Характеристика цінних паперів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПВНЗ «Європейський університет»

Житомирська філія

Кафедра «Фінанси»

Контрольна робота

З дисципліни «Фінансовий ринок»

На тему

«Характеристика цінних паперів в Україні»

Житомир - 2011р.

Вступ

Вітчизняний ринок цінних паперів зараз перебуває на стадії формування та становлення. Незважаючи на об'єктивні труднощі, які виникають при цьому, зроблені кроки сприяють поступовому наближенню України до створення ефективного і справедливого ринку цінних паперів, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

Масова приватизація в Україні призвела до збільшення кількості акціонерних товариств, що, в свою чергу, спричинило зростання кількості нових цінних паперів (в основному, акцій та облігацій). Проте, приватизація не в повній мірі вирішила головне економічне завдання - надходження інвестицій на підприємства та формування «ефективного власника».

Прийнятий Верховною Радою України 18 червня 1992 року Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" був першим важливим кроком створенні українського фондового ринку.. Наступним важливим кроком у розбудові фондового ринку стало прийняття Законів України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Проте, останні роки становлення фондового ринку виявили багато злободенних питань, які не знайшли свого вирішення в зазначених Законах і потребують наукового вивчення та законодавчого врегулювання в тому числі податкового.

Саме недосконалість чинного законодавства України в сфері правового регулювання проблем правової природи цінних паперів, передачі права власності на цінні папери та прав за цінними паперами шляхом укладення договорів про відчуження майна з використанням облікових систем спричиняє великі труднощі в обігу цінних паперів.

Про те, національний фондовий ринок в останні роки зробив помітний крок вперед, що свідчить про його важливу роль у реформуванні економіки країни.

Уже не потрібні докази того, що ринок цінних паперів є обов'язковим елементом ринкової економіки. Фондовий ринок як сегмент фінансового ринку, став потужним механізмом у розподілі, перерозподілі та мобілізації фінансових ресурсів для динамічного розвитку економіки.

Отже, метою контрольної роботи є дослідження класифікацій цінних паперів та правове регулювання в Україні.

Теоретичну основу написання контрольної роботи склали законодавчі акти: Закони України «Про господарські товариства», «Про державне регулювання цінних паперів», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про приватизаційні цінні папери», «Про цінні папери і фондовий ринок» та наукові праці: Грищук Н. В., Крилова В. В., Набок Р. М., Незнамова А. С., Федоров Є. О., Шитко О. П., Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Кирилов С., Шелудько В. М.

І. Характеристика цінних паперів

1.1 Поняття та види цінних паперів

Згідно із Законом України «Про цінні папери фондовий ринок»: цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Цінні папери за порядком розміщення поділяються:

Ш емісійні - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До них належать:

· акції;

· облігації підприємств;

· облігації місцевих позик;

· державні облігації України;

· іпотечні сертифікати;

· іпотечні облігації;

· сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН);

· інвестиційні сертифікати (див. додаток 1);

· казначейські зобов'язання України.

Ш неемісійні - цінні папери, що не належать до емісійних цінних паперів.

За формою існування поділяються:

Ш документарні - запис безпосередньо на цінному папері. Підтверджуючим документом про кількість та власника є власне цінний папір або сертифікат.

Ш бездокументарні - запис на спеціальному рахунку в електронному вигляді. Підтверджуючим документом про кількість та власника є глобальний сертифікат або виписка з рахунку цінних паперів.

За формою випуску можуть бути:

Ш на пред'явника - право власності належить особі, яка пред'являє цінний папір;

Ш іменні - право власності належить особі, ініціали якої зазначені в цінному папері;

Ш ордерні - право власності належить особі, яка зазначена у цінному папері і може призначити свої розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу.

