Медичне страхування

2. Система охорони здоров'я з централізованим фінансуванням.

3. Збереження форми власності виробниками медичних послуг.

Багато авторів, фахівців у галузі охорони здоров'я за кордоном вважають, що цій системі характерні такі особливості:

- нестача фінансових ресурсів;

- незавершена система оплати праці та пов'язаний з цим дефіцит кадрів;

- недостатній розвиток системи первинної медико-санітарної допомоги;

- практична відсутність контролю з боку споживачів медичних послуг;

- самооцінка працівниками охорони здоров'я своєї діяльності;

- необхідність децентралізації управління;

- недостатнє раціональне і ефективне використання ресурсів.

Уряд Великої Британії пропонує стимулювати спроби Національної системи охорони здоров'я підвищити ефективність медичної допомоги завдяки посиленню конкуренції між її різновидами. Запроваджено розмежування відповідальності за придбання медичної допомоги та за її надання. Система медичного страхування також приєднана до придбання медичної допомоги. Приватне медичне страхування у Великій Британії охоплює переважно ті сфери медичних послуг, що не забезпечуються Національною службою охорони здоров'я. Приватним добровільним медичним страхуванням охоплено понад 13 % населення [12, с. 384].

На думку фахівців, одна з найефективніших у світі - система охорони здоров'я в Канаді. Канадську систему охорони здоров'я часто називають без коштовною. На потреби охорони здоров'я в Канаді сьогодні витрачається 1/3 місцевих бюджетів провінцій. Пацієнти теж сплачують вартість окремих медичних послуг. Але у тих випадках, коли останні включені в плани охорони здоров'я на рівні провінцій, пацієнт не бере участі в їх оплаті - всю вартість застрахованих послуг відшкодовують уряди провінцій. Згідно з канадським Законом про охорону здоров'я (Canada Health Act), гарантії безкоштовного медичного обслуговування поширюються тільки на застраховані види послуг. Тобто медичне обслуговування канадців фінансується через загальне оподаткування, страхові внески й оплату готівкою. Поряд зі старою системою, в країні починає діяти система ощадних рахунків медичного страхування (МSАs - Меdiсаl savings ассоunts), яка веде, як показує і досвід американських фірм, до економії витрат на медичне обслуговування. Там, де вона використовується, знижуються витрати як у роботодавця, так і у працівника, нагромаджуються заощадження. Згідно з опублікованими в США емпіричними даними, система МSАs, або схожа з нею, дає змогу скоротити до 20 % витрат на медичне обслуговування. Система заснована на ощадних рахунках, які формуються з відрахувань роботодавців. Якщо кошти ощадного рахунку вичерпані, то працівники сплачують медичні послуги з власної кишені. Усі кошти, що знаходяться на ощадних рахунках, належать працівнику, зокрема ті, що залишилися після завершення розрахункового періоду. Тому ця реформа охорони здоров'я в Канаді має двояку спрямованість, впливаючи на поведінку медичного персоналу і пацієнтів.

Опоненти системи МSАs зазначають, що через необізнаність стосовно своїх можливостей споживачі платних медичних послуг несвоєчасно звертаються до лікарів або відмовляються від дійової профілактичної допомоги. А це згодом може збільшити медичні витрати (наприклад, якщо хвороба прогресувала або занедбана). Також часто висувається аргумент, що внаслідок тієї ж непоінформованості пацієнтів лікарі штучно стимулюють попит на свої послуги. Через ці причини, вважають опоненти, державне фінансування охорони здоров'я і регулювання ринку медичних послуг виправдані та необхідні. Дослідження, однак, показують, що загалом система МSАs скорочує обсяг медичної допомоги, але не завдає шкоди здоров'ю людей [13].

Також ефективною системою медичного страхування, на думку фахівців, є ізраїльська. Близько 96 % населення Ізраїлю застраховані й отримують медичну допомогу в рамках чотирьох лікарняних кас. Майже половину всіх витрат на медичну допомогу фінансують споживачі. Внески роботодавців становлять 30 %. Крім охоплення страхуванням основних медичних послуг, кожна з кас забезпечує додаткове медичне страхування, що передбачає довготривале лікування в стаціонарі і профілактичні служби, підвищений комфорт, знижки на ліки, залучення провідних спеціалістів для проведення обстежень та операцій [3,с. 85].

У США є система медичного страхування, що базується на сполученні центрального страхового фонду з мережею місцевих незалежних страхових організацій. Кошти акумулюються у центральному фонді, що не виконує адміністративних функцій, а потім розділяються між страховими організаціями на основі законодавчо затвердженої форми розрахунків. Ця система діє в США у частині програм "Медікер" та "Медікейт". Ці системи обіймають понад 20 % населення, групове страхування за місцем роботи становить 58 % та добровільне медичне страхування не за місцем роботи - 2 %. Близько 15 % населення не мають доступу до медичного страхування: це малозабезпечені, безробітні, безпритульні та члени сімей працівників підприємств, що не забезпечуються системою медичного страхування. Наявність роботи не гарантує отримання медичної страховки. Найширше медичним страхуванням охоплені робітники промисловості, державні службовці, члени профспілок, робітники, які працюють повний робочий день. Втрата робочого місця автоматично призводить до втрати медичної страховки.

