Страховий захист підприємств аграрного сектора

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Сільське господарство - одна з ключових, життєво важливих і водночас найбільш ризикових галузей суспільного виробництва, оскільки відтворювальний процес пов'язаний з природно-кліматичними та біологічними чинниками. Тому одним з найгостріших питань в АПК захист врожаю сільськогосподарських культур, за допомогою якого з певною мірою можна стабілізувати розвиток підприємств агропромислового комплексу, економіки держави в цілому. Ступінь участі держави у стабілізації економічного стану агроформувань та методичні підходи до вирішення цієї проблеми мають свою специфіку у кожній з розвинених країн.

Результативність та перспективність страхової діяльності завжди цікавила як фахівців зі страхування, так і науковців, і знайшла належне відображення у наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених економістів, а саме Базилевича В.Д., Борисової В.А., Василика О.Д., Грушка В.І., Лайка П.А., Лутака М.Д., Осадця С.С., Рейтмана Л.І., Шахова В.В., Яковенка І.В. та інших. Водночас не всі аспекти страхування в аграрному секторі економіки всебічно досліджені у відповідності з ринковими відносинами.

Об'єктом дослідження є сукупність економічних відносин між страховиками та сільськогосподарськими підприємствами та страховиками з приводу забезпечення страхового захисту майнових інтересів страхувальників.

Предметом дослідження є удосконалення механізму страхового захисту підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки.

Під механізмом страхового захисту аграрного сектору економіки слід розуміти сукупність форм, видів, інструментів та економічних відносин між страховиками та сільськогосподарськими підприємствами з приводу формування страхових фондів і здійснення страхових відшкодувань майнової шкоди у разі настання страхових ризиків.

1. Економічна необхідність страхового захисту в сільському господарстві

1.1 Страхові послуги в аграрному секторі

страхування сільськогосподарський майно ризик

Ризик є невід'ємною рисою функціонування будь-яких суб'єктів господарювання, у тому числі й сільськогосподарських підприємств. Погодні умови, сезонність виробництва, зміни у політиці держави - головні чинники, від яких залежить діяльність цих підприємств. Одним із вагомих стабілізаційних чинників функціонування сільського господарства є страхування. З огляду на це, основна мета аграрного страхування - повна чи часткова компенсація сільгоспвиробникові втрати врожаю через несприятливі природні умови та покращення його фінансового становища, у тому числі кредитоспроможності. Розглянемо окремі аспекти страхових послуг в аграрному секторі України [19, С. 66-71].

По-перше, відносини страхових компаній з сільгоспвиробниками мають формальний характер. У більшості випадків компанії створюють страхові продукти для банківських програм кредитування сільськогосподарських виробників.

Таке «вимушене» страхування здійснюється у переважній більшості випадків за скороченою програмою, що обмежується страхуванням від стихійних лих локального поширення (наприклад, пожежі, граду, бурі). Коштує така послуга набагато дешевше. Інколи зміст договорів є формальним, бо передбачає, наприклад, страховий захист у разі витоптування врожаю дикими тваринами чи цунамі.

По-друге, страхування сільськогосподарських ризиків складає незначну частку у портфелі страхових компаній. Більшість страховиків, які здійснюють аграрне страхування (їх приблизно десять), мають незначний досвід у реалізації такої послуги: з'явилась вона на вітчизняному ринку в 1995 р.

По-третє, аграрне страхування є збитковим видом страхування, і лише за умови перестрахування ризиків у закордонних компаніях українські страховики можуть здійснювати виплати сільгоспвиробникам. Збитковість цього виду страхування, за оцінками страховиків, становить 140% [6]. Крім цього, вітчизняні страховики зазнають великих витрат на проведення страхових оцінок і процедур визначення розмірів збитків після настання страхових подій. Як результат, це впливає на вартість страхових послуг для сільськогосподарських виробників. Страхові компанії вважають заниженими страхові тарифи (5-12% при страхуванні врожаю), однак такі тарифи є надто високими для сільськогосподарських виробників. Не існує єдиних стандартів для розрахунку страхових сум і визначення розмірів збитків. У більшості розвинутих країн у аграрному страхуванні є чітка регламентація визначення розмірів збитків та страхових сум. Наприклад, у США існує понад 150 документів, затверджених на державному рівні, які регламентують порядок, способи та методи визначення розмірів збитків при страхуванні врожаю.

По-четверте, в Україні створені передумови для розвитку аграрного страхування на засадах обов'язковості та державної підтримки. Аграрне страхування в Україні регулюється Законами України «Про страхування» та «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р. №1877-IV, а також Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності» від 11 липня 2002 р. №1000 [13]. Згідно з Постановою обов'язкове страхування здійснюватиметься за умови державної підтримки, яка надаватиметься у формі часткового відшкодування страхових премій. Нині обов'язкове страхування врожаю фактично не здійснюється.

З 1 січня 2005 р. Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України» передбачено створення Фонду аграрних страхових субсидій (ФАСС). ФАСС є державною спеціалізованою установою, яка створюється для надання страхових субсидій виробникам сільськогосподарської продукції. ФАСС підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним центральному органу виконавчої влади з питань формування та забезпечення державної аграрної політики. Доходи ФАСС формуються за рахунок:

Ш обов'язкових відрахувань страховиками 2% від суми страхових премій, отриманих унаслідок обов'язкового або добровільного страхування окремих видів сільськогосподарської продукції;

Ш первинного внеску з державного бюджету;

Ш кредитів державного бюджету.

