63

49

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Цінні папери фондового ринку України

Зміст

Вступ

1. Проблеми становлення національного фондового ринку та ринку цінних паперів

1.1 Передумови створення фондового ринку та ринку цінних паперів

1.2 Основні етапи розвитку сучасного фондового ринку та ринку цінних паперів

1.3 Характеристика інститутів і суб'єктів фондового ринку

1.4 Державне регулювання фондового ринку

2. Цінні папери фондового ринку України

2.1 Ринок цінних паперів в Україні в 2004-м році

2.2 Тенденції ринку

2.3 Єврооблігації

2.4 Пдв-облігації

2.5 Корпоративні і муніципальні облігації

2.6 Операції з цінними паперами на вторинному ринку

3. Перспективи розвитку українського Фондового ринку України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Становлення і розвиток української держави відбувається в умовах глибокої економічної кризи. Вихід з неї залежить від успіхів у здійсненні радикальної економічної реформи, переходу до ринкової економіки.

Україна має всі умови для того, щоб якнайшвидше вийти з економічної кризи і стати у Європі одним з регіонів, що найбільш динамічно розвивається. Цьому сприяє вдале політичне розташування, висококваліфіковані фахівці, родюча земля та багаті природні ресурси.

В останній час до цих передумов приєдналися нові, такі як макроекономічна стабілізація, зменшення темпів інфляції та стабільність національної валюти, прискорення курсу приватизації.

Розвиток ринкової економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу та перерозподілу ресурсів. До основних видів економічних ресурсів відносять працю, засоби виробництва, товари і сировину. А також фінанси. Відповідно до названих ресурсів формуються ринок праці, ринок товарно-сировинних ресурсів і фінансовий ринок, зокрема, ринок цінних паперів.

Становлення ефективного ринку цінних паперів (РЦП) в Україні повинно розглядатись у контексті загальних процесів соціально-економічних та політичних реформ, які сьогодні впроваджуються.

Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентноспроможного фінансового сектора, здатного мобілізувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси. У зв'язку з цим, розвиток РЦП в Україні, як невід'ємного елемента національної економіки, набуває вирішального значення. фондовий ринок україна

На сьогодні завершується процес формування українського РЦП і розпочинається етап його динамічного розвитку. Каталізатором цього процесу безумовно є масова приватизація, за результатами якої протягом чотирьох років понад 32 млн. громадян України вже стали власниками 50 тис. державних підприємств. В народному господарстві України чітко окреслилась тенденція домінування корпоративної форми власності - найпоширенішої в розвинутих країнах світу.

На початок 1997р. в Україні було емітовано цінних паперів (ЦП) загальною номінальною вартістю 8,3 млрд. грн., у тому числі, акції на суму 3,4 млрд. грн.

Випуск в обіг великої кількості акцій призвело до того, що вже на сьогодні український РЦП за показником відношення обсягу капіталізації ринку до валового внутрішнього продукту наближається до рівня фондових ринків країн Центральної Європи - Чехії, Словаччини, Польщі.

Сучасний РЦП України - це переважно ринок дрібних пакетів акцій громадян та інвесторів. Це перший етап розвитку РЦП. Ринок, який не орієнтується на великі кошти інвесторів, не може існувати в довготерміновій перспективі. На другому етапі розвитку РЦП, повинна домінувати тенденція до подальшого зосередження акціонерної власності, яка склалася у процесі приватизації, з одночасною концентрацією прав власності та управління у руках інституційних інвесторів на основі масового, прозорого та ліквідного ринку.

В науково-економічній літературі недостатньо висвітлюються теоретичні і практичні аспекти проблеми становлення і розвитку РЦП в Україні. Помітний вплив на розвиток РЦП сьогодні мають засоби масової інформації, які висвітлюють щоденні проблеми учасників РЦП. Серед найбільш впливових друкованих органів масової інформації слід назвати такі періодичні видання, як "Фінансова Україна", "Бізнес", "Фондовий ринок", "Ринок цінних паперів", "Інвестиційна газета". Популярними є такі телевізійні- і радіопередачі: "Ринок від А до Я", "Фінансовий огляд", "УТН-фінанс" та інші. Але відсутність теоретичних узагальнень призводить до того, що на практиці розвиток фондового ринку (ФР) здійснюється непослідовно, мають місце значні недоліки в регулюванні РЦП, помітним є вплив суб'єктивних факторів.

Для вирішення цих питань в Україні створено єдиний орган, що впроваджує політику держави в сфері розвитку фондового ринку. Це -Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).

Успіх економічної реформи в Україні тісно пов'язується зі створенням ринку цінних паперів. Отже тема курсової роботи є актуальною.

Метою роботи є дослідження процесу становлення і напрямки розвитку ринку цінних паперів в Україні і розробка на цій основі рекомендацій щодо вибору напрямків вдосконалення законодавства і практичної поведінки на фондовому ринку основних його учасників, зокрема, промислових підприємств.

Завданням даної курсової роботи є:

показати проблеми становлення національного фондового ринку та ринку цінних паперів України;

охарактеризувати, які види цінних паперів розміщуються на первинному та на вторинному фондовому ринку України;

висвітлити перспективи розвитку фондового ринку України.

1. Проблеми становлення національного фондового ринку та ринку цінних паперів

Формування недержавного сектора економіки і створення акціонерних товариств (спочатку комерційних банків, а згодом посередницьких і промислових підприємств) призвели до попиту на відсутній у нас за останні сімдесят років товар - цінні папери. Так на початку 90-х років розпочався процес створення або відродження національного ринку цінних паперів, який має свої історичні передумови.

1.1 Передумови створення фондового ринку та ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів в Російській імперії був започаткований на Санкт-Петербурзькій біржі в 20-х роках XIX століття. Тоді в обігу були лише іноземні векселі і облігації державних позик. Акції вперше потрапили до котирування у 1827 році.

Повноцінний ринок в імперії склався лише після створення умов для вторинного обігу ЦП.

У 1836 році, коли загалом діяло вже 16 акціонерних товариств, було прийнято акціонерне законодавство. Воно поклало початок широкому акціонуванню власності.

Формуванню фондового ринку сприяв і розвиток банківського кредиту. У другій половині XIX століття почали діяти Селянський Поземельний банк та Державний земельний банк. Вони випускали позики під нерухомість заставними листами або облігаціями.

