Страхування господарських і комерційних ризиків
Сутність страхування, його роль в ринковій економіці. Умови, функції та принципи страхування, їх зміст. Особливості страхування господарських і комерційних ризиків. Аналіз основних груп ризиків. Становлення та розвиток страхового ринку в Україні.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2012 |
| Размер файла | 68,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Страхування господарських і комерційних ризиків
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Сутність страхування, його роль в економіці суспільства
- 1.1 Страхування як економічна категорія
- 1.2 Функції та принципи страхування, їх зміст
- 1.3 Роль страхування в ринковій економіці
- Розділ 2. Страхування господарських і комерційних ризиків
- 2.1 Поняття ризику, його місце в страхуванні
- 2.2 Особливості страхування господарських і комерційних ризиків
- Розділ 3. Становлення та розвиток страхового ринку в Україні
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Реформування всієї системи економічних відносин, соціальні перетворення та трансформаційні зрушення, що відбуваються в Україні, надають особливої ваги розв'язанню проблем страхового захисту, спонукають до пошуку дієвих механізмів акумуляції ресурсів страховиків і страхувальників та їх ефективного використання під час реалізації страхової події. Страхування посідає важливе місце не лише у конкурентному ринковому середовищі, а й відіграє ключову роль в економічному і соціальному прогресі всього суспільства.
В умовах ринкових перетворень в економіці України, розвитку підприємництва страховий захист майнових інтересів самостійних, незалежних від держави товаровиробників стає можливим тільки за допомогою страхування. Для ринкової економіки характерний вищий ступінь страхового ризику, пов'язаного з можливістю виникнення не тільки стихійного лиха, а й настанням економічних криз, спадів виробництва, інфляції, політичної нестабільності та інших явищ. Страхування забезпечує відшкодування збитків, створює механізми для зменшення та запобігання їм. Безумовно, це можливо лише при наявності чітко відпрацьованої законодавчої бази, потужних страхових компаній, широкого переліку їх послуг, сучасних технологій страхового бізнесу, гарантій своєчасної та в потрібному обсязі виплати необхідних компенсацій і зацікавленості в потенційних клієнтах.
При реалізації ризику людство завжди намагалось здійснити певний захист. У Великому тлумачному словнику сучасної української мови слово “захист" означає заступництво, охорону, підтримку.
Необхідність відшкодування збитків після реалізації ризиків для забезпечення безперервного суспільного, буття та процесу суспільного виробництва, для підтримання стабільного рівня життя та стабільності в економіці вимагає активної антиризикової діяльності, що проявляється у встановленні певних взаємовідносин між людьми з приводу компенсації, репресії та превенції наслідків настання страхових випадків. Саме такі відносини характеризують собою економічний термін “страховий захист”.
Економічні відносини, які пов'язані з організацією антиризикової діяльності, виражають поняття страхового захисту. Матеріальним втіленням страхового захисту є страховий фонд - сукупність виділених та зарезервованих запасів матеріальних благ, що призначенні для здійснення страхового захисту та реалізації економічних інтересів страховиків. Страховий фонд використовується з метою компенсації втрат, відшкодування збитків, здійснення превентивних заходів при настанні страхових випадків, тобто стабілізації ситуації, а також для отримання страховиком прибутку. Проте, безперечно, організація страхового захисту за допомогою страхового фонду ще не є страхуванням. Необхідними умовами страхування є:
наявність ризику та його випадковий характер;
розуміння небезпечного характеру події;
можливість статистичного обліку небезпек;
наявність та реалізація страхового інтересу у всіх учасників страхових відносин;
наявність страхового фонду, який створюється за рахунок внесків страхувальників;
існування страхових відносин.
Становлення і подальший розвиток ринкової економіки зумовлює необхідність формування страхового ринку, який являє собою систему економічних відносин.
В цілому страхування можна розглядати з трьох сторін: економічної, юридичної і технічної.
З економічної точки зору страхування - це захист свого капіталу чи праці, якщо йдеться про особисте страхування, від непередбачених шкідливих наслідків, який проводиться страховими організаціями-страховиками за певну плату у вигляді страхових внесків.
З юридичної точки зору страхування - це договір, де одна сторона, страхувальник, зобов'язується сплатити встановлений внесок, страхову премію, а інша сторона, страховик, зобов'язується відшкодувати завдану шкоду в межах встановленої суми.
З технічної точки зору страхування є формою організації стягування зборів з наступним їх розподілом між обмеженим колом учасників. Розміри цих збитків визначаються відповідно до розмірів можливої шкоди і ймовірності настання цієї шкоди, а розподіл цих зборів проходить тільки між потерпілими.
Страховий ринок - особлива соціально-економічна структура, частина фінансового ринку, сфера грошового обігу, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на неї.
Об'єктивна основа функціонування і розвитку страхового ринку полягає в необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених, несприятливих обставин. Інакше кажучи, страховий ринок - це форма організації грошового обігу щодо формування і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства, вся сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг. Страховий ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками і страхувальниками, на ньому здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги.
Метою виконання даної роботи є дослідження основних особливостей страхування комерційного і господарського ризиків. Для досягнення цієї мети в роботі ставляться завдання з'ясувати поняття страхування як економічної категорії, проаналізувати основні групи ризиків, що підлягають страхуванню, а також особливості функціонування страхового ринку в Україні.
Розділ 1. Сутність страхування, його роль в економіці суспільства
1.1 Страхування як економічна категорія
Страхування - одна з найбільш давніх історичних категорій суспільно-економічних відносин між людьми, невід'ємна частина виробничих відносин.
Спочатку поняття страхування пов'язувалось зі словом "страх". Тому досі вираз "страхування" вживається у значенні "підтримка", "гарантія успіху" тощо. В сучасних умовах цей термін найчастіше використовується в якості інструмента захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, як елемент відшкодування матеріальних втрат при настанні страхового випадку.
