Пасивні операції комерційних банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни

«Гроші та кредит»

на тему:

«Пасивні операції комерційних банків»

Київ-2007

Вступ

У світлі сьогоднішніх проблем переходу до ринкової економіки комерційні банки мають особливе значення, пов'язане з подоланням кризових явищ і інфляційних процесів, посиленням інвестиційної і кредитної діяльності, стабілізацією національної валюти, прискоренням формування ефективної банківської системи, здатної забезпечити мобілізацію фінансових ресурсів і їхню концентрацію на найбільш пріоритетних напрямках. Тільки при необхідному обсязі ресурсів і стійкій клієнтській базі комерційні банки, будуть мати можливість ефективно функціонувати в майбутньому. Тому в даний час тема залучення ресурсів є однією з найбільш актуальних для комерційних банків.

Формування ресурсної бази комерційного банку є основою для його практичної реалізації, посередницької функції на фінансовому ринку, оскільки від цього залежать масштаби діяльності й обсяги одержання прибутку. А для забезпечення активної позиції банку на фінансовому ринку України необхідно інтенсивно здійснювати політику мобілізації ресурсів, що повинна бути спрямована на поліпшення інвестиційного клімату в державі.

Для України в даний період часу надзвичайно актуальної стає питання дефіцитності депозитних і інвестиційних ресурсів для розвитку національної економіки.

Сьогодні, українські банки постійно здійснюють пошук оптимального варіанту формування банківських ресурсів. Однак специфіка їхньої діяльності пояснюється перевагою депозитних ресурсів над власними і не депозитними. При цьому, з погляду стабільності ресурсної бази, і в цілому діяльності комерційного банку, необхідно, що б велику частину його ресурсів складали строкові вклади. Але, на жаль, нестабільність економіки, що має місце у нашій державі, не сприяє довірі вкладників вкладати свої кошти на тривалий термін в банк. Хоча по оцінках вітчизняних експертів, «на руках» у вітчизняних громадян знаходиться великий потенціал грошових ресурсів, що складають не малу частину грошового обігу, і можуть бути розміщені в комерційних банках України. Саме ця проблема підтверджує актуальність і своєчасність даної теми.

Метою депозитної політики комерційного банку є мобілізація фінансових ресурсів шляхом залучення коштів фізичних і юридичних осіб на вклади і депозити. Саме вклади і депозити є головним видом пасивів, а отже, і найважливішим ресурсом для проведення активних кредитних операцій комерційних банків. Крім цього, вклади - це відносно дешевий ресурс для банку в порівнянні з іншими фінансовими інструментами, що приводить до одержання більшого прибутку.

Предметом пасивних операцій комерційних банків рух грошових коштів, за допомогою яких формуються ресурси комерційного банку.

Як об'єкт виступають різноманітні види рахунків та вкладів за допомогою яких комерційні банки акумулюють фінансові ресурси.

Суб'єктами пасивних операцій комерційного банку є фізичні особи та суб'єкти господарювання, інші банки, Національний банк України, державні ограни, кошти яких залучаються на вклади і депозити в банк.

Дана робота містить три глави.

Перший розділ присвячений загальній характеристиці пасивних операцій і їхньої класифікації. У цій главі відображена суть та порядок формування банківського капіталу, його функції та призначення. Також розкрито зміст та види залучених та позичених ресурсів, описані операції із забалансового фінансування.

Другий розділ містить аналіз сучасного стану пасивних операцій КБ, особливу уваги приділено аналізу депозитів загалом, міжбанківському депозитному ринку та банківському капіталу, структурі та динаміці різних видів цих операцій, як найбільш важливих показників розвитку банківської системи України. А також досліджено основні тенденції розвитку ресурсної бази КБ.

Третій розділ є заключним, тому в ньому відображаються основні проблеми, що випливають з попередніх двох глав, і можливі шляхи їхнього вирішення. Розглянуто проблему збільшення вкладів населення як найбільш перспективного напрямку формування ресурсів банку. Також висвітлено проблему страхування вкладів як основного гаранта збільшення довіри до банків. Показано проблему «швидкого зростання» та покращення власного капіталу.

Метою цієї роботи є виявлення напрямків удосконалення пасивних операцій на основі викладеного матеріалу, з умовою зміцнення стабільності комерційних банків, стимулювання економічного росту держави і поліпшення добробуту нації.

пасивний банк капітал вклад

1. Економічний зміст пасивних операцій і їх структура

1.1 Загальна характеристика пасивних операцій та їх класифікація

Діяльність комерційних банків полягає в залученні грошових коштів та надання їх в кредит за більш високими процентними ставками, вони виступають посередниками між тими, хто потребує ці грошові кошти та тими у кого є тимчасово вільні кошти. Метою та рухомим мотивом здійснення такого посередництва є одержання банківського прибутку.

Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Сутність пасивних операцій заключається у залученні різноманітних вкладів у межах депозитних та ощадних операцій, одержання кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також проведення інших операцій, в наслідок чого збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку, тобто створюються ресурси, якими володіє банк. Отже, ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій.

Ресурси кожного комерційного банку мають конкретну структуру, тобто співвідношення між власними, залученими та запозиченими коштами. Ця структура складається насамперед під впливом конкретних умов: універсалізації чи спеціалізації банку, його кредитної тактики і стратегії, позицій на грошово-кредитному ринку, обсягу продуктів і послуг, які пропонуються клієнтам. Під впливом змін у регулюванні банківської діяльності, зрушень у макро- й мікроекономічній динаміці, можливості формування ресурсної бази комерційного банку не залишаються стабільними.

Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох чинників, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази тощо.

Частка власного капіталу комерційного банку у сукупних ресурсах невелика, тоді як у сфері матеріального виробництвами відношення власного і позиченого капіталів інші. Так, для промислового підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50% загального капіталу, для комерційного банку ж достатнім вважається 8%. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим розміщенням їх серед юридичних і фізичних осіб.

Залучені кошти банку - це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів (юридичних та фізичних осіб), на рахунках громадських організацій, різноманітних суспільних фондів, які розміщуються в активі з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Для зручності розгляду джерел створення банківських ресурсів необхідно удатися до їхньої класифікації. Всі ресурси поділяються на власні кошти та залучені. В академічній літературі залучені ресурси поділяють на саме залучені і позичені (Рис. 1.1).

Рис. 1.1. Формування ресурсів банків

1.2 Власні ресурси

Фінансовою основою банку виступає його власний капітал. Створення банку розпочинається з вирішення найважливішого питання - формування статутного капіталу, який є основною складовою власного банківського капіталу.

До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років.

Власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва. Це чітко простежується через виконувані власним капіталом банку функції (Рис. 1.2).

Рис. 1.2. Функції, які виконує власний капітал банку

Суть захисної функції власного капіталу полягає у тому, що він слугує насамперед для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття можливих збитків від банківської діяльності. Ця функція включає гарантування вкладів, яке захищає інтереси вкладників банку у разі його ліквідації чи банкрутства, а також забезпечує функціонування банку у разі виникнення збитків від поточної діяльності. Такі збитки, як правило, покриваються за рахунок поточних прибутків або з резервного капіталу. Використання залученого та позиченого капіталу для покриття поточних збитків з економічного погляду неприпустимо, оскільки вони самі є боргом банку перед кредиторами і вкладниками.

Функція забезпечення оперативної діяльності важлива на перших кроках створення та функціонування банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура та розгортається банківська діяльність. Роль цієї функції власного капіталу відчутна за подальшого розширення банку.

Сутність регулювальної функції полягає в тому, що через фіксацію розміру власного капіталу (або окремих його складових) регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому.

Роль власного капіталу досить значна для забезпечення надійності банку та ефективності його діяльності: він є джерелом його початкових ресурсів; відіграє роль амортизатора і гаранта; дозволяє банку виконувати свої зобов'язання в екстремальних ситуаціях.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. капітал банку включає основний капітал і додатковий капітал. Основний капітал складається зі сплаченого і зареєстрованого статутного капіталу і розкритих резервів, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загального фонду покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, однак вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше, ніж через п'ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Національний банк України має право визначати постановою інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення. Додатковий капітал не може бути більшим 100% основного капіталу.

Основним видом банківською капіталу є статутний капітал. На момент реєстрації комерційного банку статутний капітал не може бути меншим від суми в гривнях, еквівалентній:

для місцевих кооперативних банків - 1 млн. євро;

для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 млн. євро;

для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5 млн. євро.

Перерахування суми статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, визначеним НБУ на день укладення установчого договору про створення банку.

Мінімальний розмір статутного капіталу банку, створеного за участю іноземного капіталу, має бути не меншим за суму, еквівалентну 8 млн. євро на день підписання установчого договору за офіційним курсом НБУ, за умови, що частка іноземного капіталу у статутному капіталі банку становить до 50%, а якщо його частка у статутному капіталі становить 50% і більше, то цей показник має бути не меншим від суми, еквівалентної 15 млн. євро.

Порядок формування статутного фонду залежить від форми організації банку. Якщо комерційний банк утворюється у формі акціонерного товариства (АТ) відкритого типу, то статутний фонд формується відкритою передплатою на акції, а якщо у формі АТ закритого типу - через перерозподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з розміром їхньої частки у статутному фонді.

Статутний фонд може створюватися тільки за рахунок власних коштів учасників (акціонерів) банку. Його формування за допомогою банківських кредитів не допускається. Статутний фонд комерційного банку не може формуватися за рахунок коштів організацій, які за статутом не мають права вести комерційну діяльність та мати прибуток (громадські, релігійні організації, фонди та ін.). Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо вони мають інше цільове призначення.

Капітал банку не може бути меншим статутного капіталу, необхідного для заснування банку.

Статутний фонд комерційного банку у формі АТ створюється шляхам випуску та продажу двох видів іменних акцій - звичайних привілейованих. Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банку і поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики. Привілейовані акції дають право їхнім власникам на отримання фіксованого розміру дивідендів, що не залежить від одержаного банком прибутку. Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні комерційним банком.

Для реєстрації випуску акцій банк-емітент складає проспект емісії. Проспект емісії готується засновниками банку (при першій емісії) та правлінням банку (при наступних емісіях). У проспекті емісії повідомляється про банк, його фінансове становище, вміщуються відомості про майбутній випуск цінних паперів. Проспект емісії має бути засвідченим незалежною аудиторською фірмою.

Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» дозволяється володіння істотною частиною статутного капіталу банку юридичною чи фізичною особою. Юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити її у такий спосіб, щоб мати можливість прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 10%, 25, 50 та 75% статутного капіталу банку чи мати право голосу відповідно до придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл НБУ.

Комерційні банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов'язаннями.

Розмір відрахувань до резервною фонду має бути не менше 5% від прибутку банку до досягнення ним 25% розміру регулятивного (зваженого на ризики) капіталу банку [16].

Банки зобов'язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів НБУ.