Вісімдесяті роки стали якісно новим етапом розвитку всеросійської торгівлі ЦП.

В цей період в Росії діяли 269 іноземних підприємств. Зростає в обсягах і обіг облігаційного капіталу: у 1898 році було випущено 28 позик на 36,5 млн. рублів.

Процес вдосконалення біржової справи, який цілеспрямовано вів до створення спеціалізованих фондових бірж, був перерваний у 1914 році з початком першої світової війни. Тому роль фондової біржі відігравала лише Санкт-Петербурзька біржа, де існував фондовий відділ.

Бюлетень, який видавався фондовим відділом, був офіційним документом і вміщував курси державних та акціонерних паперів, валюти, векселів, іпотечних паперів тощо. Петербурзька біржа стала по-справжньому фондовою і за своїми параметрами не поступалась американським та західноєвропейським зразкам.

Першою фондовою біржею в Україні була Одеська фондова біржа.

Майже через сторіччя виникла Київська фондова біржа. Статут Київської біржі був затверджений 5 листопада 1865 року. На прийняття у члени біржі надійшло 39 заяв, і 13 лютого 1869 року виборні від біржової громади у складі 23 осіб обрали керівний орган біржі - Біржовий комітет. Організаційно Київська біржа була асоціативним утворенням (а не акціонерним товариством) і утримувалася за рахунок членських внесків, а також внесків Синдикату цукрозаводчиків, прибутків від магазинів та інших надходжень.

З 1877 розпочали систематично видаватись біржові бюлетені. Згодом вийшла газета "Київська біржа", в якій, окрім бюлетеня, публікувалися аналітичні статті, інформація про ціни на цукор та інші товари на ринках України та Російської імперії в цілому.

Заснування Київської біржі справило позитивний вплив на розвиток торгівлі, промисловості і фінансового ринку не лише Києва, а й всієї України. Київський біржовий фондовий ринок виник одночасно з початком функціонування біржі - в 1873 році. В перші роки у біржовому обігу знаходились державні папери, паї, акції та облігації акціонерних товариств, зокрема, цукрових та рафінадних заводів. Крім цього, були дисконтовані векселі і перекази, відбувалися операції з золотом і сріблом. На ринку з'являються також заставні листи земельних банків.

Протягом наступних років сума угод з державними паперами подвоїлася, а в 1878 році досягла рекордної для 70-х років відмітки в 2,2 млн. рублів. Заставні листи котирувалися на біржі досить стабільно до 1879 року, коли з відмітки в 1,7 млн. руб. відбулося зниження обсягів до 612 тис. руб.

У 90-ті роки кількість фондових операцій з дивідендними паперами на київському ринку неухильно скорочується, в той час, як товарні угоди починають все більше визначати характер київської біржі торгівлі. Головною причиною було те, що хвиля акціонерного засновництва в Україні (та й в Росії в цілому) поступово спала. В цей період в Російській імперії почалося промислове піднесення. Весь потік паперів загальноросійського значення спрямовується до столиці, а в Києві повільно, але надійно розпочинається формування вторинного ринку паперів цукрово-рафінадних заводів, місцевих промислових товариств і комерційних банків. Стрибок обсягу продажу ЦП вгору на Київській біржі прийшовся на 1892 рік, дещо спав у 1893 році, але протримався на тому ж рівні ще до 1899 року, коли промислове зростання в країні закінчилося.

В зв'язку з початком першої світової війни в серпні 1914 року була закрита Київська біржа і припинено офіційне котирування цінних паперів на Санкт-Петербурзькій біржі. Але через місяць Київська біржа відновлює роботу неофіційно; термінові контракти були укладені навіть на 1916-1917 роки. При сприятливому перебігу подій Київські біржовики могли б прийти до такого фінансового інструменту на ринку цінних паперів, як фінансовий ф'ючерс років на сімдесят раніше, ніж їх чікагські та лондонські колеги. Це була торгівля "правами" на продаж цукру в 1908-1916 роках.

Але події 1917 року перервали діяльність Київської біржі і звели нанівець всі зусилля українських підприємств по розширенню експорту товарів та пошуку нових форм участі України в міжнародній торгівлі.

В СРСР біржова торгівля поновилась в роки НЕПу. Перші за роки радянської влади товарні біржі виникли в 1921 році, а на кінець 1926 року їх вже нараховувалось 105. Постановою ЦВК СРСР від 21 січня 1927 року більша частина бірж ліквідується, а залишаються лише 14 бірж в найкрупніших торгових центрах, зокрема, на Україні - в Харкові, Києві, Одесі. В лютому 1923 року при Московській товарній біржі був створений фондовий відділ. Згодом аналогічні відділи були відкриті на восьми біржах, у тому числі і на Київській.

Фондові відділи спочатку визначали курс червонця і впорядковували валютні операції державних органів та кооперації, але згодом вони почали відігравати певну роль в розміщенні державних позик. Структурно фондові відділи багато в чому нагадували аналогічний відділ Санкт-Петербурзької біржі: відвідувати біржові збори і укладати угоди мали право постійні ("біржова громада") та разові ("біржова публіка") відвідувачі, але лише за участю маклера. Органами фондових відділів були загальні збори членів, рада фондового відділу та ревізійна комісія.

Проте, ця аналогія здавалася повною лише на перший погляд. Наркомфін мав великі права і сам встановлював первісний склад фондових відділів, призначав старшого маклера, визначав правила допуску ЦП до обігу, мав право скасувати постанови загальних зборів.

Радянський фондовий ринок цілком відповідав загальнодержавній тенденції зменшення питомої ваги приватному капіталу в загальних оборотах фондової торгівлі. Приватна емісія ЦП була заборонена, а всі кредитні та валютні операції могла проводити лише держава. Отже, місце фізичної особи на РЦП поступово замінила особа юридична, що зменшило, а згодом і припинило можливість біржової спекуляції.

В 1930 році в результаті радикальної зміни політичного курсу необхідність в біржах (як вказувалося в тогочасних директивних документах) відпала і вони були закриті.

Історія біржових установ підтвердила, що найхарактернішою ознакою будь-якого рівня ринкових відносин є неодмінне виникнення бірж, як універсального інструменту ринкової економіки. Перші ж кроки ринкової реформи в незалежній Україні теж спричинили до появи бірж, спочатку товарних, а згодом і фондових.