Фонд здійснює витрати на: надання страхової субсидії у розмірі 50% вартості страхових премій, а також на надання страхової субсидії у розмірі 50% страхової франшизи при настанні страхового випадку.

По-п'яте, основними споживачами страхових послуг в аграрному секторі е реформовані колгоспні сільгоспвиробники та фермерські господарства. Основними об'єктами страхування є майбутній врожай, домашні тварини, а також рухоме та нерухоме майно. Може здійснюватися вибіркове страхування, тобто страхування окремого виду майна, втрат врожаю сільськогосподарської культури чи групи культур. Серед ризиків, які найчастіше страхують сільськогосподарські виробники, в порядку пріоритетності, можна виділити такі: пожежа, вимерзання, затоплення, а також у сукупності - град, злива, буря, посуха.

При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур страхова сума визначається як вартість запланованого врожаю, що розраховується, виходячи із середньої врожайності за останні 3-5 років, та вартості одиниці врожаю, що склалася за минулий рік, або визначеної іншим способом за домовленістю сторін.

Страхування може бути здійснено не на повну вартість врожаю, а на його частину, що відповідає заборгованості позичальника перед банком. Страхове відшкодування може сплачуватися безпосередньо банку при умові наявності заборгованості позичальника перед банком.

Розмір страхового тарифу встановлюється, виходячи з виду культури, кліматичних умов та розміру франшизи. За договором обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень тарифи диференційовані в розрізі областей. При укладанні договору страхування страховик визначає розмір страхової премії, яку повинен сплатити страхувальник, а також обговорює строки і порядок їх сплати.

Договір страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального строку посіву для цього регіону. Якщо після укладення договору страхувальник змінює, розмір посівної площі в бік її збільшення, йому надається право укласти додатковий договір. Розмір збитку при загибелі чи пошкодженні сільськогосподарської культури визначається після збирання врожаю, виходячи з вартості кількісних втрат культури.

Отже, аграрне страхування в Україні здійснюється, головним чином, у формі страхування застави з метою отримання кредиту. Використання страхового захисту як способу мінімізації сільськогосподарських ризиків є слабким та переважно формальним.

1.2 Специфіка ризиків та організації страхового захисту в господарствах аграрного сектору

У перспективі АПК має стати осередком підвищеної економічної активності, від якої залежатиме зростання добробуту громадян. Ці процеси потребують ефективного завершення економічної реформи на селі, в тому числі і створення ринку землі. Реформа повинна усунути деформації структури виробництва (нині понад дві третини продукції виробляється в дрібних господарствах, де неможливо застосувати передові технології виробництва та організації ведення агробізнесу, вимагає вирішення проблема ліквідації невиправданих диспропорцій у співвідношеннях між цінами на сільськогосподарську продукцію та цінами на матеріально-технічні ресурси, які використовуються в аграрному секторі. Украй критичним (понад 70%) залишається рівень зношення основних виробничих фондів. До цього варто додати, що за останні десять років кількість працівників, зайнятих у сільському господарстві, зменшилася майже втричі [16, С. 66-70].

Отже, забезпечення стабільного економічного зростання має здійснюватися шляхом створення умов для розвитку ефективного підприємництва в аграрному секторі, підвищення конкурентоспроможності продукції, створення цивілізованих засад для проживання й відтворення людського капіталу. Усе це вимагає серйозного фінансового оздоровлення господарств, належних механізмів розширеного відтворення факторів виробництва за рахунок збільшення власних коштів і притоку банківських і бюджетних інвестицій в цю галузь.

Залучення як власних, так і зовнішніх інвестицій у розвиток сільськогосподарського виробництва безпосередньо залежить і від того, як вирішується проблема зменшення ризику та розподілу втрати авансованих коштів унаслідок як природних катаклізмів, так і багатьох інших непередбачуваних і незалежних від господарств обставин.

Склад ризиків в аграрному секторі зумовлюється безпосередньо видами діяльності або наявними ресурсами, які під впливом певних подій можуть зазнати пошкодження або бути втраченими/

Наявність багатьох і різноманітних за природою, вірогідністю настання й розміром ризиків зумовлює специфіку формування й структуру ресурсів, що спрямовуються на потреби страхового захисту господарств аграрного сектору. Такий захист забезпечується:

* за рахунок натуральних запасів і грошових резервів, що формуються безпосередньо в господарствах. До натуральних запасів відносять певну кількість насіннєвого матеріалу, що використовується у разі необхідності для пересіву культур на площах, де вони знищені або пошкоджені. Господарства можуть утворювати також страхові запаси фуражу. Визначення потреби в цих запасах здійснюється в процесі нормування власних оборотних коштів, що, на наш погляд, немає достатнього обґрунтування.

