Договори особистого страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Договори особистого страхування

Вступ

Темою моєї курсової роботи є особисте страхування.

В умовах сучасного державотворення страхування є важливим та необхідним видом діяльності, який забезпечує загальну економічну стабільність, розвиток усіх сфер господарювання, ефективний захист від численних природних, техногенних та інших ризиків, реалізацію державної соціальної політики.

Немало людей постійно знаходяться в зоні підвищеного ризику. Це пожежники, працівники охоронних служб, рятувальники, інкасатори, представники цілого ряду інших професій. При вступі їх на роботу міністерства, відомства і інші організації переймають на себе зобов'язання по страхуванню життя і здоров'я вказаних осіб на випадок втрати працездатності.

У усіх вказаних випадках йдеться про страхування, при якому спеціалізовані організації-страховики збирають внески з громадян і організацій (страхувальників), що уклали з ними договір страхування. За рахунок цих внесків у страховика утворюється особливий страховий фонд, з якого при настанні передбаченого в договорі страхового випадку (смерті, втрати працездатності, знищення майна, неотримання і так далі) страховик сплачує страхувальникові або іншій особі обумовлену грошову суму.

Особите страхування здійснюється на обов'язкових і добровільних засадах. Шляхом вдосконалення нормативно-правової бази цілком реально досягти залучення більшої кількості страхових споживачів, що допоможе збільшити частку акумульованих коштів у галузі страхування, що в свою чергу матиме позитивний вплив на економіку вцілому.

Особисте страхування є однією з класифікаційних одиниць страхування. Воно поєднує в собі такі галузі як страхування від нещасних випадків, медичне страхування та страхування життя.

Необхідність особистого страхування зумовлена ризиковим характером відтворення робочої сили в умовах зростаючої насиченості виробництва складними техніко-технологічними системами та в умовах погіршення довкілля.

Основні задачі курсової роботи: - визначити сутність поняття «страхування»; розкрити класифікацію страхування; проаналізувати характеристику основних видів страхування; порядок укладання та припинення договорів особистого страхування.

1. Поняття та класифікація договору особистого страхування

Договір особистого страхування - цивільно-правова угода, за якою страховик зобов'язується за допомогою одержання ним страхових внесків, у разі настання страхового випадку, відшкодувати збитки виплату страхового капіталу, ренти або інших передбачених виплат.

Класифікація особистого страхування здійснюється за різними критеріями.

За обсягом ризику:

1. страхування на випадок дожиття або смерті;

2. страхування на випадок інвалідності або недієздатності;

3. страхування медичних витрат.

За видом особистого страхування:

1. страхування життя;

2. страхування від нещасних випадків.

3. За кількістю осіб, зазначених у договорі:

4. індивідуальне страхування (страхувальником виступає одна окремо узята фізична особа);

5. колективне страхування (страхувальниками або застрахованими виступає група фізичних осіб).

За тривалістю страхового забезпечення:

- короткострокове (менше одного року);

- середньострокове (1-5 років);

- довгострокове (6-15 років).

За формою виплати страхового забезпечення:

1. одноразової виплатний страхової суми;

2. з виплатою страхової суми у формі ренти.

За формою сплати страхових премій:

1. страхування зі сплатою одноразових премій;

2. страхування з щорічною сплатою премій;

3. страхування з щомісячною сплатою премій.

Об'єктом особистого страхування с майнові інтереси, пов'язані з:

§ життям;

§ здоров'ям;

§ працездатністю;

§ додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи.

Предметом особистого страхування с наступні ризики:

§ смерть;

§ хвороба;

§ каліцтво;

§ травма;

§ тривалість життя.

Особисте страхування поділяється на три підгалузі. їх існування пов'язане з різною тривалістю договорів страхування і різними обсягами страхової відповідальності (переліком подій, на випадок яких провадиться страхування). Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя. У рамках цих підгалузей виокремлюються види страхування.

2. Характеристика окремих видів особистого страхування

2.1 Страхування життя

Згідно ст. 6 ЗУ «Про страхування», страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Договори страхування життя - це довгострокові договори, які передбачають страховий захист страхувальників у разі настання несприятливої події для їх життя та здоров'я.