Таким чином, у США медичне страхування тісно пов'язане з трудовою діяльністю. Економіка медичного обслуговування в США - парадоксальна сукупність недоліків та переваг. США витрачають на охорону здоров'я 11,5 % валового прибутку - більше, ніж будь-яка інша країна у світі та, водночас, понад 15 % американців не мають жодного фінансового захисту від великих витрат на медичну допомогу через відсутність страхових медичних полісів. Серед приватних страхових компаній у США найбільш поширені та відомі дві некомерційні страхові компанії: "Блу крос" та "Блу шилд". Вони проводять добровільне медичне страхування, що забезпечує оплату госпіталізації або лікарської амбулаторної допомоги та медичних послуг для клієнтів, які проживають у цьому районі. Сьогодні діють чисельні асоціації цих товариств, що платять за всі види медичної допомоги.

Що стосується України, то на сучасному етапі реформування системи охорони здоров'я необхідні радикальні зміни в підготовці та забезпеченні кадрами страхових компаній. Збільшення величини страхових платежів потребує додаткового залучення у страхову індустрію висококваліфікованих спеціалістів (менеджерів, фінансистів, юристів, програмістів, експертів, брокерів, актуаріїв), які добре знають теорію та передові технології страхування. Реформація системи медичного обслуговування в Україні з подальшим переходом до обов'язкового страхування громадян - шлях, який зможе вирішити більшість проблем медичної галузі держави [18, с. 84].

Як бачимо, необхідно володіти всією інформацією про світові тенденції розвитку страхових медичних послуг розвинених країн з метою прогнозу тих тенденцій, які на нас чекають в майбутньому. Але всі намагання мінімізувати помилки і промахи під час реформування цієї галузі будуть марними без належної підтримки держави. Розроблені закони в галузі медичного страхування мають ретельно перевірити вітчизняні та зарубіжні спеціалісти, які набули певного досвіду в практичному медичному страхуванні. Отже, медичне страхування повинно бути обов'язковим. Медичне страхування населення приведе до зростання сильної та здорової нації, а як наслідок - сильної та ефективної економіки.

Розділ 2. Оцінка проведення медичного страхування в Україні

2.1 Оцінка сучасного стану ринку особового страхування

Однією з галузей страхування є особисте страхування, здійснюване з метою надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя й здоров'я.

До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне. Останні дві підгалузі в економічній літературі об'єднуються під назвою "страхування здоров'я".

Здійснення особистого страхування має певні особливості. Зокрема, при його проведенні дуже важко правильно оцінити той ризик, який береться на страхування. Через це таке страхування пов'язане, по суті, із установленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також накопиченням страхових сум. Враховуючи останнє, саме страхування життя характеризується ознакою, накопичення страхових сум під час дії договору страхування. Це пов'язане з тим, що сукупність ризиків, які беруть на себе страхові компанії при проведенні страхування життя, за будь-яких умов передбачає необхідність здійснення виплати страхувальнику (застрахованому або користонабувачу). На відміну від страхування життя страхування від нещасних випадків і медичне страхування не передбачають поступового накопичення страхової суми під час дії договору страхування, і тому вони називаються ризиковими видами особистого страхування.

В таблиці 2.1. представлена класифікація страхування за об'єктами, з виокремленням галузі, підгалузей і видів страхування.

Таблиця 2.1 Класифікація страхування за об'єктами

Причини, що зумовили гальмування розвитку страхування життя в Україні:

- втрата довіри не тільки до держстраху, а і до комерційних страхових організацій, котрі виявилися нездатними виконати взяті на себе зобов'язання;

- низький рівень доходів населення змушує людей турбуватися сьогодні про виживання, а не про своє майбутнє;

- наявний рівень інфляції ускладнює можливості страховика, що займається страхуванням життя, компенсувати знецінення заощаджувальних внесків страхувальників;

- недосконале законодавство;

- відсутність належної турботи держави стосовно забезпечення привабливості цього вкрай важливого для економіки виду діяльності і т. ін.

Більш привабливими видами особистого страхування для громадян України є медичне страхування та страхування від нещасних випадків. Але й вони потребують багато зусиль держави і страховиків, щоб ця галузь зайняла належне місце в економіці України.

Щоб оцінити стан та виявити тенденції на ринку особистого страхування, зокрема добровільного особистого страхування, проаналізуємо динаміку страхових премій та виплат за основними страхування (табл. 2.2.).

Як бачимо, впродовж аналізованого періоду ринок добровільного особистого страхування, зокрема страхування життя суттєво зросли, про це свідчать збільшення валових надходжень страхових платежів та страхових виплат,однак як частка страхових премій, так і частка страхових виплату порівнянні з іншими видами страхування залишаються незначними. Наприклад, питома вага страхових премій зі страхування життя не перевищує 4%, а частка страхових виплат - не досягає 1%. Аналогічні показники для добровільного особистого страхування не перевищують 10%.

Таблиця 2.2 Показники страхової діяльності у розрізі страхування життя та добровільного особистого страхування

З метою сприяння розвитку відкритого та доступного ринку медичного страхування в Україні в березні 1999 р. було створено Асоціацію "Українське медичне страхове бюро" . Членами цієї Асоціації є 28 страхових компаній України та інші юридичні особи, які представляють 12 областей України , АР Крим та м. Київ .