Страхові запаси насіння та фуражу доцільно розглядати як активи, джерелом яких є резервний фонд підприємства. Відрахування від прибутку до цього фонду здійснюються з таким розрахунком, щоб його залишок не перевищував в акціонерних товариствах 25% розміру статутного фонду господарства. Варто мати такі рекомендації й для неакціонерних підприємств. При цьому слід виходити з того, що кошти резервного фонду використовуються для покриття непередбачених і до того ж порівняно невеликих втрат;

* надання адміністративним одиницям (областям, районам) або окремим господарствам, що постраждали від стихійного пиха чи форс-мажорних обставин, фінансових субсидій з бюджету або матеріальних резервів на здійснення певних заходів щодо відновлення виробництва чи нормалізації життєдіяльності громадян. Світовий досвід свідчить про серйозну допомогу держави у разі катастрофічних і великих ризиків, зумовлених впливом природних чи політичних чинників. Така допомога надається і в Україні. Достатньо згадати повені на Закарпатті, у Херсонській та інших областях, великі бурі, що завдавали в останні десять років неабиякої шкоди господарствам Вінницької, Волинської, Івано-Франківської, Тернопільської та інших областей. Потерпілим господарствам надавалася допомога з державних резервів як безпосередньо матеріальними цінностями (будівельні матеріали, пальне, продовольство, медикаменти тощо), так і шляхом виконання силами МНС та іншими структурами рятувальних будівельно-ремонтних та інших робіт і відбудови пошкоджених об'єктів;

* страхування сільськогосподарських підприємств.

Як свідчить досвід країн з ринковою економікою, серед джерел покриття збитків, зумовлених ризиками в сільськогосподарському виробництві, перше місце належить фондам, створеним методом страхування. Це добре розуміли й уряди країн з плановою економікою. Ще в середині 60-х років минулого століття після тривалих дискусій було визнано доцільним запровадити обов'язкове страхування майна колгоспів, а за десять років і майна державних сільськогосподарських підприємств. Таке страхування разом з іншими важелями значною мірою сприяло зміцненню госпрозрахункових відносин на селі, що дало можливість запровадити гарантовану грошову оплату праці, перейти до прямого банківського кредитування, ввести соціальне страхування для колгоспників, розвинути госпрозрахункові відносини Й на державних сільськогосподарських підприємствах.

Однак з початку 1990-х років страховий захист сільськогосподарських товаровиробників значно послабився. Різко скоротилася реальна бюджетна допомога господарствам, які потерпіли від стихії та інших непередбачуваних обставин. Комерційні банки усунулися від кредитування господарств, які зазнали збитків, спричинених природними катаклізмами. Далася взнаки інфляція грошової одиниці. За цих умов годі було й сподіватися на високу страхову активність. Відсутність страхового захисту негативне позначилося на відтворювальних процесах на селі.

Аграрна реформа докорінно змінить ситуацію. Приватизація землі, дедалі інтенсивніше її використання, поліпшення відносин з банками, зокрема й запровадження іпотечного кредитування, сплата єдиного податку, системна бюджетна допомога селу - ці та багато інших чинників спонукають до організації страхового захисту сільських товаровиробників на нових засадах. Йдеться, насамперед, про впровадження системи комерційного та взаємного страхування за відчутної державної підтримки [11, С. 87-91].

Сільськогосподарське страхування охоплює такі об'єкти:

а) сільськогосподарські культури та багаторічні насадження;

б) сільськогосподарські тварини;

в) нерухоме майно, транспортні засоби, машини, інвентар та обладнання, товарно-матеріальні запаси сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. (У зв'язку з тим, що страхування перелічених у п. «в» активів здійснюється на умовах, які майже збігаються з умовами майнового страхування в інших галузях, далі ці послуги докладно не описуються.)

Сільськогосподарське страхування здатні здійснювати лише ті страховики, які мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, а також фахівців, добре ознайомлених з особливостями аграрного виробництва. Таким умовам відповідає дуже мало страховиків. До них можна віднести HACK «Оранта», СК «АСКА» та ще кілька компаній. На згадані компанії припадає понад 90% усіх застрахованих сільськогосподарських об'єктів. Інші компанії, що мають ліцензії на сільськогосподарське страхування, тривалий час утримувалися від прийняття на себе аграрних ризиків. Як наслідок - досі страхове покриття охоплює менше 5% наявного страхового поля. Очікується зміна ситуації на краще, оскільки низка страховиків об'єднують свої зусилля шляхом створення страхових пулів і налагодження у разі потреби перестрахування (зокрема й у нерезидентів) частини прийнятих ризиків. Значно зростає інтерес страховиків до захисту сільськогосподарських об'єктів у зв'язку із започаткуванням державою фінансування (компенсації) частини витрат сільськогосподарських товаровиробників на сплату страхових платежів.

1.3 Форми й методи страхування майна сільськогосподарських підприємств

Існують дві основні форми страхування: обов'язкове і добровільне.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року №1000, страхування врожаю багаторічних насаджень і сільськогосподарських культур державних сільськогосподарських підприємств проводиться обов'язково. Для страхувальників - сільськогосподарських підприємств всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що передбачені чинним законодавством, страхування є добровільним.

На страхування приймають врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державних сільськогосподарських підприємств, а врожай зернових культур і цукрових буряків - підприємств всіх форм власності.

Частково страхові платежі по обов'язковому страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень компенсуються за рахунок Державного бюджету України у розмірі не менше 50 відсотків витрат, понесених сільськогосподарськими підприємствами.

Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур i багаторічних насаджень, врожаю зернових культур i цукрових буряків сільськогосподарських підприємств всіх форм власності проводиться з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки, захисту iнтересiв сільськогосподарських підприємств.