В Україні у обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

Ш пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться:

· акції;

· інвестиційні сертифікати;

· сертифікати ФОН;

Ш боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

· облігації підприємств;

· державні облігації України;

· облігації місцевих позик;

· казначейські зобов'язання України;

· ощадні (депозитні) сертифікати;

· векселі;

Ш іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

· іпотечні облігації;

· іпотечні сертифікати;

· заставні;

Ш приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

Ш похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

Ш товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Цінні папери можуть мати різну ставку доходу:

Ш фіксовану ставку - цінні папери за якими сплачуються фіксований дохід (наприклад, привілейована акція, облігація з фіксованим купоном та інші цінні папери);

Ш плаваюча ставка - цінні папери за якими дохід не фіксується (наприклад, прості акції, облігації з плаваючою ставкою купона та інші цінні папери).

Цінні папери можуть бути використанні (високоліквідні і не ризиковані) для здійснення розрахунків і як застава для забезпечення платежів та кредитів.

Всі ці папери можна купити/продати на ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів) (див. додаток 2).

Функції ринку цінних паперів:

Ш виконання угод з цінними паперами та їх похідними з мінімальним ризиком;

Ш здійснення поставки фондових інструментів покупцеві або його довіреній особі з перереєстрацією прав власності в обумовлені терміни; оплата поставлених цінних паперів; відповідне зберігання та облік цінних паперів.

Ринок цінних паперів поділяється:

Ш первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів.

Ш вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів.

Існує також біржовий ринок і позабіржовий ринок.

Різниця між біржовими і позабіржовими торговими площадками на сьогодні полягає в тому, що на останніх торгують, як правило, цінними паперами маловідомих, починаючих емітентів або певними інструментами, що передбачають спрощену процедуру лістингу

Учасники фондового ринку - емітенти, інвестори, саморегуляторні організації та професійні учасники фондового ринку.

Професійних учасників, які працюють на фондовому ринку, за характером виконуваних ними функцій поділяють на такі основні групи:

Ш оператори;

Ш організатори роботи торгових площадок;

Ш депозитарії (зберігачі), клірингові організації та реєстродержателі (реєстратори).

Важливою умовою ефективного функціонування фондового ринку є визначення й обов'язкове дотримання всіма його учасниками діючих правил роботи на ринку цінних паперів, які закріпленні нормативно-правовими актами.

1.2 Правове регулювання обігу цінних паперів

Згідно Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року із змінами, що є основним у цій сфері, визначає державне регулювання як здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Основним принципом регулювання фондового ринку, який закладено у цьому Законі, є першочергова реалізація загальнонаціональних інтересів і забезпечення гарантій та безпеки інвестиційної діяльності в Україні.

У червні 1995 року відповідно до Указу Президента № 446/95 з метою комплексного правового врегулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та порушенням у цій сфері було створено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) як центральний орган державної виконавчої влади. Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" значно розширив її повноваження та права у порівнянні з тими, що були надані їй при створенні.

Указ Президента "Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" від 14 лютого 1997 року № 142/97 привів діяльність ДКЦПФР у відповідність до вимог нового законодавства. Ці законодавчі акти наразі і регулюють діяльність ДКЦПФР.

Серед законодавчих актів, які регулюють діяльність суб'єктів фондового ринку України, найбільш важливими є:

Ш Закон "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 року, який визначає види цінних паперів, встановлює порядок їх випуску та обігу на ринку, вимоги стосовно реєстрації емітентами випуску акцій і облігацій та інформації про їх випуск у відповідному державному органі, порядок надання дозволу на посередницьку діяльність із цінними паперами, закріплює статус і компетенцію фондової біржі;

Ш Закон "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 року, який визначає поняття і види приватизаційних цінних паперів, порядок їх випуску, розміщення, використання і погашення;

Ш Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року, який визначає мету і форми державного регулювання фондового ринку, органи, що здійснюють державне регулювання, зокрема по Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку визначені завдання, функції, повноваження, права, відповідальність і відносини з іншими державними органами регулювання й контролю на фондовому ринку;

Ш Закон "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року, який визначає правові основи обігу цінних паперів у депозитарній системі й правила електронного обігу цінних паперів;

Ш Закон "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року, який встановлює для банків обов'язковість отримання ліцензій на операції з цінними паперами;

Ш Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року, Закон України "Про господарські товариства", які встановлюють порядок створення, функціонування й діяльності закритих і відкритих акціонерних товариств, порядок випуску акцій емітентом, порядок скликання загальних зборів акціонерів, збільшення і зменшення статутного фонду, компетенції керівних органів товариства тощо.