Як правило, у перші роки після створення комерційні банки прагнуть відраховувати в резервний фонд значні кошти. Це додає банку стабільності та стійкості. Якщо резервний фонд досяг установленого розміру, то відрахування до нього припиняються.

Крім резервного фонду, у комерційних банках створюються спеціальні фонди, призначені для виробничого та соціального розвитку банку, їх формування здійснюється за рахунок прибутку.

Прибуток є ресурсом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. За його рахунок сплачуються дивіденди акціонерам. Якщо після сплати дивідендів за ставкою, що встановлена зборами акціонерів, виникне їх залишок, то він може бути використаний на поповнення статутного фонду банку. Ця операція (капіталізація) може бути здійснена і без сплати дивідендів акціонерам, але таке рішення мають ухвалити загальні збори акціонерів.

Банківський власний капітал поділяється на капітал-брутто та капітал-нетто. Власний капітал-брутто - це сума всіх фондів банку та нерозподіленого прибутку за балансом. Власний капітал-нетто - це капітал-брутто за мінусом вкладень банку в господарську діяльність підприємств та організацій, акцій АТ, витрат майбутніх періодів, відвернених коштів. Тобто капітал-нетто - це та частина власних коштів банку, що може бути використана як кредитні ресурси.

Розмір власного капіталу визначається кожним банком самостійно і залежить від багатьох чинників. До них належать:

- рівень мінімальних вимог НБУ до статутного фонду. Підвищення вимог збільшує потребу у власному капіталі;

- специфіка клієнтури. При значній кількості дрібних вкладників власних коштів потрібно буде менше, ніж за наявності великих вкладників;

- характер активних операцій. Наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.

1.3 Залучені та позичені ресурси

Залучені ресурси поділяють на саме залучені і позичені. Вони становлять найбільшу питому вагу в структурі пасивів банків. Отже, вони розміщуються в пасиві балансового звіту банку (див. Додаток 2). Залучені кошти переважно формуються за рахунок депозитів та емісії цінних паперів власного боргу. Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази комерційних банків виступають депозитні операції.

Депозитними є пасивні операції банків із залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки на певних умовах.

Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту в банку рахунок, на якому будуть зберігатися його кошти. Депозити бувають до запитання та строкові.

Депозити до запитання використовуються власником для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими партнерами. З цих рахунків клієнт може знімати вкладені кошти в будь-який момент часу без жодних штрафних санкцій. До депозитів до запитання також належать кредитові залишки за контокорентним рахунком або поточним рахунком з овердрафтом.

Найбільш стабільними з точки зору прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є строкові вклади (депозити). Строкові вклади - це грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених процентів. Розвиток та диверсифікація послуг з обслуговування саме цих вкладів є пріоритетним завданням сучасного комерційного банку. Ресурси, залучені у строкові депозити, залишаються у розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватися для фінансування більш тривалих за терміном, а отже і більш доходних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на строкових депозитах є значно більшою порівняно з вкладами до запитання та безпосередньо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах.

Комерційні банки в своїй поточній діяльності використовують різні форми строкових вкладів. Однією з найбільш поширених форм виступають сертифікати, які, в свою чергу, поділяються на депозитні та ощадні.

Депозитний сертифікат - це документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні проценти. Ощадний сертифікат - це аналогічний документ, але який видається виключно фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський рахунок та надає право власнику на отримання відповідної суми і процентів.

Депозитні й ощадні сертифікати випускаються банками як на певний строк, так і до запитання. Вони можуть бути іменними і на пред'явника.

Згідно з чинним законодавством банківський сертифікат є цінним папером, а відтак він має значні переваги порівняно з іншими видами вкладів (депозитів): він може вільно продаватись і купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо. У разі виникнення раптової необхідності в наявних коштах власник сертифіката може його продати безпосередньо банку або на вторинному ринку цінних паперів без загрози значної втрати від зниження процентної ставки, але з урахуванням терміну, що залишився до моменту погашення сертифіката.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти за допомогою банківського векселя. Він має депозитну природу, видається особі, яка поклала гроші на рахунок відповідного банку. Але на відміну від сертифікату вексель може передаватися його власником третій особі шляхом індосаменту.

Здійснення депозитних операцій є одним з найважливіших економічних передумов для організації діяльності комерційних банків, тому що залученому капіталу належить основна питома вага в покритті потреб банків у коштах для здійснення активних операцій, у цьому і полягає основна роль депозитів у пасивних операціях комерційних банків.

Серед позичкових джерел формування банківських ресурсів найбільш поширеними на сучасному етапі є:

- отримання міжбанківських кредитів;

- емісія цінних паперів власного боргу (облігації тощо):

- рефінансування в Національному банку України;

операції РЕПО.

Одним із джерел поповнення ресурсів банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв'язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності.

Терміни таких кредитів коливаються від одного дня до трьох-шести місяців.

Комерційний банк може випускати облігації для залучення позикових коштів, але лише за умови повної сплати усіх випущених ним акцій. Облігації - це цінні папери, які характеризують не права власності, а кредитні взаємовідносини, тому кошти, отримані комерційними банками від емісії облігацій, не є їх власним капіталом (як при емісії акцій). Через певний термін банк повинен повернути номінальну вартість облігацій власникам і сплатити їм фіксований дохід. Реалізація облігації може відбуватися або на основі їх продажу за договорами з покупцями або шляхом обміну на раніше випущені облігації та цінні папери. Погашаються облігаційні позики комерційними банками після закінчення терміну обігу облігацій за їх номінальною вартістю.

