Розвиток страхового ринку України: проблеми і перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття страхового ринку

1.1 Поняття страхування і страхового ринку

1.2 Суб'єкти і інфраструктура страхового ринку

1.3 Місце і роль страхового ринку у фінансовій системі

2. Страховий ринок України

2.1 Розвиток страхового ринку України

2.2 Кон'юнктура страхового ринку України

3. Проблеми і перспективи розвитку

3.1 Прогноз зростання страхового ринку в 2012 році

Висновок

Список джерел інформації

Вступ

Здійснення діяльності в умовах ринку супроводжується різного роду рисками. Невизначеність - одна з основнихскладових кон'юнктурної ситуації на кожному ринку будь-якої держави - розвиненої або такої, що розвивається. Невизначеність включає увесь спектр можливих непередбачених ситуацій і ризиків. У тойже час будь-який економічний суб'єкт йде на ризик вже у моменторганізації власної справи. Тому, риски являються невід'ємній складовій діяльності будь-якого підприємства.

У такій ситуації практично єдиним способом захисту від ризиків і мінімізації їх наслідків є страхування. У зв'язку з цим, принципово міняється характер і функції страхування в Україні, росте його значення яке ефективного, раціонального, економного і доступного способу захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання, виробників товарів і послуг, а також громадян.

Ринок страхових послуг - один з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаний з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах з розвиненою економікою страхова справа має великий розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їх інтересів від несприятливих наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних чинників, стихійних і інших лих.

Страхові послуги займають важливі позиції в системі управління і мінімізації ризиків. При цьому страховий ринок, забезпечуючи конкуренцію страховиків, надає страхувальникам можливість вибору найбільш відповідних і вигідних умов страхування для кожного окремого страхового випадку і в кожній окремій ситуації.

В умовах панування державної форми власності і адміністративно-командної системи управління в нашій країні потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повністю, сфера його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в його сьогоденні значенняне було і не могло бути, оскільки не було основи -приватного підприємництва і самостійності суб'єктів господарювання.

Дослідження основ формування і дії страхового ринку для нашої країни украй важливе, оскільки сааме зараз вітчизняний ринок знаходиться на цій стадії розвитку. Вивчення світового досвіду в цьому аспекті потрібне для відвертання повторення помилок, а також діставання можливості створення досконалішої системи страхуванняв нашій країні.

Таким чином, метою цієї курсової роботи є розгляд страхового ринку як такого, його становлення і розвитку в Україні.

Завданнями курсової роботи є:

- розкриття поняття страхового ринку, його суб'єктів іінфраструктури;

- розгляд становлення і розвитку страхового ринку України і його поточної кон'юнктури.

1. Поняття страхового ринку

1.1 Поняття страхування і страхового ринку

Страхування - складова частина фінансів, але стосунки страхування мають цілий ряд особливостей :

* грошові стосунки в страхуванні пов'язан з можливістю настання страхових випадків, що завдають збитку;

* при страхуванні завданий збиток розподіляється між учасниками страхування;

* при страхуванні збиток перерозподіляється між територіями і в часі;

* страхування характеризується зворотністю засобів, внесених до страхового фонду.

На підставі перелічених вище особливостей можна дати наступне визначення: страхування - це сукупність економічних стосунків між його учасниками з приводу формування страхового фонду і його використання для відшкодування збитку[6].

Страхова діяльність або страхова справа - сфера діяльності страховиків по страхуванню, перестраховці,взаємному страхуванню, а також діяльність страхових брокерів, страхових актуаріїв по наданню послуг, пов'язаних із страхуванням і перестраховкою.

Страховий ринок є певною сферою фінансових стосунків, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист і де формується попит і пропозиція на неї. Страховий ринок є особливою соціально-економічною структурою, що об'єднує різних суб'єктів, які переслідують свої специфічні інтереси і виконують певні функції.

Страховий ринок - це ринок, де об'єктом купівлі-продажує страхова послуга. На страховому ринку, як і на будь-якому ринку, є продавці, покупці і посередники [6].

Страховий ринок діє нерозривно в зв'язках з іншими складовими фінансового і грошово-кредитного ринку. Він безпосередньо пов'язаний з кредитним ринком, ринком банківських послуг та ін., що забезпечує його стабільність і нормальне функціонування відповідно до його цілей і завдань. Основною метою функціонування фінансового ринку є акумуляція і перерозподіл засобів страхувальників для зниження і зменшення наслідків ризиків з метою отримання прибутку.

Об'єктивними умовами існування страхового ринку є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного її задовольнити. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду. А тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

Страхування життя.

Об'єм страхових платежів по страхуванню життя в 2011 році склав більше 1,35 млрд. грн., що на 30% більше, ніж в 2010 році. За результатами діяльності ринку страхування життя в 2011 році страховики з іноземним капіталом збільшили свою долю в об'ємі страхових платежів до 88%, при цьому темп зростання їх склав близько 40%.

На накопичувальне і пенсійне страхування припало 65% ринку (у 2006 році - 91%).

Низький рівень платоспроможності населення і просування різних програм споживчого кредитування з боку банків і інших фінансових установ створюють передумови зростання об'ємів платежів по страхуванню життя позичальників споживчих кредитів. Якщо в 2006 році на цей сегмент доводилося 9% ринку страхування життя, то в 2011 році вже 35%. При цьому на домогосподарства доводитися близько 95% страхових платежів (у 2006 році - 87%). Очікується, що в 2012 році цей сегмент збільшиться на 25 - 30%.

Страхування туристів за кордоном.

В 2011 році страховий захист рисок виникнення витрат при знаходженні за кордоном громадянами України надавали 105 страхових компаній, що на 2 більше, ніж в 2010 році. Проте на ТОП-20 доводиться 85% ринку. Що свідчить про високий рівень концентрації. Крім того, більше 50% вказаних страхових послуг надають компанії з іноземним капіталом і з кожним роком їх доля зростає.