Особливостями договорів страхування життя є:

1. встановлення страхової суми;

2. накопичення страхової суми.

Суб'єктами страхування життя є: страховики, страхувальники, застраховані особи та вигодубовачі (в разі смерті застрахованої особи).

Страхувальниками можуть бути дієздатні фізичні особи або юридичні особи, застрахованими - фізичні особи з обмеженням або без обмеження віку.

При укладанні договору страхування важливе значення має стан здоров'я страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження (стосовно інвалідів ІІ групи, хворих онкологічними, хронічними захворюваннями або на СНІД).

Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості встановленням мінімальної страхової суми. Страхувальникові може бути надано право під час дії договору страхування за згодою страховика зменшити або збільшити розмір страхової суми. При цьому в договір страхування вносяться зміни.

Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником страховій компанії, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від строку страхування і його варіанта (якщо страхова компанія пропонує страхувальникові можливість вибору), віку страхувальника, і має бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно готівкою або безготівково.

Факт укладання договору страхування засвідчується страховим полісом (свідоцтвом). У страховому полісі вказуються строк дії договору страхування, початок і закінчення дії договору, страхова сума, розмір страхового внеску, а також особа (особи), яка в разі смерті застрахованого має право одержати страхову суму.

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму. Виплати, які були пов'язані із наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на її розмір.

Якщо протягом дії договору застрахований помер, це також тягне за собою обов'язок страховика виплатити обумовлену в договорі суму. Але страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання. Страхова компанія не несе відповідальності і в тому випадку, коли смерть застрахованої особи є наслідком скоєння умисного злочину або пов'язана із керуванням самохідним засобом у стані будь-якого сп'яніння. У цьому випадку сплачується не страхова, а викупна сума, яка залежить від фактично сплаченого внесками періоду страхування на день смерті застрахованого.

Якщо договором страхування встановлено відповідальність страховика при пошкодженні організму страхувальником внаслідок нещасного випадку, то виплата при цьому становить частину страхової суми, яка залежить від ступеня втрати здоров'я. Відсоток утрати здоров'я визначається за спеціальною таблицею, яка розробляється страховою компанією. Для підтвердження факту нещасного випадку і визначення його наслідків страхувальник має подати до страхової компанії довідку лікувальної установи. Повна страхова сума виплачується за 100% - вої втрати загальної працездатності від нещасного випадку.

При дожитті до закінчення строку страхування або при втраті здоров'я одержувачем страхової суми є застрахована особа або за її дорученням, оформленим у нотаріальному порядку, інша особа.

У випадках, коли застрахований помер до одержання страхової суми за життям, або у зв'язку із втратою здоров'я, страхова сума виплачується призначеній ним особі чи спадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті.

Для одержання страхової суми страхувальник має подати до страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску, якщо він був сплачений готівкою. Крім того, відповідно до конкретного страхового випадку необхідно подати й інші документи.

У разі настання смерті страхувальника користонабувач або спадкоємець має подати до страхової компанії копію свідоцтва про смерть страхувальника, посвідчення своєї особи або свідоцтво про спадщину. Виплата страхової суми здійснюється на основі заяви страхувальника (користонабувача, спадкоємця) і страхового акта у строки, визначені згідно з укладеним договором страхування, готівкою, поштовим переказом, чеком на одержання суми в банку, перерахуванням у вклад на ім'я одержувача.

Одним із найпопулярніших видів особистого страхування є змішане страхування життя. Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Отже, змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку - дожиття до певної дати або події, а з іншого - смерть. Проте фактично присутній лише один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя, не тільки забезпечує, й створює накопичення. Він має впевненість у І-ї тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією й тією самою особою. Умовами договору страхування може передбачатися відповідальність страховика і при настанні нещасного випадку із застрахованою особою. Але йдеться не про факт нещасного випадку, а про його наслідки, які призвели до постійної втрати загальної працездатності. За тимчасову втрату працездатності (наприклад, пов'язану з легким пораненням, опіками) страхова компанія страхової суми не виплачує.