1.2 Основні етапи розвитку сучасного фондового ринку та ринку цінних паперів

До головних передумов створення сучасного РЦП в Україні можна віднести:

* політичні: проголошення Україною державної незалежності, прийняття Декларації та Акта проголошення незалежності України, які були закріплені в грудні 1991 року на всенародному референдумі;

* економічні: становлення України на шлях ринкових перетворень, прийняття Верховною Радою, Президентом і Кабінетом Міністрів України законодавчої бази для проведення економічних реформ;

* соціальні: поява і прискорене розширення недержавного сектора економіки, формування суспільства приватних власників;

* психологічні: поява (але в недостатній кількості) фахівців ринкової економіки, які розуміють необхідність розбудови національного РЦП.

Зародження в Україні ринкових відносин розпочалося з відкриттям товарних бірж. В 1989-1990 роках спостерігався біржовий бум. На Україні в 1991 році діяло близько 60 товарних бірж. Для появи фондової біржі в той час ще не було досить вагомих підстав, адже акціонування знаходилось лише на початковій стадії.

Першим цей процес розпочали комерційні банки. За станом на 1 жовтня 1991 року в Україні було зареєстровано 42 комерційні банки і 14 кооперативних. Тому, не чекаючи появи державної програми створення національного РЦП, провідні комерційні банківські установи, вчені-економісти, фахівці Міністерства фінансів та економічного відділу Секретаріату Кабінету Міністрів України ще на початку 1991 року розпочали роботу по створенню Української фондової біржі і розробці нормативно-правової бази національного РЦП.

Першим етапом цієї роботи стала участь вчених і практиків в розробці Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", 18 червня 1991 року в Україні - вперше серед країн СНД - була створена законодавча база для цивілізованого процесу зародження ринкових відносин у сфері обігу ЦП. Прийнятий Верховною Радою Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" визначав умови і порядок випуску ЦП, а також регулював посередницьку діяльність в організації обігу ЦП на території України.

Згодом, 19 вересня 1991 року Верховна Рада приймає Закон України "Про господарські товариства", який визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також правові обов'язки їх учасників та засновників. Першим видом товариства у цьому Законі називається акціонерне товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначну кількість акцій рівної номінальної вартості.

21 вересня 1991 року в Києві відбулася установча конференція Української фондової біржі. У роботі конференції брав участь 21 засновник, представники комерційних банків України. Конференція затвердила установчий договір, одностайно прийняла Статут біржі, обрала керівні органи УФБ (Біржова рада, арбітражна комісія, ревізійна комісія, правління).

Важливою подією на українському РЦП була поява Указу Президента України № 446/95 від 11.06.1995р. "Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку". Згідно з Положенням про ДКЦПФР Комісія є центральним органом державної виконавчої влади, підзвітним Кабінету Міністрів. ДЦКПФР було доручено затвердити нормативно-методичні документи з питань вимог майнового та фінансового стану учасників РЦП, їх звітності відповідно до міжнародних стандартів, розробити єдині стандарти і правила функціонування ФБ та позабіржових торго-інформаційних систем. Також було прийнято Положення про спільну участь ДКЦПФР, ФДМУ і Мінфіну у перевірці вимог законодавства щодо ведення реєстрів акціонерів АТ, проведення перереєстрації посередників, підготування змін до актів законодавства з цих питань.

Головну мету та основні принципи функціонування і розвитку фондового ринку України визначено Постановою Верховної Ради України № 342/95 (22 вересня 1995р.) "Про концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України".

ЗО січня 1996р. вийшла Постанова Кабінету Міністрів України № 140 "Про заходи щодо розвитку фондового ринку та вдосконалення його державного регулювання".

Послідовно здійснюється інтеграція українського РЦП у світовий ринок та міжнародні фондові організації. Так у вересні 1996р. у Монреалі (Канада) на засіданні Президентського комітету міжнародної організації комісій з цінних паперів (І08СО) ДКЦПФР України

' одержала статус члена І08СО. Ця подія відкриває перед Україною великі можливості з вдосконалення законодавчої бази та регулювання відносин між учасниками ФР, доведення законодавства з ЦП до відповідних стандартів, прийнятих більшістю країн світу.

В 1996р. у м. Києві відбулася Перша виставка-конференція "Фондовий ринок України-96", яка мала значний успіх. Виставку відвідали понад 3 тис. спеціалістів з 179 національних та іноземних організацій і компаній.

1.3 Характеристика інститутів і суб'єктів фондового ринку

Ринок цінних паперів займає особливе місце в загальній системі ринкової економіки.

На ринку функціонують два основних види суб'єктів господарювання -приватні господарства, основним учасником яких є фізична особа, акціонерні підприємства та організації, а також державні (юридичні особи).

Ринок умовно можна поділити на три головних сектора:

* ринок товарів (у тому числі і засобів виробництва), а також робіт і послуг, які виконують підприємства чи організації;

* ринок праці, який має односторонній рух від приватного господарства до підприємства;

* ринок фінансових ресурсів або фондовий ринок.

Фондовий ринок - це загальна назва цілої системи ринків фінансових ресурсів. Структура фондового ринку об'єднує чотири головні складові:

- ринок позикового капіталу;

- валютний ринок;

- ринок рідкоземельних і дорогоцінних металів;

- ринок цінних паперів.

В свою чергу кожна з цих складових взаємопов'язана з іншими в рамках загальної системи фінансових ресурсів.

Валютний ринок - це механізм встановлення правових та економічних відносин між споживачами та продавцями валют. Попит на іноземну валюту віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти. Конвертованість - це гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти.

Ринок цінних паперів і позикового капіталу призначені для мобілізації тимчасово вільних коштів населення, підприємств та організацій і спрямування їх у виробництво.

Ринок цінних паперів є багатоперспективною соціально-економічною складовою ринкової економіки. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій в економіку шляхом придбання, володіння і вільного розпорядження цінними паперами.