Суб'єктами обов'язкового страхування є: страхувальники - державні сiльськогосподарськi підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур i багаторічних насаджень та сiльськогосподарськi підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур i цукрових буряків; страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку лiцензiю на проведення цього виду обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майновiiнтереси, що не суперечать законодавству i пов'язанi з неотриманням або недоотриманням врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень державними сiльськогосподарськимипiдприємствами, зернових культур i цукрових бурякiв - сільськогосподарськими пiдприємствамиусiх форм власності [1, С. 208].

До страхових ризикiв, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повiнь, сель, посуха, повне раптове знищення посiвiв карантинними шкiдниками.

Страховим випадком вважається заподiяння страхувальнику прямих збиткiв у результатi часткової або повної загибелi врожаю сiльськогосподарських культур, багаторiчних насаджень, врожаю зернових культур i цукрових бурякiвунаслiдок прямої дiї страхових ризикiв.

Не пiдлягає обов'язковому страхуванню врожай:

- природних сiнокосiв i пасовищ;

- сiльськогосподарських культур, що посiянi на зелене добриво;

- сiльськогосподарських культур, що висiвалися понад три роки i жодного разу сiльськогосподарськiпiдприємства не одержали врожаю;

- пiдпокривних та безпокривних багаторiчних трав;

- посiвiв, та багаторiчних насаджень плодоносного вiку, якi не розмiщенi в зонiофiцiйного землевпорядкування.

Щодо видів страхування майна сільськогосподарських підприємств можна виділити страхування врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, страхування тварин, будівель та іншого майна.

Страхування сільськогосподарських тварин - це страхування великої рогатої худоби, коней віком від одного місяця до одного року, свиней віком до шести місяців, вівців, кіз, віслюків віком від одного року, бджолосімей, хутрових звірів (кролі, нутрії) з 45-денного віку, птиць у господарствах, що спеціалізуються на виробництві бройлерів у віці однин місяць.

На страхування беруться всі наявні в господарстві здорові тварини даного виду, що досягли страхового віку. Не приймаються хворі, виснажені тварини, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування, а також інфіковані тварини. При цьому всі тварини одного виду і вікової групи повинні бути застраховані на однакову страхову суму. Племінні тварини беруться на страхування лише за наявності племінного свідоцтва.

Страховими випадками є: загибель, знищення, або вимушений забій внаслідок пожежі, стихійного лиха (удар блискавки, буря, ураган, буран, град, злива, повінь, землетрус, сель), або нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та вимушеного забою (знищення) за розпорядженнями ветеринарних служб у зв'язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами.

Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція страхуються на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому числі через аварії комунікаційних мереж [3, С. 194].

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані за окрему плату на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

У багатьох країнах світу велика увага приділяється страхуванню машин і механізмів від ламання. Неважко уявити, до яких наслідків може призвести вихід із ладу, наприклад, комп'ютерної установки, яка регулює режим температури, вологості та освітлення у теплиці або охолодження молока в резервуарах.

Страхова сума встановлюється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.

Нині діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, будівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріальних цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об'єктом страхування є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визначається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження.

За правилами добровільного страхування за першим варіантом об'єкти страхування розбито на чотири групи:

1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.

2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70%, а також ті що підлягають списанню з балансу.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім «і бджіл у вуликах.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та не придатні для використання будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха. Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ураган, повінь, пожежа. А також вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохання страхувальника перелік страхових випадків можна доповнювати або скорочувати.

Страхові платежі дозволено відносити на витрати виробництва. Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випадок повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі. Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страхування сільськогосподарських культур. Водночас за умов реструктуризації сільського господарства нині вже здебільшого неможливо дістати дані про врожайність окремих культур за попередні роки в межах нових господарських формувань [5, С. 72-76].

2. Фінансово-економічна характеристика об'єкту дослідження та порядок визначення страхової суми при страхуванні сільськогосподарського майна

2.1 Фінансово - економічна характеристика підприємства

Згідно статуту ДП «Ілліч-Агро Умань», зареєстрованого Уманською районною державною адміністрацією від 14.05.2006 №02096, та довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств i організацій за №4534 від 02.04.2006, яка видана Уманським міським управлінням статистики Державного комiтeтy статистики зазначена діяльність підприємства - вирощування зернових.

Форма власності - приватна.

Характеристика ґрунтів: чорноземи типові і звичайні, сірі лісові.

Температурні режими та клімат: клімат помірно континентальний і континентальність зростає із заходу на схід:найхолоднішим місяцем року вважається січень з середньою температурою -5,9°С, а найтеплішим - липень з середньою температурою +20,1°С. Середня річна температура повітря складає +7,3°С.

У шарі ґрунту 0-60 см вміст гумусу 3,36%, рухомих сполук - азоту, фосфору і калію - відповідно, 16,2; 11,2 і 26,0 мг/100 г. ґрунту; кислотність - нейтральна.

При дослідженні підприємства вивчають його загальну структуру, виробничу структуру та організаційну структуру управління.

Виробнича структура ДП «Ілліч-Агро Умань» належить до такого типу виробничих структур, як цехова. За цеховою виробничою структурою основним виробничим підрозділом є цех, тобто адміністративно відокремлена частина підприємства, у якій виконується певний робіт у відповідності з внутрішньозаводською спеціалізацією. У цеховій виробничій структурі присутнє основне, допоміжне та обслуговуюче виробництво.