Постійна втрата працездатності виявляється, як правило, після трьох місяців від дня нещасного випадку, який її спричинив. Це може бути виражене, наприклад, у тривалому порушенні функцій пошкодженого органу. Отже, втрата працездатності, яка мала місце протягом трьох місяців і в цих межах відновлена, не вважається постійною.

Включення до відповідальності страховика відповідальності за наслідки нещасних випадків сприяє збільшенню тарифних ставок.

Договори змішаного страхування життя довгострокові і можуть укладатися на різні за тривалістю строки. Наприклад, в Україні, як показує практика, договори змішаного страхування життя можуть укладатися на строк 3, 5, 10, 15 і 20 років. При цьому враховується вік застрахованого. Він встановлюється від 16 років. Водночас страхова компанія може встановити і менший початковий вік вступу у страхування. У Росії при укладанні договору страхування життя з умовою виплати страхової ренти пропонується встановлювати його не менше як 14 років

Страхування дітей. Страхувальниками вважаються батьки і родичі дитини, які сплачують страхові внески. Договір страхування життя дітей може бути укладений, якщо вік дитини до 15 років, стан здоров'я дитини не має значення. Максимальний строк дії договору встановлюються, як правило, 18 років. Страхова сума виплачується у разі смерті, втрати дитиною здоров'я від нещасного випадку під час дії договору страхування.

Страхування до вступу в шлюб. Страхувальниками можуть бути батьки, родичі, опікуни. На страхування приймаються діти до 15 років. Страхова сума виплачується у разі закінчення дії договору страхування, вступу в шлюб, досягнення застрахованою дитиною 21 рік.

Довічне страхування - договір укладається з особами у віці від 18 до 70 років, не страхуються інваліди 1 групи. Повна страхова сума сплачується у разі смерті застрахованої особи, особам які зазначені в договорі, за винятком

1. смерті що є наслідком:

2. самогубства застрахованого;

3. захворювання на СНІД

4. алкогольного, токсичного, наркотичного сп'яніння.

Страхування додаткової пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття. Договір укладаються індивідуально, а також з групою осіб. Страхові виплати здійснюються з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування.

2.2 Медичне страхування

Медичне страхування - це страхування на випадок утрати здоров'я з будь-якої причини, у тому чисел у зв'язку з хворобою та нещасним випадком.

Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров'я.

Медичне страхування пов'язане із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров'я.

Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян.

Мета його проведення полягає в забезпеченні громадянам у разі виникнення страхового випадку можливості одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів.

Сутність його полягає в тому, що, сплативши одноразово страховий внесок значно менший, ніж вартість усіх медичних послуг, громадяни мають можливість протягом року безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках із платним обслуговуванням.

Обсяги відповідальності обов'язкового страхування передбачають відшкодування витрат застрахованій особі при гострих захворюваннях та випадках, які передбачають необхідність швидкої медичної допомоги.

Обов'язкове медичне страхування базується на таких принципах: загальності, державності, некомерційності

Принцип загальності полягає в тому, що всі громадяни незалежно від статі, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принцип державності означає, що кошти обов'язкового медичного страхування - це державна власність.

Держава забезпечує сталість системи обов'язкового медичного страхування і є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення (наприклад, пенсіонерів). Некомерційний характер обов'язкового медичного страхування базується на тому, що його здійснення і прибуток - це несумісні речі. Прибуток від проведення обов'язкового медичного страхування є джерелом поповнення фінансових резервів системи такого страхування і не може бути засобом збагачення.

Для обов'язкового медичного страхування характерне те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення однаковий для всіх застрахованих.

За умовами обов'язкового медичного страхування роботодавці мають відраховувати від своїх доходів страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Частина цього фонду може створюватись і за рахунок внесків, які утримуються із заробітної плати працюючих. Частина кожної зі сторін залежить від конкретних економічних умов проведення такого страхування та вартості медичного обслуговування. Із коштів створеного страхового фонду відбувається відшкодування необхідного мінімального рівня витрат на лікування застрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності через втрату здоров'я.

Страхові медичні організації здійснюють свою діяльність на основі договорів про співробітництво із медичними установами.

