням. В залежності від місцевих умов малі та середні підприємства в свою чергу можуть бути поділені на мікропідприємства з річними надходженнями менше 1 мільйона євро та МСБ.

Ми є також одним з лідерів у бізнесі кредитних і дебетних карток та в даний час стрімко розширюємо цей бізнес.

Банк надає своїм роздрібним клієнтам та клієнтам МСБ широкий спектр банківських та фінансових продуктів та послуг, включаючи наступні основні продукти:

- Кредити.

- Депозити та інвестиції.

- Обслуговування платежів та рахунків.

- Картки.

- Лізинг.

Крім згаданих вище продуктів та послуг ми продаємо низку продуктів та послуг, що пропонуються третіми сторонами, включаючи продукти страхових компаній.

Клієнти, що належать до сегменту роздрібного бізнесу, обслуговуються через наступні канали збуту:

- Мережа відділень та банкоматів.

- Мобільні продавці, роздрібні торговці та авто ділери.

- Телефонний банкінг.

- Банкінг в режимі “Online”.

2.2 Розрахунок показників, що характеризують

Розглянемо коефіцієнти, що характеризують фінансову стійкість банку. Для цього спочатку визначимо, з нашого погляду, найважливіші з них, приведемо алгоритм їх розрахунку та розкриємо їх економічний зміст. Після цього на основі даних балансу, розрахуємо вибрані показники, проаналізуємо їх рівень, тенденції і зробимо висновок про рівень фінансової стійкості банку.

Таблиця: Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують фінансову стійкість

№	Найменування показника	Алгоритм розрахунку за балансом	Економічний зміст показника визначає
1	Коефіцієнт надійності		Співвідношення власного капіталу (К) до залучених коштів (Зк). Рівень залежності банку від залучених коштів
2	Коефіцієнт фінансового важеля		Співвідношення зобов'язань банку (З) і капіталу (К), розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку
3	Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів -- достатність капіталу		Розкриває достатність сформованого власного капіталу (К) в активізації та покритті різних ризиків
4	Коефіцієнт захищеності власного капіталу		Співвідношення капіталізованих активів (Ак) і власного капіталу (К). Показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість (майно)
5	Коефіцієнт захищеності дохідних активів	, де НАД -- недохідні активи; Ад -- дохідні активи; ЗБ -- збитки	Сигналізує про захист дохідних активів (що чутливі до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом
6	Коефіцієнт мультиплікатора капіталу		Ступінь покриття активів (А) (акціонерним) капіталом (Ка)

Отже, як свідчать дані таблиці, основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:

- коефіцієнт надійності;

- коефіцієнт фінансового важеля;

- коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;

- коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;

- коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

Таблиця: БАЛАНС станом на кінець дня 31 грудня 2010 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» (тис. грн.)

Рядок	Найменування статті	Примітки	2010 рік	2009 рік
1	2	3	4	5
	АКТИВИ
1	Грошові кошти та їх еквіваленти	4	7599753	6490915
2	Торгові цінні папери	5	743380	421717
3	Кошти в інших банках	7	739635	581442
4	Кредити та заборгованість клієнтів	8	31854958	39168378
5	Цінні папери в портфелі банку на продаж	9	5509258	1069232
6	Цінні папери в портфелі банку до погашення	10	4193369	1855488
7	Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії	11	54771	45023
8	Інвестиційна нерухомість	12	56299	53019
9	Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток		6299	3812
10	Відстрочений податковий актив		704091	771313
11	Основні засоби та нематеріальні активи	14	3230805	2973000
12	Інші фінансові активи	15	179439	320291
13	Інші активи	16	229485	294494
14	Усього активів		55101542	54048125
	ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
15	Кошти банків	18	16738847	16332907
16	Кошти клієнтів	19	28341725	27667673
17	Боргові цінні папери, емітовані банком	20	10865	190100
18	Інші залучені кошти	21	105910	214387
19	Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток		1910	703
20	Відстрочені податкові зобов'язання		302666	302877
21	Резерви за зобов'язаннями	22	62370	56832
22	Інші фінансові зобов'язання	23	625781	611456
23	Інші зобов'язання	24	97848	983437
24	Субординований борг	25	2372344	2374696
25	Усього зобов'язань		48660266	48735068
	ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
26	Статутний капітал	26	6036081	5103537
27	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)		(974795)	(1985175)
28	Резервні та інші фонди банку	27	1379990	2194695
29	Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам) банку		6441276	5313057
30	Усього власного капіталу		6441276	5313057
31	Усього пасивів		55101542	54048125

Таблиця: Розрахунок показників, що характеризують фінансову стійкість банку.