На сьогодні підприємство має розвинуту інфраструктуру, що у стані забезпечити потужності усім необхідним: енергією, транспортуванням, технічним обслуговуванням і т.д.

Основне виробництво - всі процеси, що пов'язані з садінням, обробкою та збиранням урожаю зернових та фуражних культур. Воно займає центральне місце у всій виробничій діяльності підприємства. Від потужності основного виробництва залежить виконання планових завдань і поліпшення техніко-економічних показників підприємства.

Побічне виробництво займається переробкою залишків та відходів основного виробництва і виробляє побічну продукцію, що не має відносини до основного призначення підприємства (зерновідходи).

Так як земля є основним і незамінним засобом виробництва пропоную спочатку проаналізувати склад, структуру та динаміку земельних угідь у ДП «Ілліч-Агро Умань» у 2008-2010 роках.

Таблиця 2.1. Склад, структура та динаміка сільськогосподарських угідь ДП «Ілліч-Агро Умань» у 2008-2010 роках

Склад сільськогосподарських угідь	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 20010 до 2008 рр. (+,-), га
	га	%	га	%	га	%
Площа сільськогосподарських угідь всього	9745	100	9710	100	9618	100	-127
У т.ч. рілля, га	9745	100	9265	95,42	9135	94,98	-610
Сінокоси, га	-	-	445	4,58	483	5,02	483

Виходячи з таблиці 2.1 можна зробити висновок, що левову частку у складі сільськогосподарських угідь займає рілля (100% - 2008 рік, 94,98% - 2010 рік), проте у 2009 і 2010 роках з'явилися ще пасовища у розмірі 445 га та 483 га відповідно.

На протязі цих років загальна площа сільськогосподарських угідь зменшила свою площу на 127 га, при тому, що загальна площа ріллі зменшилася у 2010 році у порівнянні з 2008 роком на 610 га.

Далі проведемо аналіз трудових ресурсів ДП «Ілліч-Агро Умань» у 2008-2010 роках у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Аналіз трудових ресурсів ДП «Ілліч-Агро Умань» у 2008-2010 роках

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 до 2008 рр. (+,-)
Середньооблікова чисельність працівників, чол.	615	606	585	-30
В т.ч. у рослинництві, чол.	354	229	312	-42
У тваринництві, чол.	251	377	273	22

Як бачимо, середньорічна чисельність у 2010 році скоротилася на 30 чоловік у порівнянні з 2008 роком. Відповідно у рослинництві відбулося скорочення персоналу на протязі цих років на 42 робітника, проте у тваринництві спостерігається ріст чисельності персоналу у 2010 році на 22 чоловіки у порівнянні з 2008 роком. Проаналізуємо валовий збір та урожайність основних сільськогосподарських культур у господарстві у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Динаміка урожайності та валових зборів продукції рослинництва в ДП «Ілліч-Агро Умань»

Культура	2008 р.	2009 р.	2010 р.
	Урожайність, ц/га	Вироблено продукції, ц	Урожайність, ц/га	Вироблено продукції, ц	Урожайність, ц/га	Вироблено продукції, ц
Пшениця озима	49,91	109732	46,95	99870	34,81	56046
Жито	44,01	3345	101,91	1586	19,16	460
Гречка	6,79	951	12,85	874	14,98	2127
Кукурудза на зерно	40,73	14011	63,53	42249	70,10	86579
Ячмінь ярий	37,19	55556	29,02	45292	30,61	35545
Горох	29,59	7577	20,92	4833	14,21	1165
Соняшник	22,75	22857	25,82	23184	23,65	24744
Соя	9,24	1035	4,03	383	21,52	6694
Ріпак озимий	35,61	21971	15,55	4838	-	-
Картопля	124,7	2495	111	2220	130,80	1962

Проаналізувавши дані з таблиці 2.3 робимо висновок, що найбільший валовий збір пшениці озимої був у 2008 році 109732 ц, при урожайності 49,91 ц/га. Найбільша урожайність жита була зареєстрована у 2009 році 101,91 ц/га, і валовий збір 1586 ц.

Кукурудза на зерно мала найбільший валовий збір у 2010 році 86579 ц і урожайність 70,10 ц/га. Соняшник найбільшу показники мав у 2009 році: урожайність 25,82 ц/га, і валовий збір 23184 ц.

Валові збори інших культур, котрі вирощуються у господарстві також покращили свої показники у 2010 році.

Проаналізуємо склад та структуру основних виробничих фондів господарства у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Склад та структура основних виробничих фондів ДП «Ілліч-Агро Умань» у 2008-2010 роках

Групи основних засобів	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. до 2008 р. (+,-)
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Будинки, споруди та передавальні пристрої	8950	25,42	10859	25,97	14471	30,28	5521
Машини та обладнання	17696	50,26	21686	51,86	23140	48,42	5444
Транспортні засоби	7665	21,77	7955	19,02	8598	17,99	933
Інструменти, прилади, інвентар	133	0,37	171	0,41	211	0,44	78
Інші основні засоби	285	0,81	377	0,9	546	1,14	261
Малоцінні необоротні матеріальні активи	481	1,36	767	1,83	825	1,73	344
Разом	35210	100	41815	100	47791	100,00	12581

Аналізуючи склад та структуру основних виробничих засобів досліджуваного господарства можна зробити висновок, що їх вартість виросла у 2010 році у порівнянні з 2008 роком на 12581 тис. грн.