Новий тлумачний словник української мови визначає слово „Страхування" як "уберігати кого-, що-небудь від чогось небажаного, неприємного".
Страхування як історична категорія відображає певні економічні відносини, які виникли та існували за стародавніх часів. Так, початки страхової діяльності можна шукати ще в Кодексі Хаммурапі (близько 1800 років до нашої ери, Месопотамія, Вавилон), в якому 282 статті були присвячені корабельній позиці (бодмереї) - грошовій позиці під заставу судна. У разі знищення судна позикодавці втрачали право на повернення наданих коштів.
Тому з метою організації свого страхового захисту вони встановлювали підвищенні відсотки, ніж за звичайними позиками.
В епоху рабоволодіння існували угоди з приводу захисту нерухомого майна, морського судноплавства тощо, які мали риси страхування. Вчені свідчать, що стародавні правила страхування були викладені в одній з книг Талмуду, який наказував у разі втрати погоничем свого осла іншим погоничам передати йому взамін тварину, але ніколи гроші. При цьому вже тоді були визначені основні ознаки страхування. А саме - розподіл між зацікавленими особами ризику можливого збитку та використання страхування як захисту від ризику, але ні в якому разі як способу збагачення.
За часів Римської імперії імператором Клавдієм була створена система гарантій за втрати римських купців від морської стихії. Проте така форма компенсації втрат не може бути визнана як страхування. Адже відсутні такі важливі елементи страхування, як страховий внесок, тобто оплата страхувальником обіцянки компенсації втрат, та страховий фонд, створений безпосередньо за рахунок внесків страхувальників.
В якості комерційного поняття „страхування" сформувалось лише в XVIII ст., коли підприємець-страховик почав вести свою справу для отримання прибутку.
Багатовіковий життєвий досвід свідчить, що хоча страхові події мають випадковий та нерівномірний характер, кількість постраждалих від їх настання завжди менша кількості зацікавлених осіб, які застосовують страховий захист. За таких умовах солідарний розподіл можливого збитку суттєво пом'якшує наслідки страхових випадків. Тобто, чим більше зацікавлених осіб приймає участь в розподілі збитку, тим менша частка їх засобів, коштів, необхідних для формування страхового фонду, припадає на кожного учасника. Саме на такому підході ґрунтується страхування, сутність якого полягає в замкнутому розподілі можливого збитку між зацікавленими сторонами.
В наукових та літературних джерелах існує безліч визначень економічної категорії "страхування", аналіз її розвитку в різних економічних суспільствах.
Так, наприклад, на початку XX ст. німецький вчений А. Манес представляв страхування як вид економічної передбачуваності, та, водночас, як організацію, що ґрунтується на самодопомозі. Російський дослідник К.Г. Воблий за радянських часів розглядає страхування, як вид господарської діяльності на основі солідарності та передбачуваності, які мають на меті покриття майбутнього нестатку, який викликаний настанням страхового випадку. Однак вказаний підхід побудований виключно на інтересі страхувальників, хоча страхування - це також і вид бізнесу. Вчені Л. Рейтман, В. Родіонова, Л. Дробозіна, вітчизняний вчений О. Заруба та інші в сучасних умовах розглядають страхування як суто фінансову категорію, коли страхування виступає як сукупність особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, який призначений для відшкодування можливого збитку при настанні страхового випадку. За таким підходом страхові відносини розглядаються не як частина суспільних відносин, а як особливі відносини, що мають розподільчий характер, є пріоритетними по відношенню до інших. Окрім того, зазначені відносини не є замкнутими у формуванні страхового фонду (для них характерна замкнута розкладка страхового збитку). Не враховується також, що страхувальник та страховик є суб'єктами страхового зобов'язання в рамках певного економічного інтересу, а страхування є досить прибутковим видом підприємницької діяльності.
Ряд вчених, таких як В. Райхер, В. Шахов, Н. Внукова вважають, що страхування слід розглядати більш широко, як економічну категорію, що пов'язана з економічними відносинами в процесі створення і використання страхових фондів. Тобто, за такою думкою страхування - це система економічних відносин, направлених на стабілізацію виробництва матеріальних благ, забезпечення стабільності й збалансованості майнових інтересів членів суспільства, економічні відносини з приводу створення і використання страхового фонду для організації страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні страхового випадку, як спосіб відшкодування збитків за допомогою їх перерозподілу між особами страхової сукупності. І в цьому випадку також не враховуються економічні інтереси страховика, хоча фінансовий механізм врахування побудований таким чином, що забезпечує реалізацію інтересів всіх суб'єктів страхових відносин.
страхування господарський комерційний ризик
Автори страхового словника “Страхование от А до Я" пов'язують страхування з видом економічної діяльності по перерозподілу ризику нанесення збитку майновим інтересам серед учасників страхування, яка здійснюється спеціалізованими організаціями, що забезпечують акумуляцію страхових внесків, створення страхових резервів та здійснення страхових виплат. За таким визначенням зовсім не видно ролі засновників страхової компанії та акціонерів, що формують статутний фонд (в досить значних розмірах - не менше 1 млн. євро для ризикових видів страхування та 1,5 млн. євро для страхування життя за умов в Україні), який є першоосновою здійснення страхових виплат і створення страхових резервів, забезпечення платоспроможності страховика.
Сучасні вітчизняні вчені В. Базилевич, К. Базилевич розглядають зміст страхування з позицій природних інтересів, економічної зумовленості необхідності створення зазначеного різновиду людської діяльності, у соціальному плані, в юридичному аспекті, міжнародному аспекті. Проте визначення терміну страхування не наводять.
