Процентною політикою банку слід вважати сукупність заходів, спрямованих на встановлення оптимальних ставок позичкового процента, з метою забезпечення прибутковості банку при здійсненні кредитних операцій і мінімізація ризиків, що супроводжують зміну цін на кредитні послуги. Загалом така політика мала б формуватися на основі чіткого документа, який би формувався у вигляді затвердженої належним чином концепції, яка б враховувала вплив усіх можливих факторів розвитку економіки та особливості діяльності тих груп позичальників, на обслуговування яких орієнтований банк. Зазначений документ повинен включати у себе всі вихідні параметри, які враховує банк під час встановлення ціни на кредитні послуги. До них слід віднести: визначення базових засад, на яких має ґрунтуватися цінова стратегія комерційного банку; оцінка усіх можливих факторів впливу, які потрібно враховувати при визначенні процентних ставок за кредит; механізм розрахунку процентних ставок, які встановлюються банком; порядок і способи управління процентним ризиком. Умови діяльності кожного окремого комерційного банку та позичальника є вихідними мікроекономічними параметрами, які формують основу для визначення процентної ставки за кредит. До цих чинників слід відносити витрати на формування ресурсної бази банку, що спрямовуються на видачу кредитів різним групам клієнтів; термін використання позички, який відображає фактор врахування ризику кредитної діяльності банку; якість забезпечення, що надається при отриманні кредиту; репутація і надійність позичальника. Проте, як визначалося вище, для ефективної процентної політики банку недостатньо враховувати виключно мікроекономічні аспекти його взаємин із позичальниками. Тому невід`ємною складовою процентної політики комерційного банку має бути врахований комплекс макроекономічних факторів. Першим з них є рівень державного регулювання ставок на ринку. Йдеться про вплив регулятивних органів держави в особі центрального банку за допомогою адміністративних або економічних методів. Потрібно звернути увагу, що в умовах змінної зовнішньоекономічної кон`юнктури і високої мінливості транскордонних потоків капіталу економіка дуже чутлива до змін іноземних процентних ставок. Тому необхідно, щоб при проведенні облікової політики Національний банк України враховував різницю між процентними ставками всередині країни та за її межами. Таким чином, дисконтна політика повинна згладжувати дисбаланс між процентними ставками за активами, номінованими в національній та іноземній валютах. Зміна розміру рефінансування виконує роль сигналу для всього грошового ринку, даючи його учасникам інформацію щодо оцінки рівня інфляції. Тому в своїй процентній політиці кредитні установи повинні орієнтуватися на рівень ставки рефінансування. У січні 2007 року облікова ставка Національного банку України зберігалася на рівні 8.0 % річних. В умовах високого рівня ліквідності банківської системи обсяги проведених операцій з рефінансування банків у серпні були незначними. Доцільно проаналізувати рівень процентних ставок за кредитами і депозитами порівняно з обліковою ставкою Національного банку України. (рис.1.).

Рисунок 1 - Динаміка середньозважених процентних ставок за кредитами та депозитами банків

У січні - серпні 2007 року спостерігалася загальна тенденція до зниження вартості кредитів, наданих банками в економіку України (без урахування операцій за овердрафтом - з 13.7% річних у грудні 2006 року до 12.6% річних у серпні 2007 року), та депозитів, залучених банками у суб`єктів господарювання та фізичних осіб (з 7.2% річних у грудні 2006 року до 6.8% річних у серпні 2007 року) при певних коливаннях протягом цього періоду. Різниця між середньозваженими процентними ставками за кредитами та депозитами протягом восьми місяців цього року була суттєво нижчою, ніж у відповідному періоді минулого року. Завдяки синхронному зменшенню вартості кредитів та депозитів протягом серпня різниця між середньозваженими процентними ставками залишилася на рівні 5.8 процентного пункту, що на 0.7 процентного пункту менше, ніж у грудні 2006 року. В Україні відповідні регулятивні механізми ще не набули належного рівня розвитку і ефективності. Тому, хоча величина облікової ставки Національного банку України і береться комерційним банком до уваги при встановленні ставок за кредит, вона має більше інформаційний характер, аніж регулятивний. Другим фактором є зміна кон`юнктури на ринку кредитних відносин, тобто зміна попиту і пропозиції на банківські позички. Звичайно, що на стадії економічного зростання попит на банківські кредити також підвищується, а це призводить до зростання процентних ставок. За умов зниження економічної активності спостерігається зменшення рівня відсоткових ставок за кредитами. Наступним фактором можна визначити такий як темпи зростання інфляції у країні. Він має безпосередній вплив на формування процентної політики комерційного банку. Відображає рівень прибутковості банківської діяльності, спираючись на необхідність підтримання реальних процентних ставок на позитивному для комерційного банку рівні. Якщо спостерігаються високі темпи інфляції, то це безпосередньо відображається на стимулюванні зростання процентних ставок внаслідок підвищення рівня цінових ризиків для кредитора. Результати оцінки рівня прибутковості такого виду фінансових інструментів, як депозити, за підсумками 2007 року показали, що зберігати гроші на депозитах в українських банках стало невигідно. Висновки досліджень були невтішними, адже більшість вкладників понесли значних збитків тому, що процентні ставки за депозитами не перекрили навіть річного рівня інфляції. Найбільших втрат зазнали ті клієнти, які зробили ставку на американську валюту. Хоча курс долару був відносно стабільним по відношенню до гривні, але ціни стрімко зростали, і 9-10% річних, які були запропоновані вітчизняними банками за депозитами в американській валюті не змогли уберегти гроші від знецінення. Тільки ті клієнти, які зробили ставку на євро, отримали прибуток. Незважаючи на те, що ставки були не досить високими - приблизно 9% річних, курсова різниця принесла прихильникам євровалюти прибуток. Адже за 2007 рік курс євро по відношенню до гривні зміцнів на 10,2%. Тож перед тим, як відкривати депозитний рахунок у банку, необхідно проаналізувати перспективи тієї чи іншої валюти.

