Аналіз банківської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

1.Дайте характеристику основних видів аналізу діяльності банку

Види аналізу діяльності банку залежать від мети аналізу й об'єкта, який досліджується. Класифікація видів аналізу банку може бути подана у вигляді такої схеми:

Рис. 1. Класифікація видів економічного аналізу банківської діяльності

Наведені дані свідчать, що вид аналізу залежить від: періодичності його проведення; обсягу питань, що аналізуються; мети та характеру дослідження; складу об'єктів, котрі аналізуються; масштабності та спектра послуг, що надаються банком.

За періодичністю проведення аналізу виділяють разовий та періодичний аналіз. Разовий аналіз проводиться епізодично за якихось певних умов (у разі зміни керівництва, акціонерів, форс-мажорних обставин).

Періодичний -- це аналіз, що проводиться систематично через певний інтервал часу. Залежно від інтервалу часу проведення аналізу виділяють: щоденний, тижневий, декадний, місячний, квартальний, річний.

Якщо за повного аналізу вивчаються всі сторони роботи комерційного банку, то за тематичного -- лише вузьке коло питань, які дають змогу виявити можливості поліпшення окремих сторін діяльності банку. Локальний аналіз передбачає вивчення роботи окремих структурних підрозділів банку.

Попередній аналіз виконується під час оцінки аналітичних рахунків для виявлення можливості здійснення банком будь-яких операцій.

До оперативного аналізу звертаються під час поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, для вжиття термінових заходів, що забезпечують їх виконання, а також отримання достатнього прибутку.

Підсумковий аналіз використовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку, виявлення резервів збільшення його прибутковості.

Перспективний аналіз використовується для прогнозування результатів, що очікуються у наступному періоді, та визначення подальших напрямів грошово-кредитної політики.

За аспектами та методами дослідження виокремлюють фінансовий, управлінський та операційно-вартісний аналіз.

Фінансовий аналіз, як правило проводиться на основі фінансової звітності і включає такі питання, як аналіз фінансових результатів, прибутковості роботи банку, фінансової стійкості та надійності, його ділової активності, ліквідності та платоспроможності.

Управлінський аналіз охоплює ширше коло питань дослідження роботи банківської установи та базується не тільки на даних фінансової звітності, а й даних аналітичного бухгалтерського обліку. Управлінський аналіз не тільки констатує факт і результат роботи банку, а й виявляє причинно-наслідкові залежності, дає змогу виявити причини зміни окремих явищ, оптимізувати структуру активно-пасивних операцій, виявити резерви підвищення ефективності роботи банку.

Різновидом управлінського аналізу є стратегічний аналіз. Стратегічний аналіз використовується задля вибору конкретної стратегії з багатьох альтернатив і відрізняється від звичайного управлінського аналізу такими моментами:

· стратегічний аналіз передує економічним процесам, а не йде після них, як це має місце в ретроспективному економічному аналізі;

· банківські операції аналізуються не відокремлено, а комплексно;

· базами порівняння слугують, як правило, нормативи та дані кращих банківських установ;

· інформаційна база аналізу не обмежується бухгалтерськими та статистичними даними конкретного банку, а використовується позаоблікова інформація, що стосується роботи банку та зовнішнього середовища.

Операційно-вартісний аналіз балансу банку дає змогу визначити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце у системі госпрозрахункових відносин, можливості, форми та перспективи взаємовідносин з іншими контрагентами цієї системи. Крім того, операційно-вартісний аналіз дає змогу оцінити ефективність та доцільність функцій, які виконуються банком. Оцінювання проводиться на підставі загальної суми балансів, співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також питомої ваги міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів та їх вкладень. Під час аналізу визначаються основні напрями діяльності комерційних банків, які характеризують його спеціалізацію. Питома вага тієї чи іншої операції, яка виконується банком, у загальній сумі балансу демонструє її вагу для банку. В умовах розвитку конкуренції між банками за клієнтуру, а також аналізу процесів регіонального розвитку зростає значення аналізу операцій комерційних банків у територіальному розподілі.