Західна наукова думка не приділяє значної уваги пошукам визначення категорії “страхування”. Наприклад, відомі Пол А. Самуельсон та Вільям Д. Нордхауз в “Економіці” відмічають, що ринок управляє ризиками за допомогою їх розподілу, а розповсюдженою формою розподілу ризиків є страхування. Тобто страхування представляється як спосіб захисту від ризиків. При цьому наукова думка заходу приділяє більше уваги страховій математиці як “локомотиву" страхової діяльності. Так, за дослідженням М.С. Клапківа, в першому каталозі найвагоміших наукових праць на страхову тематику, виданому в 1982 році, було розміщено 152 анотації статей, з яких, як з'ясувалось, 101 виявились математичного спрямування, а економічного - лише 51. Тому закордонними вченими страхування розглядається, в більшості випадків, в практичні площині, що сприяло розвитку страхування до рівня стратегічного сектору економіки.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (від 04.10.2001 р. З 2745 - III) визначається страхування як "вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів".
Економічна сутність страхування визначається двома основними механізмами, що закладені в страхуванні, а саме:
ефект рідкісних подій, коли страховий випадок протягом певного періоду часу відбувається не у всіх учасників формування страхового фонду;
ефект накопичення, коли страховий внесок завжди менший від страхової виплати, тому що страхові виплати видаються не одночасно, що враховується через дисконтуючий множник на інвестиційні прибутки страхової компанії.
Категорія страхування має характерні ознаки, зокрема:
наявність розподільчих та перерозподільчих відносин;
існування страхового ризику, тобто страхуванню властивий вірогідний характер відносин;
формування страхового фонду за рахунок внесків його учасників;
поєднання індивідуальних та групових страхових інтересів;
солідарна відповідальність всіх страхувальників за втрати;
замкнута розкладка суми страхового збитку;
перерозподіл збитку в просторі та часі;
повернення страхових платежів, що мобілізовані до страхового фонду;
самоокупність страхової діяльності та отримання прибутку страховиком.
Як видно із зазначених ознак, страхування має риси економіки, фінансів, кредиту, підприємництва, але й принципові відмінності.
Страхування водночас є засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків. А у ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, як фактор стабілізації економіки, як засіб захисту господарської діяльності та добробуту членів суспільства, з іншого боку, як вид діяльності, що приносить дохід.
Оскільки страхування відноситься до виду підприємницької діяльності, яку можуть здійснювати тільки юридичні особи відповідної організаційно-правової форми, що суворо передбачено чинним законодавством, то страхову діяльність можуть здійснювати юридичні особи у формі акціонерного, повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю. Отже, страховиком (страховою компанією) може бути підприємство, створене у формі господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю.
Суб'єктами страхових відносин, у відповідності до чинного законодавства, визнають фінансові установи, що створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, з урахуванням особливостей, передбачених Законом про страхування, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. Окрім того, здійснення страхової діяльності в Україні піддягає ліцензуванню.
До суб'єктів страхування належать також страхувальники і застраховані особи. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування, або є страхувальниками в силу закону. Застраховані особи - треті особи, на користь яких страхувальники уклали договір зі страховиком і які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника відповідно до договору страхування.
Основу страхових відносин складають страхувальник, на якого покладаються обов'язки виплачувати страховику страхову премію (страховий внесок, платіж) та страховик, який зобов'язується у випадку настання певної події відшкодувати страхувальнику збиток чи встановлену суму.
Отже, суб'єктами страхування виступають страхувальник, страховик, застрахований, страхові агенти, страхові брокери. Страховики - фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств, або товариств з додатковою відповідальністю, які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України "Про страхування". Тоді використання слів "державна", "національна", або похідних від них у назві страховика дозволяється за умови, якщо єдиним власником такого страховика є держава.
Страхувальники - юридичні особи чи дієздатні громадяни, які уклали зі страховиком договори страхування, вносять страхові внески, або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Застрахований - це страхувальник, або особа, на користь якої страхувальник укладає зі страховиком договір страхування, згідно з яким вона набуває прав і обов'язків страхувальника. Страхувальник, як і застрахований, може бути як однією особою, так і різною.
Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, отримання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних із виплатами страхових сум і страхового відшкодування).
Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перестраховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.
Предметом страхування виступає не страхова подія, а саме ризик, який може відбутися, а може й ні.
Окрім того, Закон України про страхування визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов'язані:
з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;
з володінням, користуванням і розпорядженням майном;
з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.
Отже, категорія страхування розглядається з наступних позицій:
як вид економічних відносин (з різними характеристиками) з приводу формування та використання страхового фонду для відшкодування збитків;
як спосіб розподілу ризиків;
як спосіб задоволення потреб страхувальників;
як вид бізнесу (підприємницької діяльності) з метою отримання прибутку;
як спосіб покращення матеріального стану засновників та акціонерів;
як джерело інвестицій в економіку держави;
як фактор стабілізації економіки.
В кінцевому підсумку страхування є одним з економічних інструментів суспільства, стратегічним сектором економіки держави, економіки, яка з ринкової в умовах глобалізації переростає у фінансову, коли вартість, стає капіталом і здатна до накопичення та самозростання.
1.2 Функції та принципи страхування, їх зміст
Зміст тієї чи іншої економічної категорії розкривається в її функціях. Саме функції відображають суспільне призначення даної категорії, виражають те головне і специфічне, що для неї характерно. В реальному світі будь-яка категорія - це відображення нашого рівня пізнання, якого досягає людство поступово, в силу розвитку суспільства. Саме тому певні визначення правильні сьогодні, на даному етапі розвитку суспільства, науки, економіки тощо. Будуть змінюватись умови, буде розвиватись наука, і нове покоління продукуватиме свої економічні закони, категорії, наповнюватиме їх певним відповідним змістом та значенням.