НБУ застосовує механізм рефінансування комерційних банків через операції РЕПО та ломбардне кредитування, а також надання кредитів під заставу конверсійних облігацій внутрішньої державної позики (КОВДП) та стабілізаційних кредитів.

Ломбардний кредит надається на строк до 30 днів у межах лімітів, установлених на квартал НБУ для своїх регіональних управлінь.

Операції РЕПО - це операції з цінними паперами, які складаються з двох частин: «прямого РЕПО», тобто купівля національним банком у комерційного державних цінних паперів та «зворотного РЕПО»обов'язкового зворотного їх продажу. Ці операції можуть здійснюватися через проведення тендеру або безпосередню домовленість з комерційними банками.

Щодо не депозитних банківських операцій, то тут все більшого розвитку за останні роки набувають так звані операції із забалансового фінансування. Основними методами забалансового фінансування є:

- сек'юритизація активів;

- продаж позик;

- надання кредитних гарантій.

Сутність методу сек'юритизації активів полягає у трансформації кредитів, наданих банкам, у відповідне не депозитне джерело залучення ресурсів шляхом випуску цінних паперів власного боргу.

Сутність методу продажу позик полягає у здійсненні операцій з продажу права власності банку на якісні короткострокові кредити іншим банківським установам.

Одними з найпоширеніших забалансових не депозитних операцій є операції з надання кредитних гарантій банку. Кредитна гарантія - це забалансове зобов'язання банку, згідно з яким він погоджується за визначену плату гарантувати повернення кредиту своїм клієнтом іншому банку або виконання умов контракту, що був укладений між клієнтом банку та третьою особою.

2. Сучасний стан пасивних операцій комерційних банків в Україні

2.1 Аналіз депозитів

Обсяг зобов'язань банків України за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, на 01.02.2007 р. становив 183.4 млрд. грн. [5, с. 16].

У структурі депозитних коштів, як і раніше, переважали депозити у національній валюті. Їх обсяг на 01.02.2007 р. становив 112.1 млрд. грн., або 61.1% від загального обсягу депозитних зобов'язань, що на 0.8 процентного пункту менше, ніж на початку 2007 року.

У структурі депозитних зобов'язань банків за категоріями вкладників найбільшою була частка депозитних вкладень фізичних осіб - 59.6% (109.2 млрд. грн.) проти 40.4% - вкладень суб'єктів господарювання. Частка фізичних осіб у структурі депозитів за категорією вкладників з початку року збільшилася на 1.7 процентного пункту. Депозитні вкладення суб'єктів господарювання традиційно переважали тільки в структурі поточних зобов'язань - 62.8% (39.0 млрд. грн.) на 01.02.2007 р., що на 1.4 процентного пункту більше, ніж на 01.01.2007 р. [7, с. 14].

На кінець січня 2007 року найбільшу питому вагу серед депозитних зобов'язань мали строкові депозитні зобов'язання - 66.1%, або 121.3 млрд. грн., що на 0.1 процентного пункту менше, ніж на 01.01.2007 р. Серед строкових депозитних вкладень найбільшу частку становили довгострокові депозити - 68.0%, або 82.4 млрд. грн., яка зросла порівняно з початком року на 1.9 процентного пункту.

Таким чином, найбільшу питому вагу в загальному обсязі зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, як і раніше, мали вкладення суб'єктів господарювання до запитання в національній валюті (16.6%) та довгострокові вкладення фізичних осіб як у національній (16.9%), так і в іноземній (17.3%) валютах. Найдинамічніші зміни протягом місяця спостерігалися: в бік зменшення - за коштами, залученими на короткострокові рахунки суб'єктів господарювання в національній валюті; в бік збільшення - за коштами, залученими на довгострокові рахунки фізичних осіб (див. графік 1).

Графік 1. Структура зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб

У січні 2007 року загальний обсяг зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, зменшився на 0.4%, або на 0.8 млрд. грн. Тенденція до скорочення обсягів зобов'язань за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, є характерною для початку року внаслідок зниження ділової активності суб'єктів господарювання, пов'язаного з новорічними святами.

Так, протягом січня 2007 року обсяги депозитних коштів на рахунках суб'єктів господарювання зменшилися на 4.3%, або на 3.3 млрд. грн. Одночасно зросли обсяги депозитних вкладень фізичних осіб на 2.4%, або на 2.5 млрд. грн. (див. графік 2).

Графік 2. Динаміка зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб (у відсотках до початку року)

Збільшення депозитних вкладень фізичних осіб головним чином було зумовлене зростанням наявних доходів населення: в січні 2007 року вони були вищими, ніж у січні минулого року (див. графік 3).

У січні 2007 року відбулося традиційне зменшення обсягу депозитів у національній валюті порівняно з початком року - на 1.8%, або на 2.0 млрд. грн., у тому числі суб'єктів господарювання - на 5.5%, або на 3.1 млрд. грн., та збільшення депозитів у іноземній валюті - на 1.8%, або на 1.2 млрд. грн., у тому числі фізичних осіб - на 3.0%, або на 1.5 млрд. грн. Переорієнтація коштів з рахунків у національній валюті на рахунки в іноземній валюті носила сезонний характер та відбувалася значно нижчими темпами, ніж минулого року (див. графік 4).

Графік 3. Динаміка зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки фізичних осіб

Графік 4. Динаміка зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб (за видами валют)

Переважне зростання депозитів фізичних осіб саме в іноземній валюті пояснювалося в першу чергу збереженням інфляційних очікувань населення.