Операційно-вартісний аналіз поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявлення про вартість, збитковість та рентабельність певних операцій. Він дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і визначити головні напрямки депозитно-позикової політики банку щодо конкретних контрагентів з метою максимізації прибутку.

З позиції суб'єктів проведення банківського аналізу заведено виділяти внутрішній та зовнішній аналіз.

Внутрішній аналіз передбачає проведення аналітичних процедур внутрішніми аналітиками банку. Цей аналіз здійснюється з метою прийняття оптимальних управлінських рішень менеджерами банку з метою максимізації прибутку. Інформаційна база для такого аналізу більш повна, ніж при проведенні зовнішнього (дистанційного) аналізу, що дає змогу детальніше та повніше аналізувати всі аспекти банківської діяльності.

Зовнішній аналіз проводиться зовнішніми (стосовно конкретного банку) аналітиками і включає такі різновиди: дистанційний, рейтинговий, порівняльний, народногосподарський.

Дистанційний аналіз проводиться контрагентами банку в разі встановлення кореспондентських та інших партнерських відносин, надання міжбанківського кредиту. Такий аналіз зазвичай здійснюється на основі обмеженої фінансової інформації і передбачає оцінювання фінансової стійкості та надійності банку-партнера, оцінювання банківських ризиків.

Рейтинговий аналіз -- це метод порівняльного аналізу кількох банків. Метою рейтингового оцінювання є відображення в однаковій та зрозумілій формі фінансового стану банків, дотримання ними вимог законодавчих та нормативних актів і загальної надійності їх функціонування.

Народногосподарський аналіз банківської діяльності дає змогу визначити масштабність активно-пасивних операцій та їх прибутковість, а також ступінь участі комерційних банків у формуванні маси позикового фонду країни. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій проводиться через зіставлення масштабів конкретних видів операцій з середнім рівнем аналогічних показників або з абсолютними масштабами по банківській системі в цілому.

2. Що розуміють під «кредитоспроможністю»?

Під кредитоспроможністю позичальника розуміють здатність юридичної чи фізичної особи повністю й у зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди.

Під платоспроможністю розуміють спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період. Кредитоспроможність позичальника на відміну від його платоспроможності не фіксує неплатежі за поточний період або на яку-небудь дату, а прогнозує його платоспроможність на найближчу перспективу.

У світовій банківській практиці кредитоспроможність клієнта завжди була і залишається одним з основних критеріїв при визначенні доцільності встановлення кредитних відносин. Кредитоспроможність визначається не лише як можливість повернути основну суму боргу і проценти за ним, але й як бажання клієнта виконати свої обов'язки.

Деякі економісти говорять, що кредитоспроможність -- це якісна оцінка позичальника, яка дається банком до розв'язання питання про можливість та умови кредитування і дає змогу передбачити ймовірність своєчасного повернення позик та їх ефективного використання.

У процесі аналізу кредитоспроможності клієнта використовуються такі методи аналізу: метод коефіцієнтів, метод групувань, метод порівнянь, рейтингові системи оцінки тощо. Вибір методу залежить від низки чинників: типу економічної системи, ступеня розвиненості ринкових відносин, особливості побудови балансу та інших форм звітності клієнта, галузевих особливостей, виду діяльності, характеру позичальника (підприємство, фізична особа), форми власності.

Широкого застосування як у вітчизняній так і в зарубіжній практиці набув метод коефіцієнтів, який дає змогу визначити важливі показники діяльності клієнта.

Кордони вивчення кредитоспроможності залежать від:

· розміру позики;

· терміну позики;

· результатів минулої діяльності позичальника;

· забезпечення кредиту (яка форма забезпечення використовується);

· взаємини банку з клієнтом.

Жодних твердих правил із цього приводу не існує, оскільки кожний клієнт, котрий подав кредитну заявку, може володіти специфічними особливостями, що вимагають більш детального вивчення.

