Етапи розвитку банківської системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури

Контрольна робота

на тему: «Етапи розвитку банківської системи України»

Виконала: студентка

заочного факультету

групи ФЗ-21

Чередниченко Ю.І.

2011

План

Вступ

1. 1 період розвитку банківської системи України

2. 2 період розвитку банківської системи України

3. 3 період розвитку банківської системи України

4. Банківська система України в часи світової економічної кризи

Висновки

Література

Вступ

Банківська система відіграє важливу роль у поступальному розвитку української економіки. Пройшовши історично нетривалий період становлення, на сьогодні вона діє в умовах, близьких до ринкових, надає широкий асортимент банківських послуг і вдосконалює методологію здійснення банківських операцій. Останнім часом відбулась кількісна стабілізація комерційно-банківських установ у межах 200 банків. Водночас триває розширення мережі їх філій і відділень на теренах України, збільшується перелік пропонованих споживачам банківських продуктів.

Сучасна банківська система України сформувалась порівняно недавно, в 1990-ті роки, на уламках банківської системи Радянського Союзу. На час набуття Україною незалежності у 1991 р. уже відбувалось становлення банківських установ ринкового типу поряд з існуванням державних банків радянської епохи.

По-перше, найпотужнішими залишались контори, управління та відділення всесоюзних банків, що належали державі і виконували переважно адміністративно-контрольні функції - Держбанк СРСР як емісійний центр і спеціалізовані Промбудбанк, Агропромбанк, Житлосоцбанк, Ощадбанк, Зовнішекономбанк. Їхньою прерогативою було фінансово-кредитне обслуговування державних підприємств та організацій. У першій половині 1990 р. найбільші спеціалізовані республіканські банки Агропромбанк СРСР та Житлосоцбанк СРСР були перетворені на акціонерні комерційні Агропромбанк “Україна” та Укрсоцбанк. Комерційними стали Ощадний, Промислово-будівельний і Зовнішньоекономічний банк України. Однак, ставши комерційними за формою, ці банки, по суті, залишалися державними. До того ж значна частина їхнього основного капіталу належала відповідним всесоюзним банкам, що ставило найбільші українські державні банківські монополії в залежність від всесоюзної фінансової бюрократії.

По-друге, фундаментальним елементом ринкової банківської системи були кооперативні банки, створені відповідно до закону “Про кооперацію”, прийнятого у 1988 р. Їх діяльність ґрунтувалась на комерційних засадах і означала початок утворення суто українських банківських установ, хоча й недостатньо потужних порівняно з державними банками. Перший кооперативний банк “Таврія” був відкритий у Феодосії 24 листопада 1988 р. Згодом у Києві було засновано перший комерційний банк - Український інвестиційний банк. До кінця 1989 р. у республіці діяло вже 12 комерційних і 5 кооперативних банків.

1. 1 період розвитку банківської системи України

З прийняттям Верховною Радою України 20 березня 1991 р. закону “Про банки і банківську діяльність” започатковано правове закріплення автономної банківської системи ще в рамках не розмежованої між окремими незалежними державами радянської економіки. У зазначеному законі закріплювалось також створення Національного банку України як центрального банку держави, керівної ланки дворівневої банківської системи.

Відтоді процес становлення і розвитку банківської системи України охоплює три основні періоди. У період 1991-1996 рр. відбувається перереєстрація Національним банком України комерційних банків. У відомчих банках відбувається передавання міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України. Паралельно проходить акціонування державних банків їх персоналом та окремими клієнтами цих банків. У ряді випадків за окремими банками стояли великі промислові комплекси, доходи яких становили основу банківських капіталів.

Подальше нагромадження капіталів в умовах розгортання структурної перебудови економіки сприяло створенню банків “нової хвилі” із залученням значного приватного капіталу. Приватизація державного майна стала поштовхом до виникнення нових форм господарювання в реальному секторі у вигляді відкритих і закритих акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, розвитку малого та середнього бізнесу, досі наявного переважно в роздрібній торгівлі та сільському господарстві. У цей час відбувається уніфікація пасивів у діючих банках. До них належать такі: “Аваль”, “Інко”, “Відродження”, “Трансбанк”. Під час гіперінфляції спостерігається масове утворення дрібних “кишенькових банків (понад 100 банківських установ).