Графік 5. Динаміка зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб за видами валют (у відсотках до початку року)

З іншого боку, збільшення частки депозитних коштів у іноземній валюті з 38.1% на 01.01.2007 р. до 38.9% на 01.02.2007 р. певною мірою поліпшило рівень забезпечення банків ресурсною базою для здійснення кредитування в іноземній валюті.

Серед депозитних вкладень суб'єктів господарювання та фізичних осіб в іноземній валюті традиційно переважали депозити в доларах США, частка яких на 01.02.2007 р. становила 82.1% (58.6 млрд. грн.). Питома вага депозитів у євро дорівнювала 16.5%, у російських рублях - 0.8% від загального обсягу депозитних зобов'язань банків у іноземній валюті. Протягом січня на 2.4% скоротилися зобов'язання банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб у євро, за рахунок суттєвого зменшення залишків коштів на рахунках суб'єктів господарювання (на 12.8%). Депозити у доларах США зросли на 2.7% (у тому числі фізичних осіб - на 3.0%); у російських рублях - на 1.6% (у тому числі суб'єктів господарювання - на 2.5%). Стабільний курс гривні щодо долара США нівелював вплив курсових різниць на зростання обсягів депозитних коштів у іноземній валюті.

З початку звітного року обсяг коштів на поточних (до запитання) рахунках зменшився на 0.3%, або на 0.2 млрд. грн., у тому числі в національній валюті - на 1.2%, або на 0.6 млрд. грн. Основний відплив коштів відбувся з рахунків до запитання фізичних осіб як у національній (на 3.6%, або на 0.7 млрд. грн.), так і в іноземній валюті (на 3.9%, або на 0.2 млрд. грн.). Це було пов'язано головним чином із сезонним зростанням споживчих витрат населення (див. графік 6).

Графік 6. Динаміка зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб (за строками)

Уперше за останні два роки зобов'язання банків за коштами на строкових рахунках дещо знизилися - на 0.5%, або на 0.6 млрд. грн. (див. графік 7).

На таку динаміку вплинуло суттєве скорочення строкових депозитів суб'єктів господарювання на 10.4%, або на 4.1 млрд. грн., у тому числі в національній валюті - на 12.3%, або на 3.2 млрд. грн. Строкові депозитні вкладення фізичних осіб, на відміну від вкладень суб'єктів господарювання, протягом січня продовжували зростати - на 4.1%, або на 3.4 млрд. грн., що свідчило про збереження довіри населення до банківської системи [14, с. 38].



Графік 7. Динаміка зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб за строками (у відсотках до початку року)

Протягом січня 2007 року зберігалася позитивна тенденція до зростання довгострокових депозитних зобов'язань банків, обсяг яких порівняно з початком року збільшився на 2.3%, або на 1.8 млрд. грн., у тому числі в іноземній валюті - на 3.5%. Довгострокові зобов'язання банків за залученими коштами суб'єктів господарювання з початку року дещо знизилися - на 4.4%, у тому числі в національній валюті - на 5.0%. Довгострокові вкладення фізичних осіб, частка яких у загальному обсязі довгострокових депозитів становила 76.1%, збільшилися на 4.6%, у тому числі в іноземній валюті - на 5.1%. Вочевидь, вкладники при розміщенні коштів на строк більше року віддавали перевагу іноземній валюті.

Зростання частки довгострокових депозитів у загальному обсязі строкових депозитів на 1.9 процентного пункту повнішою мірою забезпечило власною ресурсною базою довгострокові кредитні вкладення банків та дещо зменшило ризики їх діяльності. Крім того, це сприяло полегшенню виконання банками нормативів обов'язкового резервування та ліквідності.

Короткострокові депозитні зобов'язання банків у січні скоротилися на 6.0%, або на 2.5 млрд. грн., у тому числі суб'єктів господарювання - на 17.0%, або на 3.2 млрд. грн. При цьому в національній валюті вони скоротилися на 9.0%, в іноземній - на 2.6%. Зменшення обсягів короткострокових депозитів на початку року певною мірою пояснювалося сезонним фактором. Незначні темпи зростання короткострокових депозитних зобов'язань банків за коштами фізичних осіб порівняно з довгостроковими свідчило про те, що населення надавало перевагу прибутковішим довгостроковим вкладенням.

У структурі депозитів за формами власності, як і раніше, переважали (96.1%) депозити суб'єктів господарювання з приватною формою власності та фізичних осіб, частка яких з початку року зросла на 2.8 процентного пункту. Питома вага коштів суб'єктів господарювання з державною та державною корпоративною, а також з комунальною та комунальною корпоративною формами власності дещо знизилась і становила 3.4 та 0.5% відповідно.

У розрізі регіонів за станом на 01.02.2007 р. найбільше депозитних вкладень було залучено банківськими установами м. Києва (40.1%), Донецької (9.5%) та Дніпропетровської (9.3%) областей. Кошти суб'єктів господарювання та фізичних осіб на банківських рахунках у зазначених регіонах становили 58.9% від усіх депозитних зобов'язань банків. Депозитні зобов'язання суб'єктів господарювання на 01.02.2007 р. переважали тільки в депозитних портфелях банківських установ м. Києва (52.1%). Великий розмір питомої ваги депозитних вкладень суб'єктів господарювання в залучених коштах також спостерігався в банківських установах Донецької (49.0%), Запорізької (43.9%) та Харківської (42.1%) областей. Такий розподіл зумовлювався щільністю розміщення промислового виробництва та розвиненою мережею банківських установ у зазначених регіонах. В інших регіонах серед депозитних зобов'язань банків значно переважали кошти фізичних осіб [9, с. 7].