Банк може використовувати різні джерела інформації про кредитоспроможність потенційного позичальника: використання карток на всіх вкладників і позичальників, якщо такі ведуться в банку; отримання інформації із зовнішніх джерел; використання великої кількості довідкових і аналітичних звітів, при цьому в діловому світі неухильно дотримуються правила передання конфіденційної інформації (у США ці відносини регулюються «Етичним кодексом про обмін банками інформацією про кредитоспроможність комерційних фірм»).

У вітчизняній практиці організації кредитування такого високоорганізованого і якісного джерела зовнішньої інформації про кредитоспроможність підприємств поки немає. Однак, якщо банк зацікавлений у підтвердженні достовірності окремих моментів діяльності потенційного позичальника, він (банк) може отримати зовнішню інформацію від інших банків, куди раніше звертався позичальник, від постачальників, покупців, конкурентів, органів податкової інспекції, а також шляхом вивчення архівів банку і фінансової преси.

Основне джерело внутрішньої інформації -- фінансові звіти позичальника (баланс, звіт про прибутки і збитки). Розрахунок різних коефіцієнтів на основі цих звітів дає змогу глибше проаналізувати справжній стан справ потенційного позичальника, оцінити перспективи його розвитку і здатність погасити позику.

Нарівні з цим вивчається репутація позичальника, його чесність, порядність, взаємовідносини з іншими банками, компетентність керівників, досвід і знання справи, потенційні можливості, особистий фінансовий стан позичальника, ринкова вартість підприємства.

Банківські працівники, котрі ухвалюють рішення про кредитування, приймають відразу три рішення:

· виявлення/оцінка ризику;

· мінімізація/уникнення ризику;

· компенсація ризику.

По-перше, необхідно виявити ризик (і, якщо можливо, оціни-ти ймовірність виникнення цього ризику).

По-друге, треба мінімізувати або уникнути ризику взагалі (прийняти заставу або застрахувати кредит).

По-третє, банкір намагається отримати компенсацію за ризик, стягуючи комісійні, проценти та визначаючи інші умови надання кредиту.

На практиці всі ці три рішення -- частини одного рішення: видати кредит чи ні. Можливий і третій варіант: видати тільки частину необхідної суми або внести поправки в заявку про надання кредиту і видати позику на інших умовах.

Основними критеріями оцінки банком кредитоспроможності позичальників є показники, що характеризують ліквідність балансу.

3. Назвіть систему показників дохідності комерційного банку

Основним інформаційним джерелом для аналізу фінансових результатів є звіт про прибутки та збитки, комерційного банку.

Доходність комерційного банку - це сумарний позитивний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покриваються всі його операційні витрати, формується прибуток, обсяг якого визначає рівень дивідендів, зростання капіталу, розвиток пасивних та активних операцій.

Доходність банку залежить, насамперед, від оптимальної структури, його балансу (активи і пасиви) та від цілеспрямованої роботи банківського персоналу. Важливими умовами забезпечення доходності банку є оптимізація структури доходів і витрат, визначення мінімально допустимої процентної маржі, виявлення тенденцій у доходності кредитних операцій, планування мінімальної доходної маржі для прогнозування орієнтованого рівня відсотків за активними і пасивними операціями. Доходність банківської діяльності залежить також від підтримки ліквідності, управління банківським ризиком та його мінімізації.

Для оцінки доходності банку використовують ряд коефіцієнтів:

· прибутковості комерційного банку;

· ефективності діяльності комерційного банку;

· ефективності діяльності працівників комерційного банку.

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є дохід на активи та дохід на капітал.

Дохід на активи (%) = чистий прибуток / попередні загальні активи * 100%

За допомогою цього коефіцієнта визначають рівень рентабельності сукупних активів. Він застосовується при порівнянні прибутковості різних банків. Мінімальне значення коефіцієнта -0,75%, максимальне - 1,5%.

Дохід на капітал (%) = чистий прибуток / сплачений статутний капітал * 100%

Цей показник дає змогу визначити ефективність використання коштів власників комерційного банку. Його оптимальне значення - 10-20%.