Так у 2010 році левову часту у їх структурі займають машини і обладнання 48,42%, а також будинки і споруди 30,28%. У 2009 році машини і обладнання займали 51,86%, будинки і споруди 25,97%., у 2008 році машини та обладнання 50,26%, транспортні засоби 21,77%, та будинки і споруди 25,42%.

У таблиці 2.5 розглянемо основні фінансові показники діяльності досліджуваного господарства на протязі 2008-2010 років.

Таблиця 2.5. Загальні фінансові результати

Роки Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 до 2008 рр. (+,-)
Валова продукція в співставних цінах, тис. грн	34265,4	51905,28	49076,94	14811,54
- на 1 середньріч. працівника, тис. грн	55,72	85,65	83,89	28,17
- на 100 га с/г угідь тис. грн	351,62	534,55	510,26	158,64
Чистий дохід (виручка) від реалізації тис. грн	30720	45051	49749	19029
Собівартість реалізованої продукції тис. грн	25995	40125	43769	17774
Чистий прибуток, тис. грн	3157	1472	2295	-862
Норма рентабельності, %	12,14	3,66	5,24	-6,90 в.п.

Як ми можемо спостерігати з наведеної вище таблиці 2.5 виручка від реалізації товарів та послуг виросла у 2010 році у порівнянні з 2008 роком на 19029 тис. грн., при цьому собівартість реалізованої продукції збільшилася на 17774 тис. грн., проте сума чистого прибутку знизилася на 862 тис. грн. у 2010 році у порівнянні з 2008 роком. Рівень рентабельності у 2010 році склав 5,24%, що 6,9 в.п. менше ніж у 2008 році (12,14%).

2.2 Визначення страхової суми при страхуванні сільськогосподарського майна

Залежно від зони та умов, у яких вирощується культура, страхова сума визначається з обов'язковим урахуванням впливу кліматичних та інших чинників (агротехнічних умов щодо вирощування), які також безпосередньо впливають на стан посівів у різних фазах розвитку рослин та формування врожаю. Розмір страхової суми в такому разі встановлюється в межах певної частки від загальної вартості визначених затрат. Можливе обмеження її за рахунок безумовної франшизи до 20%.

Сума страхових платежів обчислюється виходячи з тарифної ставки в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Тарифні ставки в добровільному страхуванні сільськогосподарських культур

Найменування с/г культур	Страхова подія	Заг. тариф
	Вимерзання	Град, злива, буря, затоплення	пожежа
Озимі культури	4,0-	2,5	0,5	7,0
Ярі культури	-	4,5	0,5	5,0
Зернобобові	-	5,0	0,3	5,3
Кукурудза	-	4,5	0,2	4,7
Цукрові буряки	-	5,0	-	5,0
Соняшник	-	4,5	0,5	5,0
Ін.тех. культури	-	5,0	0,3	5,3
Картопля	-	5,0	-	5,0
Овочеві, баштанні	-	5,5	-	5,5
Насінники овочев, ін. культур	-	5,5	0,5	6,0
Однор. сіяні трави	-	4,0	-	4,0
Багатор.сіяні трави	3,5	2,5	-	6,0

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмiрi вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 центнера продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю багаторiчних насаджень визначається у встановленому порядку, з урахуванням площi, зайнятої пiд насадження у тому ж роцi, що й збирання врожаю. За умови чiткоїперiодичностi плодоношення багаторiчних насаджень середня врожайнiсть визначається за показниками п'яти рокiв, у яких плодоношення насаджень вiдповiдаєроковi страхування [8, С. 20-24].

У разi коли страхувальник протягом п'яти рокiв вирощує культуру менше нiж три роки, у розрахунок вартостi врожаю береться планова врожайнiсть на поточний рiк, але не вище нiж середня врожайнiсть у районi за останнiйрiк.

Розмiр страхового платежу, який пiдлягає внесенню за договором обов'язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф та вiдсоток страхового покриття. У разi безперервного страхування врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень та неотримання страхового вiдшкодування протягом двох рокiв страхувальник має право на зменшення розмiру страхового тарифу до 10 вiдсоткiв.

За обов'язковим страхуванням страхове покриття, тобто частка збитку, яку відшкодовує страхувальник, становить 70%.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бути вищою за 70% вартості врожаю (50% - у разі обов'язкового страхування врожаю).

Решта вартості продукції в разі її знищення через страховий випадок має покриватися за рахунок ресурсів господарства. Безперечно, така велика й фактично примусова франшиза не виправдана. Страхувальники, здебільшого, не мають змоги створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви.

Отже, на випадок ризиків господарства захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи визначався за домовленістю між учасниками страхового договору, їм потрібно дати право диференціювати розмір франшизи залежно від виду сільськогосподарських культур.

Тварини приймаються на страхування за договірною сумою, але не вищою за дійсну вартість. Так само визначається страхова сума щодо матеріалів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Стосовно тварин і зазначених щойно інших активів може передбачатися франшиза. Основні засоби приймаються на страхування за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості.