Після уповільнення інфляційних процесів у 1994-1996 рр. спостерігалась активізація дій НБУ з регулювання діяльності комерційних банків. Однак чимало банків, що звикли працювати в умовах високої інфляції, не зуміли перебудувати свою діяльність відповідно до нових умов, допускали зниження рівня банківського менеджменту, що призвело до банківської кризи та банкрутства окремих банків. У 1994 р. було ліквідовано з причини порушення банківського законодавства 11 банків, у 1995 - 1, у 1996 - 11 банків, а ще 60 опинилися в стані прихованого банкрутства. У цей період банківська система України перебувала в стані стагнації: відбувається скорочення розміру активів деяких банків, спостерігається велика розбіжність у концентрації банківського капіталу, третина зареєстрованих банків не мали необхідного сплаченого статутного фонду (табл. 1).

Таблиця 1 Окремі дані про банківські установи у 1991-1995 рр.*

*Джерело: http://www.bank.gov.ua/Statist/Statistdata/banks.xls.

2. 2 період розвитку банківської системи України

Другий етап формування банківської системи незалежної України розпочався із прийняттям Конституції України та запровадженням в обіг національної грошової одиниці - гривні у другій половині 1996 р. У цей час тривав процес уповільнення інфляції, хоча подоланню трансформаційного спаду виробництва заважала фінансова криза 1998 р., що була пов'язана з відтоком портфельних інвестицій нерезидентів, дестабілізацією обмінного курсу гривні та реструктуризацією короткострокових боргових зобов'язань держави.

Банки, що мали значні портфелі облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), внаслідок проведеної урядом конверсії короткострокових ОВДП у середньо- та довгострокові понесли відчутні збитки у зв'язку із заморожуванням частини активів. Запроваджений за рішенням Кабінету Міністрів і Національного банку обов'язковий продаж 50 % валютного виторгу клієнтів-експортерів певною мірою обмежив можливості прибуткового проведення валютних операцій банків, хоча й сприяв стабілізації курсової динаміки.

На тлі макроекономічних збурень все ж тривало організаційне зміцнення банківської системи. У країні реєструються іноземні банки та їхні представництва (всього було зареєстровано 14), відбувається зміна акціонерів, продаж і перепродаж банків, а також здійснюється реєстрація нових банків (табл. 2). За 4 роки обсяг коштів, залучених на рахунки фізичних та юридичних осіб, зріс у 2,36 раза, а обсяг наданих кредитів - у 2,16 раза.

Таблиця 2 Окремі дані про банки України та їх діяльність у 1996-1999 рр.*

*Джерело: http://www.bank.gov.ua/Statist/Statistdata/banks.xls;credits.xls; deposits.xls.

3. 3 період розвитку банківської системи України

Починаючи з 2000 р. на сучасному етапі розвитку банківської системи в Україні відновлюється економічне зростання, відбувається неухильне подолання тривалого трансформаційного спаду у виробництві, поступово стабілізується динаміка загального рівня цін (табл. 3).

В умовах макроекономічної стабілізації розширюється ресурсна база для банківської системи та водночас зростає потреба суб'єктів господарювання у банківських кредитах. З 2000 р. набуває чинності закон “Про Національний банк України”, де за НБУ утверджується його автономний статус у складі виконавчої влади, закріплюються повноваження та функції, притаманні центрально-банківській установі в економіці ринкового типу. Відтоді показники розвитку монетарної сфери також ілюструють позитивну динаміку (табл. 4).

Темпи приросту грошової маси значно випереджали відповідні показники реального та номінального ВВП, тобто відбувалось підвищення рівня монетизації економіки. Випереджальна динаміка грошової маси порівняно з монетарною базою (крім 2004 р.) означала зростання грошового мультиплікатора і збільшення комерційно-банківської грошової маси. З 2001 р. була подолана курсова нестабільність, в подальшому спостерігалась поступова ревальвація номінального та реального курсу гривні.

Таблиця 3 Макроекономічні показники розвитку української економіки в 2000-2007 рр., %*

*Джерело: http://www.bank.gov.ua/Statist/Macro/GDP_u.xls;PR_u.xls;

www.ukrstat.gov.ua/Operativ/Operativ2005/Fin/Fin_ric/Fin_u/2003.htm.