Аналіз чистого спреду пов'язаний із процентною політикою банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за активними й пасивними операціями. Мінімізувати процентний ризик дасть змогу узгоджена процентна політика за кредитними і депозитними операціями. Ступінь такої узгодженості характеризує чистий спред.

Чистий спред (%) = (проценти отримані / позики * 100%) -- (проценти сплачені /підпроцентні депозити * 100%)

Іншими словами, чистий спред - це різниця між процентними - отриманими і сплаченими - ставками. За його допомогою визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними й пасивними операціями, яка дасть змогу банкові покращити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0). Оптимальне значення чистого спреду - не менше 1,25%.

Чиста процентна маржа слугує для покриття витрат банку і ризику, у тому числі інфляційного, створення прибутку, покриття договірних угод. Розраховують її за формулою:

Чиста процентна маржа (%) = (доходи від процентів -- витрати на проценти) / загальні активи * 100%

Цей коефіцієнт допомагає з'ясувати, чи може банк давати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці як відсоток до середніх активів. Оптимальним значенням даного показника є 4,5%.

Інший операційний дохід на загальні активи (%) = інший операційний дохід / середні загальні активи * 100%

Цей коефіцієнт висвітлює ступінь залежності банку від непроцентних доходів. Його зростання може свідчити про рівень диверсифікації у платні фінансові послуги чи нездорове прагнення одержати спекулятивний прибуток, аби замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.

Чистий операційний дохід на загальні активи (%) = (чистий процентний дохід + інший операційний дохід) / середні загальні активи * 100% Чиста операційна чи посередницька маржа (%) = (дохід на дохідні активи + відповідна комісія) / середні загальні активи * 100% - витрати на проценти / усі пасиви, що фінансуються * 100%

Оскільки оплата праці є найголовнішою складовою непроцентних видатків банку, то продуктивність праці співробітників, яку вимірюють з урахуванням чисельності штату і витрат на його утримання, може свідчити про ефективність роботи самої установи. Однак продуктивність роботи потрібно оцінювати, зважаючи на той факт, що у поточний період економія на зарплаті (шляхом її значного зниження або скорочення чисельності працівників) може призвести до погіршення якості й послаблення мотивації до роботи, а з часом до зниження ефективності роботи банку.

Чистий дохід на одного працівника = прибуток після оподаткування / загальна чисельність працівників

Чистий дохід до витрат на утримання персоналу = прибуток після оподаткування / витрати на утримання працівників.

Задача

Визначити середню витратність ресурсів банку та її зміну за рахунок структури ресурсної бази банку та витратності окремих видів залучених ресурсів:

Таблиця

Витратність залучених ресурсів:

банківський аналіз комерційний кредитоспроможність

Список використаної літератури

1. Аналіз діяльності комерційного банку. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю «Банківський менеджмент»/ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. - Житомир: ПП «Рута», 2001. - 384с.

2. Банковское дело: Учебник / Под. ред. В.И. Колесникова, Г.П. Кролевецкой. - 4-е изд. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 464 с.

3. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 320с. (Альма-матер)

4. Вступ до банківської справи. Учбовий посібник. Під ред. д.е.н. Савлука М.І. - Київ: Лібра, 1998. - 344с.

5. Гроші та кредит: Підручник/ М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна та ін. За заг. Ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001. - 602с.

6. Енциклопедія банківської справи України / Редкол: В.С. Стельмах (голова) та ін. -- К.: Молодь, Ін Юре, 2001 -- 680с.: іл. + вкл. 88с.

7. Закон України «Про банки і банківську діяльність» N 2121-ІІІ від 7 грудня 2000 року із змінами та доповненнями

8. Ковбасюк М. Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств/ Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім «Скарби», 2001. - 336 с.

9. Кочетков В.Н. Анализ банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект: Монография. - К: МАУП, 1999. - 192 с.

10. Операції комерційних банків/ Р. Котовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. - 2-ге вид., доп. - Львів: ЛБІ НБУ, 2001. -

11. Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод.

Размещено на Allbest.ru