У законодавчому регулюванні національного фондового ринку важливу роль відіграють також міжнародні акти (договори, конвенції, угоди), укладені з міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими інститутами в сфері розвитку, функціонування та регулювання ринку цінних паперів. Укладення таких актів спрямовано на сприяння інтеграції України в Європейське співтовариство, Міжнародну організацію комісій з цінних паперів, поглибленню співпраці із Світовим банком та МВФ.

1.3 Характеристика цінних паперів

Як вже зазначалося у підрозділі 1.1 ціні папери за порядком розміщення поділяються:

Ш емісійні

До них належать:

· акції - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права.

Акціонер приватного та публічного товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії.

Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство.

Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані.

Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті і не може бути меншою, ніж одна копійка.

Акції можуть бути іменними чи на пред'явника, привілейованими чи простими.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна товариства у разі ліквідації.

За кількістю голосів розрізняють акції: одноголосні, багатоголосні та безголосні. Певна кількість акцій , що зосереджена в одних руках і забезпечує більшість голосів, має назву контрольного пакету.

Власник акцій формально не вважається власником підприємства. Він не має права вилучати свою частку з виробництва, оскільки ця частка не має самостійного значення. Якщо акціонер захоче продати належні йому акції, він може повернути їх самому товариству або продати на ринку цінних паперів.

Акція містить такі реквізити: фірмове найменування товариства та його адресу, назву цінного паперу - «Акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції, ім'я власника, розмір статутного фонду АТ на день випуску, кількість акцій, що випускаються, термін виплати дивідендів, підпис голови правління та печатка АТ.

· Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облігації бувають:

Ш відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Ш цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.

Ш дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігації підприємств

Облігації підприємств розміщуються юридичними особами після повної сплати свого статутного капіталу та підтверджують зобов'язання емітента за ними і не дають право на участь в управлінні емітентом.

Облігації місцевих позик

До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик.

Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються умовами їх розміщення.

Державні облігації України;

Державні облігації України можуть бути: довгострокові - понад 5 років;

середньострокові - від 1 до 5 років; короткострокові - до 1 року.

Державні облігації України поділяються на:

облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій;

облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу

· іпотечні облігації - облігація, за якою виконання зобов'язань емітента забезпечене іпотечним покриттям.

Іпотечні облігації існують у двох видах: звичайні та структуровані.

Емітентом звичайних є іпотечний кредитор, що несе відповідальність за виконання зобов'язань щодо таких облігацій як іпотечним покриттям, так і всім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути накладене стягнення.

Емітентом структурованих є спеціалізована іпотечна установа, що несе відповідальність за такими облігаціями лише іпотечним покриттям.

· сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН);

· інвестиційні сертифікати (див. додаток 1) - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Строк розміщення інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів не обмежується.

Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються;

· казначейські зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань.

Казначейські зобов'язання України можуть бути: довгострокові; середньострокові; короткострокові.

Емітентом казначейських зобов'язань України є держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Рішення про розміщення казначейських зобов'язань України приймається згідно з Бюджетним кодексом України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань України.

Умови розміщення казначейських зобов'язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов'язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов'язання України на вартість цього зобов'язання.

· вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

На ринку України перебувають три види векселів:

комерційні - товарний характер і завжди пов'язані з оплатою реальних товарів чи послуг, коли у покупця тимчасово відсутні кошти;

фінансові - застосовуються комерційними банками для тимчасового залучення коштів на ринку;

фіктивні - для обслуговування протизаконних угод:

«дружній» - вексель, виданий з дружніми намірами з надією, що не виникне потреба відповідати за зобов'язаннями цього векселя;

«бронзовий» - вексель, виданий неплатоспроможним або неіснуючим підприємством.

· Приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.

Серед особливостей використанні та обігу приватизаційних паперів є такі:

Ш не підлягають вільному обігу;

Ш дивіденди чи проценти не нараховуються;

Ш не можуть бути використані для розрахунків та як застава;

Ш угоди, укладені з використанням приватизаційних паперів для цілей, не передбаченим законодавством, вважаються недійсними.