У системі обов'язкового медичного страхування страховиком можуть бути і фонди обов'язкового медичного страхування, які являють собою самостійні державні некомерційні фінансово-кредитні установи, створювані для реалізації державної політики в галузі медичного страхування. Такі фонди створюються на державному і територіальному рівнях.

Страхувальниками в системі обов'язкового медичного страхування для працюючого населення є роботодавці (підприємства, установи, організації; селянські (фермерські) господарства; особи, котрі здійснюють індивідуальну трудову діяльність; особи які займаються підприємництвом без створення юридичної особи; громадяни, які мають приватну практику у встановленому порядку; громадяни, які використовують працю найманих працівників у особистому господарстві; для непрацюючого населення (дітей, школярів, студентів денної форми навчання, пенсіонерів, інвалідів, безробітних, що зареєстровані в установленому порядку) - органи державного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації.

Медичні установи як суб'єкти обов'язкового медичного страхування являють собою ті установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг згідно з програмами обов'язкового медичного страхування

(лікувально-профілактичні установи, науково-дослідні інститути, інші установи, що надають різні види медичної допомоги).

Добровільне медичне страхування є доповненням до обов'язкового. У рамках добровільного медичного страхування передбачається оплата медичних послуг понад програму обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до медичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.

Програми добровільного медичного страхування розрізняються між собою залежно від переліку медичних послуг (наприклад, у разі стаціонарного лікування або виклику лікаря додому); контингенту застрахованих (послуги дітям або дорослим); переліку медичних установ, що їх пропонує страхова організація для виконання програми добровільного медичного страхування; від вартості надаваних послуг.

Добровільна форма медичного страхування передбачає застосування видів страхування, в яких відповідальність страховика виникає за фактом захворювання або лікування. Виплату за цими видами страхова організація здійснює у вигляді фіксованої страхової суми або добових. Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової організації настає в разі звернення страхувальника (застрахованого) до медичної установи за одержанням медичної допомоги або послуг відповідно до умов договору страхування. Виплата має вигляд компенсації вартості необхідного лікування.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є:

* страхувальники - окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;

* страховики - страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;

* медичні установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.

Страхові фонди добровільного медичного страхування утворюються за рахунок:

* добровільних страхових внесків підприємств та організацій;

* добровільних страхових внесків різних груп населення;

* добровільних внесків окремих громадян

Добровільне страхування може здійснюватися як індивідуально так і колективно. Колективне в більшій частині здійснюється на підприємстві за рахунок його коштів. Індивідуальне страхування здійснюється за рахунок коштів застрахованої особи. Добровільне страхування здійснюється на підставі правил страхування, якими визначається програма медичного страхування.

Програмами медичного страхування визначається обсяг відповідальності страховика; перелік хвороб внаслідок яких страхова компанія повинна сплачувати відшкодування; умови проведення лікування; обсяги послуг, яки можуть надаватися медичним закладом.

У відповідності до власних потреб застрахована особа визначає програму страхування. При укладанні договору страхування застрахована особа повинна надати відомості про стан здоров'я. При визначенні плати за страхування враховується вік застрахованої особи та стан здоров'я та програма страхування.

Програми страхування страхова компанія складає самостійно, в якій визначається перелік послуг, які надаються страховиком та медичним закладом, перелік захворювань при яких здійснюються виплати.

Взаємодії між страховими компаніями та медичними установами здійснюються на підставі угоди про сумісну діяльність.

В залежності від умов договору страхування страхувальники можуть отримувати страховий захист у вигляді медичних послуг в медичних закладах, які зазначені договором, або в будь-якому закладі, який задовольняє потреби страхувальника.

Тарифи на медичні та інші послуги з добровільного медичного страхування встановлюються за договором страховика і медичної установи, що обслуговує застрахованих.

Розміри страхових внесків встановлюються на договірній основі страховика і страхувальника з урахуванням оцінки ймовірності захворювання страхувальника у зв'язку з віком, професією, станом здоров'я тощо.

Головні завдання ДМС:

1. забезпеченні, охорони здоров'я населення;

2. забезпечення відтворення населення;

3. розвиток медичного обслуговування;

4. фінансування системи охорони здоров'я;

5. перерозподіл коштів, що використовуються на оплату медичних послуг, між різними верствами населення.