В науковій та практичній літературі існує низка думок щодо кількості та переліку функцій страхування. Крім того, деякі автори розрізняють функції страхування як економічної, як фінансової категорії, в залежності від форм антиризикової діяльності, від економічного змісту майнового та особистого видів страхування. Але в найбільш загальному вигляді можна зазначити наступні функції страхування:
ризикова;
заощадження коштів;
створення та використання страхових фондів і резервів;
компенсаційна;
репресивна;
превентивна;
інвестиційна.
Ризикова функція полягає в переданні страховику відповідальності за наслідки ризику за певну плату. В майновому страхуванні ризикова функція розкриває вірогідний характер нанесення збитку майну в результаті стихійного лиха та непередбачуваних подій. В особистому страхуванні дана функція розкриває вірогідний характер нанесення збитку або загрози нанесення збитку життю та здоров'ю фізичної особи.
Функція заощадження коштів дозволяє накопичити страхувальнику за рахунок страхових внесків, що обумовлені договором страхування, певну страхову суму за умови відсутності страхового випадку за час дії такого договору. Як правило, дана функція властива особистому страхуванню, але можлива й у деяких майнових видах страхування за певних умов.
Функція створення та використання страхових фондів і резервів вирішує завдання накопичення страховиком певних економічних ресурсів (матеріальних та фінансових), які є достатніми для забезпечення покриття збитків страхувальника у разі настання страхового випадку, а також для формування капіталу з метою забезпечення прибутковості, платоспроможності й стійкості самого страховика. Крім того, концентрація ресурсів у страхових резервах забезпечує замкнуту розкладку страхового збитку між всіма учасниками певної спільноти страхувальників.
Компенсаційна функція відображає одну з найбільш капіталомістких форм антиризикової діяльності і передбачає відшкодування (компенсацію) збитків страхувальнику при настанні страхового випадку.
Репресивна функція, як трансформована форма антиризикової діяльності, дозволяє долати наслідки настання страхових подій, що відбулися за час дії договору страхування. Також передбачає використання значних матеріальних та фінансових ресурсів.
Превентивна функція страхування забезпечує фінансування заходів для попередження настання страхової події, сприяє запобіганню великих втрат як страхувальника, так і страховика. Дана функція відображає превентивну форму антиризикової діяльності, яка є менш капіталомісткою та більш економічною.
Інвестиційна функція передбачає вкладання тимчасово вільних коштів страховика в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку на умовах диверсифікації, безпечності, зворотності, прибутковості, ліквідності.
Дана функція реалізується в межах чинного законодавства, підлягає регламентації та контролю з боку держави. Ця функція сприяє підвищенню фінансової стійкості страхової компанії, а в рамках держави - розвитку економіки країни в цілому за рахунок залучення значних додаткових фінансових ресурсів.
Зазначені функції страхування відносяться до специфічних. Але у сфері страхової діяльності деякі автори (наприклад, В. Борисова, О. Кашенко, А. Таркуцяк) виділяють і більш загальні функції, такі як контрольна, ціноутворення тощо.
Страхування, як наука, має свій понятійний апарат, властиві функції, використовує відповідні категорії, існує в рамках певних теорій, базується на основних, вихідних положеннях, тобто принципах.
1.3 Роль страхування в ринковій економіці
В науковій теорії досить важливо визначити поняття ролі категорії, в тому числі й економічної. Якщо через функції проявляється суспільне призначення певної економічної категорії, то роль цієї категорії виражається в результатах її практичного застосування. Тобто, можна сказати, що роль представляє собою форму відповідної організуючої діяльності людей. Різноманітні економічні категорії можуть обслуговувати одні й ті ж самі процеси суспільного відтворення, однак при цьому не виходити за рамки своїх специфічних функцій. Така можливість виникає завдяки відмінностям між роллю та функціями економічних категорій.
В розвинутих країнах страхування є стратегічним сектором розвитку економіки, оскільки знімає навантаження з видаткової частини бюджету по відшкодуванню збитків, залученню "інвестицій в економіку, вирішенню соціальних проблем суспільства. До того ж до основних факторів соціально-економічного розвитку будь-якої країни відноситься критерій рівня безпеки життя та виробництва, тобто страховий захист. Страхові компанії у всьому світі розглядаються як могутні фінансові та інвестиційні інститути, окрім того, вони вирішують проблему зайнятості у світі.
Виходячи із вище зазначеного, роль страхування відображає практичне застосування цієї економічної категорії та полягає:
в забезпеченні стабілізації відтворювального процесу та економічній сталості в суспільстві;
в оптимізації ресурсів, що спрямовані на організацію економічної безпеки;
в раціоналізації формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм, превенцій тощо;
в створенні додаткових джерел ресурсів для інвестування в економіку країни.
Розділ 2. Страхування господарських і комерційних ризиків
2.1 Поняття ризику, його місце в страхуванні
З ризиком ми зустрічаємося щоденно: і на побутовому рівні, і здійснення будь-якої господарської діяльності сьогодні неможливе без ризиків. Як правило, ризик пов'язується з невпевненістю в можливому результаті. Тобто, існує фактор невизначеності, необхідності приймати рішення, що направлені на усунення, запобігання та максимального обмеження дії негативних наслідків ризику. Незважаючи на давню історію існування ризику та його вивчення, в науковій літературі немає єдиної думки щодо визначення цього поняття та єдиного підходу щодо концепцій в теорії ризику. Окрім того, ризик розглядають як історичну та як економічну категорію, в залежності від галузі застосування.
Зрозуміло, що ризик як економічна категорія виник з появою товарно-грошових відносин і відображає подію, яка може відбутися або ні. До того ж для події, що відбулася, можливі три варіанти економічного результату. А саме:
позитивний (вигода, прибуток);
нульовий (результат не змінився);
від'ємний (збиток, втрата).