** Грудень до грудня попереднього року.

*** За методологією Міжнародної організації праці.

Таблиця 4 Темпи приросту показників грошово-кредитного ринку в 2000-2007 рр., %*

*Джерело: http://www.bank.gov.ua/Statist/El_bul/el_bul_022008.pdf.

Пояснення

М3 (6 +7)

(1) Готівкові кошти в обігу поза депозитними

корпораціями (М0)

(2) Переказні депозити в національній валюті

(3) М1 (1 + 2)

(4) Переказні депозити в іноземній валюті

(5) Інші депозити

(6) М2 (3 + 4 +5)

(7) Цінні папери, крім акцій

Позитивні тенденції початку тисячоліття, відмічені в реальному і фінансовому секторах економіки, мали своє продовження і в банківській системі. Упродовж періоду основними напрямами розвитку банківського сектора були:

забезпечення його фінансової стабільності;

активізація операцій, пов'язаних з кредитуванням виробництва та обігу;

розширення сфери банківських послуг.

Кількісно банківська система України стабілізувалась у межах 200 банків (табл. 5). Якщо в 2003 р. зареєстрованих банків нараховувалось 179, то надалі їх кількість стала зростати і в 2007 р. Становила 198 банків. Водночас кількість діючих банків з 2001 р. неухильно зростала, наприкінці періоду становила 175. Цілком природним було явище появи кожного року нових життєздатних банків і припинення діяльності неконкурентоспроможних установ, що позбавлялись ліцензії на банківські операції. До післякризової стабілізації не змогли адаптуватись банки з недостатнім капіталом і хибною стратегією “зняття вершків”, притаманною діяльності в непрогнозованих непрозорих умовах цінових і курсових шоків. У 2002 р. 12 таких закладів було вилучено з державного реєстру з причин їх ліквідації чи реорганізації, після чого спостерігалась спадна динаміка зазначеного показника.

Таблиця 5 Окремі дані про банки в 2000-2007 рр.*

*Джерело: http: //www.bank.gov.ua/Statist/Statistdata/banks.xls.

За організаційно-правовою формою 2/3 банків належали до акціонерних товариств, а решта - до товариств з обмеженою відповідальністю. Кількість державних банків упродовж періоду залишалась незмінною: 2 банківські установи зпоміж акціонерних товариств були державними, а кооперативні не набули поширення.

Починаючи з 2004 р. на ринку банківських послуг активізувались іноземні банки. Їх кількість зросла з 19 до 47, а зі 100-відсотковим іноземним капіталом - з 7 до 17 одиниць.

Протягом вказаного періоду в основному зберігалась позитивна динаміка зростання статутного, регулятивного та балансового капіталу банків за рахунок збільшення сплаченого статутного капіталу, резервного фонду, прибутку та сформованих банками резервів. За 2000-2007 рр. загальний обсяг капіталу діючих банків зріс із 3 667 до 43 808 млн. грн. або в 11,9 рази. З розрахунку на 1 банк сплачений статутний капітал за відповідний період збільшився в 10,4 рази.

4. Банківська система України в часи світової економічної кризи

Світові проблеми фінансового сектора, зумовлені рецесійними явищами в економіці, починаючи з 2008 року, особливо гостро на собі відчула і банківська система України. Українські банки, особливо з іноземним капіталом, мали доступ до відносно дешевих і, як правило, короткострокових кредитів в іноземних банків, за рахунок чого видавали більш дорогі кредити в Україні. Проте після початку кризи в США іноземні кредити подорожчали, а неможливість взяти кредит зумовила підвищення ставок за кредитами на внутрішньому ринку, насамперед валютними. Таке подорожчання разом із панікою на валютному ринку призвело до ситуації, що в жовтні-листопаді 2008 року кредитування населення банками призупинилося.

Банки фактично почали відчувати труднощі в питаннях ліквідності, управління ризиком, портфелем проблемних активів, кількість яких постійно збільшувалася. Панічні настрої населення, підігріті невтішними новинами про банкрутство світових фінансових корпорацій, призвели до масових відтоків депозитних коштів. Така ситуація загрожувала колапсом банківської системи країни. Такі перспективи змушували Національний банк України вдаватися до непопулярних адміністративних методів, серед яких мораторій на зняття депозитів фізичних осіб. Поряд з цим було прийнято рішення про підвищення мінімального гарантованого розміру депозитного вкладу до 150 тис. грн., що, на думку керівництва держави, мало заспокоїти ситуацію на ринку.