№	Назва показників	Умовні позначення	Станом на 1.01.	Темп змін, %
			2010 р.	2011 р.
Вихідні дані, тис. грн.
1	Власний капітал	К	5313057	6441276	121,24
2	Засновницький (акціонерний) капітал	Какц	5103537	6036081	118,28
3	Залучені кошти	Зк	48735068	48660266	99,85
4	Активи загальні	Аз	54048125	55101542	101,95
5	Активи дохідні	Ад	43194299	43151670	99,91
6	Активи не дохідні	Ан	10853825	11949872	110,1
7	Активи капіталізовані	Ак	2973000	3230805	108,68
Коефіцієнти фінансової стійкості	Оптимальне значення
1	Коефіцієнт надійності	Кн	0,11	0,13	Не менше 5 %
2	Коефіцієнт «фінансового важеля»	Кфв	9,17	7,55	У межах 20
3	Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів	Кук	10%	12%	Не менше 10 %
4	Коефіцієнт захищеності власного капіталу	Кзк	0,56	0,51	?
5	Коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом	Кза	-0,128	-0,127	?
6	Коефіцієнт мультиплікатора капіталу	Кмк	10,6	9,13	12,0--15,0

З наведених у таблиці даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0 %) дещо збільшився, станом на 01.01.2010 р. становив 11,0 %, а станом на 01.01.2011 р. зріс до 13,0 %. Таким чином, банк має достатню забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, але за такого рівня ще потребує залучення вільних коштів грошового ринку, оскільки своїх коштів буде недостатньо для нормальної діяльності, хоча наявність власних коштів дозволяє розміщати їх в кредити господарюючим суб'єктам та в інвестиції достатньо дешевше.

Дані тієї ж таблиці показують, що коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 20 становив на 01.01.2010 р. 9,17, а на 01.01.2011 р. -- 7,55, що відбувається насамперед за рахунок збільшення власного капіталу.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів за аналізований період дещо збільшився з 10% до 12% за оптимального значення не менше 10 % підтверджує вище встановлену тенденцію його ролі.

Дані таблиці свідчать і про несуттєве зниження захищеності власного капіталу через не пропорційне зростання власного капіталу та капіталізованих активів (збільшення власного капіталу склало 21,24 %, а капіталізованих активів - 8,68%). Як наслідок маємо зменшення коефіцієнту за рахунок збільшення знаменника (власного капіталу) з 0,56 до 0,51.

Захист дохідних активів власним капіталом банку змін не зазнав. Так, якщо на початок 2010 р. цей коефіцієнт має негативне значення (-0,128), а на кінець року він зріс лише на 0,01 (-0,127). Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом не дохідних активів не покриває дохідних активів, на що впливає два фактори: зростання капіталу на 21,24 %(1128219 тис. грн..) і скорочення не дохідних активів на 10,1 % (1096047 тис. грн.) при майже незмінних дохідних активах.

Отже, у банка за рік збільшились не дохідні активи приблизно на 1 млрд. грн., які перекриваються власним капіталом (також збільшився на приблизно 1 млрд. грн.) при цьому дохідні активи не суттєво зменшились (приблизно 40 млн. грн.) що відбулось через скорочення залучених коштів на приблизно 80 млн. грн.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношенні 12,0--15,0 разів він на початок 2010 р. становив 10,6, а на початок 2011 р. скоротився до 9,13. Це свідчить, насамперед, що темп зростання активів (він склав 1,95%) менший за темп зростання акціонерного капіталу (він склав 18,28%), при цьому в абсолютних числах вони майже не відрізняються (приблизно 1 млрд. грн.) і, по-друге, -- про наявність тенденцій зниження використання «потужностей» із залучення їх з акціонерного капіталу.

Отже, підсумовуючи всі показники можна зробити висновок, що банк працює стабільно, основні зміни, які відбулись це збільшення на 1 млрд. грн. власного капіталу, за рахунок збільшення акціонерного капіталу, і як наслідок збільшення недоходних активів у частині основних засобів і грошових коштів.

Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому.

Розглянемо нормативи Платоспроможності банку

1. Нормативи капіталу:

- Регулятивний капітал (Н1) - 7 971 601 тис. грн. (нормативне значення нормативу Н1 не менше 120 000тис. грн..).

- Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2 ) - 16,92% (нормативне значення нормативу Н2 не менше 10%).