Найбільше скорочення зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, спостерігалося в Івано-Франківській області - на 24.7% (у тому числі в іноземній валюті - на 36.5%). Також зменшилися кошти суб'єктів господарювання та фізичних осіб в банківських установах Дніпропетровської (на 12.0%), Одеської (на 3.8%), Донецької (на 2.4%), Чернігівської (на 2.0%) та Миколаївської (на 0.7%) областей. Темпи зростання зобов'язань за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб банківськими установами м. Києва (що мали найбільший вплив на загальну динаміку зобов'язань), з початку року становили 102.9% (у тому числі в іноземній валюті - 105.4%).

2.2 Міжбанківський депозитний ринок

Враховуючи помірні темпи зростання вимог банків за кредитами, наданими в економіку, попит на міжбанківські депозити протягом січня був незначним. У результаті зобов'язання банків за депозитами, залученими на міжбанківському ринку, з початку року зменшилися на 7.8% і на 01.02.2007 р. становили 8.4 млрд. грн. Це на 0.7 млрд. грн. менше, ніж на початок року. При цьому обсяги міжбанківських депозитів у національній валюті з початку року зросли на 15.7%, в іноземній валюті - скоротилися на 30.1%.

Строкові зобов'язання банків за коштами, залученими на міжбанківському ринку, скоротилися порівняно з початком звітного року на 12.5% і на 01.02.2007 р. становили 1738 млн. грн. Обсяг строкових міжбанківських депозитів у національній валюті на 01.02.2007 р. дорівнював 967 млн. грн., або зменшився порівняно з початком року на 13.0%. На 01.02.2007 р. обсяг строкових зобов'язань в іноземній валюті становив 771 млн. грн., або скоротився протягом січня на 11.9%. Активніше залучення в січні міжбанківських депозитів у національній валюті порівняно з іноземною носило сезонний характер. З одного боку, це було пов'язане з накопиченням коштів на кореспондентських рахунках банків та відповідно зі збільшенням пропозиції на міжбанківському ринку депозитів у національній валюті на короткі строки. З другого боку, зростання попиту на міжбанківські депозити в національній валюті пояснювалося низькими темпами зростання у січні залучених коштів банків у національній валюті порівняно з іноземною.

Обсяги короткострокових міжбанківських депозитів зменшилися на 13.7% до 1654 млн. грн. Таке скорочення обсягів короткострокових депозитів, залучених на міжбанківському ринку, свідчить, зокрема, що для підтримання на належному рівні поточної та короткострокової ліквідності банкам вистачало власних та залучених коштів.

Зростання обсягу довгострокових міжбанківських депозитів на 18.4% у січні певною мірою було наслідком низьких темпів зростання довгострокових зобов'язань банків за коштами суб'єктів господарювання та фізичних осіб і свідчило про недостатню забезпеченість банків власними довгостроковими ресурсами для здійснення своїх активних операцій.

2.3 Оптимізація внутрішнього потенціалу банку щодо нарощення власного капіталу

Власний капітал найбільших Українських банків упродовж досліджуваного періоду зростав за рахунок збільшення всіх його складових, за винятком результату минулих років, який зменшувався у 2001,2003.2005 роках порівняно з попередніми періодами. Негативний вплив на зміну власного капіталу банків даної групи в 2000-2001 рр. мало зменшення іншого капіталу на 28.1 та 161,8 млн. грн., відповідно. Слід відмітити, що сукупний власний капітал даної групи банків у 2005 році збільшився на 4448,4 млн. грн., незважаючи на зменшення результату минулих років на 311,9 млн. грн. (таблиця 1) [20, с. 55].

Таблиця 1. Динаміка зміни абсолютних значень складових власного капіталу найбільших банків України на приріст його сукупної величини (млн. грн.)

Роки	Власний капітал
	Усього	Статутний капітал	Резервний капітал	Результат минулих років	Результат поточного року	Інший капітал
2000	358,0	214,2	17,8	141,5	12,6	-28,1
2001	141,8	153,0	80,9	-62,1	131,8	-161,8
2002	1324,6	597,5	58,7	143,3	163,5	361,6
2003	1045,5	1028,8	487,3	-554,0	65,7	17,7
2004	2702,3	1411,1	260,7	93,1	199,6	737,8
2005	4448,4	3115,9	777,6	-311,9	675,8	191,0

Загальне зростання обсягів власного капіталу групи банків у звітному періоді порівняно з базовим на 9662,6 млн. грн., або майже в 4 рази супроводжувалося фактичним збільшенням усіх його складових, за винятком результату минулих років, обсяг якого зменшився на 691,6 млн. грн., або ні сукупного власного капіталу має статутний капітал - 65,3%, участь резервного капіталу банків - 17,2%, питома вага поточного фінансового результату та іншого капіталу знаходиться в межах 11-13%.

Структура сукупного обсягу власного капіталу банків у базовому періоді пояснює невідповідність між темпами зростання окремих його складових та рівнем впливу цих змін на динаміку загальної його величини. Результати використання індексного методу для найбільших банків узагальнено в табл. 2.

Темпи зміни обсягів власного капіталу групи найбільших банків упродовж досліджуваного періоду складає 4,95 рази або 495%, за рахунок впливу певних факторів (таблиця 2).