У 2011 році об'єм страхування рисок виникнення витрат при знаходженні громадян України за кордоном склав близько 180 млн. грн., що на 27% більше, ніж в 2010 році.

Залежно від мети поїздки структура страхових платежів виглядає таким чином: на приватні поїздки доводиться 62%, на організованих - 23%, а на службових - 15%. При цьому в приватному порядку пересікали кордон 87% мандрівних, організовано - 8% і по службових справах - 5%.

За об'ємом страхових послуг, наданих мандрівним в 2011 році, поїздки до Польщі склали 35,6% ринку, Угорщину - 11,3%, Германію - 10,4%, Туреччину - 5,5%, Словаччину - 4,6%, Італію - 3,7%, Єгипет - 2,6%, Великобританію - 2,5%, Ізраїль - 2,5% і Австрію 2,4%. В цілому на ці країни припало 81% страховій відповідальності, прийнятій страховими компаніями. Доля застрахованих громадян України, що відвідали в 2011 році Росію, Молдову і Білорусь, що відповідає близько 50% перетинів кордону, склала менш ніж 1%.

Таким чином, на країни Шенгенської зони доводиться 79% страхових платежів, на інші розвинені країни - 8%, а на останніх - 13%. Тому перспектива розвитку страхування рисок виникнення витрат громадян України при знаходженні за кордоном в 2012 році на пряму залежатиме від рівня платоспроможності населення, ділової активності і пріоритетів вибору напряму туристичних маршрутів.

На особліву увагу заслуговує характеристика суб''єктів страхового рінку, яка візначає його елементну структуру.



1.2 Суб'єкти і інфраструктура страхового ринку

Дослідження страхового ринку розпочнемо з розгляду його суб'єктів - учасників страхових стосунків. Очевидно, що окрім покупців страхових послуг, на страховому ринку діють також різні види продавців. Страхові організації, суспільства взаємного страхування, страхові брокери і страхові актуарії є суб'єктами страхової справи. Законом визначаються наступні учасники страхових стосунків:

- страхувальники, застраховані особи, вигодоприобретатели;

- страхові організації;

- суспільства взаємного страхування;

- страхові агенти;

- страхові брокери;

- страхові актуарії;

- орган страхового нагляду;

- об'єднання суб'єктів страхової справи, у тому числі саморегулируемые організації.

Страхувальник - ця юридична або дієздатна фізична особа, що уклала із страховиками договори страхування або що є страхувальником в силу закону.

Другий основний суб'єкт страхового ринку - страховик, юридична особа, відособлений господарюючий суб'єкт, який створений спеціально для здійснення страхування, сострахования, перестраховки, взаємного страхування і що отримало ліцензію. Страховики виконують наступніосновні функції:

- здійснюють оцінку ризиків;

- отримують страхові премії;

- визначають розмір збитків або збитку;

- формують страхові резерви;

- інвестують активи;

- роблять страхові виплати.

Виділяються наступні типии страховиків: страхові компанії (суспільства), перестраховочние компанії (суспільства), суспільства взаємного страхування.

Страхові компанії (організації) - комерційні організації, що спеціалізуються на здійсненні страхових операцій.

Перестраховочние компанії (суспільства) здійснюють діяльність, пов'язану тільки з перестраховкою, тобто захистом одним страховиком (перестрахувальником) майнових інтересів іншого страховика (перестрахувальника), пов'язаних з прийняттям останнім за договором страхування зобов'язань по страхових виплатах.

Перестраховочние компанії придбають і продають нестрахову послугу, а ризик, пов'язаний із здійсненням страхової послуги, забезпечуючи надійність і стійкість усієї страхової системи. Наприклад, страхова компанія "А" застрахувала великий ризик, який робить її портфель занадто ризикованим. В цьому випадку перестраховка є найкращим методом зниження цього ризику.

Класифікація страхових компаній за характерними ознаками приведена в таблиці 1.

Слід уточнити, що страхові компанії, так само як і перестраховочні, можуть здійснювати перестраховочні операції, як по прийому, так і попередачі ризику. В той же час, необхідно помітити, що страхова компанія для ведення операцій по прийому страхових внесків в перестраховку повинна мати відповідну ліцензію.

Таблиця 1. Класифікації страхових компаній [8]

Ознаки класифікації	Групи страхових компаній
Інституціональне ділення	акціонерні; пайові; державні
Територіальне ділення	місцеві; національні
Галузеве ділення	здійснюючі страхові операції в області особистого страхування (накопичувальне страхуванняжиття і особисте ризикове страхування); здійснюючі страхові операції в області майнового страхування різних видів; здійснюючі страхові операції в області майнового страхування і особистого ризикового страхування
Видове ділення	що здійснюють діяльність в області обов'язкового страхування; що здійснюють діяльність в області добровільного страхування

Крім того, законодавство накладає тут додаткові умови і обмеження: по-перше, не підлягає передачі вперестраховку ризик за договором страхування життя (накопичувальна частина);

по-друге, якщо компаніямає ліцензію по страхуванню життя, то вона не має права здійснювати прийом ризиків в перестраховку помайновому страхуванню.

У разі суспільства взаємного страхування, страховий фонд утворюється на основі централізації засобів учасниками пайового фонду, які одночасно виступають як страхувальниками, так і страховиками. Отже, учасникам суспільства взаємного страхування належать усі його активи.

Страхові посередники. Більшість страхових операцій у світі здійснюються через страхових посередників, середяких виділяються:

- страхові брокери

- страхові агенти.

Страхові агенти - держави, що постійно мешкають на території, і що здійснюють свою діяльність на підставі цивільно-правового договору фізичні особи або юридичні особи, які представляють страховика в стосунках із страхувальником і діють від імені страховика і за його дорученням відповідно до наданих повноважень.

