Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Освіти і Науки Молоді та спорту України

НУВГП

Кафедра Фінансів і природокористування

Реферат

На тему «Порядок створення і реєстрації комерційних банків»

З дисципліни: «Гроші і кредит 2»

«Рівне 2012»

План

• Вступ
• 1. Створення і діяльність комерційних банків
• 2. Державна реєстрація банків
• 3. Особливості реєстрації банків з іноземним капіталом
• Висновки
• Список використаної літератури
• Вступ
• комерційний банк капітал управління
• Комерційні банки - основна ланка кредитної системи країни, у яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але і залучений фінансовий капітал у виді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел. Причому залучені засоби, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банків.
• Основною метою комерційних банків, що стали створювати в Україні у 1989 році, було оперативне одержання їхніми засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи одержання кредитів), вирішення засновниками за допомогою власного банку своїх групових чи індивідуальних проблем, одержання максимального прибутку для своїх акціонерів чи пайовиків, а також для власного розвитку.
• Спочатку комерційні банки створювалися переважно як галузеві. Деякі банки виникли як дочірні банки державних спеціалізованих банків. Так, наприклад, був утворений Укрінбанк.
• Надалі акціонерами чи пайовиками комерційних банків усе більше ставали різні комерційні структури і приватні особи. Цей процес особливо підсилився після того, як наприкінці 1992 року державним підприємствам було заборонено виступати засновниками комерційних структур, у тому числі і банків. У 1993 році було прийняте рішення про перерахування належних зазначеним підприємствам дивідендів у доход відповідно підпорядкованості державного чи місцевого бюджету. Кооперативні банки були зрівняні в правах з комерційними.
• Поступово статус комерційних одержали колишні державні спеціалізовані банки. Так, на базі республіканських Житлосоцбанку був організований Укрсоцбанк, Агропромбанку - АПБ "Україна" АК, Промбудбанку - Промінвестбанк. Таке роздержавлення зазначених трьох банків привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності банків, поставивши в скрутне положення знову організовані банки.
• Більш правильним було б за колишніми державними банками залишити статус державних спеціалізованих банків, через які направлялася б державна кредитна і фінансова підтримка пріоритетним напрямкам розвитку економіки. Так, у більшості країн така підтримка надається сільському господарству, науці, державним підприємствам, житловому будівництву і так далі.
• В умовах ринкової економіки істотні зміни відбулися в банківському контролі. Якщо раніш банки відігравали роль державних контролерів за діяльністю суб'єктів господарювання, то в даний час цей контроль, як правило, здійснюється на партнерських відносинах між банками і їхніми клієнтами.

1. Створення і діяльність комерційних банків

Порядок створення і діяльності комерційних банків регламентується законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про підприємництво", "Про аудит", "Про іноземні інвестиції", "Про заставу" і іншими, а також Тимчасовим положенням про порядок створення, реєстрації комерційних банків і здійснення наглядом над їхньою діяльністю, затвердженим Правлінням Національного банку України 17 липня 1992 року.

Засновниками, акціонерами комерційних банків можуть бути українські й іноземні юридичні і фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їхніх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, союзів і партій, суспільних фондів, комерційних банків. Ними також не можуть бути громадяни наступних категорій: військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, органів державної влади і управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Засновниками банків не можуть бути особи, яким заборонено займатися підприємницькою діяльністю до закінчення терміну, встановленого вироком суду, особи, що мають судимість за грабіжництво, хабарництво й інші корисливі злочини.[1]

Необхідно забезпечити банк приміщеннями з обладнаним касовим вузлом, пристроєм охоронної і пожежної сигналізації, спеціальних каналів зв'язку, постом міліції, обчислювальною й іншою банківською технікою і так далі.

Товариство вважається відкритим, якщо його акції поширюються шляхом відкритої підписки чи купівлі-продажу на фондових біржах чи у позабіржовому обороті. Акції банку у виді закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть поширюватись шляхом підписки і купуватися чи продаватися на біржі чи в позабіржовому обороті. Після реєстрації із закритого акціонерного товариства він може бути реорганізований у встановленому законом порядку у відкрите акціонерне товариство. При цьому необхідно мати на увазі, що в перші два роки існування банку у виді акціонерного товариства, його засновники зобов'язані бути власниками акцій на суму не менш 25 % статутного фонду.[2]

Засновники банку (незалежно від того, у виді якого товариства він організується) повинні укласти між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності, відповідальності перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Засновники також несуть відповідальність по зобов'язаннях, що виникло до реєстрації банку Національним банком України.