Таблиця 2. Аналіз динаміки власного капіталу найбільших банків України

Складові власного капіталу (фактори впливу)	Величина впливу
	Сукупна, в разах	В тому числі за рахунок:
		Динаміка складових, у разах	Структури складових, %
Статутний капітал	2,94	8,15	36,1
Резервний капітал	0,74	12,54	5,9
Результати минулих років	0,09	0,26	38,4
Поточний результат	0,53	59,05	0,9
Інший капітал	0,65	3,49	18,8
Усього	4,95	4,95	100,0

Досить високі темпи росту власного капіталу досліджуваної групи, банків упродовж 2000-2005 рр. (майже 5 раз), зумовлені, в першу чергу, динамікою статутного капіталу (2,94 раза). Найменший вплив - 9% мав результат минулих років, хоча питома вага його в базовому період була найбільшою - 38,4%. але динаміка низька - 26%. Обернена ситуація з результатом поточного року: незважаючи на збільшення обсягу прибутку в 59 разів, мала його частка базового періоду в сукупному обсязі власного капіталу (0,9%) зумовили збільшення результативного показника за рахунок впливу цього фактору лише на 53% [17, с. 42].

З отриманих результатів аналізу стає очевидним, що основним внутрішнім джерелом нарощення власного капіталу найбільших банків можна вважати збільшення статутного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій і чистий прибуток (не враховуючи резервний капітал, формування якого здійснюється також за рахунок відрахувань з нерозподіленого прибутку).

3. Проблеми та перспективи розвитку пасивів комерційних банків та політики по їх залученню, проблеми покращення якості власного капіталу комерційних банків в Україні

3.1 Проблеми та перспективи розвитку пасивів комерційних банків та політики по їх залученню

У наслідку шахрайських дій трастів, крім матеріальних утрат, у населення виникла недовіра до всіх структур-посередників і банків. Дуже важливою умовою успішного розвитку ощадної справи, є забезпечення досягнення стійкої довіри населення до банківської системи. Саме тому, як відомо проблема збереження заощадження дуже загострилася за останні роки. Особливо негативно вплинули на це три процеси в економічній історії України:

1) Знецінювання вкладів в Ощадбанку, у зв'язку з незабезпеченою інфляцією, що склала в 1993 році більш 100%.

2) Утрата заощаджень мільйонами людей від діяльності різних комерційних структур, у тому числі і банків, як приклад розпад банку «Україна»

3) Фінансові потрясіння на внутрішньому (національному), і світовому ринках.

Саме ці три процеси і деякі інші дуже ускладнили завдання поновлення нормальної психології населення, щодо заощаджень. Рішення цієї проблеми вимагає багатогранної ефективної системи гарантування вкладів населення. Вкладники, якими повинні стати десятки млн. жителів України, повинні мати гарантії, безсумнівну довіру до комерційних банків і інших фінансових установ, куди вони вкладають свої засоби.

Сьогодні в Україні діє система страхування вкладів (ССВ). Фонд створено згідно з Указом Президента від 10 вересня 1998 p. «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків України». Фонд гарантує кожному вкладникові банку, що сплачує збори до Фонду, відшкодування за вкладом, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше ніж встановлена сума ліміту станом на день, коли банк не зможе погасити перед вкладниками своїх зобов'язань.

Фонд створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована юридична особа, яка не має на меті отримання прибутку.

Залежно від змін і тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від банків, розмір відшкодування за рахунок Фонду постійно збільшується. 17 травня 2004 р. набрало чинності рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.04.2004 р. №30 «Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами». Відтепер Фонд гарантує кожному вкладнику банків - учасників Фонду (тимчасових учасників, якщо вклади були залучені до моменту переведення їх до цієї категорії) відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, у розмiрi загальної суми вкладів, але не більше трьох тисяч гривень[23].

Україні в цьому питанні треба переймати іноземний досвід. Так, у сучасній світовій практиці систем страхування або гарантування депозитів намітилося кілька виразних тенденцій удосконалення їх роботи. Передусім це стосується установлення страхових премій з урахуванням ризиків. Страхові внески менш надійних банків здебільшого дещо вищі, що стимулює їх зменшувати ризиковість своєї діяльності.

Перехід від добровільної до обов'язкової системи страхування останнім часом здійснюється за умови відповідного коригування розміру страхової премії, що є ефективним засобом боротьби із так званою зворотною селекцією - вимушеним збільшенням страхових внесків у разі виходу з добровільної страхової системи солідних клієнтів.

Спостерігається прагнення страхових систем депозитів накопичувати такий обсяг фонду, який давав би змогу втримувати фінансову стабільність, не допускати дефіциту коштів, а відтак - уникати стану неплатоспроможності.

Більшість фондів фінансується в основному за рахунок своїх членів, однак зростає кількість ССД. які мають доступ до резервного фінансування з боку держави - зрозуміло, в кредит.

Сучасна практика страхування депозитів у європейських країнах доводить ефективність застосування єдиних міжнародних стандартів. Так, завдяки встановленню однакового для всіх держав - членів ЄС ліміту страхового покриття (у 2000 p. - 20 000 євро) його обсяг у розрахунку на душу населення в багатших країнах знизився, а в бідніших (які вразливіші стосовно морального ризику) - зріс.

Слід також зазначити, що майже в усіх країнах світу страхове покриття обчислюють на одного вкладника (а не на вклад), - це дещо зменшує значення ефективного коефіцієнта відшкодування. Крім того, в усіх країнах набуває розвитку тенденція до вилучення зі сфери страхування валютних депозитів.

У останні роки банки гостро відчули значимість для них клієнтів-фізичних осіб.