Срахові брокери - держави, що постійно мешкають на території, і зареєстровані у встановленому законодавством порядку в якості індивідуальних підприємців фізичні особи або юридичні особи, які діютьв інтересах страхувальника (перестрахувальника) або страховика (перестрахувальника) і здійснюють діяльністьпо наданню послуг, пов'язаних з укладенням договорів страхування (перестраховки) між страховиком (перестрахувальником) і страхувальником (перестрахувальником), а також звиконанням вказаних договорів.

При наданні послуг, пов'язаних з укладенням вказаних договорів, страховий брокер не має права одночасно діяти в інтересах страхувальника і страховика.

Страхові брокери мають право здійснювати іншу, незаборонену законодавством діяльність, пов'язану із страхуванням, за винятком діяльності в якості страхового агента, страховика, перестрахувальника. Таким чином, страхові брокери не мають права здійснювати діяльність, не пов'язану із страхуванням.

Іншими учасниками страхових відносин є: застраховані особи, об'єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, органи державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків (андерайтери, сюрвеєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери).

Суб'єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система горизонтальних і вертикальних зв'язків. На ринку забезпечується органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (2001), страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені та діють відповідно до чинного страхового законодавства, а також товариства взаємного страхування (ТВС).

Загальну структуру страхового ринку України можна зобразити таким чином (малюнок 1):

Діяльність страхових агентів і страхових брокерів понаданню послуг, пов'язаних з укладенням і виконанням договорів страхування (окрім договорів перестраховки) зіноземними страховими організаціями або іноземними страховими брокерами на території країни недопускається. Для укладення договорів перестраховки з іноземними страховими організаціями страховики мають право укладати договори з іноземними страховими брокерами.

У таблиці. 2 приведемо основні характеристики діяльності двох основних видів страхових посередників, таких як страховий агент і страховий брокер. Основні відмінності між ними спостерігаються в тому, від чого імені здійснюється діяльність, який тип винагороди, кількості страховиків-партнерів, необхідності в отриманні ліцензії і обмежень в діяльності.

Риски в сучасному господарському житті стають усе більш великими. У зв'язку з ціею обставиною, виникає обов'язок в об'єднанні зусиль страховиків по обслуговуванню таких ризиків (космічні об'єкти, великі судна, військова техніка та ін.).

Таблиця 2. Основні характеристики страхових посередників [8]

Характеристики	Страховий агент	Страховий брокер
Від чийого імені здійснює діяльність	Від імені страховика і за його дорученням	Відсвого імені і по поручению страхувальника або страховика
Тип винагороди і його джерело	Комісійна винагорода платить страховик	Комісійну винагороду платить страховик або страхувальник
Залежність від конкретного страховика	Працює, як правило з одним страховиком	Працює з багатьма страховиками
Характеристики	Страховий агент	Страховий брокер
Необхідність ліцензування	Діяльність агентів не ліцензується	Діяльність страхових брокерів ліцензується
Обмеження на предмет діяльності	Страхування не є винятковою діяльністю	Страхові брокери не мають права здійснювати діяльність, не пов'язану із страхуванням

Риски в сучасному господарському житті стають усе більш великими. У зв'язку з ціею обставиною, виникає обов'язок в об'єднанні зусиль страховиків по обслуговуванню таких ризиків (космічні об'єкти, великі судна, військова техніка та ін.).

Об'єднання страховиків можуть носити економічну спрямованість: страхові і перестраховочні пули, що створюються для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій, а також професійну: союзи, асоціації, які створюються з метою координації своїх дій, представлення і захисту інтересів своїх учасників.

На ринку страхування будь-якої держави між його учасниками існують певні взаємозв'язки. Це визначається не лише співпрацею в рішенні певних завдань, але і економічною необхідністю і наявністю ризиків. Учасники ринку прагнуть до кооперації саме для того, щоб знижувати риски певних видів страхування або страхових випадків.

Партнерами в області страхування для кожної конкретної страхової організації виступають інші учасники страхування, а також інші страхові організації.

Коротко охарактеризуємо елементи внутрішнього середовища страхового ринку.

Види страхових послуг - круг пропонованих на ринок страхових продуктів, які характеризуються певним набором умов страхування, суб'єктів страхування, що включають перелік, набір страхових ризиків, вимоги повстановленню рівня страхової відповідальності і страхової премії, порядок укладення договору страхування і обов'язку сторін по його виконанню.

Страхові тарифи є обгрунтованим рівнем, що дозволяє визначити вартість страхових послуг. Страхування пов'язане з емпіричними процесами, тому для визначення страхових тарифів потрібні спеціальні процедури - актуарні розрахунки. Система продажу страхових послуг включать етапи, способи, суб'єкті впродажу, порядок оформлення страхових документів.

Інфраструктура страхової організації є обслуговуючий процес виробництвами служби, структури страхової організації: планово-економічну, фінансову, маркетингову, технічну, експертну. Серед названих служб найбільш специфічна експертна служба, яка включає різних фахівців залежно від спеціалізації страхової компанії [7]:

- аварійний комісар. Встановлює причини, характер і розміри збитків по застрахованих судах, вантажах, атакож інших видів майна, оформляє аварійний сертифікат;

- сюрвейєр. Інспектор або агент страховика, здійснюючий огляд майна, що приймається на страхування. На підставі рішення сюрвейєра може вирішуватися питання про укладення або неукладення договору страхування;

- медичний експерт. Проводить медичні експертизи якості лікування застрахованих, здійснює перевірку реєстрів на оплату медичних установ;

- диспашер. Фахівець в області міжнародного морського права, що становить розрахунки по розподілу витрат позагальній аварії між судном, вантажем і фрахтом, тобто диспашу;

- актуарій. Фахівець, що проводить розрахунки страхових тарифів і страхових резервів.