Вчені вважають, що вперше спроба наукового визначення сутності та змісту поняття “ризик” була зроблена математиком Йоганом Тетенсом (XVIII ст.). Його наукові праці з виміру ризику знайшли практичне застосування в страхуванні життя. Хоча основи актуарних розрахунків, серед основних завдань яких є дослідження та групування ризиків, закладені в працях вчених Д. Граунта, Я. Вітта, Е. Галлея ще в XVII ст. Подальший розвиток математики та страхування призвели до того, що термін “ризик” почав використовуватись спочатку у страховій теорії, а із зростанням впливу науково-технічного прогресу на фінансово-господарське та соціальне життя суспільства поширився і на економічну теорію. Однак, чеський вчений Я. Дангель, як свідчить М. Клапків, розуміння сутності ризику виводить з філософії та економічної теорії.
В господарській та фінансово-економічній діяльності суб'єкта під ризиком розуміють усвідомлену можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв'язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами. Вимірюють частотою, ймовірністю виникнення того чи іншого рівня втрат.
Якщо перевести поняття ризику в площину фінансових категорій, можна сказати, що ризик - це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом.
Фактор ризику та необхідність покриття можливого збитку в результаті його прояву викликає потребу в страхуванні. Історично склалась уява про ризик як категорію, що лежить в основі страхування. Проте сьогодні страхування включає в себе різні галузі наукових знань та практичного досвіду про природу явищ. Тому в розуміння терміну “ризик” в літературі вкладається різне смислове навантаження та зміст. До того ж ризик не є сталою категорією та постійною величиною. Він весь час міняється, що пов'язано із змінами в розвитку науки по його аналізу та оцінці, в трансформації економічних систем, а також обумовлено низ кою інших факторів. З огляду наявності об'єктивних передумов появи відмінностей у визначенні ризику, безглуздо ставити завдання вибору найбільш “правильного” його визначення. І, як вказує Л. Цвєткова, досліджуючи трактування поняття “страховий ризик”, розумніше за все прийняти ту концепцію, яка використовується в даній сфері діяльності в якості базової.
Отже, на наш погляд, під “страховим ризиком" розуміють прогнозний збиток об'єкту страхування в результаті настання страхової події.
Для оцінки та аналізу ризиків необхідно їх класифікувати за відповідними ознаками в типи, види, групи тощо. Проте в сучасних умовах в страхуванні не існує чітко розробленої класифікації ризиків. В законодавчій та нормативній літературі також немає класифікації та поділу ризиків за видами, проте міститься вимога виконання актуарних (математичних) розрахунків при визначенні страхових тарифів, в основу яких покладена вартісна оцінка ризиків.
В фінансово-економічній діяльності ризики поділяються за галузями економіки, за сферами та видами діяльності тощо. Наприклад, фінансовий, банківський, кредитний, валютний, процентний, іпотечний, комерційний, підприємницький, моральний (виникає після укладання договору страхування) ризик тощо.
Спираючись на видову різноманітність існуючих ризиків, у фаховій літературі сформувалися також різні спроби їх класифікації відповідно до критеріїв якісного характеру.
Так, беручи за критерій поділу ризиків сферу їх виникнення та особливу роль при цьому науково-технічного прогресу, окремі автори поділяють ризики щонайменше на три види: ризик виробничий; ризик торговий; ризик науково-технічного прогресу.
Такий галузевий поділ ризиків у певній мірі умовно приймає "горизонтальний" характер тому, він не має суттєвої систематичної вартості. Важливішим і змістовнішим видається поділ ризиків за "вертикальною", функційною ознакою, яка характеризує можливості та сфери впливу ризиків на діяльність господарського суб'єкта. Виходячи з таких потреб, господарські, економічні ризики можна поділити щонайменше на три групи (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Класифікація господарських ризиків за якісними критеріями
|
Критерії класифікації |
Види господарських ризиків |
|
|
Сфера господарської діяльності, у якій з'являється ризик |
- фінансовий ризик; ризик, пов'язаний з формуванням та утриманням запасів матеріальних засобів; ризик виробничого процесу |
|
|
Зв'язок із суб'єктом, який несе тягар ризику |
- ризик, незалежний від суб'єкта; ризик, залежний від суб'єкта господарської діяльності |
|
|
Вплив наслідків ризику на результати економічної діяльності |
- ризик зростання витрат; ризик зменшення надходжень; ризик зменшення прибутку |
2.2 Особливості страхування господарських і комерційних ризиків
Підприємницька діяльність і страхування - тісно взаємозалежні категорії ринкового господарства. Успіху досягає той, хто ініціативний і заповзятливий, хто шукає нетрадиційні (неординарні) рішення. А це ризик з багатьма невідомими, з розрахунком на удачу, але що далеко не завжди закінчується успіхом.
Страхування господарських ризиків направлено на захист підприємців від можливих непередбачених негативних обставин і факторів, що заважають досягненню наміченої мети чи одержання прибутку.
Страхування в силу специфіки ринкових відносин усе більше стає не тільки способом огородження підприємців від стихійних лих, але і засобом захисту від несприятливої зміни економічної кон'юнктури. Страхування в цьому випадку допомагає упорядкувати фінансові і юридичні взаємозв'язки між різними учасниками ринкових відносин.
Основною метою підприємницької діяльності є одержання максимального прибутку, збільшення вкладеного в справу капіталу. У зв'язку з цим найважливішого значення набуває страхування на випадок можливої втрати очікуваного прибутку чи недоодержання доходу, що передбачався.
Усі причини, що викликають втрати доходу, обумовлюються двома групами факторів:
1) порушенням процесу виробництва і торгівлі;
2) зміною ринкової кон'юнктури і невиконанням контрактів з боку постачальників, а також споживачів продукції (послуг).
Обидві ці функції в сукупності і складають основну сферу діяльності страхування.