З приватизаційними паперами фінансовим посередникам дозволено проводити представницьку, посередницьку та комерційну діяльність.

1.4 Фондова біржа - організований ринок цінних паперів

Фондовий ринок є системою економічних та правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. Корпорації використовують залучені на ринку кошти для фінансування основного та оборотного капіталу, здійснення капітальних вкладень, збільшення обсягів виробництва.

Формування фондового ринку в Україні відбувалося в умовах відсутності необхідної практики та досвіду і супроводжувалось періодичною зміною його моделі. Тому на сучасному етапі розвитку фондовий ринок України має елементи як європейської, так і американської моделей фондових ринків (див. додаток 3 ). Подібна еклектичність пояснюється тим, що в Україні у певні періоди розбудови інфраструктури фондового ринку орієнтувались на різні моделі.

На фондовому ринку України мають обіг цінні папери в документарні та бездокументарних формах, іменні та на пред'явника. Для укладання на фондовій біржі чи на організаційно оформленому позабіржовому ринку угод щодо цінних паперів, які випущенні в документарній формі, цінні папери знерухомлюють в депозитарії.

Українська фондова біржа (УФБ) - організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Заснована біржа у 1991 році, біржа не має на меті одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод та продажу цінних паперів між учасниками ринку, не здійснюючи при цьому операції від свого імені.

Засновниками біржі та акціонерами є провідні комерційні банки. Кожна з акцій,придбаних засновниками, дає їм право на володіння одним брокерським місцем на біржі. Володіння більш ніж однією акцією можливе тільки за рішенням Біржової ради.

Брокерське місце - право на здійснення операцій з цінними паперами на біржі.

Особи, які не є засновниками УФБ, можуть купити або взяти в оренду брокерське місце, але не більше 1-го брокерського місця.

Учасники торгів на біржі є брокери - представники брокерських контор, які виконують доручення клієнтів.

Як вже зазначалося у підрозділі 1.1: професійних учасників, які працюють на фондовому ринку, за характером виконуваних ними функцій поділяють на такі основні групи:

Ш оператори - укладають угоди купівлі-продажу цінних паперів. До них відносять торговців цінними паперами і компанії, що здійснюють управління активами:

Торгівці цінними паперами - укладають операції на ринку цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику, на користь іншої особи як посередники (повірені або комісіонери) цієї особи {брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок {дилерська діяльність).

Компанії з управління активами - виконують управління переданими їм активами. Цими активами можуть бути цінні папери, грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери, а також грошові кошти і цінні папери, отримані в результаті такого управління.

Ш організатори роботи торгових площадок - забезпечують функціонування торгових площадок. Вони надають послуги, які безпосередньо сприяють укладанню угод щодо цінних паперів;

Ш депозитарії (зберігачі), клірингові організації та реєстродержателі (реєстратори) - забезпечують облік цінних паперів та рух грошових коштів і цінних паперів між учасниками фондового ринку. Клірингові організації ведуть облік взаємних зобов'язань операторів на фондовому ринку. Після визначення взаємних зобов'язань банки забезпечують рух грошових коштів від покупця до продавця, а депозитарії - рух цінних паперів від продавця до покупця. За централізованої депозитарної системи центральний депозитарій веде рахунки зберігачів (депозитаріїв нижнього рівня), які в свою чергу ведуть рахунки власників цінних паперів. За децентралізованої депозитарної системи депозитарії ведуть рахунки власників цінних паперів безпосередньо.

Реєстратори - здійснюють облік і фіксацію права власності на цінні папери і перехід його від однієї особи до іншої. Реєстрація права власності забезпечується внесенням відповідних записів до реєстрів акціонерів. (схему взаємодії див. додаток 4).

На біржі можуть котируватися цінні папери як емітовані резидентами так і не резидентами, державні і корпоративні. Умови допуску цінних паперів до котирування на біржі регулюються чинним законодавством України та правилами, встановленою біржею.