Ринок позикового капіталу - це синтез двох ринків платіжних засобів -грошових ресурсів (готівкових коштів) і боргових зобов'язань (інструментів позики). Головними функціями ринку позикового капіталу є:

* об'єднання дрібних, розрізнених грошових ресурсів населення, державних організацій, вітчизняних та іноземних підприємств і створення крупних грошових фондів;

* трансформація грошових коштів у позиковий капітал, який відіграє роль зовнішнього джерела фінансування капітальних вкладень у сфері матеріального виробництва і надання позик населенню, підприємствам та державі для покриття бюджетного дефіциту.

Таким чином, ринок позикового капіталу здійснює накопичення і розподіл грошового капіталу між сферами економіки.

Сучасний рівень розвитку ринкової економіки вимагає не тільки накопичення і розподілу грошових ресурсів, але і їх руху та швидкого перерозподілу (без участі банківських установ) з метою спрямування коштів у більш привабливі галузі економіки. Ці функції бере на себе ринок цінних паперів, який об'єднує частину ринку позикового капіталу (а саме - ринок інструментів позики) і повністю ринок інструментів власності.

Відмінність між двома головними складовими фінансового ринку полягає в тому, що залучити кредитний капітал може будь-який суб'єкт економічної системи (населення і підприємства), а залучити грошові кошти за допомогою емісії цінних паперів може лише юридична особа. Це пов'язано з тим, що підприємства, маючи великі основні фонди, беруть на себе майнову відповідальність при здійсненні випуску акцій.

Головними учасниками ринку цінних паперів виступають емітенти (юридичні особи), інвестори (юридичні і фізичні особи) та особи, які здійснюють професійну посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів.

Емітент - це юридична особа, яка здійснює випуск цінних паперів. Чинне законодавство України дозволяє практично всім підприємницьким структурам, які зареєстровані як юридичні особи, здійснювати випуск тих чи інших ЦГТ.

Інвестор - юридична або фізична особа, яка вкладає свої кошти в цінні папери. Найбільш масовим інвестором на будь-якому РЦП є населення, яке, як правило, не має спеціальних знань та кваліфікації з питань фондового ринку. Без створення надійної системи захисту економічних прав та майнових інтересів інвесторів на РЦП, у першу чергу громадян, неможливо забезпечити подальший розвиток фондового ринку.

Професійна діяльність на РЦП - це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів з допомогою ЦП і організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванні випуску та обігу ЦГТ. Професійну діяльність, у тому числі посередницьку діяльність по випуску та обігу ЦП, здійснюють юридичні особи виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), які видаються у встановленому діючим законодавством порядку. На мал. 1.3 показано структуру фондового ринку. Основними інститутами на РЦП виступають:

* фондові біржі та торговельно-інформаційні системи;

* депозитарно-клірингова система;

* інститут незалежних реєстраторів.

Рис. 1.1. Структура фондового ринку.

Фондові біржі та торговельно-інформаційні системи вже стали невід'ємною частиною РЦП. Ці структури призначені організовувати торгівлю ЦП.

Фондова біржа - спеціалізована організація, яка об'єднує професійних учасників РЦП у одному приміщенні для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту й пропозиції та підвищення ліквідності ринку в цілому. Визначальною рисою фондової біржі є некомерційний та безприбутковий характер її діяльності. Біржа виробляє загальні правила проведення торгів і розрахунків після укладання угод, розповсюджує відповідну інформацію та підтримує професіоналізм учасників ринку, а також проводить певний контроль. Членами фондової біржі можуть стати лише інвестиційні інститути юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, що допускається Законом України "Про підприємства в Україні" (фінансові брокери, інвестиційні консультанти, інвестиційні компанії та інвестиційні фонди), сама ж біржа не є таким. Її діяльність фінансується за рахунок продажу власних акцій (часток статутного фонду біржі), регулярних членських внесків і біржового збору з кожної укладеної на біржі угоди.

Учасниками ФР є також банки. Вони мають право випускати, купувати, зберігати ЦП, проводити з ними інші операції, а також надавати брокерські, консультаційні та інші послуги. Банки охоплюють увесь спектр можливих операцій з ЦП як за власний рахунок, так і за дорученням клієнтів.

На сьогодні в Україні діють чотири фондові біржі: Українська фондова біржа (УФБ), Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ). Крім того, працюють ще 10 регіональних філій та центрів названих бірж.

Фондова біржа виконує тир основні функції:

1. Посередницьку - створює достатні й всебічні умови для торгівлі ЦП емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам.

2. Індикативну - полягає в оцінці вартості й привабливості ЦП.

3. Регулятивну - організація торгівлі ЦП.

Перші торги відбулися 7 червня 1995 року. Завдяки біржовим торгам визначається реальна ціна державного майна, що приватизується.

Біржові торги, крім залучених коштів, суттєво пожвавлюють фондовий ринок України, стимулюючи розвиток позабіржового обігу акцій за участю професійних учасників фондового ринку - торговців цінними паперами.

Депозитарії та кліринговий банк беруть на себе зобов'язання по переміщенню ЦП і грошових коштів між торговцями ЦП.

Депозитарії призначені для відповідного зберігання ЦП та забезпечення функціонування механізму, який має назву "поставка проти платежу". Відповідно, клієнтами виступають власники ЦП і їх брокери.

Брокер - зареєстрований посередник (агент) при укладанні угод між покупцями та продавцями товарів, цінних паперів, валют, інших цінностей на фондових і товарних біржах.

Кліринг - це система безготівкових розрахунків за ЦП, що заснована на врахування банками взаємних вимог і зобов'язань:

Кліринг широко використовується для розрахунків по операціям, які виконуються на фондовій біржі.

Головною метою організації депозитарно-кліринговой системи є гарантія повної безпеки інвесторів, які подають біржові заявки своїм брокерам.

Реєстратором є юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності по веденню реєстру власників іменних ЦП. Реєстратор здійснює такі функції:

* складання реєстру власників іменних ЦП і номінальних утримувачів на певну дату;

* облік зареєстрованих закладоутримувачів;

* ведення рахунків емітента та зареєстрованих осіб;

* облік нарахованих і сплачених доходів по іменним ЦП та ін.

1.4 Державне регулювання фондового ринку

Правове регулювання фондового ринку України полягає у впорядкуванні взаємодії та захисті інтересів його учасників шляхом встановлення певних правил , критеріїв і стандартів стосовно відносин з приводу цінних паперів.

Державне регулювання РЦП - це здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю та нагляду за ринком цінних паперів.