Тварини, будівлі, обладнання тощо можна застрахувати й на суму, меншу за їх вартість. У такому разі всі відповідні об'єкти вважаються застрахованими в тому відсотку їх вартості, в якому їх узято на страхування в цілому.

Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за кожним видом майна, що передається на страхування. Для цього від страхової суми віднімають франшизу, різницю перемножують на тарифну ставку і ділять на 100.

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25% річної суми зі страхування врожаю сільськогосподарських культур і не менш як 50% відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхування в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу.

2.3 Оцінка збитків, визначення розміру страхового відшкодування

При повній загибелі сільгоспкультур на всій площі посіву або на її частині, внаслідок страхових подій, що передбачені договором страхування, розмір збитку визначається по кожній культурі окремо, на основі відповідно складеного акта та наявності необхідних документів [9, С. 25-30].

Розмір збитку обчислюється за ціною одного центнера продукції, яка склалася за минулий рік та з фактичною площею, з якої буде зібраний врожай.

Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень, що виникла внаслiдок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюється шляхом множення рiзницi мiж врожайнiстю з гектара, визначеною в договорi страхування з урахуванням розмiру страхового покриття, та фактичною врожайнiстю з гектара в поточному роцi на площу посiву (насаджень) та цiну, визначену в договорi страхування, але не вищу нiж на момент виплати страхового вiдшкодування.

При настанні страхового випадку страхувальник у письмовій формі сповіщає страховика, перераховує йому назви загиблих і ушкоджених сільськогосподарських культур, час і вид стихійного лиха, його тривалість, інтенсивність, форму ушкодження по кожній культурі, фазу розвитку рослини на момент стихійного лиха, розмір площі ушкодження, а також площу, намічену для пересівання. Страховик перевіряє ці повідомлення за матеріалами гідрометеослужби, встановлює причини і обставини страхового випадку шляхом огляду його на місті події і складає акт встановленої форми.

При страхуванні сільськогосподарських тварин, відшкодовується збиток внаслідок загибелі, падежу, змушеного забою, знищення застрахованого дорослого поголів'я тварин, які наступили в результаті хвороб, нещасних випадків, стихійних лих.

Страховик відшкодовує тільки прямий збиток, але не відшкодовує втрати продукції, що не є прямим збитком.

При загибелі тварин визначений збиток дорівнює балансовій вартості загиблих тварин. Якщо у господарстві не ведеться балансова вартість індивідуально, вона визначається як середня по всім тваринам даного виду.

Збиток при загибелі робочих коней визначається за відрахуванням амортизації.

При змушеному забої великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней збиток визначається в розмірі різниці між їхньою балансовою вартістю і сумою отриманою від реалізації придатного в їжу м'яса. Вартість цього м'яса встановлюється державою.

При падежу або змушеному забої хутрових звірів, збиток визначається з урахуванням зміни вартості шкурок в результаті інфекційних захворювань, стихійних лих або пожежі. Ціна реалізації шкурки встановлюється відповідними заготівельними організаціями. При забої кроликів збиток визначається з урахуванням ціни шкурок і м'яса.

Страхова сума встановлюється страхувальником, але не більше дійсної вартості тварини виходячи з ринкової ціни або по балансовій вартості.

Договір страхування тварин складається на термін не більше одного року. За період дії договору, по тваринам, які вибули, страхові внески не відшкодовуються.

Страховик після одержання заяви про страховий випадок зобов'язаний протягом трьох днів скласти страховий акт, що є підставою для виплати відшкодування у розмірі збитку, але не вище страхової суми. Якщо дійсна вартість тварини на день страхового випадку перевищує страхову суму, то розмір відшкодування скорочується пропорційно до дійсної вартості тварини.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разi:

- навмисних дiй страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дiї, пов'язанi з виконанням ним громадянського чи службового обов'язку, в станiнеобхiдної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честi, гiдностi та дiловоїрепутацiї. Квалiфiкацiядiй страхувальника, на користь якого укладено договiр обов'язкового страхування, встановлюється вiдповiдно до законодавства;

- подання страхувальником свiдомо неправдивих вiдомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

- отримання страхувальником повного вiдшкодування збиткiв за майновим страхуванням вiд особи, винної у їх заподiяннi;

- порушення страхувальником агротехнiчних вимог до вирощування сільськогосподарської культури та правил протипожежної безпеки;

- iнших випадкiв, передбачених законодавством. Вiдмова страховика у виплатi страхового вiдшкодування може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.

Із суми страхового відшкодування утримуються безумовна франшиза, черговий платіж, а також зайво виплачене страхове відшкодування. Після виплати страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, з вини якої був заподіяний збиток.

Спори щодо дотримання сторонами умов договору страхування розглядаються в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на підставі облікових даних про рух цих цінностей.

Зауважимо, що страхове відшкодування за загибле або пошкоджене майно виплачується щоразу в розмірі завданих збитків, але в межах страхової суми, зазначеної у договорі [21, С. 30-33].