Слід зазначити, що вказані експерти не обов'язково є працівниками страхової організації. Часто це самостійні, незалежні агентства. Так, сюрвейєром можуть виступати кваліфікаційні суспільства, спеціалізовані організації по протипожежній безпеці, охороні праці, техніці безпеки і тому подібне. Диспашер також найчастіше особа самостійна. На практиці, за кордоном він зазвичай запрошується судновласником, в Україні подібнихфахівців можна знайти в Торгово-промисловій палаті.

1.3 Місце і роль страхового ринку у фінансовій системі

Місце страхового ринку обумовлене двома обставинами. З одного боку, існує об'єктивна потреба в страховому захисті, що і призводить до утворення страхового ринку всоціально-економічній системі суспільства. З іншого боку, грошова форма організації страхового фонду забезпечення страхового захисту зв'язує цей ринок із спільним фінансовим ринком.

Місце страхового ринку у фінансовій системі обумовлене як ролю різних фінансових інститутів у фінансуванні страхового захисту, так і їх значенням як об'єктів розміщення інвестиційних ресурсів страхових організаційі обслуговування страхової, інвестиційної і інших видів діяльності.

Загальність страхування визначає безпосередній зв'язок страхового ринку з фінансами підприємств, фінансами населення, банківською системою, державним бюджетом і іншими фінансовими інститутами, у рамках яких реалізуються страхові стосунки.

У таких стосунках відповідні фінансові інститути виступають як страхувальники і споживачі страхових продуктів. Специфічні стосунки складаються між страховим ринком і державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, що пов'язано з організацією обов'язкового страхування.

Стійкі фінансові стосунки має страховий ринок з ринком цінних паперів, банківською системою, валютним ринком, державними і регіональними фінансами, де страхові організації розміщують страхові резерви і інші інвестиційні ресурси.

Функціонування страхового ринку відбувається у рамках фінансової системи, як на партнерській основі, так і в умовах конкуренції. Це стосується конкурентної боротьби між різними фінансовими інститутами за вільні грошові кошти населення і господарюючих суб'єктів. Якщо страховий ринок, наприклад, пропонує страхові продукти по страхуванню життя, то банки - депозити, фондовий ринок - цінні папери і так далі.

Страховий ринок виконує ряд взаємозв'язаних функцій: компенсаційну (поворотну), накопичувальну, розподільну, попереджувальну і інвестиційну [9]:

1) Основна функція страхового ринку - компенсаційна функція, завдяки якій існує інститут страхування. Зміст функції виражається в забезпеченні страхового захисту юридичним і фізичним людям у формі відшкодування збитку при настанні несприятливих явищ, яке і було об'єктом страхування.

2) Накопичувальна або ощадна функція забезпечується страхуванням життя і дозволяє накопити в рахуноку вкладеного договору страхування заздалегідь обумовлену страхову суму.

3) Розподільна функція страхового ринку реалізує механізм страхового захисту. Суть функції виражається у формуванні і цільовому використанні страхового фонду. Формування страхового фонду реалізується в системі страхових резервів, які забезпечують гарантію страхових виплат і стабільність страхування.

4) Попереджувальна функція страхового ринку безпосередньо не пов'язана із здійсненням страхової діяльності. Ця функція працює на попередження страхового випадку і зменшення збитку. Реалізація попереджувальної функції забезпечується фінансуванням заходів по недопущенню або зменшенню негативних наслідків нещасних випадків і стихійних лих. Відповідне фінансування здійснюється з фонду попереджувальних заходів. Здійснення попереджувальних функцій сприяє підвищенню фінансової стійкості страховиків і виступає важливим чинником забезпечення безперебійності процесу громадського відтворення.

5) Інвестиційна функція страхового ринку реалізується через розміщення тимчасово вільних засобів в цінні папери, депозити банків, нерухомість і так далі. З розвитком страхового ринку роль інвестиційної функції зростає. Звертає на себе увагу ряд зарубіжних економістів, що визначають страхові компанії як інституціональних інвесторів, основною функцією яких вгромадському виробництві визначається мобілізація капіталу за допомогою страхування.

Так як страхування - це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування можливого збитку, нанесеного суб'єктами господарювання, або вирівнювання втрат у сімейних доходах у зв'язку з наслідками відбулися страхових випадків.

Економічна категорія страхування проявляється в практиці господарювання в якості одного з методів формування і використання страхового фонду. Економічна необхідність використання саме категорії страхування для формування і використання страхового фонду з'являється тоді, коли держава позбавлене можливості широкого маневрування фінансовими ресурсами господарських ланок (підприємств, організацій, товариств) і тим більше засобами окремих громадян. Майнова відокремленість господарств та сімей громадян створює об'єктивні умови для страхової захисту відповідних об'єктів за допомогою такого методу, як страхування. У той період розвитку економіки нашої країни, коли державні підприємства не мали достатньої госпрозрахункової самостійності і держава могло широко маневрувати їх фінансовими ресурсами, не було і гострої необхідності використовувати страхування в якості методів страхової захисту майна та доходів зазначених підприємств. Перехід на основи ринкового господарювання робить для них страхування необхідним. В умовах переходу економіки на ринкові відносини істотно зростає роль страхування у вирішенні проблем страхового захисту суспільного виробництва і життєвого рівня населення. Закінчується період недооцінки страхування як методу страхового захисту, оскільки страхування стає об'єктивно необхідним елементом ринкових відносин. Відбувається демонополізація страхової справи в країні і становлення страхового ринку. Страховий ринок - це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга - страховий захист, формуються пропозиція і попит на неї. На страховому ринку відбувається формування і розподіл страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства.