Якщо банк створюється у виді акціонерного товариства відкритого типу, то засновники повинні зареєструвати інформацію про випуск акцій у Міністерстві фінансів України. При цьому необхідно представити наступні документи: а) заява на реєстрацію інформації; б) копію платіжного доручення на суму держмита в розмірі 0,1% від загальної суми емісії акцій; в) проспект емісії. Крім реєстрації, інформація про випуск акцій підлягає обов'язкової публікації в органах друку Верховної Ради України (газета "Голос України"), Кабінету Міністрів України (газета "Урядовий кур'єр") і офіційному виданні фондової біржі (газета "Факт" (не менш ніж за 10 днів до початку підписки на акції).

Установчі збори затверджують установчі документи банку (установчий договір і устав), обирає раду і правління банку, їхніх голів, ревізійну комісію, затверджує регламенти роботи ради і правління, розробляє положення про неї. Збори можуть частину функцій, що відносяться відповідно до чинного законодавства до компетенції загальних зборів акціонерів, покласти на раду чи правління банку.[3]

Для реєстрації комерційного банку його рада представляє в двотижневий термін після перевірки фінансового стану засновників у регіональне управління Національного банку України наступні документи: заява про реєстрацію статуту банку за підписом голови ради; установчий договір, підписаний засновниками банку і завірений їх печатками (для юридичних осіб) чи нотаріально (для фізичних); устав банку, затверджений установчими зборами і підписаний головою ради; протокол установчих зборів; економічне обґрунтування створення банку, включаючи розрахунковий баланс і розрахунок плану доходів, витрат, прибутку на кінець першого року його діяльності; бухгалтерські баланси засновників, акціонерів; висновок аудиторської організації, що має ліцензію Національного банку України, про фінансовий стан засновників; інформацію про професійну придатність голови правління і головного бухгалтера, рекомендованих засновниками; копії платіжного документа про внесення плати за реєстрацію; копію звіту про проведення відкритої підписки на акції зі списком акціонерів; довідку про наявність необхідного приміщення для банку (якщо воно орендовано, те і договір оренди на термін не менш 5 років). Зміст кожного з документів визначено Тимчасовим положенням про порядок створення, реєстрації комерційних банків і здійснення нагляду за їхньою діяльністю.

Отриманий від регіонального керування висновок із зазначеними вище документами представляється в Національний банк України для реєстрації, що повинна бути здійснена в місячний термін з моменту одержання заяви.

Комерційні банки можуть відкривати свої філії і представництва як на території України, так і за її межами на підставі письмової згоди регіонального управління Національного банку України. Необхідною умовою їхнього відкриття є повна оплата заявленого статутного фонду банку. І філія, і представництво не є юридичними особами. Це відособлені підрозділи банку, що виступають від його імені і діють на підставі своїх положень, затверджених відповідно до порядку, передбаченим статутом банку.

Реєстрація філії виробляється регіональним управлінням Національного банку України протягом місяця з дня одержання всіх необхідних документів. Зареєстрованій філії регіональне управління Національного банку України привласнює шестизначний номер по МФО (код банку), а якщо він обслуговується однієї і тією ж розрахунковою палатою, що і головний банк, то філія може користатися номером МФО, привласненим банку, з додаванням ще одного знака.

2. Державна реєстрація банкiв

Державна реєстрація банків здійснюється. Нацiональним банком України вiдповiдно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Нацiонального банку України.

Уповноваженi засновниками банку особи подають Нацiональному банку України для державної реєстрацiїтакi документи:

1) заяву про реєстрацiю банку;

2) установчий договiр (крiм державного банку);

3) статут банку;

4) рiшення про створення банку (протокол установчих зборiв) або Постанову Кабiнету Мiнiстрiв України про створення державного банку;

5) бiзнес-план, що визначає види дiяльностi, якi банк планує здiйснювати на найближчий рiк, та стратегію дiяльностi банку на найближчi три роки згiдноiз встановленими Нацiональним банком України вимогами;

6) iнформацiю про фiнансовий стан учасникiв, якi матимуть iстотну участь у банку. У разi коли засновником банку є юридична особа, надається iнформацiя про членiв ради директорiв i осiб, якi мають iстотну участь у цiй юридичнiй особi;

7) бухгалтерську i фінансову звiтнiсть за останнi чотири звiтних перiоди (квартали) - для учасникiв - юридичних осiб, якi матимуть iстотну участь у банку, довiдку Державної податкової адмiнiстрацiї України про доходи за останнiй звiтний перiод (рiк) - для учасникiв - фізичних осiб, якi матимуть iстотну участь у банку;

8) вiдомостi про кiлькiсний склад спостережної ради, правлiння (ради директорiв), ревізійної комiсiї;

9) копiю платiжного документа про внесення плати за реєстрацiю банку, що встановлюється Нацiональним банком України;

10) нотаріально завірені копiї установчих документів учасникiв, якi є юридичними особами та матимуть iстотну участь у банку;

11) копiї звiту про проведення вiдкритої пiдписки на акцiї - для банку, який створюється у формi вiдкритого акцiонерного товариства;

12) вiдомостi про професiйну придатнiсть та ділову репутацiю голови та членів правлiння (ради директорiв) i головного бухгалтера банку.