За даними опитувань, що проводяться в Україні, доля громадян, застрахованих в системі добровільного медичного страхування, серед дорослого населення (16 років і старше) склала 4,5 % в жовтні 2010 р. і 4,7% в листопаді 2011рр. Для багатьох застрахованих страхувальниками виступають працедавці. Доля індивідуальних клієнтів за власною ініціативою, по оцінках більшості страхових компаній, поки незначна. На ринку медичного страхування зростає концентрація страхових платежів в руках найбільших страхових компаній.

Що стосується 2010 р., за попередніми підрахунками страхових компаній, в першому півріччі цього року програми добровільного медичного страхування принесли близько 440 млн. грн. Для порівняння : за перше півріччя 2009 р. добровільне медичне страхування принесло страховим компаніям 375 млн. грн. премій. Це пояснюється поступовим виходом Україні із тяжкої фінансової кризи, поступовим налагодженням рівня довіри та свідомості населення, а також наявністю більшої кількості вільних коштів.

Такий результат дає можливість робити позитивні прогнози учасникам ринку. У табл. 2.3. наведено топ - 10 страховиків по добровільному медичному страхуванні та показники їх діяльності у 2011 році.

Таблиця 2.3 Рейтинг страхових компаній по добровільному медичному страхуванні за 2011р.

Так, на думку опитаних страховиків, в 2011р. очікувалось збільшення, порівняно з 2010 р., зборів премій по добровільному медичному страхуванні на 15-20%. Такий приріст ринку добровільного медичного страхування можливий за рахунок підвищення попиту на дані програми з боку вітчизняних підприємств, а також організованих колективів фізичних осіб. Експерти вважають, що зростання зборів премій на ринку добровільного медичного страхування в першу чергу обумовлений збільшенням вартості страхування. Аргументи а даному випадку досить прості: можна заплатити менше, але при цьому майже не отримувати медичного обслуговування або ж заплатити більше і укласти договір, що передбачає прийнятий набір страхових ризиків та медичних послуг.

Показово, що на ринку як і раніше спостерігається висока концентрація гравців. За підсумками 2011р. двадцятка лідерів ринку зібрала близько 300 млн. грн. страхових премій, а на Топ - 50 страхових компаній довелося близько 350 млн. грн.

В цілому ж на ринку добровільного медичного страхування присутні близько 100 страхових компаній. Потрібно враховувати, що більшість корпоративних клієнтів українських страхових компаній за програмами мед страхування становлять дочірні компанії або представництва великих іноземних компаній, які традиційно передбачають витрати на соціальні пакети для рядових співробітників і топ - менеджменту.

В середньому програми добровільного медичного страхування подорожчали в 2010р. на 20 - 30% порівняно з 2009. Якщо раніше поліси добровільного медичного страхування в середньому коштували 1,5 тис. грн. в рік і більше, то тепер - 2,5 - 8 тис. грн. При цьому необхідно враховувати, що ціни на програми медичного страхування зростають вже не перший рік, наприклад , в 2009 р. вони зросли на 50 - 60 %. Ціни на програми добровільного медичного страхування досягли свого піку в кінці I квартала 2010 р. і поступово пішли на спад в 2011році.

Отож, неможна стверджувати, що попит на поліси добровільного медичного страхування з боку вітчизняних страхувальників відсутній, а страхові компанії співпрацюють лише з західними клієнтами, напрацьованими в минулі роки. На тлі низького платоспроможного попиту на інші види страхування зберігаються високий попит на програми добровільного медичного страхування з боку в першу чергу корпоративних клієнтів. На великих підприємствах подібний договір вже давно став невід'ємною частиною соціального пакету співробітників і використовується роботодавцями як один з методів додаткової мотивації працівників.

2.2 Показники розвитку ринку добровільного медичного страхування в Україні

Незважаючи на все, в цілому галузь страхування, за останні роки не лише змогла вижити та зберегти позиції в економіці країни, а й має сталу тенденцію до зростання. Цю тенденцію демонструє й медичне страхування як специфічна підгалузь особистого страхування. За часів планового господарства потреба у медичному страхуванні як формі захисту майнових інтересів, пов'язаних із втратою здоров'я та працездатності внаслідок хвороби, була відсутня; охорона здоров'я фінансувалась за рахунок державних коштів, а медична допомога надавалася безоплатно. Та проблеми у фінансовому забезпеченні галузі охорони здоров'я стали причиною обмежених можливостей громадян країни отримати повну за обсягом та якісну за суттю медичну допомогу. Страховий ринок оперативно відреагував на потреби громадян у забезпеченні доступності отримання медичних послуг на прийнятих для них умовах, запропонувавши страхові продукти з добровільного медичного страхування.

Отже, протягом останніх років в Україні відбувалися активні процеси з формування ринку добровільного медичного страхування як окремого сегменту страхового ринку. Ринок добровільного медичного страхування ми розглядаємо як економічні відносини, що виникають при страховому захисті здоров'я між страховиками, медичними установами, страхувальниками, застрахованими особами, в яких у процесі обміну через механізм ринкових цін здійснюється узгодження та реалізація їх економічних інтересів щодо надання та отримання послуг з медичного страхування. „ Економічний інтерес" - це реальний,зумовлений відносинами власності мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб [ 24, с. 142-148]. Отже, економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів, які знаходять своє вираження у здійснюваних діях, спрямованих на задоволення потреб суб'єктів ринку.