До біржового списку можуть бути включені:

ь цінні папери, які допускаються до торгівлі на УФБ в процесі їх обігу з проходженням процедури лістингу (лістингові цінні папери);

ь цінні папери та інші фінансові інструменти, які допускаються до торгівлі на УФБ в процесі їх обігу або відкритого (публічного) розміщення без проходження процедури лістингу (позалістингові цінні папери). 

Біржовий список складається з:

а) біржового реєстру, який передбачає два котирувальних списків (рівня лістингу) лістингових цінних паперів:

котирувальний список «А» (перший рівень лістингу);

котирувальний список «Б» (другий рівень лістингу);

б) списку позалістингових цінних паперів. 

Основними принципами котирування на УФБ є максимальна кількість виконаних замовлень на купівлю-продаж цінних паперів, мінімальна кількість невиконаних замовлень та мінімальна зміна курсів цінних паперів у порівнянні з попереднім біржовим днем.

фондовий біржа цінний папір

ІІ Задачі

2.1 Задача 1

Вексель на суму 100 000 грн. обліковуються банком за півроку до терміну його погашення.

Облікова ставка банку к_Б дорівнює 15% річних.

Визначити суму, сплачену банком власнику векселя, та суму дисконту банку?

Розв'язок

Сума, сплачена банком власнику векселя розраховується за формулою

P = N - D = N

Де N - номінальна вартість векселя;

k_б - відсоткова ставка;

t - термін погашення.

P = 100 000 ( 1 - 0,5 * 0,15) = 92 500 грн.

Дисконт банку від обліку векселя становить:

D = N * k_б * t

D = 100 000 * 0,15 * 0,5 = 7 500 грн.

Висновок: сума, сплачена банком власнику векселя складе 92 500 грн., а дисконт банку від обліку векселя складатиме 7 500 грн.

2.2 Задача 2

Визначати реальну майбутню вартість інвестованих грошових засобів за наступних умов

Показники	Один. виміру	Варіант
Обсяг інвестицій	грн.	200 000 000
Період інвестування	Років	2
Очікувана ставка доходу з врахуванням інфляції	%	30
Темп інфляції	%	20

Розрахувати термін окупності проекту, чисту поточну вартість проекту, середній прибуток, індекс рентабельності.

Розраховуємо реальну ставку відсотку з врахуванням інфляції, що використовуватиметься в процесі дисконтування вартості грошових засобів:

R_р = i - T

Де і - реальна ставка відсотку;

Т - темп інфляції, який характеризує приріст середнього рівня цін у розглянутий період (n);

І_р = 30% - 20% =10%

В цій ситуації реальна майбутня вартість грошей буде зростати на 10% не дивлячись на інфляцію.

Розраховуємо вартість, яка буде отримана у майбутньому за формулою:

ГП_м = ГП_Т * (1+r)ⁿ

Де ГП_м - майбутня вартість;

ГП_Т - теперішня вартість майбутніх витрат;

(1+r)- відсоткова ставка виражена дробом;

n - кількість періодів.

ГП_м = 200 000 000 * (1 + 0,10) ² = 200 000 000* 1,21=242 000 000

Висновок: на основі виконаних розрахунків можна зробити такі висновки:

ь реальна відсоткова ставка становить 10%;

ь реальна майбутня вартість грошей буде зростати на 10% не дивлячись на інфляцію;

ь індекс доходності становить 1,21;

ь період окупності становить 1,65 років;

ь чистий приведений дохід становить 42 000 000 грн.;

ь середній прибуток становить 21 000 000 грн.;

ь рентабельність інвестицій становить 21%.

Отже, виходячи з розрахунків через 2 роки інвестор отримає «премію від інфляції» у вигляді 10% . Розрахунок ефективності інвестицій (індекс дохідності) показав ефективність проекту - 1,21 (більший за 1) який окупиться через 1,65 років при цьому середня прибутковість проекту буде становити 21 000 000 грн.. Чистий приведений дохід за 2 роки становитиме 42 000 000 грн. з рентабельністю в 21%.В даний проект доцільно інвестувати кошти.