2. Страховий ринок України

2.1 Розвиток страхового ринку України

З переходом економіки України до ринкових стосунків почався новий етап в розвиток страхового ринку, оскільки по суті булла ліквідована державна монополія напроведення страхування. Практика підтвердила, що монополія на проведення страхування, як і інша монополія не сприяє орієнтації на інтереси страхувальників, породжує відомчі інтереси, призводить до бюрократизації страхового апарату держави.

До того ж підвищення фінансової стійкості страхових операцій і концентрації страхового фонду булла можлива до певних меж. Негативним було те, що Держстрах пропонував обмежений набір страхових послуг. Державне страхування орієнтувалося на задоволення потреб населення, у якого об'єктами страхування були обмежені: домашнє господарство, життя, здоров'я, будівлі, транспортні засоби. При цьому найбільшого поширення придбало страхування життя.

З реорганізацією системи Держстраха почалися створюватися страхові організації недержавних формвласності, які почали займатися неофіційними видами страхування: страхування кредитів, комерційних і фінансових ризиків, біржових операцій. Почали розроблятися нові норми і правила особистого імайнового страхування.

Негативним моментом монопольного проведення страхування було також те, що Держстрах не завжди виконував свої страхові обов'язки по захисту інтересів страхувальників, що завдавало значної шкоди розвитку страхування і викликало недовіру страхувальників до цієї справи. Тому нові страхові компанії України хотіли розширити сферу послуг і зміцнитися на страховому ринку.

В той же час розвиток страхових стосунків обумовлював необхідність створення страхового ринку нового типу. Спочатку Укрдержстрах, як правонаступник Держстраха СРСР в Україні, у вересні 1993 року був перетворений в Національну страхову компанію "Оранта" і окремі компанії на базі старої системи. Одночасно інтенсивно почали створюватися і комерційні страхові компанії різного профілю.

Як відомо, стан справ на страховому ринку, як правило, відображає загальну ситуацію в економіці країни. Досвід функціонування страхового ринку України показав, що швидке зростання кількості страхових компаній неозначає якісних змін в страховій сфері і наявності конкуренції страхових послуг.

Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми адаптації доринкової кон'юнктури і конкурентного середовища і можливості забезпечення фінансової стабільності як самих страхових компаній, так і страхових операцій, які вони проводять. Тому не дивно, що кількість страхових компаній зменшилася в 1998 році до 233 протиприблизно 700 різних страхових суспільств і організацій які функціонували в первинний період становлення страхового ринку.

При цьому були і інші об'єктивні і суб'єктивні причини і особливо загальна економічна і фінансова криза і пов'язані з ним проблеми збитковості галузей народного господарства, невиплата заробітної плати і втрата довіри населення до продекларованих економічних і ринкових перетворень, у тому числі і до розвитку страхування, як одній з найбільш дієвих форм соціального захисту населення.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що значним запізненням Верховної Ради України було ухвалення Закону "Про страхування", що також не сприяло нормальному розвитку страхового ринку України. Заданими Укрстрахнадзора, після вступу в дію Закону вреєстр страхових організацій, які отримали ліцензії наздійснення страхової діяльності і пройшли перереєстрацію, було включено тільки 212 страхових організації різних типів [10]. Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків.

За результатами І кварталу 2010 року відзначалися темпи спаду більшості показників страхової діяльності, у порівнянні з І кварталом 2009 року динаміка показників свідчила про такі тенденції

На 8% збільшилась кількість укладених договорів (крім н/в),при цьому кількість договорів, укладеними фізичними особами, зросла на 7,9%;

За винятком договорів з обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті у І кварталі 2010 року зменшилась на 8,9%;

На 0,4% збільшились обсяги надходжень страхових премій, а обсяг чистих страхових премій зменшилась на 12,7%;

На 16,7% зменшились валові страхові виплати, а обсяг чистих страхових виплат - на 11,4%;

На 23% збільшилися обсяги вихідного перестрахування в тому числі обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку збільшились на 24,7% , а на зовнішньому зросли на 1,4%;

На 2,9% зменшився обсяг страхових резервів;

На 4,2% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів - на 3,3%;

Загальна кількість страхових компаній становила 444, у тому числі СК “life” (життя) - 70 компаній, СК “non-life”(не життя) 34 компанії;

Кількість філій, представництв, дирекцій, відділень зменшилась у порівнянні з 2009 роком.

Лідером національного страхового ринку залишається НАСК «Оранта».

Отже, можна сказати, що зараз страховий ринок України, порівнюючи з даними 2009 року, переживає хоч і невелике, але піднесення.

Дослідження показують, що страховий ринок України має багато проблем. Їх поділяють на дві групи: перша - світові проблеми розвитку страхових ринків; друга - проблеми, характерні для країн Сідної Європи, СНД і, в першу чергу, для України.

Зниження рівня платоспроможності населення й довіри до фінансових установ призвели до суттєвого зменшення попиту на страхові послуги. Цьому також сприяли згортання банківської активності у сфері споживчого, іпотечного та авто кредитування, що значно звузило клієнтську базу страхових компаній.

Одним із негативних явищ вітчизняного страхування є наростання різних видів шахрайств та тіньових економічних операцій, кримінальних протиправних дій. Лише одних фальшивих «зелених карт» в Україні продають від 10 до 30%.

Однією з вагомих проблем є низький рівень страхової культури більшості населення, котрий, в свою чергу, зумовлений його незнанням страхування взагалі і зокрема про діяльність вітчизняних страхових компаній.

З метою ухилення від сплати податків проводиться так зване «схемне страхування». Оскільки підприємства страхові внески частково можуть відносити на валові витрати, то це зумовлює таке явище, як «псевдострахування» з метою зменшення оподаткованого прибутку.

В Україні активно розвивається перестрахування, але воно має цілу низку негативних явищ. Через вітчизняні страхові компанії перестраховувались сумнівні страхові ризики, а результатом таких перестрахових операцій стало вивезення капіталу за кордон.