3. Шляхи залучення сільгоспвиробника до страхування

3.1 Визначення і формування попиту на страхові послуги

Перед тим, як обрати певну страхову компанію, страхувальник оцінює властивості та якість страхових продуктів, обирає ті, що найбільшою мірою задовольняють його потреби, тобто це об'єкти страхування; ризики, що страхуються (страхове покриття); ціна страхового продукту; додаткові послуги, надані страховиком (крім відшкодування збитків) - юридичне обслуговування, ремонт постраждалого майна; якість і повнота обслуговування на стадії проходження страхового договору. З іншого боку, страховик - страхова компанія - сприяє просуванню своїх страхових продуктів на ринок різними способами, насамперед це інформування потенційних споживачів про страхові послуги і їх позитивні якості, переконання в необхідності придбання страхового покриття [3, С. 194].

Регулятором страхової діяльності виступає ринок страхових послуг, проблема формування якого актуальна та важлива для розвитку сільського господарства.

Розглянуті в другому розділі умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування принципу «страхування від усіх бід». Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків.

Отже, можна зробити висновок, що ринок страхових послуг в сільському господарстві всеж таки певним чином розвинуті в ньому є об'єктивна необхідність. Так свідчать статистичні данні. Адже незабаром цей вид страхування буде охоплений всією країною, звертаючи увагу на темпи росту популярності, які він набирає.

3.2 Використання міжнародного досвіду з страхування сільського господарства

В усьому світі сільське господарство завжди було і залишається дотаційним. І майже в усіх країнах системи страхування і фінансування побудовані виключно на державній підтримці сільськогосподарських виробників [7, С. 66-70].

Наприклад, розглянемо систему страхування у Канаді. Програма страхування врожаю від усіх ризиків, була започаткована в провінції Альберта і досі залишається найбільш універсальною. Передбачається страхування від ризиків пов'язаних із несприятливими погодними умовами. Договір містить безліч культур та перелік ризиків, від яких ці культури застраховано.

Страхові внески розраховуються за формулою:

P=C * A * F (3.1)

Де С - грошова оцінка застрахованого врожаю;

А - індивідуальний коефіцієнт коригування, що показує відношення страхових виплат, до страхових внесків даної ферми в попередні періоди;

F - страховий тариф

Грошову оцінку застрахованого врожаю отримують множенням фізичного обсягу застрахованого врожаю на ціну продукції.

Ціни на продукцію встановлює Канадська зернова комісія.

Фермер отримує державну субсидію на сплату страхового внеску в залежності від обраного ним рівня страхового покриття. Якщо покриття обрано на рівні 50%, то уряд сплачує 80% страхового внеску. При рівні покриття більшому за 50% страховий внесок сплачується рівними частинами урядом і фермером.

Відшкодування відбувається втому випадку, якщо отриманий урожай є меншим за застрахований.

Взагалі розроблено безліч програм і страхування від прямого граду (у місцевостях, де град дуже велика загроза. Страхові відшкодування здійснюються наступного дня після настання страхового випадку, страхувати можна як все поле, такі окрему його частину), і програма відшкодування за незасіяну площу з приводу пересіву культур, а також за площу вкриту снігом, і програма відшкодування шкоди заподіяної дикими тваринами.

У більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), котрі тісно взаємодіють із національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу.

Для виділення коштів Державна страхова компанія повинна буде представляти в Міністерство фінансів Азербайджану спеціальну форму, на підставі якої кошти будуть перераховуватись з казначейства на її рахунок для передачі фермеру, що застрахував свої ризики.

Міністерство сільського господарства, рибальства і продовольства Іспанії збільшить у 2009 році суму, що направляється на субсидії по страхуванню сільськогосподарських ризиків. На це в цілому іспанські селяни одержать у 224 млн. євро, що на 7% більше, ніж торік.

Сума в 224 млн. євро була затверджена в результаті переговорів між Державною страховою аграрною компанією, аграрними профспілками, представниками місцевої влади та приватними страховими компаніями. Відповідно до затвердженого плану страхування сільськогосподарських ризиків на 2009 рік, іспанські селяни одержать доступ до більш розширеного списку страхових полісів, ніж це було раніше.

Отже існує великий досвід страхування та фінансування фермерів варто лише ретельно проаналізувати та запровадити найбільш адекватні для українських виробників сільгосп продукції схеми.

З поліпшенням фінансового становища сільськогосподарських підприємств почнуть, напевно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов'язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової підтримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50% платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за рахунок бюджету.

З метою забезпечення майнового захисту сільськогосподарських товаровиробників від негативного впливу стихійних явищ страхові компанії України, які займаються обов'язковими видами страхування в сільському господарстві, створюють сільськогосподарський страховий резерв. Він формується за рахунок відрахувань в розмірі 5 відсотків від загальної суми страхових внесків, які надійшли за договорами обов'язкових видів страхування.

Сільськогосподарський страховий резерв акумулюється у Аграрному фонді і використовується для:

а) надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування страхових резервів товариствами взаємного страхування в сільській місцевості;

б) надання фінансової допомоги на зворотній основі сільськогосподарським підприємствам, які постраждали від негативного впливу стихійних явищ;

в) проведення протиепізоотичних та карантинних заходів;

г) проведення інформаційно-консультативних заходів щодо забезпечення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників.

Порядок використання коштів сільськогосподарського страхового резерву встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою страхового захисту майнових інтересів сільськогосподарські товаровиробники можуть створювати товариства взаємного страхування та використовувати для формування страхових резервів таких товариств страхові платежі за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

Державна підтримка товариств взаємного страхування в сільській місцевості здійснюється шляхом надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування або поповнення страхових резервів.