Щоб зрозуміти долю медичного страхового ринку розглянемо структуру страхових премій та структуру страхових виплат в узагальненому ринку особового страхування і визначимо який відсоток займає медичне страхування (рис. 1.4.). У структурі страхових премій за мінусом частки страхових премій, сплачених перестраховикам-резидентам, за видами страхування станом на 30.06.2011 найбільша питома вага належить таким видам страхування, як: автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка") - 2 587,9 млн. грн. (або 34%) (станом на 30.06.2010 даний показник становив 2 313,8 млн. грн. (або 41%)); страхування майна - 923,7 млн. грн. (або 12%) (станом на 30.06.2010 - 616,2 млн. грн. (або 11%)); страхування від вогневих ризиків - 784,1 млн. грн. (або 10%) (станом на 30.06.2010 - 411,1 млн. грн. (або 7%)); страхування фінансових ризиків - 741,8 млн. грн. (або 10%) (станом на 30.06.2010 - 292,2 млн. грн. (або 5%)); страхування життя - 536,6 млн. грн. (або 7%) (станом на 30.06.2010 - 335,9 млн. грн. (або 6%)); медичне страхування - 509,6 млн. грн. (або 7%) (станом на 30.06.2010 - 407,5 млн. грн. (або 7%)).

Рис. 1.4. Структура страхових премій за мінусом частки страхових премій, сплачених перестраховикам - резидентам, за видами страхування станом на 30.06.2011 (млн. грн.)

У структурі страхових виплат за мінусом частки страхових виплат, компенсованих перестраховиками-резидентами, станом на 30.06.2011 найбільша питома вага страхових виплат припадає на такі види страхування, як: автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка") - 1 134,8 млн. грн. (або 47%) (станом на 30.06.2010 даний показник становив 1 296,0 млн. грн. (або 52%)); страхування фінансових ризиків - 614,6 млн. грн. (або 25%) (станом на 30.06.2010 - 544,6 млн. грн. (або 22%)); частка медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) становить 361,8 млн. грн. (або 15%) (станом на 30.06.2010 - 322,0 млн. грн. (або 13%)) (рис. 1.5.).

Рис.1.5. Структура страхових виплат за мінусом частки страхових виплат,компенсованих перестраховиками-резидентами, за видами страхування станом на 30.06.2011 ( млн. грн.)

Добровільне медичне страхування можна вважати повноцінним сегментом національного страхового ринку, і ми маємо всі підстави стверджувати, що його становлення відбулось. На сьогодні воно посідає своє місце у структурі страхового ринку України. Проте динаміка його розвитку є дещо суперечливою. Це підтверджується показниками, наведеними в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Частка добровільного медичного страхування в загальному обсязі страхових премій та страхових виплат в Україні за період 2008 - 2011р.

Як видно з таблиці, абсолютні показники розвитку добровільного медичного страхування за надходженням страхових премій мали сталу тенденцію до зростання. Темп зростання становив 84,2 %. Разом з тим частка добровільного медичного страхування у загальній структурі страхових премій зменшилась порівнянні до 2008 р. на 20%. Це можна пояснити більш високими темпами зростання інших видів страхування: добровільного майнового, автотранспортного та деяких інших видів страхування.

Буде доцільним розглянути рівень чистих страхових виплат та чисті страхові виплати за видами страхування щоб зрозуміти як розвивається страхування та чи є це необхідним для економічного та соціального розвитку.

Таблиця 2.5 Рівень чистих страхових виплат та чисті страхові виплати за видами страхування за 2009 - 2010 р.

Так, рівень страхових виплат із страхування наземного транспорту (КАСКО) станом на 31.12.10 зменшився на 13,7 в. п. до рівня 55,2%; зростання рівня страхових виплат із страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) на 11,2 в. п. до рівня 58,9% пов'язане зі зменшенням надходження страхових платежів за 2010 рік до 256,4 млн. грн.; на 85,0 в. п. до 259,3% збільшився рівень страхових виплат зі страхування фінансових ризиків; рівень страхових виплат з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) станом на 31.12.10 залишився майже без змін, у порівнянні з відповідним показником станом на 31.12.09.

Зменшення рівня валових страхових виплат може розглядатися як негативна ознака з огляду на те, що надходження страхових платежів збереглося на рівні попереднього року.

В таблиці 2.6 наведені дані, що характеризують стан та розвиток добровільного медичного страхування в Україні за період 2004-2010 р.

Представлені дані свідчать, що добровільне медичне страхування вже стало звичним страховим продуктом для страхового ринку України, однак обсяги зібраних страхових премій не дозволяють стверджувати, що це джерело фінансових ресурсів є вагомим у фінансовому забезпеченні галузі охорони здоров'я. За усіма видами медичного страхування спостерігається зростання об'ємних показників - зростають як обсяги зібраних страхових премій так і обсяги здійсненних страхових виплат. При цьому слід відмітити, що обсяги зібраних страхових премій зростають швидшими темпами, аніж дані за показником - страхові виплати. Так у першому півріччі 2010 року питома вага зібраних страхових премій по страхуванню медичних витрат і безперервному страхуванню здоров'я складають відповідно 1% та 4%, однак у структурі виплат - питома вага виплат по страхуванню медичних витрат складає всього 2%, а по безперервному страхуванню здоров'я - 12%. Крім того, спостерігається зростання рівня виплат майже за усіма видами медичного страхування, окрім страхування на випадок хвороби та медичного страхування громадян, що виїжджають за кордон. Аналізуючи дані про розвиток медичного страхування в Україні можемо сказати, що найпопулярнішим видом є безперервне страхування здоров'я, що свідчить про зміну пріоритетів у бажаннях страхувальників, а саме, для них цінною стає страхова виплата у момент одержання медичної послуги, а не після хвороби, тобто після надання документів, які її підтверджують [20].