Особливості добровільного медичного страхування (ДМС):

1. ДМС є частиною особистого страхування;

2. ДМС є важливим ринковим компонентом та ефективним доповненням до

3. системи соціального забезпечення, в т. ч. обов'язкового

4. загальнодержавного медичного страхування;

5. у ДМС застосовується принцип страхової солідарності, який

6. визначається тим, що застрахована особа отримує ті види медичної

7. допомоги та у тих розмірах, за які було сплачено страховий платіж;

8. програми ДМС можуть обиратися за бажанням страхувальника та

9. реалізують потреби кожного окремого громадянина, що передбачає для нього: договори мають трьохсторонній, а подекуди багатосторонній характер, територія дії договору ДМС не обмежується місцезнаходженням страхування.

2.3 Страхування від нещасних випадків

договір страхування пенсійний особистий

Страхування від нещасних випадків поділяється:

1. колективне страхування

2. індивідуальне страхування

Колективне страхування здійснюється за рахунок коштів підприємств.

Індивідуальне страхування за рахунок коштів застрахованої особи.

До колективного страхування відноситься:

1. Страхування туристів

2. Страхування роботодавцями працівників

Індивідуальне страхування:

1. Від нещасного випадку на транспорті

2. Страхування дітей

3. Обов'язкове страхування від нещасних випадків визначено законом про страхування:

1. страхування від нещасних випадків на транспорті;

2. страхування спортсменів вищих категорій;

3. страхування працівників медичних закладів на випадок захворювання СНІДом при виконанні службових обов'язків;

4. страхування пожежників;

5. страхування життя та здоров'я спеціалістів ветеринарної служби;

За обов'язковим страхуванням від нещасних випадків вважаються застрахованими: пасажири наземного, морського, залізничного, повітряного транспорту за виключенням муніципального транспорту.

Водій будь-якої організаційної форми власності підприємства. Плата за страхування здійснюється в момент придбання проїзного квитка. Плата за водіїв здійснюється за рахунок коштів підприємств. Страхування для страхувальників починає діяти з моменту оголошення посадки і закінчується після прибуття до місця призначення. Для водіїв страхування розповсюджується тільки на час поїздки.

Страхова сума за обов'язковим страхуванням на транспорті встановлюється на рівні 1000 неоподаткованих мінімумів. Повна страхова сума сплачується вразі смерті застрахованої особи, вразі першої групи інвалідності - 90%, 2-ї - 80%, 3-ї - 75%. У разі тимчасової непрацездатності сплачується 0,02 від страхової суми за кожен день перебування застрахованої особи на лікарняному.

Для отримання страхового відшкодування застрахована особа, або вигодонабувачі повинні подати заяву страховикові про настання страхового випадку та проїзний квиток, та довідку медичного закладу про стан здоров'я.

При добровільному страхуванні, в більшій частині, страхувальник є фізичною особою, але договори страхування можуть бути укладені із страхувальником - юридичною особою.

Страховим випадком вважається:

1. Смерть

2. Тимчасова та постійна втрата працездатності.

При добровільному страхуванні від нещасного випадку на виробництві, виокремлюють три групи ризикових професій.

1 - адміністративний апарат управління, працівники навчальних закладів, банків, медичних установ, бібліотекарі.

2 - наземні працівники горно добувної промисловості, працівники міліції, транспортних підприємств.

3 - шахтарі, працівники карного розшуку, служба ДАЇ.

Місячний тариф, який застосовується для 1 групи - 0,01, 2 - 0,02, 3 - 0,03.

Якщо укладається договір колективного страхування до нього надається списочний склад працівників. Договір страхування укладається у двох екземплярах, один надається страховикові. При настанні страхового випадку, застрахована особа надає письмову заяву в установленій формі, страховий поліс та довідки з медичного закладу. Страховий випадок повинен бути підтверджений страховим актом.

При смерті застрахованої особи, страхова сума сплачується в повному обсязі. При набутті інвалідності страхова сума сплачується в залежності від ступеня втрати здоров'я.