Державне регулювання РЦП здійснюється з метою:

* реалізації єдиної державної політики у сфер і випуску та обігу ЦП;

* отримання учасниками РЦП інформації про умови випуску та обігу ЦП, результати фінансово-господарської діяльності емітентів;

* гарантування прав власності на ЦП;

* захист прав учасників ФР;

* інтеграція до європейського та світового ФР;

* прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників РЦП; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску ЦП та інформації про випуск ЦП, умов продажу (розміщення) ЦП, передбачених такою інформацією та ін.

Для досягнення мети регулювання державою створюється відповідна структура державного регулювання РЦП та запроваджуються певні його форми.

Державне регулювання РЦП здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників РЦП в межах своїх повноважень, які призначаються чинним законодавством. Функції інституту-регулятора на біржовому ФР виконує Українська фондова біржа, а на позабіржовому - Українська асоціація торговців цінними паперами.

Державними органами регулювання РЦП є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України.

Серед найбільш важливих складових національного законодавства з питань фондового ринку, необхідно назвати такі документи:

* Нормативні акти України, що регулюють діяльність на ринку ЦП.

* Нормативні акти України, що регулюють діяльність акціонерних товариств.

* Нормативні акти України, що регулюють процес підготовки кадрів для роботи на РЦП. Система правого регулювання дій учасників ринку може здійснюватися:

- державними органами ( державно-правове регулювання);

- окремими інститутами (інституційно-правове регулювання).

Оскільки державно-правове регулювання за своїм характером є, головним чином, загальнообов'язковим, субординаційним та базується на можливості застосування примусу, державні органи, які здійснюють таке регулювання в сфері ФР, повинні дотримуватися в своїй діяльності правила "дозволено лише те, що дозволяється законом". На відміну від нього, інституційно-правове регулювання за своїм характером є, головним чином, конкретно обов'язковим, значною мірою самоврядним, раціональним, моральним, орієнтованим на ринкову доцільність.

Крім органів державного регулювання на РЦП діють саморегулюючі організації (СРО), які добровільно об'єднують професійних учасників РЦП, не мають на меті отримання прибутку і створені для захисту інтересів власників ЦП та інших учасників РЦП.

Однією з самих головних задач СРО в Україні е їх участь не тільки у саморегулюванні дій операторів на РЦП, але і в сприянні становленню самого цього ринку, розробки схеми дієздатної інфраструктури (щоб знову не повторилася ситуація, коли спочатку впроваджують одні схеми, а життя іде зовсім іншим шляхом).

Другою особливістю СРО в Україні є необхідність їх тісної взаємодії з ДКЦПФР та ФДМ, оскільки приватизація є основним джерелом корпоративних ЦП.

Одне з найважливіших питань будівництва СРО - це кількість СРО, які будуть функціонувати на ФР.

Висновки по першому розділу:

1. Історія розвитку світового та вітчизняного фондового ринку показує, що виникнення фондових бірж і ринку цінних паперів є найхарактернішою ознакою ринкових відносин будь-якого рівня.

2. Ринок цінних паперів є важливим сектором фінансового ринку і ринкової економіки в цілому. Цінний папір виступає специфічним товаром, який вільно обертається на біржовому та позабіржовому ринку між фізичними та юридичними особами, але їх випуск здійснюється лише підприємствами та організаціями (в тому числі і державними) при майновому забезпеченні емісії з метою залучення тимчасово вільних коштів інвесторів.

3. Приватизація державного майна стала визначальним фактором становлення і розвитку цінних паперів в Україні. Її підсумком стала поява на ринку великої кількості акцій приватизованих підприємств і рядових інвесторів, які безоплатно отримали в основному малу частку державного майна. Концентрація цих акцій в руках інституційних інвесторів буде в найближчі роки домінуючим процесом на фондовому ринку України.

4. В Україні в основному завершується процес розробки нормативної бази, яка регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, і розпочинається етап вдосконалення окремих законодавчих актів на підставі аналізу практичної діяльності емітентів, інвесторі!? та професійних учасників РЦП.

5. Ринок ЦП, зокрема продаж акцій ВАТ на фондових біржах, набуває ваги, швидко розвивається і сприяє поглибленню ринкових відносин в Україні.

2. Цінні папери фондового ринку України

Первинне розміщення - це продаж нового випуску ЦП, при якому виручка від продажу йде емітенту.

Ринок, на якому продаються нові випуски ЦП (на відміну від паперів, які вже знаходяться в обороті).

На ринку ЦП через банки, спеціальні кредитні інститути і фондові біржі відбувається емісія ЦП, їх купівля і продаж.

Усі цінні папери можна поділити на види і типи. В рамках відповідного виду цінних паперів прослідковуються її різновидності.

Вид - це якісне визначення якогось ЦП, які відрізняються від інших ЦП.

Крім самого розповсюдженого фінансового інституту - акцій - існують і інші види.

Різноманітність фінансових інструментів пов'язана з їх місцем і роллю в системі відтворення, зі отупінню суспільного поділу праці. Загальним рівнем розвитку економіки і фондового ринку, у тому числі зі отупінню участі держави в емітуванні ЦП.

Операції з цінними паперами на відкритому ринку складаються в змінах обсягів купівлі і продажі НБУ цінних паперів: казначейських зобов'язань (депозитних сертифікатів), інших цінних паперів.

При умовах, якщо потрібно чи стабілізувати зменшити масу грошей в обороті, стримати зростання платоспроможного попиту, знизити інфляцію, НБУ продає цінні папери комерційним банкам. В останніх зменшуються первинні резерви (засіб на коррахунках у НБУ), а внаслідок цього скорочується загальний обсяг грошової маси.

НБУ може продавати цінні папери й інших суб'єктів (підприємствам, населенню) через систему фондового ринку. У цьому випадку в комерційних банків зменшуються їхні первинні резерви, тому що скорочуються залишки грошей на рахунках їхніх клієнтів. Якщо потрібно збільшити грошову масу, НБУ купує цінні папери в комерційних банків, підприємств, населення. Унаслідок такої операції в зазначених суб'єктів збільшуються залишки грошей, у тому числі і на їхніх рахунках у банках, і відповідно зростає обсяг грошей в обороті. Таким чином, купівля НБУ цінних паперів означає емісію грошей, а продаж - вилучення їх з обороту. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найкращим інструментом грошово-кредитної політики і тому активно можуть застосовуватися в регулятивній діяльності НБУ. Ці операції можна використовувати досить часто, а якщо допущена помилка, її легко виправити, здійснивши операцію протилежного напрямку. Ця риса надає перевагу зазначеним операціям порівняно з іншими інструментами грошово-кредитної політики.