Таблиця 2.6 Розвиток галузі медичного страхування в Україні у 2004 - 2010 р.

Таким чином, враховуючи сказане вище, медичне страхування слід розглядати як систему правових, економічних і організаційних заходів, які мають на меті компенсацію та зменшення для фізичних осіб ризиків, пов'язаних зі втратою здоров'я внаслідок хвороби і гарантують реалізацію компенсаторного механізму витрат громадян, пов'язаних з медичним обслуговуванням, а для держави є механізмом забезпечення суспільної безпеки.

медичний страхування соціальний захист

2.3 Шляхи побудови ефективної системи охорони здоров'я на страхових засадах

Система охорони здоров'я є регламентованою сферою в достатньо ліберальному економічному середовищі. За останні роки фінансування системи охорони здоров'я зменшилось в 7-8 разів. Бюджетного фінансування недостатньо для того, щоб сфера медичної допомоги була спроможною нормально взаємодіяти зі сферами, які працюють за законами ринку. Перехід охорони здоров'я на страхові засади змінює механізм його фінансування. Забезпечення відповідного фінансування галузі охорони здоров'я на основі страхових принципів має бути побудовано таким чином, щоб максимально подолати недоліки діючого в даний час механізму фінансування. В Україні використовуються практично всі можливі джерела фінансування охорони здоров'я, однак чіткої їх системи ще не сформовано. Необхідно її напрацювати в розрізі створення системи комплексного використання всіх джерел і оптимізації їх структури із одночасним за кріпленням в чинному законодавстві. Така система має забезпечити ефективний фінансовий розвиток забезпечення галузі охорони здоров'я. Це зумовлює необхідність детального дослідження існуючих на сьогодні в світовій практиці та прийнятих в Україні методів фінансування медичної допомоги. Під методом фінансування медичної допомоги розуміється спосіб розподілу грошей з джерела коштів між медичними установами або окремими виробниками послуг. Засади організації фінансового забезпечення охорони здоров'я викладені в ст.49 Конституції України, де зазначається, що охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням і є безоплатною у державних та комунальних закладах. Цілком зрозуміло, що це положення Конституції діє в межах можливостей держави, в межах бюджету. В Конституції України також сформульоване право громадян мати достатній рівень державної охорони здоров'я, який би проявлявся в можливості не нести додаткових фінансових витрат при необхідності отримання медичної допомоги. Наявність такого конституційного права у громадян має отримати відповідний новий економічний механізм реалізації. Новий економічний механізм в системі охорони здоров'я - це загальна назва комплексу принципів і форм роботи установ охорони здоров'я на основі домінування економічних методів управління, а також перехід від жорсткого ієрархічно-галузевого до переважання територіальних принципів керівництва галуззю. Створити такий механізм - означатиме вирішити низку взаємопов'язаних завдань: вдосконалити державну систему фінансування медичної допомоги; визначити необхідний та достатній перелік медичних послуг, які мають забезпечити громадянам державні медичні установи (заклади): узаконити через відповідні механізми (податкові, страхові) отримання грошових коштів медичними закладами в достатньому обсязі для забезпечення громадян держави гарантованим соціальним благом медичною допомогою; забезпечити такий розподіл коштів і такі принципи їх використання, які б дозволили гарантувати рівний доступ громадян до медичної допомоги, незалежно від їхнього місця знаходження та економічного і соціального статусу; створити такі технології використання коштів, які на кожну затрачену гривню давали б максимальний медичний і економічний ефект. Створення такого механізму забезпечення прав громадян на медичну допомогу можливе за умови прийняття для використання страхової моделі організації фінансування охорони здоров'я. Це означатиме створення державної системи правових, організаційних і економічних відносин, призначеної на практиці забезпечувати гарантії отримання кожним громадянином України медичної допомоги за рахунок страхових внесків; системи контрольованих державою договірних відносин з метою надання всім громадянам рівних можливостей в отриманні медичної допомоги за рахунок страхових коштів в обсязі і на умовах програм обов'язкового медичного страхування [ 2, с. 148 ].

Необхідно зауважити, що обов'язкове медичне страхування є одним із найбільш важливих елементів системи соціального захисту населення у частині охорони здоров'я й одержання необхідної медичної допомоги в разі захворювання.