Добровільними видами страхування є:

1. страхування на виробництві.

2. Туристичне страхування.

3. Страхування дітей.

Обов'язкове страхування пасажирів

Цей вид страхування є специфічною формою особистого страхування від нещасних випадків. Пасажири, котрі перебувають в дорозі, є водночас страхувальниками та застрахованими. Згідно з чинним законодавством, страхування пасажирів поширюється не на всіх пасажирів, а тільки на тих, які їдуть:

1. залізничним транспортом далекого прямування

2. автомобільним транспортом (крім внутріміського та внутріобласного);

внутрішнім водним (крім приміського, екскурсійного);

морським (крім приміського, екскурсійного);

повітряним транспортом.

Страхові внески за цим видом страхування встановлюються законом і входять до ціни квитка.

Обсяг страхової відповідальності залежить від наслідків нещасного випадку. Страхова сума виплачується у зв'язку з втратою здоров'я або настанням смерті застрахованого. Дія страхового договору починається з моменту оголошення посадки на транспортний засіб і закінчується моментом зупинки та виходу застрахованого в пункті кінцевого призначення за межі території станції (вокзалу, аерофлоту і т. п.).

Під час зупинки та виходу пасажира за межі станції дія страхового договору припиняється і відновлюється з поверненням на станцію.

2.4 Пенсійне страхування

При пенсійному страхуванні основні виплати страхового забезпечення здійснюються при досягненні застрахованою особою пенсійного віку. Ця умова не є обов'язковою, бо, виходячи з принципу свободи угоди, сторони, які уклали договір страхування (страховик і страхувальник), можуть самі визначити вік, з якого необхідно починати виплату страхового забезпечення (ренти).

У випадку, коли угодою встановлюється, що зобов'язання страховика здійснювати страхові виплати настає при досягненні застрахованою особою пенсійного віку, страхові виплати дійсно набувають значення додаткової пенсії. Страхування додаткової пенсії покликане доповнювати систему державного пенсійного забезпечення, якого в сучасних умовах недостатньо для того, щоб гарантувати нормальний рівень життя громадянам пенсійного віку.

Пенсійне страхування пов'язане з довгостроковістю угоди і дожиттям застрахованої особи до певного віку, встановленого угодою. Однак угода страхування додаткової пенсії може також включати й інші види ризиків, наприклад, від нещасного випадку та на випадок смерті.

Договір пенсійного страхування може бути укладений як з громадянами (фізичними особами), так і з юридичними особами - спілками, товариствами, підприємствами тощо. Договір страхування пенсії також може бути укладений однією особою на користь іншої. Страховою подією є досягнення застрахованою особою пенсійного віку.

Договори страхування можуть бути укладені з дієздатними громадянами. Максимальний вік застрахованої особи на момент укладання договору страхування для жінки звичайно обмежений 54 роками, а для чоловіків - 59 роками, тобто за рік до пенсійного віку. Однак існують програми пенсійного страхування, які передбачають виплату пенсії з наступного місяця після моменту сплати страхового внеску. На страхування, як правило, приймаються громадяни незалежно від стану здоров'я на момент укладання угоди.

Страхова сума встановлюється в договорі страхування в розмірі суми періодичних страхових виплат. В угодах пенсійного страхування вони можуть називатися пенсіями. Іноді в угоді страхування може бути передбачена участь застрахованої особи в прибутку, який страхова організація отримує в результаті інвестування страхових внесків з цього виду страхування.

Страхова премія може бути внесена або періодичними платежами, або одноразово. При сплаті внесків в розстрочку може бути здійснена їх індексація для того, щоб страховик і страхувальник коригували розмір взаємних зобов'язань з урахуванням їх реальної вартості.

Розмір премії, який необхідно внести, щоб забезпечити певний розмір пенсії, встановлюється з таблиць, які розраховуються страховиком згідно з існуючими статистичними даними. На практиці страхувальник часто сам вказує розмір внесків з урахуванням власних економічних можливостей. При цьому, згідно з бажанням страхувальника та при згоді страховика, страхову суму по цій угоді можна змінити як у бік зменшення при несприятливій для страхувальника економічній ситуації, так і в бік збільшення.