Висновок

Таким чином, можна зробити висновок про те, що всі цінні папери, як об'єкти цивільних прав, передаються від одного власника до іншого на підставі правочинів, зокрема договорів про відчуження майна. Дії по виконанню цих договорів різняться в залежності від групи цінних паперів: передача сертифіката - для цінних паперів на пред'явника; перереєстрація в системах обліку - для іменних емісійних цінних паперів; передача індексованого сертифікату цінного паперу - для ордерних паперів.

Також ми можемо зробити висновок, щодо подальшого розвитку ринку цінних паперів за світовими стандартами:

Ш держава повинна мати розвинуту та ефективно діючу систему Національного депозитарію цінних паперів;

Ш створення системи заліку вимог за наявності достатнього обсягу фондового ринку;

Ш усі угоди з цінних паперів повинні виконуватися відповідно до принципу поставка проти платежу;

Ш мають бути прийняті стандарти Міжнародної організації із стандартизації (ISO) для обігу документів за операціями з цінними паперами та їх нумерації.

Обіг цінних паперів має забезпечуватися системами:

Ш біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами;

Ш Національного депозитарію цінних паперів;

Ш залік вимог (клірингу), які розвиватимуться, виходячи з потреб фондового ринку з метою забезпечення своєчасної поставки цінних паперів проти платежу. Для надання процесу грошового клірингу і виконання угод щодо цінних паперів, державного контролю і безпеки, кліринговим банком у системі Національного депозитарію мають виступати НБУ та уповноважені ним комерційні банки;

Ш швидко, ефективно та розумно організованого звірення умов угод щодо цінних паперів;

Ш надійного та безперешкодного засвідчення переходу прав власності на цінні папери. Для цього функція реєстрації права власності на цінні папери та його переходу повинна бути відокремлена від емітентів і здійснюватися уповноваженими установами, незалежними від емітентів. Ці ж установи надаватимуть емітентам та акціонерам відомості про реєстр власників відповідних цінних паперів.

Для забезпечення достатньої прозорості фондового ринку має забезпечуватися широке інформування про доходність операцій з цінними паперами та ризики, пов'язані як з емітентами, так і з діяльністю посередників на фондовому ринку.

Держава має сприяти впровадженню передових технологій, необхідних для підтримки ринку цінних паперів.

І лише дотримання цих вимог, на нашу думку, дозволить створити діловий та прозорий ринок, на якому будуть не лише функціонувати різні види цінних паперів, а відбуватимуться позитивні процеси які впливатимуть не тільки на фінансовий ринок, а й на розвиток економіки всієї країни.

Додатки

Додаток 1

Зразок 1. Іменний інвестиційний сертифікат

Додаток 2

Схема 1. Учасники фондового ринку

Додаток 3

Схема 2. Модель організації фондового ринку України

Додаток 4

Схема 3. Схема взаємодії Національної депозитарної системи України.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про господарські товариства» № 1576-ХІІ від 19.09.1991. зі змінами і доповненнями /// Верховна Рада України

2. Закон України «Про державне регулювання цінних паперів» № 448/96-ВР від 30.10.1996. зі змінами і доповненнями /// Верховна Рада України

3. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» № 10/97-ВР від 10.12.1997. зі змінами і доповненнями /// Верховна Рада України

4. Закон України «Про приватизаційні цінні папери» № 3480-ІV від 23.02.2006. зі змінами доповненнями /// Верховна Рада України

5. Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» №3480-ІV від 23.02.2006. зі змінами і доповненнями /// Верховна Рада України

6. Грищук Н. В., Крилова В. В., Набок Р. М., Незнамова А. С., Федоров Є. О. Шитко О. П. «Питання функціонування та вдосконалення інфраструктури фондового ринку України»: інформаційно-аналітичні матеріали / За ред.. к. е. н. Кірєєва. О. І., к. е. н. Шаповалової М. М., к. е. н. Гребеник Н. І. - К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2005. - 132 с.

7. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. «Фінансово-економічний словник» -К.: Знання, 2007. - 1072 с.

8. Кирилов С. «Акції: нормативно-правова база»: у 3-х томах - Х.: Фактор, 2002. - 308 с.

9. Шелудько В. М. «Фінансовий ринок» - К.: Знання, 2008. - 535 с.

Размещено на Allbest.ru