Сьогодні в Україні фінансування галузі охорони здоров'я здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Фінансування охорони здоров'я на загальнодержавному та місцевих рівнях є складовою бюджетного процесу. Основним учасниками цього процесу Виступає Верховна Рада, Міністерство фінансів та Міністерство охорони здоров'я України. На практиці фінансування і оплата медичних послуг має більш складний характер. Фінансування галузі здійснюється по-різному, виходячи з різних напрямів її розвитку: державний сектор, приватний сектор, програми міжнародної технічної та гуманітарної допомоги. Державний сектор включає в себе фінансування коштами державного і місцевих бюджетів, які в свою чергу, формуються за рахунок загально державних податків і зборів, обов'язкових платежів та зборів до місцевих бюджетів (обов'язкові платежі які надходять до місцевих бюджетів у відповідності із податковим законодавством). Бюджетні асигнування галузі охорони здоров'я в нашій країні досі є переважаючими. Бюджетний метод побудований на засадах кошторисного фінансування. Кошторисний метод фінансування передбачає визначення необхідного обсягу фінансування ресурсів на основі централізовано встановленого порядку. Основним документом, який визначає загальний обсяг, направлення, використання бюджетних коштів є кошторис лікарняної установи. В даний час на перший план з особливою гостротою виступили такі недоліки кошторисного фінансування, як відсутність гнучкості у перерозподілі фінансових коштів за статтями, у пристосуванні до нестандартних умов чи місцевої ситуації, відсутність прямих стимулів до підвищення ефективності та продуктивності праці, а відповідно і до якості надання медичної допомоги. Фінансування на основі норм і нормативів орієнтоване на кількісні показники (по факту ліжкового фонду, кількості відвідувань), а тому воно не відображає дійсної потреби галузі у фінансових коштах. Фактично виділені кошти спрямовані на утримання медичного закладу, а не на забезпечення дійсних потреб. Приватний сектор джерелами свого розвитку має кошти домогосподарств; страхових організацій, що здійснюють медичне страхування; суб'єктів господарювання. Грошові кошти домогосподарств, що надходять до галузі, складаються із безпосередньо платежів населення та неофіційної (тіньової) оплати послуг. До безпосередніх платежів населення ми відносимо як офіційну оплату послуг у приватних закладах, так і опосередковану оплату послуг у державних закладах, яка має вигляд "внесків на розвиток медичного закладу", "благодійних внесків", "добровільного відшкодування видатків на лікування".

Кошти страхових організацій, що здійснюють медичне страхування - це кошти страхових резервів та власні кошти страховиків. Кошти приватних медичних закладів - це кошти засновників акціонерів, приватної медичної установи та виручка від реалізації медичних послуг. Згідно з даними Міністерства охорони здоров'я України станом на 01.01.2010 р. було зареєстровано 5795 приватних медичних закладів. Ціни на послуги в таких установах є досить високими, і тому ці послуги є доступними тільки для невеликої кількості громадян. Роль приватного фінансування у сфері охорони здоров'я залишається незначним. Суб'єкти господарювання (підприємства будь-якої форми власності) мають змогу фінансувати охорону здоров'я свого персоналу за рахунок прибутку та фондів соціального страхування. Кошти підприємств спрямовуються за такими напрямками: добровільне медичне страхування робітників; оплата путівок на лікування та відпочинок; утримання медпунктів та профілакторіїв; що знаходяться на балансі підприємств тощо.

Міжнародна гуманітарна та технічна допомога, яка надається згідно з міжнародними угодами, а також контрактами з урядовими структурами, зарубіжними громадськими організаціями, через співпрацю з неурядовими організаціями в Україні, є важливим чинником втілення рішень міжнародних організацій щодо покращення здоров'я населення та поліпшення якості послуг у сфері охорони здоров'я. Загальнонаціональні дані щодо вартості такої допомоги відсутні. Але можна стверджувати, що обсяги технічної допомоги є незначними. Вони, як правило, спрямовуються на фінансування короткострокових цільових програм і заходів спрямованих на вирішення актуальних медико-соціальних проблем галузі охорони здоров'я. Так, метою комплексної програми "Цукровий діабет" є зниження рівня захворюваності на цукровий діабет, зменшення кількості ускладнень внаслідок цієї хвороби, а також збільшення тривалості та якості життя хворих. Програма "Онкологія" на 2002-2007 р. дала можливість підвищити ефективність загальнодержавних заходів з профілактики, раннього виявлення і лікування онкологічних захворювань, знизити рівень смертності, створити умови для продовження та поліпшення якості життя онкологічних хворих. В Україні також виконуються програми боротьби із захворюванням на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, та ряд інших програм. Досвід фінансування державних гарантій з хорони здоров'я країн світу показує, що навіть високорозвинені держави зі сталою економікою використовують декілька джерел залучення коштів для фінансування цієї галузі. Порівняння різних країн свідчать про наявність тісної кореляції між рівнем економічного розвитку країни та мірою державних зобов'язань щодо надання безкоштовної медичної допомоги. Згідно з рекомендаціями експертів ВООЗ, ефективне фінансування охорони здоров'я може бути досягнуто за рахунок чотирьох основних джерел: перших двох - державних (обов'язкове страхування і фінансування із загальнодержавних фондів); двох інших - приватних (плата за медичні послуги та добровільне страхування). Така практика фінансування поширюється практично на всі країни Європейського регіону, де співвідношення державного і приватного секторів фінансування визначається рівнем економічного розвитку країни [ 25].