Різкі коливання курсу та нестабільність призвели до того, що український банківський сектор постраждав від кризи значно більше, ніж банки в інших країнах.

За підсумками І кварталу 2009 року близько 40 банків зазнали збитків, а за І та ІІ квартали банки України понесли збитки на суму 10,2 млрд. грн. (проти 5,3 млрд. грн. прибутку роком раніше).

За даними ІІ кварталу 2009 року з 16 найбільших банків України 11 виявилися збитковими. Проте виявилися й такі, що отримали прибуток. Так Ощадбанк отримав 314 млн. грн. за квартал.

За січень-липень 2009 року чистий збиток української банківської системи становив 18,361 млрд. грн.( табл. 6)

Загальний обсяг депозитів у І кварталі 2010 року збільшився на 3,1% - до 337,9 млрд. грн. Були зафіксовані позитивні зрушення як у строковій, так і у валютній структурі депозитів. У цілому за результатами І кварталу 2010 року депозити в національній валюті збільшилися на 5,3% - до 182,7 млрд. грн., тоді як вклади в іноземній валюті збільшилися всього на 0,6% - до 155,2 млрд. грн.

Одним із головних позитивних підсумків І кварталу 2010 року слід уважати суттєве підвищення довіри до банків з боку населення, кошти якого складають найбільшу частину зобов'язань банків. Упродовж І кварталу 2010 року темпи приросту коштів населення в банках постійно прискорювалися - у січні вони становили 0,4%, у лютому - 1,2%, а у березні - 2,3%. Загалом за І квартал 2010 року депозити фізичних осіб збільшилися на 3,9% - до 219,8 млрд. грн. Їх приріст у національній валюті (на 5,7%) більш ніж удвічі перевищував аналогічний показник за коштами в іноземній валюті (2,4%), що свідчить про підвищення довіри до гривні, а також про зменшення інфляційних та девальваційних очікувань.

Темпи приросту залишків кредитних вкладень у ІІІ кварталі 2010 року збільшилися до 3,4% порівняно із 0,1% у ІІ кварталі та зниженням на 2,9% протягом І кварталу. Завдяки цьому у вересні вперше за період 2009 - 9 міся-ців 2010 року зафіксовано кумулятивний (з початку року) приріст залишків кредитних вкладень - на 0,4% - до 720,4 млрд. грн., що відбулося виключно за рахунок зростання залишків за кредитами, які надані юридичним особам (на 5,1%). У той самий час залишки за кредитами фізичних осіб за підсумками 9 місяців 2010 року продовжують свідчити про негативну динаміку (зниження на 9,3%).

Таблиця 6 Окремі дані про банки в 2008-2010 рр.*

*Джерело: http://www.bank.gov.ua/Publication/bank_sup.htm

Висновки

Зростання капіталізації банків України має інше походження, ніж у розвинутих країнах світу, де основний механізм концентрації банківського капіталу - злиття та поглинання банків. В Україні цей механізм ще не отримав відповідного розвитку, а концентрація банківського капіталу відбувається здебільшого в “автономному” режимі, тобто коли кожен банк вимушений збільшувати статутний капітал за рахунок внутрішніх джерел, задовольняючи вимоги Національного банку України. Це свідчить про виняткову роль НБУ у процесі концентрації банківського капіталу в Україні, високий рівень регулювання банків і низький ступінь їх ініціативності щодо міжбанківських інтеграційних процесів.

Отже, на сьогодні банківська система України є ключовою частиною фінансової системи країни, важливим елементом господарського механізму, де становлення ринкової структури відбулося раніше, ніж в інших секторах економіки. Саме банківська система відіграла важливу роль у створенні сприятливого середовища для мобілізації й вільного переливання капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.

Література

1. За загальною редакцією О. Костюка, М. Лін, Г. Омета «Євразійські перспективи розвитку банківських систем»

2. О. Другов «Еволюція і перспективи розвитку банківських систем Польщі та України»

3. І.І. Д'яконова «Дослідження факторів стабілізації та підвищення надійності банківської системи України»

4. http://www.bank.gov.ua

Размещено на Allbest.ru