Нацiональний банк України у тижневий термiн з дати подання документiв для державної реєстрацiї банку вiдкриває тимчасовий рахунок для накопичення пiдписних внесків засновникiв та інших учасникiв банку.[4]

Рiшення про державну реєстрацiю банку або про вiдмову в державнiй реєстрацiї банку приймається Нацiональним банком України не пізніше три мiсячного строку з моменту подання повного пакета документiв, зазначених у цiй статтi. Нацiональний банк України може вимагати вiд заявника виправлення недолiкiв у поданих документах. Реєстрацiя банків здiйснюється шляхом внесення вiдповiдного запису до Державного реєстру банкiв, пiсля чого банк набуває статусу юридичної особи. Нацiональний банк України видає банку свiдоцтво про його державну реєстрацiю за встановленою ним формою.

Нацiональний банк України може вiдмовити в державнiй реєстрацiї банку у разi, якщо:

1) порушено порядок створення банку;

2) установчi документи банку не вiдповiдають законодавству України;

3) подано неповний пакет документiв, необхiдних для державної реєстрацiї банку, або цi документи не вiдповiдають вимогам цього Закону чи нормативно-правових актів Нацiонального банку України;

4) Нацiонального банку України є докази, що підтверджують вiдсутнiсть бездоганної ділової репутацiї чи вiдсутнiсть задовiльного фiнансового стану принаймнi одного iз засновникiв, що мають iстотну участь у банку;

5) професiйна придатнiсть та ділова репутацiя голови виконавчого органу i головного бухгалтера банку, а також членiв виконавчого органу банку не вiдповiдають вимогам Нацiонального банку України.

Про неповноту поданого пакета документiв та/або про невiдповiднiсть професійної придатностi та ділової репутацiї голови правлiння (ради директорiв) та головного бухгалтера Нацiональний банк України зобов'язаний повiдомити уповноваженим особам банку не пізніше мiсячного строку з дати подання документiв.

Про вiдмову у державнiй реєстрацiї банку Нацiональний банк України приймає мотивоване рiшення. Засвiдчена Нацiональним банком України копiя рiшення про вiдмову в реєстрацiї банку надсилається уповноваженiй особi банку рекомендованим листом або вручається пiд розпис.[5]

Вiдмова у державнiй реєстрації банку не може бути здiйснена з інших пiдстав, крiм зазначених у цiй статтi.

3. Особливостi державної реєстрації банкiв з іноземним капiталом

При будь-якому набутi банком статусу банку з іноземним капiталом, за умови, що іноземний iнвестор набуває істотної участi, для державної реєстрацiї банку з іноземним капiталом додатково до зазначених у статтi 17 цього Закону документів іноземний iнвестор або за його дорученням банк - емітент акцiй, андеррайтер чи будь-яка iнша юридична або фiзична особа, що має доручення від іноземного iнвестора, подає такi документи:

1) нотаріально засвiдчену за місцем видачi копiю рiшення уповноваженого органу управлiння іноземного iнвестора про участь у банку в Українi;

2) письмову згоду на участь іноземного iнвестора у банку в Українi, видану державним або iншим уповноваженим контролюючим органом країни, в якiй зареєстровано головний офiсiно-земного iнвестора, якщо законодавством такої країни вимагається одержання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного iнвестора про вiдсутнiсть вимог щодо попередньої згоди на здійснення iнвестицiї за кордон;

3) нотаріально засвiдчений за місцем видачi витяг з торгового (банкiвського) реєстру або інший офiцiйний документ, що пiдтверджує реєстрацію iноземного учасника в країнi, в якiй зареєстровано головний офiсiно земного iнвестора;

4) нотаріально засвiдчену за місцем видачi копiю висновку iноземної аудиторської органiзацiї про фiнансовий стан іноземного iнвестора на кiнець останнього повного календарного року. Якщо визначений висновок надається iноземною аудиторською органiзацiєю, яка не входить до перелiку iноземних аудиторських органiзацiй, визнаних Нацiональним банком України, то такий висновок має бути пiдтвердженим українською аудиторською органiзацiєю.