В Україні частина видатків держави на охорону здоров'я фінансується з фонду державного страхування. Щорічно на оплату санаторно-курортного лікування спрямовується близько 30 % загальних видатків Фонду. Частина суспільних видатків на охорону здоров'я представлена витратами підприємств на утримання соціально-культурної сфери, в тому числі лікарень і поліклінік. Указані витрати не підлягають оподаткуванню податком на прибуток. Загалом, в країнах світу в останні роки спостерігаються процеси здійснення реформування в системі фінансування охорони здоров'я. Серед основних напрямів здійснення змін експерти ВООЗ виділяють такі: зміна відносної ролі уряду, робітників охорони здоров'я та пацієнтів в організації та наданні медичної допомоги; зміна у співвідношеннях джерел фінансування галузі; зміна методів оплати праці. В переважній більшості країн преференції надаються системі, в основі якої лежать страхові засади. Навіть така країна, як США, з традиційною ліберальною економікою, проводить реформу охорони здоров'я, в якій, як один із варіантів посилення державного контролю, розглядається можливість запровадження централізованої бюджетно-страхової моделі охорони здоров'я з опосередкованою формою організації. Суть даної моделі в тому, що фінансування охорони здоров'я має здійснюватись за рахунок двох основних джерел: коштів бюджетної системи та страхових внесків, де за державою зберігається основна роль. Фінансову основу системи мають складати кошти страхових фондів - фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування (ЗДСМС) та інших фондів соціального страхування, які здійснюють акумуляцію та перерозподіл коштів на користь відповідних категорій населення. Доцільно передбачити кошти приватного сектора медицини, який представляє добровільне медичне страхування, приватні клініки, тощо. Громадянин України повинен мати вибір: обрати Державний Фонд чи страхову компанію. Страхова медична компанія може бути створена в будь-якій організаційно-правовій формі відповідно до Законодавства України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, але законом України "Про страхування" визначено основні організаційно-правові форми, найпоширенішою з яких є акціонерна, яка дозволяє страховику сконцентрувати в себе значні фінансові ресурси і забезпечує дієвий контроль за діяльністю страхових організацій та медичних установ. В країнах Європейського регіону акціонерна форма створення страхових медичних компаній виявилась непопулярною, оскільки під час здійснення діяльності у сфері охорони здоров'я важко розрахувати сталі прибутки. У Німеччині, ця форма посідає значне місце. Законодавство Німеччини зобов'язує страхові медичні організації значну частину прибутку направляти на користь клієнтів. Така модель характеризується взаємообумовленістю джерел фінансування та обсягом надання медико-санітарної допомоги. В залежності від фінансуючої сторони доцільно виділити три основні рівні надання медичної допомоги:

- перший рівень (мінімальний) - забезпечує встановлені гарантії всім категоріям населення за рахунок коштів бюджетної системи;

- другий рівень (основний)- надання медичної допомоги в межах встановлених програм із ЗДСМС;

- третій рівень (сервісний) - передбачає отримання медичної допомоги за програмами добровільного медичного страхування.

"Концепція соціального забезпечення населення України" передбачає розподіл економічної відповідальності за реалізацію соціальних гарантій між державою. підприємствами і громадянами. При цьому держава за рахунок бюджетних коштів повинна взяти на себе гарантії щодо мінімального рівня медичного обслуговування населення. Для фінансування інших витрат на охорону здоров'я передбачається створити систему медичного страхування, в межах якої за рахунок страхових внесків юридичних і фізичних осіб та інших джерел має формуватися спеціальний фонд медичного страхування.

Відповідно до Указу Президента "Про основні напрямки соціальної політики на 1997-2000 роки" від 30.01.97 р. фінансування сфери охорони здоров'я повинно бути переводитися на страхові засади. Ставилося завдання зі створення цільового фонду медичного страхування як складової частини обов'язкового державного соціального страхування. Джерелами формування коштів Фонду мали стати внески роботодавців і застрахованих осіб. Після створення повноцінної системи медичного страхування держава буде в змозі дещо знизити свої видатки на охорону здоров'я. У Законі України "Основи законодавства про обов'язкове державне соціальне страхування" від 14.01.98 р. визначено основні принципи, загальні, правові, фінансові й організаційні норми державного соціального страхування [ 8, с. 84 ]

Отже можна зробити висновок, що з пріоритетних завдань галузі першочерговим є вирішення фінансово-економічної проблеми, яка є основою реформування галузі охорони здоров'я. Фінансовою основою побудови ефективної системи охорони здоров'я, може виступати тільки побудова системи охорони здоров'я на страхових засадах.

Висновок

Безумовно, розвиток медичного страхового сектору в Україні повинен спиратися на добре продуману, довгострокову концепцію страхування, що враховує як сучасне фінансово-економічне становище в державі, так і світовий досвід. В основу концепції має бути покладено вирішення питання обов'язкового медичного страхування громадян встановлення співвідношення між обов'язковим та добровільним медичним страхуванням, визначення фінансових коштів як із розробкою механізму їх отримання, так і механізму контролю за їх використанням. Такі дії на макроекономічному рівні сприятимуть у майбутньому не лише впровадження процесу медичного страхування зокрема, а, й, покращенню всіє системи надання страхових послуг в умовах ринкового управлінського процесу.

Виходячи з вищенаведеного огляду, можна зробити лише один висновок, що альтернативи медичному страхуванню немає. Медичне страхування - це єдиний шлях виходу охорони здоров'я України з глибокої економічної й соціальної кризи. Головне, щоб це усвідомили наші політики і почали активно діяти у напрямку створення сприятливих умов для його розвитку. Першим кроком у цьому напрямку має бути створення і прийняття законодавчої бази, яка б затвердила обов'язкове медичне страхування.

На ринку добровільного медичного страхування необхідно розвивати і конкуренцію серед страховиків, що спеціалізуються на даному виді страхування, від чого має виграти, насамперед, вітчизняний споживач. Оскільки конкурентне середовище в перспективі створить умови для зниження ціни купівлі страхового полісу з добровільного медичного страхування, а також підвищення рівня якості медичних послуг, які пропонуватимуться страховиками страхувальникам.