Проблема пов'язана з залученням коштів приватних клієнтів банками полягає так само в тім, що, незважаючи на падіння купівельної спроможності гривні, далеко не все населення поспішає довірити свої засоби банкам, віддаючи перевагу вкладати свої засоби у валюту, ліквідні товари (квартири), чи попросту зберігати в тезаврації. Не останню роль грає так само економічна і юридична неграмотність населення. Велике значення в залученні коштів так само грають мотиви вибору банку клієнтами. Проведення в різних державах дослідження мотивів вибору банків клієнтами, показує, що на перше місце вони ставлять кількість і якість банківських послуг, що надаються населенню, потім ціну послуг у даному банку, і лише на останнім місці враховується те, що клієнт користався цим банком раніш.

Виходячи з ситуації, яка склалася з формуванням ресурсів банку необхідно виділити три основні проблеми, рішення яких значною мірою сприяло б удосконаленню діяльності комерційних банків України в цій сфері. До таких проблем варто віднести:

- нарощування обсягів різних видів депозитів населення;

- забезпечення більшої стабільності банківських ресурсів через розвиток ринку вкладів і депозитів як фізичних, так і юридичних осіб;

- ефективне використання банківської інфраструктури для розвитку ринку вкладів і депозитів населення, що давало би можливість зменшити витрати залучення з метою одержання достатнього рівня прибутку.

Поступальна стабілізація економічної ситуації в Україні очікує від банків активізації роботи з залучення коштів населення у вклади, з метою розвитку ощадної справи в країні, надання населення можливості надійного збереження коштів, сприяння нагромадженню грошових заощаджень і використанню їх в інтересах розвитку економіки. На думку багатьох економістів, основні перспективи цієї роботи наступні:

1) Потрібно значно більше уваги приділяти розвитку депозитних операцій з населенням, що дають можливість краще збалансувати обсяги поточних вкладів у структурі ринку вкладів і депозитів. Тому депозити населення - невеликі по своїх розмірах, однак набагато численні, і менш динамічні в порівнянні з відповідними рахунками юридичних осіб. На 1.01.2006 обсяг готівки на руках у населення дуже великий - по даним НБУ - 33,1 млрд. грн., але реально ця сума набагато більша. [5, с. 18] Ці засоби, будучи притягнутими в комерційні банки, зможуть значно вплинути на реструктуризацію вітчизняної економіки.

2) Великі потенційні можливості для нарощування обсягів ринку вкладів і депозитів полягають у збільшенні масштабів діяльності банків, що акумулюють кошти вкладників на термінових депозитах. Хоча КБ останнім часом і активізували цей вид операцій, але не дивлячись на це загальне збільшення ринку вкладів і депозитів відбувається останнім часом переважно за рахунок депозитів до запитання;

3) Найважливішим напрямком розвитку ринку вкладів і депозитів є розширення банками практики залучення коштів населення, як найбільш стійкої частини мобілізації банками ресурсів на ощадні вклади. Особливо ефективним засобом додаткового залучення коштів населення, як на ощадні, так і на інші види рахунків, є різноманітні дебетові і кредитні картки, що можуть використовуватися для оплати товарів і послуг, одержання наявних і надання ряду інших додаткових можливостей, що стимулюють їхніх власників до розміщення коштів у банку.

4) З огляду на обмежені можливості банків регулювати ринок вкладів і депозитів ціновими методами, перспективним напрямком удосконалення даного ринку може стати розширення кола депозитних рахунків клієнтів з різноманітним режимом функціонування, що надасть вкладникам банку ряд додаткових можливостей по використанню своїх коштів з відповідним рівнем доходу.

5) У висновку, ефективним методом розвитку ринку вкладів і депозитів населення може стати використання комплексного обслуговування клієнтури банками по залученню коштів на депозити, тобто задоволення потреби клієнтів у різноманітних послугах у додатку до традиційних послуг.

Визначені вище напрямки і перспективи розвитку ринку вкладів і депозитів в Україні характеризують в основному його потенційні можливості щодо акумулювання коштів, що залучаються банками на різні види вкладів. І для реалізації цих можливостей, клієнти банку повинні бути захищені від можливих втрат. Тому сьогодні, у першу чергу необхідно переглянути умови роботи «Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» у напрямку грошових відшкодувань. Потрібно підвищити суму відшкодувань або встановити для різних категорій вкладників, з різними обсягами коштів, різні суми відшкодування.

Ще однією проблемою на шляху залучення коштів клієнтів постає впровадження 5 процентного податку на проценти за депозитами. На думку колишнього голови НБУ Сергія Тигипка, запровадження цього податку загальмує динаміку надходжень вкладів від населення, що призведе до гальмування інвестиційного процесу. [7, с. 14]

3.2 Проблеми покращення якості власного капіталу комерційних банків в Україні

Одним за найголовніших питань пасивної політики є підтримання власного капіталу на належному рівні, як такого що забезпечує стабільність та покриває не передбачувані збитки, як кожного окремого банку, так і банківської системи загалом. Тому для кожного банку першочерговим завданням є збільшення власного капіталу, тобто нарощування статутного капіталу і підтримання резервів у належному стані. Особливу увагу тут треба приділити нормативу регулятивного капіталу, який контролюється НБУ. Так, для банку, що розпочинає операційну діяльність, цей норматив протягом перших 12-ти місяців має становити не менше 15%, протягом наступного року не менше 12%. На 01.01.2007 р. цей показник становив в середньому 15,11% (додаток 3). Це насторожуючий дзвоник для банківської системи України.