Негативними явищами, що стримують розвиток страхового ринку України є: недосконалість правил страхування, низький рівень супроводжуючого сервісу при наданні страхових послуг, елементарна непорядність окремих страховиків.

Люди, які обирають той чи інший вид страхування найчастіше є недостатньо обізнаними з умовами їх здійснення. А страховики не надають достатньої інформації про це і, користуючись цим, не виплачують належних коштів при настанні страхових ризиків. Наприклад, при страхуванні будівель і споруд не відшкодовуються збитки, якщо страхова подія викликана помилками в проектуванні, будівництві, монтажу або спричинена дефектами будівельних матеріалів. Зазвичай, громадянин, який бажає застрахувати свій будинок або квартиру в багатоповерховому будинку не може знати, чи будинок збудований з помилками в проекті чи без, чи враховані сейсмологічні умови місцевості, чи ні. Все це повинен знати страховий посередник( сюрверйєр), який здійснює експертизу та оцінку будинку, місцевості. Він повинен надати вичерпну інформацію про зроблені, в результаті експертизи висновки.

Але на практиці такі послуги не надаються вітчизняним громадянам. Проблема в тому, що страхові компанії бажають застрахувати якомога більше клієнтів, нехтуючи їх інтересами.

Гальмуючим фактором розвитку в Україні є те, що капіталізація і стан фінансових ресурсів переважної більшості страхових компаній є незадовільними і не забезпечує їх конкурентоспроможність на внутрішньому ринку.

Вітчизняний страховий ринок потребує не сумнівної за своєю доречністю і перспективами інституціональної підтримки, а використання досвіду розвинутих країн із забезпечення високої якості страхових послуг.

З метою підвищення фінансової надійності страховиків, усунення проблемних питань розвитку страхової справи пропонується наступне:

1. розробка та прийняття концепції розвитку страхового ринку України до 2015 року, яка передбачала б урахування принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною організацією нагляду за страховою діяльністю, стандартів СОТ, а також законодавства ЄС у сфері страхування.

2. врегулювання питань щодо обмеження на певний період діяльності філій іноземних страховиків на території України.

3. удосконалення системи оподаткування та державного нагляду в сфері операцій перестрахування у нерезидентів.

4. розробити більш дієві заходи, що запобігають зростанню злочинності в сфері страхового бізнесу.

5. розглянути питання про випуск спеціальних інвестиційних інструментів під розміщення довгострокових страхових резервів.

6. підвищити ефективність функціонування вітчизняних СК на баі впровадження нових конкурентних технологій з надання страхових послуг, які супроводжуються додатковим сервісом.

7. підвищити надійність національних страхових компаній на основі збільшення їх капіталізації.

8. розробити пропозиції щодо вилучення з оподаткування засобів, що спрямовуються на розширення клієнтської бази, а також підвищення фахового рівня страхової діяльності і страхової культури населення.

2.2 Кон'юнктура страхового ринку України

проблема перспектива розвиток страховий ринок

На початок 2007 року на страховому ринку України діяло 439 страховиків (див. таблицю. 3), що розподілялися за формою власності дуже нерівномірно (див. таблицю 4).

З таблиці 3 можна зробити висновок, що ринки страхування в основному зосереджені у великих промислових центрах, в основному це Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса і Запоріжжя. У теж час, в Херсонській і Волинській областях немає жодної страхової компанії. У Західному регіоні така маленька кількість страховиків пов'язана з відсутністю в нім великих промислових підприємств, а також дуже низькою платоспроможністю населення.

Таблиця 3. Страхові компанії по регіонах України на 01.01.2007 р. [10]

Місто	К-ть страховиків	Доля в Україні
Центральний регіон	296	67,43
Київ	291	66,29
Чернігів	2	0,46
Черкаси	2	0,46
Житомир	1	0,23
Східний регіон	76	17,31
Харків	23	5,24
Донецьк	23	5,24
Дніпропетровськ	21	4,78
Луганськ	4	0,91
Полтава	4	0,91
Південний регіон	45	10,25
Одеса	20	4,56
Запоріжжя	17	3,87
Миколаїв	3	0,68
АР Крим	5	1,14
Західний регіон	9	2,05
Львів	6	1,37
Тернопіль	1	0,23
Івано-Франківськ	1	0,23
Рівно	3	0,68
Всього по Україні	439

Таблиця 4. Розподіл страховиків за формою власності[11]

Форма власності	Non - life	%	Life	%
Акціонерні товариства	323	89,00	19	100,00
Суспільства з доп. відповідальністю	66	10,03	0	0,00
Суспільства з повною відповідальністю	23	0,32	0	0,00
Командитні суспільства	8	0,65	0	0,00
Всього	420	100,00	19	100,00

Як видно з таблиці 4 для українського ринку страхування найбільш прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна форма. Так, приміром, на початок 2005 року таких страховиків було 392, а в 2004 році було зареєстровано - 360, тобто в 2005 році було зростання на 8,8[11]. А на початок 2010 року діяло 450 страхових компаній, 755 кредитних спілок, 373 ломбарди, 389 компаній з управління активами, 109 недержавних пенсійних фондів і близько 1 000 інвестиційних фондів різного типу [19].

Захищають свої інтереси і страхувальники, створюючи об'єднання страхувальників. Такі об'єднання виражають інтереси постраждалих страхувальників від недобросовісних страхових організацій, надають тим, що потерпіли юридичну допомогу, беруть участь у вдосконаленні і розвитку страхового законодавства та ін.

Можливість створення і порядок реєстрації об'єднань страховиків передбачено ст.12 Закону України "Прострахування" [1].