Водночас розвиток добровільного медичного страхування вимагає також значного удосконалення нормативно-методичної бази, зміни податкової політики, підвищення фінансової надійності страхових компаній а також підвищення страхової культури населення, зокрема й медичних працівників.

Така система заходів дозволить створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги, зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети та долю тіньової медицини в системі медичного обслуговування, допоможе уникнути необґрунтованих витрат на надання зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку, підвищить фінансовий стан працівників медичних установ.

Список використаних джерел

1. Базилевич В.Д. Страхова справа [Текст] / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич. - Вид. 2-ге. - К. : Тов. "Знання", 2002. - 203 с.

2. Бідний В.Г. Проблеми і шляхи розвитку медичної допомоги в Україні. - К.: Задруга , 2001. - С. 148.

3. Богуславський С.І. Медичне страхування в Україні: проблеми та перспективи / С.І Богуславський, Ю.С. Шибалкіна // Зовнішня торгівля право та економіка. - 2008. - № 4. - С.83-86.

4. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія - Д. Янпрі, 2001р. - С. 352.

5. Внукова Н. М., Кузьминчук Н. В., Соціальне страхування, К. 2006р.

6. Воробйова Т. Договір добровільного страхування медичних витрат як новий інструмент страхового ринку / Т. Воробйова // Підприємництво, господарство і право. - 2007. -№ 3.-С. 48-51. 7. Вороненка Ю. В., Радиш Я. Ф. Медичне право в системі права України: стан і перспективи розвитку // Український медичний часопис. /Вороненка Ю. В., Радиш Я. Ф. -2006. -№ 5. - С. 5-10.

8. Голяченко О. Українська здравоохорона: як вийти із кризи. Тернопіль: Лілея, 2004. - С. 84.

9. Заруба О.Д. Страхова справа : підручник [Текст] / О.Д. Заруба. - К. : Тов. "Знання", 1998. - 321 с.

10. Зеленко Н. Соціальне страхування в системі соціального захисту населення України // Формування ринкової економіки в Україні., 2009, № 19.

11. Капшук О.Г., Сучасний стан і перспективи розвитку добровільного медичного страхування в Україні / О.Г. Капшук Ситник А.П., Пащенко В.М. / Фінансові послуги. -2007.- №2. -С.17-21;

12. Машина Н.І. Міжнародне страхування : навч. посібн. [Текст] / Н.І. Машина. - К. : Центр навч. літ-ри, 2006. - 504 с.

13. Медичне страхування в Австрії, Фінляндії, Швеції, Італії, Ізраїлі, США. [Електронний ресурс]. - Доступний http://www.likar.info/profi//405.html

14. Мних М. В. Медичне страхування та необхідність його запровадження в Україні / М. В. Мних // Економіка та держава. - 2007. -№ 2. - С. 40-41.

15. Нагайчук Н.Г. Деякі підходи до уточнення суті медичного страхування // Вісник Хмельницького національного університету. Серія: Економічні науки. - 2005. - Том 1. -№ 6. - С. 229-233.

16. Нагайчук Н.Г. Класифікація медичного страхування // Вісник Хмельницького національного університету. Серія: Економічні науки. - 2005. Частина 2. - Том 1. - № 4. -С. 43-46.

17. Нагайчук Н. Г. Суб'єктна складова добровільного медичного страхування / Н. Г. Нагайчук // Вісник КНТЕУ. - 2006. - № 1. - С. 64 - 69.

18. Новосельська Л.І. Шляхи запровадження медичного соціального страхування в Україні [Текст] / Л.І. Новосельська // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2008. - Вип. 18.1. - С. 84.

19. Осадець С.С. Страхування : підручник / С.С. Осадець. - Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. - К. : Вид-во КНЕУ, 2002. - 599 с.

20. Показники діяльності з видів страхування за 2004-2010 рр. [електронний ресурс] / сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. - Режим доступу: http: //www. dfp.gov.ua/

21. Приказюк Н.В. Державне регулювання страхового ринку України: тенденції та перспективи розвитку//Фінанси України,7/2010.

22. Рудень В. В. Фінансування медичного забезпечення в Україні: проблеми та шляхи розв'язання [Текст] / В. В. Рудень // Фінанси України. - 2007. - № 8. - С. 25 - 34.

23. Соціальне страхування: Конспект лекцій / Укладачі: П.В. Тархов, В.М. Боронос, Е.Г. Козін, К.В. Савченко.- Суми: Вид-во СумДУ, 2009.- 164 с.

24. Стецюк Т. І. Сутність медичного страхування та його місце у системі соціального захисту громадян / Т. І. Стецюк // Фінанси, облік і аудит : зб. наук. праць. -К. : КНЕУ, 2008. - Вип. 11. - С. 142-148.

25. Стецюк Т. І. Медичне страхування в Україні: проблеми і перспективи розвитку / Т. І. Стецюк // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Серія "Економіка" 81-82/2006. - С. 117-118.

26. Страховий ринок : 2001-2010р. http://www.dfp.gov.ua

27. Черешнюк Г.С., Проблеми впровадження добровільного медичного страхування та шляхи їх розв'язання / Г. С. Черешнюк Сергета І.В., Пилипчук В.Л. , Краснова Л.І.// Фінансові послуги. - 2006. - №2. - С.22-26.

Размещено на Allbest.ru