2.1 Ринок цінних паперів в Україні в 2004-м році

Ринок цінних паперів виявився в 2004 р. дуже дохідним. І в 2005-м з його, схоже, знімуть вершки. Жовто-блакитні акції злетіли в ціні на третину, після того як Україна обрала нового президента. Різні сегменти українського ринку тепер залучають усе більше інвесторів, що розчарувалися в російському ринку, довіра до якого похитнули корпоративні скандали. У новому році ціна акцій українських компаній буде рости, однак прихід інвесторів-нерезидентів принесе і нові ризики.

Рис. 2.1. Фондові індекси ПФТС та РТС (31.12.03 = 100)

За минулий рік у країні було випущено цінних паперів на 25,4 млрд. грн. (у 2003 р. -- на 22 млрд. грн.)

Правда, велика частина цих емісій не була зв'язана з фактичним залученням живих грошей на підприємства. "6 млрд. грн. -- це емісії тих підприємств, що зареєстровані для реорганізації, а 7 млрд. грн. -- це емісії під приватизацію", -- заявив член Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку Сергій Відлюдько.

Рис. 2.2. Об'єми первісного розміщення ОВДП, млн. грн. по номіналу

Хоча ринок залишається як і раніше телефонним, обсяги торгів на ньому вражають -- на біржах і торгово-інформаційних системах оборот склав 9 млрд грн. Левина частка угод (на 7 млрд. грн.) як завжди проходила через ПФТС. Останній квартал 2004 р. виявився самим дохідної для брокерів.

За час виборів індекс ПФТС, що відображає ріст цін на "блакитні фішки", піднявся на 63%, чи на 260,13 пункту. Індекс Standart & Рооr's для України виріс за місяць більше, ніж для будь-якої іншої країни світу -- до 114,35 пункту, чи на 170%. Для порівняння: аналогічний індекс для Словаччини збільшився на 129,3%, Румунії -- 100,13%, Угорщини ~ 93,7%, Болгарії -- 82,71%, Чехії - 76,3%, Польщі -- 59,3%, Словенії -- 41,01%, Туреччини -- 32,9%, Росії ~ 12,8%.

2.2 Тенденції ринку

Головна тенденція фондового ринку -- ріст ринку акцій. У 2004 р. його обсяги збільшилися на 197% і досягли 1,08 млрд грн. Голова правління Укрсоцбанка Борис Тимонькнн пророкує подальший ріст: "Думаю, що цього року обсяги торгів акціями будуть рости швидше, ніж обсяги торгів корпоративними облігаціями". У 2004 р. підприємства всерйоз задумалися про "розкручування" своїх акцій -- багато хто поспішно почали вносити їх у листинги бірж і імітувати активну торгівлю за допомогою брокерів. Сергій Відлюдько пояснив причини росту ринку акцій бажанням українських підприємств набити собі ціну перед продажем -- на Заході більше вірять курсу акцій: "Підприємства зштовхнулися з тим, що для продажу великого пакета закордонним партнерам потрібно котируватися на національному фондовому ринку, саме тому росте ринок акцій ".

Рис. 2.3. Динаміка доходності та спреда доходності українських єврооблігацій

Минулий рік, щоправда, став для фондового ринку і роком несправджених надій. "Так один із ключових для ринку законів не був прийнятий парламентом", -- з жалем відзначає Ірина Зоря, президент ПФТС. Мова, насамперед, йде про закони "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери і фондовий ринок". На практиці відсутність цих законів означає, що в Україні продовжується обмеження прав міноритарних акціонерів. Ірина Зоря упевнена, що в 2004 р. на зниження привабливості українського ринку акцій уплинули скандали з акціями Миколаївського глиноземного заводу (трансформація підприємства з акціонерного товариства в ТОВ) і Нижнєдніпровського трубопрокатного заводу (іноземні власники депозитарних розписок не змогли прийняти участь у додатковій емісії). "Злиття компанії будуть дуже скандальними, якщо ці закони не будуть прийняті", -- упевнений Сергій Відлюдько. При усіх своїх недоліках, окремі сегменти ринку цінних паперів давали інвесторам можливість добре заробляти. Нижче -- короткі підсумки роботи окремих секторів фондового ринку.

Рис. 2.4. Загальна величина зареєстрованих випусків муніципальних та корпоративних облігацій, млн. грн.

2.3 Єврооблігації

2004 рік українські евробонди завершили на переможній ноті. Котирування паперів показали кращі за всю історію рівні, а прибутковість було рекордно низкою, що вигідно емітентам (див. "Динаміка прибутковості...").

Останній стрибок цін відбувся в самому кінці грудня, тобто в перші ж дні після третього туру президентських виборів. У результаті прибутковість найбільш ліквідних українських державних евробондов з погашенням у 2013 р. упала до 6,6%, а спрэд прибутковості (ціна щодо аналогічних облігацій уряду США) скоротився до 230 базисних пунктів.

На графіку (див. "Динаміка прибутковості...") річна прибутковість евробондов виглядає як перевернена латинська буква V. Причому пік цієї прибутковості приходиться на травень, коли ринок знаходився в гіршому своєму стані.

Головною причиною різкої зміни котирувань українських евробондов за останній рік була грошова політика Федеральної резервної системи США (ФРС). Одночасно з мінімізацією середнього рівня ставок по федеральних фондах ФРС, що спостерігався в грудні 2003 р. (0,98% у середньому за місяць) відбулося істотне збільшення попиту на українські єврооблігації, що привело до зниження прибутковості евробондов з погашенням у 2013 р. до 6,8%, а спрэда прибутковості -- до 260 пунктів. Нагадаємо, у серпні 2003 р. аналогічні цифри складали 8,75% і 450 базисних пунктів.