Розмір пенсії, який буде отримувати застрахована особа, залежить від таких обставин:

1. Розмір внесених страхових платежів.

2. Кількість років, які пройшли з моменту укладання договору страхування (та першого внеску) до початку пенсійних виплат: чим більше період накопичення, тим більше накопичена сума і тим вище може бути розмір пенсії за інших рівних умов.

3. Вік застрахованої особи: чим старше застрахована особа, тим менше період накопичення і тим більше страховий внесок, який повинний бути сплачений.

4. Від статі застрахованої особи: ця обставина впливає на розмір пенсії, бо вона пов'язана з тривалістю життя застрахованої особи та визначає тривалість періоду виплат пенсій і необхідний для цього страховий фонд.

Звичайно, розмір страхового внеску для жінок в 1,5 рази вище, ніж для чоловіків. Однак існують програми страхування, в яких розмір страхового внеску не залежить від статі. В цих програмах таблиці тарифів розраховуються за об'єднаною таблицею смертності. Якщо застрахована особа вмерла, встигнувши отримати декілька пенсій, нащадкам сплачується різниця між обумовленою раніше компенсацією і вже отриманою застрахованою особою пенсією. Як правило, пенсійні виплати перераховуються на особистий рахунок застрахованої особи в банку або переказується поштою. У випадку смерті страхувальника на протязі пенсійного періоду, виплата подальшої пенсії припиняється, якщо страхувальник при житті отримав не менше обумовленої в договорі кількості річних виплат.

3. Порядок укладання та припинення договорів особистого страхування

Договір страхування укладається на основі усної або письмової заяви страхувальника та необхідних для укладання договору документів, визначених конкретними правилами.

Оформлення договору страхування здійснюється на бланках страхових полісів страховим представником у присутності страхувальника або його довіреної особи з обов'язковим оглядом об'єкта страхування, якщо інше не зумовлено конкретними правилами.

Страховий поліс вручається страхувальнику відразу після сплати страхової премії.

У разі розстроченого платежу страховий поліс видається після сплати першого внеску, а при сплаті наступних внесків страхувальнику видається довідка або квитанція.

Якщо страховий поліс втрачено, страхувальнику видається дублікат, а загублений поліс вважається недійсним. Страховий поліс не може передаватись іншій особі, якщо це не передбачено правилами.

Договір страхування набирає чинності:

при сплаті страхового платежу готівкою - з моменту підписання страховиком і страхувальником договору; при сплаті страхового платежу в безготівковій формі - з моменту, зазначеного в полісі, але не раніше 24 годин з дня списання засобів з рахунка страхувальника на рахунок страховика.

Страховик несе відповідальність за договором з моменту, передбаченого конкретними правилами страхування або умовами договору.

Дія договору закінчується о 24-й годині того дня, який зазначений у полісі, якщо інше не обумовлено правилами.

Страховик несе відповідальність за договором з частково виплаченим за ним відшкодуванням до кінця строку дії договору в межах різниці між відповідною страховою сумою, зазначеною в договорі, та сумою виплачених за ним страхових відшкодувань і страхових сум.

Якщо страхове відшкодування або страхові суми виплачені у розмірі зобов'язань страховика за договором до закінчення строку його дії, то дія договору припиняється з моменту закінчення розрахунку.

Дія договору може бути призупинена на будь-якому етапі, якщо це передбачено законодавством, за вимогою або страхувальника, або страховика.

Якщо ж договір розривається страховиком з причин невиконання страхувальником умов страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку дії договору, за вилученням нормативних витрат на ведення справи, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Якщо достроково припиняється дія договору страхування життя, страховик виплачує страхувальнику викупну суму.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком страхувальнику у разі дострокового припинення дії договору страхування життя. Вона розраховується математично на день припинення дії договору, залежно від періоду, впродовж якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснюється актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя.

При настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний вжити необхідних заходів для попередження та усунення причин, що сприяють виникненню додаткових збитків; повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений конкретними правилами;

подати в установленій формі заяву про виплату страхового відшкодування;

надати страховику всю необхідну інформацію про збитки і документи для встановлення відповідальності та розміру збитків. Якщо такої інформації і документів немає, сприяти отриманню її страховиком.

Страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний:

протягом зазначеного в Правилах часу направити на місце страхової події свого представника, і за участю страхувальника, його правонаступника чи третіх осіб скласти акт (аварійний сертифікат) про страхову подію; протягом двох робочих днів з моменту повідомлення про настання страхового випадку вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (відшкодування) шляхом сплати неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування; відшкодувати витрати, понесені страхувальником для попередження або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору; за необхідності страховик направляє запит у компетентні органи.

Згідно з чинним в Україні законодавством усі спори за договорами, у тому числі й за договорами страхування, підлягають вирішенню в суді.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення терміну дії;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені в договорі терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності за винятком випадків, передбачених статтями 21-23 Закону «Про страхування»;

5) ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено. У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, здійснених за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком положень договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. При достроковому припиненні дії договору страхування за вимогою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі за умови дострокового припинення договору страхування. Правові наслідки, пов'язані з достроковим розірванням договору, визнаються залежно від того, допущені чи ні будь-якою зі сторін порушення правил страхування. Так, у разі дострокового припинення договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому внески за відкиданням певних витрат на ведення справи. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком правил страхування, то він (страховик) повертає страхувальнику всі внески. Такий самий порядок передбачено у разі дострокового розірвання страхового договору на вимогу страховика. У тому разі, коли ініціатива дострокового розірвання договору не пов'язана з порушенням правил страхування з боку страхувальника, страховик повертає йому страхові внески в повному обсязі. Якщо вимоги страховика зумовлені порушенням страхувальником правил страхування, страхові внески повертаються страхувальникові за відкиданням витрат на ведення справи.

Висновок

Особисте страхування виконує важливу соціальну функцію, оскільки зачіпають інтереси кожної людини. Тому у всіх країнах розвитку і підтримці особистого страхування приділяється особлива увага.

Людина не може бути впевнений у тому, що завтра з ним нічого не станеться. Але він може застрахувати себе від нещасного випадку і цим забезпечити собі певний захист. Особисте страхування служить доповненням до державного соціального страхування, і це дієвий спосіб страхового захисту населення у випадках, коли життєві обставини складаються несприятливим чином.

Особисте страхування є великою галуззю страхової діяльності, яка забезпечує страховий захист громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.

Страхова система передбачає такі основні види особистого страхування: страхування життя; медичне страхування, страхування від нещасних випадків і хвороб. Всі види страхування, які мають відношення до подій в житті окремого громадянина, відносяться до особистого страхування. У таких випадках об'єктом страхування служать інтереси застрахованого, пов'язані з його здоров'ям, працездатністю, життям чи пенсійним забезпеченням у старості.

Необхідність особистого добровільного страхування визначається як ризикованим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеня ризику життя у зв'язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також зі зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній чисельності населення. Це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави та за її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу індивідуальних доходів самих громадян.

Список використаної літератури

1. Ратушняк С.П Правознавство. Навчальний посібник.

2. Закон України «Про страхування» (в редакції Закону №2745-ІІІ (2745-14) від 04.10.2001) із змінами, внесеними згідно із законами.

3. Гаманкова О.О. Страхування: Навч.-метод. посіб. / За ред. О.О. Гаманкової. К.:КНЕУ, 2000.

4. 1. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002-208с

5. Ткаченко Н.В. Страхування: Навч. посіб. Київ.:Ліра-К, 2007.

6. Александрова М.М. Страхування: Навч. посіб. К.:ЦУЛ, 2002.

7. Страхування: Підручник // Керівник авт. колективу і наук. Ред. С.С. Осадець - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - КНЕУ, 2002.

8. Заруба О.Д. Страхова справа - К., 2004.

9. Гвозденко А.А. Страхування

10. http://myref.org.ua/

11. http://uig.com.ua/

12. http://library.if.ua/

13. http://insins.net/

14. http://www.ukrreferat.com/

15. http://ua-referat.com

Размещено на Allbest.ru