У Україні створені наступні об'єднання страховиків :

1. Ліга страхових організацій України

2. Авіаційне страхове бюро

3. Моторне (транспортне) страхове бюро України

4. Морське страхове бюро України

5. Українське медичне страхове бюро

Найбільш впливовим і відомим об'єднанням українських страховиків є Ліга страхових організацій України.

Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) булла створенав 1992 році, як добровільне, недержавне, неприбуткове об'єднання страховиків. Остаточно робота із створення ЛСОУ булла завершена в 1994 році на першому з'їзді страховиків України.

Основними завдання Ліги страхових організацій України являється:

- сприяння розвитку страхового ринку;

- захист прав і інтересів учасників ринку страхових послуг, які є членами Ліги;

- сприяння формуванню і вдосконаленню правової базистрахової діяльності;

- сприяння реалізації антимонопольного законодавства у сфері страхової діяльності;

C метою ефективного виконання статутних завдань Ліга страхових організацій України здійснює наступні функції:

- співпрацює з органами державної влади і управління постворенню напрямів вдосконаленню страхової діяльності;

- забезпечує своїх членів кваліфікованими методичними, методологічними і інформаційними послугами і допомогою в усіх справах, пов'язаних із страховою діяльністю.

- створює з відповідними учбовими закладами центри і курси підготовки і перепідготовки кадрів.

- співпрацює із засобами масової інформації, готує інформаційні бюлетені і інші матеріали;

- координує діяльність учасників ринку страхових послуг усфері загальних інтересів членів Ліги;

- залучає представників членів Ліги до участі в заходах, які проводяться органами державної влади і управління зметою подальшого розвитку страхової діяльності України;

- здійснює координацію розробок типових правил страхування.

За роки існування це об'єднання досягло значних успіхів і має авторитет і повагу серед страхових компаній, органів державної влади і організацій - партнерів Ліги страхових компаній України [5].

Авіаційне страхове бюро (АСБ) створене у відповідності Закону України "Про страхування" і ст. 3 Повітряні Кодекси України постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 561. На сьогодні членами АСБ є 52 страхових компанії, які працюють на ринку авіаційного страхування України.

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) створене у відповідності Закону України "Прострахування" і постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1175.

Морське страхове бюро створюється страховиками, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення морського страхування і обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, які виникають під час морського перевезення. Орган управління, яких прийняв рішення про вступ у бюро. Бюро створюється згаданими страховиками шляхом укладення статутного договору.

Асоціація "Українське медичне страхове бюро" зареєстроване в органах державної реєстрації 15 березня 1999 року. Членами Асоціації є 28 страхових компаній України. Страхові компанії - члени УМСБ представляють 12 областей України, АРК і Київ.

Основною метою Асоціації є розвиток відкритого і загальнодоступного для усіх медичного страхового ринку в Україні шляхом впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, в забезпечення необхідної допомоги страховим компаніям в проведення медичного страхування, організації юридичного захисту прав страховиків і страхувальників, координації зусиль страховиків на ринку послуг медичного страхування.

Ядерний страховий пул - ця угода між страховиками про прейняття на себе ядерних ризиків. Дата створення Ядерного страхового пулу України (ЯСПУ) - 14 листопада 1996 року.

Ядерний пул створений на добровільних засадах з метою постійної координації діяльності його учасників в області страхування ядерних ризиків; забезпеченні їх фінансової стабільності і гарантії страхових виплат; сприяння в реалізації міжнародних договорів, конвенцій і домовленостей у сфері страхування ядерних ризиків, членом якого є Україна. Членами ЯСПУ є: АСК "Енергополіс", СК "Алькону", СК "Арма", СК "Оранта-Дніпро".

Міністерство фінансів здійснює нагляд за страховою діяльністью з боку держави, з метою дотримання вимог учасниками страхового ринку законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, від вертанню неплатоспроможності страховиків і захистуінтересів страхувальників.

У державному страхуванні страховиками виступає держава. У круг інтересів держави входить його монополія на проведення будь-кому або окремих видів страхування, що визначається відповідним законом про статус страхової організації. Здійснення державного страхування є формою державного регулювання національного страхового ринку. Урядові страхові організації спеціалізуються на страхуванні від безробіття і страхуванні компенсацій робітником і службовцем [5].

Суспільство взаємного страхування - це особлива недержавна організаційна форма, що виражає домовленість між групою фізичних або юридичних осіб про відшкодування один одному майбутніх можливих збитків в певних долях відповідно до встановлених правил страхування. Взаємне страхування по суті -некомерційна форма організації страхового фонду, яка забезпечує страховий захист майнових інтересів членів свогосуспільства. З юридичних позицій кожен член суспільства взаємного страхування - одночасно і страховик, і страхувальник. При цьому документом, що засвідчує право на володіння капіталу суспільства взаємного страхування, його доходу і страховий захист, являється поліс.

Окрім цього, до суб'єктів створеної організаційної структури страхового ринку можна віднести також різні об'єднання страховиків, освітні центри по підготовці і перепідготовці кадрів, спеціальну прессу і рекламу страхового ринку, а також Комітет у справах нагляду застраховою діяльністю в Україні - Укрстрахнадзор, який здійснює організацію ліцензування, розробляє методологію і організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв'язків.

В той же час і зараз актуальними залишаються питання законодавчого, методологічного і інформаційного забезпечення діяльності страховиків в ринкових умовах.

3. Проблеми і перспективи розвитку

Ринкова трансформація економіки зумовлює підвищення ролі страхового ринку, визначає необхідність створення дієвої системи страхового захисту з метою забезпечення стабільності розвитку та ефективності економічних відносин, підвищення рівня життя населення, соціальної стабілізації.