Четвертим визначальним фактором можна виділити розмір бюджетного дефіциту. Цей фактор є визначальним з боку врахування динаміки попиту на кредитні ресурси з боку держави, що безпосередньо впливає на зміну ринкових ставок проценту. Таким чином, врахування усіх необхідних факторів впливу в процесі формування процентної політики комерційного банку, має бути своєрідним механізмом досягнення адекватності ставки процента за позичками реальним умовам функціонування банківської установи, а також певній ситуації, яка складається у конкретний період часу. Чим більше число таких факторів буде враховано при розробці цінової стратегії банківської установи, тим більшими є можливості для ефективної реалізації кредитного процесу. Окремої уваги при формуванні змісту процентної політики комерційних банків має надаватися розробці ефективного механізму мінімізації процентного ризику за позичковими операціями. В Україні комерційними банками надається недостатньо уваги проблемі мінімізації процентного ризику порівняно з банківськими установами розвинутих країн. Також можна сказати, що з подальшим розширенням інфраструктури фінансового ринку, тобто з невпинним зростанням конкурентної боротьби між різними інститутами кредитної системи, зміна саме процентних ставок може суттєво вплинути на кредитну діяльність комерційних банків з точки зору її ефективності. Тож можна визначити основні напрямки мінімізації процентного ризику. Їх можна систематизувати у вигляді кількох груп методів. Першою є управління ліквідністю банку, де основний наголос повинен бути зроблений на дотримання однакової пропорції при перегляді розмірів процентних ставок за активними і пасивними операціями. Другою групою методів є використання деривативів, тобто похідних цінних паперів як засобу страхування процентного ризику. Йдеться про використання процентних опціонів чи укладання форвардних контрактів, які повинні зменшити імовірність втрат банку від коливання ринкових ставок проценту. Сукупність розглянутих вище елементів процентної політики комерційного банку, що охоплюють її вихідні засади, фактори впливу на величину процентної ставки та порядок розрахунку проценту за кредитом, механізм управління процентним ризиком є тими складовими єдиної цілісної цінової стратегії комерційного банку на ринку послуг, яку необхідно чітко формулювати у вигляді певного документу та проводити з метою оптимального поєднання інтересів банку і позичальника. Підсумовуючи, можна зазначити, що процентна політика комерційного банку повинна передбачати різні шляхи та можливості мінімізації процентного ризику, які на даний час або у майбутньому можуть бути використані банківськими установами як один із напрямків удосконалення організації позичкових операцій.

2. Порівняльна характеристика процентної політики OTP-Банку та Приватбанку

0,01 % річних в грн в час дії льотного періоду кредитування (30 днів).

0,1 % в день в грн - після завершення дії льотного періоду.

Погашення кредиту:

Вносити не менш ніж 10 % від суми використаних грошових коштів по кредитній лінії не пізніше передостаннього робочого дня місяця. Переваги кредитної лінії:

Питання процентної політики є одним з найактуальніших у теперішній час, оскільки, зважаючи на останні події, що спричинили деяку стабілізацію валютного курсу та облікової ставки НБУ, тепер банки повинні широко застосовувати всі свої навички, знання та інтуїцію, щоб розробити найоптимальнішу процентну політику. Процентна політика (як депозитна, кредитна, валютна та ін.) є однією з найважливіших складових банківської політики. Вивчення динаміки руху процентних ставок показує, що процентна політика виступає одним з визначників і в той же час непростих механізмів в регулюванні ощадної та інвестиційної політики банку. Побудова ефективної процентної політики будь-якого банку немислимо без взаємопов'язання оптимізації елементів банківської політики на основі принципів, котра політика повинна передбачати: по-перше, досягнення оптимального залучення вільних коштів (у тому числі населення) на рахунки внесками; по-друге, одержання усіма підрозділами банку прибутку, що забезпечує нормальну комерційну діяльність банку в цілому; по-третє, забезпечення гарантій соціально-економічної захищеності вкладників. Очевидно, що для досягнення поставлених задач необхідний комплекс мір. З метою удосконалювання процентної політики комерційного банку по депозитах варто виходити, по-перше, із того, що в умовах сформованого напруженого становища зі збалансованістю грошових прибутків і витрат населення, а також наявності значних коштів у тіні необхідно підсилити стимулювання стабільного і тривалого зберігання заощаджень. По-друге, з огляду на зниження купівельної спроможності гривні і, відповідно, знецінення заощаджень населення в умовах інфляції, необхідна індексація коштів населення по внескам у банках. При цьому реальна процентна ставка по внесках включає власне процент, що забезпечує збільшення вартості вкладеної суми, і інфляційний процент, що забезпечує зберігання реальної вартості вкладень. По-третє, при удосконаленні процентної політики банку важливо брати до уваги зростання і диференціацію доходів населення. На сучасному етапі створюються передумови для активізації механізму соціального контролю і на цій основі попередження негативного впливу зростання інфляції на заощадження, особливо для пенсіонерів, молоді та інших малозабезпечених груп населення.

Список використаної літератури