У січні 2004 р. стратеги-аналітики найбільших західних фінансових інститутів різко змінили своє відношення до інструментів з фіксованою прибутковістю. Вони "охолонули" до них, оскільки зрозуміли, що в період росту ставок довгострокові облігації можуть приносити своїм власникам збитки, незважаючи на удавану стабільність і кредитоспроможність емітента й очікувані доходи.

Однак західні фінансисти переоцінили можливості ФРС швидко збільшувати вартість грошових ресурсів. Вона не змогла цього зробити. У результаті уже в другій половині травня ринок євробондів розгорнувся і попит на українські папери знову став відчутним.

Немаловажним позитивним фактом для ринку євробондів стало те, що в червні 2004 р. уперше з квітня 2000 р. ФРС підняла ставку по федеральних фондах. Правда, тільки один раз -- 30 червня -- і тільки на 0,25%. Уже до січня 2005 м, ФРС збільшила дисконтну ставку до 2,25%, за п'ять підходів підвищивши її на 1,25 процентних пункту, але ринок євробондів дуже в'януло реагує на політику Алана Гринспена.

У той же час восени ринок українських єврооблігацій бурхливо відреагував на підвищення рейтингів Росії спочатку агентством Мооdу's (до інвестиційного рівня Ваа3 у жовтні), а потім Fitch Ratings (до рівня ВВВ-19 листопада).

Російські й українські євробонди торгуються на дуже близьких рівнях щодо американських держпаперів, що відбиває надії інвесторів на швидкий ріст рейтингів України до рівнів, як мінімум, близьких до інвестиційного. Інвестиційних же можна буде очікувати якщо не до грудня 2005 р., те вже до початку 2006 р. Природно, якщо не буде форсів-мажорів.

До речі, інвестори-нерезиденти ще 30 листопада поставили на мирний дозвіл політичної кризи в Україні і перемогу Ющенко.

Котирування українських євробондів і акцій саме з цього дня істотно підскочили в ціні.

Прибутковості недержавних єврооблігацій українських емітентів протягом року змінювалися слідом за прибутковістю державних євробондів, а за підсумками року виявилися на рівнях, близьких до доходностям розміщення.

Виключення складають хіба що цінні папери м. Києва й оператора мобільного зв'язку "Київстар", високий попит на який привів до значного підвищення їхньої ціни, а виходить, зниженню прибутковості.

На тлі Пдв-облігацій звичайні державні ОВГЗ померкли. І дійсно, кому потрібні цінні папери, що мають менший термін звертання, але при цьому і набагато меншу прибутковість.

Виключенням став тільки грудень, що коли очманіли від успіхів "помаранчевой" революції іноземні інвестори вийшли зі своїми заявками на первинний аукціон по розміщенню ОВГЗ, проведений Мінфіном після тривалої перерви.

Нагадаємо, попит на держоблігації на цьому аукціоні в два рази перевищив запропоновані 215 млн грн., а прибутковість розміщення склала всього 12,45% річних.

Рис. 2.5. а) класифікація емітентів на ринку муніципальних та корпоративних облігацій 2004р. по секторам економіки; б) класифікація андеррайтерів на ринку муніципальних та корпоративних облігацій в 2004р. по заявленому об'єму організованих випусків облігацій

Рис. 2.6 Динаміка спреда доходності українських та російських єврооблігацій, базисних пунктів

2.4 Пдв-облігації

2004 р. став роком Пдв-облігацій. Схоже, на них не заробляли тільки ледачі. Основні заробітки, як звичайно, одержали більш професійні інвестори-нерезиденти. При цьому найбільші доходи своїм власникам забезпечили Пдв-облігації 2-й серії за рахунок більш короткого терміну. Так, прибутковість від покупки Пдв-облігації 1-й серії по кращому котируванню продажу в ПФТС в один з перших днів початку їхнього звертання на вторинному ринку склала б на сьогодні 22% річних. А у випадку покупки Пдв-облігації 2-й серії аналогічна прибутковість склала б 31% річних. Погодитеся, дуже непогано для державних облігацій, особливо на тлі прибутковості розміщення звичайних державних ОВГЗ у 2004 р. на рівні 12% річних.

Рис. 2.7. Ефективна доходність ПДВ-облігацій, % річних

І зараз попит на Пдв-облігації залишається на цілком успішному і високому рівні з ефективною прибутковістю до погашення 12-13% річних. Зрозуміло, що при відсутності вільної банківської ліквідності попит на ці цінні папери навіть з низьким рівнем прибутковості підтримується тільки за рахунок інвесторів-нерезидентів.

2.5 Корпоративні і муніципальні облігації

У 2004 році в Україні обійшлося без "цунамі". Не було нових облігацій від корпоративнихих великовагових поїздів а-ля "Укртрансгаз" чи "Південно-Західна залізниця", що з'явилися на ринку в попередньому році.

Цей рік, з його революцією, що почалася зміною влади і ледве було не вибухнув фінансовою кризою, був украй важкий для фондового ринку.

Загальний обсяг зареєстрованих випусків облігацій у 2004 р. зменшився майже на чверть у порівнянні з попереднім роком -- з 4,4 млрд. грн. до 3,3 млрд. грн. Обсяг випусків облігацій обвалився на 69% -- з 2577,3 млн. грн. до 801,7 млн. грн. При цьому обсяги ринкових випусків облігацій складають дотепер лише чверть загального обсягу ринку. Тобто облігації продовжують використовуватися як комфортний інструмент для оптимізації оподатковування українських компаній. Це ніяк не позначається на стані ринку, адже більшість таких інструментів непрозорі, рискованны і непривабливі. У 2004 р. частка так званих "інших" випусків облігацій у загальному обсязі склала майже 76%, що істотно вище, ніж у 2003 р., коли "інших" цінних паперів було випущено 41%. Правда, показники ці краще, ніж у 2002 р. (92%). У той рік з'явився надзвичайно непрозорий і одіозний випуск облігацій від компанії "Газ України", дочірньої компанії НАК "Нафтогаз України", на загальну суму 3,5 млрд грн. Основна причина падіння обсягів випусків у 2004 р. -- зниження інтересу великих потенційних емітентів облігацій до внутрішнього ринку запозичень, де напередодні президентських виборів відбувся стрибок процентних ставок на кредитні ресурси. ПРО

Негативно вплинули на ринок спроби посіяти зерна недовіри до банківської системи і, відповідно, похитнути її стабільність. У підсумку, рішення НБУ про припинення активних операцій комерційних банків привело до заморожування ринку облігацій, де саме банки на даний момент відіграють роль основних інвесторів.