- Норматив адекватності основного капіталу (Н ) - 12,00% (нормативне значення нормативу Н не менше 9%)

- Норматив миттєвої ліквідності (Н4 ) - 48,22% (нормативне значення нормативу Н4 не менше 20%).

- Норматив поточної ліквідності (Н5) - 77,19% (нормативне значення нормативу Н5 не менше 40%).

- Норматив короткостроковості ліквідності (Н6) -77,17% (нормативне значення

нормативу Н6 не менше 60%).

2. Нормативи кредитного ризику:

- Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

- 12,09% (нормативне значення нормативу Н7 не більше 25%).

- Норматив великих кредитних ризиків (Н8 ) 23,04% (максимальне значення нормативу Н8 не більше 800%).

- Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9 ) - 0,16% (максимальне значення нормативу Н9 не більше 5%).

- Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10 ) - 2,93% (максимальне значення нормативу Н10 не більше 30%).

3. Нормативи інвестування:

- Норматив інвестування в цінні папери (Н11) - 0,43% (максимальне значення нормативу Н11 не більше 15%).

- Норматив загальної суми інвестування (Н12) -0,75% (максимальне значення нормативу Н12 не більше 60%).

4. Ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції:

-(Л13-1) - 44,3169% (максимальне значення нормативу Л13-1 не більше 20%).

-(Л13-2) - 0,0254% (максимальне значення нормативу Л13-2 не більше 10%).

Тобто банк дотримується всіх економічних нормативів, що ще раз підтверджує його фінансову стійкість.

Висновки

Незважаючи на позитивні зворушення в економіці, деякі експерти все що прогнозують другу хвилю кризи, в цих умовах важливе місце займає впевненість в економіку країни та банківську систему, а також довіра до комерційних банків. Звичайно стабільні, надійні банки, фінансово стійкі мають більшу довіру населення, як наслідок більше клієнтів та можливостей щодо залучення та розміщення коштів.

Розглянувши теоретичні аспекти оцінки фінансової стійкості банків, та зважаючи на можливу нестабільність в банківській сфері й економіці взагалі, можна зробити висновки про необхідність зосередження уваги окремих банківських підрозділів і контролюючих органів не тільки на виконанні банком нормативів, але й на параметрах фінансової стійкості банків.

Фінансова стійкість банківської системи в цілому складається з фінансової стійкості всіх її елементів, кожного з банків окремо, а в особливості - крупних банків.

Як ми бачимо на прикладі звітності та розрахунків фінансової стійкості КБ «Райффайзен Банк Аваль» за 2010 рік було збільшено власний капітал, за рахунок збільшення акціонерного капіталу, що відобразилось позитивними змінами в коефіцієнтах фінансової стійкості (Коефіцієнт надійності, Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів), при цьому Коефіцієнт «фінансового важеля» знизився, але одностайно казати про скорочення ділової активності банку не слід, оскільки розмір доходних активів при цьому залишився на тому ж рівні.

Збільшення власного капіталу призвело до зниження Коефіцієнту захищеності власного капіталу, оскільки при цьому обсяг капіталізованих активів збільшився не пропорційно власному капіталу, в залежності від того чи буде відбуватися подальша капіталізація. Звернувши увагу на баланс комерційного банку можна помітити суттєве збільшення грошових коштів та їх еквівалентів, це наштовхує на висновок що можливо саме в грошовому виразі залишилась частина здобутого акціонерного капіталу, та в залежності від використання цих коштів в майбутньому можна очікувати від банку більшу захищеність в наступному періоді чи можливе підвищення ділової активності.

Щодо Коефіцієнту мультиплікатора капіталу то як відомо занадто високе значення цього коефіцієнту показує високу прибутковість банку, але його низьку стабільність, в Нашому випадку цей показник суттєво занижений, що з одного боку вказує на більшу стабільність банку, але з іншого - викликає сумніви недоотримані прибутки банку.

Джерела

1. Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А. М. Герасимовича. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 384 с.

2. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 599 с.

3. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М. І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

4. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова № 368 Правління НБУ від 28.08.2001 р. (зі змінами та доповненнями).

5. Методика розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні: Затверджено постановою № 489 Правління НБУ від 28.11.2001 р. (зі змінами і доповненнями).

6. Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів: Постанова № 561 Правління НБУ від 17.12.2003 р. (зі змінами і доповненнями).

7. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Постанова № 279 Правління НБУ від 06.07.2000 р. (зі змінами і доповненнями).

8. Положення про порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості: Постанова № 279 Правління НБУ від 07.12.2001 р.

9. Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України: Постанова № 172 Правління НБУ від 21.04.2004 р.

Размещено на Allbest.ru