Документи, зазначенi в пунктах 1, 2 (крiм письмового запевнення iноземногоiнвестора), 3, 4 частини першої цiєїстаттi, повиннi бути легалiзованi в установленому порядку, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.[6]

У разi, якщо іноземний iнвестор є фiзичною особою, вiн подає:

1) письмову згоду на участь іноземного iнвестора у банку в Українi, видану державним або iншим уповноваженим контролюючим органом країни, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного iнвестора про вiдсутнiсть вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення iнвестицiї за кордон. Письмова згода має бути легалiзована в консульськiй установi України, якщо iнше не передбачено чинним мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України;

2) анкету, яка повинна мiстити, зокрема, iнформацiю про вiдсутнiсть судимостi.

Якщо документи, зазначенi в цiй статтi, складенi iноземною мовою, вони повиннi супроводжуватися нотаріально завiреним перекладом українською мовою.

Нацiональний банк України має право вiдмовити у державнiй реєстрацiї банку з істотною iноземною участю за умови вiдсутностi принаймнi одного з документiв, визначених цiєю статтею, або неналежного оформлення будь-якого з них. Вiдмова надається в письмовiй формi iз зазначенням вiдповiдних пiдстав.

Висновок

Банки функціонують головним чином як недержавні, приватні інститути, мета діяльності яких - отримання максимального прибутку. Водночас вони виконують суспільно корисні й необхідні функції, що робить регулювання та нагляд за їх діяльністю обґрунтованим і необхідним завданням держави.

Основні завдання банків: забезпечення безперервності й ефективності грошового обороту; здійснення контролю на макро- та мікроекономічному рівнях; проведення заходів щодо стабілізації національної грошової одиниці; сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та виробничої сфери зокрема тощо.

Банківська діяльність складається з трьох основних посередницьких функцій: мобілізація грошових ресурсів на вклади від клієнтів; надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів; здійснення розрахунків між клієнтами.

Система управління комерційним банком будується на основі пайового способу утворення статутного фонду, а ступінь участі і реальний вплив засновника банку на його діяльність визначається розмірами пакета акцій і їхнім типом.

Засновниками банку в даний час можуть бути міністерства, відомства, інші органи державного управління,банки,об'єднання, підприємства, організації,установи,а також фізичні особи.

Засновники або акціонери вступають до банку на добровільних засадах. Загальне керівництво діяльністю комерційних банків здійснюють збори пайовиків, або акціонерів, і ради банків, що обираються з їхніх представників. Керують поточною діяльністю правління,утворені радами банків. Статутами банків звичайно передбачається, що члени правління не можуть бути одночасно членами Ради. Всі органибанківського керування мають свої конкретні права.

Основним органом керування комерційним банком є збори акціонерів банку. Вони реалізують свої функції і задачі безпосередньо через виконавчі, а також контрольні органи банку,що цілком їм підзвітні. Збори акціонерів вирішують основні питання, що визначають діяльність банку.

Правління банку організовує і здійснює керівництво оперативною діяльністю банку і забезпечує виконання рішень зборів акціонерів і ради банку; затверджує положення про структурні підрозділи, філії банку; вирішує питання підбора, підготовки і використання кадрів.

Організація комерційного банку, крім реєстрації, передбачає ліцензування банківської діяльності. Воно полягає в наданні офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. Цей дозвіл видає НБУ. Ліцензування здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів. При ліцензуванні враховується обсяг капіталу банку, його фінансовий стан, дотримання економічних нормативів регулювання банківської діяльності, професійна придатність керівників, висновки незалежного аудиту,термін діяльності банку на фінансовому ринку. НБУ видає банкам ліцензії на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних,пасивних,операцій з валютними цінностями та ін.[7]

Використана література

1. Закон України “Про банки i банкiвськудiяльнiсть” (ВiдомостiВерховної Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30)

2. Ющенко В. Банківська система Українивринковійекономіці // "ЕкономікаУкраїни" № 3 2004 р.

3. Закон України "ПРО цінніпапери і фондовубіржу" 2002 р.

4. "Урядовий кур'єр" 8 листопада 2004 р.

5. Закон України "ПРО банки і банківськудіяльність" 2002 р.

6. Е.Дж. Доллан "Гроші, банківська справа і грошово-кредитнаполітика". М.2004р.

7. Мороз А.Н. "Основибанківськоїсправи". Київ2004 р.

Размещено на Allbest.ru