Страхування в умовах ринкової економіки саме усі в більшому ступені стає сферою комерційної діяльності. Страховик, укладаючи той чи інший договір, беручи на себе відповідальність за ті чи інші ризики, думає насамперед про себе, про свою вигоду, про можливість одержати відповідний доход. Одним з видів страхування з підвищеним ступенем ризику є страхування комерційної діяльності, що передбачає інвестування (вкладення) грошових і інших засобів у комерційні підприємства з метою одержання визначеного прибутку.
Відповідальність страхової організації по страхуванню комерційної діяльності складається у відшкодуванні страхувальнику втрат, що виникли в результаті випадкової несприятливої зміни кон'юнктури ринку, невиконання контрактів, договорів чи інших непередбачених обставин (наприклад, зміна мита чи введення акцизу на окремі товари й ін.).
Призначення страхування комерційної діяльності полягає в тому, щоб відшкодувати страхувальнику можливі втрати, якщо через визначений у договорі період комерційні операції не дадуть передбаченої цим договором (угодою) прибутку чи доходу.
При визначенні величини страхової суми, що вказується в договорі, можливі два варіанти:
1) страхова сума встановлюється в межах комерційних вкладень страхувальника в страховані операції (сума контракту, угоди і т.п.);
2) страхова сума встановлюється не тільки в межах вкладень страхувальника, але і з урахуванням можливого прибутку.
У першому випадку комерційне страхування називається страхуванням інвестицій, у другому - страхуванням прибутку, чи доходів. При страхуванні комерційних ризиків важливим відправним моментом є терміни страхування. Страхувальник, прагнучи до більш швидкої окупності вкладених коштів, зацікавлений у мінімальних термінах страхування. Для страховика, навпаки, короткий термін дії договір підвищує ризик недоодержання страхових внесків.
Тому при узгодженні термінів дії договору страхувальник і страховик виходять не тільки з науково обґрунтованих актуарних розрахунків, аналізу вітчизняної і закордонної практики окупності інвестицій у різних сферах виробничої і комерційної діяльності, але і з ретельного аналізу й оцінки контрактів, техніко-економічних обґрунтувань, бізнес-планів, наданих страхувальником страховику.
Страхування господарських і комерційних ризиків є "нащадком" поручительства. Контракти поручительства існували в далекій давнині. Посилання на поручительство маються ще в Старому Завіті, а до 150 р. н. е. римляни вже розробили дуже діючий закон про поручительство, при якому поручитель гарантує виконання зобов'язань в якості дольового підприємства чи фірми.
Поручительська гарантія - це контракт (договір), що гарантує виконання обговорених у ньому зобов'язань сторін.
Економічна криза 30-х років у США і величезне число невиконаних зобов'язань, що пішли за ним по заставних, привели гарантійне страхування до розвалу. У результаті гарантійне страхування заставних було заборонено в ряді штатів США аж до 60-х років. Перша нова компанія гарантійного страхування заставних була інкорпорована в 1957 р.
На початку 70-х років активно стали впроваджуватися і використовуватися поручительські облігації для підкріплення облігацій місцевих (муніципальних) органів, а також для підвищення їхнього рейтингу. Поручительська облігація гарантувала виплату капіталу і відсотків, що приєднувалися по муніципальному випуску. Страхова премія забезпечувалася за рахунок економії на відсотках, отриманої в результаті більш високої оцінки кредитоспроможності (наслідок гарантії, даної займу).
В останні кілька років страхування муніципальних облігацій у США одержало швидкий розвиток і складає близько 20% усіх премій поручительського страхування. Стає очевидної вигідність такого виду страхування для емісіонерів (емітентів) облігацій і цінних паперів, інвестиційних банків і вкладників. Емісіонер виграє від поліпшення реалізації застрахованих облігацій і зменшення витрат по їх випуску.
Інвестори й окремі вкладники, що не володіють достатніми знаннями для проведення власного глибокого аналізу попиту та пропозиції цінних паперів, зацікавлені в страхуванні з найвищому рейтингом страхової відповідальності. У результаті істотно розширився попит на страховий захист не тільки від стихійних лих, але і від інвестиційного ризику.
Список видів страхування фінансових ризиків великий. Більшість фінансових гарантій охоплює основні фінансові угоди, зв'язані з банківськими депозитами, цінними паперами, а також з інвестиційними вкладеннями, комерційними справами, орендними зобов'язаннями, позичковим кредитуванням, іпотекою, операційними ризиками, зміною валютних курсів, процентних ставок і інших видів комерційних послуг, що є стандартними активами в портфелях страхових компаній. В усіх випадках ступінь фінансового ризику варіюється в залежності від обережності в підході до угод з боку страховиків.
Загальне прагнення всіх страховиків у цьому бізнесі звести до мінімуму ризик, зв'язаний з даними гарантіями, домогтися страхування з нульовим коефіцієнтом утрат. Усе це можна реалізувати тільки за участю високопрофесійних фахівців, здатних вірогідно оцінити ризики, зв'язані з гарантією фінансових операцій. У цьому зв'язку передоціночна функція (гарантоване розміщення засобів, аналіз фінансового стану потенційного страхувальника й ін.) повинна складатися в першу чергу з аналізу інвестиційного і комерційного ризику, реалізованості цінних паперів, нерухомості і т.п.
Також дуже важливо, щоб при цьому ретельно враховувалося збереження ризику, і у випадку будь-якої несподіванки її фінансовий вплив на страховика не було катастрофічним. Виходячи зі сказаного основним критерієм і девізом при страхуванні фінансових ризиків є обачність!
Страхування фінансових ризиків у силу його особливої важливості постійно знаходиться в полі зору ділового світу і засобів масової інформації.
Страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна поширене у країнах із розвинутою ринковою економікою. Страхування на випадок збитків від перерв у виробництві - важлива частина підприємницьких ризиків. Практика його застосування залежить від виду бізнесу, що веде підприємство, а інколи від оцінки недоотриманого доходу, яка досить складна.