У додачу варто визнати існування "фінансової завіси" між внутрішнім "дорогим" ринком позикового капіталу і "дешевим" міжнародним ринком кредитів. Ця завіса перешкоджає припливу дешевого !(апита-ла на український ринок, але разом з тим не заважає українським позичальникам робити походи за рубіж. Тяга великих українських позичальників до здійснення позик "там" блискуче проявилися в 2004 р., коли такі гранди, як НАК "Нафтогаз України" і Київська міська рада, по черзі залучили відповідно $500 млн під 8,125% річних на п'ять років і $200 млн під 8,625% річних на сімох років.

Падіння цієї "берлінської стіни" гряде разом з очікуваним підвищенням міжнародними рейтинговими агентствами кредитного рейтингу України до інвестиційного рівня і приходом на внутрішній ринок більш широкого потоку засобів закордонних інвесторів, що бажають укласти ці засоби в гривневі цінні папери.

Що стосується самого ринку, то в сегменті муніципальних облігацій на блідому тлі були зафіксовані два спалахи активності, ініційовані Донецьким і Запорізької міськими радами. Тоді як "донецькі", що випустили облігації на загальну суму 20 млн грн., щокварталу виплачують 14% річних, запорізькі облігації, випущені на 25 млн грн., приносять їх власникам доход з розрахунку 15,4% річних кожні півроку (до слова, за аналогією з київськими облігаціями).

Тут примітним є той факт, що всі муніципальні облігації (включаючи київські) випущені з заздалегідь визначеним рівнем процентних ставок, по яких буде здійснюватися виплата доходу а плин усього життя облігацій. Це дуже чітко контрастує з випусками більшості корпоративних облігацій, у яких передбачені піврічні чи річні оферти з можливістю встановлення ставки по виплаті доходу на наступний період.

Таким чином, підприємства страхуються від можливого зниження процентних ставок і разом з тим залучають інвесторів, упроваджуючи можливість дострокового продажу цих облігацій емітентам.

Але в умовах, коли процентні ставки переглядаються кредиторами убік підвищення (як це відбулося наприкінці 2004 р. на тлі політичної і банківської кризи), емітенти муніципальних облігацій виявилися в більш виграшному положенні, чим ті, хто повірив у прогнози Нацбанку про зниження ставок.

У сегменті корпоративних облігацій стрижень ринку був збережений, незважаючи на відсутність "вдалих історій" з новими великими випусками облігацій, На загальному тлі переважали випуски обсягами 5-30 млн грн., що без особливих проблем і затримок успішно проковтували ринком. Ряд випусків був зроблений новачками, такими як 000 "ХАРП Трейдинг" (торговий підрозділ Харківського підшипникового заводу), ЗАТ "Укршампиньон" (виробник консервованої продукції під торговою маркою "Верес") і поруч інших. Серед "старих" імен, що здійснили повторні випуски, були замічені ГАК "Черноморнефтегаз" і "Галактис" -- дочірнє підприємство ОАО Талактон".

Ринок побачив лише два великих корпоративних випуски облігацій -- на початку 2004 р. НАЭК "Энергоаггом" продав папера на 430 млн грн. До того ж у серпні 2004 р. другий випуск облігацій на 200 млн грн. початок здійснювати металургійне підприємство "Метален". Однак занадто висока прибутковість ("Металену" не удалося пропасти на ринок зі ставкою 15% річних), як видно, череди причиною відсутності інформації про хід розміщення даного випуску.

У 2005 р. тон ринку буде задавати дочірня компанія НАК "Нафтогаз України" "Укргаздобыча", що наприкінці грудня 2004 р. офіційно оголосила про планований випуск облігацій на 300 млн грн. з терміном звертання 2,5 роки і виплатою 16% річних.

Після очікуваного завершення політичної кризи, формування новою уряду, розморожування активних операцій комерційних банків і підвищення інтересу іноземних інвесторів до українського ринку цінних паперів пропозиція облігацій від однієї з найбільших газодобувних компаній Європи здатно вивести внутрішній ринок корпоративних гривневих облігацій на новий етап розвитку.



Рис. 2.8. Доходність та дюрація українських облігацій

У результаті передноворічного ралі доларове значення індексу ПФТС досягло рекордних значень з 14 листопада 1997 р., упритул наблизивши до історичного максимуму. І навіть якщо ринок чекає корекція і деяке падіння котирувань (реакція на відому приказку "Купуємо слухи, продаємо факти"), можливе зниження цін навряд чи буде довгим і значним.

2.6 Операції з цінними паперами на вторинному ринку

Вторинне розміщення ЦП - торгівля ЦП після їх первинного розміщення з метою продажу населенню; перерозподіл пакету акцій через деякий час після того, як він був запропонований (проданий) компанією, що його випустила.

Тобто, вторинний ринок - ринок ЦП, за якими вже укладалися угоди на біржі.

Важливим показником розвитку РЦП є співвідношення між первинними та вторинними ринками ЦП. Співвідношення між первинними та вторинним ринком на розвинутих ринках коливається у межах 5-15 % обсягів вторинного ринку. Характерною особливістю українського РЦП є безумовне переважання первинного ринку. Наприклад, у 1996 році загальний обсяг емісії ЦП на первинному ринку досягнув 8,3 млрд. грн., а на вторинному - лише 15,4 млн. грн., що складає менше 0,2 відсотка загального обсягу емісії ЦП в Україні. Цей показник значно поступається відповідному показнику російського РЦП, не кажучи вже про розвинуті фондові ринки. Існує кілька причин такого стану:

по-перше, це небажання інвесторів продавати ЦП, які вони придбали під час випуску, а ті інвестори, які хотіли б продати свої ЦП не можуть цього зробити тому, що важко знайти покупця (вкладання коштів в ЦП абсолютної більшості емітентів не приносить очікуваних прибутків); по-друге, крупні інвестори, і в першу чергу - інституційні, як правило, придбають акції для того, щоб прийняти участь в управлінні АТ або користуватись пільгами, які емітент може надавати своїм акціонерам (іноді шляхом акціонерних взаємовідносин намагаються закріпити господарські зв'язки з емітентом).