Страховий ринок - особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга -- страховий захист, формується пропозиція і попит на неї [14]. Учасниками страхового ринку є страхувальники, застраховані, вигодонабувачі, страховики, перестраховики, товариства взаємного страхування, страхові та перестрахові брокери, страхові агенти, актуарії, аварійні комісари, а також професійні об'єднання страховиків, страхових посередників та інших учасників страхового ринку [15].

В умовах обмеженості джерел фінансових ресурсів страхові компанії варто розглядати у якості потужних інвесторів розвитку економіки, адже страховий ринок може сприяти формуванню додаткових джерел фінансування.

Проблемам формування та розвитку страхування та страхового ринку в Україні присвячено ряд наукових праць, зокрема таких відомих науковців, як: В. Алєшіна, В. Базилевича, В. Фурмана, С.Осадця, Р. Пікус, З. Шелудько, О.Філонюка та інших вітчизняних та іноземних економістів.

Світовий досвід показує, що страхові компанії можуть акумулювати фінансові ресурси у декілька разів більше, ніж середні комерційні банки. Однак це відбувається тільки за певних економічних умов при високому рівні розвитку фінансового і, передусім, фондового ринку, при зростанні добробуту населення. Саме останній фактор, а також формування умов для збільшення прибутковості діяльності підприємств, формують передумови для розвитку страхового ринку.

Страховий ринок є важливою ланкою в системі фінансового посередництва у багатьох промислово розвинутих країнах. Зокрема, співвідношення активів страхового ринку до ВВП у Великобританії складає - 96,5%, у США - 45,2%, Японії - 66,9%, Франції - 63,0%, Німеччині - 45,5%, в Україні ж цей показник становить лише 3,2%.

Страховий ринок в Україні все ще перебуває на початковому етапі розвитку, окремі його сегменти стрімко розвиваються, проте рівень страхового покриття залишається на низькому рівні (він складає лише 3-5%, тоді як у країнах Західної Європи - понад 95%). У нашій країні розвиваються лише класичні види страхування - КАСКО, майнове страхування, тоді як, наприклад, медичне страхування знаходиться на етапі зародження. Це обумовлено, в першу чергу, рівнем доходів населення.

Ринок страхування життя в нашій країні поки не освоєно, при цьому для вітчизняних страхових компаній він поки є недоступним. Причинами цього є, по-перше, низька капіталізації українських страхових компаній, по-друге, вітчизняні страхові компанії в основному поки не готові працювати з незначними сумами індивідуального страхувальника, а більш орієнтовані на фінансово-промисловий бізнес. Крім того, основна маса заможних громадян України концентрується у декількох великих містах, що не дозволяє у повному обсязі реалізувати основні принципи страхування [14].

Можна виділити наступні проблеми його подальшого розвитку страхового ринку:

економічного характеру - низький платоспроможний попит на страхові послуги; невеликі обсяги та недосконала структура капіталу страховиків; відсутність надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів;

організаційно-правового характеру: відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування; недосконалість нормативно-правової бази; надмірна кількість видів обов'язкового страхування і неадекватність їхнього фінансового забезпечення; недостатній рівень державного регулювання і контролю за страховим ринком, непослідовність дій стосовно організації державного нагляду за страховою діяльністю; протекціонізм, галузевий монополізм;

функціонального характеру - низька прибутковість окремих видів страхування; низька конкурентоспроможність страховиків у порівнянні з банками в боротьбі за залучення вільних коштів юридичних і фізичних осіб; відсутність середньо і довгострокового планування страховиками своєї діяльності; низький рівень кваліфікації кадрів; зростання випадків страхового шахрайства; відсутність довіри населення і господарюючих суб'єктів до страхових компаній;

інформаційно-аналітичного характеру - інформаційна закритість страхового ринку, низький рівень впровадження в страхову практику сучасних інформаційних технологій; відсутність якісної статистичної інформації і недостатність докладних інформаційно-аналітичних матеріалів; недосконалість фінансової звітності та методів обробки даних; відсутність банків даних про несумлінних страхувальників; відсутність рейтингів страхових компаній; непрозорістьданих про структуру власності вітчизняного страхового ринку.

Аналіз вищезазначених проблем показує, що частина з них є притаманними і для інших секторів фінансового ринку (наприклад, проблеми економічного характеру й організаційно-правові проблеми), інша частина - характериними лише для вітчизняного страхового ринку. Значна кількість наявних проблем розвитку страхового ринку України пояснюються передусім прагненням страхових компаній максимізувати прибуток, незважаючи ні на довгострокові інтереси галузі, ні на професійну етику.

Для удосконалення та подальшого ефективного розвитку страхового ринку України необхідно здійснити ряд першочергових заходів:

підвищити захист споживачів страхових послуг;

збільшити капіталізацію страховиків та конкурентоспроможність національного страхового ринку;

підвищити прозорість діяльності учасників страхового ринку [17];

впорядкувати страхове законодавство в цілому та окремих його положень, і привести їх у відповідність до існуючих економічних реалій;

відмінити непотрібні бар'єри, перепони та регулювання на ринку, що гальмують його розвиток та залучення іноземних інвестицій;

обгрунтування й досягнення оптимальної структури між різними формами страхування;

інтеграція страхування до європейських страхових структур;

створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища та надійності щодо здійснення страхових операцій;

залучення страхового ринку для вирішення питань соціальної політики держави;

запровадити реальні заходи, які б знизили можливості для корупції та бюрократичних перепон, принаймні в галузі страхування;

розвиток страхового брокерства та залучення до цього бізнесу професійних компаній;

розробити ефективні механізми захисту інтересів страхувальників.

Отже, страховий ринок України вже пройшов стадію формування і знаходиться на етапі розвитку. Він набув певного рівня розвитку, але не став реальним чинником стабільності і за своїми характеристиками не відповідає завданням випереджального розвитку української економіки та тенденціям світових страхових ринків. Це зумовлює його суттєве відставання у глобальному процесі формування світової фінансової системи.