Так звана "чорна бухгалтерія" ускладнює реальну оцінку даного ризику, зокрема для теле - і радіокомпаній. Це стосується і тієї сфери виробництва, де застосовуються різні схеми ухиляння від податків.
Умови договору страхування збитків, зв'язаних з перервами у виробництві, формуються при детальному аналізі роботи підприємства за певний період. Тільки після цього встановлюється сума страхового відшкодування. В умовах, коли підприємство-страхувальник систематично знижує прибуток, то неможливо адекватно оцінити його фінансові ризики. Крім того, неможливо оцінити ризик перерв у виробництві в тому випадку, коли власне виробництво почалося зовсім недавно.
Одночасне страхування майна і втрат від перерв у виробництві вважається вигідним як для підприємця, так і для страхової компанії, оскільки ризики за двома цими договорами, як правило, одні і ті самі. Крім того, якщо обидва договори уклала одна страхова компанія, то вона зацікавлена якнайшвидше відновити застраховане майно, щоб уникнути значних страхових виплат у зв'язку з компенсацією страхувальникові втрат від перерви у виробництві.
Обсяг відповідальності за договором страхування від перерв у виробництві ширший, ніж у страхуванні майна від вогню. Об'єктом страхування є фінансові втрати від перерви у виробництві (внаслідок матеріальних збитків від страхової події із застрахованим майном страхувальника), які вміщують:
поточні витрати страхувальника із продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;
втрати прибутку від вимушеної перерви у виробництві. Договором можуть покриватися як поточні витрати і втрачений прибуток разом, так і кожна з фінансових втрат окремо.
Виходячи з обраного об'єкта страхування, встановлюється страхова сума, у відсотках до якої обчислюється страхова премія. Розмір премії здебільшого встановлюється індивідуально для кожного страхувальника з урахуванням особливостей його господарської діяльності.
Особливістю цього виду страхування є те, що розмір збитку дещо залежить від тривалості перерви у виробництві. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування важливо встановити зобов'язання страхової організації щодо відшкодування збитків від простою.
У договорах страхування збитків від простою здебільшого передбачається встановлення деякої межі, починаючи з якої виникає відповідальність страховика. Такою межею може бути використана франшиза у грошовому вираженні, або період простою, при перевищенні якого страхувальник отримує право на відшкодування.
До збитків, які підлягають страховому відшкодуванню від простою, входять такі елементи: витрати, здійснені за час зупинки виробництва, не одержаний внаслідок цього прибуток, додаткові затрати на ліквідацію наслідків страхового випадку.
При настанні матеріального збитку, що призвів до перерви у виробництві, розмір страхового відшкодування визначається на основі розміру поточних витрат щодо здійснення застрахованої діяльності і прибутку, отриманого страхувальником від цієї діяльності за період, який дорівнює 12 місяцям до дати настання матеріального збитку.
У міжнародній практиці застосовуються й інші специфічні різновиди страхування підприємницьких ризиків: страхування контрактів (у тому числі експортно-імпортних), фінансово-кредитних операцій, страхування змін кон'юнктури.
Розділ 3. Становлення та розвиток страхового ринку в Україні
Поворотним пунктом у розвитку страхового ринку України, його демократизації став 1988 рік. В Україні до цього страховий ринок був монополізований системою Держстраху. Сама назва цієї організації говорить про те, що її діяльність регулюється державою, а основними напрямками діяльності було соціальне і майнове страхування. Передбачалися надходження від страхових премій до бюджету, а звідти - виділення коштів на виплату компенсацій. Однак, починаючи з 1988 року, після прийняття Закону "Про кооперацію", з'являються перші страхові кооперативи, а з 1990 р. після прийняття Радою Міністрів СРСР "Положення про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю" та Постанови " Про заходи щодо демонополізації народного господарства" - акціонерні страхові компанії.
Демонополізація страхової справи - процес, обернений встановленню державної страхової монополії, виражений у створенні соціально-економічних і політичних умов для організації страхового ринку як загальної частини фінансової інфраструктури (поряд з комерційними банками, товарними і фондовими біржами, пенсійними фондами тощо). Демонополізація страхової справи закріплюється правовими нормами, які передбачають порядок організації і функціонування акціонерних страхових компаній і товариств взаємного страхування, а також системи державного страхового нагляду за їх діяльністю. Як зазначалося вище, в Україні процес демонополізації страхового ринку починається з 1988 р., коли були створені перші альтернативні системі Держстраху СРСР страхові організації. Демонополізація пройшла у всіх європейських постсоціалістичних країнах і супроводжувалася прагненням до активної інтеграції з страховим ринком індустріально розвинутих країн Західної Європи, створенням страхових товариств з участю іноземного капіталу.
До 1993 року в нашій країні йшов бурхливий процес утворення комерційних, приватних та акціонерних страхових компаній, а невдовзі їх кількість становила понад 1000, проте в діяльності окремих з'явилися ознаки відвертого "пірамідального синдрому". Майже повна відсутність законодавчих обмежень, легкість реєстрації страхових компаній, мінімальний страховий фонд призвели до страхового буму. Особливістю цього періоду стала універсалізація діяльності страхових компаній, значна кількість видів страхування (до 40-50 видів).
У травні 1993 року було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування", який складав на той час основу страхового законодавства та був спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Декретом на базі Державної Комерційної страхової організації була створена НАСК "Оранта", головним акціонером якої залишилася держава. Цей документ дав змогу зупинити будівництво фінансових "пірамід" на ринку страхових послуг. Так, було визначено базові категорії комерційного страхування (страховий платіж, страхова сума, страхова подія тощо), перелік суб'єктів страхового договірного права, а також встановлено порядок державного нагляду за страховою діяльністю. У липні 1993 р. була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України "Про умови ліцензування страхової діяльності на території України та контролю за їх дотриманням". Прийняття цих документів дало змогу реалізувати як саму потребу в державному регулюванні комерційної страхової діяльності, так і визначити регулятивні функції спеціально уповноваженого державного органу.
В кінці цього ж року було утворено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. Перше завдання новоствореного Комітету було нелегким: потрібно було налагодити діяльність страхових компаній відповідно до статей Декрету, насамперед здійснити контроль за страховиками і сформувати досить незначні, порівняно з вимогами західного ринку, резервні та статутні фонди. Крім цього, запроваджувалася система спеціального бухгалтерського обліку, звітності, чого досі не існувало. Мету діяльності Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю становив розвиток страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків (компаній) та захист інтересів страхувальників.
З прийняттям Декрету назріла необхідність створення регулюючого органу - Ліги страхових організацій України, заснованої ще у 1992 р. як добровільного, недержавного, неприбуткового об'єднання страховиків. Вона є юридичною особою, діє на принципах добровільності і самоуправління.
Серед завдань, які вирішує Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) можна виділити такі:
сприяння розвитку страхового ринку;
захист прав та інтересів страховиків, які є членами Ліги;
сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхування;
сприяння кадровому забезпеченню та підвищенню кваліфікації керівників та спеціалістів страхового ринку.
Нині членами ЛСОУ є біля 130 страхових компаній України. У ЛСОУ працюють постійні методологічні комісії, а саме:
Комісія ЛСОУ з питань законодавства та оподаткування;
Комісія ЛСОУ з питань етики та права;
Комісія ЛСОУ з питань розвитку, реструктуризації та демонополізації страхового ринку;
Комісія ЛСОУ з питань міжнародної діяльності;
Комісія ЛСОУ з питань страхування та перестрахування;
Комісія ЛСОУ з питань формування страхових резервів та інвестиційної діяльності;
Комісія ЛСОУ з питань методології та організації страхування ядерних ризиків;
Комісія ЛСОУ з питань статистики, аналізу та інформації;
омісія ЛСОУ з питань діяльності аварійних комісарів;
Рада з проблем соціально значущих видів особистого страхування. У травні 1994 р. відбувся І з'їзд страховиків, на якому було завершено роботу із створення Ліги страхових організацій України та обговорено законопроект "Про страхування", який пізніше пройшов узгодження в Мінюсті, Мінекономіки, Національному банку, а також експертизу зарубіжних фахівців.
На початок 1994 року організаційно було сформовано національну систему страхування з операторами-страховиками, до якої протягом 1994-1996 рр. входили близько 800 господарських товариств, створених, як правило, у формі акціонерних товариств закритого типу.
З метою вдосконалення законодавства та обмеження діяльності нечесних страховиків у березні 1994 р. Укрстрахнаглядом було затверджено "Тимчасове положення про порядок формування і розміщення страхових резервів" та "Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків".
Подобные документы
Вивчення сутності, функцій та принципів страхування. Особливості страхування автомобільних, залізничних перевезень. Характеристика страхування від вогневих ризиків та від ризиків стихійних явищ. Основні форми страхування експортних комерційних кредитів.
шпаргалка [120,4 K], добавлен 20.09.2010Макроекономічні аспекти впливу страхування фінансових ризиків на темпи економічного зростання в Україні через призму національного страхового ринку. Теоретична і фактична ймовірність валових виплат та премій із добровільного майнового страхування.
статья [356,8 K], добавлен 10.09.2013Страхування майна, страхування відповідальності та індивідуальне страхування. Договір страхування. Об'єкти страхування підприємницьких ризиків. Загальні основи і принципи класифікації по об'єктах. Принципи обов'язкового і добровільного страхування.
реферат [18,9 K], добавлен 22.01.2009Зарубіжний досвід страхування аграрних ризиків та доцільність його застосування в Україні, формування системного підходу до розбудови аграрного страхування. Зарубіжний досвід страхування тварин. Системи страхування аграрних ризиків у країнах світу.
реферат [14,0 K], добавлен 23.04.2011Сутність страхування та його тісний зв’язок з підприємницькою діяльністю. Фактори, які спричиняють втрати (неодержання) прибутку. Страхування на випадок змушеного простою техніки і устаткування. Страхування непрямих збитків та його характерні особливості.
презентация [970,3 K], добавлен 25.05.2016Сутність ризиків фінансової сфери, їх нормативно-правове регулювання. Характеристика показників діяльності підприємства. Шляхи подолання його економічної нестабільності. Визначення видів фінансових ризиків. Венчурне страхування як засіб їх мінімізації.
курсовая работа [206,8 K], добавлен 08.07.2014Ознайомлення із економічною сутністю, метою, умовами розвитку і функціонуванням страхового ринку. Характеристика особливостей майнового, особового, соціального, медичного страхування в Україні. Визначення об'єктів страхування ризиків та відповідальності.
реферат [43,1 K], добавлен 23.09.2010Загальна характеристика страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та (або) крадіжки. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств. Порядок здійснення та основні положення страхування технічних ризиків в Україні та закордоном.
реферат [47,2 K], добавлен 11.05.2010Поняття, функції, основні галузі, види та принципи страхування, а також особливості його регулювання фінансовим правом України. Визначення, сутність та види страхових ризиків. Ризик-менеджмент як процес оптимізації структури інструментів впливу на ризики.
реферат [333,6 K], добавлен 11.05.2010Необхідність страхового захисту, сутність страхування, його функції та принципи. Страхові ризики, їх оцінка та розрахунки. Порядок створення страхової компанії, її діяльність та ліквідація. Сутність, методичні основи і структура майнового страхування.
курс лекций [139,5 K], добавлен 10.01.2011
